Найбільші швидкості руху потоку води при зміцненні канав і кюветів

Ґрунт або тип зміцнення	Найбільша швидкість руху потоку, м/с, при його глибині h від 0,4 до 1 м
Кріплення бетонними плитами Вапняки, піщаники середні Одерновки плиском – ² –² – у стінку Мощення одиночне – ² –² – подвійне	1,6 3–3,5

 

При глибині потоку h – значення швидкостей руху стічних вод варто приймати з коефіцієнтами: 0,85 при h<0,4 м і 1,25 при h>1 м. При швидкостях, що перевищують допустимі для прийнятих типів зміцнення, влаштовуються перепади й швидкоплини.

 

Особливості проектування водовідведення на магістральних дорогах і магістральних вулицях загальноміського значення
з безперервним рухом

Закрита система водовідведення для магістральних доріг складається з таких елементів:

а) відкритих лотків, що розташовуються вздовж дороги на технічній смузі за межами проїзної частини;

б) дощоприймальних колодязів, що встановлюються в цих лотках;

в) труб-відгалужень, що з’єднують дощоприймальні колодязі з поздовжніми водостоками;

г) оглядових колодязів на поздовжніх водостоках, що дублюються з кожного боку магістральної дороги, та оглядових колодязів, в яких здійснюється прийом води від дощоприймальних колодязів.

На магістралях безперервного руху влаштовується закрита система водовідводу з двобічним прокладанням водостоків незалежно від наявності місцевих проїздів.

Магістральні дороги з безперервним рухом повинні відокрем-люватися в самостійні басейни з межами, які виключають або обмежують надходження поверхневих вод із прилеглих територій.

Час поверхневої концентрації для магістральних доріг рекомендується приймати 5 хв, а для загальноміських магістралей безперервного руху 10 хв.

Довжину вільного пробігу на магістральних дорогах від вододілу до верхівкового дощоприймального колодязя в лотку приймають 100 м. Водостоки магістральних доріг розраховують на граничний період з урахуванням пропущення витрат цього періоду по водостоку й лотку технічної смуги без затоплення проїзної частини дороги. Граничний період визначають у технічному завданні на проектування, але не менше 2% забезпеченості, тобто один раз у
50 років. Водовідведення на ділянках магістральних доріг, де розташовуються тунелі, повинно мати забезпеченість не менше 1%, тобто розраховуватися на затоплюваність один раз у 100 років.

Приймання поверхневих вод із проїзної частини на магістральних дорогах здійснюють відкритими лотками технічної смуги й дощоприймальниками. Відкриті лотки влаштовують на технічній смузі паралельно брусу огорожі, на відстані, що забезпечує розміщення освітлювальних приладів і кабелів.

Поздовжній водостік розміщують паралельно відкритому лотку на відстані, що забезпечує його влаштування у материкових ґрунтах.

Дощоприймальні колодязі встановлюють із кроком 50 м під відкритим лотком, а також у всіх знижених місцях відкритих лотків і на поворотах.

Поздовжні уклони відкритого лотка приймають, як правило, такими, що дорівнюють поздовжнім уклонам магістральних доріг безперервного руху. На горизонтальних ділянках цих доріг лоток може мати пилкоподібний профіль із поздовжнім уклоном не менше 0,3%.

Відкритий лоток на магістральних дорогах безперервного руху утворюється встановленням на технічній смузі бортового каменя або робиться пологим з розмірами по висоті 0,2 м і по ширині 0,6 м.

Дощоприймальні ґрати в лотках встановлюються на 2–3 см нижче відмітки лотка.

Водовідведення на вулицях і дорогах у виїмках і тунелях

Водовідвідні споруди на ділянках вулиць і доріг у виїмках складаються з нагорного борта, банкета, лотка, кювета або канави, що обгороджує укоси виїмки від неорганізованого стоку води, водовідвідних лотків у підошви укосів (вздовж зовнішньої кромки тротуарів); закритого водостоку звичайного типу з дощоприймальними колодязями у підукосному лотку.

Скидання води з нагорного лотку або кювету здійснюється в закриту мережу водостоків дороги в межах виїмки або в її кінцях.

У межах пандусів тунелів, як правило, влаштовується самостійна мережа водостоків з насосною установкою для перекачування води в міську мережу. Лише за винятково сприятливих умов ці самостійні водостоки можуть мати самопливне приєднання до міської мережі водостоків.

Довжина вільного пробігу води на пандусах приймається не більше 100 - 150 м.

Перед порталами тунелю обов'язково встановлюються дощоприймальні колодязі. У межах тунелю прокладається водостік з дощоприймальними колодязями через 30 - 40 м.

Вертикальне планування на підходах до тунелів повинне забезпечити виключення скидання поверхневих вод із прилеглих ділянок на пандуси.

Водостоки в тунелях проектуються в ув'язуванні із дренажними пристроями.

Насосні станції проектуються на витрати повторністю один раз у 50 років. Вони можуть розташовуватися поза стінами в межах тунелю або пандусів.

Насосні станції обладнуються резервними насосами, автоматикою, забезпечуються електропостачанням від двох незалежних джерел, а також диспетчерською сигналізацією.

Дренажі глибокого закладання

 

Дренажі глибокого закладання влаштовуються для пониження рівня підземних вод або для їх повного перехоплення, а також для осушення земляного полотна при високому рівні підземних вод, коли інші способи (відсипання насипів, заміна ґрунтів, влаштування теплоізоляційних та водонепроникних прошарків тощо) виявляються недоцільними.

Дренажі глибокого закладання можуть влаштовуватися у поєднанні з іншими способами осушення земляного полотна.

Норма осушення ґрунтів (пониження рівня ґрунтових вод від поверхні землі) на незабудованих міських територіях приймається на глибину не менше 1,5 м, а на забудованій території за наявності підвалів – від 3 до 3,5 м та уточнюється в кожному конкретному випадку.

Пониження рівня ґрунтових вод шляхом влаштування глибокого дренажу на вулицях визначається з умови забезпечення міцності й стійкості земляного полотна.

На міських вулицях і дорогах, як правило, застосовують закриті трубчасті дренажі, які за гідродинамічною характеристикою поділяються на дренажі досконалого і недосконалого типів.

Горизонтальні дренажі досконалого типу своїм підґрунтям доходять до водонепроникного шару й повністю перехоплюють потоки ґрунтових вод. Конструкція горизонтальних дренажів недосконалого типу опускається під основний горизонт, але не доходить своїм підґрунтям до покрівлі водонепроникного шару.

На вулицях відповідно до загальної схеми дренування міських територій застосовується, головним чином, однолінійна система (досконалого й недосконалого типу).

У деяких випадках при великій ширині вулиць і несприятливих гідрогеологічних умовах прокладаються дві лінії дрен.

Розрахунок дренажів глибокого закладання здійснюється згідно зі спеціальною технічною літературою [25].