Використання методики нормування для розрахунку інтегральних (результуючого та зведених) показників

 

При оцінюванні підприємства за допомогою системи показників ефективності можливе застосування інтегральних зведених показників ефективності, що є зведеними за групами показників, і інтегрального результуючого показника ефективності, що є зведеним за всіма показниками. При їх застосуванні існує деяка частка умовності, але для порівняння декількох періодів це цілком прийнятно.

1) Результуючий показник ефективності – визначається як середнє значення всіх зведених нормованих показників (зведений узагальнюючий показник ефективності, зведений показник ефективності використання праці та ін.) за кожною групою показників ефективності.

2) Зведені показники ефективності – визначаються методом нормування (приведення до однієї бази 100%) усіх складових кожної групи (група узагальнюючих показників ефективності, група показників ефективності використання праці та ін.) показників ефективності. За базове значення приймається найкраще значення показника за якийсь період (100%) чи те значення показника, якого він повинний досягти для забезпечення необхідного рівня ефективності (наприклад, рентабельність продажів 25%), тобто нормативне значення показника (це є кращим). Значення показників за іншими періодами розраховується як % від базового значення показника.

3) Результуючі та зведені показники демонструють загальну динаміку зміни показників за періодами і нормований рівень ефективності (залежно від нормативів кожного з показників). Тобто ця ефективність більшою мірою, прив'язана до даної системи виміру (встановленими нормативами показників). Але з деяким ступенем вірогідності система показників ефективності демонструє загальні темпи зміни ефективності і рівень ефективності за періодами. Для визначення більш достовірних показників необхідно збалансувати цю систему (деякі показники забрати – з однаковою економічною сутністю чи не враховувати їх при визначенні зведених і результуючих показників ефективності, а деякі додати – щоб максимально достовірно і точно визначити ефективність усіх сфер діяльності підприємства). Тобто система показників ефективності запропонована в книзі Володькіної «Економіка промислового підприємства» не є збалансованою.

4) Графіки динаміки зміни показників ефективності (окремих, зведених і результуючого) будуються за розрахованими нормованими значеннями кожного показника ефективності й у залежності від того, яка динаміка в абсолютних значень показників. Наприклад, якщо за базове (100%) значення прийняте значення останнього періоду, а значення абсолютного показника знижується по періодах (тобто чим нижче показник, тим він ефективніше), то для побудови графіка використовуються значення зворотні нормованим значенням для розрахунку зведених показників ефективності.

 

2.3 Методичні вказівки по розробці другого розділу курсової роботи

 

Другий розділ (теоретичний) – розробка теоретичних аспектів щодо можливості поліпшення трудових і соціально-трудових показників підприємства, орієнтуючись на ті особливості (недоліки та невикористані можливості у трудової та соціально-трудової сфері), що виявлені у ході аналізу (1 розділ) об’єкту, що досліджується. Тобто об’єкт, предмет та мета дослідження 2 розділу залежить і базується на підсумках дослідження 1 розділу (аналіз).

Зміст розділу має відповідати сучасному рівню розвитку теорії та практики економічної науки. Студент повинен глибоко і всебічно висвітлити ті можливості по поліпшенню трудових і соціально-трудових показників підприємства, які надає економічна наука (теорія та практика) на сучасному етапі розвитку, показати знання літературних джерел.

Може бути, що в економічній літературі немає єдиної точки зору з методики аналізу об’єкту дослідження, обраного студентом. У цьому разі слід навести думки кількох авторів, дати критичну оцінку їхніх поглядів. Од­ночасно студент повинен викласти власні погляди з даного пи­тання. Це допомагає глибше засвоїти матеріал.

Підготовка другого розділу курсової роботи включає такі етапи:

1) складання попереднього плану другого розділу згідно з основним напрямком дослідження другого розділу (тобто визначеною у першому розділі курсової роботи однією чи кільком проблемам чи можливостям);

2) пошук і підбір літературних джерел і практичного матеріалу з досвіду вирішення виявлених у першому розділі проблем і невикористаних можливостей;

3) уточнення плану;

4) консультація з викладачем і коригування плану розділу;

5) розробка розділу.

Зміст розділу повинен відповідати плану, який, у свою чергу, має відбивати сутність теми дослідження, що розглядаєть­ся, її внутрішню структуру і логіку дослідження. План складається на основі вивчення нормативних документів, статистичної звітності та збірників, фактичних даних по об’єкту, що досліджується, проведення аналізу трудової та соціальної сфери об’єкту дослідження (у першому розділі), спеціальної літератури, консультацій з викладачем, який у процесі подальшої роботи може доповнюва­тись і уточнюватись. В методичних вказівках дана рекомендація щодо принципів розробки та побудови структури курсової роботи, але студент по-перше самостійно проробляє та більш детально розробляє кожний пункт плану за принципами та структурою, що пропонуються, а по-друге може дати свої ґрунтовні пропозиції по зміні структури, що пропонується, що повинні бути спрямовані на покращання виконання курсової роботи.

Більшу (якщо не всю) частину літератури для розробки другого розділу необхідно підбирати після проведення аналізу трудової і соціально-трудової сфери об’єкту, що досліджується, у першому розділі – це пов’язано з тим, що результатом розробки першого розділу повинно бути виявлення недоліків або можливостей покращення функціонування об’єкту дослідження у трудової та соціально-трудової сфері, які (недоліки та можливості) є базовою інформацією для розробки другого розділу. Тобто в ході розробки першого розділу може бути складено деякий перелік літературних джерел, де є рекомендації по покращанню трудової та соціально-трудової сфери підприємства але вибрати дійсно те, що відповідає потребам розробки другого розділу необхідно після проведення аналізу у першому розділі.

Літературу з питань розділу студент підбирає само­стійно, використовуючи для цього бібліотечний каталог та фактичні матеріали (звітність, пояснювальні записки, аналітичні матеріали та інше) підприємств. Перелік рекомендованої літератури надано у методичних вказівках, крім того, консультацію з питань підбору літератури студент може отримати у викладача чи у працівників бібліотеки. Повинно бути використано не менш 5 джерел.

Увагу слід звернути на першоджерела, що стосую­ться об’єкта та теми дослідження та можуть доповнити чи більш детально розкрити методику дослідження саме обраного об’єкту дослідження – це періодичні видання (газети, журнали), наукові статті, передовий вітчизняний і зарубіжний досвід. Статистичну інфор­мацію можна знайти в звітності підприємств, спеціальних виданнях Держкомстату України та періодичних виданнях.

Після складання відбірки матеріалів студент повинен приступити до вивчення знайдених матеріалів.

Розробка розділу повинна відповідати вимогам:

- достатньої повноти і комплексності теоретичного і практичного матеріалу, що дає змогу вирішити основні питання трудової та соціально-трудової сфери обраного об’єкту, що виявлені в ході аналізу (перший розділ);

- базуватися не менш ніж чим на 10 джерелах інформації.

- економічної грамотності і достатньої глибини викладеного матеріалу.

Слід уникати в роботі книжкових висловів і фраз. Необхідно самостійно формувати свої думки, не допускати повторень, уважно стежити за тим, щоб у роботі не було супереч­ностей між окремими її положеннями. Недоцільно часто цитува­ти першоджерела.

Текст викладається простою зрозумілою мовою. Цитати повинні бути пов'язані з авторським текстом і служити доказом чи підтвердженням думки автора. Текст, який цитується, повинен чітко відтворювати зміст. Він супроводжується посиланням на джерело та може братися в лапки – в залежності від мовного стилю викладання матеріалу.

Слід уникати використання газетних мовних обертів «зростання цього показника подібно злету ракети», а використовувати науковий стиль викладання матеріалів. Посилання в тексті на першоджерела треба робити за допомогою позначок в дужках порядкового номеру джерела в списку використаної літератури, з посиланням на номер (або діапазон) сторінки (сторінок) першоджерела або в приміт­ках по тексту також з посиланням на номер (або діапазон) сторінки (сторінок) першоджерела.

Підсумком 2 розділу є встановлення найкращого з розглянутих путей поліпшення трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства, який буде у 3 розділі детально розглянуто та обґрунтовано (логічно та економічно) у пристосуванні до конкретних умов підприємства, що є об’єктом дослідження.

 

2.4 Методичні вказівки по розробці третього розділу курсової роботи

 

Третій розділ має включати розробку конкретних, прикладних пропозиції по поліпшенню стану об'єкту аналізу (1 розділ) на підставі проведеного аналізу в 1 розділі та розроблених теоретичних можливостей поліпшення трудових показників (2 розділ), з конкретним обґрунтуванням, розрахунками і порівнянням стану об'єкта аналізу до реалізації пропозицій і після з указівкою відхилень. Тобто аналіз (1розділ) вказує на ті можливості і проблеми, що треба вирішувати в трудовій та соціально-трудовій сфері об’єкту, що аналізується, а другий розділ (теоретичний) дає вибір серед інструментів (шляхів та можливостей поліпшення конкретних сфер), що практично застосовувались на інших підприємствах або теоретично можуть бути застосовані на даному об’єкті аналізу з метою покращення його діяльності у соціально-трудовій сфері. Таким чином тертий розділ повинен безпосередньо бути пов’язаним з першим та другим розділами на яких він має ґрунтуватися.

Важливо зауважити, що пропозиції не можуть бути по тим сферам чи напрямкам трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства, що не були проаналізовані в розділі аналізу (1 розділі), тобто, ще раз необхідно підкреслити, що пропозиції повинні бути ґрунтовними (базуватися на аналізі (1 розділ) та дослідженні можливих шляхів покращання трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства (2 розділ)). Наприклад, не проаналізувавши нормативи, що встановлені на підприємстві, не можуть надаватися пропозиції по їх вдосконаленню (зміні, упорядкуванню тощо).

Треба підкреслити, що пропозиції мають бути логічно та економічно обґрунтовані за допомогою логічного та послідовного опису самої пропозиції за для сприйняття її суті та розрахунків та зрівняння стану об’єкту аналізу до (тобто останній період що аналізується у першому розділі) і після пропозицій (прогноз) по основним показникам, що аналізувались у першому розділі. Всі данні, що використовуються при розрахунках повинні бути ґрунтовні та з необхідними поясненнями (бажано детально, з урахуванням здорового глузду та обсягу розділу).

Не повинно бути не підтверджених (теорією з курсу, прикладами, розрахунками) тверджень, тим паче, що слугують базою економічної ефективності пропозиції. Наприклад, продуктивність праці в результаті запровадження заходів, що пропонуються, зросте на 10% - таке твердження не є ґрунтовним, необхідно доказати що саме на 10% зросте продуктивність в результаті таких заходів, що пропонуються (тобто, як вказано вище, теорією з курсу, прикладами, розрахунками).

Повинно застосовувати принцип приросту додаткових вигід, що прогнозується отримає підприємство в результаті впровадження, заходів, що пропонуються.

Аналіз показників необхідно проводити згідно з вимогами до аналізу (дивись вимоги до розділу 1 курсової роботи) але не потрібно повторювати аналогічні елементарні розрахунки другого розділу, формули не повинні приводитись двічі (якщо формула була вже раніше наведена – необхідно тільки зробити на неї посилання згідно з її номером і потім проводити розрахунки).

Матеріал повинен бути систематично, зрозуміло викладено, показники необхідно згрупувати в таблицю або таблиці (таблиця 2.23).

 

Таблиця 2.23 - Форма таблиці, що пропонується, для зрівняння показників звітного періоду і прогнозного (в результаті реалізації пропозицій)

Показник	Звітний період	Прогнозний період	Відхилення
абсолютне	відносне
Випуск товарної продукції у вартісному вираженні, тис.грн. (ВП)
Середньоспискова чисельність робочих, чол.. (Чр)
…

 

Прогнозний період може бути не один – на розсуд студента з урахуванням здорового глузду. Тобто показники, згідно з розрахунками, можуть бути викладені в формі таблиці 2.24 або прогноз може бути на декілька років. Таким чином, спочатку розглядається прогноз показників підприємства без урахування пропозицій (тобто як розвивалось би підприємство без впровадження заходів, що пропонуються, або (та) з урахуванням заходів, що планує реалізувати само підприємство у прогнозному періоді) та з урахуванням пропозицій (тобто як буде розвиватися підприємство, якщо реалізувати на ньому, заходи, що пропонуються).

 

Таблиця 2.24 - Форма таблиці, що пропонується, для зрівняння показників звітного періоду і двох прогнозних (без урахування і з урахуванням пропозицій)

Показник	Звітний період	Прогнозний період	Відхилення прогнозного періоду з урахуванням пропозицій від звітного	Відхилення прогнозних періодів
без урахування пропозицій	з урахуванням пропозицій	абсолютне	відносне	абсолютне	відносне
				5=4-2	6=5/2	7=4-3	8=7/3
Випуск товарної продукції у вартісному вираженні, тис.грн. (ВП)
Середньоспискова чисельність робочих, чол.. (Чр)
…

 

Використання двох прогнозних періодів (таблиця 2.24) є кращім варіантом виконання роботи.

В роботі необхідно визначити показники економічної ефективності.

Сенс ефективного здійснення господарських процесів полягає в одержанні максимальної віддачі від вкладених у ту чи іншу сферу діяльності засобів, тобто отримання максимум доходу при мінімумі витрат.

Економічний ефект є абсолютним показником. Сутність полягає у визначенні суми коштів, що підприємство додатково отримає в результаті реалізації пропозицій, тобто перевищення додаткових прибутків від запропонованих заходів над додатковими витратами на реалізацію запропонованих заходів.

Економічний ефект може бути розрахований за формулами 2.94, 2.95:

Е_е =ЧП-І, (2.94)

де, ЧП – чистий прибуток, що отримає підприємство в результаті впровадження заходів, що пропонуються;

І – витрати (інвестиції, додаткові вкладення коштів) на реалізацію на підприємстві заходів, що пропонуються (які принесли вище вказаний ЧП).

За умови виникнення економії по собівартості продукції і включення в собівартість продукції прогнозного періоду витрат на впровадження заходів, що пропонуються (економічним ефектом є економія витрат):

Е_е =С_з-С_п, (2.95)

де, С_з – собівартість продукції у звітному періоді (до впровадження заходів);

С_п – собівартість продукції у прогнозному періоді (після (в результаті) впровадження заходів, що пропонуються, що вплинули на собівартість), тобто витрати на реалізацію заходів, що пропонуються, входять до собівартості продукції (таким чином немає потреби їх додатково вичитати з отриманої економії), наприклад, витрати на підвищення заробітної платні, якщо вони є заходом, що пропонується (або безпосередньо пов’язані з заходами, що пропонуються).

Економічна ефективність визначається як співвідношення результатів і витрат (формула 2.96):

, (2.96)

де, Р – результати, тобто додаткові вигоди, що отримує підприємство в результаті реалізації пропозицій;

І – витрати (інвестиції, додаткові вкладення коштів) на реалізацію на підприємстві заходів, що пропонуються (які принесли вище вказані результати).

Найбільш узагальнюючим результатом (Р) є економічний ефект, що отримує підприємство в результаті реалізації заходів, що пропонуються але при зіставленні з Е_н (нормативним коефіцієнтом річної економічної ефективності) як результат (Р) приймається чистий прибуток (ЧП), тобто не потрібно вичитати витрати (І), що пов’язано з економічною сутністю Е_н. Як результат (Р) може бути прийнята зміна показника, на зміну на краще якого і було спрямовано заходи по підвищенню ефективності, наприклад, підвищення продуктивності праці за рахунок підвищення кваліфікацій працівників (тобто підвищення продуктивності – це результат (Р), а витрати на підвищення кваліфікації – це витрати на реалізацію заходу (І)). Але, все ж таки, найбільш прийнятною та в найбільшій степені демонстративною є економічна ефективність розрахована з використанням в якості результату (Р) приросту прибутку (ЧП).

Таким чином, в залежності від методики розрахунку (тобто що приймається за результат) можливо виділити такі види ефективності:

1. ефективність, що показує скільки отримано чистого прибутку (ЧП) на кожну грошову одиницю витрат на впровадження заходів (І);

2. ефективність, що показує скільки отримано додатково чистого прибутку після покриття витрат на впровадження заходів на кожну грошову одиницю витрат впровадження заходів (тобто скільки становить ефект з кожної гривні витрат на впровадження заходів);

3. ефективність, що показує який приріст показника, на зміну на краще якого було спрямовано заходи по підвищенню ефективності приходиться на кожну гривню витрат.

Таким чином, переважно повинні використовуватись у розрахунках економічної ефективності перший і другий види ефективності, що вище вказані. При застосуванні того чи іншого виду ефективності повинно бути вказано яку саме ефективність визначено і що собою означає отримане значення ефективності.

Термін окупності розраховується для визначення тривалості періоду повернення коштів, що витрачені на реалізацію заходу, тобто коли (через скільки періодів) сума чистих грошових надходжень (чистого прибутку) від реалізації запропонованих заходів стане рівною витратам, що витрачено на реалізацію даних заходів. Він розраховується за формулою 2.97, що дає приблизне значення терміну окупності:

, (2.97)

де, І – це витрати на реалізацію запропонованих заходів по підвищенню ефективності діяльності;

ЧП_ср – середньорічний чистий прибуток, що отримає підприємство в результаті впровадження заходів, що пропонуються.

Більш точно термін окупності визначається співставленням наколеної величини чистих грошових надходжень (чистого прибутку) від реалізації запропонованих заходів з витратами, що витрачено на реалізацію даних заходів, тобто коли (через скільки періодів) сума чистих грошових надходжень (чистого прибутку) від реалізації запропонованих заходів стане рівною витратам, що витрачено на реалізацію даних заходів.

Розраховане значення економічної ефективності заходів, що пропонуються, порівнюється з нормативним коефіцієнтом річної економічної ефективності Е_н. Для різних сфер та економічних умов господарювання, різних підприємств (що визначають власні критерії ефективності) Е_н може мати різне значення, але одне з найбільш розповсюджених та таких що застосовуються є значення Е_н=0,15. Тобто це означає, що кожна гривня витрат на реалізацію заходів, що запропоновані, повинна приносить не менш ніж 15 копійок чистого прибутку у рік або з іншого боку термін окупності не повинен перевищувати 1/0,15, що дорівнює 6,67 років.

З використанням Е_н може розраховуватись річний економічний ефект (Е_ер), середньорічний економічний ефект (Е_еср) за формулами 2.98, 2.99:

Е_ер=ЧП_р-І*Е_н, (2.98)

де, Е_р – річний економічний ефект від впровадження заходів, що запропоновані;

ЧП_р – річний чистий прибуток від реалізації заходів, що запропоновані;

І – це витрати на реалізацію запропонованих заходів по підвищенню ефективності діяльності;

Е_н – нормативний коефіцієнт річної економічної ефективності;

Е_еср=ЧП_ср-І*Е_н, (2.99)

де, ЧПср – середньорічний чистий прибуток, що отримає підприємство в результаті впровадження заходів, що пропонуються.

Якщо ми маємо дані про термін експлуатації запропонованих заходів (проектів) та середньорічний чистий прибуток від заходів (проектів), тобто можемо визначити накопичену суму чистого прибутку за весь термін експлуатації проекту, то може бути розраховано економічний ефект та ефективність запропонованих заходів (проектів) в цілому, тобто за весь термін експлуатації таких заходів (проектів).

Результати розрахунків економічної ефективності зводяться в таблицю по формі, що пропонується (таблиця 2.25).

 

Таблиця 2.25 - Форма таблиці, що пропонується для зведення результатів розрахунку показників економічної ефективності

Показник	Од.виміру	Значення
Витрати на реалізацію запропонованих заходів по підвищенню ефективності діяльності, І
“Результати, тобто додаткові вигоди, що отримує підприємство в результаті реалізації пропозицій” – тут повинно бути чітко визначено, що за результати отримує підприємство (наприклад, приріст чистого прибутку в результаті реалізації пропозицій), Р
Економічний ефект (може річний або обидва (тобто річний та загальний)), Ее, Еер, Ееср
Економічна ефективність (може річна або обидві (тобто річна та загальна)), Е
Термін окупності, То
Термін експлуатації заходів (проектів)