ВИЗНАЧЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО ВІКУ.

Мета: за системою тестів розрахувати біологічний вік і порівняти із календарним віком.

Обладнання: спірометр, тонометр, медичні ваги, секундомір.

Література:

1.Апанасенко Г.Л., Попова Л.О. Медична валеологія.- К.: Здоров’я, 1998.-248с.

Важливим слідством вікових процесів є зниження терміну майбутнього життя (збільшення імовірності смерті), порушення важливих життєвих функцій та звуження діапазону адаптації, розвиток хворобливого стану. Абсолютною мірою життєздатності організму (кількості здоров’я) є тривалість майбутнього життя. Можлива така оцінка кількості здоров’я, яка за сукупністю інформативних параметрів прогнозує час від моменту дослідження до природної смерті індивіда (В.А.Войтенко,1991). Точніше, мірою здоров'я є термін майбутнього життя (за умовою ідеальних та стабільних умов).

Для визначення біологічного віку (БВ) використовується “батарея тестів” різного ступеня складності. При цьому логічна низка оцінок старіння включає наступні етапи:

1. розрахунок дійсного значення БВ для конкретного індивіда (за клініко-фізіологічними показниками);

2. розрахунок належного значення БВ для індивіда (за його календарним віком);

3. порівняння належної та дійсної величини (на скільки років піддослідний випереджає або відстає від одноліток за темпом старіння).

Отримані оцінки є відносними: відправною точкою є популяційний стандарт – середня величина ступеню старіння для данного календарного віку (КВ) для даної популяції. Такий підхід дозволяє ранжувати осіб одного КВ за ступенем “вікового зносу” і “запасу” здоров'я.

Запропоновано ранжувати оцінки здоров’я, що спираються на визначення БВ, залежно від величини відхилення останнього від популяційного стандарту: