Запитання. Завдання

Все темы данного раздела:

Загальне мовознавство
Підручник Видання 2-ге, виправлене і доповнене Видавничий центр «Академія» §§Ц 2006 ^^ Затверджено Міністерством освіти і науки України як підруч

Мовознавство як наука
полоністика, богемістика, русистика) або групи спорід­нених мов (славістика, германістика, романістика то­що). Загальне мовознавство вивчає загальні особливос­ті мови як людського засобу спі

Мовознавство як наука
не. Б. М. Головін, скажімо, пропонує розрізняти конс­труктивне (лінгвістика мови), функціональне (лінгвіс­тика мовлення) і генетичне (історичне) мовознавство [Березин, Головин 1979: 25—26]. У межах

Мовознавство як наука
будови в навчальних програмах, уміти правильно оціни­ти нові досягнення в науці, а також ефективно організу­вати методику навчального процесу. Один із видатних сучасних фізиків Луї де Бройль писав:

Мовознавство як наука
ди і методики лінгвістичного дослідження не можуть бути розв'язані без філософії. В історії теоретичного мовознавства відображені всі різновиди філософських концепцій. У свою чергу, мовознавство зб

Мовознавство як наука
слов'яни жили в лісистих місцевостях (у слов'янських мовах немає давніх назв, пов'язаних зі степом). Слов­ник засвідчує контакти народів, наслідком чого є знач­не поширення в українській топоніміці

Мовознавство як наука
пам'ятками матеріальної культури. Археологи знахо­дять стародавні предмети, а мовознавці розшифрову­ють зроблені на них написи. Так, зокрема, в 1906— 1907 рр. у Туреччині під час розкопок археологи

Мовознавство як наука
пологічних аналогіях зі структурою природної мови, які вивчають генетики і лінгвісти. Анатомічні знання потрібні мовознавцеві для ви­вчення будови і функціонування мов

Мовознавство як наука
Зв'язок мовознавства з географією полягає у вико­ристанні поряд з історичними географічних даних для встановлення давніх місць поселень певного народу (до­історичної прабатьківщини), у зверн

Мовознавство як наука
лення в мовознавстві такої стикової дисципліни, як математична лінгвістика. Значно пожвавилися останнім часом зв'язки мово­знавства з кібернетикою

Прикладне мовознавство
Стрімкий науково-технічний розвиток, який став особливо помітним у другій половині XX ст., характе­ризувався тим, що наука і техніка входили в усі сфери людської діяльності. Лінгвістика з периферій

Мовознавство як наука
Проблемі машинного перекладу вже майже 50 ро­ків. Першого робота-перекладача демонстрували в 1954 р. у Нью-Йорку. Він перекладав окремі фрази з російської мови на англійську

Мовознавство як наука
дакцією Л. М. Засоріної. Машина опрацювала мільйон слововживань, що не під силу й великому колективу науковців. У нашій країні створено Український мовно-інфор­маційний фонд Національної а

Додаткова
Хроленко А. Т.Общее язьїкознание. Руководство к самост. работе над курсом. — М., 1981. — С. 4—12. Тищенко К. М.Загальна структура лінгвістичних знань // М

Давньокитайське мовознавство
Перші мовознавчі праці в Китаї належать до І ти­сячоліття до н. є. Так, у V ст. до н. є. з'явилися тлума­чення незрозумілих слів у давніх текстах, а також пра­ці про зв'язок між словом і властивост

Додаткова
Кондрашов Н. А.История лингвистических учений. — М., 1979. — С. 7—36. ЗвегинцевВ. А. История язьїкознания XIX—XX веков в очерках и из-влечениях. —

Додаткова
Кондрашов Н. А.История лингвистических учений. — М., 1979. — С. 37—54. Томсен В. История язьїкознания до конца XIX века. — М., 1938. — С. 51—79. Амирова Т

Грецька
іранська індійська Історія мовознавства Сама схема уже застаріла, але принцип генетичної класифікації викори

Молодограматизм
У становленні й розвитку порівняльно-історичного мовознавства розрізняють три етапи: 1) початковий, пов'язаний із діяльністю Боппа, Грім-ма, Раска та Гумбольдта, який отримав назву роман­т

Основна
Ковалик 1.1., Самійленко С. П.Загальне мовознавство: Історія лінгві­стичної думки. — К., 1985. — С. 91—188. Удовиченко Г. М.Загальне мовознавство: Історія

Додаткова
Кондрашов Н. А.История лингвистических учений. — М., 1979. — С. 92—115. Кобилянський Б. В.Короткий огляд історії мовознавства. — К., 1964. — С. 76—81, 95—

Додаткова
Кодухов В. И.Общее язьїкознание. — М., 1974. — С. 78—96. Звегинцев В. А.История язьїкознания XIX—XX веков в очерках и из-влечениях. — М., 1960. —

Мовознавство в СРСР
2.7. Мовознавство в СРСР Мовознавство в СРСР пройшло складний шлях. Ідеологічний прес і штучно створена ізоляція вчених від світового наукового співтовариства негативно по­значилися на ста

Мовознавство в СРСР
мови і мислення імені М. Я. Марра, а в 1950 р. реорга­нізований в Інститут мовознавства АН СРСР). «Нове вчення про мову» — це еклектична суміш ідей Гумбольдта про стадіальність у розвитку

Мовознавство в СРСР
вну єдність нації, як солдат на фронті оберігає терито­ріальну єдність її. 1 наскільки ця охорона ще важливі­ша від військової, ясно з того, що територіальний роз­пад не виключає можливості

Мовознавство в СРСР
вивчається в школі, де «друга мова засвоюється через першу», тобто коли мовець відштовхується від рідної мови). Змішана двомовність трапляється і в лінгвістич­них дослідженнях, де лінгвісти шукають

Мовознавство в СРСР
Справжній лінгвіст повинен відповідати певним вимогам: бути творцем мовних культур; мовним полі­тиком, прогнозистом; «загальним лінгвістом і, зокре­ма, історіологом; істориком культури». Слід заува

Мовознавство в СРСР
Мовознавство 50—80-х років XX ст. Після дискусії 1950 р., на якій було піддано кри­тиці догми «нового вчення про мову» Марра та його послідовників, радянське мовознавство

Мовознавство в СРСР
вчення з цих проблем викладене у праці «Об'єктив­ність існування мови» (1954). Самобутньою є його тео­рія мови і мовлення. Під мовленням Смирницький розуміє поєднання звучання з конкретним мовним з

Мовознавство в СРСР
М. Наконечного в 1928 р.; за редакцією Л. Булаховсько-го в 1929—ЗО рр.), з історії й діалектології («Нариси української мови та хрестоматія з пам'ятників письмен-ської староукраїнщини XI—XVIII вв.»

Мовознавство в СРСР
На 50—60-ті роки припадає зародження українсь­кої лінгвостилістики й інтенсивні дослідження діалек­тів української мови, що згодом вилилося в укладення «Атласу української мови». Із «хрущо

Мовознавство в СРСР
історії лексикографії. У «Вступі до мовознавства» (1940, перевидано 1947) вніс багато нового в теорію сло­ва, використавши матеріал різних європейських і пів-денноазіатських мов, чим заклав підґрун

Мовознавство в СРСР
сприяла з'ясуванню історичного розвитку російської мови, осмисленню всіх сторін мовної структури. У двотомній праці «Російська літературна мова пер­шої половини XI

Запитання. Завдання
1.Чим характеризувався розвиток мовознавства в СРСР? 2. Дайте критичну оцінку «Нового вчення про мову» М. Я. Марра. 3. Що нового внесли вмовознав

Знакова природа мови
Знаки-сигнали — знаки, які потребують певних дій, реакцій. Наприклад, звук сирени як знак повітряної тривоги, ракета як знак атаки, свисток як знак дозволу ввести м'яч у гру, дзвінок як знак

Симптоми
        ГЕ [ТуЧЕ [І    

Знакова природа мови
На думку Мілевського, ця класифікація передає й історію (послідовні етапи) виникнення знаків [Мі1е\узкі 1972: 20]. З погляду фізичної природи, або, іншими словами, за способом сприйняття ї

Знакова природа мови
теорія знака відома в науці як унілатеральна (від лат. ипиз «один» і Іаіиз «сторона»). Інші дослідники (Ф. де Соссюр, Л. А. Абрамян, І. С. Нарський, Ю. С. Степанов, В.

Знакова природа мови
ну властивість, тобто характеризується структурною глобальністю і часовою безперервністю; б) один експонент (позначувальне) може мати де­кілька позначуваних, тобто тут існують відношення о

Знакова природа мови
флексія -а має аж три граматичні значення: назив­ний відмінок, однина, жіночий рід. Однак ці значен­ня реалізуються не самостійно, а тільки в складі ціло­го слова. Морфема не може виступати

Знакова природа мови
ваючи на гастролях у Польщі, де мав незрівнянний успіх, поза програмою, викликаний на біс, прочитав якийсь монолог. Слухачам здалося, що це був монолог страшного злочинця, який зараз розкаюється у

Запитання. Завдання
1. Сформулюйте визначення знака. Назвіть його основні властивості. 2. У працях яких філософів і мовознавців започатковано вчення про знакову природу мови? 3. У чому полягає оригін

Додаткова
Аветян 3. Г.Природа лингвистического знака. — Ереван, 1968. Ветров А. А.Семиотика и ее основньїе проблемьі. — М., 1968. ВолковА.

Додаткова
Вьіготский Л. С.Мьішление и речь. — М. — Л., 1934. Жинкин Н. И.Механизмьі речи. — М., 1958. Потебня А. А.Мьісль и язьік // Потеб

МОВА МОВЛЕННЯ
— психічне явище, — психофізичне явище, що міститься що знаходиться в мозку людини у фізичному середовищі — соціальне — індивідуальне

Додаткова
Гардинер А.Различия между речью и язьїком // Звегинцев В. А. Исто­рия язьїкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. — М., 1960. — Ч.2. — С. 111—120.

Системний характер мови
Уведення поняття системи щодо мови пов'язують з іменем Ф. де Соссюра, хоча пріоритет у цьому нале­жить І. О. Бодуену де Куртене. Особливу роль в об­ґрунтуванні системного підходу до мови відіграли

Структура мови
ти таке: для того щоб сім'я могла утворитися, необ­хідно, щоб дві особи мали властивості бути чоловіком (особою чоловічої статі) і жінкою (особою жіночої ста­ті). Узявши шлюб, вони набувають власти

Системи
т природні матеріальні і первинні І

Структура мови
Закритою є система, яка складається зі строго ви­значеної кількості одиниць, і цей кількісний склад є не­змінним. Відкритою є система з непостійним, змінним числом елеме

Структура мови
У лексиці синтагматичні відношення також вияв­ляються у вибірковій сполучуваності. Є слова з оди­ничною сполучуваністю (див. укр. згайнувати (час), розтринькати (гроші), витріщити

Структура мови
в ієрархічні відношення на зразок «складається з ...» або «входить в ...» (морфема складається з фонем, фоне­ма входить у морфему, ...). Отже, до одного рівня нале­жать ті одиниці мови, які підпоря

Структура мови
У мовознавстві є й дещо відмінні від наведених тут погляди на рівневу будову мови (див.: [Березин, Голо­вин 1979: 147—148]). Для різних рівнів ступінь системності не є однако­вим, тому гов

Запитання. Завдання
1.Доведіть, що мова має системний характер. 2. Які типи систем розрізняє сучасна наука? До якого типу систем належить мова? Обґрунтуйте відповідь. 3. На чому ґрун

Додаткова
Солнцев В. М. Язьік как системно-структурное образование. — М., 1977. Косериу 3.Синхрония, диахрония и история // Новое в лингвисти-ке. — М., 1966. — Вьіп. 3.

Поняття фонеми
Слова різняться між собою звучанням. Для того щоб розрізнити два слова, потрібно їх зіставити і про­тиставити. Протиставлення, або опозиція, — основне поняття фонології. Опозиції бувають релеван

Запитання. Завдання
1. Чим різниться трактування фонеми І. О. Бодуеном де Куртене, Л. В. Щербою і М. С. Трубецьким? 2. Охарактеризуйте функції фонем. 3. Як співвідносяться між собою фонеми в парадигм

Граматика. Граматичне значення
Коло явищ, які входять до граматики, по-різному окреслюються вченими. Одні вважають, що сюди нале­жать лише граматика слова і граматика речення, інші — словотвір, а треті, як, наприклад, деякі пред

Граматична система мови
ми: коли ви вже вибрали слово сніговій, то в родовому відмінку змушені вжити флексію -у (графічно -ю, де кінцевий основи ] і закінчення -у передаються однією буквою);

Граматична система мови
чення завершеності чи незавершеності дії тут переда­ється описово, лексично. Узагалі мови світу розрізняють за кількістю і скла­дом граматичних категорій (крім вищеназваних зістав­лень, мо

Граматична система мови
ряди — це граматично релевантні групи слів у межах певної частини мови, яким властиві такі риси: 1) наявність спільної семантичної ознаки (збірність, речовинні

Граматична система мови
Не всі частини мови виділяють за одним принци­пом. Якщо, скажімо, іменник, прикметник, дієслово, прислівник виокремлюють за морфологічними і, відпо­відно, синтаксичними ознаками, то займенн

Граматична система мови
ня (предикативні, атрибутивні, об'єктні, релятивні тощо). Цей розділ називають синтагматичним син­таксисом. Синтаксис реченняописує внутрішню структуру, комунікативний тип р

Граматична система мови
лення мовця до змісту речення. Смислову основу мо­дальності становить поняття оцінки як інтелектуаль­ної (раціональної), так і емоційної. Модальність вира­жається вставними і вставленими одиницями

Граматична система мови
У 30-ті роки XX ст. розвивається структурний синтаксис (дистрибутивний), у центрі уваги якого ва­лентність, реляційні й дистрибутивні властивості слова, який з часом (60-ті роки) переростає

Граматична система мови
ша містить предикативний мінімум, то друга — номі­нативний мінімум, тобто все, що необхідно для розу­міння речення). До позиційної схеми, крім головних членів, належать різні поширювачі, тобто друг

Граматична система мови
б вона працювала. Хай вона працює. Вона працюй, [а він тільки їсть та вилежується]. Як і в морфології (пор. рос: ти победишь, он побе-дит, я ?), синтаксичні

Граматична система мови
наприклад, речення Будинок зводиться робітниками і Зведення будинку робітниками мають одну й ту ж глибинну структуру Робітники зводять будинок, яку можна передати як адепз а

Додаткова
Есперсен О.Философия грамматики. — М., 1958. Матезиус В. Осистемном грамматическом анализе // Пражский лин-гвистический кружок. — М.,1967

Лексико-семантична система мови
закони і правила внутрішніх змін у групах семантич­но пов'язаних слів. Істотний внесок у теорію системності лексики зро­бив російський мовознавець М. М. Покровський. На його думку, слова в

Лексико-семантична система мови
зані між собою сильними семантичними відношення­ми й утворюють синонімічні, антонімічні і родо-видові групи. На периферії містяться функціонально менш важливі слова, які, як правило, належать і до

Лексико-семантична система мови
Якщо до антонімії близьким явищем є конверсія, то до синонімії — гіпонімія (її ще називають квазісиноні-мією), що охоплює родо-видові відношення в лексико-семантичній системі. Гіпонімія як р

Лексико-семантична система мови
Радіально-ланцюжкова полісемія поєднує в собі два названих вище типи, тобто паралельну підпоряд­кованість і послідовну залежність. Наприклад, у сло­ві зерно виділяють п'ять значень: 1

Лексико-семантична система мови
(золота середина), «бездіяльний, гультяйський» (золо­та молодь), «п'ятдесятирічний» (про подружнє жит­тя) (золоте весілля) та ін. Отже, кожне значення займає в семанти

Лексико-семантична система мови
штопать, писать (стихи), бо фарба насправді може бути оранжевою, панчохи за потреби штопають, а серед віршових розмірів є ямб. Несистемним є такий контекст, коли сполучува­ні

Лексико-семантична система мови
серце гаряче, мов жар; гарячий поцілунок, холодний прийом тощо). Завдяки стійким асоціаціям розвива­ються регулярні типи змін лексичного значення слів у багатьох мовах, як то маємо у випадку

Додаткова
Плотников Б. А.Основьі семасиологии. — Минск, 1984. Васильєв Л. М.Современная лингвистическая семантика. — М., 1990. Уфимцева А. А.

Додаткова
ТрубецкойН. С. Некоторьіе соображения относительно морфоноло-гии // Пражский лингвистический кружок. — М., 1967. Ахманова О. С.Фонология, морфонология, мо

Додаткова
Беликов В. И., Крьісин Л. П.Социолингвистика. — М., 2001. Бондалетов В. Д.Социальная лингвистика. — М., 1987. Белл Р. Т.Социолин

Чинники мовного розвитку
т позамовні зовнішні внутрішні Мова та історія (розвиток мови) За цією класифі

Питання про прогрес у розвитку мов
Поняття прогресу в мові в різні періоди трактува­лося неоднаково. Ученими античності, середніх віків та епохи Відродження ця проблема взагалі не порушу­валася, оскільки тоді питання історичного під

Описовий метод
Найдавнішим і найпоширенішим основним мово­знавчим методом є описовий. Описовий метод — планомірна інвентаризація одиниць мови і по­яснення особливостей їх будови т

Структурний метод
Для встановлення структури мови і систематизації її одиниць використовують структурний метод. Структурний метод — метод синхронного аналізу мовних явищ лише на основі зв'язків і відноше

Учительствовать
ч^-=4=!_І Цю схему розшифровують так: від кореня уч- утво­рене слово учить, яке стало твірною основою для по­хідного учитель (учи + тель

Запитання. Завдання
1.Що таке метод, методика і прийом у мовознавчих дослідженнях? 2. Які вихідні прийоми застосовують у мовознавчих дослідженнях? 3. Охарактеризуйте описовий метод і

Американський структуралГзм —див.ДескриптивГзм.
Аморфні мови(грец. атогріїоз — безформний) — мови, які не ма­ють афіксів і тому виражають відношення між словами за допомогою поєднання слів між собою способом прилягання аб

ДеривацГйне значення —див. СловотвГрне значення.
Деривація(лат. дег'маїїо — відведення води з ріки) — див. Слово­твір 1. ДескриптивГзм(англ. сіезсгірїме — описовий) —лінгві

СловотвГрна модель —див. СловотвГрнийтип.
СловотвГрна мотивація— семантична і формальна зумовленість значення похідного слова значеннями його складників; семантичні й формальні відношення між похідним і твірним словом.

Словотворення —див. СловотвГр 1.
Словоформа — граматична форма того самого слова, його граматич­ний різновид, який виявляє лексичну тотожність з іншими співвідносними словоформами цього слова і протиставляється їм за своїм

Структурний синтаксис —див. Дистрибутивний синтаксис.
Короткий термінологічний словник Суб'єкт (лат. зуЬ]есіит — підкладене) — формально-семантична категорія синтаксису, що означає предмет або істоту, про як

Висловлення 89, 251, 252, 418
Відмінкова граматика 157 Вільне варіювання 375, 418 Предметний покажчик Вільний асоціативний експеримент 392—393, 418 Внутрі

Мова й мовлення 82, 85, 89, 94, 97,127—128,134,135,146,194—207
Предметний покажчик Мовна асиміляція 341, 342, 429 Мовна картина світу 148, 331, 430 Мовна культура 18 Мовна політика 329—330, 430 Мовна ситуація 326—32

Норма 90,130,198,199, 219, 301—304, 344, 432
Ностратична теорія 365, 418, 432 Нульова морфема 23, 68, 208, 245, 432 Обчислювальна лінгвістика 17,18, 427, 432 Одномірні опозиції фонем 229, 432 Омонімія 62,17

Субкод 173, 439
Субстрат 78, 342-343, 367, 439 Судження і речення 24,188, 250, 360 Суперзнаковий рівень мови 179, 439 Суперсегментний рівень 222, 435 Суперстрат 78, 342, 343, 43

Фонема 23, 82,127,178, 208, 221—233, 279—281, 339,441
Фонетика 29 Фонетичні закони 66, 72, 80, 364, 441 Фонологічна система 211, 220—234, 278, 441 Фонологічні опозиції 208, 222, 441 Фонологія 222,441 Фонота

Жлуктенко Ю. 0.139, 326, 354, 407
Жовтобрюх М. А. 138,145, 407 Жуковська Л. П. 14 Журавльов В. К. 234, 354, 407 Жуховицький Л. 302 Задорожний Б. М. 139 Загнітко А. П. 159, 262,407 Заменгоф Л. 330 З