рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Утомленісна довговічність асфальтобетонів і роль агресивних середовищ

Утомленісна довговічність асфальтобетонів і роль агресивних середовищ - раздел Химия, ПРЕДМЕТ І ЗАДАЧІ ФІЗИКО-ХІМІЧНОЇ МЕХАНІКИ Навколишній світ та дисперсні системи Довговічність – Здатність Матеріалу Забезпечувати Працездатність Конс...

Довговічність – здатність матеріалу забезпечувати працездатність конструкції при заданих режимах експлуатації. Довговічність – це узагальнена властивість матеріалу, яка може характеризуватись часом життя конструкції або матеріалу, кількістю циклів до руйнування при циклічному навантаженні, кількістю циклів заморожування та відтавання. Довговічність залежить від величини прикладеного навантаження, температури навколишнього середовища. Головною особливістю дорожньо-будівельних матеріалів є виключно складні умови експлуатації. Поряд з постійно діючими та циклічними навантаженнями, вони зазнають шкідливого впливу агресивних середовищ: паливно-мастильних матеріалів, води, різних водних розчинів, а сільськогосподарські дороги – ще й впливу технологічних рідин.

Задача технолога – створити такі органобетони, які б забезпечували максимальну довговічність при визначених умовах експлуатації. Але для свідомого вибору технологічних рішень потрібно знати закономірності поведінки матеріалу в умовах комплексу впливів на нього.

Природно розпочати з найбільш простих умов, до яких належать чисто механічні впливи. Існують два види впливів на матеріал у конструкції: циклічні та статичні.

На початку доцільно розглянути закономірності поведінки матеріалів при циклічному навантаженні. Цей вид навантаження більш властивий дорожнім матеріалам. У реальних умовах дорожнє покриття зазнає циклічного впливу навантаження, що зростає у часі. Частота прикладення може бути різною залежно від інтенсивності руху. У лабораторних умовах обирають зручні режими навантаження і реєструють кількість циклів, яку може витримати матеріал у конструкції без руйнування або до досягнення небезпечного рівня руйнування. Існують два основних режими навантаження: 1-й – навантаження постійне за амплітуди циклічного напруження; 2-й – збудження у матеріалі постійної деформації.

У обох випадках кількість циклів (N) навантаження або деформування до руйнування називають витривалістю; її можна називати механічною довговічністю. При цьому характерним є те, що напруження σ0, що прикладається, значно менше ніж те, що може руйнувати матеріал за один цикл σр .

На рис. 11.20 наведена перша схема, коли σ0 = соnst у процесі циклічного деформування.

При цьому для спрощення приймаються гармонічні коливання (11.11):

σ = σ0 ∙ nwt (11.11)

Характер зростання циклічних деформацій буде підпорядковуватись наведеній на рис. 11.20 схемі, а витривалість описується формулами
(11.12 та 11.13):

 

N = k ∙ (11.12)

 

σN = A ∙ Nρ (11.13)

 

де: А – руйнівне навантаження при однократному навантаженні; k, n, р – емпіричні коефіцієнти.

 

Рис.11.20. Схема циклічного деформування серією постійних напружень
σ01 > σ02 > σ03> σ04 (а) та характеру розвитку деформацій, що відповідають цим напруженням (б)

 

Дані, одержані в результаті таких випробувань серією напружень з постійною амплітудою коливань дозволяють побудувати типову утомленісну залежність (криві Вейлера) (рис 11.21). Характерна вейлерівська крива для деяких матеріалів має вигляд, наведений на рис. 11.22.

 

 

 
 

 

  Рис.11.21. Криві утомленісної міцності (вейлерівські криві) при однаковій температурі асфальтобетонів на бітумах різних марок: 1 – БНД 40/60; 2 – БНД 130/200  

 

 
ℓg σ
ℓg N
σу

 

    Рис.11.22. Циклічна утомленість для матеріалів, які мають границю утомленісної міцності  

 

На рис. 11.22 показано σу – границю утомленісної міцності. Ця границя утомленісної міцності означає, що є такі мінімальні напруження, нижче яких утомленісне руйнування згасає або виявляється дуже слабко. Це характерно для деяких металів і для асфальтобетону при від’ємних температурах тоді, коли σ0 < 0,1 σр .

Друга схема, коли конструкція деформується до визначеного рівня у циклі (ε = const) за законом ε = ε0 ∙ nwt, принципово не відрізняється від першої, хоча у ній можна чітко побачити роль релаксаційних напружень в утомленості матеріалу. За критерій утомленісного руйнування (витривалості) в цьому випадку – кількість циклів, за які напруження у зразку знижується удвічі (11.14):

N = k1 (11.14)

При усій різноманітності режимів навантаження механізм руйнування в обох випадках принципово один і той же. Основні відміни механізму руйнування обумовлюються не характером навантаження, а станом матеріалу, різним ступенем склоподібності (стан бітумів та полімерів залежить від температури) або типом їх структури (кристалізаційної або коагуляційної).

Механізм руйнування асфальтобетонів доцільно розглянути на прикладі статичної утомленості. При цьому треба згадати, що під дією постійного у часі навантаження (σ=соnst) у тілі розвивається повзучість, яка супроводжується накопиченням залишкових деформацій. Якщо навантаження буде залишено скільки-небудь довго, процес накопичення деформацій у коагуляційних системах завершиться руйнуванням.

Схема деформування та руйнування при статичному навантаженні наведена на рис.11.23. Якщо до матеріалу у конструкції (наприклад, до балки) прикладене постійно діюче навантаження, то у ньому виникає напруження, яке супроводжується спочатку розвитком пружної деформації згідно з моделлю Максвела, а потім пропорційно часу буде розвиватись необоротна деформація.

Як вже відзначалось, деформування реальних тіл не можливо описати простою прямою лінією, і течія реальних коагуляційних систем нескінченна. Реально після ділянки пружного деформування темп зростання деформації у часі згасає, стабілізується, і деформування здійснюється з постійною швидкістю (ділянка прямолінійного зростання деформації у часі), а після досягнення граничного значення деформації воно закінчується лавинним руйнуванням системи. Це відповідає стану, коли усі пружні зв'язки зруйновані і зміщення структурних елементів системи настільки велике, а міжмолекулярні зв'язки настільки послаблені, що руйнування стає цілком необоротним.

З наведеного нижче рис 11.23 витікає, що кожному рівню постійно діючого навантаження (напруження) відповідає визначений час життя під навантаженням. Природно, зі збільшенням навантаження, що діє, система менший час буде протидіяти руйнуванню. Це чітко виявляється, якщо побудувати залежність (рис. 11.24) часу життя t від величини діючого напруження шляхом відкладання напруження по осі абсцис, а відповідного йому часу t по осі ординат (σ1- t1; σ2- t2; σ3- t3; σ3-t4).

Графік, що одержано, нагадує вже .розглянуту раніш залежність міцності матеріалу від швидкості деформування або модулю пружності від швидкості деформування чи тривалості дії навантаження, а також вейлерівську закономірність.

Для асфальтобетонів залежно від температури статична витривалість може описуватись двома різними групами рівнянь.

Напруження, σ

Рис. 11.23. Схема статичного завантаження (σ0=соnst) серією постійних навантажень (а) та характер досягнення критичних руйнуючих деформацій, відповідаючих σ1 > σ2 > σ3> σ4 (б) Рис. 11.24. Криві статичної утомленісті асфальтобетону при різних температурах

 

При низьких температурах (11.15):

 

t = А ∙ е–аσ (11.15)

 

t = t0 = t0 (11.16)

Позначення до формули (11.16):

t0 - період власних коливань атомів у твердому тілі (t0 =10–13 с);

U - енергія розриву міжатомних (міжмолекулярних) зв'язків;

U (σ) - функція енергії активації від напруження, U (σ) = U 0 – γσ;

U0 – γσ - частина роботи руйнування, що обумовлена флуктуаціями, а γσ – напруженням;

γ - коефіцієнт структурної неоднорідності розподілення напружень у твердому тілі, що досліджується; він характеризує локальні перенапруження у місцях розвитку руйнування (подібно механізму Грифітса);

Т - температура у градусах Кельвіна.

Друга група рівнянь є універсальною, її можливо застосовувати практично до усіх матеріалів у різних їх станах. Аналіз залежностей дозволяє розкрити сутність процесу руйнування матеріалів, подібних асфальтобетонам, полімерам, пластмасам, принаймні, у зоні температур, що наближаються до температури склування. Зміст з цього процесу сформульовано у термофлуктуаційній теорії міцності С.М. Журкова. Згідно з цією теорією, руйнування – це процес, який розвивається з моменту прикладення навантаження. У його основу покладено накопичення порушень. Коли кількість порушень досягає граничного значення, вичерпується час життя матеріалу. При цьому припускається, що границі міцності не існує. Зовнішнє напруження під час розподілення по міжатомних зв'язках дещо послаблює сили зчеплення атомів (молекул), знижує потенційний бар'єр, який перешкоджає розпаду міжатомних зв'язків. Це зниження знаходиться у межах від U0 до U(σ) = U0 – γσ. Потім флуктуації (Е = U0 – γσ) руйнують зв'язки. На деякі атоми (молекули) "флуктуації" починають впливати одразу ж після прикладення навантаження, на інші - пізніш, але за короткий час "флуктуації" залучають велику долю атомів (молекул) і руйнують значну частину зв'язків.

 

 
 

 

 

Рис.11.25. Температурна залежність статичної довговічності (а) та зниження енергії активації руйнування зі зростанням напруження (б)

 

Таким чином, руйнування являє собою процес послідовних термофлуктуаційних розривів зв'язків між атомами (молекулами) у твердому тілі. Роль зовнішньої сили полягає у зниженні потенційного бар'єру, що досягається розсуванням атомів (молекул). Проте, без теплового руху розрив не зміг би здійснитись. Зовнішня сила робить більш частими випадки розриву міжатомних (міжмолекулярних) зв'язків. Ця сила визначає й спрямованість процесу, як і при течії рідини. При відсутності зовнішньої сили розрив відбувається, але це компенсується відновленням зв'язків, внаслідок чого загальний розпад тіла не здійснюється. Коли діє зовнішня сила, усувається відновлення зв'язків, тому руйнування необоротне.

При високих температурах, що знаходяться на достатніх відстанях від температури склування, довговічність (час життя) асфальтобетону підлягає рівнянням (11.17, 11.18):

t = В (11.17)

t = В (11.18)

де: В та nc - постійні, U - енергія активації процесу руйнування;

К - постійна рівняння Больцмана.

Принципової різниці у механізмі розриву, що відповідає наведеним формулам не передбачається. Розрив при високих температурах може здійснюватись переважно на міжмолекулярному рівні. Для асфальтобетону це підтверджується меншими, ніж для хімічних зв'язків, значеннями U0, залежністю U0 від вмісту пластифікатора у складі в'яжучого.

У реальних умовах при розгляданні довговічності матеріалів неможливо залишатись у рамках суто механічного підходу. Необхідно ураховувати вплив середовищ. Інтенсивність впливу середовищ на довговічність матеріалів залежить від умов дифузії середовища до тіла зразка, від характеру процесу змочування, від виду взаємодії середовища з компонентами органобетону. Вплив середовища у ненапруженому зразку розглядається у курсі будівельного матеріалознавства, коли він враховувався коефіцієнтами водо- та морозостійкості. Більш цікавим та важливим є розгляд сумісного впливу навантаження та середовища на довговічність матеріалу.

Для аналізу цього явища треба згадати основну формулу, яка описує змочування рідиною твердої поверхні (11.19):

(11.19)

де: σтп - поверхневий натяг на границі розподілу тверде тіло-повітря;

σтр - поверхневий натяг на границі розподілу тверде тіло-рідина;

σрп - поверхневий натяг на границі розподілу рідина-повітря.

За величиною крайового кута змочування поверхні кам'яних матеріалів, що використовуються для виготовлення асфальтобетонів, дуже відрізняються одна від одної. Вода, яка, як полярна рідина краще змочує поверхню кам'яних матеріалів у порівнянні з бітумом, відшаровує бітум з мінеральної поверхні, що суттєво знижує довговічність асфальтобетону. Чиста вода гірше проникає до пор і менш активно сприяє руйнуванню, ніж вода з “розчиненою” у ній ПАР або кислотами чи хлоридами. Така вода здатна проникати до найтонших пор та розщеплювати границю розподілу фаз. Це добре ілюструється даними таблиці 11.14.

Вплив паливно-мастильних рідин зводиться до швидкого змочування ними периферійних оболонок бітуму у порах та розчинення бітумних плівок. Розчинення знижує в'язкість плівок, знижує когезію і зменшує довгочасну міцність за рахунок послаблення міжмолекулярних зв'язків. Характер впливу різних середовищ показано на рис. 11.26.

 

 
 


 

   
Рис.11.26. Вплив агресивних середовищ на статичну довговічність асфальтобетону при випробуваннях у: 1 – повітрі; 2 – воді; 3 – водному розчині ПАР; 4 – керосині

Таблиця 11.14

Крайовий кут змочування і поверхневий натяг різних систем
та довговічність асфальтобетону у різних середовищах

Вид поверхні, що змочується Крайовий кут змочування у град та поверхневий натяг мДж/м2 рідин
Вода 5% розчин NaCl 0,5% розчин ПАР 2% розчин НСl 2% розчин Н2SO4
Вапняк 65/73 62/74 32/32 –/72 –/73
Граніт
Кварц
Бітум
Довговічність асфальтобетону, с

Примітка. 1 – у знаменнику наведено значення поверхневого натягу рідини; 2 – довговічність асфальтобетону на повітрі 410 сек.

 

Головною особливістю руйнування матеріалів в агресивних середовищах є співвідношення між швидкістю руйнування та швидкістю поширення середовища у матеріалі зразка. Зі збільшенням напруження час життя зразка зменшується і зменшується внесок середовища до руйнування. Втім середовище навіть при нетривалому впливі навантаження здатне вкласти свій внесок до руйнування. А якщо урахувати, що умови впливу середовища на покриття у часі не обмежені, тоді середовище завжди знаходиться у порах органобетону, а короткочасне навантаження "розтягує" матеріал і створює більш сприятливі умови для руйнівної дії середовища. Циклічне деформування сприяє защемленню середовища у порах і тріщинах з кожним новим завантаженням і посилює процес руйнування.

Другий аспект впливу середовища полягає у тому, що при попаданні до гирла тріщин воно знижує σтп, тобто зменшує енергію, необхідну для розділення тіла на частини шляхом переборення його поверхневого натягу.

Розглянуті тут закономірності розкривають у принциповому вигляді суть утомленісного руйнування органобетонів і показують можливості прогнозування їх утомленісної довговічності в умовах впливу різних факторів.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ПРЕДМЕТ І ЗАДАЧІ ФІЗИКО-ХІМІЧНОЇ МЕХАНІКИ Навколишній світ та дисперсні системи

ПРЕДМЕТ І ЗАДАЧІ ФІЗИКО ХІМІЧНОЇ МЕХАНІКИ... Навколишній світ та дисперсні системи... Фізико хімічна механіка як наукова дисципліна її задачі...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Утомленісна довговічність асфальтобетонів і роль агресивних середовищ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Навколишній світ та дисперсні системи
Навколишній світ існує багато в чому завдяки існуванню тіл, що створені сполученням, злипанням, зростанням найтонших часток (їх коагуляції) або, навпаки, здатності цих часток знаходитись у завислом

Дисперсні системи. Класифікація дисперсних систем з позицій фізико-хімічної механіки композиційних матеріалів
1.3.1. Дисперсними (мікрогетерогенними) системами називаються системи, що складаються з двох чи декількох фаз, одна з яких представлена окремими дрібними часточка

Особливості властивостей колоїдних систем
1.4.1. Всі колоїдні системи здатні розсіювати світло (опалесціювати). Якщо через колоїдну систему пропустити пучок проміння, що сходиться, поставивши між джерелом світла

Короткий історичний огляд
Перша робота, яка згодом послужила народженню фізико-хімічної механіки, відноситься до 1928 р. і пов'язана з адсорбційним пониженням міцності твердих тіл. П.О. Ребіндер встановив, що розколювання н

Поверхнева енергія і її природа
Поверхневі шари на межах тіл поводяться абсолютно інакше, ніж в об'ємі кожного граничного тіла.  

Змочування і набухання
Явище змочування спостерігається на межі розділу трьох фаз, одна з яких звичайно є твердим тілом (3), інша рідиною, наприклад водою (1) і третя газом (2) (рис. 2.3). При неповному змочуванні рідка

Спонтанні процеси на межі розділу фаз
З термодинаміки відомо – система знаходиться в стійкій рівновазі, якщо її вільна енергія мінімальна в даних умовах:   F = Fmin (2.21)   Якщо над

Теорія мономолекулярної адсорбції Ленгмюра
Розглянуто на прикладі газ – тверде тіло – Г/Т. Передбачається: тверда поверхня однорідна, тобто активні центри поверхні мають залишкові валентності і здатні зв'язати кожний по одній молек

Полімолекулярна адсорбція
Поряд з ізотермою адсорбції, що наведено на рис. 3.3, часто на практиці зустрічаються ізотерми без прямолінійної ділянки, що паралельна осі абсцис і відповідає насиченню поверхні адсорбенту молекул

Рівняння Гіббса. Двомірний тиск
Величина адсорбції Г (моль∙см-2) визначається як надлишок маси даного (адсорбованого) компонента, що припадає на одиницю площі поверхневого шару:  

Правило Дюкло-Траубе
  Адсорбція та орієнтація молекул поверхнево-активних речовин на поверхні розділу фаз – це самовільні процеси, що приводять до мінімуму вільної енергії системи. Знаходячись

Адсорбція на межі тверде тіло – розчин
Кількість речовини a, молекулярно адсорбованої з розчину, обчислюють за рівнянням (3.16.):   (3.16)  

Правило зрівнювання полярності П.О. Ребіндера.
Відповідно до цього правила речовина С може бути сорбованою на поверхні розподілу фаз А і В, якщо вона в результаті своєї присутності в поверхневому шарі буде вирівнювати різницю полярності цих фаз

Склад і фізико-хімічна природа ПАР
Речовини, що при розчиненні навіть у дуже малих концентраціях здатні різко знижувати поверхневий натяг розчинника, називають поверхнево-активними речовинами (ПАР), а їх властивість знижувати поверх

Класифікація ПАР за хімічною будовою
У хімічному відношенні ПАР розділяють нанеіоногенні і іоногенніречовини. Молекули неіоногенних

А. Мила карбонових кислот
1. Карбоксильна група пов’язана безпосередньо з гідрофобним радикалом. Надалі розподілення залежить від характеру гідрофобного радикала (наприклад, мила жирних кислот, каніфольні мила і ін.).

Катіоноактивні ПАР
Катіоноактивні ПАР підрозділяються на наступні основні групи: аміни різного ступеня заміщення і четвертичні амонієві основи, азотвмісні основи (гуанідини, гідрадини, гетероциклічні сполуки і т. ін.

Класифікація ПАР за механізмом дії
За механізмом дії ПАР поділяються на чотири основні групи: 4.5.1. До першої групи відносяться речовини, поверхнево-активні на границі рідина – газ, і насамперед

Класифікація ПАР за механізмом дії
За механізмом дії ПАР поділяються на чотири основні групи: 4.5.1. До першої групи відносяться речовини, поверхнево-активні на границі рідина – газ, і насамперед

Використання ПАР в техніці
На даний час ПАР широко використовують у багатьох галузях господарства. Наприклад, у текстильній і паперовій промисловості, у виробництві косметики, фармацевтичних, бактерицидних, фунгіцидних і зас

Будова колоїдних міцел
Частки дисперсної фази ліозолів несуть на своїй поверхні заряд, що обумовлений наявністю на їх поверхні подвійного електричного шару, який представляє собою тонкий поверхневий шар із просторово роз

Стійкість і коагуляція дисперсних систем
Існує два поняття – агрегативна і кінетична нестійкість дисперсних систем. Агрегативна нестійкість виявляється в самовільному утворенні агрегатів з часток дисперсної фази системи з наступним їхнім

Молекулярно-адсорбційна стабілізація дисперсних систем
У неполярному дисперсійному середовищі частки дисперсної фази позбавлені електричного заряду. Електричний фактор стабілізації відсутній. Між дисперсними частками діють тільки сили взаємного притяга

Процеси стабілізації дисперсних систем і їхня роль у техніці
  Типові колоїдні системи чуттєві до дії електролітів. Однак при введенні в них незначних концентрацій високомолекулярних речовин і утворенні на поверхні часточок відповідного ад

Поняття про структурно-механічні властивості
Найважливіші властивості фізичних тіл, насамперед твердих тіл, їх механічні властивості: в'язкість, пружність, пластичність, міцність. Вони визначають здатність тіл чинити опір руйнуванню під дією

Загальні відомості про структуроутворення в дисперсних системах
Згідно з уявленнями П.О. Ребіндера, структури в колоїдних і мікрогетерогенних системах можна розділити на коагуляційні (тиксотропно-оборотні) і конденсаційно-кристалізаційні (необоротно руйнуються)

Деформації і течії
Реологія – наука про деформації і течії різноманітних реальних тіл. Реологія – це наука про поведінку матеріалів (систем, тіл) з вра

Методи реологічного моделювання
Для характеристики тіл з комплексними властивостями використовують класичний для реології спосіб механічного моделювання. Структурними елементами реологічних моделей є пружина, поршень (або куля) т

Методи реологічного моделювання
Для характеристики тіл з комплексними властивостями використовують класичний для реології спосіб механічного моделювання. Структурними елементами реологічних моделей є пружина, поршень (або куля) т

Методика побудови реологічних кривих
В'язкість можна вимірити при постійному крутильному моменті (постійне навантаження), прикладеному до однієї з поверхонь, чи при постійній швидкості обертання однієї з поверхонь

Моделі і рівняння течії структурованих дисперсних систем
У світлі молекулярно-кінетичних уявлень процес течії структурованих рідин, на відміну від ньютонівських, складається з декількох елементарних актів. Якщо немає зовнішньої зрушувальної сили, тиксотр

Моделі і рівняння течії структурованих дисперсних систем
У світлі молекулярно-кінетичних уявлень процес течії структурованих рідин, на відміну від ньютонівських, складається з декількох елементарних актів. Якщо немає зовнішньої зрушувальної сили, тиксотр

Моделі і рівняння течії структурованих дисперсних систем
У світлі молекулярно-кінетичних уявлень процес течії структурованих рідин, на відміну від ньютонівських, складається з декількох елементарних актів. Якщо немає зовнішньої зрушувальної сили, тиксотр

Моделі і рівняння течії структурованих дисперсних систем
У світлі молекулярно-кінетичних уявлень процес течії структурованих рідин, на відміну від ньютонівських, складається з декількох елементарних актів. Якщо немає зовнішньої зрушувальної сили, тиксотр

Основні закономірності кінетики кристалізації нової фази з пересичених розчинів і фазовий склад цементного каменю
В ідеалізованому випадку процеси кристалізації складаються з послідовно елементарних актів виникнення зародків нової фази і їхнього росту. Теорія виникнення зародків кристалізації дана в п

Формування структури цементного каменю
За сучасними поглядами, у початковий період (перша стадія гідратації) при змішуванні цементу з водою в процесі гідролізу трикальцієвого силікату виділяється гідроксид

Фізичні основи ущільнення і формозміни бетонних сумішей
Свіжоприготовлена бетонна суміш має пухку нестабільну структуру з високою пористістю (П0 до 15%) і значним об'ємом залученого повітря (особливо при низькому водоутриманні суміші). Необхі

Основні параметри вібраційного ущільнення бетонної суміші
Ущільнення суміші як пружньов’язкопластичного тіла може відбутися, якщо енергетичні параметри зовнішніх впливів достатні для подолання граничного опору зсуву бетонної суміші. При відповідності пара

Вібродиспергування та виброперемішування суміші
Вібродиспергування. Робота, що необхідна для руйнування твердого тіла, не залежить від того, яка машина буде використана для подрібнення. Роботу руйнування можна підраховувати

Шляхи інтенсифікації ущільнення сумішей
9.4.1. Принциповий зміст процесу перемішування сумішей Технологія виробництва асфальтових та дьогтевих бетонних сумішей і бетонів складається з двох осно

Шляхи інтенсифікації ущільнення сумішей
9.4.1. Принциповий зміст процесу перемішування сумішей Технологія виробництва асфальтових та дьогтевих бетонних сумішей і бетонів складається з двох осно

Бітумополімерні в’яжучі і асфальтобетони на їх основі
Органічні в'яжучі речовини являють собою групу природних чи штучних термопластичних твердих, в’язкопластичних чи рідких речовин, що складаються із суміші органічних, від

Бітумополімерні в’яжучі і асфальтобетони на їх основі
Органічні в'яжучі речовини являють собою групу природних чи штучних термопластичних твердих, в’язкопластичних чи рідких речовин, що складаються із суміші органічних, від

Склад, структура і властивості нафтових дорожніх бітумів
Під терміном «бітум» розуміють суміш рідких, напівтвердих чи твердих сполук вуглецю і водню, що містять у невеликій кількості кисень-, сірку- й азотовмісні речовини і метали, а також значну кількіс

Галузь застосування.
10.3.1. Визначення. Склад. Класифікація. – Дорожні бітумні емульсії являють собою дисперсні системи з двох не розчинних одна в одній рідин. Перша

Бітумні емульсії – мікрогеторогенні дисперсні системи
Дослідники розглядають емульсію як дисперсну мікрогетерогенну стабілізовану систему рідина – рідина. У емульсії виділяють дві фази: дисперговану (переривну) і диспергуючу (або непереривну). На пове

Технологія виробництва
Процес утворення емульсії складається з розподілення однієї рідини в іншій і утворення стійких крапель при наявності ПАР у системі, яка знижує поверхневий натяг середовища. Рідина з низьким поверхн

Технічна характеристика триступеневого диспергатора
  Продуктивність, м3/с (т/ч) …………………………16,7×10-4 (5) Ширина робочих зазорів, мм ……………..……….0,5 – 4 Частота обертання вала, хв-1

Приготування аніонної і катіонної емульсій.
Температуру бітуму і розчину емульгатору визначають таким чином, щоб сума цих двох температур не перевищувала 2000С. В противному випадку може відбутися закипання суміші бітуму і розчину

Фізико-механічні властивості та технологічні вимоги.
Згідно з вимогами ДСТУ БВ.2.7-2005 “Емульсії бітумні дорожні” вони повинні відповідати наступним вимогам (табл. 10.8). Емульсії повинні бути стійкими при транспортуванні, тобто не повинно

Галузі застосування.
Таблиця 10.9 Клас емульсії Вид роботи ЕА - Ш ЕАМ – Ш Доглядання за свіжоукладеним цементобетоном і цементогрун

Водостійкість асфальтополімербетонів
Використання бітумів, що модифіковані полімерами (БМП) у промислово розвинених країнах набирає усе більш широкі масштаби. Близько 10 % всіх застосовуваних у дорожньому будівництві бітумів модифікую

Роль матриці асфальто- і дьогтебетону у формуванні властивостей бетонів
Структура асфальто- і дьогтебетону - багатокомпонентного, полідисперсного, композиційного матеріалу, характеризується кількістю, формою, співвідношенням зерен різної крупності, складом, структурою

Дьогтебетон
Дьогтебетон – це штучний будівельний матеріал, одержуваний ущільненням перемішаної до однорідного стану при оптимальній температурі суміші дьогтю, щебеню, піску і мінерального поро

Асфальтобетон
Відповідно до ДСТУ Б В. 2. 7 – “Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний” асфальтобетонні суміші підрозділяються на щебеневі, гравійні і піщані. За температурою уклад

Дьогтебетони і асфальтобетони з комплексно-модифікованою мікроструктурою
Властивості бетонних сумішей на органічних в’яжучих, що призначені для будівництва конструктивних шарів нежорстких дорожніх одягів, визначаються насамперед якістю органічного в’яжучого і процесами

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ВИВЧЕННЯ ТЕОРЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Баженов Ю.М. Технология бетона. – М.: Высш. шк., 1987.– 415 с. 2. Берлин А.А., Басин В.Е. Основы адгезии полимеров. М.: Химия, 1969. – 319 с. 3. Братчун В.И., Золотарёв В.А. Мо

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги