МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ВІДНОСИНИ

Міжнародна фінансова система, з одного боку, обслуговує міждер­жавний рух товарів, послуг та факторів виробництва, з іншого — відіграє самостійну роль, яка виявляється через функціонування міжнародних фінансових ринків.

Отже, міжнародні фінанси – поняття, що характеризує сукупність міжнародних фінансових ресурсів у їх русі. Ріст світової торгівлі, масштабів виробництва, розвиток міжнародних потоків капіталу, між кордонних рух товарів, послуг, людей призвели до виникнення та розвитку міжнародних фінансів, виникненню світових фінансових ринків, міжнародних фінансових корпорацій.

Істотною ланкою усієї системи зовнішньоекономічних зв’язків держав в умовах економічного та господарського наближення є грошові та валютні відносини. Національна валютна система є складовою частиною грошової системи країни, хоча вона і відносно самостійна та виходить за національні кордони. Її особливості визначаються ступенем розвитку і станом економіки та зовнішньоекономічних зв’язків країни.

Національна валютна система нерозривно пов’язана із світовою валютною системою– формою організації міжнародних валютних відносин, що закріплені міждержавними угодами. Хоча світова валютна система переслідує глобальні світо господарські цілі і має особливий механізм функціонування і регулювання, вона тісно пов’язана з національними валютними системами. Цей зв'язок здійснюється через національні банки, що обслуговують зовнішньоекономічну діяльність. Взаємний зв'язок цих двох систем не означає, що вони однакові та тотожні, оскільки вони виконують різні задачі, мають різні умови існування, різний вплив на економіку окремих країн та світове господарство.

Основою національної валютної системи є національна валюта – встановлена законом країни грошова одиниця даної країни. Тобто, валюта – це гроші, що використовуються в міжнародних економічних відносинах. У міжнародних розрахунках зазвичай використовується іноземна валюта – грошова одиниця інших країн. З нею пов’язано поняття девізу – будь-який платіжний засіб виражений у іноземній валюті. Іноземна валюта є об’єктом купівлі-продажу на валютному ринку, використовується у міжнародних розрахунках, зберігається на рахунках у банках, але не є законним платіжним засобом на території даної країни.

Світова валютна система базується на функціональних формах світових грошей. Світовими називаються гроші, які обслуговують міжнародні відносини (економічні, політичні, культурні). Еволюція функціональних форм світових грошей повторює з певним відставанням шлях розвитку національних грошей — від золотих до кредитних грошей. Підтвердженням цього є той факт, що в умовах, коли золото виконувало всі функції грошей, грошова і валютна системи — національна і світова — були тотожні, з тою лише різницею, що монети, виходячи на світовий ринок, скидали, за висловом К. Маркса, "національні мундири" і приймались до опла­ти на вагу. Іншим прикладом дії вказаної закономірності є базу­вання світової валютної системи у XX ст. на одній або декількох валютах провідних країн світу.

Валютний ринок — це система стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів у іно­земних валютах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоторговельних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередниками, банківськи­ми установами та фірмами. Всі учасники валютного ринку пов'язані між собою у режимі реального часу за допомогою телефонних, телексних і комп'ю­терних засобів зв'язку.

Більша частина міжнародних валютних операцій при­падає на долари США. Найбільшим у світі центром торгівлі валютою як щодо обсягу обороту, так і кількості валют є Нью-Йорк. Характерно, що в США валютою торгують виключно на міжбанківському рин­ку. Інші великі фінансові центри США знаходяться в Бостоні, Чикаго, Сан-Франциско та Новому Орлеані. Валютних бірж немає у Ве­ликій Британії та Швейцарії, але це майже не впливає на масштаби валютних операцій у цих країнах. У Франції і Австрії функціонує по одній валютній біржі, Італія і Німеччина мають по декілька бірж. Традиційно найвідомішим не тільки в Європі, а й у всьому світі є Лондонський валютний ринок. На сьогодні сформувалися такі найбільші регіональні валютні ринки:

• Європейський (з центрами в Лондоні, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху);

• Американський (з центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Андже­лесі, Монреалі);

• Азіатський (з центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні). Денний оборот на трьох найбільших валютних ринках світу (Лондон, Нью-Йорк, Токіо) становить на сьогодні понад 1500 млрд дол. США. Річний обсяг на світових валютних ринках сягає 250 трлн дол. США.

Специфічним міжнародним ринком валют країн Західної Європи є ринок евровалют, де операції здійснюються у валютах цих країн, а сам ринок евровалют є одним із секторів євроринку. Суб'єктами ринку евровалют виступають великі та середні банки країн Західної Європи та деякі транснаціональні корпорації цих регіонів. Сьогодні ринок евровалют існує по всьому світі. Масштабні опе­рації здійснюються з евровалютами не тільки в Європі, а й в Азії, країнах Карибського басейну та інших регіонах світу.

Євровалютний ринок — це автономний і незалежний оптовий ринок, де оперують, як правило, великими сумами. Він майже не піддається регулюванню, не підлягає національному законодавству, майже не оподатковується. Євровалюти є джерелом дешевого кре­диту для позичальника і високого прибутку для позикодавця.

Від самого початку свого виникнення (кінець 80-х років) ринок евровалют розвивається переважно як ринок євродоларів. Євро­пейські долари — це тимчасово вільні грошові кошти в доларах США, які розміщені організаціями і приватними особами різних країн у європейських банках і використовуються останніми для кредит­них операцій. Це так звані без­домні валюти.

Завдяки значній мобільності ринок євродо­ларів перетворився у найбільший міжнародний валютний ринок, важливу складову сучасної міжнародної валютної системи.