Генеральна рада

Рис 1. Структура органів СОТ.

Іншим ключовим положенням усієї системи ГАТТ, недискримінаційним заходом, є принцип національного режиму. Він визначає, що країни-учасниці повинні надавати товарам іноземного походження такий саме режим, як і національним товарам, у галузі податків і зборів, а також Стосовно національних законів, розпоряджень і правил, що регулюють внутрішню торгівлю.

Були проголошені й інші принципи ГАТТ:

• передбачуваний і розширений доступ до ринків;

• сприяння справедливій конкуренції;

• захист шляхом застосування мита;

• заохочення розвитку економічних реформ.

Інтеграція країн, що розвиваються, і держав з перехідною економікою до міжнародної торговельної системи є важливим компонентом їх стратегії розвитку, дозволяє розвивати свою зовнішню торгівлю у більш передбачливому та стабільному торговельному середовищі. Це гарантує їм такі самі права, які мають n сі інші торговельні партнери.

Україна з 1994 р. розпочала переговорний процес щодо вступу до Світової організації торгівлі та приєднання до Генеральної угоди з торгівлі і тарифів. Для приєднання до системи ГАТТ/СОТ Україні герба впровадити у національне законодавство багато норм, що регламентують її участь у процесі міжнародної торгівлі, та взяти на себе зобов'язання щодо різних видів поступок, які будуть досягнуті у переговорному процесі.

У зв'язку з цим та частина українського законодавства, яка регулює зовнішньоекономічну діяльність, зазнає певних змін. Так, ще 06.04.96 було прийнято Указ Президента України №255 "Про Концепцію трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ", згідно з яким змінюються ставки ввізного мита. Відповідно до п. 3 Концепції трансформація митного тарифу має здійснюватись за такими принципами: запобігання імпорту певного товару, що призводить або може призвести до заподіяння серйозної шкоди галузі національного виробництва; реформування внутрішнього ринку шляхом поступової - від 3 до 10 років — гармонізації, згідно з вимогами ГААТ/СОТ, граничних рівнів ставок ввізного мита; гарантування на засадах взаємності доступу до внутрішнього ринку України імпортерів.

Прийнятий Верховною Радою у першому читанні 16 грудня 1998 р. проект нового Митного кодексу України також містить багато норм, що взяті з основних документів системи ГАТТ/СОТ, зокрема питання визначення митної вартості товарів, правила визначення країни походження товарів, питання митного тарифного регулювання.

Крім країн-членів, що утворюють склад "засновників" СОТ, до організації може приєднатися будь-яка держава або митна територія, що має повну автономію у провадженні своєї торговельної політики. Вступ до організації відбувається за умовами, які узгоджуються з членами СОТ.

Угода про заснування СОТ містить 29 юридичних документів, які охоплюють практично всі сфери — від сільського господарства до текстилю й одягу, від послуг до державних закупівель, а також норми, що регулюють митну оцінку, походження товару та інтелектуальну власність. На основі Угоди про створення СОТ ґрунтується нова договірно-правова система регулювання торговельних відносин між членами угоди, яка буде включати в себе оновлені ГАТТ ("ГАТТ-1994"), ГАТС і всі інші угоди і домовленості, досягнуті в ході Уругвайського раунду, за винятком угод з торгівлі цивільною авіатехнікою, з режиму урядових закупівель і угод щодо молочних продуктів і яловичини. Невід'ємною складовою СОТ є також механізм Огляду торгової політики і вирішення спірних питань.

Членом СОТ може бути країна, що приєднується до всіх угод і домовленостей Уругвайського раунду, крім зазначених вище чотирьох, членство в яких необов'язково. Крім того, є ще 25 декларацій, рішень і домовленостей на рівні міністрів, де формулюються додаткові зобов'язання та правила, що беруть на себе члени СОТ. Усі ці правові документи утворюють багатосторонню торговельну систему, яка будується на основних принципах, утримання яких є обов'язковим для країни, що хоче приєднатися до СОТ. Самостійним членом СОТ є Європейський Союз.

Основні принципи системи СОТ:

· Торгівля без дискримінації

Основні положення ГАТТ забороняли дискримінацію між його членами, а також між товарами, виготовленими всередині країн, що їх Імпортують. Відповідно до ст. І, яка містить знамените положення про надання режиму найбільшого сприяння, країни-члени зобов'язані надавати товарам інших держав-членів режим не менш сприятливий, ніж той, який надається товарам з будь-якої іншої країни. Таким чином, жодна країна не повинна встановлювати особливі переваги для Інших країн або проводити стосовно них дискримінацію: всі країни знаходяться в рівних умовах і всі користуються благами щодо зниження торговельних бар'єрів.

РНС забезпечує країнам, що розвиваються, та іншим країнам з недостатньо розвинутою економікою можливість вільно користу­ватися благами, які надають найкращі умови для торгівлі.

Друга форма недискримінаційних заходів, що викладена у ст. ІІІ ГАТТ, відома як "національний режим" і припускає, що в разі появи на ринку імпортних товарів стосовно них має застосовуватися режим, котрий не буде менш сприятливим, ніж той, що діє стосовно товарів, виготовлених на місці.

* Передбачений і розширений доступ до ринків

Наявність надійного і передбаченого доступу до ринків значною мірою визначається застосуванням тарифів або мита. Якщо квотування торгівлі, як правило, забороняється, то, за правилами СОТ, тарифи вважаються законним засобом і широко використовуються урядами для захисту внутрішніх виробників і збільшення бюджетних доходів. Разом з тим застосування тарифів регулюється правилами: наприклад, тарифи не повинні носити дискримінаційний характер стосовно різних джерел імпорту і в основному є "зв'язаними". Зв'язаність тарифів означає, що встановлення будь-якого рівня тарифу стосовно конкретного виробу розглядається як зобов'язання, що бере на себе член СОТ, і в цьому випадку рівень тарифу не можна підвищити в односторонньому порядку без проведення компенсаційних переговорів з основними торговими партнерами (ст. XXVIII "ГАТТ-1994").

"Тарифікація" (заміна нетарифних обмежень митними тарифами) всіх нетарифних імпортних обмежень, що застосовувалися раніше відносно сільськогосподарської продукції, забезпечує суттєве підвищення прогнозування ринку цих товарів.

Ключем створення передбачених торговельних умов є прозо­рість національних законів, нормативних актів і зовнішньоторговель­ної практики.

Таким чином, Україна в процесі вступу до СОТ і приєднання до ГАТТ може брати на себе зобов'язання щодо "зв'язування" ставок мита і домовлятися про винятки для продукції, яка вимагає тарифного захисту для підтримки національного виробництва. У свою чергу, держави, котрі зацікавлені в українському ринку, пропонують Україні певні поступки. Ними можуть бути зниження тарифного захисту, вони можуть стосуватися сфери дії Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРИПС), Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС) та ін. Також Україна буде зобов'язана забезпечити прозорість свого законодавства.

Розвиток справедливої конкуренції

СОТ є системою правил і норм, спрямованих на заохочення відкритої і справедливої конкуренції, без будь-яких перекручувань.

Правила, що стосуються недискримінаційних заходів, спрямовані на забезпечення створення справедливих умов торгівлі. Аналогічну мету мають норми, присвячені демпінгу і субсидіям.

 

 

Заохочення розвитку й економічних реформ

Положення ГАТТ, які передбачали сприятливий режим для країн, що розвиваються, діють і для СОТ. Зокрема, частина IV "ГАТТ-1994" містить положення, які заохочують промислово розвинуті країни надавати державам-членам, що розвиваються, допомогу щодо поліпшення умов торгівлі, не очікуючи на те взаємних поступок. Іншим заходом, прийнятим Токійським раундом у 1979 р., є "дозвільна обмовка". Вона забезпечує постійну правову основу різних поступок з боку розвинутих країн на користь тих, що розвиваються, при наданні їм доступу до своїх ринків у межах загальної системи преференцій (ЗСП).

Україна як держава з економікою перехідного періоду вправі розраховувати на поступки при реалізації певних угод ГАТТ, оскільки введення жорстких обмежень для українських суб'єктів ЗЕД може негативно вплинути на економіку країни.

Відкрита торгівля

Усі країни володіють ресурсами — людськими, промисловими, природними, фінансовими, які вони можуть використовувати для випуску товарів і послуг для споживання на внутрішньому ринку або виходу з ними на міжнародні ринки, де їх чекає конкуренція з іншими постачальниками. Термін "порівняльна перевага" означає, що процвітання країн залежить від того, як вони скористаються своїми ресурсами для концентрації зусиль на виготовленні тих товарів або послуг, які вони можуть виготовляти краще за інших. Заходи щодо лібералізації торгівлі, що забезпечують безперешкодні потоки товарів, послуг, а також факторів виробництва, примножують ці вигоди, які вони одержують від випуску продукції найвищої якості, найкращої конструкції та за найкращими цінами.

Приєднання України до системи ГАТТ/СОТ може мати певні позитивні результати насамперед у галузі митної політики нашої держави, а саме:

• застосування до українських товарів режиму найбільшого сприяння або національного режиму країнами-членами СОТ;

• "зв'язуваність" тарифного захисту буде мати певні винятки для національного виробництва у перехідний період відповідно до Концепції трансформації митного тариф);

• зниження ставок ввізного мита згідно з Концепцією трансформації митного тарифу буде сприяти розвитку справедливої конкуренції і зменшенню внутрішнього податкового пресу на національне виробництво;

• застосування правил митної оцінки товарів відповідно до ст.
VII ГАТТ (1947 р.) і Угоди про застосування ст. VII ГАТТ
(1994_Р.);

• можливість активно використовувати важелі СОТ для провадження антидемпінгової та антисубсидійної політики з метою захисту національного ринку;

• застосування механізму вирішування міждержавних спорів (відповідно до правил системи ГАТТ/СОТ) з питань торгової політики дасть Україні можливість вирішити певні торговельні протиріччя на рівні СОТ;

• участь у СОТ буде сприяти гармонізації національного законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність за принципами сучасної міжнародної торгівлі.

Серед міжнародних економічних організацій, співробітництво з якими є важливим для зовнішньоекономічних зв'язків держав, видне місце посідає Всесвітня митна організація, до жовтня 1994 р.- Рада митного співробітництва (РМС).

Раду митного співробітництва було створено з метою забезпечення узгодженості й одноманітності митних систем, вдосконалення митних процедур і митного законодавства. Необхідно було вирішити завдання з уніфікації номенклатури для класифікації товарів у митних цілях.

Рада - міжнародна міжурядова організація - розпочата свою діяльність в листопаді 1952 р. у складі 17 країн-членів. Вищим органом РМС/ВМО є сесія, яка скликається переважно один раз на рік. Делегації країн-членів зазвичай бувають представлені головами національних митних служб. Секретаріат є постійно діючим виконавчим органом ВМО. Штаб-квартира організації знаходиться у Брюсселі (Бельгія). Бюджет формується з щорічних внесків країн-членів. Його розмір визначається залежно від національного доходу країни та її частки у витратах ООН.

Правовою основою участі митної служби України у міжнародних митних організаціях є Митний кодекс України, Указ Президента України "Про Положення про Державну митну службу України''.

Будучи членом ВМО, Державна митна служба України здійснює перебудову і вдосконалення митного механізму на основі Конвенції з оцінки товарів у митних цілях і Конвенції з митної номенклатури.

Це завдання вирішувалося у 50-80 роках шляхом створення Брюссельської митної номенклатури (БМН), Номенклатури РМС (НРМС), Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС).

Зараз ВМО провадить значну методичну і консультативну роботу щодо модернізації національних митних служб з метою їх підготовки до умов роботи у XXI столітті.

3. Інтеграція України з країнами СНД у митній справі

 

Для України співробітництво у галузі митної справи з країнами СНД є дуже актуальним.

Співдружність незалежних держав було створено відповідно до Біловезької угоди про утворення СНД і Протоколу до угоди від 8 грудня 1991 р., а також Алматинської декларації від 21 грудня 1991 р. До Співдружності увійшли 12 держав - колишніх союзних республік - Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан. Туркменістан, Україна, Узбекистан.

Підписаний у 1992 р. Статут СНД складається з таких розділів:

• цілі та принципи;

• членство;

• колективна безпека та військово-політичне співробітництво;

• запобігання конфліктам і мирне врегулювання спорів;

• співробітництво в економічній, соціальній і правовій сферах;

• органи співдружності;

• міжпарламентське співробітництво;

• фінансові питання.

В основу створення Співдружності покладені такі принципи: держави -члени є суверенними, рівними, самостійними і рівноправними суб 'єктами міжнародного права.

Метою нового міждержавного утворення є:

• здійснення співробітництва у політичній, економічній, екологічній, гуманітарній і культурній галузях;

• сприяння всебічному та збалансованому економічному і соціальному розвитку держав-членів у межах спільного економічного простору, а також міждержавному співробітництву та інтеграції;

• забезпечення прав людини і основних свобод відповідно до
загальноприйнятих принципів і норм міжнародного права і документів Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ);

• здійснення співробітництва між державами-членами з метою забезпечення міжнародного миру та безпеки, прийняття ефективних заходів щодо скорочення озброєнь і військових витрат, ліквідування ядерної зброї та інших видів масового ураження, досягнення загального і повного роззброєння;

• мирне врегулювання спорів і конфліктів між державами-членами.

Вищим органом Співдружності є Рада керівників держав, яка розглядає та приймає рішення з основних питань діяльності держав-членів, що знаходяться у сфері їх спільних інтересів, координує співробітництво органів виконавчої влади держав-членів у економічній, соціальній та інших галузях.

Координаиійно-консультаційний комітет є постійним виконавчим і координаційним органом СНД. Він складається з постійних повноважних представників (по два від кожної держави-члена) і координатора Комітету. До його компетенції входять:

• розробка і представлення пропозицій з питань співробітництва у політичній, економічній та інших галузях;

• сприяння реалізації економічної політики держав-членів (співробітництво у торговій, бюджетній, податковій, грошово-кредитній, валютній і митній галузях);

• вирішування питань створення спільних ринків робочої сили,
капіталу та цінних паперів.

Виконавчий секретаріат СНД відповідає за організаційно-технічне забезпечення роботи органів СНД. До його функцій входять також попередній аналіз питань, що представляють на розгляд керівників держав, і правова експертиза проектів документів, до підготовлюються для основних органів СНД.

Серед інших органів Співдружності - Рада Міністрів іноземних справ, Рада міністрів оборони, Штаб з координації військового співробітництва держав — членів Співдружності, Економічний суд, Міждержавний банк, Парламентська асамблея та ін.

 

Ієрархічну структуру органів СНД наведено у вигляді схеми на рис.

Співдружність незалежних Держав

 

 

 

24 вересня 1993 р. країни Співдружності підписали Договір про створення Економічного союзу, який проголосив перспективною метою:

• добровільне і поетапне відтворення на нових ринкових засадах
єдиного економічного простору;

• вільний рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили;

• здійснення узгодженої політики у таких галузях, як грошово-кредитні відносини, бюджети, ціни, оподаткування, валютні питання та мита;

• заохочення вільного підприємництва та інвестицій разом з підтримкою виробничої кооперації і створенням прямих зв'язків між підприємствами та галузями;

• узгодження господарського законодавства.

У 1994 р. глави держав СНД підписали Угоду про створення зони вільної торгівлі, яка стала ще одним кроком в напрямі митного союзу. Угода передбачає поетапне скорочення митних та інших зборів у межах СНД і створення у подальшому Міждержавної економічної ради.

2 квітня 1997 р. було підписано Договір про Союз Білорусі і Росії. Він з'явився як продовження і розвиток попередніх документів про інтеграцію - Угоди про митний союз між Росією і Білоруссю від 6 січня 1995 р., яка передбачає скасування тарифних і кількісних обмежень у торгівлі, відміну митного контролю та митного оформлення товарів на кордоні двох країн, усунення пунктів пропуску, і Договору про створення Співтовариства Білорусі і Росії від - квітня і 1996 р.

Важливим етапом на шляху подальшого розвитку українсько-російського співробітництва стало підписання в лютому 1998 р. Програми економічного співробітництва України і Росії на 1998— 2007рр. Цей документ є програмою економічної інтеграції, зближення України та Росії, відновлення зруйнованих після розпаду СРСР зв'язків і створення нових. Конкретні заходи економічного співробітництва охоплюють всі найважливіші галузі народного господарства -- паливно-енергетичний комплекс, космічну техніку і літакобудування, атомну енергетику, сільськогосподарське машинобу­дування, автомобільну промисловість та інші напрями.

Запитання для самоперевірки :

1.Що таке зони вільної торгівлі?

2. Який механізм діяльності ГАТТ?

3.Яка структура органів СОТ?

4.Що таке відкрита торгівля?

5.Як здійснюється інтеграція України з країнами СНД у митній справі ?

 

Література

1.Конституція України

2.Митний кодекс України

3.В.І.Дутчак, О.В. Мартинюк “Митна справа” Київ 2002.

4.І.В.Ємченко “Митна справа” Київ 2001.

 

Самостійна робота № 6.

Тема: Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів “ІНКОТЕРМС”

Вивчення питань цієї теми, визначених для самостійної роботи, слід починати з ознайомлення з міжнародними правилами “ІНКОТЕРМС”

Потреби міжнародного товарообігу обумовили необхідність уніфікації певних правил про укладення договорів купівлі – продажу. Для цього Міжнародною торгівельною палатою була проведена клопітка робота з узагальнення умов поставки товару та, починаючи з 1923р,вона пропонує їх базисні умови. Сьогодні, у зовнішньоторговельних відносинах, контрагенти угоди керуються Правилами інтерпретації комерційних термінів за редакцією 2000 року - скорочена назва “ІНКОТЕРМС ”2000.

Ці Правила застосовуються при укладені суб’єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності зовнішньоекономічних контрактів, предметом яких є товари. Кожною з тридцяти умов поставки товару, що існують сьогодні, визначаються обов’язки продавця та покупця з доставки товару та момент переходу ризику випадкової втрати або пошкодження товару від продавця до покупця. Ці умови визначаються терміном “Вільно”(франко), який свідчить, що покупця звільнено від ризику та будь-яких витрат з доставки товару до місця, яке означене словом "франко“.

Вивчаючи міжнародні правила “ІНКОТЕРМС ” слід звернути увагу що усі терміни, що визначають умови поставки, поділяються на чотири групи: E, F,C, та D. Вивчення даних правил допоможе студентам в майбутньому професійно укладати зовнішньоекономічні контракти та вирішувати поставлені завдання.

 

План:

1.Поняття про міжнародні правила "Інкотермс". Значення умов поставки в митному оформленні.

2.Класифікація базисних умов.

3.Основні принципи “ІНКОТЕРМС”.

4.Основні форми базисних умов.

 

1. Поняття про міжнародні правила "Інкотермс". Значення умов поставки в митному оформленні

 

Одним з основних завдань митних органів країн при здійсненні митного оформлення є перевірка правильності нарахування митної вартості на предмети, що є об'єктом декларування. Правила й умови декларування вантажів у різних країнах розрізняються. В Україні однією з основних підстав для декларування вантажів є зовнішньоекономічний договір (контракт), укладений в письмовій формі.

Залежно від виду зовнішньоекономічної угоди в міжнародній практиці застосовуються різні форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Але в кожній країні існують свої правила та звичаї при укладанні зовнішньоекономічних договорів.

Відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 № 959-12 зовнішньоекономічний договір і контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Наказом МЗЕЗ Торгу затверджено "Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" від 05.10.95 № 75, що і застосовується при укладанні зовнішньоекономічних договорів купівлі/ продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) і товарообмінних з договорів між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

•

Положенням передбачено наявність у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) таких розділів: назва, номер договору (контракту);

• дата і місце укладення;

• преамбула;

• предмет договору (контракту);

• кількість та якість товару;

• базисні умови поставки товару;

• ціна та загальна вартість товарів;

• умови платежів;

• умови здавання (приймання) товару;

• упаковка та маркування;

• форс-мажорні обставини;

• санкції та рекламації;

• арбітраж;

• юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін.
Основні труднощі, які виникають в учасника ЗЕД, стосуються:

• невизначеності з питання, право якої країни є пріоритетним
щодо виконання умов договору;

• браку інформації;

• розбіжності в тлумаченні термінів.

Ще у XIX ст. розпочалася робота зі створення договірних норм міжнародного права в різних напрямах міжнародних митних відносин. Зараз налічуються десятки міжнародних договорів універсального характеру, розроблених під егідою Ради митного співробітництва (нині Всесвітня митна організація розробляє договори по лінії ООН та її спеціалізованих установ, які включають ті чи інші митні питання), та багато регіональних і двосторонніх договорів держав з різних питань митної справи.

Крім конвенційних норм серед джерел міжнародної митної справи помітну роль відіграють і міжнародно-правові звичаї, які відвіку існували в практиці міжнародної торгівлі та мореплавстві (з ними ж пов'язана вся історія та саме виникнення митної служби держав). Серед звичаїв, які з часом здобули широке міжнародне визнання або визнання регіонального характеру, можна відзначити звичаї тих чи інших морських портів, які стосуються митних операцій. Це насамперед уніфіковані умови укладання зовнішньоторговельних угод "Інкотермс", що публікуються Міжнародною торговою палатою.

Для усунення основних причини труднощів при укладанні контрактів Міжнародною торговою палатою, у Парижі в 1936 р. було створено зведення правил під загальною назвою "Інкотермс" (International Commercsial Terms), яке було видано у вигляді збірника.

Доповнення, внесені до нього в 1953, 1967, 1976, 1980 і 1990 рр. сприяли досягненню кращого налагодження відносин експортерів і імпортерів. На сьогоднішній день використовується збірник правил, виданий у 1990 р. під назвою "Інкотермс-90". Він встановлює загальні права й обов'язки партнерів за договорами у зовнішньоекономічних угодах, пов'язаних із поставкою товарів, у тому числі:

1) місце розвантаження;

2) час переходу ризиків і права власності до покупця;

3) розподіл витрат на транспортування між покупцем і продавцем;

4) митні витрати.

Кожне з цих правил називається умовою поставки, має власну назву і встановлює основу (базис) ціни залежно від того, враховуються витрати з доставки в ціну товару чи ні. Основу всіх умов складають перелік обов'язків продавця і покупця.

При складанні контрактів нарівні з індивідуальними умовами в міжнародній практиці застосовують базисні умови постачання, які є найбільш характерними для торговельних угод. Розшифровування базисних умов спрощує складання й узгодження контрактів, допомагає контрагентам знайти рівні можливості для вирішення розбіжностей. Базисні умови поставок визначають основні права й обов'язки сторін при транспортуванні, пакуванні та маркуванні товарів, щодо страхування вантажів, при оформленні комерційної документації, а також визначають місце і момент переходу права її власності на товар від продавця до покупця та ризик його випадкового псування і втрати. Базисні умови виробляються міжнародною торговою практикою для спрощення і стандартизації експортних і імпортних операцій.

Базисні умови визначають:

• хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів по території країн продавця, покупця, транзитних країн, а також при перевезенні товару морським, річковим і повітряним транспортом;

• стан вантажу щодо транспортного засобу, що визначає обов’язок продавця за встановлену в контракті ціну доставити вантаж у певне місце чи навантажити товар на

транспортний засіб, чи підготувати його до завантаження, чи передати транспортній організації;

• обов'язки продавця щодо пакування та маркування товарів, а також обов'язки сторін зі страхування вантажів;

• обов'язки сторін щодо оформлення комерційної докумен­тації відповідно до існуючих у практиці міжнародної торгівлі вимог;

• місце і час переходу від продавця до покупця права власності на товар;

• заходи, пов'язані з ризиком випадкової втрати чи пошкоджен­ня товару, та витрати, які можуть виникнути у зв'язку з цим.

Початкові букви групи базисних умов визначають обов'язок продавця за встановлену в контракті ціну доставити вантаж у певний географічний пункт, навантажити товар на транспортний засіб, підготувати до навантаження або передати транспортній організації. Базисні умови поставки використовуються для калькулювання купівельної ціни товару.

Застосування умов поставки при митному оформленні

З митної точки зору, чітке визначення умов поставки в договорі (контракті) і зазначення їх назви, згідно з "Інкотермс", у документах, що подають до митниці, необхідні для перевірки правильності митної вартості товару, яку заявляє декларант. Це важливо, оскільки основний метод визначення митної вартості передбачає включення в митну вартість фактичних витрат з придбання та доставки товару до порту або іншого місця ввезення, незалежно від того, хто ці витрати понесе. Базисні умови поставки товару зазначаються у графі 20 вантажно-митної декларації.

"Інкотермс" - це зведення правил, що носять факультативний, необов'язковий характер. Вони застосовуються, якщо на них зроблене безпосереднє посилання в контракті (договорі), але при цьому и контракті не передбачено іншого, ніж у тексті "Інкотермс".

2. Класифікація базисних умов

 

Залежно від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зобов'язань щодо поставки товару та відповідальності за ризик пошкодження чи втрати вантажу і пов'язаних із цим витрат усі умови згруповані в чотири різні базисні категорії (групи), починаючи з умови, за якою практично всю відповідальність покладено на покупця, і закінчуючи умовами, за якими продавець несе всі витрати і ризик.

Кожна з груп має своє чітке направлення, яке визначається як девіз групи:

• група Е - (ЕХ\¥) умова, за якою продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця без жодних додаткових витрат на транспортування. Витрати та ризики переходять до покупця після того, як продавець передав товар на своєму підприємстві. Девіз групи: покупець отримує готовий товар на складі продавця;

• група Р - (РСА, РАЗ, РОВ) умова, згідно з якою продавець зобов'язаний надати товари перевізнику, котрий вказаний продавцем. Витрати та ризики переходять до покупця після передачі товару перевізнику або у порту відвантаження. Покупець повинен відшкодувати витрати за перевезення. Девіз групи: продавець пов'язаний доставити товар до транспортних засобів, указаних покупцем;

• група С – (СРК, СІР, СРТ, С1Р) умова, за якою продавець організовує транспортування товарів і несе пов'язані з цим витрати, але не несе відповідальності за втрату або псування товару під час транспортування на основному шляху перевезення і не несе додаткових витрат, які можуть виникнути після відправки товару. Ризики переходять до покупця після навантаження товару або після відправлення його до країни експортера. Девіз: продавець повинен укласти договір перевезення, але не несе ризику псування товару після відвантаження. Контракти на С-умовах називаються "відвантажувальними контрактами";

• група D> - (DAF, DES, DES , DDU], DDР) умова, за якою продавець несе всі витрати і всю відповідальність за можливі втрати до моменту доставки товару в країну призначення або до місця призначення. Девіз: продавець несе всі ризики і витрати, пов'язані з поставкою товару до пункту призначення. Контракти на D-умовах належать до групи "доставкових контрактів".

• Указом Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації торгових термінів" від 04.10.94 № 567/94 з метою однозначного тлумачення комерційних термінів суб'єктами підприємницької діяльності, спрощення процедури купівлі-продажу товарів в Україні запроваджено Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів у редакції 1990 р. ("Інкотермс-90") у зовнішньоекономічних контрактах.

 

3. Основні принципи "Інкотермс"

 

Основні принципи, які застосовують при використанні правил, можна звести до таких положень:

• висунення тих чи інших умов залежить від волі сторін і повинно бути зафіксовано в контракті:

- умови контракту мають пріоритет над умовами правил;

- сторони можуть вносити в правила певні зміни або доповнення, які відповідають вимогам конкретної галузі чи особливим вимогам сторін:

• "Інкотермс" стосується відносин виключно між покупцем і

продавцем і не стосується третіх осіб, наприклад відносин між продавцем і перевізниками;

• спостерігають уніфікацію обов'язків сторін, а саме:

використання звичайної упаковки, звичайних документів, видів страхування;

• продавець не несе відповідальності за можливі втрати, які

пов'язані з товаром далі, ніж до пункту, до якого він оплачує транспортування, але він може мати зобов'язання нести витрати з транспортування до пункту більш віддаленого, ніж той, до якого він несе відповідальність за можливі втрати;

• доставка вважається закінченою, якщо товар передали

покупцю або його представнику. Якщо він не прибув вчасно на місце під час доставки, товар вважається переданим і його складують за рахунок і під відповідальність покупця;

• товар, переданий в розпорядження покупця на місці і під час доставки, повинен бути чітко відокремлений як предмет визначеного контракту.

Контрагенти можуть підпорядкувати контракт і іншому виданню "Інкотермс" (1953, 1980 рр.), але в такому випадку вони повинні точно обумовити рік випуску.

"Інкотермс" включає формули типу "Lосо" і "Fгапсо".

Формули "Lосо" означають, що продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця у пункті, в якому товар знаходився в момент укладення договору, і не несе при цьому жодних витрат.

Формули "Frапсо" (у перекладі з французької вільно) означають, що покупець вільний від ризику і всіх витрат на доставку товару до пункту, позначеного терміном "франко". Продавець зобов'язаний доставши товар в обумовлений пункт за власний рахунок. Це передбачає, що до ціни товару додаються витрати на одиницю товару з доставки і часто зі страхування.

Згідно з усіма умовами "Інкотермс", продавець зобов'язаний поставити товар відповідно до контракту разом із таким документом відповідності, якого вимагає контракт:

• поставити за власний рахунок звичайну упаковку товару;

• нести витрати, що пов'язані з виконанням різних контрольних
функцій, таких, як перевірка якості, вимірювання, зважування,
підрахунок, які необхідні для доставки товару.

Умови всіх термінів "Інкотермс" вимагають від покупця:

• прийняти доставлений товар, якщо продавець відповідним
чином передав його у розпорядження покупця в пункті та в
час, який передбачений контрактом;

• заплатити суму, вказану в договорі.

У контракті після позначення базисної умови вказується назва географічного пункту. Цими пунктами можуть бути морські та річкові порти, залізничні станції, аеродроми, склади, місцеперебування продавців, покупців, вантажоодержувачів, бірж, аукціонів, прикор­донні пункти, заводи-виготовлювачі продукції, будівельні майданчики «об'єктів тощо.

4. Основні форми базисних умов

 

ЕХW (код 01) 3 підприємства франко-завод (ЕХВ) (місце зазначене). Згідно з цією базовою умовою, продавець повинен надати товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві в обумовлений строк. У продавця немає зобов'язання завантажити товар на транспортний засіб або очистити товар від експортного мита. Покупець несе всі витрати і ризик у зв'язку з перевезенням товару з підприємства продавця до місця призначення, тобто витрати зі сплати всіх податків, мит та інших офіційних зборів, а також витрати з виконання митних формальностей, оплачуваних під час вивезення і ввезення товару, а в окремому випадку — для транзитного перевезення через треті країни.

FСА — (код 02) Франко-перевізник (Fгее Саггіег) (ФСА) (місце зазначене). Така базова умова може бути застосована до всіх видів транспорту. Зобов'язання продавця вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого точного пункту доставки покупцем у погодженому місці або пункті. Якщо покупець не вказав, продавець може вибрати місце у межах обумовленого району. Під терміном "перевізник" розуміють будь-яку особу, яка за договором перевезення зобов'язується виконати або забезпечити виконання перевезення. Цією особою може бути не тільки фірма, що справді виконує перевезення вантажів, а й та, яка забезпечує здійснення перевезення, бере на себе зобов'язання щодо перевезення товару. Такі фірми називаються експедиторськими. У цих умовах застосовується поняття "контейнер". Контейнер обладнаний устаткуванням, яке використо­вують для об'єднання вантажу, наприклад, усі типи контейнерів, барж, трайлери, кузови, рефрижератори. Цей термін застосовується до всіх видів транспорту.

Поставка перевізнику вважається завершеною:

• при залізничному перевезенні:

а) якщо відправлення цільновагонне, то з моменту передачі
вагона з вантажем залізниці, яка відправляє вантаж;

б) якщо вагон чи контейнер повністю не завантажується товаром, то поставка вважається завершеною, коли продавець вручив товар на залізничному приймальному пункті або завантажив транспортний засіб, наданий залізницею;

• при перевезенні автомобільним транспортом:

а) якщо завантаження виконується на території продавця, то з моменту завантаження товару на транспортний засіб, наданий покуп­цем;

б) якщо товар доставляється на підприємство перевізника, то поставка вважається завершеною після передачі товару перевізнику;

• при перевезенні внутрішнім водним шляхом:

а) якщо навантаження здійснюється на підприємстві продавця,
то поставка вважається завершеною після навантаження товару на судно, надане покупцем:

б) якщо завантаження виконується у перевізника, то з моменту
передачі товару перевізнику;

• при перевезенні морським транспортом:

а) якщо товару достатньо для повного контейнерного заван­таження, то поставка вважається завершеною, коли завантажений контейнер прийнято морським перевізником;

б) якщо відправка не цільноконтейнерна, то поставка вва­жається завершеною з моменту передачі товару морському пере­візнику;

• при перевезенні повітряним транспортом:

а) поставка «вважається завершеною, коли товар передано повітряному перевізнику;

б) якщо вид транспорту не вказано, то поставка вважається
завершеною, коли товар передано перевізнику (експедитору);

в) у випадку комбінованого перевезення поставка вважається
завершеною , коли товар переданий першому перевізнику.

Контрагенти мають можливість застосувати доставку на умовах FСА в тому випадку, якщо транспортуванням товару займається покупець, а продавець бере на себе зобов'язання з проведення митного оформлення в країні експорту. За умови FСА покупець несе цитрати, пов'язані з перевезенням, страхуванням товару, проведенням митного оформлення в країні імпорту, а в окремих випадках — з транзитними перевезеннями через треті країни. Крім того, покупець повинен відшкодувати витрати, які поніс продавець при отриманні документів, необхідних для митного оформлення в країні імпорту.

FАS - (код 03) (Fгее А1опside shір) Франка вздовж: борту судна, порт доставки зазначений (вільно вздовж борту судна, назва порту завантаження) (ФАС). Умови типу FАS застосовуються тільки для морського або річкового виду транспорту. У цьому випадку питання транспортування та страхування вантажу вирішує покупець.

До компетенції покупця також належить митне оформлення в країнах експорту, імпорту і транзиту. Продавець зобов'язаний доставити товар до порту завантаження і при передачі його покупцю розташувати товар на пристані вздовж борту визначеного судна таким чином, щоб товар був готовий для завантаження на корабель.

За умовою FАS продавець повинен отримати за власний рахунок звичайний чистий документ на доказ доставки товарів уздовж борту судна.

Покупець зобов'язаний: зафрахтувати судно та повідомити продавця про дату його прибуття у порт; застрахувати вантаж; оплатити завантаження товару на судно; оплатити товар продавцеві.

Ризик пошкодження чи втрати вантажу, а також право власності переходять від продавця до покупця з моменту розміщення товару на пристані.

У випадках, коли покупець не може або не хоче брати на себе митне оформлення в країні експорту, відповідним терміном контракту буде FОВ.

FОВ - (код 04) Франко-борт або вільно на борту судна (Fгее оn Воаrd) (порт відвантаження зазначено) (ФОБ). Термін ФОБ може бути застосований тільки для морського або річкового транспорту. На відміну від умов FAS витрати із завантаження товару на судно і витрати з митного оформлення в країні експорту несе продавець. Це означає, що продавець зобов'язаний: за власний кошт поставити товар із документами, що підтверджують його відповідність вимогам контракту; упакувати його, доставити до порту; повідомити про це покупця. Окрім того, він повинен за власний кошт: отримати експортну ліцензію та виконати митні формальності; завантажити товар на судно; повідомити покупця про завантаження; передати йому документи, включаючи морський коносамент про прийняття вантажу на судні. Покупець повинен нести всі витрати і ризик загибелі або пошкодження товару від моменту , коли товар передано через поручні судна в погодженому порту відвантаження. Відповідно до цієї умови покупець також бере на себе всі витрати, пов'язані зі страхуванням і фрахтом.

Наступним терміном, який застосовується тільки для морського / річкового транспорту, є САF - (код 05) Вартість і фрахт (Соst аnd Freight) (КАФ) (порт призначення зазначено). Відповідно до цієї умови продавець повинен оплатити витрати, необхідні для доставки товарів у порт призначення, а саме:

а) митне оформлення в країні експорту;

б) фрахт судна.

Це означає, що продавець за власний кошт зобов'язаний: поставити товар із документами, що підтверджують його відпо­відність вимогам контракту; упакувати товар у відповідну (морську) упаковку; зафрахтувати судно до місця призначення; доставити товар у порт; отримати експортну ліцензію та виконати митні формальності; завантажити товар на судно; повідомити покупця про завантаження і передати йому комплект документів, зокрема морський коносамент.

Покупець зобов'язаний: застрахувати товар; покрити всі витрати, пов'язані з транспортуванням вантажів, за винятком фрахту; прийняти документи в продавця; оплатити товар.

Треба мати на увазі, що вартість навантаження товарів на борт судна сплачує продавець, а будь-які збори з розвантаження суден можуть стягуватися судноплавними лініями при укладенні договору перевезення, тобто у кожному конкретному випадку питання вирішується окремо. Покупець несе витрати зі страхування і митного оформлення товарів у країні імпорту. Ризик і право власності переходять від продавця до покупця у момент перетинання вантажем "порту судна в порту завантаження.

СІF - (код 06) Вартість страхування і фрахт (Сost.Insuranse Freight) (порт призначення зазначено) (КІФ). СІF передбачає, що продавець має ті самі зобов'язання, як у випадку САF, але, крім того, повинен забезпечити морське страхування при перевезенні. Продавець укладає договір страхування та сплачує страховий внесок. Мінімальна вартість страхування повинна бути не меншою за суму товару, яка вказана в контракті, і ще 10% на покриття побічних витрат. Договір про страхування має бути укладеним у тій самій валюті, що й основний контракт.

Покупець за умови СІF несе всі витрати, пов'язані з розвантаженням, транспортуванням, митним оформленням товару в країні імпорту.

СРГ - (код 07) Перевезення оплачене до Carriage Paid То (... місце призначення зазначено) (КПТ). Умова СРТ може бути застосована до будь-якого виду транспорту. У такому випадку всі витрати, пов'язані з митним оформленням у країні експорту і з транспортуванням товару до місця призначення, несе продавець.

За цих умов продавець за власний кошт зобов’язаний: поставити товар із документами, що підтверджують його відповідність вимогам контракту; укласти договір про перевезення товару до зазначеного у контракті пункту; оплатити перевезення; передати товар до обумовленого у контракті терміну перевізнику; повідомити покупця та передати йому комплект документів, зокрема квитанцію про прийом вантажу до перевезення; отримати експортну ліцензію й оплатити вивізні мито, податки, збори. На покупця припадають митне оформлення в країні імпорту, а також витрати, пов'язані зі страху­ванням товару. Якщо перевезення товару здійснюється кількома видами транспорту, то момент переходу власності товару — це передання товару першому перевізнику. Характерним є те, що за заван­таження платить продавець, а за розвантаження — покупець, якщо вартість розвантаження не увійшла у вартість фрахту.

Покупець зобов'язаний: застрахувати за власний кошт товар; оплатити всі інші витрати, пов'язані з транспортуванням; оплатити товар продавцеві; покрити всі витрати на ввезення товару в його країну.

Ризик і право власності переходять від продавця до покупця у момент передачі експортером вантажу першому перевізнику.

Якщо покупець не згоден брати на себе питання страхування, то контракт укладається на умовах СІР - (код 08) Перевезення і страху­вання оплачені до (... місце призначення зазначено) (КІП). Згідно з такою умовою, продавець несе всі витрати, пов'язані з митним оформленням у країні експорту, перевезенням товару до пункту призначення і його страхуванням. Покупець у такому випадку повинен оплатити лише митне оформлення в країні імпорту. Термін СІР застосовується для будь-якого виду транспорту.

DAF - (код 09) Поставка до кордону (Delivered at Frontier) (... місце зазначено) (ДАФ). Термін Daf може застосовуватись для будь-яких транспортних засобів, але перевага надається залізничним й автомобільним перевезенням. Основною вимогою при застосуванні цього терміну є точне визначення місця перетину кордону, куди повинен бути доставлений товар. Особливістю цих умов є те, що зобов’язання експортерів закінчуються на митному кордоні країни-Імпортера.

Продавець за власний рахунок проводить митне оформлення в країні експорту, сплачує перевезення товару (завантаження і розвантаження, якщо потрібно на кордоні), страхування товару до кордону, витрати на транзитне оформлення через треті країни.

Експортер за власний кошт й у визначені строки зобов'язаний: поставити товар у прикордонний пункт: повідомити про те покупця: передати йому комплект документів, зокрема транспортні; отримати експортну ліцензію; виконати митні формальності й оплатити всі витрати до передачі товару покупцеві. Експортер оплачує вартість транспортування та всі інші витрати на транзит вантажу через треті країни, а також розвантаження вантажу в країні призначення. Він також бере на себе весь ризик під час транзиту.

Покупець, відповідно, за власний рахунок проводить митне оформлення в країні імпорту, страхування та транспортування товарів у транзитну або свою країну.

DES - (код 10) Поставка з судна (Dellivered ex Ship) або франко-судно, або доставлено франко-строп-судно (... порт призначення зазначено) (ДЕС). Термін DES може бути застосований тільки для морського та річкового транспорту. Ця умова означає, що продавець виконав свої зобов'язання, якщо товар було передано у розпорядження покупця на борту судна, але не пройшов митного очищення. Продавець несе витрати, пов'язані з транспортуванням до моргу призначення, зі страхуванням до моменту його поставки, з митим оформленням у країні експорту. Покупець повинен оплатити: розвантаження судна в порту призначення; проведення митного оформлення в країні імпорту, а також транспортні та страхові витрати з моменту передачі товару.

DEQ - (код 11) Поставка з пристані зі сплатою мита (Delliveredex Quay-Duty Paid) або доставлено франко-набережна (мито сплачено) (порт призначення зазначено) (ДЕК). Термін, DEQ як, і DES застосовується виключно для водних видів транспорту. Але за умови DEQ продавець бере на себе всі витрати в країні експорту з перевезенням і витрати на проведення митного оформлення в країні імпорту, а також сплату мита, податків та інші збори за доставку вантажу. Якщо сторони домовились, що обов'язки зі сплати ввізного мита і податків покладаються на покупця, то в договорі замість слів "зі сплатою мита" буде написано "без сплати мита". Те саме стосується і ПДВ (VАТ). Наприклад, поставка з пристані без сплати VАТ. Від пункту доставки в порту призначення питання транспортування та його оплати переходять у відання покупця. Цей термін не слід застосовувати, якщо продавець не може безпосередньо або опосередковано отримати ліцензію на імпорт.

DDU - (код 12) Доставлено без уплати мита (Delivered Duty Unpasd

(мито не сплачено) (... місце призначення зазначено) (ДДУ). Цю базисну умову інколи називають "франко-склад покупця без сплати мита". Термін DDU застосовується для всіх видів транспорту або при використанні кількох засобів транспортування. Контракт, підписаний на умові DDU , передбачає, що продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з транспортуванням, страхуванням товару до місця призначення. Митне оформлення проводить кожна зі сторін у своїй країні. Якщо сторони вирішать, що продавець повинен нести певні витрати з питань митного оформлення в країні імпортера (крім мита ),то це має бути додатково обумовлено в контракті. Моментом переходу власності товару є його передача в пункті призначення .Витрати з навантаженням і розвантаженням, згідно з умовою DDU, несе продавець.

DDР - (код 13) Доставлено, мито сплачено (Delivered Duty Paid) (.,. місце призначення зазначено) (ДДП). Цю базисну умову інколи називають як "поставка до складу покупця". Термін застосовується для всіх видів транспорту. Ця умова є оберненою до умови ЕХW, тобто продавець несе всі витрати у всіх країнах. Але якщо сторони домовляться, що витрати з ПДВ буде нести покупець, тоді умова контракту буде такою: "Доставлено зі сплатою мита, без сплати VАТ ... назва пункту призначення".

"Інкотермс" — офіційний збірник Міжнародної торгової палати (ІСС) щодо тлумачення торгових термінів. Він визнаний судами та іншими офіційними організаціями в усьому світі.

Відповідно до розвитку міжнародної торгової практики ІСС внесла виправлення та доповнення до видання "Інкотермс 90", які знайшли відображення в новому збірнику "Інкотермс 2000". Він набув чинності з 1 січня 2000 р.

 

 

Запитання для самоперевірки

1.Що визначають базисні умови договору?

2.Як класифікують базисні умови ?

3.Які основні принципи “ІНКОТЕРМС”?

4.Що означають формули “Franko”?

Література

1.Указ Президента України від 04.10.94. № 567 /94 “Про застосування Міжнародних правил інтерпретації торгових термінів”

2.Міжнародні правила щодо тлумачення термінів “Інкотермс -2000”.

3.Додаток 1. “Базисні умови поставки товару”