Лекція №9

Тема лекції: «Безпека життєдіяльності й екологія»

Конспект лекції:

Проектуючи механізми й оснащення, технологічні процеси обробки, вибираючи обладнання й інструмент для їхнього здійснення, організовуючи виробничий процес на робочому місці або ділянці цеху, інженер-машинобудівник зобов'язаний забезпечити нормальні умови роботи обслуговуючого персоналу і дотримання вимог промислової екології.

При виконанні виробничих процесів на персонал впливають різні фактори. Небезпечним вважають такий фактор, вплив якого на працюючого у визначених умовах приведе до травми або раптового різкого погіршення здоров'я. Шкідливим є фактор, що приводить до захворювання або зниження працездатності. Вплив на працюючого небезпечного фактора при виконанні їм трудових обов'язків називають нещасним випадком на виробництві. Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі її роботи, що включають техніку безпеки і виробничу санітарію.

Безпека роботи персоналу цехів забезпечується раціональним розміщенням різним засобів: захисних і запобіжних пристроїв верстатів, промислових роботів (ПР), транспортних і завантажувальних пристроїв, сигналізації, системи відведення і транспортування стружки, системи електричної і пожежної безпеки й ін. Безпека роботи також забезпечується раціональним плануванням обладнання, розміщенням різального і допоміжного інструмента, пристосувань.

Захисні пристрої використовують для запобігання небезпечного зіткнення персоналу з елементами верстата, різальним інструментом, ПР транспортними та іншими пристроями, що рухаються, а також для огородження небезпечних зон, куди відлітають стружка і мастильно-охолодні рідини (ЗОР).

Запобіжні пристрої повинні виключати можливість проникнення персоналу в небезпечну зону або усувати небезпечний фактор, якщо людина знаходиться в цій зоні. Сигналізацію застосовують як запобіжний захід з метою оповіщення обслуговуючого персоналу про початок роботи верстатного й іншого обладнання, несправності його вузлів, про перевищення припустимої концентрації шкідливих або пожежонебезпечних речовин і т.д. Сигналізація може бути світловою і акустичною.

Для безпечної роботи із ЗОР варто систематично проводити її аналіз на відсутність мікробів, що викликають шкірні захворювання, і вчасно проводити заміну. Система охолодження верстата повинна виключати розбризкування ЗОР і потрапляння її на підлогу біля обладнання.

Безпека праці в цеху і на ділянці досягається правильним вибором способів відведення стружки з зони різання і транспортуванням її до місця збирання. З цією метою використовують убудовані у верстат конвеєри, а від ліній верстатів - лінійні і магістральні конвеєри.

Електробезпека забезпечується застосуванням технічних засобів і способів (захисне заземлення, занулення, захисне відключення, мала напруга, електричний поділ мереж, вирівнювання потенціалів, компенсація струмів замикання на землю, ізоляція струмоведучих частин, індивідуальні засоби захисту, огороджувальні пристрої, сигналізація, що попереджає, блокування, знаки безпеки). Ці засоби і способи можуть використовуватися роздільно і сумісно.

Гарна освітленість робочих поверхонь обладнання і приміщень є однією з умов забезпечення безпеки праці. Існують норми освітленості, які необхідно строго дотримувати.

Розміри і планування приміщень повинні забезпечувати вільний доступ до усіх вузлів і пристроїв верстатів під час роботи і при ремонті.

Не допускається обробляти на верстатах заготовки, маса яких перевищує масу, зазначену в паспорті верстата.

Верстатник для забезпечення безпеки праці зобов'язаний дотримувати правила охорони праці, регламентовані для конкретних видів робіт.

Перед початком роботи він повинний перевірити наступне: працездатність верстата; надійність кріплення інструмента і пристосування; відповідність заготовки вимогам технологічного процесу і надійність її кріплення.

При здійсненні виробничого процесу має місце взаємозв'язок промислового виробництва із середовищем існування людини й інших живих організмів. Від часу своєї появи на Землі людське суспільство завжди впливало на природне середовище, використовуючи його для задоволення своїх потреб. Ще в доісторичні часи первісна людина, щоб вижити, займалася полюванням і тим самим впливала на розвиток середовища існування. Цей вплив підсилився з початком землеробства і приручення тварин, результатом чого з'явилося утворення поселень, зв'язане з новою організацією суспільства. Виникають перші проблеми охорони природи, такі як боротьба з ерозією ґрунту і перетворенням земель у пустелі. Ще більш зростає вплив людини на навколишнє середовище з появою мануфактур.

Однак тільки з настанням епохи промислової революції, ознаменованої переходом до машинного виробництва, вплив на природу антропогенних факторів, тобто факторів, обумовлених господарською діяльністю людини, придбав якісно новий характер. Загальний обсяг впливу суспільства на природу став перевищувати її відновлювальний потенціал на великих ділянках земної поверхні, що спричинило за собою необоротні зміни середовища вже не локального, а регіонального масштабу.

Задача зменшення шкідливого впливу промислових підприємств на біосферу вимагає кількісної і якісної оцінки виробничих забруднень. Промислові викиди в атмосферу при роботі металорізального обладнання зв'язані з утворенням аерозолів (туманів) використовуваних мастильно-охолодних рідин (електролітів, емульсій, мастил). При виконанні оздоблювальних операцій механічної обробки (хонінгування, суперфінішу, доведення) у повітря потрапляють пари гасу. Обробка деталей і заточування інструмента абразивними кругами супроводжується виділенням абразивного пилу. Перевищення у 4 - 7 разів гранично припустимої концентрації шкідливих речовин в атмосфері приводить до виражених функціональних змін у стані здоров'я людини.

Основним видом забруднення гідросфери є виробничі стічні води. У виробничих стоках механооброблювального виробництва можуть бути присутні механічні суспензії - пісок, окалина, металева стружка і пил, мінеральні мастила й емульсії.

При обробці заготовок на металорізальних верстатах утворюються тверді відходи - стружка. Однак забруднення стружкою літосфери (верхньої частини земної кори) не відбувається. Стружку збирають і використовують як вторинну сировина в ливарному виробництві заводу або продають іншим підприємствам.

Шкідливий вплив на людину здійснюють шум і вібрація, створювані різними видами обладнання. Промисловий шум великої інтенсивності не тільки уражає органи слуху, але також здійснює загальний негативний вплив на організм людини, приводячи до стомлення працюючих, зниження продуктивності, зростання браку і травматизму, хронічних захворювань. Постійно діюча вібрація негативно впливає на різні спорудження і конструкції. Загальний рівень звукового тиску в механічних, ремонтних і інструментальних цехах, створюваний металорізальним обладнанням, повинний знаходиться в межах 85 - 100 дб, а в окремих випадках - 105 - 114 дб. Найбільш високі рівні шуму зареєстровані при роботі великих і важких токарних, револьверних, свердлильних, фрезерувальних і шліфувальних верстатів.

Основними джерелами шуму при роботі металорізальних верстатів є елементи їхніх приводів: електродвигуни, зубчасті і пасові передачі, підшипники, особливо при наявності зносу, перекосів і дисбалансу частин, що рухаються, а також сам процес різання і вібрації технологічної системи верстат, пристосування, інструмент, деталь (ВПІД). Високі рівні шуму (100 - 106 дб) високочастотного характеру створюються при роботі револьверних верстатів і автоматів внаслідок ударів пруткового матеріалу об напрямну трубу. На ділянках заточування різального інструмента загальний рівень шуму складає 85 - 90 дб.

Широко застосовувані на різних етапах обробки і складання ручні механізовані інструменти, головним чином пневматичні (шліфувальні і свердлильні машини, перфоратори, зубила, рубильно-чеканні і клепальні молотки, гайковерти і т.п.), є джерелами не тільки інтенсивного (88 - 118 дб) шуму механічного й аеродинамічного походження, але і сильної локальної вібрації. Остання обумовлена неврівноваженістю обертових шліфувальних кругів і шпинделів або зворотно - поступальним рухом бойка, зубила і т.д.

Джерелами аеродинамічних і механічних шумів і вібрацій високих рівнів є також вентиляційні системи.

Рівень шуму, рівний 120 дб, для людини є порогом болю, а 180 дб - смертельно небезпечним.

Виходячи з вищевикладеного, інженер повинний:

- мати уявлення про екологічні особливості механоскладального виробництва, його екологічні проблеми і шляхи їхнього розв’язання;

- знати технічні заходи щодо зниження забруднення природного середовища промисловими викидами і стічними водами.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Балашов В. М. Проектирование машиностроительных производств. Механические цеха / В. М. Балашов, В. В. Мешков, А. Г. Схиртладзе. - Тверь: ТГТУ, 2005. - 158 с.

2. Балашов В. М. Обработка резанием в машиностроении / В. М. Балашов, В. В. Мешков, С. П. Рыков, А. Г. Схиртладзе. - Тверь: ТГТУ, 2004. - 178 с.

3. Лещенко В. А. Гибкие производственные комплексы / В. А Лещенко, В. М. Киселев, Д. А. Куприянов, Ю. Н. Лабутин, В. В. Пашковский, Н. М. Солоухина. - М.: Машиностроение, 1984. - 384 с.

4. Голицин А. Н. Основы промышленной экологии /А. Н. Голицин. - М.: Академия, 2004. 240 с.

5. Евдокимов В. Д. Быть машиностроителем – почетно / В. Д. Евдокимов, С. Н. Полевой. - М.: Машиностроение, 1988. - 158 с.

7. Иванова В. П. Основные сведения об изготовлении машин. / В. П. Иванова, А. Д. Аникина, Д. Ф. Брюховец. - М.: Машиностроение, 1966. - 342 с.

8. Сахаров Г. Н. Металлорежущие инструменты / Г. Н. Сахаров, О. Б. Арбузов, Ю. Л. Боровой, В. А. Гречишников, А. С. Киселев. - М.: Машиностроение, 1989. - 328 с.

9. Грачева, К. А. Организация и планирование машиностроительного производства / К. А. Грачева, М. К. Захарова, Л. А. Одинцова. - М.: Высшая школа, 2003. - 470 с.

10. Родин П. Р. Инженер-машиностроитель. Введение в специальность / П. Р. Родин, Б. И. Рущук. - Киев: Вища школа, 1975. - 150 с.

11. Дальский А. М. Технология конструкционных материалов / А. М. Дальский, В. С. Гаврилюк, Л. Н. Бухаркин, В. П. Каширцев, Н.И. Лякунов, О. Ф. Полтавец, Е. А. Соколов. - М.: Машиностроение, 1990. - 352 с.

12. Скачать Виноградов В. М. Технология машиностроения. Введение в специальность. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/223088/

13. Download.aspx. В.М. Балашов, В.В.Мешков, А.Г.Схиртладзе Введение в специальность «Технология машиностроения». Учебное пособие. – Тверь, 2007. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://cdokp.tstu.tver.ru/site.services/download.aspx?act=1&did=65402&dbid=marcmain