Канади розповсюдження інформації та класифікація користувачів

Фінансова інформація поширюється двома каналами - внутріш­нім і зовнішнім. Відповідно до цього розглядають дві основні ка­тегорії користувачів - зовнішні і внутрішні.

Система показників інформаційного забезпечення фінансово­го менеджменту, що формується з внутрішніх джерел, поділя­ється на три групи:

1. показники, що характеризують фінансове становище й резуль­тати фінансової діяльності підприємства в цілому. Ця група представлена формами фінансової звітності загального корис­тування, тобто балансом, звітами про фінансові результати, про рух грошових коштів та про власний капітал. Вона широ­ко використовується як зовнішніми, так і внутрішніми кори­стувачами. Фінансова звітність дає найбільш узагальнене уяв­лення про результати фінансової діяльності підприємства. Використовується в процесі фінансового аналізу, планування й розроблення фінансової стратегії підприємства;

2. показники, що характеризують фінансові результати діяль­ності окремих структурних підрозділів. Вони використовують­ся для поточного та оперативного управління;

3. нормативно-планові показники, які використовуються для поточного та оперативного контролю під час здійснення фінан­сової діяльності.

До внутрішніх каналів належить надання інформації керів­ництву компанії, її структурних підрозділів, філій і представ­ництв. Внутрішні канали характеризуються встановленням зво­ротного зв'язку, насиченими інформаційними потоками, що мо­жуть набути форми директивних вказівок. До внутрішніх корис­тувачів входить управлінський персонал підприємства, що вирі­шує різні питання виробничого і фінансового характеру.

Система показників інформаційного забезпечення фінансово­го менеджменту, що формується із зовнішніх джерел, поділяється на чотири групи:

- загальноекономічні показники розвитку країни, необхідні для проведення аналізу та прогнозування умов зовнішнього фінан­сового середовища функціонування підприємства. До складу загальноекономічних належать макроекономічні та галузеві показники;

- показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ри­нку. Вони необхідні для прийняття управлінських рішень у галузі формування структури джерел фінансування діяльності підприємства, портфеля довгострокових фінансових інвести­цій, здійснення короткострокових фінансових інвестицій;

- показники, що характеризують діяльність контрагентів та конкурентів (банківських установ, фінансово-кредитних уста­нов, страхових компаній, постачальників та покупців про­дукції, конкурентів);

- нормативно-регулятивні показники (ставки обов'язкових пла­тежів та зборів, обмеження щодо рівня цін тощо).

Зовнішніх користувачів інформації поділяють на дві групи (рис. 2.1)- користувачів, безпосередньо зацікавлених у діяльності компанії і користувачів, опосередковано зацікавлених в ній.

До першої групи входять:

- реальні й потенційні власники підприємства, яким необхідно визначити збільшення або зменшення частки власних коштів підприємства й оцінити ефективність використання ресурсів керівництвом компанії;

- реальні й потенційні кредитори, що використовують звітність для оцінки доцільності надання або продовження кредиту, визначення умов кредитування, посилення гарантій повернен­ня кредиту, оцінки довіри до підприємства як до клієнта;

- постачальники й покупці, що визначають надійність ділових зв'язків із даним контрагентом;

- держава в особі податкових органів, які перевіряють правиль­ність укладання звітних документів, розрахунку та сплати податків, визначає податкову політику;

- службовці компанії, що цікавляться даними звітності з погля­ду рівня їхньої заробітної плати й перспектив роботи на дано­му підприємстві.

Рис. 2.1.Класифікація користувачів фінансової інформації

Друга група користувачів зовнішньою інформацією - це ті юридичні й фізичні особи, яким вивчення звітності необхідне для захисту інтересів першої групи користувачів. До цієї групи нале­жать:

- аудиторські служби, що перевіряють дані звітності відповід­но до законодавства й загальноприйнятих правил із метою за­хисту інтересів інвесторів;

- консультанти з фінансових питань, які використовують звіт­ність із метою розроблення рекомендацій своїм клієнтам щодо розміщення їх капіталу;

- фондові біржі, що оцінюють інформацію, подану у звітності;

- реєстраційні та інші державні органи, які вирішують питання про реєстрацію підприємств, припинення їх діяльності й оці­нюють необхідність зміни методів обліку й складання звіт­ності;

- держава з погляду використання фінансової інформації для розрахунку макроекономічних показників розвитку країни та розроблення стратегічної економічної політики;

- юристи, яким звітність необхідна для оцінки виконання умов контрактів, дотримання законодавчих норм у процесі фінан­сово-господарської діяльності підприємства;

- засоби масової інформації, що використовують звітність для підготовки оглядів, оцінки тенденцій розвитку й аналізу ді­яльності окремих компаній і галузей, розрахунку узагальне­них показників фінансової діяльності;

- профспілки, які зацікавлені у фінансовій інформації для ви­значення своїх вимог щодо заробітної плати й умов трудових угод, а також для оцінки тенденцій розвитку галузі, до якої належить дане підприємство.