Типологія політичних систем

Типологія ПС	Формоутворюючі фактори	Типи політичних систем
Теорія історичних формацій (К. Маркс)	принцип розподілу власності та засобів виробництва	· рабовласницькі; · феодальні; · капіталістичні; · соціалістичні; · перехідні; · комуністичні
Культурологічна класифікація (С. Хантінгтон)	цивілізаційний підхід	· західні; · східно-православні; · конфуціанські; · японська; · ісламські; · буддійські; · латиноамериканські; · африканські
Класифікація згідно характеру політичного режиму (М. Дюверже)	тип політичного режиму	· авторитарні; · демократичні; · тоталітарні
Класифікація згідно теорії трьох стадій розвитку суспільства (Д. Белл)	теорія модернізації	· аграрні; · індустріальні; · постіндустріальні (інформаційні)
Класифікація Г. Алмонда	тип політичної культури	· англо-американські; · континентально-європейські; · доіндустріальні; · тоталітарні

Звертаючись до зазначених вище класифікацій, можна визначити, що сучасна політична система України єпострадянською, посткомуністичною, посттоталітарною;демократично орієнтованою;з ознаками авторитарного, анархістського та охлократичного режимів;поєднує риси індустріального та інформаційного типів суспільства; синтезує східно-православну та західноєвропейську політичні культури.

Висновки: полична система є інтегрованою сукупністю політичної влади, суб’єктів, відносин, політичної організації і політичної культури суспільства, яка забезпечує його соціальну стабільність, соціальний порядок і яка має певну соціально-політичну орієнтацію. Прагнення політичної системи до стійкого стабільного стану зумовлює необхідність безперешкодної та безперебійної роботи як офіційних, так і неформальних каналів комунікації. За реалізацію функцій політичної системи відповідають її структурні компоненти – так звані підсистеми, а саме: інституційна, світоглядна, нормативна, культурна та комунікаційна. В основу будь-якої типології політичних систем покладено принцип організації влади, бо саме влада є стрижнем політичної системи.

Тести для самоперевірки:

1. Які з названих елементів відносяться до політичної системи?

а) політична влада; б) екологія;

в) держава; г) міжнародне співтовариство.

 

2. Які з вказаних структур формулюють норми та правила політичної системи?

а) уряд; б) групи інтересів; в) суд;

г) політичні партії; д) парламент; е) виборчі системи;

3. Назвіть ім’я дослідника, який в основу класифікації політичних систем поклав тип політичної культури:

а) Д. Істон; б) Р. Даль;

в) Г. Алмонд; г) М. Дюверже.

Контрольні запитання:

1. Що нового для розуміння природи політики дало використання системного підходу для аналізу політики?

2. Які підсистеми входять в політичну систему і яку роль вони відіграють у її функціонуванні?

3. Розкрийте суть головних функцій політичної системи суспільства.

4. Які критерії використовуються для класифікації політичних систем?

5. Дайте характеристику політичної системи України.

Основна використана та рекомендована література:

1. Політологія: наука про політику / За ред. В. Г. Кременя, М. І. Горлача. – Харків: Єдинорог, 2002. – С. 181-189.

2. Політологія. Підручник для вузів / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка – К.: Академія, 2002. – С. 220-240.

3. Піча В. М., Левківський К. М., Хома Н. М. Політологія: Типові питання та відповіді з лекційного курсу.Навчальний посібник для студентів. – К.: Каравела, Л.: Новий Світ-2000, 2002. – С. 54-57.

Лекція ІІІ. 2. Політичні режими

Сутність поняття «політичний режим».

Тоталітарний режим.

Авторитарний режим.

Демократичний режим.

Трансформації політичних режимів

Мета лекції: з'ясування сутності політичних режимів та специфіки функціонування їх різних моделей; визначення впливу того чи іншого режиму на формування суспільної свідомості; вивчення проблем трансформації політичних режимів; ознайомлення з основними концепціями демократії.

 

Поняття «політичний режим» розкриває засоби і механізм формування та розподілу політичної влади в політичній системі, форми взаємозв’язку суб’єктів політичного процесу між собою, а також з іншими соціальними інститутами. Зміст політичного режиму визначають відносиниміждвома політичними субстанціями– владою і свободою.Саме об’єм владних повноважень, засоби та методи реалізації влади, ступінь свободи особистості дозволяють належним чином оцінити характер існуючого в суспільстві політичного режиму.

Сучасна політична наука найчастіше застосовує типологію, за якою політичні режими поділяються на демократичні і антидемократичні. В свою чергу антидемократичні режими діляться на тоталітарні і авторитарні.

Термін «тоталітаризм» походить від латинського слова «totalis», що означає «весь, цілий, повний», у політичний лексикон його ввів Б. Муссоліні. Тоталітаризм означає повний (тотальний) контроль та жорстку регламентацію з боку держави усіх сфер життєдіяльності суспільства та кожної людини засобами збройного насильства.

Тоталітарні режими існували в Італії (1922-1943), у Німеччині (1933-1945), у СРСР (1929-1956) та деяких інших країнах світу. Частіше за все виділяють наступні ознаки тоталітаризму:

1) надцентралізація структур влади, яка має пірамідальну форму;

2) монопольна ідеологія, яка обґрунтовує право режиму на позаконтрольне панування;

3) масова, монопольно володарююча партія;

4) розгалужена каральна система;

5) відсутність громадянських прав і свобод та громадянського суспільства;

6) висока ступінь мілітаризації в усіх сферах суспільного життя.

Розрізняють правий та лівий тоталітарні режими. Головним критерієм поділу тоталітарних режимів виступає характер ідеології. Всі вони мають особисті відзнаки.

Авторитаризм (від лат. autoritas – цілковита влада, вплив, наказ) ґрунтується на беззаперечному підпорядкуванні владі, яка прагне будь-якими засобами затвердити й зберегти свій авторитет. При авторитаризмі керівництво різними сферами суспільного життя не таке всебічне, як при тоталітаризмі, разом з тим режим не дозволяє реальної політичної конкуренції за владу, фактичної участі населення в прийнятті рішень з важливих питань життя суспільства.

В політичному житті є багато різновидів авторитарного режиму, такі як, наприклад, військові режими (режим Піночета в Чилі), громадянські диктатури (режими в країнах арабського Сходу), теократичні режими (режим аятоли Хомейні в Ірані) та інші.

Третім типом політичних режимів є демократичний. Ідея демократії (від грецьк. demos – народ і kratos – влада) народилася в античних полісах як уява про народовладдя, про участь кожного громадянина в політичному, суспільному житті і діяльності, про принципову можливість (і надання цій можливості правового характеру) участі всіх громадян держави в управлінні нею. Серед основних концепцій демократії виділяють ідентитарну, традиційно-ліберальну, плюралістичну, елітарну, соціалістичну, конкурентну демократію. Вони відбивають багатоаспектність, складність, безпосередньо обумовлену історичною практикою, різноманітність підходів до вивчення демократії в сучасній політичній науці.

Можна стверджувати, що ідеальних демократичних режимів не існує. Вони досить різноманітні. Однак, є такі спільні ознаки, притаманні всім демократіям:

· вільні вибори правителів, які передбачають щонайменше три умови:

а) свободу висування кандидатур;

б) свободу виборчого права, тобто загальне й рівне виборче право за принципом «одна людина – один голос»;

в) свободу голосування (воно має бути таємним), рівність усіх в інформації та можливості вести пропаганду під час виборчої кампанії;

· наявність представницьких органів, які формуються на основі загальних виборів;

· виконавча влада походить від народу (президентська республіка) чи представницького органу (парламентська республіка);

· побудова держави за принципом поділу влад на законодавчу, виконавчу й судову;

· легальна діяльність не тільки урядових, а й опозиційних партій (багатопартійність);

· визнання і здійснення на практиці принципів конституційності й законності.