рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Запитання. Завдання

Запитання. Завдання - раздел Образование, Загальне мовознавство 1.Що Таке Метод, Методика І Прийом У Мовознавчих Дослідження...

1.Що таке метод, методика і прийом у мовознавчих дослідженнях?

2. Які вихідні прийоми застосовують у мовознавчих дослідженнях?

3. Охарактеризуйте описовий метод і його прийоми.

4. У чому суть порівняльно-історичного методу? На чому він ґрунту­ється?

5. Де застосовують метод лінгвістичної географії?

6. У чому полягає специфіка зіставного методу? Що таке мовна типологія і мовні універсалі!?

7. У яких методиках реалізується структурний метод? Розкрийте суть кожної з них.

8. Які методи використовують у соціолінгвістичних іпсихолінг­вістичних дослідженнях?

9. Розкажіть про застосування математичних методів у мовознавстві.

Література

Основна

Кодухов В. И. Общее язьїкознание. — М., 1974. — С. 202—281.

Березин Ф. М., Головин Б. Н.Общее язьїкознание. — М., 1979. — С. 279—292. 296—307, 330—365.

Общееязьїкознание: Методьі лингвистических исследований / Отв. ред. Б. А. Серебренников. — М., 1973. — 318 с.

Засорина Л. Н. Введение в структурную лингвистику. — М., 1974. — С. 157—310.

Додаткова

Білецький А. О.Основні методи дослідження в сучасному мовознав­стві // Методологічні питання мовознавства. — К., 1966.

О принципахи методах лингвистического исследования. — М., 1966.

Степанов Ю. С. Методьі и принципу современной лингвистики. — М., 1975.

Иванова Л. П.Методьі лингвистических исследований. — К., 1995.

Єрмоленко С. Я. Лінгвістичні теорії, конкретні методи дослідження // Мовознавство. — 1981. — № 4.

Широков О. С. Современньїе проблеми сравнительно-исторического язьїковедения. — М., 1961.

Мельничук А. С. О всеобщем родствеязьїков мира // Вопр. язьїкозна-ния. — 1991. — № 2.

Методологія мовознавства

Жирмунский В. М.0 некоторьіх проблемах лингвистической геогра-фии // Вопр. язьїкознания. — 1954. — № 4.

Чагишева В. И.Лингвистическая география как метод исследования язьїка // Вопр. общ. язьїкознания. — Л., 1967.

Методьісопоставительного исследования язьїков. — М., 1988.

Ярцева В.Н.Теория и практика сопоставительного исследования язьї­ков // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. — 1986. — Т. 45. — № 6.

Универсалиии типологические исследования. — М., 1974.

Новоев лингвистике. Язьїковьіе универсалии. — М., 1970. — Вьіп. 5.

Методиструктурного дослідження мови. — К., 1968.

Структурно-математичні дослідження української мови. — К., 1964.

АпресянЮ. Д. Идеи и методьі современной структурной лингвисти-ки. — М., 1966.

Проблемита методи структурної лінгвістики. — К., 1965.

Плотников Б. А.Дистрибугивно-статистический анализ лексических значений. — Минск, 1979.

Харрис 3.Совместная встречаемость и трансформация в язьїковой структуре // Новое в лингвистике. — 1962. — Вьіп. 2.

Трансформационньїйметод в структурной лингвистике. — М., 1964.

Гульїга Е. В., Шендельс Е. И. Окомпонентном анализе значимьіх еди-ниц язьїка // Принципьі и методьі семантических исследований. — М., 1976.

КузнецовА. М. От компонентного анализа к компонентному синтезу. — М., 1986.

ПеребийнісВ. С. Статистичні методи для лінгвістів. — К., 2002.

Головин Б. Н.Язьік и статистика. — М., 1970.

Лесохин М. М., Лукьяненков К. Ф., Пиотровский Р. Г.Введение в ма-тематическуюлингвистику. — Минск, 1982.

Носенко И. А.Начала статистики для лингвистов. — М., 1981.

Література

Аветян 3. Г.Природа лингвистического знака. — Ереван, 1968.

Аврорин В. А.Проблему изучения функциональной стороньї язьїка. — Л., 1975.

АдамарЖ.Исследования психологии процесса изобретения в облас-ти математики. — М., 1970.

АдамецП.Квопросуосинтаксическойпарадигматике//Сезко$^еп5-ка шзізііка. — 1966. — XI. — № 2.

АлефіренкоМ. Ф. Теоретичні питання фразеології. — Харків, 1987.

АлпатовВ. М. История лингвистических учений. — М., 1998.

Амирова Т. А., Ольховиков Б. А., Рождественский Ю. В.Очерки по ис-тории лингвистики. —- М., 1975.

Андреев Н. Д., Зиндер Л. Р.О понятиях речевого акта, речи, речевой вероятности и язьїка // Вопр. язьїкознания. — 1963. — № 3.

Античньїетеории язьїка и стиля. — М.—Л., 1936.

Апресян Ю. Д. Идеи и методьі современной структурной лингвистики. — М., 1966.

Апресян Ю. Д.Лексическая семантика: Синонимические средства язьї­ка. — М., 1974.

Ардентов Б. П.Общее язьїкознание. — Кишинев, 1971.

Арутюнов С. А.Зтнические процессьі и язьік // Расьі и народьі. — М., 1985.

Арутюнова Н. Д.Предложение и его смьісл. — М., 1976.

Арутюнян Ю. В.Социально-культурное развитие и национальное са-мосознание // Социс. — 1990. — № 7.

Ахманова О. С.Фонология, морфонология, морфология. — М., 1966.

Ахунзянов 3. М.Общее язьїкознание. — Казань, 1981.

Білецький А. О.Основні методи дослідження в сучасному мовознавстві // Методологічні питання мовознавства. — К., 1966.

Білецький А. О.Про мову і мовознавство. — К., 1996.

Базьілев В. Н.Синергетика язьїка: Овнешнение в гадательньїх практи­ках. — М., 1998.

Балли Ш.Общая лингвистика и вопросьі французского язьїка. — М., 1955.

БаранЯ. А. Фразеологія в системі мови. — Івано-Франківськ, 1997.

Баранов А. Н.Категории искусственного интеллекта в лингвистичес-кой семантике. Фреймьі и сценарии //Актуальньїе проблемьі прикладного язьїкознания. — М., 1987.

Барт Р.Избранньїе работьі: Семиотика. Позтика. — М., 1989.

Басин Е. А., Краснов В. М.Социальньїй символизм // Вопр. филосо-фии. — 1971. — № 10.

Бацевич Ф. С. Нариси з комунікативної лінгвістики. — Львів, 2003.

Бацевич Ф. С.Основи комунікативноїдевіатологіі'. —Львів, 2000.

Бацевич Ф. С, Космеда Т. А.Очерки по функциональной лексиколо-гии. — Львов,1997.

БевзенкоС. П. Історія українського мовознавства. — К., 1991.

Беликов В. И., Крьісин Л. П.Социолингвистика. — М., 2001.

БеллР. Т. Социолингвистика: Цели, методьі и проблемьі. — М., 1980.

Бенвенист 3.Уровни лингвистического анализа // Новое в лингвис-тике. — М., 1965. — Вьіп. IV.

Березин Ф. М. История лингвистических учений. — М., 1984.

Література

Березин Ф. М.0 парадигмах в истории язьїкознания XX в. // Лингвис-тические исследования в конце XX в. — М., 2000.

Березин Ф. М., Головин Б. М.Общее язьїкознание. — М., 1979.

Блакар Р. М.Язьік как инструмент социальной власти // Язьік и моде-лирование социального взаимодействия. — М., 1987.

БлзкМ. Лингвистическая относительность (Теоретические воззрения Беджамена Л. Уорфа) // Новое в лингвистике. — М., 1960. — Вьіп. 1.

Бодузн деКуртенз И. А. Избранньїе трудьі по общему язьїкознанию. — М., 1963а. — Т. 1.

Бодузн де Куртенз И. А.Избранньїе трудьі по общему язьїкознанию. — М., 19636.— Т. 2.

БондалетовВ. Д. Социальная лингвистика. — М., 1987.

Бондарко А. В.Теория морфологических категорий. — Л., 1976.

БондаркоА. В. Функциональная грамматика. — Л., 1984.

БудаговР. А. Проблеми развития язьїка. — М., 1965.

Будагов Р. А.Система и антисистема внауке о язьіке // Вопр. язьїко­знания. — 1978. — № 4.

Будагов Р. А.Человек и его язьїк. — М., 1974.

БудаговР. А. Что такое развитие и совершенствование язьїка? — М., 1977.

БулаховськийЛ. А. Вибрані праці в п'яти томах. — К., 1978. — Т.3.

Бульїгина Т. В.О границах и содержании прагматики // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. — 1981. — № 4.

БульїгинаТ. В. Проблему теории и практики морфонологического опи­сання // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. — 1975. — Т. 34. — Вьіп. 4.

ВайнрайхУ. Одноязьічие и многоязьічие // Новое в лингвистике. Язьі-ковьіе контактьі. — М., 1972. — Вьіп. 6.

ВайнрайхУ. Язьїковьіе контакту. — К., 1979.

Васильєв Л. М.Современная лингвистическая семантика. — М., 1990.

Вежбицкая А.Язьїк. Культура. Познание. — М„ 1996.

Венцкович Р. М., Шайкевич А. Я.История язьїкознания. — М., 1974. — Вьіп. 1— 6.

Ветров А. А.Семиотика и ее основньїе проблеми. — М., 1968.

Виноградов В. А.Всегда ли система системна? // Система и уровни язьїка. — М., 1969.

Виноградов В. В.Избранньїе трудьі. Исследования по русской грам-матике. — М., 1975.

Вихованець І. Р.Нариси з функціонального синтаксису української мо­ви. — К., 1992.

Вихованець І. Р.Частини мови в семантико-граматичному аспекті. — К., 1988.

Волков А. Г.Язьїк как система знаков. — М.г 1966.

Вьіготский Л. С.Мьішление и речь. — М. — Л., 1934.

ГакВ. Г. Сопоставительная лексикология. — М., 1977.

Гардинер А.Различия между речью и язьїком // В. А. Звегинцев. Исто­рия язьїкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. — М., 1960. — Ч. 2.

Георгиев В.К вопросу о балканском язьїковом союзе // Новое в лин­гвистике. — М., 1972. — Вьіп. 6.

Гируцкий А. А.Общее язьїкознание. — Минск, 2001.

Головин Б. Н.Язьїк и статистика. — М., 1970.

Горелов И. Н.Невербальньїе компонентьі коммуникации. — М.,1980.

Горнунг Б. В.Место лингвистики в системе наук и использование в ней методов других наук // Вопр. язьїкознания. — 1960. — № 4.

Література

ГороденськаК. П, КравченкоМ. В. Словотвірна структура слова. — К., 1981.

Городецкий Б. Ю., Кобозева И. М., Сабурова И. Г.Ктипологии комму-никативньїх неудач // Диалоговое взаимодеиствие и представление зна­ний. — Новосибирск, 1985.

Грамматикасовременного русскоголитературного язьїка. — М., 1970.

Гримм Я.О происхождении язьїка // В. А. Звегинцев. История язьїко-знания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. — М., 1960. — Ч. 1.

Гульїга Е. В., Шендельс Е. И.О компонентном анализе значимьіх єди­ний язьїка // Принципи и методьі семантических исследований. — М., 1976.

Гумбольдт В. фон.О различии строения человеческих язьїков и его вли-янии на духовное развитие человеческого рода // В. А. Звегинцев. История язьїкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. — М., 1960. — Ч.і.

Гухман М. М.Лингвистическая теория Л. Вайсгербера // Вопросьі тео-рии язьїка в современной зарубежной лингвистике. — М., 1961.

Гухман М. М.Понятие системьі язьїка в синхронии и диахронии // Вопр. язьїкознания. — 1962. — № 4.

Демський М. Т.Системні зв'язки в сфері фразеології // Мовознавст­во. — 1991. — № 2.

Демьянков В. 3.Когнитивная лингвистика как разновидность интер-претирующего подхода // Вопр. язьїкознания. — 1994. — № 4.

ДенисоваС. П. Типологія категорій лексичної семантики. — К., 1996.

Докулил М.К вопросу оморфологической категории // Вопр. язьїко­знания. — 1967. — № 6.

Ельмслев Л.Пролегомени ктеории язьїка // Новое влингвистике. — М., 1960а. — Вьіп. 1.

Ельмслев Л.Язьік и речь // Звегинцев В. А. История язьїкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. — М., 19606. — Ч. 2.

ЕсперсенО. Философия грамматики. — М., 1958.

Єрмоленко С. Я.Лінгвістичні теорії, конкретні методи дослідження // Мовознавство. —1981. — № 4.

Жинкин Н. И.Механизмьі речи. — М., 1958.

ЖирмунскийВ. М. О некоторьіх проблемах лингвистической геогра-фии // Вопр. язьїкознания. —1954. — № 4.

ЖлуктенкоЮ. О. Мовні контакти. — К., 1966.

Жовтобрюх М. А.Нарис історії українського радянського мовознавст­ва (1918—1941). — К., 1991.

ЖуравлевВ. К. Внешние и внутренние факторьі язьїковой зволюции. — М., 1982.

ЖуравлевВ. К. Диахроническая фонология. — М., 1986.

ЗагніткоА. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. — Донецьк, 2001.

Засорина Л. Н.Введение в структурную лингвистику. — М., 1974.

Звегинцев В. А. История язьїкознания XIX—XX веков в очерках и из­влечениях. — М., 1964. — Ч. 1.; 1965. — Ч. 2.

Звегинцев В. А. Научно-техническая революция и лингвистика // Вопр. философии. — 1976. — № 10.

Звегинцев В. А. О научном наследии Вильгельма фон Гумбольдта // В. фон Гумбольдт. Избранньїетрудьі по язьїкознанию. — М., 1984.

Звегинцев В. А. Очерки по общему язьїкознанию. — М., 1962.

Звегинцев В. А. Предисловие // Н. Хомский. Аспектьі теории синтак-сиса. — М., 1972.

Звегинцев В. А. Теоретико-лингвистические предпосьілки гипотезьі Се-пира — Уорфа // Новое в лингвистике. — М., 1960. — Вьіп. 1.

Література

Зиндер Л. Р., Маслов Ю. С.Л. В. Щерба — лингвист-теоретик и пе­дагог. — Л., 1982.

Золотова Г. А.Очерк функционального синтаксиса русского язьїка. — М., 1973.

Иванов В. В.Единство предмета науки о язьіке // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. — М., 1973. — Т. 32. — Вьіп. 3.

Иванова Л. П.Методьі лингвистических исследований. — К., 1995.

Иллич-Свитьіч В. М.Сравнительная грамматика славянских язьїков // Советское язьїкознание за 50 лет. — М., 1967.

Историялингвистических учений. Древний мир. — Л., 1980.

Историялингвистических учений. Позднеесредневековье.— Л.Д991.

Историялингвистическихучений.СредневековаяЕвропа. —Л.,1986.

Историял ингвистических учений. Средневековьій Восток. —Л.,1981.

Іванишин В., Радевич-Винницький Я.Мова інація. — Дрогобич, 1994.

Караулов Ю. Н.Частотний словарь семантических множителей русс­кого язьїка. — М., 1980.

Касевич В. Б.Морфонология. — Л., 1986.

Касевич В. Б.О когнитивной лингвистике // Общее язьїкознание и теория грамматики. — СПб., 1998.

КасевичВ. Б. Проблема предмета язьїкознания // Вестник Ленин-град. ун-та. — 1974. — № 14. — Вьіп. 3.

Касевич В. Б.Семантика. Синтаксис. Морфология. — М., 1988.

КасевичВ. Б. Фонологические проблеми общего и восточного язьїко­знания. — М., 1983.

Касевич В. Б.Злементьі общей лингвистики. — М., 1977.

Кацнельсон С. Д.Лингвистические концепции Ф. де Соссюра // Вопр. общ. язьїкознания: Материальї респ. семинара преп. общ. язьїкознания. — Л., 1967.

Кибрик А. Е.Сепир и современное язьїкознание // 3. Сепир. Избран-ньіе трудьі по язьїкознанию и культурологии. — М., 1993.

Кибрик А. Е.Современная лингвистка: откуда и куда?//Вестник Моск. ун-та. Серия 9. Филология. — М., 1995. — № 5.

Клименко Н. Ф., Карпіловська Є. А.Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови. — К., 1998.

Климов Г. А.Синхрония — диахрония и статика — динамика // Про­блеми язьїкознания. — М., 1967.

Кобилянський Б. В.Короткий огляд історії мовознавства. — К., 1964.

Ковалик І. І., Самійленко С. П.Загальне мовознавство: Історія лінгвістичної думки. — К., 1985.

Ковалик І. І.Питання іменникового словотвору слов'янських мов. — Львів, 1958.

Кодзасов С. В., Кривнова О. Ф.Современная американская фоноло-гия. — М., 1981.

Кодухов В. И.Общее язьїкознание. — М., 1974.

Колгушкин А. Н.Лингвистика в военном деле. — М., 1970.

Колшанский Г. В.О вербальности мьішления // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. — М., 1977. — Т. 36. — № 1.

Колшанский Г. В.Паралингвистика. — М., 1974.

Кондратов А.Звуки и знаки. — М., 1978.

Кондрашов Н. А.История лингвистических учений. — М., 1979.

Кондрашов Н. А.Общее язьїкознание. — М., 1974.

Копьіленко М. М., Попова 3. Д.Очерки по общей фразеологии. — Во­ронеж, 1978.

Література

Корольова А. В.Типологія наративних кодів інтимізації вхудожньому тексті. — К.г 2002.

Косериу 3.Синхрония, диахрония, история // Новое в лингвистике. — М., 1963. — Вьіп. 3.

Коструба П. П.Основні поняття фонології // Укр. мова і літ. вшколі. — 1965. — № 7.

Коструба П. П.Фонетика, фонологія і морфонологія // Методологічні питання мовознавства. — К., 1966.

Котов Р. Г.Лингвистика и современное состояние машинного перево-да в стране // Вопр. язьїкознания. —1976. — № 5.

Кочерган М. П.Мова як знакова система // Укр. мова і літ. вшколі. — 1973. — № 4.

Кочерган М. П.Слово і контекст. — Львів, 1980.

Кримський А. Ю.— україніст і орієнталіст. — К., 1974.

Крьісин Л. П.Социальная маркированность язьїковьіх единиц // Вопр. язьїкознания. — 2000. — № 4.

Кубрякова Е. С.Актуальньїе проблемьі современной семантики. — М., 1984.

Кубрякова Е. С.Комментарий к книге Л. Блумфилда «Язьік». — М., 1968.

Кубрякова Е. С.Начальньїезтапьі становлення когнитивизма: лингвисти­ка — психология — когнитивная наука // Вопр. язьїкознания. 1994. — № 4.

Кубрякова Е. С.Проблему словообразования на современном зтапе // Вопр. язьїкознания. — 1978. — № 6.

КубряковаЕ. С. Семантика в когнитивной лингвистике (о концепте кон­тейнера и формах его обі>ективации в язьіке) // Изв. РАН. Серия лит. и яз. — 1999. — Т. 58. — № 6.

Кубрякова Е. С, Демьянов В. 3., Панкрац Ю. Г., Лузина Л. Г.Краткий словарь когнитивньїхтерминов. — М., 1996.

Кубрякова Е. С, Панкрац Ю. Г.Морфонология в описаний язьїков. — М., 1983.

Кузнецов А. М. От компонентного анализа к компонентному синтезу. — М., 1986.

КузнецовС. Н. Теоретические основьі интерлингвистики. — М., 1989.

Кузнєцова Т. В. Мова білінгвальної сім'ї у функціональному аспекті: Автореф. дис.... канд. філол. наук. — К., 1999.

Л. А. Булаховскийи современное язьїкознание. — К., 1987.

Лайонз Дж.Введение в теоретическую лингвистику. — М.,1978.

Лакофф Дж., Джонсон М.Метафори, которьіми мьі живем // Язьік и моделированиесоциального взаимодействия. — М.,1987.

Ларцев В. Г.Евгений Дмитриевич Поливанов. Страницьі жизни и дея-тельности. — М., 1988.

Левицкий В. В.Семантика и фонетика. — Черновцьі, 1973.

ЛекцииЛ. В. Щербьі по русскому синтаксису // Вопр. язьїкознания. — 1970. — № 6.

Леонтьев А. А.Язьік, речь, речевая деятельность. — М.,1969.

Леонтьев А. Н.Деятельность. Сознание. Личность. — М.,1975.

Лесохин М. М., Лукьяненков К. Ф., Пиотровский Р. Г.Введение в ма-тематическую лингвистику. — Минск, 1982.

Лингвистическиеисследования в конце XX в. — М., 2000.

Лингвистическийзнциклопедический словарь. — М., 1990 (друге доповнене видання. — М., 2002).

Лисиченко Л. А.Лексикологія сучасної української мови: Семантична структура слова. — Харків, 1977.

Ломтев Т. П.Общее и русское язьїкознание. — М., 1976.

Література

Ломтев Т. П.Предложение и его грамматические категории. — М., 1972.

Лосев А. Ф.Знак. Символ. Миф. — М., 1982.

ЛояЯ. История лингвистических учений. — М., 1968.

Лурия А. Р.Основньїе проблеми нейролингвистики. — М., 1975.

МакКормак.Когнитивная теория метафорьі // Теория метафорьі. — М., 1990.

Манакин В. Н.Основьі контрастивной лексикологии: Близкородствен-ньіе язьїки. — К.—Кировоград, 1994.

Мартине А.Основьі общей лингвистики // Новое в лингвистике. — М.,1963. — Вьіп. 3.

Мартине А.Принцип зкономии в фонетических изменениях: Пробле­му диахронической фонологии. — М., 1960.

Мартине А.Распространение язьїка и структурная лингвистика // Но­вое в лингвистике. — М., 1972. — Вьіп. 6.

Масенко Л. Т.Мова іполітика. — К.,1999.

Маслов Ю. С.Знаковая теория язьїка // Вопр. общ. язьїкознания. — Л., 1967.

Матезиус В.О системном грамматическом анализе // Пражский лин-гвистический кружок. — М., 1965.

МейеА. Сравнительньїй метод висторическом язьїкознании. — М.г 1954.

МельниковГ. П. Кибернетический аспект различения сознания, мьіш-ления, язьїка и речи // Язьік и мьішление. — М., 1967.

Мельничук А. С. Глоссематика // Философские основу зарубежньїх направлений в язьїкознании. — М., 1977.

МельничукА. С. О всеобщем родстве язьїков мира // Вопр. язьїкозна­ния. — 1991. — № 2.

МельничукА. С. Понятие систему и структуру язьїка... // Вопр. язьїко­знания. — 1970. — № 1.

МельничукО. С. Методологічні проблеми аналізу співвідношення іде­ального і матеріального всфері мови // Мовознавство. —1987. — № 1.

МельничукО. С. Мова як суспільне явище і як предмет сучасного мо­вознавства // Мовознавство. — 1997. — № 2—3.

Методиструктурного дослідження мови. — К., 1968.

Методусопоставительного исследования язьїков. — М., 1988.

МечковскаяН. Б. Социальная лингвистика. — М., 1996.

Минский М.Фрейму для представлення знаний. — М., 1979.

Мкртчян Л.Слово в семье слов // Лит. газ. — 1976. — № 35.

МокиенкоВ. М. Славянская фразеология. — М., 1980.

МороховськийО. М. Про співвідношення понять мовлення — норма — система // Мовознавство. — 1973. — № 1.

МуравицкаяМ. П. Семасиологические категории в украинском язьіке (психолингвистический аспект): Автореф. дисс. ... докт. филол. наук. — К., 1989.

Национальньїйязьік и национальная культура.— М., 1978.

Никитин М. В.Основу лингвистической теории значення. — М., 1988.

Німчук В. В.Мовознавство на Україні в XIV—XVII ст. — К., 1985.

НімчукВ. В. Староукраїнська лексикографія в її зв'язках з російською та білоруською. — К., 1980.

Новое в зарубежной лингвистике. Когнитивньїе аспекту язьїка. — М., 1988. — Вьіп. 23.

Література

Новоев зарубежной лингвистике. Л ингвистическая прагматика. — М., 1985. — Вьіп. 16.

Новоев лингвистике. Социолингвистика. — М., 1975. — Вьіп. 7.

Новоев лингвистике. Язьїковьіе универсалии. — М., 1970. — Вьіп. 5.

Носенко И. А.Начала статистики для лингвистов. — М., 1981.

О принципахи методах лингвистического исследования. — М., 1966.

Общееязьїкознание / Под общ. ред. А. Е. Супруна. — Минск, 1983.

Общееязьїкознание: Внугренняя структура язьїка / Отв. ред. Б. А. Се-ребренников. — М., 1972.

Общееязьїкознание: Методьі лингвистических исследований/ Отв. ред. Б. А. Серебренников. — М., 1973.

Общееязьїкознание: Формьі существования, функции, история язьїка / Отв. ред. Б. А. Серебренников. — М., 1970.

Общееязьїкознание: Хрестоматия / Под общ. ред. А. Е. Супруна. — Минск, 1987.

Основьітеории речевой деятельности. — М., 1974.

Павловские средьі. — М. — Л., 1949. — Т. 1.

ПадучеваЕ. В. Вьісказьівание и его соотнесенность с действительнос-тью. — М., 1985.

Панов Е. Н.Знаки, символьї, язьїки. — М., 1978.

Панов М. В.Русская фонетика. — М., 1967.

Панов М. В.Современньїй русский язьїк. Фонетика. — М.,1979.

Панфилов В. 3.Взаимоотношение язьїка и мьішления. — М.,1971.

Панфилов В. 3.Язьїк, мьішление, культура // Вопр. язьїкознания. — 1975. — № 3.

ПапФ. Количественньїй анализ словарной структури некоторьіх русс-кихтекстов // Вопр. язьїкознания.— 1961. — № 6.

Паршин П. Б.Теоретические перевороти и методологический мятеж в лингвистике XX века // Вопр. язьїкознания. — 1996. — № 2.

Пауль Г.Принципи истории язьїка. — М., 1960.

ПеребийнісВ. С. Кількісні та якісні характеристики фонем сучасної української літературної мови. — К., 1970.

ПеребийнісВ. С. Статистичні методи для лінгвістів. — К., 2002.

Пещак М. М.Мовно-інформаційний фонд Національної академії наук України // Друкарство. —1995. — Січень — квітень.

Пилинський М. М.Мовна норма істиль. — К., 1976.

Пименов А. В.Социальньїй символизм во французской речи // Нацио-нально-культурная специфика речевого поведения. — М., 1977.

Питанняфразеології східнослов'янських мов. — К., 1972.

Плотников Б. А.Дистрибугивно-статистический анализ лексических значений. — Минск, 1979.

Плотников Б. А.Общее язьїкознание: Семинарий. — Минск, 1986.

Плотников Б. А.Основи семасиологии. — Минск, 1984.

Подолян І. Е.Ідея лінгвальної відносності в сучасному науковому кон­тексті // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія: Філологія.— 2001. — Т. 4.— № 2.

Попова 3. Д.Общее язьїкознание. — Воронеж, 1987.

Попова 3. Д., Стернин И. А.Лексическая система язьїка. — Воронеж, 1984.

Попович М. В.Мова як знакова система. — К., 1965.

Поспелов Д. А. Прикладная семиотика и искусственньїй интеллект// Программньїе продукти и системи. — Тверь, 1996.

Потебня А. А.Мисль и язик. — К., 1993.

Література

Потебня А. А.Зстетика и позтика. — М., 1976.

ПотебняО. Мова. Національність. Денаціоналізація. — Нью-Йорк, 1992.

Почепцов Г. Г.Теорія комунікації. — К., 1999.

Принципьіи методьі социолингвистических исследований. — М., 1989.

Проблемазнака и значення. — М., 1969.

Проблемита методи структурної лінгвістики. — К., 1965.

Проблемьіинтерлингвистики. — М., 1976.

Радевич-Винницький Я.Україна: Від мови до нації. — Дрогобич, 1996.

РадзієвськаТ. В. Текст як засіб комунікації. — К., 1998.

Рамишвили Г. В.Вильгельм фон Гумбольдт — основоположниктеоре-тического язьїкознания // В. фон Гумбольдт. Избранньїе трудьі по язьїко-знанию. — М., 1984.

Рахилина Е. В.Когнитивньїй анализ предметних имен: семантика и со-четаемость. — М., 2000.

Реформатский А. А.Введение в язьїковедение. — М., 1967.

Реформатский А. А.О сопоставительном методе // Рус. язьік в нац. школе. — 1962. — № 5.

Реформатский А. А.Фонологические зтюдьі. — М., 1975.

Рубинштейн С. Л.К вопросу о язьіке, речи и мьішлении // Вопр. язьї­кознания. — 1957. — № 2.

Рубинштейн С. Л.Основьі общей психологии. — М., 1946.

Русанівський В. М.Прогностичні функції соціолінгвістики // Мовознав­ство. — 1989. — № 1.

РусанівськийВ. М. Структура лексичної іграматичної семантики. — К., 1988.

Русанівський В. М.Україністика //Українська мова: Енциклопедія.— К., 2000.

Русанівський В. М., Тараненко О. О., Широков В. А.Теоретико-лінгві-стичні засади та інформаційно-комп'ютерне забезпечення україномовних лінгвістичних інтелектуальних систем // Мовознавство. —1996. — № 4—5.

Русскаяразговорная речь. — М., 1973.

Свадост 3.Как возникнет всеобщий язьїк. — М., 1968.

Сводеш М.К вопросу о повьішении точности в лексикостатистическом датировании // Новое в лингвистике. — М., 1960а. — Вьіп. 1.

Сводеш М.Лексико-статистическое датирование доисторических зт-нических контактов // Новое в лингвистике. — М., 19606. — Вьіп. 1.

Селіванова О. О.Актуальні напрями сучасної лінгвістики. — К., 1999.

Семчинський С. В.Загальне мовознавство. — К., 1996.

Сепир 3.Избранньїе трудьі по язьїкознанию и культурологии. — М., 1993.

Сепир 3.Язьїк. — М., 1934.

Серебренников Б. А.Об относительной самостоятельности развития системьі язьїка. — М., 1968.

Сеченов И. М.Избранньїе произведения. — М., 1952.

Скрелина Л. М.Противоречие как источник развития язьїка // Фило-логические науки. — 1970. — № 1.

Славянскаяморфонология. — М.,1987.

Слюсарева Н. А.Теория Ф. де Соссюра в свете современной лингвис-тики. — М., 1975.

СмерчкоА. А. Фразеологічні інновації як відображення сприйняття сві­ту: Автореф. дис.... канд. філол. наук. — К., 1997.

Смирницкий А. И.Синтаксис английского язьїка. — М.г 1957.

Современная западная социология: Словарь. — М., 1990.

Література

Современньїезарубежньїе грамматические теории. — М., 1985.

Соколов А. Н.Внутрення речь и мьішление. — М., 1968.

Солнцев В. М.Язьік как системно-структурное образование. — М., 1977.

Солнцев В. М.Язьїковой знак и его свойства // Вопр. язьїкознания. — 1977. — № 2.

Соломоник А.Семиотика и лингвистика. — М., 1995.

Соссюр Ф. де.Трудьі по язьїкознанию. — М., 1977.

Сосюр Ф. де.Курс загальної лінгвістики. — К., 1998.

Степанов Ю. С.Альтернативний мир, Дискурс, Факт и принцип При-чинности // Язьік и наука конца 20 века. — М., 1995.

Степанов Ю. С.В поисках прагматики // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. — 1981. — № 4.

Степанов Ю. С.Методьі и принципи современной лингвистики. — М., 1975.

Степанов Ю. С.Основи общего язьїкознания. — М., 1975.

СтепановЮ. С. Основи язьїкознания. — М., 1966.

СтепановЮ. С. Семиотика. — М., 1971.

Структурно-математичнідослідження української мови. — К., 1964.

Супрун А. Е.Лекции по лингвистике. — Минск, 1980.

СупрунА. Е. Лекции по теории речевой деятельности. — Минск, 1996.

Супрун А. Е.Лекции по язьїковедению. — Минск, 1978.

СупрунА. Е. Лекции по язьїкознанию. — Минск, 1971.

Сучаснаукраїнська літературна мова: Вступ. Фонетика. — К., 1969; Морфологія. — К., 1969; Синтаксис. — К., 1972; Стилістика. — К., 1973.

Тараненко А. А.Язиковая семантика в ее динамических аспектах (ос-новньїе семантические процессьі). — К., 1986.

Тараненко О. О.Полісемічний паралелізм і явище семантичної анало­гії. — К., 1980.

Тарасов Е. Ф., Школьник Л. С.Социально-символическая регуляция поведения собеседника // Национально-культурная специфика речевого поведения. — М.,1977.

Телия В. Н.Типи язикових значений. Связанное значение в язьіке. — М., 1981.

Теоретическиепроблеми социальной лингвистики. — М., 1981.

Тищенко К. М.Загальна структура лінгвістичних знань // Мовознавст­во. — 1989. — № 6.

Тищенко К. М. Лінгвістичний знак як єдність знаків мови і мовлення // Мовознавство. — 1980. — № 1.

ТкаченкоО. Б. Олександр Савич Мельничук як людина і вчений // Мо­вознавство. — 2001. — № 6.

Томсен В.История язьїковедения до конца XIX века. — М., 1938.

Томсон А. И.Общее язьїкознание. — Одесса, 1910.

Трансформативно-генеративнаяграмматика всвете современной на-учной критики. — М., 1980.

Трансформационньїйметод вструктурной лингвистике. — М., 1964.

ТрубецкойН. С. Некоторьіе соображения относительно морфонологии // Пражский лингвистический кружок. — М., 1967.

ТрубецкойН. С. Основи фонологии. — М., 1960.

Удовиченко Г. М.Загальне мовознавство: Історія лінгвістичних учень. — К., 1980.

Українськарадянська енциклопедія. — К., 1983. — Т. 10.

Универсалии и типологические исследования. — М., 1974.

Література

УспенскийБ. А. Отношение подсистем в язьіке и связанньїе с ними универсалии // Вопр. язьїкознания. — 1968. — № 6.

Уфимцева А. А.Лексическое значение. — М., 1986.

Філософськийсловник. — К., 1986.

Философскийзнциклопедический словарь. — М., 1983.

Франчук В. Ю. Олександр Опанасович Потебня. — К., 1985.

ФрумкинаР. М. Вероятностьзлементовтекста и речевоеповедение. — М., 1971.

Харрис 3.Совместная встречаемость и трансформация в язьїковой структуре // Новое в лингвистике. —1962. — Вьіп. 2.

Хауген 3.Направлення в современном язьїкознании // Новое в лин­гвистике. — М., 1960. — Вьіп. 1.

ХроленкоА. Т. Общее язьїкознание: Руководство к самост. работе над курсом. — М., 1981.

ЧагишеваВ. И. Лингвистическая география как метод исследования язьїка // Вопр. общ. язьїкознания. — Л., 1967.

ЧеремисинаМ. И. Лекции по лингвистике: Язьїк. Речь. Текст. — Ново-сибирск, 1970.

Чесноков П. В. Неогумбольдтианство // Философские основьі зарубе-жньїх направлений в язьїкознании. — М., 1977.

ШарадзенидзеТ. С. Лингвистическая теория И. А. Бодузна де Куртенз и ее место в язьїкознании XIX—XX веков. — М., 1980.

Шведова Н. Ю. Парадигматика простого предложения в современном русском язьіке//Русский язьїк. Грамматические исследования. — М.,1967.

Швейцер А. Д., Никольский Л. Б.Введение в социолингвистику. — М., 1978.

Широков О. С.Современньїе проблему сравнительно-исторического язьїковедения. — М., 1961.

ШмелевД. Н. Проблемьі семантического анализа лексики. — М., 1973.

Шовгун Н. О. Формування українського сленгу в мовленнєвій діяльно­сті малих соціальних груп: Автореф. дис.... канд. філол. наук. — К., 2000.

Штелинг Д. О.О неоднородности грамматических категорий // Вопр. язьїкознания. — 1959. — № 1.

Штерн І. Б.Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики: Енцикло­педичний словник. — К., 1998.

ШумароваН. П. Мовна компетенція киян: соціолінгвістичний аспект// Мовознавство. —1992. — № 4.

ЩербаЛ. В. Язьїковая система и речевая деятельность. — Л., 1974.

Зйнштейновскийсборник. — М., 1967.

Знциклопедическийсловарь. — М., 1985.

Язьїки мьішление. — М., 1967.

Язьїки наука конца 20 века. — М., 1995.

Якобсон Р. О.Лингвистика и позтика // Структурализм: «за» и «про-тив». — М., 1975.

Ярцева В. Н.Диахроническое изучение системьі язьїка // О соотноше-нии синхронного анализа и исторического изучения язьїков. — М., 1960.

ЯрцеваВ. Н. Теория и практика сопоставительного исследования язьї­ков // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. — 1986. — Т. 45. — № 6.

Аизїіп .1.Регїогтат.іУе — Сопігазгіуе // Рпііозорпу апсі Огсііпагу І_ап£иа&е. _ угЬапа, 1963.

Вієп/уізсії М. ЗосіаІ ОігТегепІіаІіоп от" 1_ап£иа£е Зігисіиге // І_ап£иа£е |П Росиз Роипсіаіюп, Меіпосіз апсі Зузіетз. — Рогаїеспі, 1976.

Література

Вгсллт Р., Рогсі М. Асігезз іп Атегісап Еп£Іізп // .ІоитаІ от" АЬпогтаІ апсі ЗосіаІ РзуспоІо£у. — 1961. — V. 62. — № 2.

Вгипег .1.5. Асіз от" Меапіп^. — СатЬгісІ£е (Мазз.); 1_опсІоп, 1990.

Оапез Р. Зепіепсе Іпіопаїіоп тїот а Рипсііопаї Роіпіої уїєуу// \Л/огсІ. — 1960.—V. 16. —№1.

ЕІіаз N. ЗутЬоІ ТМеогу. — і-опсіоп: 5АРЕ РиЬІісаІіоп На*., 1992.

РіІІтоге СИ. Ною Іо Кпо\л/ ^ИеаШег Уои'ге Соттіп£ ог 6оіп£ // 0. РаисН (е<і), Еззауз оп йеіхіз. — ТйЬіп£еп: Нагг., 1983.

РіІІтоге СН.ТЇіе Сазетог Сазе // ІІпіуегзаІз іп І_іп£иі5ІісТМеогу. _ ^У., 1968.

Нутез 0. Роипсіаііопз іп Зосіоііпбиізіісз: Ап ЕІппо£гарпіс Арргоасп. — Рпііасіеірпіа, 1974.

.Іопзоп М. ТИе Восіу іп Іпе МіпсІ. — Спіса^о, 1987.

Кагсеузку 5. 8иг Іа рагаїахе еі Іа зупіахе еп гиззе // Сапіегз Р. сіє Заиззиге. — 1948. — № 7.

Кагсеузкіі 3.5иг Іа рпопоіо^іе сіє Іа їтазе // Тгауаих сій Сегсіе Ііп£иізІідие сіє Рга^ие. — 1931. — № 4.

І_аЬоу М. І_ап£иа£е іп Іпе Іппег Сіїу: Зіисііез іп Іпе ВІаск Еп£ІізИ Уегпасиїаг. — РпіІасіеІрпіа, 1972.

І_аЬоуУУ.5осіоІіп£иізІіс Раїїегпз. — РпіІасІеІрпіа, 1972.

1.акогт" С. Мотеп, Ріге апсі Оап£егоиз Тпіп^з: \Л/паІ СаІе£огіез РеуеаІ аЬоиІІИе МіпсІ. — Спіса^о, 1987.

І_ап£аскег р. а уїєуу от" 1_іп£иізІіс Зетапіісз // Рисігка-Озіуп (есі.), 1988.

1_ап£аскег Р. Сопсегі, Іта£е апсі ЗутЬоІ: Тпе Со£піііує Вазіз ої (Згаттаг. — М.У.: Моипіоп сіє (Згиуіег, 1991.

1_апбаскег Р. Роипсіаііопз ої Со£піііує Сгаттаг. — ЗІаптогсІ: 51ІР. — 1987.—УоІ. 1.

І_ап£аскег р. РоипйаІіопзотХо£піІіуеСгаттаг: ОезсгірІіуеАррІісаІіоп. — ЗІаптогсІ: ЗУР. —1991. — УоІ. 2.

І_еесп СИ. РгіпсірІез от* Ргабтаїісз. —1_. — М.У., 1983.

і_єуіпзоп 51. Ргабтаїісз. — І.. — N. У., 1983.

МіІеуузкі Т. ^2уко2пажзІ\лю. — Магзгаюа, 1972.

Розсп ЕІеопог. Нитап СаІе£огі2аІіоп // Зіисііез іп Сгозз-СиІІигаІ Рзуспо!о£у. — Ьопсіоп, 1977.

ЗсптісК \Л/. СгипсИа^еп сіег сіеиізспеп (Згаттаїік. — Вегііп, 1965.

Зперагс" Р. N. Сеогб МіІІегз Оаіа апсі Оеуоіортепі от* Меіпосіз 1"ог РергезепІіпбСобпіІіуе5ігисІиге5//ТпеМакіпбо^СобпіІІУе5сіепсе: Еззауз іп Нопог от" <Зеог£ МіІІег. — СатЬгісІ£е (Мазз.), 1988.

Зітоп Н. А., КарІап С. А. Роипсіаііопз ої Со£піііує Зсіепсе. — СатЬгісІ£е (Мазз.), 1989.

Таїту І_. Рі£иге апсі СгоипсІ іп Сотріех Зепіепсез // СгеепЬеп* еі аі. (есіз), ІІпіуегзаІз ої Нитап І.ап£иабе. _ ЗІапїогсІ: 51ІР. — 1978. — уоі. 4.

Короткий термінологічний словник

Абсолютні універсали— універсали, які не мають винятків.

Аглютинативні мови(пат.§Іиіеп — клей, а££Іиіїпо — приклеюю) — мови, вяких граматичні значення виражаються стандартними афікса­ми (приклейками), що механічно приєднуються до слова-основи.

Аглютинація(лат. а£§Іиііпаіїо — склеювання) — спосіб слово- і фор­мотворення, за якого до основи або кореня, що зберігають стабільний звуковий склад, приєднуються однозначні стандартні афікси.

Агрегатування(лат. а££ге£аіїо — приєднання) — процес утворення багатозначності слова, за якого різні слова-значення утворюються від од­нієї твірної основи за допомогою однакового або багатозначного афікса, а потім дві лексичні одиниці сприймаються як одне багатозначне слово.

Адстрат(лат. абзігаіит — нашарування) — сукупність рис мовної системи, які з'явилися внаслідок впливу однієї мови на іншу в умовах тривалого співіснування і контактів сусідніх народів.

Актанти(лат. а£о — приводжу в рух) — обов'язкові (валентні) по­ширювачі слова в реченні.

Актуалізація(лат. асіиаііз — діяльний) — реалізація потенційних властивостей мовних елементів у мовленні.

Актуальне членування речення— в комунікативному синтаксисі членування висловлення на дві частини — тему (дане, основа, відоме) і рему (нове, ядро, повідомлюване).

Актуальний синтаксис— синтаксис речення, який вивчає його ак­туальне членування. Див. Комунікативний синтаксис.

Акцентологія(лат. ассепіиз — наголос і Іб£оз — слово, вчення) — розділ мовознавства, що вивчає природу і функціонування наголосу, а також система пов'язаних із наголосом явищ мови.

Аломбрф(грец. а//оз — інший і морф) — варіант морфеми, 11 конк­ретна реалізація, зумовлена її поз^ці_єю у слові.

Алофон(грец. аііоз — інший і ріпопе — звук)—див. Варіант фонеми.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Загальне мовознавство

Мовознавство як наука Загальне мовознавство як навчальна дисципліна... Предмет мовознавства Зміст і основні завдання загального мовознавства...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Запитання. Завдання

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Загальне мовознавство
Підручник Видання 2-ге, виправлене і доповнене Видавничий центр «Академія» §§Ц 2006 ^^ Затверджено Міністерством освіти і науки України як підруч

Мовознавство як наука
полоністика, богемістика, русистика) або групи спорід­нених мов (славістика, германістика, романістика то­що). Загальне мовознавство вивчає загальні особливос­ті мови як людського засобу спі

Мовознавство як наука
не. Б. М. Головін, скажімо, пропонує розрізняти конс­труктивне (лінгвістика мови), функціональне (лінгвіс­тика мовлення) і генетичне (історичне) мовознавство [Березин, Головин 1979: 25—26]. У межах

Мовознавство як наука
будови в навчальних програмах, уміти правильно оціни­ти нові досягнення в науці, а також ефективно організу­вати методику навчального процесу. Один із видатних сучасних фізиків Луї де Бройль писав:

Мовознавство як наука
ди і методики лінгвістичного дослідження не можуть бути розв'язані без філософії. В історії теоретичного мовознавства відображені всі різновиди філософських концепцій. У свою чергу, мовознавство зб

Мовознавство як наука
слов'яни жили в лісистих місцевостях (у слов'янських мовах немає давніх назв, пов'язаних зі степом). Слов­ник засвідчує контакти народів, наслідком чого є знач­не поширення в українській топоніміці

Мовознавство як наука
пам'ятками матеріальної культури. Археологи знахо­дять стародавні предмети, а мовознавці розшифрову­ють зроблені на них написи. Так, зокрема, в 1906— 1907 рр. у Туреччині під час розкопок археологи

Мовознавство як наука
пологічних аналогіях зі структурою природної мови, які вивчають генетики і лінгвісти. Анатомічні знання потрібні мовознавцеві для ви­вчення будови і функціонування мов

Мовознавство як наука
Зв'язок мовознавства з географією полягає у вико­ристанні поряд з історичними географічних даних для встановлення давніх місць поселень певного народу (до­історичної прабатьківщини), у зверн

Мовознавство як наука
лення в мовознавстві такої стикової дисципліни, як математична лінгвістика. Значно пожвавилися останнім часом зв'язки мово­знавства з кібернетикою

Прикладне мовознавство
Стрімкий науково-технічний розвиток, який став особливо помітним у другій половині XX ст., характе­ризувався тим, що наука і техніка входили в усі сфери людської діяльності. Лінгвістика з периферій

Мовознавство як наука
Проблемі машинного перекладу вже майже 50 ро­ків. Першого робота-перекладача демонстрували в 1954 р. у Нью-Йорку. Він перекладав окремі фрази з російської мови на англійську

Мовознавство як наука
дакцією Л. М. Засоріної. Машина опрацювала мільйон слововживань, що не під силу й великому колективу науковців. У нашій країні створено Український мовно-інфор­маційний фонд Національної а

Додаткова
Хроленко А. Т.Общее язьїкознание. Руководство к самост. работе над курсом. — М., 1981. — С. 4—12. Тищенко К. М.Загальна структура лінгвістичних знань // М

Давньокитайське мовознавство
Перші мовознавчі праці в Китаї належать до І ти­сячоліття до н. є. Так, у V ст. до н. є. з'явилися тлума­чення незрозумілих слів у давніх текстах, а також пра­ці про зв'язок між словом і властивост

Додаткова
Кондрашов Н. А.История лингвистических учений. — М., 1979. — С. 7—36. ЗвегинцевВ. А. История язьїкознания XIX—XX веков в очерках и из-влечениях. —

Додаткова
Кондрашов Н. А.История лингвистических учений. — М., 1979. — С. 37—54. Томсен В. История язьїкознания до конца XIX века. — М., 1938. — С. 51—79. Амирова Т

Грецька
іранська індійська Історія мовознавства Сама схема уже застаріла, але принцип генетичної класифікації викори

Молодограматизм
У становленні й розвитку порівняльно-історичного мовознавства розрізняють три етапи: 1) початковий, пов'язаний із діяльністю Боппа, Грім-ма, Раска та Гумбольдта, який отримав назву роман­т

Основна
Ковалик 1.1., Самійленко С. П.Загальне мовознавство: Історія лінгві­стичної думки. — К., 1985. — С. 91—188. Удовиченко Г. М.Загальне мовознавство: Історія

Додаткова
Кондрашов Н. А.История лингвистических учений. — М., 1979. — С. 92—115. Кобилянський Б. В.Короткий огляд історії мовознавства. — К., 1964. — С. 76—81, 95—

Додаткова
Кодухов В. И.Общее язьїкознание. — М., 1974. — С. 78—96. Звегинцев В. А.История язьїкознания XIX—XX веков в очерках и из-влечениях. — М., 1960. —

Мовознавство в СРСР
2.7. Мовознавство в СРСР Мовознавство в СРСР пройшло складний шлях. Ідеологічний прес і штучно створена ізоляція вчених від світового наукового співтовариства негативно по­значилися на ста

Мовознавство в СРСР
мови і мислення імені М. Я. Марра, а в 1950 р. реорга­нізований в Інститут мовознавства АН СРСР). «Нове вчення про мову» — це еклектична суміш ідей Гумбольдта про стадіальність у розвитку

Мовознавство в СРСР
вну єдність нації, як солдат на фронті оберігає терито­ріальну єдність її. 1 наскільки ця охорона ще важливі­ша від військової, ясно з того, що територіальний роз­пад не виключає можливості

Мовознавство в СРСР
вивчається в школі, де «друга мова засвоюється через першу», тобто коли мовець відштовхується від рідної мови). Змішана двомовність трапляється і в лінгвістич­них дослідженнях, де лінгвісти шукають

Мовознавство в СРСР
Справжній лінгвіст повинен відповідати певним вимогам: бути творцем мовних культур; мовним полі­тиком, прогнозистом; «загальним лінгвістом і, зокре­ма, історіологом; істориком культури». Слід заува

Мовознавство в СРСР
Мовознавство 50—80-х років XX ст. Після дискусії 1950 р., на якій було піддано кри­тиці догми «нового вчення про мову» Марра та його послідовників, радянське мовознавство

Мовознавство в СРСР
вчення з цих проблем викладене у праці «Об'єктив­ність існування мови» (1954). Самобутньою є його тео­рія мови і мовлення. Під мовленням Смирницький розуміє поєднання звучання з конкретним мовним з

Мовознавство в СРСР
М. Наконечного в 1928 р.; за редакцією Л. Булаховсько-го в 1929—ЗО рр.), з історії й діалектології («Нариси української мови та хрестоматія з пам'ятників письмен-ської староукраїнщини XI—XVIII вв.»

Мовознавство в СРСР
На 50—60-ті роки припадає зародження українсь­кої лінгвостилістики й інтенсивні дослідження діалек­тів української мови, що згодом вилилося в укладення «Атласу української мови». Із «хрущо

Мовознавство в СРСР
історії лексикографії. У «Вступі до мовознавства» (1940, перевидано 1947) вніс багато нового в теорію сло­ва, використавши матеріал різних європейських і пів-денноазіатських мов, чим заклав підґрун

Мовознавство в СРСР
сприяла з'ясуванню історичного розвитку російської мови, осмисленню всіх сторін мовної структури. У двотомній праці «Російська літературна мова пер­шої половини XI

Запитання. Завдання
1.Чим характеризувався розвиток мовознавства в СРСР? 2. Дайте критичну оцінку «Нового вчення про мову» М. Я. Марра. 3. Що нового внесли вмовознав

Знакова природа мови
Знаки-сигнали — знаки, які потребують певних дій, реакцій. Наприклад, звук сирени як знак повітряної тривоги, ракета як знак атаки, свисток як знак дозволу ввести м'яч у гру, дзвінок як знак

Симптоми
        ГЕ [ТуЧЕ [І    

Знакова природа мови
На думку Мілевського, ця класифікація передає й історію (послідовні етапи) виникнення знаків [Мі1е\узкі 1972: 20]. З погляду фізичної природи, або, іншими словами, за способом сприйняття ї

Знакова природа мови
теорія знака відома в науці як унілатеральна (від лат. ипиз «один» і Іаіиз «сторона»). Інші дослідники (Ф. де Соссюр, Л. А. Абрамян, І. С. Нарський, Ю. С. Степанов, В.

Знакова природа мови
ну властивість, тобто характеризується структурною глобальністю і часовою безперервністю; б) один експонент (позначувальне) може мати де­кілька позначуваних, тобто тут існують відношення о

Знакова природа мови
флексія -а має аж три граматичні значення: назив­ний відмінок, однина, жіночий рід. Однак ці значен­ня реалізуються не самостійно, а тільки в складі ціло­го слова. Морфема не може виступати

Знакова природа мови
ваючи на гастролях у Польщі, де мав незрівнянний успіх, поза програмою, викликаний на біс, прочитав якийсь монолог. Слухачам здалося, що це був монолог страшного злочинця, який зараз розкаюється у

Запитання. Завдання
1. Сформулюйте визначення знака. Назвіть його основні властивості. 2. У працях яких філософів і мовознавців започатковано вчення про знакову природу мови? 3. У чому полягає оригін

Додаткова
Аветян 3. Г.Природа лингвистического знака. — Ереван, 1968. Ветров А. А.Семиотика и ее основньїе проблемьі. — М., 1968. ВолковА.

Додаткова
Вьіготский Л. С.Мьішление и речь. — М. — Л., 1934. Жинкин Н. И.Механизмьі речи. — М., 1958. Потебня А. А.Мьісль и язьік // Потеб

МОВА МОВЛЕННЯ
— психічне явище, — психофізичне явище, що міститься що знаходиться в мозку людини у фізичному середовищі — соціальне — індивідуальне

Додаткова
Гардинер А.Различия между речью и язьїком // Звегинцев В. А. Исто­рия язьїкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. — М., 1960. — Ч.2. — С. 111—120.

Системний характер мови
Уведення поняття системи щодо мови пов'язують з іменем Ф. де Соссюра, хоча пріоритет у цьому нале­жить І. О. Бодуену де Куртене. Особливу роль в об­ґрунтуванні системного підходу до мови відіграли

Структура мови
ти таке: для того щоб сім'я могла утворитися, необ­хідно, щоб дві особи мали властивості бути чоловіком (особою чоловічої статі) і жінкою (особою жіночої ста­ті). Узявши шлюб, вони набувають власти

Системи
т природні матеріальні і первинні І

Структура мови
Закритою є система, яка складається зі строго ви­значеної кількості одиниць, і цей кількісний склад є не­змінним. Відкритою є система з непостійним, змінним числом елеме

Структура мови
У лексиці синтагматичні відношення також вияв­ляються у вибірковій сполучуваності. Є слова з оди­ничною сполучуваністю (див. укр. згайнувати (час), розтринькати (гроші), витріщити

Структура мови
в ієрархічні відношення на зразок «складається з ...» або «входить в ...» (морфема складається з фонем, фоне­ма входить у морфему, ...). Отже, до одного рівня нале­жать ті одиниці мови, які підпоря

Структура мови
У мовознавстві є й дещо відмінні від наведених тут погляди на рівневу будову мови (див.: [Березин, Голо­вин 1979: 147—148]). Для різних рівнів ступінь системності не є однако­вим, тому гов

Запитання. Завдання
1.Доведіть, що мова має системний характер. 2. Які типи систем розрізняє сучасна наука? До якого типу систем належить мова? Обґрунтуйте відповідь. 3. На чому ґрун

Додаткова
Солнцев В. М. Язьік как системно-структурное образование. — М., 1977. Косериу 3.Синхрония, диахрония и история // Новое в лингвисти-ке. — М., 1966. — Вьіп. 3.

Поняття фонеми
Слова різняться між собою звучанням. Для того щоб розрізнити два слова, потрібно їх зіставити і про­тиставити. Протиставлення, або опозиція, — основне поняття фонології. Опозиції бувають релеван

Запитання. Завдання
1. Чим різниться трактування фонеми І. О. Бодуеном де Куртене, Л. В. Щербою і М. С. Трубецьким? 2. Охарактеризуйте функції фонем. 3. Як співвідносяться між собою фонеми в парадигм

Граматика. Граматичне значення
Коло явищ, які входять до граматики, по-різному окреслюються вченими. Одні вважають, що сюди нале­жать лише граматика слова і граматика речення, інші — словотвір, а треті, як, наприклад, деякі пред

Граматична система мови
ми: коли ви вже вибрали слово сніговій, то в родовому відмінку змушені вжити флексію -у (графічно -ю, де кінцевий основи ] і закінчення -у передаються однією буквою);

Граматична система мови
чення завершеності чи незавершеності дії тут переда­ється описово, лексично. Узагалі мови світу розрізняють за кількістю і скла­дом граматичних категорій (крім вищеназваних зістав­лень, мо

Граматична система мови
ряди — це граматично релевантні групи слів у межах певної частини мови, яким властиві такі риси: 1) наявність спільної семантичної ознаки (збірність, речовинні

Граматична система мови
Не всі частини мови виділяють за одним принци­пом. Якщо, скажімо, іменник, прикметник, дієслово, прислівник виокремлюють за морфологічними і, відпо­відно, синтаксичними ознаками, то займенн

Граматична система мови
ня (предикативні, атрибутивні, об'єктні, релятивні тощо). Цей розділ називають синтагматичним син­таксисом. Синтаксис реченняописує внутрішню структуру, комунікативний тип р

Граматична система мови
лення мовця до змісту речення. Смислову основу мо­дальності становить поняття оцінки як інтелектуаль­ної (раціональної), так і емоційної. Модальність вира­жається вставними і вставленими одиницями

Граматична система мови
У 30-ті роки XX ст. розвивається структурний синтаксис (дистрибутивний), у центрі уваги якого ва­лентність, реляційні й дистрибутивні властивості слова, який з часом (60-ті роки) переростає

Граматична система мови
ша містить предикативний мінімум, то друга — номі­нативний мінімум, тобто все, що необхідно для розу­міння речення). До позиційної схеми, крім головних членів, належать різні поширювачі, тобто друг

Граматична система мови
б вона працювала. Хай вона працює. Вона працюй, [а він тільки їсть та вилежується]. Як і в морфології (пор. рос: ти победишь, он побе-дит, я ?), синтаксичні

Граматична система мови
наприклад, речення Будинок зводиться робітниками і Зведення будинку робітниками мають одну й ту ж глибинну структуру Робітники зводять будинок, яку можна передати як адепз а

Додаткова
Есперсен О.Философия грамматики. — М., 1958. Матезиус В. Осистемном грамматическом анализе // Пражский лин-гвистический кружок. — М.,1967

Лексико-семантична система мови
закони і правила внутрішніх змін у групах семантич­но пов'язаних слів. Істотний внесок у теорію системності лексики зро­бив російський мовознавець М. М. Покровський. На його думку, слова в

Лексико-семантична система мови
зані між собою сильними семантичними відношення­ми й утворюють синонімічні, антонімічні і родо-видові групи. На периферії містяться функціонально менш важливі слова, які, як правило, належать і до

Лексико-семантична система мови
Якщо до антонімії близьким явищем є конверсія, то до синонімії — гіпонімія (її ще називають квазісиноні-мією), що охоплює родо-видові відношення в лексико-семантичній системі. Гіпонімія як р

Лексико-семантична система мови
Радіально-ланцюжкова полісемія поєднує в собі два названих вище типи, тобто паралельну підпоряд­кованість і послідовну залежність. Наприклад, у сло­ві зерно виділяють п'ять значень: 1

Лексико-семантична система мови
(золота середина), «бездіяльний, гультяйський» (золо­та молодь), «п'ятдесятирічний» (про подружнє жит­тя) (золоте весілля) та ін. Отже, кожне значення займає в семанти

Лексико-семантична система мови
штопать, писать (стихи), бо фарба насправді може бути оранжевою, панчохи за потреби штопають, а серед віршових розмірів є ямб. Несистемним є такий контекст, коли сполучува­ні

Лексико-семантична система мови
серце гаряче, мов жар; гарячий поцілунок, холодний прийом тощо). Завдяки стійким асоціаціям розвива­ються регулярні типи змін лексичного значення слів у багатьох мовах, як то маємо у випадку

Додаткова
Плотников Б. А.Основьі семасиологии. — Минск, 1984. Васильєв Л. М.Современная лингвистическая семантика. — М., 1990. Уфимцева А. А.

Додаткова
ТрубецкойН. С. Некоторьіе соображения относительно морфоноло-гии // Пражский лингвистический кружок. — М., 1967. Ахманова О. С.Фонология, морфонология, мо

Додаткова
Беликов В. И., Крьісин Л. П.Социолингвистика. — М., 2001. Бондалетов В. Д.Социальная лингвистика. — М., 1987. Белл Р. Т.Социолин

Чинники мовного розвитку
т позамовні зовнішні внутрішні Мова та історія (розвиток мови) За цією класифі

Питання про прогрес у розвитку мов
Поняття прогресу в мові в різні періоди трактува­лося неоднаково. Ученими античності, середніх віків та епохи Відродження ця проблема взагалі не порушу­валася, оскільки тоді питання історичного під

Запитання. Завдання
1.Охарактеризуйте зовнішні причини мовних змін. 2. Які зміни вмові можуть бути спричинені контактуванням мов? 3. Що розуміють під внутрішніми при

Описовий метод
Найдавнішим і найпоширенішим основним мово­знавчим методом є описовий. Описовий метод — планомірна інвентаризація одиниць мови і по­яснення особливостей їх будови т

Структурний метод
Для встановлення структури мови і систематизації її одиниць використовують структурний метод. Структурний метод — метод синхронного аналізу мовних явищ лише на основі зв'язків і відноше

Учительствовать
ч^-=4=!_І Цю схему розшифровують так: від кореня уч- утво­рене слово учить, яке стало твірною основою для по­хідного учитель (учи + тель

Американський структуралГзм —див.ДескриптивГзм.
Аморфні мови(грец. атогріїоз — безформний) — мови, які не ма­ють афіксів і тому виражають відношення між словами за допомогою поєднання слів між собою способом прилягання аб

ДеривацГйне значення —див. СловотвГрне значення.
Деривація(лат. дег'маїїо — відведення води з ріки) — див. Слово­твір 1. ДескриптивГзм(англ. сіезсгірїме — описовий) —лінгві

СловотвГрна модель —див. СловотвГрнийтип.
СловотвГрна мотивація— семантична і формальна зумовленість значення похідного слова значеннями його складників; семантичні й формальні відношення між похідним і твірним словом.

Словотворення —див. СловотвГр 1.
Словоформа — граматична форма того самого слова, його граматич­ний різновид, який виявляє лексичну тотожність з іншими співвідносними словоформами цього слова і протиставляється їм за своїм

Структурний синтаксис —див. Дистрибутивний синтаксис.
Короткий термінологічний словник Суб'єкт (лат. зуЬ]есіит — підкладене) — формально-семантична категорія синтаксису, що означає предмет або істоту, про як

Висловлення 89, 251, 252, 418
Відмінкова граматика 157 Вільне варіювання 375, 418 Предметний покажчик Вільний асоціативний експеримент 392—393, 418 Внутрі

Мова й мовлення 82, 85, 89, 94, 97,127—128,134,135,146,194—207
Предметний покажчик Мовна асиміляція 341, 342, 429 Мовна картина світу 148, 331, 430 Мовна культура 18 Мовна політика 329—330, 430 Мовна ситуація 326—32

Норма 90,130,198,199, 219, 301—304, 344, 432
Ностратична теорія 365, 418, 432 Нульова морфема 23, 68, 208, 245, 432 Обчислювальна лінгвістика 17,18, 427, 432 Одномірні опозиції фонем 229, 432 Омонімія 62,17

Субкод 173, 439
Субстрат 78, 342-343, 367, 439 Судження і речення 24,188, 250, 360 Суперзнаковий рівень мови 179, 439 Суперсегментний рівень 222, 435 Суперстрат 78, 342, 343, 43

Фонема 23, 82,127,178, 208, 221—233, 279—281, 339,441
Фонетика 29 Фонетичні закони 66, 72, 80, 364, 441 Фонологічна система 211, 220—234, 278, 441 Фонологічні опозиції 208, 222, 441 Фонологія 222,441 Фонота

Жлуктенко Ю. 0.139, 326, 354, 407
Жовтобрюх М. А. 138,145, 407 Жуковська Л. П. 14 Журавльов В. К. 234, 354, 407 Жуховицький Л. 302 Задорожний Б. М. 139 Загнітко А. П. 159, 262,407 Заменгоф Л. 330 З

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги