Тема: Загальний клінічний аналіз сечі

Загальноклінічне дослідження сечі містить вимірювання кількості, визначення фізичних властивостей, хімічного складу, а також вивчення мікроскопічної картини осаду.

 

Об'їм і послідовність дослідження

1. Отримання осаду сечі.

2. Визначення фізичних властивостей сечі (кількість, кольор, прозорість, осад, запах, відносна густина сечі).

3. Хімічне дослідження (реакція сечі, якісне і кількісне визначення білка і цукру, визначення ацетонових тіл, білірубіну, уробіліногену, індикану).

4. Мікроскопія осаду:

а) приготування препаратів;

б) демонстрація неорганізованих і організованих осадів сечі;

в) вивчення і опис мікроскопічної картини осаду зразка сечі, що вивчається.

 

 

Порядок і метод забору сечі

Залежно від цілей досліджується: ранкова порція сечі, добова кількість сечі або окремі порції, зібрані протягом доби (проба Зімніцкого). Для клінічного аналізу беруть звичайно порцію сечі, виділену натщесерце. Сечу збирають в чистий сухий посуд (у жінок після попереднього туалету промежини). В окремих випадках (наприклад, для уточнення походження піурії, гематурії) забір сечі проводиться за допомогою катетера.

 

При збиранні добової кількості сечі слід дотримувати наступні правила: зранку, звичайно починаючи з 6 або з 7 годин, після спорожнення сечового міхура, подальші порції сечі хворий збирає протягом 24 годин в чистий, достатньої місткості посуд. З метою запобігання розкладання сечі до неї додають консервуючі речовини (тімол, толуол).

I. Дослідження фізичних властивостей

1.Кількість. Визначається за допомогою мірного циліндра або іншої мірної ємності Практичне значення має визначення сумарної кількості сечі (діурез), виділеної організмом за певний період часу (за добу, протягом нічного або денного часу). Доросла людина в звичайних умовах виділяє за добу 1000-1700 мл сечі. Кількість виділеної сечі складає 75-85% від прийнятої рідини. Коливання добового діурезу у бік його збільшення або зменшення можуть спостерігатися за різних фізіологічних і патологічних умов.

Збільшення добової кількості сечі (понад 2000 мл) – поліурія – в нормі може бути обумовлено значним споживанням рідини, зменшенням потовиділення, вживанням з їжею продуктів, що містять велику кількість води і солей калія (кавуни, дині), або що викликають сечогінний ефект (пиво, кава, чай), при емоційному збудженні, при пониженні температури навколишнього середовища. В патологічних умовах полиурія з'являється при зменшенні набряків, розсмоктуванні ексудатів, транссудатів, при хронічному нефриті у стадії зморщення нирок (компенсаторна поліурія). Виражена поліурія спостерігається також при цукровому діабеті і нецукровому сечовиснаженні – поллакіурії.

 

Зменшення добової кількості сечі (нижче 1000 мл) – олігурія – у фізіологічних умовах може бути обумовлено обмеженням рідини, посиленою втратою її організмом (наприклад, в жарку погоду або при фізичному навантаженні, при роботі в гарячих цехах). Патологічне зменшення добової кількості сечі буває при проносах, при захворюваннях, що супроводжуються гарячкою, гострому гломерулонефриті, при крововтратах, опіках, неприборкній блювоті, важких формах серцевої і гострої ниркової недостатності, при утворенні великих транссудатів і ексудатів.

 

Олігурія іноді супроводжується рідким сечовипусканням – олакізурією. Повне припинення виділення сечі – анурія – може бути обумовлено припиненням сечовидільної функції нирок, наприклад, при важких формах гострого гломерулонефриту, в термінальній стадії серцевої недостатності, при шоці, під час оперативних втручань в порожнині живота і малого тазу.

 

Анаурія може з'являтися при гострих токсичних ураженнях нирок, а також при механічній закупорці сечовивідних шляхів (камінь, пухлина, гіпертрофія передміхурової залози).

 

Ішурія– затримка сечі, коли хворий не в змозі самостійно спорожнити сечовий міхур. Це спостерігається наприклад при пошкодженні спинного мозку, в несвідомому стані.

У здорової людини вдень виділяється 2/3-3/4 добової кількості сечі. Збільшення кількості сечі вночі – ніктурія – є симптомом деяких захворювань нирок (хронічний гломерулонефрит, нефроангіосклероз), при дефіциті АДГ (нецукровий діабет), серцево-судинній недостатності.

 

2. Кольор. Нормальна свіжовипущена сеча має солом'яно-жовтий кольор. Він обумовлений головним чином присутністю в сечі пігменту урохрому. Кольор сечі залежить від наявності в ній і інших речовин (уроеритрин, уробіліноген) Інтенсивність кольору сечі в звичайних умовах значно коливається залежно від якісного складу їжі, питного режиму, часу доби. Насичений кольор сечі спостерігається при споживанні сухої їжі, при обмеженні прийому рідини, у першій ранковій порції сечі. Менш інтенсивно забарвлена сеча може з'являтися при вживанні великої кількості рідини, в більш пізніх порціях сечі. Значний діапазон коливань насиченості кольору сечі протягом доби свідчить про збережену концентраційну здатність нирок.

Кольор сечі може значно змінюватися при різних патологічних процесах. Кольор "м'ясних помиїв" сеча набуває при гострому нефриті, кольор пива – при паренхиматозній жовтяниці, червоний - при інфаркті нирок і нирковій коліці, зеленувато-жовтий - при механічній жовтяниці, темно-бурий – при гемолітичній анемії, блідий, водянистий – при цукровому діабеті, молочний – при лимфостазі нирок, білий – при жировому переродженні і розпаді ниркової тканини.

Іноді кольор сечі змінюється при вживанні деяких харчових продуктів і прийомі різних лікарських препаратів. синьо-зелений кольор сечі спостерігається при прийомі метиленового синього, зеленувато-жовтий – ревеню і Александрійського листа, червоний – буряка і амідопирину, рожевий – ацетилсаліцилової кислоти.

3. Прозорість. Визначається візуально. Існують наступні градації при визначенні прозорості сечі: прозорість повна, неповна, сеча каламутну. Нормальна сеча прозора і лише злегка флюоресцирує. При стоянні сечі в судині з неї виділяється досить об'ємиста, легка хмарка, яка поступово сідає на дно. Каламутність сечі може бути обумовлена солями, клітинними елементами, бактеріями, слизом, краплями жиру, що знаходяться в ній.

 

Каламутність сечі, залежна від присутності солей, зникає при нагріванні. Позбутися муті, обумовленої наявністю в сечі слизу, бактерій або клітинних елементів, можна за допомогою її центрифугування і фільтрування.

 

4. Осад. Утворюється, при стоянні сечі. Осад сечі обумовлений осіданням на дно судини її щільних складових частин, солей, гною, формених елементів крові, слизу, цистину. Залежно від переважання тих або інших елементів осад сечі може мати різний кольор: червоний (сечова кислота), рожевий (урати), білий (фосфати), сірий (сечокислий амоній), гнійний (лейкоцити), кров'яний (еритроцити), сірувато-білий (цистин).

 

5. Запах. Свіжовипущена сеча здорової людини має запах скошеної трави. За наявності крові або гною сеча здобуває запах тухлого м'яса. За наявності ацетону сеча здобуває виразно фруктовий запах. При гнійних процесах в сечових шляхах (гнійний цистит, ракова пухлина, що розпадається) сеча може придбати аміачний запах.

6. Відносна густина. У фізіологічних умовах залежить від концентрації розчинених в ній щільних речовин (сечовина, сечова кислота, креатин, солі). На величину густини сечі можуть впливати і інші речовини (цукор, велика кількость білка), що з'являються в сечі при патологічних процесах. Так. кожні 3,3 г/л білка збільшують густину сечі на 0,001, тобто на один розподіл урометра, а 10 г/л цукру – на 0,004.

Густину сечі вимірюють за допомогою урометра. Сечу наливають в циліндр, в який опускають урометр, щоб він вільно в ній плавав. Свідчення шкали знімають по рівню нижнього краю меніска (якщо утворилася піна, її знімають за допомогою фільтрувального паперу).

У здорової людини протягом доби густина сечі коливається в досить значних межах (1010-1030 з розрахунку 1г. на 1 л. сечі), а у ранкових порціях складає в нормі 1015-1025.

Густина сечі залежить від кількості прийнятої рідини, вмісту в їжі щільних речовин, температури навколишнього середовища. Густина в нормі тісно пов'язана з діурезом: знижується при поліурії і підвищується при олігурії.

 

Уважається, що у здорових людей сума двох перших цифр величини добового діурезу і останніх цифр густини складає 30. Так наприклад, при діурезі 1500 мл густина сечі повинна дорівнювати 1015, при діурезі 1000 мл – 1020.

 

Зниження густини – гіпостенурія – наступає при хронічній нирковій недостатності (хронічний гломерулонефрит, нефроангіосклероз, хронічний пієлонефрит, амілоїдоз, полікістоз нирки). Сеча з дуже низькою густиною. (1001 – 1002) виділяється у хворих на нецукровий діабет.

 

Зниження густини сечі одночасно із зменшенням діапазону її коливань протягом доби – гіпоізостенурія- свідчить про значні порушення концентраційної функції нирок (хронічна ниркова недостатність різного походження: хронічний гломерулонефрит, діабетична нирка, нефроангіосклероз).

 

Підвищення густини сечі – гіперстенурія- свідчить про напругу збереженої концентраційної здатності нирок. Гиперстенурія може спостерігатися при різних фізіологічних станах організму (обмеження питного режиму, посилене потовиділення при обмеженому питному режимі, наприклад, в жарку погоду), а також при сердечно судинній недостатності, проносі, блювоті, лихоманці, гострому гломерулонефриті.

 

7. Проба Зімницького. Проводиться з метою дослідження концентраційної і видільної функції нирок.

Принцип дослідження полягає в динамічному визначенні густини і кількості сечі в кожній із тригодинних порцій, зібраних протягом доби, у визначенні співвідношення між денним і нічним діурезом, а також добовою кількістю прийнятої рідини і виділеної сечі. По динаміці показника питомої ваги сечі судять про концентраційну здатність нирок. Показники добового діурезу, а також співвідношення між денним і нічним діурезом, відсотковим відношенням між кількістю виділеної сечі і кількістю прийнятої рідини дозволяє оцінювати видільну функцію нирок.

 

Техніка проведення проби Зімницького.

Вранці (у 6 годин) перша порція сечі обстежуваного виливається. Хворий протягом доби знаходиться на звичайному для нього харчовому і питному режимі. Сеча збирається окремими порціями кожні 3 години, (з 6 г. ранку до 18 г. всього 4 денні порції – денний діурез; і з 18 ч. до 6 ч. ранку наступного дня також 4 порції – нічний диурез). Щоб не порушувати сон хворого, нічну порцію (в 3 години) можна пропустити і з 12 годин ночі до 6 годин ранку збирають сечу в одну банку. Враховується окремо денний, нічний і добовий діурез, а також кількість прийнятої за добу рідини, включаючи напої і інші рідинні продукти.

 

Клінічне значення. Проба Зімніцкого, не дивлячись на багаторічну історію свого вживання в клінічній практиці, не втратила значення і зараз, як один з цінних методів лабораторно-діагностичного дослідження. Завдяки простоті і доступності виконання, високої інформативності, вона дозволяє оцінювати функціональний стан нирок навіть на порівняно ранніх стадіях їх різних захворювань.

 

 

Показники проби Зімницького у фізіологічних умовах.

1. Функція виділення нирок:

а) добовий діурез 1000 мл – 1500 мл;

б) співвідношення денного і нічного діурезу – 3:1 або 4:1;

в) відношення кількості виділеної сечі до кількості прийнятої рідини – 75% - 85%.

 

2. Концентраційна функція нирок:

коливання густини: великі розмахи числових значень в різних порціях сечі в межах 10 – 20 од.