ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ЗА ІНДЕКСОМ ГАРВАРДСЬКОГО СТЕП-ТЕСТУ.

Мета: ознайомити з поняттям фізичної працездатності та способом обчислення виконаного тесту.

Обладнання: секундомір, сходинка розміром 50 х 40 см, метроном.

Література:

1.Левитський П.М., Язловецький В.С., Кисельов Ф.С. Практичні заняття з анатомії, фізіології і гігієни людини, К.: Радянська школа, 1985.-120с.

2.Дубровский В.И. Валеология. Здоровый образ жизни, М.: Флинта, 1999.-560с.

Фізична працездатність характеризується максимальною роботою, яку може виконати піддослідний. Р.М.Баєвський, В.П.Казначеєв та інші пов’язують фізичну працездатність з певним обсягом м’язової роботи, яка може бути виконана без зниження заданого (або встановленого на максимальному рівні для даного індивідуума) рівня функціонування організму, в першу чергу серцево-судинної та дихальної систем. Виходячи з цього, автори вважають, що фізичні можливості організму – це той рівень фізичної працездатності, який може бути досягнутий без перенапруги і виснаження механізмів адаптації.

Встановлено, що найбільше уявлення про функціональні резерви організму може бути в умовах навантаження, які включають не менше 2/3 м’язового масиву. Таке навантаження забезпечують крайню інтенсифікацію всіх фізіологічних систем і дозволяють виявити не тільки глибинні механізми забезпечення працездатності, але й граничний з нормою стан і приховану нестачу функцій. Такі тести-навантаження все більше розповсюджуються у клінічній практиці, фізіології праці і спорту.

Всесвітньою організацією здравоохорони висунуті такі вимоги до тестування з навантаженням:

1. навантаження повинно кількісно вимірюватися,

2. при повтореннях точно відтворюватися,

3. забезпечувати роботою близько 2/3 м’язового масиву і максимальну інтенсифікацію фізіологічних систем,

4. бути простою і виключати високо координовані рухи,

5. забезпечувати змогу реєстрації фізіологічних показників під час виконання тесту.

Зараз запропоновано більше 200 різних тестів, які визначають “резервні можливості організму” на основі відповідних реакцій серцево-судинної системи. Найбільше розповсюджені проби з 20 присіданнями за 20-40 с, 3-хвилинний біг на місці, комбінована проба Лєтунова, орто- і кліностатичні проби тощо.

Фізичну працездатність визначають за зміною та відновленням пульсу при дозованому навантаженні. Цей спосіб ґрунтується на тому, що збільшення ЧСС в певних межах відповідає інтенсивності фізичної роботи. Тривалість відновлення ЧСС свідчить про працездатність організму.

До тестів на відновлення відносяться різні варіанти тесту зі сходинкою (step-test).

Хід роботи:

Досліди власну фізичну працездатність за наступними методиками:

Сутність гарвардського степ-тесту у підйомах на сходинку висотою 50 см для чоловіків і 43 см для жінок на протязі 5 хвилин у заданому темпі. Темп руху постійний і дорівнює 30 циклам за хвилину. Кожен цикл складається з чотирьох кроків. Темп задається метрономом або за командою викладача – 120 ударів за хвилину. За командою “раз” піддослідний ставить ногу на сходинку, “два” – стає на неї обома ногами і випрямляється, “три” – опускає на підлогу ту ногу, з якої починав вихід, і “чотири” – стає на підлогу обома ногами і приймає вертикальне положення. Вихід рекомендується починати з однієї і тієї ж самої ноги. За 5 хвилин можна кілька разів змінювати ногу. /дивись мал. 7/

мал.7 Різновиди степ-тесту: а) з однією сходинкою; б) з двома сходинками

Якщо піддослідний стомлюється і відстає від ритму на 20 секунд, дослідження припиняється, і фіксується час виконаної роботи.

Після завершення тесту піддослідний сідає на стілець і на першій половині другої хвилини (а₂), на першій половині третьої хвилини (а₃) і на першій половині четвертої хвилини (а₄) за 30 секунд підраховує свій пульс.

Фізичну працездатність або індекс гарвардського степ-тесту (ІГСТ) обчислюють за формулою:

ІГСТ =((час підйому в секундах) · 100) : ((а₂ + а₃ + а₄) · 2),

Наприклад, якщо ЧСС піддослідного на другій хвилині виконаної роботи була 62, на третій – 57, на четвертій – 56 і працював піддослідний п’ять хвилин, тобто 300 секунд, то