рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Астероїди

Астероїди - раздел Астрономия, Астрономія У 1766 Році Німецький Фізик Та Математик Й. Тиціус 9 1729 - 1796 ) Запропонув...

У 1766 році німецький фізик та математик Й. Тиціус 9 1729 - 1796 ) запропонував емпіричне правило, згідно з яким наближено визначались відстані від Сонця до планет. Завдяки працям німецького астронома Й. Боде (1747 - 1826 ) ця закономірність стала загальновідомою.

Правило Тиціуса - Боде:

Для Меркурія , для Венери , а для Землі і т.д.

Згідно з правилом Тиціуса - Боде, на відстані 2,8 а.о. від Сонця ( для ) мала б рухатися б планета. У 1789 році розпочалися інтенсивні пошуки ще однієї планети між Марсом та Юпітером, які швидко увінчалися успіхом.

1 січня 1801 року італійський астроном Дж. Піаці ( 1746 - 1826 ) виявив у телескоп зореподібний об’єкт 7 - ї зоряної величини, який рухався сузір’ям Тельця. Орбіта світила виявилася планетною. Піацца назвав відкриту планету Церерою. 28 березня 1802 року німецький астроном та лікар В. Ольберс ( 1759 - 1840 ) виявив ще одну малу планету - Пал ладу. Ще за п’ять років були відкриті Юнона та Веста. Малий блиск вказував на відносно незначні розміри виявлених об’єктів. Їх називали малими планетами або, за пропозицією Вільяма Гершнля, астероїдами ( від грецького aster - зоря, eidos - вигляд ).

До 1980 року візуальними методами відкрили близько 320 астероїдів. У 1981 році німецький астроном М. Вольф ( 1863 - 1932 ) запропонував фотографічний метод пошуків: при 2 - 3 годинній експозиції зображення зір на фотоплівці виходили точковими, а слід рухомого астероїда - невеликою рискою. Відтоді кількість відкритих малих планет різко зростає. Зараз відомо понад 15000 астероїдів, але вчені вважають що в Сонячній системі їх сотні тисяч. Зауважимо, що астрономи Кримської астрофізичної обсерваторії відкрили понад 550малих планет.

Переважна більшість ( 98 % ) малих планет рухається між орбітами Марса та Юпітера, на середніх відстанях від Сонця від 2,06 до 4,30 а.о., утворюючи пояс астероїдів. За однією гіпотезою, ці астероїди - рештки великої планети, що рухались між Марсом і Юпітером, і була зруйнована чи то гравітацією Юпітера, чи то катастрофічними зіткне тями з великим космічним тілом. Гіпотетична планета навіть отримала назву Фаетон. Все ж переважає думка про неможливість формування великої планети поблизу Юпітера через його припливні сили.

Сумарна маса всіх астероїдів, імовірно, не перевищує 0,001. Найбільшу масу має Цербера ( діаметр до 1000 км ) , Пал лада ( 610 км ), Веста ( 540 км ) і Гінея ( 450 км ). Тільки 14 астероїдів мають розміри понад 250 км. Усі астероїди ( можливо, за винятком найбільших) мають неправильну форму, тобто є брилами твердого матеріалу. Усі астероїди слабкіші за 6 m, їх видно лише в телескоп. Найяскравішою з малих планет є Веста ( 6,5 m ).

Є багато астероїдів, траєкторії яких не лежать між Марсом та Юпітером. Зокрема, унікальну орбіту має Ікар - у перигелії він долітає до Сонця удвічі ближче, ніж Меркурій ( нагріваючись до +730 0С ), а в афелії віддаляється за орбіту Марса. Астероїд Гідальго, навпаки, у перигелії перебуває біля Марса, а в афелії добирається аж за Сатурн.

Жодна з малих планет не має атмосфери, але, виявляється, є астероїди, які мають супутники ( американська міжпланетна станція « Галілей » у 1993 році передала зображення малої планети Іди ( поперечником 56 км, біля якої обертається супутник - півтора кілометрова брила ).

1 листопада 1977 року американський астроном Ч. Кокелл виявив астероїд Хірон, незвичайним тим, що рухається між Сатурном і Ураном. У 1990 - х роках відкрили ще кілька подібних тіл, що рухаються між орбітами деяких планет. Ці об’єкти назвали « кентаврами ». До січня 2000 року було відомо 16 таких астероїдів, 5 із них, досліджені найкраще, отримали назви: Хірон, Фол, Несс, Асбол та Харікло.

30 серпня 1992 року астрономи обсерваторії Мауна - Кі (Гаваї США) сфотографували малу планету, орбіта якої розташована зовні плутонової. Згодом виявили цілий рій подібних тіл - пояс Кой пера. До листопада 2000 року було відомо понад 400 планетоїдів ( так ще називають астероїди поясу кой пера ) - достатньо великих, укритих метановим льодом, брил. На початку 2001 року перший планетоїд отримав ім’я Варуна. Цей астероїд діаметром понад 1000 км рухається навколо Сонця з періодом 285 років майже в одній площині з Плутоном ( нахил орбіти Варуни до екліптики 17,2 0С ).

1 липня 2001 року виявили величезний планетоїд 2001 КХ76. За даними Міжнародного астрономічного союзу від 11 серпня 2001 року, КХ76 є найбільшою відкритою малою планетою Сонячної системи. Розміри цього астероїда від 1200 до 1400 км, тобто більше половини діаметра Плутона. Пояс Кой пера починається за орбітою Нептуна і простягається на відстань понад 150 а.о. Відкриття величезних планетоїдів поставило під сумнів належність Плутона до великих планет. Деякі вчені схильні назвати дев’яту велику планету лише найбільшим астероїдом з поясу Кой пера. Дослідження тривають.

Рис.1

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Астрономія

Технолого економічний коледж білоцерківського НАУ.. Астрономія інформаційна діяльність підприємств..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Астероїди

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Астрономія
НАВЧАЛЬНО – МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ СТУДЕНТІВ ВНЗ І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ ЗІ СПЕЦІАЛЬНІСТЕЙ: 5.03050201 «ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ»; 5.05060403 «МОНТАЖ І ОБСЛУГОВУВАННЯ

Передмова
  Мета даного посібника - надати методичну допомогу викладачам та студентам під час підготовки та проведення лекцій з астрономії, тематичного планування. Даний посібник розро

Тематичний план
  №   Теми та модуля   Назва розділу, теми, модуля, програми   Обсяг годин за навчально

Засоби астрономічних досліджень
Найважливішими астрономічними приладами є телескопи ( від грецьких слів tele - далеко, scopeo - дивлюся ) . Ці оптичні прилади використовують для візуальних та фотогр

Обсерваторії
Астрономічні спостереження переважно проводяться у спеціально обладнаних науково - дослідних установах - обсерваторіях. Одну з перших обсерваторій побудував на острові Родос давньогрецький

Видима зоряна величина
Легко помітити, що небесні світила відрізняються яскравістю ( блиском ) та кольором. У ІІ столітті до н.е. Гіппарх, складаючи каталог, поділив усі зорі на шість груп - видимих зоряних велич

Сузір’я та найяскравіші зорі північного неба
Понад 250 яскравих зір мають свої імена. Більшість цих назв пройшла до нас зі Сходу та Стародавньої Греції. Древні астрономи, називаючи зорю, враховували, до якого сузір’я вона належить. Наприклад,

У таблиці подана інформація про найяскравіші зорі
  Назва зорі Видима зоряна величина m Відстань у парсеках, пк* Світність у світ

Екліптика. Зодіакальні сузір’я
Визначаючи висоту Сонця у верхній кульмінації ( у полудень ), можна помітити що вона змінюється з кожним днем приблизно на 15 /. Якби була можливість бачити, в оточенні яких зір на небес

Видимий рух Місяця та Сонця
Ще в давнину помітили, що Місяць, як і Сонце, рухається серед зір. Місячний шлях ( траєкторія Місяця на небесній сфері ) проходить теж через 12 зодіакальних сузір’їв. Причиною цього є дійсне оберта

Місячні та Сонячні затемнення
Наслідком прямолінійного поширення світла є такі явища, зокрема, як сонячне затемнення Місяцем та місячне затемнення Землею. Земля і Місяць, освітлюючись Сонцем, утворюють конусоподібні тіні. Затем

Горизонтальна система координат та добовий рух світил на різних широтах
Кутова відстань світла від горизонту називається висотою світла h. Наприклад, висота зірки в зеніті дорівнює 900 На рисунку 2. О - точка сп

Екваторіальна система координат. Кульмінація зір
Кожна зоря на добу двічі перетинає небесний меридіан. Явище проходження світил через небесний меридіан називається кульмінацією. У верхній кульмінації

Час та його вимірювання
Час визначає порядок зміни явищ. Необхідність вимірювання і зберігання часу виникає на початку цивілізації. Для цього використовувались періодичні процеси, що відбувають

Інші типи календарів
Систему відліку тривалих проміжків часу називають календарем ( від латинських caleo - проголошую і календарі ум - боргова книга; у Стародавньому Римі початок кожного місяця і року жерці огол

Місяць. Планети земної групи
Мета: · ознайомити студентів із гіпотенузою утворення Сонячної системи; · пояснити принцип поділу планет на дві групи; · узагальнити та поглиб

Гіпотези утворення Сонячної системи
До складу Сонячної системи входять 9 планет. Кожна з них - це особливий, унікальний світ, вивчення якого є одним із завдань астрономії. Спостерігаючи за планетами із Землі, вдалося встановити їхні

Основні характеристики Землі наведені в таблиці
Середній радіус орбіти     Маса   Екваторіальний радіус   Сидеричний період обертання  

Основні характеристики Місяця подані в таблиці
Маса Радіус Сидеричний період обертання Середня густина,

Основні характеристики Місяця подані в таблиці
Маса Радіус Сидеричний період обертання Середня густина,

Венера та її основні характеристики та дослідження
Про Венеру людство знає з давніх - давен, адже це третє за яскравістю світило на небесній сфері ( після Сонця та Місяця ). Раніше, щоправда, вважали, що ці дві різні

Основні характеристики Венери подані в таблиці
Середній радіус орбіти     Маса   Екваторіальний радіус   Сидерич

Марс, його основні характеристики та дослідження
Найвіддаленішою від Сонця планетою земної групи є Марс. Він, як і Венера, - сусід Землі, але його орбіта зовні земної. Кожні 15 років відбувається великі протистояння

Основні характеристики Марса подані в таблиці
Середній радіус орбіти     Маса   Екваторіальнй радіус   Сидеричний період обертання  

Юпітер та його супутники. Характеристика Юпітера
Розповідь про планети - гіганти розпочнемо з Юпітера - найбільшої планети Сонячної системи. Його радіус в 11 разів більший за земний, а маса майже в 2,5 раза переважа

Загальні характеристики Сатурна. Кільце Сатурна та його супутники
Сатурн - друга за величиною і шоста від Сонця планета Сонячної системи. Це планета - гігант дуже схожа на Юпітер. ЇЇ швидке обертання навколо осі теж має зональний харак

Уран, його відкриття, основні характеристики, супутники
У 1781 році англійський астроном В. Гершель ( 1738 - 1822 ) відкрив сьому планету Сонячної планети. Спочатку вчений вирішив, що це комета. Виявляється, планету спостерігали і раніше, вважаючи її зв

Нептун, його характеристики та супутники
Уже перші експерименти за Ураном засвідчили, що він рухається не так як мав би під дією гравітації Сонця та інших відомих планет. Причиною неправильностей могло бути невідоме масивне небесне тіло.

Система Плутон - Харон та її характеристики
Плутон - найвіддаленіша від Сонця, дев’ята велика планета. Його відкрив у 1930 році американський астроном Слайд Томбо ( 1906 - 1997 ) . Навколо Сонця Плутон робить обер

Метеорити
Метеорити - кам’яні або залізні тіла, що падають на Землю з міжпланетного простору. Метеорити є залишками метеорних тіл, що не повністю зруйнувалися в атмосфері при р

Класифікація зір. Діаграма Герцшпрунга - Рессела
Із початку 80 -х років ХІХ ст. фотографію активно використовують в астрономії, зокрема для фіксування спектрів зір. До 1886 року вчені Гарвардської обсерваторії ( США ) сфотографували спектри 10350

Еволюція зір
Деякі зорі на кінцевих етапах еволюції зазнають значного гравітаційного стиску ( колапсу ). У зорі утворюється надщільне ядро і відносно менш густа оболонка. Якщо стиск різко припиняється, т

Чорні діри. Нейтронні зорі
Наприкінці XVІІ ст. видатний французький математик і астроном П. Лаплас ( 1749 - 1827 ) передбачав існування екзотичних об’єктів - чорних дір. Така назва пов’язана з тим, що з чорної діри на зовні

Молочний шлях. Будова Галактики
Молочний Шлях - світло - срібляста широка смуга, яка перетинає небесну сферу, проходячи, зокрема через сузір’я Близнюків, Тельця, Кассіопеї, Лебедя, Стрільця. Ще в 1609

У таблиці подана інформація про найбільші галактики Місцевої Групи
Назва галактики Тип Видима зоряна величина, m Відстань r, млн. св.р. А

Використана література
1. Астрономічний календар, - К: Видається щорічно. 2. Воронцов - Вельямінов Б.А.. Астрономія 11 кл - К: «Радянська школа», 1991 - 141 с. 3. Ефремов Ю.Н. В глубины Вселенной - М: Н

Рецензія
  Навчально - методичний посібник з навчальної дисципліни «Астрономія» для студентів та викладачів вищих навчальних закладів І - ІІ рівнів акредитації всіх спеціальностей, складений в

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги