Проблема 8. Макроекономічні проблеми розвитку людського потенціалу

4.8.1. Розвиток людського потенціалу – стратегічна мета соціально-економічної політики України.Для розкриття цієї теми слід розглянути такі питання та розв’язати такі задачі:

1.Висвітлити концептуальні підходи до проблеми формування і розвитку людського потенціалу: дати визначення цьому поняттю та проаналізувати відмінності, які існують в розумінні концепції людського розвитку; висвітлити способи кількісного виміру рівня розвитку людського потенціалу на міжнародному, національному та регіональному рівнях; охарактеризувати методики розрахунку індексу людського розвитку та дати свою оцінку ступеню інформативності цього показника.

2.Проаналізувати рівень гуманітарного розвитку в Україні: дати динамічний аналіз інтегрального індексу людського розвитку та індивідуальних індексів доходу, рівня освіченості та довголіття за період з 1995 року до теперішнього часу. Слід також проаналізувати рівень розвитку людського потенціалу за останній рік порівняно з попереднім роком за основними критеріями, які включаються в національну методику розрахунку цього показника в Україні, зокрема, рівня доходів населення, очікуваної тривалості життя при народженні, рівня зайнятості, рівня освіченості населення, рівня екологічної безпеки, ступеня правової захищеності тощо.

3.На основі проведеного аналізу виявити основні проблеми, що пов’язані з розвитком людського потенціалу. Серед цих проблем слід виділити як ті, що мають економічний характер, так і політичні, ментальні тощо. Необхідно оцінити дієвість заходів держави щодо гуманітарного розвитку і окреслити напрямки державної політики в сфері розвитку демократії і свободи особистості, політики підвищення добробуту населення, розвитку освіти і накопичення людського капіталу, збереження і укріплення здоров’я нації тощо.

4.8.2. Політика соціального захисту в Україні.Для успішного виконання курсової роботи рекомендується розкрити такі питання:

1.Теоретичні аспекти здійснення соціальної політики: охарактеризувати функції держави, докладніше зупиняючись на функції перерозподілу доходу і багатства; висвітлити загальні підходи до проблеми перерозподілу доходів; проаналізувати проблему соціальної справедливості та економічної ефективності; розкрити форми, в яких здійснюється політика соціального захисту, зокрема, підтримка малозабезпечених верств населення, регламентація на законодавчому рівні умов праці, її оплати, соціального страхування тощо. Необхідно також охарактеризувати основні джерела фінансування заходів щодо соціального захисту населення.

2.Аналіз сучасної політики соціального захисту в Україні: по-перше, слід проаналізувати законодавчу базу здійснення соціального захисту (Конституція України, Закон України “Про соціальний захист населення”, Закон України “Про пенсійне забезпечення”, Закон України “Про державне пенсійне страхування”, Закон України “Про обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Закон України “Про зайнятість населення”, інші нормативні акти). Цей аналіз має виявити основні напрямки, за якими надаються соціальні гарантії громадянам України відповідно до чинного законодавства, а також розміри цих гарантій. По-друге, слід проаналізувати кількість осіб, які потребують соціального захисту в розрізі основних його видів (кількість пенсіонерів за віком і з інших причин, кількість малозабезпечених осіб, кількість безробітних, що потребують державної допомоги, кількість одержувачів житлових субсидій тощо). По-третє, слід проаналізувати масштаби державної підтримки населення в розрізі її окремих видів (загальна сума на рік та в розрахунку на одну особу). Доцільно простежити вплив основних чинників на показники рівня соціального захисту, зокрема проблеми трансформації державної власності і пов’язане з цим масове зубожіння населення, спад виробництва в окремих галузях економіки, низький рівень заробітних плат з причини високого ступеня монополізації та тінізації економіки, довгострокові демографічні тенденції, які призводять до підсилення демографічного навантаження населення працездатного віку особами, старшими за працездатний вік. Слід також охарактеризувати вплив неекономічних чинників, таких як патерналістські настрої, які історично сформувалися за часів СРСР, і які впливають на психологію частини населення і державну політику.

3.Оцінка ефективності політики соціального захисту в Україні та висвітлення основних проблем, пов’язані з її здійсненням: від визначення концепції та пріоритетів соціального захисту до конкретних шляхів реформування пенсійної системи, соціального страхування, політики зайнятості населення. Особливу увагу рекомендується звернути на проблеми запровадження трьохступеневої системи пенсійного забезпечення (обов’язкових солідарного і персоніфікованого, а також добровільного пенсійного страхування); на проблеми розвитку ринку праці шляхом стимулювання створення додаткових робочих місць у приватному секторі економіки; на проблеми підвищення рівня доходів населення та встановлення мінімального розміру заробітної плати, індексації номінальних доходів відповідно до рівня інфляції; на державні заходи щодо розширення можливостей населення у користуванні споживчими кредитами, різноманітними видами страхування, в тому числі медичним, тощо.

4.8.3. Рівень життя в Україні, його динаміка і диференціація. Для розкриття даної теми слід висвітлити такі питання і вирішити такі завдання:

1.Розкрити теоретичні і методологічні аспекти рівня життя: дати визначення цієї соціально-економічної категорії; показати, які підходи існують в економічний теорії щодо розуміння життєвого рівня, які відмінності є між поняттями рівня та якості життя; охарактеризувати показники, за допомогою яких вимірюють життєвий рівень; виявити фактори, які впливають на зміну рівня життя Особливу увагу слід приділити проблемі визначення рівня доходів населення, їхньої диференціації, проблемі порівняння фактичного рівня життя з показниками нормативних бюджетів. Для цього рекомендується розглянути принципи формування споживчих бюджетів різних рівнів (фізіологічного прожиткового мінімуму, мінімального споживчого бюджету, раціонального споживчого бюджету).

2.Проаналізувати життєвий рівень населення України за ряд років і зробити висновок щодо його динаміки. Для аналізу доцільно використовувати показники грошових і сукупних доходів (або ресурсів) населення, показники споживання за основними групами товарів та послуг у розрахунку на душу населення (або домогосподарство); показники відвідуваності, матеріальної забезпеченості та фінансування невиробничої сфери економіки, зокрема освіти, охорони здоров’я, культури і мистецтва, фізкультури і спорту. Необхідно також проаналізувати ступінь розшарування населення за доходами, для чого слід розрахувати показники диференціації доходів (децильний коефіцієнт, коефіцієнт Джині), побудувати криву Лоренца для останнього року і порівняти з відповідними характеристиками попереднього року. За результатами аналізу слід зробити висновок про рівень життя в Україні та порівняти ці показники з аналогічними параметрами інших країн та показниками, що закладено в Закон України “Про прожитковий мінімум” та Указ Президента України від 15.08.2001 “Про стратегію подолання бідності”.

3.На основі проведеного аналізу виявити основні причини, що призвели до падіння життєвого рівня в Україні. Серед цих причин слід виділити як суто економічні, так і політичні. Необхідно показати шляхи розв’язання існуючих проблем підвищення життєвого рівня та створення середнього класу, зокрема: проведення стимулюючої економічної політики через підвищення привабливості інвестицій, послаблення податкового тиску; вдосконалення бюджетної політики та надання більшої прозорості державним фінансам; стабілізація економічного законодавства; зниження рівня монополізації економіки; державна підтримка малого та середнього підприємництва; інституціоналізація грошово-кредитної системи, особливо ринку страхових і кредитних послуг для населення; надання соціальних гарантій малозабезпеченим верствам населення тощо.

4.8.4. Гуманітарна політика як пріоритетний напрям діяльності держави.Для виконання цієї курсової роботи слід:

1.Висвітлити теоретичні аспекти проблеми, що досліджується: розкрити зміст гуманітарної політики, її складових частин; визначити роль освіти для соціально-економічного розвитку країни на основі аналізу теорії людського капіталу; охарактеризувати значення науки як продуктивної сили суспільства і культури як носія духовності нації. Зазначені види діяльності слід розглядати с позицій існування позитивних зовнішніх ефектів та необхідності державної підтримки гуманітарної сфери.

2.Проаналізувати напрямки державної політики в царині освіти: розкрити основні положення Закону України “Про освіту”, в яких визначене місце, значення системи освіти для сучасного і майбутнього України, а також принципи організації та фінансування освітньої галузі. Доцільно також проаналізувати інші нормативні документи (Закон України “Про професійно-технічну освіту”, Указ Президента України “Про основні напрями реформування вищої освіти”, Указ Президента України “Про основні напрями реформування професійно-технічної освіти”, Указ Президента України “Про заходи щодо поліпшення функціонування та розвитку загальної середньої освіти”, ін.). Далі необхідно проаналізувати фактичний становище освітянської галузі у розрізі дошкільного виховання, загальної середньої освіти, професійно-технічної освіти, вищої освіти. Серед показників для аналізу рекомендується брати такі: показники кількості закладів освіти відповідного рівня; показники кількості учнів (вихованців, студентів); показники кадрової забезпеченості (всього та в розрахунку на 100 учнів/студентів); показники прийому і випуску фахівців (для професійної освіти); показники фінансування і матеріально-технічної забезпеченості закладів освіти (всього і розрахунку на одного учня / студента); розмір середньої заробітної плати освітян для різних рівнів освіти. Слід приділити увагу оснащеності закладів освіти сучасною комп’ютерної технікою та оновленню книжкового фонду бібліотек.

Необхідно провести також відповідний аналіз становища науки і культури в Україні. Тут рекомендується розділяти показники розвитку науки у сфері фундаментальних і прикладних досліджень, а аналіз проводити за кількісними і якісними характеристиками наукової галузі. Показники розвитку культури і мистецтва слід характеризувати з огляду на принципи фінансування цієї галузі за рахунок джерел місцевого, державного бюджетів, спонсорів тощо. Аналіз фактичного стану рекомендується проводити в порівнянні як з показниками, які передбачено відповідними Законами України, так і в динаміці за ряд років.

3.За результатами аналізу критично оцінити освітній і науковий рівень українського суспільства, порівнявши його з розвинутими країнами. Далі необхідно виявити основні проблеми, які існують в гуманітарній сфері і сформулювати основні завдання держави щодо здійснення гуманітарної політики. При цьому слід спрогнозувати короткострокові і довготривалі наслідки такої політики.