Тема 1. Сутність, мета і функції фінансового менеджменту підприємств

Поняття фінансового менеджменту і його місце в загальній системі управління підприємством. Основні принципи фінансового менеджменту. Мета і головні завдання фінансового менеджменту. Система функцій фінансового менеджменту. Основні функції фінансового менеджменту як керуючої системи та особливої функціональної системи управління підприємством.

 

 

компанії. При цьому основна увага приділялася техніці проведен­ня (більшою мірою) та оцінці ефективності (меншою мірою) злит­тя, поглинання і реорганізації фірм. Це ще не те, що сьогодні при­йнято називати фундаментальним аналізом компанії, знаходжен­ням її обґрунтованої ціни, швидше за все, це був збірник рекомен­дацій про те, як можна здійснити реорганізацію компанії в юри­дичному, податковому плані тощо.

Нові акценти у фінансовому менеджменті з'явились у 20-ті роки XX століття. Це був період технічних новацій, бурхливого розвитку нових галузей промисловості. Процесу злиття та погли­нання перешкоджало антимонопольне законодавство, що стиму­лювало підвищену увагу до внутрішнього розвитку компанії зав­дяки реальним інвестиціям. Фінансовий менеджмент почав більш уважно вивчати фінансову сторону інвестицій, зокрема методи та прийоми їх фінансування, чи то використовуючи кредити банків, чи то вдаючись до емісії власних цінних паперів. Але при цьому слід зазначити, що підходи до вибору джерела фінансування реаль­них інвестицій значною мірою відрізнялися від сучасних підхо­дів. У той час ще не виникало питання формування оптимальної структури капіталу, і фінансовий менеджмент був недостатньо аналітичним, оскільки носив характер опису тієї чи іншої ситуації.

Велика економічна депресія, що виникла у США в 1930-ті роки, значно вплинула на розвиток фінансового менеджменту. Цей час фінансового менеджменту називають «похміллям після грандіоз­ного кредитного гуляння». Банкрутство значної кількості компа­ній, правопорушення та зловживання кредитами викликали спра­ведливе незадоволення кредиторів та інвесторів, які вимагали упо­рядкувати зовнішню звітність компаній та посилити контроль за махінаціями в бізнесі. Саме в цей період досить швидкими темпа­ми удосконалюється система зовнішньої фінансової звітності, інфо­рмація стає більш надійною та відкритою. Обов'язкове публікуван­ня звітності великих компаній надало можливість аналізувати та порівнювати фінансове становище різних компаній. Водночас з'яв­ляється ряд моделей оцінки фундаментальної вартості підприємс­тва, які стали основою для сучасного напряму досліджень з оцінки вартості бізнесу, нерухомості. Фінансовий аналіз підприємства, зокрема аналіз ліквідності, платоспроможності, практично повні­стю сформувався саме в цей час. Фінансовий менеджмент цього періоду орієнтувався більшою мірою на обслуговування зовнішніх користувачів - кредиторів та інвесторів і не був засобом прийняття рішення безпосередньо в компанії.

Зміна приоритетів фінансового менеджменту відбулася на по­чатку 1950-х років, адже саме в цей період увага поступово почи­нає приділятися саме вирішенню внутрішніх проблем компанії. Дійсно, новаторським став внесок бізнесмена й талановитого вче­ного Джоеля Діна, який вдало поєднував теорію і практику. Його, як практика, не влаштовувала зовнішня спрямованість фінансо­вого менеджменту, і тому вже в ролі вченого він працював над роз­робленням аналітичних методів формування оптимальної інвес­тиційної програми компанії. Модель, запропонована вченим, до­зволила поєднати в один аналітичний апарат методи аналізу гро­шового потоку, критерії вибору проектів та формування інвести­ційної політики підприємства, які до цього часу розвивалися ві­докремлено. З появою робіт Д. Діна фінансовий менеджмент на­буває аналітичного характеру, націлюється безпосередньо на про­цес прийняття рішення.

У цей період відбулося значне просування в теоретичній методо­логії оцінки інвестицій. Роботи Фрідріха та Віри Лутц, Д. Хіршлей- фера, Дж. Лорі та Л. Севедж, що були присвячені дослідженню про­блем оцінки інвестицій, привернули увагу до фінансового менедж­менту як до дійсно аналітичного напрямку діяльності з глибокою теоретичною базою. Водночас у працях Ф. Модільяні та М. Міллера починає розглядатися проблема теоретичного обґрунтування вар­тості капіталу компанії. Поступово ці дослідження поглиблюються й оформляються в теорії структури капіталу та політики виплати дивідендів. Наслідки публікації серії статей цих дослідників були настільки значними, що в 1979 році американська Асоціація фінан­сового менеджменту визнала ці роботи як такі, що зробили найбіль­ший внесок у розвиток фінансової науки. На сьогодні дуже багато науковців відлік часу в розвитку теорії фінансового менеджменту як самостійної науки починають саме з появи теорій таких вчених: Міллера, Модільяні, Г. Марковіца та У. Шарпа.

Важливий внесок у розвиток фінансового менеджменту зро­били видатні вчені Г. Марковіц та У. Шарп. Г. Марковіц став ав­тором теорії портфеля, яка багато в чому продовжувала досліджен­ня, розпочаті Д. Діном, але акцент було зміщено від проблем оп­тимального фінансування до проблем управління ризиком. Мате­матичний апарат, запропонований Г. Марковіцем для кількісно­го виміру ризику і вирішення завдань оптимізації портфеля, став активно використовуватися на практиці і по суті був фундамен­том для подальших досліджень у цьому напрямку. Дослідження продовжувалися У. Шарпом, який у 1964 році запропонував мо­дель оцінки дохідності капітальних активів (САРМ).

Таким чином, подальший розвиток фінансового менеджмен­ту як науки відбувався досить швидкими темпами і здебільшого був присвячений дослідженню проблем прийняття рішень в умо­вах ризику та взаємозв'язку ризику і дохідності. Внесок учених, які сприяли його розвитку, був відзначений Нобелівськими пре­міями в галузі економіки (1985 рік - Ф. Модільяні, 1990 рік - У. Шарп, Г. Марковіц, М. Міллер).

Більше сорока років удосконалюються методи управління фі­нансами, урахування ризику, структури капіталу підприємства. З розвитком програмного забезпечення та методів обробки інфор­мації з'являються нові можливості для перевірки теоретичної бази. Виникають нові напрямки теоретичних досліджень, зокре­ма взаємозв'язок ціни фінансових активів та інформації, теорія посередників (агентів), що вивчає взаємовідносини між власни­ками підприємства та його менеджерами.

Сучасний фінансовий менеджмент - це результат майже віко­вого удосконалення методів прийняття рішень.

 

1.2. Сутність фінансового менеджменту, його необхідність і значення в умовах ринкової економіки

В умовах ринкової економіки поступово відбувається зміщення акценту з тільки виробничого управління на управління фінансо­ве, адже й оцінити ефективність діяльності будь-якого суб'єкта господарювання можна шляхом зіставлення певних фінансових результатів, розраховуючи відповідні показники. Зберегти міцні ринкові позиції в умовах жорсткої конкуренції будь-якому суб'єк­ту господарювання можна, спираючись на раціональний фінан­совий менеджмент. Саме від рівня організації фінансового мене­джменту залежить, наскільки своєчасно, з мінімальними витра­тами, без втрати незалежності підприємство буде забезпечене ко­штами, необхідними для його раціонального оснащення і нормаль­ної поточної господарської діяльності, а також контролем за ефе­ктивним використанням коштів і рентабельністю операцій. Отже, фінансовий менеджмент - це комплексна система принципів і методів розроблення та реалізації управлінських рішень, спрямо­ваних на формування, розподіл і використання фінансових ресур­сів підприємства й організацію його грошових потоків з метою досягнення оперативно-тактичних та стратегічних цілей.

Необхідними умовами функціонування фінансового менедж­менту є: підприємницька діяльність; самофінансування; ринкове ціноутворення; наявність ринку праці, ринку капіталу; чітка ре­гламентація державного регулювання діяльності підприємства, заснована на системі ринкового законодавства.

Предметом фінансового менеджменту є стратегічне та опе­ративно-тактичне управління фінансами підприємств різних ор­ганізаційно-правових форм та різних форм власності, спрямова­не на максимізацію фінансових результатів діяльності підприєм­ства та максимізацію добробуту власників підприємства.

. У процесі управління фінансами підприємства слід врахову­вати такі принципи:

- принцип системності. Фінансовий менеджмент - невід'ємна частина загальної системи управління підприємством. Загаль­не правило фінансового менеджменту полягає в тому, що зав­жди треба прагнути до фінансової стабільності системи в ціло­му, а не окремих її елементів і підсистем. При цьому необхід­но враховувати, що фінансова система підприємства є склад­ною, динамічною і відкритою системою. Складність визнача­ється неоднорідністю складових елементів, їх структурною різноманітністю і різнохарактерністю зв'язків між ними. Ди­намічність фінансової системи підприємства зумовлюється тим, що розмір фінансових ресурсів підприємства, розмір ви­трат, фінансових результатів діяльності постійно змінюється під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Фінан­сова система є відкритою, тому що постійно знаходиться в про­цесі обміну інформацією з зовнішнім середовищем, надаючи інформацію зовнішнім користувачам про фінансовий стан під­приємства у вигляді фінансової звітності та отримує інформа­цію із різноманітних зовнішніх джерел;

- принцип плановості - полягає в тому, щоб поєднати плану­вання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та забез­печити їх збалансованість;

- принцип адаптивності. Фінансовий менеджмент має присто­совуватися до мінливих умов зовнішнього середовища, швид­ко реагувати на зміни кон'юнктури товарного та фінансового ринків, своєчасно отримувати інформацію про зміни в зако­нодавстві і приймати відповідні рішення;

- принцип функціональності - полягає в реалізації механізму фінансового менеджменту відповідно до поставлених загаль­них цілей підприємства;

- принцип комплексності - означає, що прийоми та методи, які використовуються у фінансовому менеджменті, мають взаємо­доповнювати один одного і в цілому розглядатися в єдиному комплексі.

програм і планів, які забезпечують ефективне функціонування підприємства в довгостроковій перспективі та швидку адаптацію до мінливих умов зовнішнього середовища. У процесі розроблен­ня фінансової стратегії прогнозуються основні тенденції розвит­ку фінансів підприємства, формується концепція формування та використання фінансових ресурсів, визначаються принципові положення формування фінансових відносин із контрагентами. Фінансова стратегія передбачає наявність альтернативних варі­антів розвитку підприємства з урахуванням можливих змін зов­нішнього середовища.

Згідно з розробленою фінансовою стратегією розвитку підпри­ємства формуються конкретні цілі та завдання фінансового мене­джменту й розробляються поточні, оперативні плани діяльності. Важливими напрямками розроблення фінансової стратегії є:

- розроблення фінансової політики підприємства;

- оцінка фінансового стану та аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства в поточному і перспективному пері­одах;

- поточне та перспективне фінансове планування, що дозволяє передбачити майбутні надходження грошових коштів та ос­новні напрямки їх використання;

- централізація фінансових ресурсів, яка забезпечує їх манев­реність та концентрацію в межах основних видів діяльності підприємства;

- формування фінансових резервів, що забезпечують фінансово стійку та стабільну діяльність підприємства в умовах можли­вих коливань ринкової кон'юнктури;

- забезпечення стабільної платоспроможності підприємства в поточному та перспективному періодах;

- фінансовий контроль за діяльністю підприємства.

Усі ці цілі взаємопов'язані, доповнюють одна одну, що зумов­лює необхідність їх комплексної реалізації.

Розроблення фінансової стратегії розвитку підприємства має передбачати формування фінансової політики, за допомогою якої здійснюється реалізація фінансової стратегії за основними на­прямками фінансової діяльності підприємства (рис. 1.1).

Фінансова політика підприємства - це сукупність заходів, що здійснюються власником та фінансовим апаратом управління під­приємством і охоплюють розроблення науково обґрунтованих кон­цепцій організації фінансової діяльності, визначення головних на­прямків формування та використання фінансових ресурсів на дов­го-, середньо- та короткострокові періоди, а також практичну

Рис. 1.1. Взаємозв'язок фінансової стратегії та фінансової політики підприємства

 

1.3. Об'єкти та суб'єкти фінансового менеджменту

На фінансовий менеджмент підприємства значною мірою впли­ває державне нормативно-правове регулювання. Як система управління фінансовий менеджмент складається з двох підсистем - керованої підсистеми (об'єкт) і керуючої підсистеми (суб'єкт) (рис. 1.2).

Суб'єкт управління - це спеціальна група людей (фінансова дирекція як апарат управління, фінансовий менеджер як керівник), яка за допомогою різних форм і методів управління забезпечує ці­леспрямоване функціонування об'єкта. Апарат управління фінан­сами - важлива частина загальної структури управління суб'єкта господарювання. На великих підприємствах може бути створена фінансова дирекція на чолі з фінансовим директором або головним фінансовим менеджером, до складу якої можуть входити кілька структурних підрозділів. Структура, функції і відповідальність усіх підрозділів, їх відносини з іншими структурними ланками мають бути визначені в Положенні про фінансову дирекцію.

Рис. 1.2. Фінансовий менеджмент як система управління підприємством

 

У класичному розумінні об'єктом фінансового менеджменту є фінанси підприємств. До об'єктів фінансового менеджменту на підприємствах належать: необоротні та оборотні активи, власний, залучений та позиковий капітал, фінансові результати діяльності підприємства, грошові потоки підприємства.

Кожний об'єкт фінансового менеджменту вимагає використан­ня специфічних прийомів та методів управління. Активи підпри­ємства неоднорідні, оскільки вони класифікуються на необоротні та оборотні. До складу необоротних активів входять різні елеме­нти, зокрема нематеріальні активи, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість та ін. Кожний із цих елементів потребує особливих підходів щодо управління. Оборотні активи також досить неоднорідні, до їх складу входять виробничі запаси, готова продукція, поточна де­біторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти. До кожного елемента оборотних активів слід використовувати окремі методи та прийоми фінансового ме­неджменту.

Управління капіталом підприємства передбачає визначення оптимальної структури капіталу підприємства з погляду мінімі­зації ризику втрати фінансової незалежності та мінімізації вар­тості капіталу підприємства.

Управління фінансовими результатами діяльності підприєм­ства містить визначення оптимальних варіантів формування ви­трат, розроблення гнучкої політики ціноутворення, розроблення політики формування, розподілу та використання прибутку під­приємства, розроблення та реалізацію дивідендної політики для підприємств акціонерної форми господарювання.

Слід зазначити, що контролювати всі фінансові потоки підпри­ємства, виявити та оцінити всі резерви досить складно, але важ­ливо усвідомлено визначити коло і масштаби сфери можливого управлінського впливу.

1.4. Мета, основні завдання та функції фінансового менеджменту

Головною метою фінансового менеджменту в класичному розу­мінні є забезпечення максимізації добробуту власників підприємс­тва в поточному та перспективному періоді. Виходячи з визначен­ня фінансового менеджменту, наведеного вище, його мета полягає в обґрунтуванні та реалізації найбільш ефективних фінансових рішень у процесі фінансового управління підприємствами різних організаційно-правових форм та різних форм власності шляхом ви­користання сучасних методик стратегічного та оперативно-такти- чного управління.

Досягнення зазначеної мети, передбачає розв'язання таких завдань:

- забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ре­сурсів відповідно до завдань розвитку підприємства в наступ­ному періоді;

- забезпечення найбільш ефективного використання сформова­ного обсягу фінансових ресурсів за основними напрямками ді­яльності підприємства;

- оптимізація грошового обороту й підтримка постійної плато­спроможності підприємства;

- забезпечення максимізації прибутку підприємства при зада­ному рівні фінансового ризику;

- забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику при зада­ному рівні прибутку;

- забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку.

Усі зазначені завдання тісно взаємопов'язані. Тому в процесі управління найважливішого значення набуває оптимізація цих завдань для кожного суб'єкта господарювання і в кожній конкрет­ній ситуації. Досягнення поставлених завдань визначається стра­тегією розвитку підприємства.

Сутність фінансового менеджменту виявляється в його функ­ціях. Саме через функції фінансовий менеджмент може реалізу­вати визначені завдання і досягти своєї мети.

З практичного погляду функції фінансового менеджменту мож­на поділити на дві групи залежно від того, що сам фінансовий ме­неджмент поділяється на дві підсистеми (керуючу і керовану).

Функціями фінансового менеджменту як керуючої підсистеми є:

- розроблення фінансової стратегії розвитку підприємства;

- формування ефективних інформаційних систем, які забезпе­чують обґрунтування альтернативних варіантів управлінсь­ких рішень;

- формування організаційного забезпечення фінансового мене­джменту, що передбачає створення відповідних структурних підрозділів підприємства;

- оцінка фінансового стану підприємства;

- поточне планування фінансової діяльності підприємства за основними напрямками;

- розроблення діючої системи стимулювання реалізації прий­нятих управлінських рішень у галузі фінансової діяльності;

- здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих рішень.

До функцій фінансового менеджменту як керованої підсисте­ми належать:

- управління активами (майном) підприємства (у тому числі необоротними та оборотними активами);

- управління обсягом, структурою та вартістю капіталу підпри­ємства;

- управління прибутком (його формуванням, розподілом та ви­користанням);

- управління реальними та фінансовими інвестиціями;

- управління грошовими потоками за видами діяльності підпри­ємства (перш за все операційної, інвестиційної та фінансової діяльності);

- управління фінансовим ризиком;

- антикризове фінансове управління підприємством у разі загро­зи банкрутства.

1.5. Стратегічний та оперативно-тактичний фінансовий менеджмент

Основне призначення фінансового менеджменту - побудова ефе­ктивної системи управління фінансами, спрямованої на досягнен­ня тактичних і стратегічних цілей діяльності. Організація управ­ління фінансами на конкретних підприємствах залежить від низ­ки факторів: форми власності, організаційно-правової форми го­сподарювання, галузевих і технологічних особливостей, розміру підприємства.

Стратегія в цілому являє собою узагальнений план управлін­ня, орієнтований на досягнення основних цілей підприємства шляхом виявлення і реалізації довгострокових конкурентних пе­реваг на даному ринку. Розробляти стратегічні завдання розвит­ку підприємства означає визначити загальний напрямок його ді­яльності. З практичного погляду стратегія - це сукупність гло­бальних ідей розвитку підприємства. Кількість і формулювання стратегічних цілей залежать від специфіки діяльності конкрет­ного підприємства.

Стратегічний фінансовий менеджмент полягає в розробленні та реалізації довгострокових цілей у вигляді прогнозів, проектів, реалізацію розробленої стратегії. Концепції організації фінансової діяльності підприємства базуються на основі дослідження попиту та пропозиції на продукцію (роботи, послуги) підприємства, оцін­ки його фінансових, матеріальних, трудових та інформаційних ре­сурсів, а також прогнозування результатів господарської діяль­ності.

Основною метою розроблення фінансової політики підприєм­ства є найбільш повне та ефективне використання та нарощення його фінансового потенціалу. Фінансова політика передбачає роз­роблення заходів щодо управління фінансами підприємства у складі:

- політики управління активами підприємства (щодо необо­ротних активів окремо виділяють управління нематеріальни­ми активами, основними засобами, довгостроковими фінансо­вими інвестиціями; щодо оборотних активів - управління за­пасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами підприємства);

- політики управління капіталом (у розрізі управління власним капіталом доцільно виділити розроблення амортизаційної по­літики, дивідендної політики, емісійної політики, пов'язаної з випуском акцій підприємства; у розрізі управління позиковим капіталом здійснюється розроблення політики залучення бан­ківського кредиту та політики залучення комерційного креди­ту, емісійної політики з випуску облігацій підприємства);

- політики управління прибутком, яка охоплює політику фор­мування прибутку (обсяг виробництва і реалізації продукції, політику ціноутворення, політику управління витратами під­приємства) та політику розподілу прибутку (дивідендна полі­тика, політика формування власних фінансових ресурсів);

- політики управління інвестиціями, яка складається з полі­тики управління реальними інвестиціями та політики управ­ління фінансовими інвестиціями;

- політики антикризового фінансового управління підприємс­твом, що містить внутрішні та зовнішні механізми фінансової стабілізації;

- політики управління грошовими потоками за різними вида­ми діяльності - операційної, інвестиційної та фінансової.

Оперативно-тактичний фінансовий менеджмент має бути спрямований на забезпечення поточної ліквідності та платоспро­можності підприємства. Отже, у процесі оперативно-тактичного фінансового менеджменту вирішуються питання забезпечення діяльності підприємства оборотним капіталом у достатньому об­сязі та ефективного управління грошовими потоками.

У процесі прийняття стратегічних й оперативних фінансових рішень слід враховувати, чи сприяють вони збереженню фінансо­вої рівноваги підприємства.

1.6. Механізм фінансового менеджменту та його основні елементи

Процес управління фінансовою діяльністю підприємства базуєть­ся на певному механізмі.

Механізм фінансового менеджменту - це система основних елементів, що регулюють процес розроблення і реалізації управ­лінських рішень стосовно фінансової діяльності підприємства.

Основними елементами механізму фінансового менеджменту є:

- державне нормативно-правове регулювання фінансової діяль­ності підприємства;

- ринковий механізм регулювання фінансової діяльності під­приємства;

- внутрішній механізм регулювання окремих аспектів фінансо­вої діяльності;

- система конкретних методів та прийомів управління фінансо­вою діяльністю підприємства - техніко-економічні розрахун­ки, балансовий, економіко-статистичні, економіко-матема- тичні методи тощо.

Процес державного регулювання фінансової діяльності під­приємств передбачає:

- створення необхідної нормативної бази, що регулює основні форми та види фінансової діяльності підприємств;

- формування нормативних вимог до уніфікації параметрів кон­кретних фінансових інструментів, що використовуються під­приємством, та регламентації правил ведення операцій з ними;

- формування системи вимог щодо створення та діяльності фі­нансових інститутів, з якими співпрацюють підприємства;

- формування діючої системи економічних стимулів щодо ви­користання на практиці фінансової діяльності підприємств найбільш ефективних напрямів і форм цієї діяльності, прогре­сивних видів фінансових інструментів;

- створення діючої системи фінансових та інших санкцій за по­рушення підприємством установлених правових норм здійс­нення фінансової діяльності;

- регламентування видів, форм та методів контролю за дотри­манням підприємствами встановлених державними органами правових норм фінансової діяльності підприємства.

 

Процес державного регулювання фінансової діяльності підпри­ємств має багаторівневий характер, що визначається повноважен­нями окремих державних органів. Нормативні вимоги щодо рег­ламентації різних аспектів фінансової діяльності підприємств встановлюються законами України, указами Президента, поста­новами Кабінету Міністрів України, нормативними документами Національного банку України, наказами та інструктивними ма­теріалами різних міністерств та відомств, що здійснюють держав­не регулювання в певній сфері діяльності.

На сучасному етапі основні напрямки державного норматив- но-правового регулювання фінансової діяльності підприємств охоплюють:

- регулювання фінансових аспектів створення підприємств різ­них організаційно-правових форм та різних форм власності;

- регулювання порядку формування інформаційної бази управ­ління фінансовою діяльністю підприємств;

- податкове регулювання;

- регулювання амортизаційної політики підприємств;

- регулювання кредитних операцій;

- регулювання грошового обігу та форм розрахунків;

- валютне регулювання;

- регулювання інвестиційної діяльності;

- регулювання процедури та форм санації підприємства;

- регулювання процедури банкрутства і ліквідації підприємства.

Ринковий механізм регулювання фінансової діяльності під­приємства формується насамперед залежно від кон'юнктури фі­нансового ринку. Співвідношення попиту та пропозиції на фінан­совому ринку визначає рівень ставки відсотка на позиковий капі­тал, ступінь ліквідності окремих фондових та грошових інстру­ментів, доступність кредитних ресурсів (як короткострокових, так і довгострокових; у національній та іноземній валюті) для підпри­ємств, створює середню норму дохідності капіталу.

Внутрішній механізм регулювання фінансової діяльності під­приємства формується в межах самого підприємства, впливаючи певною мірою на прийняття оперативних і тактичних рішень в управлінні фінансами. Зокрема, фінансова діяльність підприєм­ства регламентується вимогами статуту підприємства, розробле­ною на підприємстві фінансовою стратегією розвитку та в її ме­жах фінансовою політикою підприємства за окремими напряма­ми діяльності. На підприємстві може бути розроблена система вну­трішніх нормативів та вимог щодо здійснення Певних видів фі­нансової діяльності.

Система конкретних методів і прийомів здійснення фінан­сового менеджменту підприємства передбачає використання тех- ніко-економічних розрахунків, балансового, економіко-статисти- чного та економіко-математичного методів, а також можливості використання різних моделей стосовно управління об'єктами фі­нансового менеджменту.

Ефективний механізм фінансового менеджменту дозволяє в повному обсязі виконати поставлені завдання, сприяє результа­тивному здійсненню функцій фінансового управління підприєм­ством.