Поняття вартості капіталу підприємства. Середньозважена вартість капіталу

Залучення та використання того чи іншого джерела фінансуван­ня підприємства пов'язане з певними витратами: акціонерам по­трібно виплачувати дивіденди, банкам - відсотки за надані ними кредити та ін.

Сума коштів, яку необхідно сплатити за використання визна­ченого обсягу фінансових ресурсів, виражена у відсотках до цьо­го обсягу, називається вартістю капіталу. Вартість капіталу становить ціну, що підприємство платить за його залучення з різ­них джерел.

Концепція вартості капіталу виходить із того, що капітал як один із важливих чинників виробництва має, як й інші його чин­ники, визначену вартість, яка формує рівень операційних й інве­стиційних витрат підприємства. Ця концепція є однією з базових при управлінні прибутком у процесі фінансової діяльності. Вона не обмежується тільки розрахунком відсотків, які потрібно спла­тити власникам фінансових ресурсів, але також характеризує ту норму рентабельності інвестованого капіталу, яку має забезпечу­вати підприємство, щоб не зменшити свою ринкову вартість. Дана концепція визначає цілий ряд напрямків господарської діяльності підприємства в цілому.

Розглянемо основні сфери використання показника вартості капіталу в діяльності підприємства.

1. Вартість капіталу підприємства є мінімальною нормою рента­бельності операційної діяльності. Оскільки вартість капіта­лу характеризує частину прибутку, що має бути сплачена за використання сформованого або залученого нового капіталу для забезпечення випуску і реалізації продукції, цей показ­ник є мінімальною нормою формування операційного прибут­ку підприємства, нижньою межею при плануванні її розмірів.

2. Показник вартості використовується як критерій оцінки у процесі здійснення реального інвестування. Вартість капіта­лу конкретного підприємства є дисконтною ставкою, за якою сума чистого грошового потоку приводиться до поточної вар­тості в процесі оцінки ефективності окремих реальних проек­тів. Крім того, він служить базою порівняння з внутрішньою ставкою прибутковості інвестиційного проекту. Якхцо вона ни­жче, ніж показник вартості капіталу підприємства, такий інве­стиційний проект має бути відхилений.

3. Вартість капіталу підприємства служить базовим показником оцінки ефективності фінансового інвестування. Оскільки критерій цієї ефективності задається самим підприємством, то при оцінці прибутковості окремих фінансових інструмен­тів базою порівняння є показник вартості капіталу. Цей показ­ник дозволяє оцінити не тільки реальну ринкову вартість або прибутковість окремих інструментів фінансового інвестуван­ня, але й сформувати найбільш ефективні напрямки і види цьо­го інвестування на попередній стадії формування інвестицій­ного портфеля, а також є мірою оцінки прибутковості сфор­мованого інвестиційного портфеля в цілому.

4. Показник вартості капіталу за окремими його елементами ви­користовується в процесі управління структурою капіталу на основі механізму фінансового важеля.

5. Вартість капіталу є найважливішим вимірником рівня ринко­вої вартості підприємства.

6. Показник вартості капіталу є критерієм оцінки і формування відповідного типу політики фінансування підприємством своїх активів (у першу чергу, оборотних). Виходячи з реаль­ної вартості свого капіталу й оцінки майбутньої його зміни, підприємство формує агресивний, помірний (компромісний) або консервативний тип політики фінансування активів. Важливість оцінки вартості капіталу при управлінні форму­ванням прибутку в процесі здійснення фінансової діяльності ви­значає необхідність коректного розрахунку цього показника на всіх етапах розвитку підприємства.

Процес оцінки вартості капіталу охоплює:

- Попередню поелементну оцінку вартості капіталу. Оскіль­ки використовуваний капітал складається з неоднорідних елеме­нтів (власного і позикового капіталів та їх видів), у процесі оцін­ки його необхідно розкласти на окремі складові елементи, кож­ний з яких має бути об'єктом здійснення окремих розрахунків.

- Узагальнена оцінка вартості капіталу. Поелементна оцінка вартості капіталу є передумовою для розрахунку узагальненого по­казника. Таким показником є середньозважена вартість капіталу (СЗВК). На практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяль­ність, у тому числі й інвестиційну, із різних джерел. Як плату за ко­ристування фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіден­ди, винагороди та ін., тобто несе деякі обґрунтовані витрати на під­тримку свого економічного потенціалу. Кожне джерело коштів має свою ціну як суму витрат із забезпечення даного джерела. Показник, що характеризує відносний рівень загальної суми цих витрат, влас­не, і характеризує ціну капіталу.

Економічна сутність СЗВК полягає в тому, що підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рі­вень рентабельності яких не менший від поточного значення по­казника середньозваженої вартості капіталу.

Вихідною базою його формування є дані, отримані в процесі поелементної оцінки капіталу:

C3BK =Sі C_i*Y_i, (7.1)

де СЗВК - середньозважена вартість капіталу, у % або одиницях;

Сi- вартість окремих елементів капіталу, у % або одиницях;

Yi - питома вага окремих елементів капіталу в загальній його сумі,

одиниці.

Показник СЗВК на підприємстві визначається, по-перше, стру­ктурою капіталу, по-друге, вартістю кожного джерела фінансу­вання. Таким чином, проблема розрахунку вартості капіталу по­діляється на два завдання:

- визначення оптимальної структури капіталу, тобто поєднан­ня різних джерел фінансування діяльності;

- розрахунок вартості кожного джерела фінансування.

- Визначення вартості капіталу підприємства в динаміці. Вартість капіталу підприємства не є фіксованим показником, вона змінюється з часом, знаходячись під впливом багатьох чинників.

Чинники, що впливають на показник середньозваженої вар­тості капіталу, динамічні, тому зі зміною вартості окремих еле­ментів капіталу мають вноситися корективи й у середньозважене значення. Крім того, принцип динамічності оцінки передбачає, що вона може здійснюватися як за вже сформованим, так і за за­планованим до формування (залучення) капіталу.

У процесі оцінки вартості сформованого капіталу використо­вуються фактичні (звітні) показники, пов'язані з оцінкою окре­мих його елементів. Оцінка вартості запланованого до залучення капіталу (а відповідно, і СЗВК у плановому періоді) певною мірою має ймовірнісний характер, пов'язаний із прогнозом зміни кон'­юнктури фінансового ринку, динаміки рівня власної кредитоспро­можності, ступеня ризику й інших чинників.

4. Визначається взаємозв'язок оцінки поточної і майбутньої середньозваженої вартості капіталу підприємства. Такий взає­мозв'язок забезпечується використанням показника граничної вартості капіталу (ГВК), що розраховується на основі прогноз­них значень витрат, які підприємство змушене буде сформувати для відтворення необхідної структури капіталу при певних умо­вах фінансового ринку.

ГВК характеризує приріст середньозваженої вартості капіта­лу до суми кожної нової його одиниці, що додатково залучається підприємством. Розрахунок цього показника здійснюється за фор­мулою:

ГВК= DСЗВК/ D К(7.2)

де ГВК- гранична вартість капіталу, у % або одиницях на грошову одиницю;

DСЗВК - приріст середньозваженої вартості капіталу, у % або оди­ницях;

DК - приріст суми капіталу, що додатково залучається підприєм­ством, грош. од.

Залучення додаткового капіталу підприємства як за рахунок власних, так і за рахунок позикових джерел має на кожному етапі розвитку підприємства свої економічні межі і, як правило, пов'я­зане зі зростанням середньозваженої вартості капіталу. Так, за­лучення власного капіталу за рахунок прибутку обмежене загаль­ними його розмірами; збільшення обсягу емісії акцій і облігацій понад точку насичення ринку можливе лише при більш високому розмірі виплачуваних дивідендів або купонного доходу; залучення

додаткового банківського кредиту, через зниження рівня фінан­сової стійкості підприємства, може здійснюватися лише на умо­вах зростання ставки відсотка за кредит.

Динаміка показника ГВК має бути обов'язково врахована в про­цесі управління прибутком підприємства. Порівнюючи граничну вартість капіталу з очікуваною нормою прибутку за окремими гос­подарськими операціями, для яких потрібно додаткове залучення капіталу, можна в кожному конкретному випадку визначити міру ефективності й доцільності здійснення таких операцій.

5. Оцінка вартості капіталу має бути завершена розрахунком показника ефективності його додаткового залучення. Таким показником є гранична ефективність капіталу (ГЕК). Цей по­казник характеризує співвідношення приросту рівня прибутко­вості додатково залученого капіталу і приросту СЗВК. Розраху­нок граничної ефективності капіталу здійснюється за формулою:

ГЕК = DPPд.к / DСЗВК, (7 3)

де DРР_дк - приріст рівня рентабельності додаткового капіталу, у % або одиницях.