рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Загальна характеристика судження

Загальна характеристика судження - раздел Философия, Кредитно-модульний курс з філософії: філософія, логіка, релігієзнавство Судження — Це Форма Мислення, У Якій Щось Стверджується Чи З...

Судження — це форма мислення, у якій щось стверджується чи заперечується в існуванні предметів або виражається зв'язок між предметом та його властивостями чи відношення між предметами.

Судження бувають простіі складні.У простих судженнях два терміни — суб'єкт S і предикат Р пов'я­зані за допомогою зв'язки є чи не є. Ускладних судженнях пов'язані два і більше простих суджень за до­помогою логічних сполучників кон'юнкції, виключаючої і невиключаючої диз'юнкції, імплікації і еквівалентності. Природною мовою ці спо­лучники виражаються за допомогою граматичних сполучників «і» (або «та»), «або...або», «або» («чи»), «якщо..., то» «тоді і тільки тоді, коли».

Прості судження поділяються на:

1) екзистенціальні (судження існування), у яких виражається сам факт існування предмета, що відображається в думці: аа;

2) відносні судження, у яких роль предмета, що виражає відно­шення між двома іншими елементами судження, виконують інші поняття: a R в, або R (а, в);

3) атрибутивні судження, у яких стверджуються або заперечуються певні властивості, що належать предмету: S є Р, S не є Р. Ці судження називаються ще категоричними (див. табл. класифікації суджень).

У логіці існує поділ суджень за кількістю та якістю. За кількістю судження бувають загальними, частковими, одиничними за­лежно від того, чи мова йде про весь клас предметів, його частину чи про один предмет у суб'єкті:

а) загальні судження —«всі Sє (не є) Р»;

б) часткові судження— «деякі S є (не є) Р»; вони можуть бути визначеними і невизначеними. Кванторами визначених суджень ви­ступають терміни: «тільки деякі», «більшість», «меншість», «нема­ло», «не всі», «майже всі», «декілька». Квантором невизначених су­джень виступає термін «деякі»;

в) одиничне судження — «це S є (не є) Р».

За якістю судження бувають ствердними та заперечними. Ствердними називаються такі судження, у яких стверджується належність до предмету певної ознаки. Судження, які виражають відсутність у предмета певної ознаки, називаються заперечними.

В логіці прийнято користуватися об”єднаною характеристикою суджень за їх кількістю та якістю:

Судження:

А — загальноствердні (всі S є Р).

Е — загальнозаперечні (жодне S не є Р).

І — частковоствердні (деякі S є Р).

О — частковозаперечні (деякі S не є Р).

 

Відношення між судженнями та їх класифікація за якістю й кількістю.

Логічні відношення між судженнями можна подати у формі «логічного квадрата».

 

Примітки.

1. Лінії квадрата по вертикалі відображають відношення підпорядко­ваності між судженнями А та І, Е та О, де А, Е — підпорядковуючі су­дження, а Е та О — підпорядковані.

2. Лінії квадрата по діагоналі відображають відношення суперечності (контрадикторності) між судженнями А і О, Е та І.

3. Лінія квадрата по верхній горизонталі відображає відношення контрарності (протилежності) між судженнями А та Е.

4. Лінія квадрата по нижній горизонталі відображає відношення субконтрарності (часткові збіжності) між судженнями І та О.

Розподіленість термінів у судженні. Розподіленим називається такий термін, який в даному суджен­ні повністю включений у обсяг іншого терміна, або повністю виключений з нього. Нерозподіленим називається такий термін, який частково включений у обсяг іншого терміна.

У загальноствердних судженнях (А) суб'єкт (S) по­винен бути розподіленим, а предикат (Р) нерозподіленим.

У загальнозаперечних судженнях (Е) суб'єкта (S) та предикат (Р) завжди є розподіленими.

У частковоствердних судженнях (І) суб'єкт (S) і предикат (Р) завжди не розподілені.

У частковозаперечних судженнях (О) суб'єкт (S) зав­жди є нерозподіленим, а предикат (Р) — розподіленим (див. табл. класифікації суджень і схему взаємозв'язків суджень у тради­ційній логіці).

 

 

ТАБЛИЦЯ КЛАСИФІКАЦІЇ СУДЖЕНЬ

Поділ суджень за структурою
Прості Складні
  s p   Безумовні Умовні
Катего-. ричні Розділові    
Загально-ствердні Загально-заперечні Частково-ствердні Частково-заперечні +     +     _     _ _     +     _     +   Кон'юнк­ції Строгої диз'юнкції Нестрогої диз'юнкції Імплікацій пі Еквіваленції

2.Складні судження. Відношення між судженнями за істинністю.

Складні судженняутворюються шляхом поєднання між со­бою простих суджень за допомогою логічних сполучників (кон'юнк­ції, виключаючої і невиключаючої диз'юнкції, імплікації та еквіва­лентності). Природною мовою названі логічні сполучники виражаю­ться за допомогою граматичних сполучників «і», «та», «або-або», «або» («чи»), «якщо..., то...», «тоді і тільки тоді, коли...».

1) Єднальні (кон'юнктивні) судження— це такі судження, які утворені з двох суджень за допомогою сполучника «і» (або «та»).

Дано деякі судження А та В. Припустимо, що вони семантично незалежні одне від одного, тобто істинність або хибність А не ви­кликає істинності або хибності В, і навпаки. Тоді судження «А і В» є функцією істинності суджень «А» та «В». Це означає, що істинність або хибність судження «А і В» повністю визначається істинністю і хибністю складових його суджень А та В.

Можливі такі комбінації кон'юнктивних суджень та їх результатів:

 

А В А і В (А ^ В)
І І
І X X
X X
X X X

 

Єдиною умовою істинності кон'юнктивного судження є істин­ність обох складових цього судження.

2) Розділові (диз'юнктивні) судження бувають двох видів:

а) виключаючо-розділові судження (строга диз'юнкція) — це такі судження, які утворюються з будь-яких двох інших суджень за допомогою логічного сполучника «або...або».

Зміст цього сполучника полягає в тому, що він поєднує несумісні II судження. ВРС істинне, коли одна зі складових частин істинна, аі інша — хибна, і хибне, коли обидві складові частини його хибні, або істині.

А В Або А, або В (A В)
І І X
І X I
X І І
X X X

 

б) невиключаючо-розділові судження(нестрога диз’юнкція)утворюються з будь-яких двох суджень за допомогою сполучник; «або», що припускає сумісність суджень.

НВРС істинне, коли істинні обидва його компоненти, або коли одне з них істинне, а друге — хибне. НВРС хибне тоді, коли є хиб­ними обидва компоненти судження.

 

А В А або В (A В)
І І І
І X І
X І І
X X X

 

3) Умовні (імплікативні) судження утворюються з будь-яких двох інших суджень за допомогою логічного сполучника «якщо..., то...» Його формула: «Якщо А, то В». А називається основою, або антецедентом, В — наслідком, або консеквентом.

Умовне судження хибне тоді, коли його основа — істинна, а на­слідок — хибний, і істинне в усіх інших випадках.

 

А В Якщо А, то В(А→В)
І І І
І X X
X І І
X X І

4) Судження еквівалентності утворюється з будь-яких двох ін­ших суджень за допомогою логічного сполучника «тоді і тільки то­ді, коли ...». Воно істинне, коли обидва складові судження є істин­ними або коли вони обидва є хибні, і хибне в усіх інших випадках.

 

А B A тоді і тільки тоді, коли В (А↔В)
І І І
І X X
X І X
X X І

 

Два судження називаються взаємозаперечними або суперечни­ми одне одному, якщо одне з них істинне (І), а друге — обов'яз­ково хибне (X).

Взаємозаперечними є такі пари суджень:

1) А — О «Всі S є Р» і «Деякі S не є Р»;

2) Е — 1 «Жодне S не є Р» і «Деякі S є Р»;

3) «Це S є Р» і «Це S не є Р».

 

а
І X
X І

 

Заперечення бувають внутрішніми і зовнішніми. Внутрішнє запе­реченняозначає невідповідність предиката суб'єктові. Зовнішнє— заперечення усього судження.

 

3.Основні закони формальної логіки.

Закон є результатом відображення необхідного, істотного, ста­лого і багаторазово повторюваного зв”язку між предметами і явищами реальної дійсності.

Закон мислення — це результат відображення необхідних істот­них, сталих, багаторазово повторюваних зв'язків між думками, ви­раженими логічними засобами.

У формальній логіці найбільш відомі чотири основних закони: тотожності, несуперечності, виключеного третього, закон достатньої підстави.

Перші три закони були сформульовані ще Арістотелем. Ці за­кони можуть бути виражені у вигляді формул математичною сим­волікою.

Закон тотожності: обсяг і зміст понять (суджень) повинні бу­ти строго визначеними і лишатися незмінними у процесі логічних міркувань (а = а; а → а; а ↔ а).

Закон несуперечності: у процесі міркування про який-небудь предмет не можна одночасно стверджувати і заперечувати що-небудь в одному ітому самому відношенні, в один і той самий час ().

Закон виключеного третього: з двох суперечних суджень од­не повинно бути істинним, друге — хибним, третього бути не може ().

Закон достатньої підстави: всяка істинна думка повиннабути достатньо обґрунтованою (за допомогою вихідних поло­жень, припущень, відомих законів і правил, практичного досвіду тощо).

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Кредитно-модульний курс з філософії: філософія, логіка, релігієзнавство

Університет сучасних знань.. Слов янський державний педагогічний університет.. Кредитно модульний курс з філософії філософія логіка релігієзнавство..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Загальна характеристика судження

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Гриф надано
Міністерством освіти і науки України (лист №1.4/18-Г-1445 від 18.06.08. Авторський колектив: Мозговий Л.І., Бичко І.В.,

Передмова
Духовна культура України на зламі тисячоліть переживає значні зміни, які відображають фундаментальні зрушення в суспільному житті. Навчальний посібник «Кредитно-модульний курс з філософії: філософі

Даосизм
Даосизм — філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей підпорядковані загальному божественному законові дао. Засновником даосизму — другої за значенням течії у філ

Тести до теми
І РІВЕНЬ 1. «Слово про Закон і Благодать» Іларіона Київського. Автор розуміє «благодать» як: а)засадниче поняття християнського віровчення, яке було покладене в о

Енеза науки
2. Наукове пізнання, його специфіка й побудова. 3. Методологія наукового пізнання. 1. Наука – складний багатогранний феномен, як

Мал. 3.
Некласична наука кінця ХІХ – ХХ століття революційно змінила уявлення про час. Теорія відносності, теорія термодинаміки спростували класичну картину світу, побачивши час нелінійним, дискретним, зал

Загальна характеристика понять
За давньою усталеною традицією людство виділяє два основні джерела знання та пізнавального процесу: відчуття (або чуття) та мислення. Але їхня взаємодія у процесі пізнання вияв

Визначення понять
Визначенням,або дефініцією,називається логічна операція, що розкриває зміст поняття. Наприклад: «Студент – людина, яка навчається уВНЗ або технікумі». Поняття, змі

Загальна характеристика умовиводу
Умовивід — це форма мислення, у якій з одного чи кількох іс­тинних суджень на основі певних правил виводу виводять нове судження. Структура кожного

Римо- католицька церква (РКЦ)
Римо-католицька церква- друга за чисельністю парафій Католицька Церква в Україні; до неї належать католики латинського обряду. Україна від початків своєї християнізації зазнала впливу і Візантійськ

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги