Аналіз трудомісткості продукції

 

Трудомісткість продукції виражає витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції. Визначається на одиницю продукції в натуральному вираженні по всій номенклатурі виробів і послуг; при великому асортименті продукції на підприємстві визначається по типових виробах, до яких приводяться всі інші. На відміну від показника вироблення цей показник має ряд переваг: установлює пряму залежність між обсягом виробництва і трудових витрат, виключає вплив на показник продуктивності праці змін в обсязі постачань по кооперації, організаційній структурі виробництва, дозволяє тісно зв’язати вимір продуктивності з виявленням резервів її росту, зіставити витрати праці на однакові вироби в різних цехах підприємства.

Трудомісткість визначається по формулі 2.40:

Т_р=Т/ОП, (2.40)

Т_р – трудомісткість;

Т - час, витрачений на виробництво всієї продукції, нормо-годин, людино-годин;

ОП - обсяг зробленої продукції в натуральному вираженні.

У залежності від складу витрат праці, що включаються в трудомісткість продукції, і їхньої ролі в процесі виробництва виділяють технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування виробництва, виробничу трудомісткість, трудомісткість керування виробництвом і повну трудомісткість.

Технологічна трудомісткість (Т_техн) відбиває витрати праці основних виробничих робітників-відрядників (Т_від) і рабочих-погодинників (Т_пог) ф.2.41:

Т_техн= Т_від + Т_пог , (2.41)

Трудомісткість обслуговування виробництва (Т_обсл) являє собою сукупність витрат допоміжних робочих цехів основного виробництва (Т_вспом) і всіх робітників допоміжних цехів і служб (ремонтного, енергетичного і т.д.), зайнятих обслуговуванням виробництва (Т_всп) ф.2.42:

Т_обсл = Т_вспом + Т_всп, (2.42)

Виробнича трудомісткість (Т_пр) включає витрати праці всіх робітників, як основних, так і допоміжних ф.2.43:

Т_пр = Т_техн. + Т_обсл, (2.43)

Трудомісткість керування виробництвом (Т_у) являє собою витрати праці службовців (керівників, фахівців і власне службовців), зайнятих як в основних і допоміжних цехах (Т_сл.цех), так і в загальнозаводських службах підприємства (Т_сл.зав) ф.2.44:

Т_у = Т_сл.цех + Т_сл.зав, (2.44)

У складі повної трудомісткості (Т_повн) відбиваються витрати праці всіх категорій промислово-виробничого персоналу підприємства ф.2.45:

Т_повн = Т_техн. + Т_обсл. + Т_у, (2.45)

У залежності від характеру і призначення витрат праці кожний із зазначених показників трудомісткості може бути нормативним, фактичним, плановим.

Нормативна трудомісткість — це час виконання операції, розрахований на основі діючих норм часу по відповідним технологічних операціях для виготовлення одиниці чи виробу виконання роботи. Нормативна трудомісткість виражається в годинах. Для перекладу її у фактичні витрати часу вона корегується за допомогою коефіцієнта виконання норм, що збільшується в міру зростання кваліфікації робітника.

Фактична трудомісткість - це фактичні витрати часу одного робітника на виконання технологічної операції чи виготовлення одиниці виробу в даний період.

Планова трудомісткість - це витрати часу одного робітника на виконання технологічної операції чи виготовлення одиниці виробу, затверджені в плані і діючі протягом планового періоду.

Зниження трудомісткості продукції - найважливіший фактор підвищення продуктивності праці.

Ріст продуктивності праці відбувається в першу чергу за рахунок зниження трудомісткості продукції, а саме за рахунок виконання плану організаційно-технічних заходів (упровадження досягненні науки і техніки, механізація й автоматизація виробничих процесів, удосконалювання організації виробництва і праці), збільшення питомої ваги покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, перегляду норм виробітку і т.д.

У процесі аналізу вивчають динаміку трудомісткості, виконання плану по її рівню, причини її зміни і вплив на рівень продуктивності праці. Значний інтерес представляє зрівняння питомої трудомісткості продукції на різних підприємствах. Це дає можливість виявити передовий досвід і розробити заходи щодо його впровадження на аналізованому підприємстві.

Табл. 2.11 показує зміну трудомісткості продукції за період і виконання планового завдання по зниженню трудомісткості.

 

Таблиця 2.11 - Аналіз динаміки і виконання плану за рівнем трудомісткості продукції

Показник	Базовий період	Звітний період	Ріст рівня показника, %
план	факт	план до минулого року	факт до минулого року	факт до плану
Товарна продукція, млн грн.
Відпрацьовано усіма робочими чоловіко-годин
Питома трудомісткість, годин/млн.грн.
Середньочасовий виробіток, тис.грн.

 

Визначається зростання продуктивності праці (годинної виробітки) за рахунок зниження трудомісткості продукції (плановий) і (фактичний) ф.2.46:

, (2.46)

Знаючи, як змінилося середньочасове вироблення, можна визначити зміну трудомісткості продукції ф.2.47:

, (2.47)

Як бачимо, між трудомісткістю продукції і рівнем продуктивності праці існує зворотно-пропорційна залежність. Тому загальна питома трудомісткість продукції залежить від тих же факторів, що і середньочасове вироблення робітників.

Питому фактичну трудомісткість у порівнянних із планом умовах можна представити у виді алгоритму ф.2.48:

, (2.48)

де ВП_ф - фактичний обсяг валової продукції;

ΔВП_стр, ΔУПК - відповідно зміна обсягу валової продукції за рахунок структури виробництва і кооперованих постачань;

Т_Ф - фактичні витрати робочого часу на випуск продукції;

Т_н - непродуктивні витрати часу;

Т_э - економія робочого часу в зв'язку з упровадженням заходів

Розрахунок впливу факторів на зміну рівня трудомісткості продукції можна зробити за методикою, що викладена у пункті аналізу продуктивності.

У процесі наступного аналізу необхідно вивчити показники питомої трудомісткості по видах продукції (табл. 2.12).

 

Таблиця 2.12 - Аналіз питомої трудомісткості по видах продукції

Вид продукції	об'єм виробництва, грн.	Питома трудомісткість, ч	Витрати праці на випуск продукції, ч
план	факт	план	факт	за планом	За планом на фактичний випуск	фактично
A
B
C
D
Разом

 

Зміна середнього рівня питомої трудомісткості може відбутися за рахунок зміни її рівня по окремих видах продукції (TE_i) і структури виробництва (УД_i). При збільшенні питомої ваги більш трудомістких виробів середній її рівень зростає і навпаки ф.2.49:

, (2.49)

Вплив цих факторів на середній рівень трудомісткості можна визначити методом ланцюгової підстановки через середньозважені величини:

, (2.50)

, (2.51)

, (2.52)

Тобто за рахунок чого відбулася зміна середнього рівня питомої трудомісткості.

Розрахунок впливу структурного фактора на зміну середнього рівня питомої трудомісткості можна зробити і способом абсолютних різниць за даними табл.2.11 і 2.12 ф.2.53:

, (2.53)

Варто мати на увазі, що зміни в рівні трудомісткості не завжди оцінюються однозначно. Іноді трудомісткість зростає при значній питомій вазі знову освоюваної продукції чи поліпшенні її якості. Щоб домогтися підвищення якості, надійності і конкурентноздатності продукції, вимагаються додаткові витрати праці і засобів. Однак виграш від збільшення обсягу продажів, більш високих цін, як правило, перекриває програш від підвищення трудомісткості виробів. Тому взаємозв'язок трудомісткості продукції і її якості, собівартості, обсягу продажів і прибутку повинний знаходитися постійно в центрі уваги аналітиків.

Для всебічної оцінки виконання плану по трудомісткості продукції і виявлення резервів росту продуктивності праці необхідно аналізувати виконання норм виробітку робітниками-відрядниками індивідуально й у середньому по підприємству.

За даними таблиці 12 можна розрахувати середній рівень виконання норм виробітку (Кнв) робітниками-відрядниками по середньозваженій.

На закінчення аналізу необхідно визначити резерви зниження питомої трудомісткості продукції по окремих виробах і в цілому по підприємству ф.2.54:

, (2.54)