Тема 3. ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА XАPAKTEPИCТИКА ЛЮДИНИ

До емоційно-вольової сфери відносяться такі основні поняття як емоції почуття, настрої, воля. Їх аналіз і врахування в конкретних ситуаціях дозволяють зрозуміти людську поведінку, вчинки.

Е м о ц і ї – це психічний стан людини, суть якого полягає в ситуаційній, короткотривалій реакції організму на різні події, факти оточуючого середовища. Емоції з точки зору нейрофізіології мають вроджений характер, проявляються імпульсивно, тобто не потребують підготовки і навчання. Джерелом їх виникнення є логічна потреба організму в поєднанні з об’єктивною дійсністю. Все, що задовільняє біологічні і соціальні потреби людини, викликає у неї позитивні емоції (задоволення, радість, щастя, любов, захоплення, приязнь). І навпаки, все, що не відповідає потребам людини – викликає негативні емоції (незадоволення, гнів, страх, горе, сум, огида, ненависть). Слід зазначити, що особистісна і суспільна оцінка позитивних і негативних емоцій не завжди співпадають. Наприклад, такі емоції як каяття, сором оцінюються людиною як неприємні, але із соціальної точки зору вони корисні і необхідні, бо сприяють моральному вдосконаленню особистості. Емоції ненависті, гніву, огиди сприймаються людьми також позитивно, коли мова йде про такі негативні суспільні явища як зрада, злочинність, алкоголізм, наркоманія тощо.

Емоції за своїм характером складні і взаємопов’язані. Деколи людина може одночасно проявляти цілком протилежні емоції. Прикладом такого психічного стану може бути закінчення школи або іншого навчального закладу. Тут учень чи студент відчуває одночасно радість, сум і гордість.

У психології розрізняють стенічні (від грец. «стенос» – сила) і астенічні (від грец. «астенос» – слабкість, безсилля) емоції. Практикою доведено, що людина в пориві таких стенічних емоцій як гнів і радість може виконати набагато важчу і складнішу роботу. І навпаки, такі астенічні емоції як страх, журба, горе, пригніченість зменшують активність, енергію і життєдіяльність людини, викликають відчай і апатію.

Емоції поділяються на настрої, афекти, хвилювання і пристрасті.

Настрій – це загальний емоційний стан людини, який впливає на її діяльність і поведінку впродовж довготривалого або короткотривалого періоду життя.

Афект (від лат. affectus – душевне хвилювання, збудження) – це короткотривалий інтенсивний вибух емоцій. Ними можуть бути гнів, горе, радість, страх. Викликаються афекти сильними збудниками: словами, поведінкою інших людей, деякими обставинами.

Хвилювання – короткотривалий емоційно-психічний стан з різким початком і різноманітною інтенсивністю. У хвилюванні відображається оцінка людиною тих чи інших явищ, спонукання до дії, передбачення її наслідків. Як правило, хвилювання знижують рівень логічного мислення людини.

Пристрасті – це сильні, глобальні, стійкі і довготривалі почуття, які стають характерними рисами особистості. Маючи пристрасті, людина підпорядковує їм свої інші зацікавлення і зусилля. Пристрасті можуть бути позитивними і негативними. Позитивні пристрасті зорієнтовані на пізнання світу, самовдосконалення. Негативні – завжди мають шкідливий характер як для людини, так і для суспільства.

Із емоціями тісно пов’язані почуття, але вони не тотожні. Почуття відрізняються від емоцій тим, що носять соціальний характер. В їх основі лежать суспільні потреби і відносини між людьми. Таким чином, почуття – це психічний стан людини, який визначає відношення до того, що вона пізнає або робить, до інших людей і самої себе.

Сучасна психологічна наука, виходячи з різних критеріїв класифікації почуттів, виділяє суспільні, моральні, інтелектуальні, естетичні і релігійні почуття.

Cуспільні почуття – це різноманітні зв’язки і контакти з іншими людьми. Є три типи таких зв’язків.

1. Взаємний зв’язок людей чоловічої і жіночої статі, що призводить до утворення сім'ї. Для цього типу характерні почуття симпатії, любові, вірності, приязні.

2. Суспільний взаємозв’язок почуттів, пов’язаний з материнством і батьківством. Сюди можна віднести почуття ніжності, делікатності, любові, приналежності тощо.

3. Взаємозв’язки, які встановлюються в результаті співпраці й партнерства. До них відносять почуття ввічливості, толерантності, взаємовиручки, допомоги.

Моральні почуття – це система загальнолюдських цінностей, моральних і гуманістичних норм, принципів та ідеалів, які визначають сенс життя людей, регулюють взаємовідносини у суспільстві. Найважливішими з них є почуття совісті обов’язку, відповідальності.

Інтелектуальні почуття – це почуття, пов’язані з розумово-пізнавальною діяльністю людини упродовж її життя. До них відносять почуття сумніву і впевненості, радості і задоволення, тріумфу і розчарування.

Естетичні почуття – це відношення людини до всього її оточення з точки зору ідеалів краси. Джерело естетичних почуттів – твори мистецтва, музика, живопис, скульптура, література, архітектура.

Релігійні почуття – психічний стан віруючих людей, основою якого є прагнення наблизитися до Бога. Таке почуття виникає, передусім, під час молитви, відвідування церкви, участі у богослужінні, контактів з предметами культу.

З людською психікою тісно пов’язана воля. Під цим поняттям психологи розуміють психічну діяльність людини, зорієнтовану на цілеспрямовані дії і вчинки через подолання труднощів і перешкод. Воля людини визначається вмінням долати перешкоди і труднощі на шляху до мети, управляти своєю поведінкою, підпорядковувати свою діяльність поставленій меті. На цьому шляху людині приходиться долати зовнішні та внутрішні труднощі.

Зовнішні труднощі – це об'єктивні перешкоди, протидія інших людей. Природні перешкоди. Внутрішні перешкоди залежать від самої людини. До них належать пасивність, поганий настрій, лінощі, почуття страху, звичка думати непродумане тощо.

Щоб бути вольовою людиною, потрібно розвивати і виховувати такі якості: цілеспрямованість, самостійність, рішучість, наполегливість, витримку, сміливість, мужність, дисциплінованість. Зміст цих вольових якостей загальновідомий.