Реферат Курсовая Конспект
Древній Рим - раздел История, ІСТОРІЯ АРХІТЕКТУРИ. ІСТОРІЯ АРХІТЕКТУРНИХ СТИЛІВ Давньоримській Культурі Передував Період Етруської Культури (Vш - П Ст. До Н....
|
Давньоримській культурі передував період етруської культури (VШ - П ст. до н.е.). Архітектура Етрурії (Тоскани) формувалася під впливом інших середземноморських областей Древнього світу, зокрема Греції. Залишки, що дійшли до нас, архітектурних споруджень свідчать про високий рівень майстерності обробки каменю й дерева. Етруські храми будували з дерева й цегли-сирцю на відміну від грецьких вони стояли на високому п'єдесталі (подіумі). Гробниці були двох типів: печерні і окремо стоячі об’єми конічної форми. Житлові будинки прямокутні, симетричні в плані, перекривалися чотирьохскатними дахами з центральним отвором (комплювиєм), під яким знаходився водойм (імплювій) в головному приміщені будинку (атріумі).
Етруський ордер являв собою варіант грецького доричного, але колони його були без каннелюр і мали базу. Оскільки Етрурія розташовувалася на місці сучасної Тоскани, цей ордер стали називати тосканським.
В ІVст. до н.е. римляни завоювали всю Італію, а в П ст. до н.е. - все Середземномор'я, утворивши величезну державу, що простирається від Пиринієв до Малої Азії. Протягом декількох століть Римська держава була республікою, в 31 р. до н.е. стала імперією.
Республіканський період (V - I рр.. до н.е.) за часом співпадає з класичним і еллітичним періодами древньої Греції, архітектурні споруди якої служили для римлян зразком. В період аристократичної рабовласницької республіки римляни застосовували грецькі ордери, особливо коринфський й іонічний.
Навколо центральної торгівельної площі Древнього Рима – Римського форума, де проходили народні збори, ярмарки, вершився суд, - до II ст.. до н.е. склалася забудова на рівнині, обмеженої трьома пагорбами (Капітолієм, Палатином і Квіріналом). Пізніше до Римського форуму примкнули ще п’ять форумів: Цезаря, Августа, Веспасиана, Нерви і Траяна.
До другої половини II ст.. до н.е. відноситься створення арочних акведуків – римських інженерних споруд для подачі води. В той же час остаточно сформувався атриумно - перистильний тип італійського міського житлового будинку, в якому атріум – спадщина етрусків – складав центр офіційної половини житлового будинку, а розташований за ним перистильний дворик, за типом грецького, належав до інтимної частини будинку.
Атриумно-террасний тип заміського будинку – вілла – склалася в 1 р. до н.е. В цей час при будівництві Табуляриума ( будинок архіву в Римі) вперше була застосована римська ордерна аркада – архітектурна система, яка об’єднала два принципи перекриття: грецький стоїчно - балочний і склепінний, який запозичили у етрусків. В середині 1 ст. до н.е. був збудований форум Цезаря – строго спланований перистильний двір коринфського ордеру з храмом Венери в глибині. Імператорський період ( 31 р. до н.е. - V ст. н.е.) можна розділити на три етапи:
1 етап (1 ст. до н.е. - 1 ст. н.е.) - архітектура відрізнялася простотою композиційних рішень. Зразком для неї були витвори грецької класичної архітектури. Поширюється конструктивна система, заснована на сполученні в стінах і перекриттях обпаленої цегли з т.зв. римським вапняним бетоном. Цегла вводилася у вигляді арок або пластів, які чергувалися з бетонними шарами, що давало можливість зводити зводь і купола великого прольоту. Зовні будинку облицьовували травертином або мармуром, усередині стіни штукатурили й розписували.
Житлове будівництво було двох видів : приватні будинки типу особняків (домуси) і багатоповерхові будинки бідноти (инсули). Численні модуси збереглися в Помпеї, при розкопках були виявлені добре збережені стінні розписи. У розписі стін інтер'єрів житлових будинків можна виділити 4 декоративних стилі:
- наслідування облицюванню кольоровими мармурами і яшмою;
- мальовничі зображення в перспективі тематичних картин, пейзажів, що ілюзорно збільшували приміщення;
- виявлення площини стіни введенням канделябрів, гірлянд, квітів, орнаментів, натюрмортів і багатофігурних композицій, що вимагають розгляд поблизу;
- пишні й фантастичні візерунки в сполученні зі складними перспективними побудовами.
В 1 ст. н.е. в Римі на Марсовому полі був збудований театр Марцелла з трьома ярусами аркад – єдиний який частково зберігся. Римські театри у відмін до грецьких розташовувалися не на схилі пагорбу, а на спеціальних зводах – субструкціях. Багатоярусна аркада стала основним прийомом композиції фасадів римських театрів й амфітеатрів у плині всього періоду імперії.
Частково зберігся до нашого часу грандіозний акведук (водопровід) Клавдія (1ст.н.е.)
В 70-90 р. н.е. був побудований найбільший амфітеатр Древнього Риму - овальний у плані Колізей, розрахований на 56 тис. глядачів. Його діаметри 188 і 156 м, висота 48,5 м. Архітектурна система Колізею являє собою три яруси цеглино – бетонних опор, які піддержували облицьовані мармуром місця для глядачів. Галереї двох нижчих ярусів – традиційні циліндричні зводи, в побудованому пізніше третьому ярусі застосовувались хрестові зводи, яки створювалися перетином двох циліндричних. Ордерні аркади на фасаді розташовані ярусами: знизу – тосканський ордер, вище – іонічний, у третьому ярусі – коринфський. Стіна завершується високим аттиком – стіною над завершальним карнизом. Гігантська облицьована травертином поверхня стін Колізею призводила враження мощі і сили.
Рис.1.7 Амфітеатр Колізей в Римі
На честь пам'ятних подій будували тріумфальні меморіальні арки й колони, які демонстрували велич й міць імператорської влади. Арка Тита (70 – 81 рр. н.е.), споруджена на пам'ять придушення іудейського повстання, багато прикрашена сюжетними композиціями. Арка Тита являє собою ордерний портик з арочним проїздом, в неї вперше застосований самий багатий і міцний з римських ордерів – композитний, або складний. Капітель композитного ордеру являє собою сполучення капітелей іонічного і коринфського ордерів. Бездоганність загальної композиції арки і гармонійність пропорцій виділяють її серед споруд цього типу.
Кожна історична епоха по-своєму трактувала ордер, прагнучи до художньої бездоганності композиції. Єдиним твором про ордери, написаним в епоху античності, є трактат «Десять книг про архітектуру» римського архітектора Вітрувія (друга половина 1 ст. до н.е.). Описуючи ордери, Вітрувій застосовує умовну одиницю – модуль, рівний нижньому діаметру колони.
Теорія ордерів отримала подальший розвиток в Італії в епоху Відродження в працях видатних архітекторів Віньоли (1507 -1573) і Палладіо (1503 – 1580). Вони описували тосканський, доричний, іонічний, коринфський, композитний ордери, визначаючи всі розміри за допомогою модуля (М). У Віньоли модуль дорівнює радіусу або діаметру колони, висота антаблемента дорівнює ¼ висоти колони у всіх ордерах. Висота колон в тосканському ордері 14м, в доричному – 16, в іонічному – 18, в коринфському і композитному – 20 м. відстань між колонами в тосканському, коринфському, композитному ордерах 4 м, в доричному – 5 , в іонічному - 4 м. Палладіо встановив правило ярусного розташування ордерів від масивного нижнього до більш легким верхнім – від тосканського до композитного. Його трактат «Чотири книги про архітектуру», який містить аналіз класичних творів древньогрецьї і древньоримської архітектури, вплинув на розвиток західноєвропейської класичної архітектури. Суворі класичні принципи відображені у творах самого Палладіо. Якщо для всіх ордерів Віньола прийняв співвідношення ширини прольоту арки та її висоти як 1:2, то Палладіо зміним його на 3:5 в тосканському і 2:5 в композитному.
2 етап імператорського периоду( П ст. н.е.) називають золотим століттям Римської імперії. В цей період архітектором Аполлоном Дамаським був збудований самий великий архітектурний ансамбль Древнього Рима - Форум римського імператора Траяна, що відрізнявся не тільки своїми розмірами й розмаїтістю композиційного рішення, але й багатством обробки. П’ятинефна базиліка Ульпія витягнута паралельноо поперечної рсі Форума. Громадна 38-метрова колона обвита безперервною стрічкою рельєфів, на яких зображено переможні походи Траяна.
З’явився новий типсуспільного будинку для суду, торговельних угод – базиліка (греч. basilike – царський будинок). Будинок прямокутної форми в плані ділилося на 3 – 5 нефів рядами колон, причому середній неф був вище бокових.
Другий видатний витві Аполлона Дамаського - Пантеон (125р.н.е.) – «Храм всіх богів», перебудований з круглого басейну: величезний циліндричний об’єм, перекритий сферичним куполом діаметром 43,2 м з світловим отвором в центрі. Інтер’єр оброблений поліхромним мармуром.
3 етап імператорського периода (Ш ст. н.е.) характеризується підвищеним інтересом до декоративного джерела, грандіозного масштабу. Так, були побудовані терми Каракали – складний комплекс суспільних лазень на 1800 осіб, який містив басейни, ванни, бібліотеки, магазини і т.і., грандіозні терми Диоклетиана – величезна прямокутна будівля з приміщеннями, перекритими куполами.
В альпійських і придунайських провінціях з 1ст.н.е. виросло багато міст за римським типом – з арками, храмами, амфітеатрами. В II ст..н.е. велике значення отримує сирійське місто Пальміра. Його архітектурні споруди відрізняються древньосхідною пишністю декоративних елементів. Недалеко від Пальміри знаходився культурний центр Баальбек – святилище римських місцевих богів (I – IIIст.н.е.) – колосальне за своїми розмірами. Так, висота коринфських колон храму Юпітера - майже 20 м.
В іншої багатої східної провінції – Єгипті, приєднаному до Риму у 30р. н.е, культурним центром було місто Александрія, який зберіг мову, релігію, обряди і звичаї епохи еллінізму.
Нові риси архітектури проявляються в пам'ятниках, пов'язаних з поширенням християнства. Перші християнські спорудження - катакомби - підземні багатокілометрові галереї, що прокладають за межами міста, де перші християни ховали побратимів,- були розписані картинами на біблійні сюжети. Катакомби оточували Рим сполошним кільцем. Інтенсивно розвивається мозаїчне мистецтво. В подальшому архітектура цього періоду відмічена гострою боротьбою багатовікових традицій античності з новими ідеалами і формами, які зароджувалися в надрах рабовласницького суспільства.
Останній етап розвитку римської античної архітектури – час імператора Костянтина (306 – 337 рр.н.е.). В 330 р. Костянтин переніс столицю до Константинополя.
Після признання християнства державною релігією (313р.н.е.) починається будівництво християнських храмів – базилік, форма і назва яких перейшла з античності. Вони були прямокутної форми в плані з трьох- або п’ятинефним діленням простору. Поперечна галерея (трансепт) перетинала вівтарну частину нефа. Вівтар розташовувався в апсиді – півкруглої ніші, покритої четвертиною сфери (конхою). Атріум перед базилікою був оточений колонадою, в центрі його ставили купель.
Зовнішнє архітектурно-декоративне убранство базилік було скромним, конструктивне рішення відрізнялося простотою: стіни клалися з цегли, середній неф піднімався над перекриттям бічних нефів, його стіни були прорізані вікнами. Ряди мармурових колон служили опорами для арок або антаблемента, які тримали поздовжні стіни середнього нефа. Поряд з базиліками будували культові споруди центричного типу: баптистерії (хрещальні), мавзолеї. Їх інтер’єри прикрашували мозаїкою, фресками.
Римська архітектура вплинула на розвиток світового зодчества. Просторовий розмах при цілісності архітектурних комплексів, строга лаконічність форм, сувора простота й закінченість композиції, грандіозність планування, виразність образа - от ті важливі риси, які характеризують одну з найбільших архітектурних епох.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
ВП Брянківський технолого економічний технікум... Луганського національного університету імені Тараса Шевченка...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Древній Рим
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов