Конфлікти як об’єкт керівництва - раздел Менеджмент, Тема №1: Сутність і значення менеджменту Процес Керівництва Організацією Часто Супроводжується Конфліктами Між Окремим...
Процес керівництва організацією часто супроводжується конфліктами між окремими виконавцями, у колективах, а також стресами працівників. Менеджер повинен знати сутність, особливості перебігу та можливі наслідки конфліктів і стресів, уміти нейтралізовувати їх.
Конфлікт — відсутність згоди між двома чи більше суб'єктами, зіткнення протилежних сторін, сил (осіб, груп працівників); внутрішній дискомфорт особи.
Під час конфлікту кожен суб'єкт нав'язує свою точку зору, думки, ініціює гострі суперечки, заважаючи іншому суб'єкту чинити так само.
Поширеною є позиція про руйнівну силу, а тому — небажаність конфліктів. Вона навіть оформилася в доктрину під назвою «школа Вебера». Представники цієї школи пов'язують конфлікти з різними драматичними епізодами, погрозами, агресією, суперечками, ворожістю, війнами тощо. Існує й альтернативна точка зору, яка наголошує на бажаності конфліктів, розглядаючи їх як позитивний чинник.
За своєю природою, особливостями перебігу та наслідками конфлікти бувають настільки різноманітними, що це дало підстави класифікувати їх за різними ознаками.
За наслідками конфлікти бувають:
— функціональні — сприяють підвищенню ефективності діяльності організації;
— дисфункціональні — зумовлюють зниження рівня забезпечення особистих потреб, послаблення ролі групового співробітництва, а в підсумку — зниження ефективності діяльності організації;
— безрезультатні — не зумовлюють жодних змін у діяльності організації.
За змістом виділяють такі типи конфліктів:
— внутріособистісний — найчастіше його породжують некоректність, різноспрямованість вимог, неструктурова-ність завдань, що засвідчує низьку культуру делегування повноважень, недосконалу організаційну структуру управлін-ня, невмотивоване застосування стилів керівництва тощо;
— міжособистісний — виникає при розподілі ресурсів, робіт, матеріальних заохочень, обов'язків тощо, а також внаслідок помітних відмінностей у знаннях, кваліфікації, рівні інтелекту, психологічної несумісності працівників тощо;
— конфлікт між особою і групою — породжений порушенням групових норм, персональних обов'язків, низьким рівнем культури взаємин тощо;
— міжгруповий — виникає між лінійним і штабним персоналом, профспілкою та адміністрацією, формальними і неформальними групами тощо; в його основі — зіткнення інтересів різних груп;
— конфлікт між апаратом управління (керуючою системою) та виконавчим апаратом (керованою системою) — є наслідком неефективних управлінських рішень, недоліків у сфері комунікацій тощо.
Здебільшого конфлікти спричиняються:
— розходженням інтересів під час розподілу ресурсів;
— взаємозалежністю завдань;
— несхожістю цілей;
— протилежним розумінням конкретної ситуації;
— різним розумінням та сприйняттям цінностей;
— відмінностями у манері поведінки;
— неправдивою інформацією;
— незадовільними комунікаціями;
— відмінностями у життєвому досвіді;
— різкою зміною подій тощо.
Процес виникнення, розгортання конфлікту та управління конфліктною ситуацією подано на рис. 3.18.
Центральним елементом моделі є управління конфліктом, яке здійснюють на засадах застосування технології менеджменту. При цьому для подалання конфліктів використовують міжособистісні та структурні методи.
До міжособистісних методів подолання конфлікту належать:
— ухилення (людина ухиляється від конфлікту);
— згладження (погашення прагнення до конфлікту);
— примус (ліквідація конфлікту силою влади чи іншим примусовим способом);
— компроміс (зближення точок зору);
— розв'язання проблеми, яка спричинила конфлікт. Найефективнішими структурними методами подолання конфлікту є:
— роз'яснення вимог до роботи;
— використання координаційних та інтеграційних механізмів (через команди, ієрархію посадових осіб, підрозділи, функції, служби тощо);
— визначення комплексних цілей організації з метою спрямування зусиль працівників у єдине русло;
— використання системи винагород (матеріальних та моральних стимулів).
Наслідки управління конфліктною ситуацією залежать від правильно дібраних методів та ефективності їх застосування. Наслідки класифікують на функціональні, дисфункціональні та безрезультатні:
Рис. 3.18. Модель виникнення конфлікту та управління ним
1. Функціональні (позитивні). Засвідчують відновлення рівноваги в колективі, зосередження зусиль на виконанні поточних завдань і досягненні цілей організації. Основними ознаками функціональних наслідків є:
— вироблення прийнятних рішень;
— схильність до співробітництва;
— поліпшення взаємин між працівниками, підлеглими та керівниками тощо;
— поява нових ідей;
— виникнення додаткових альтернатив тощо.
2. Дисфункціональні (негативні). Свідчать про посилення дисбалансу в колективі, перешкоджають досягненню цілей організації.
Дисфункціональні наслідки управління конфліктною ситуацією характеризуються:
— погіршенням взаємин між працівниками;
— незадовільним моральним кліматом, зниженням продуктивності праці, плинністю кадрів;
— ослабленим співробітництвом;
— непродуктивною конкуренцією з іншими групами чи працівниками;
— пошуком ворогів;
— ослабленням взаємодії між сторонами конфлікту;
— посиленням напруги, а то й ворожості між суб'єктами конфлікту;
— перебільшенням значення «перемоги»;
— тривалим святкуванням «перемоги» тощо.
3. Безрезультатні. Відсутні будь-які негативні чи позитивні результати.
Конфлікт є значно складнішим, глибшим явищем, ніж суперечка. Він спричинений протиріччями, які складно вирішити, зіткненнями інтересів на засадах конкуренції. В основі конфліктної ситуації — або протилежні позиції сторін, або протилежні цілі та засоби їх досягнення. Для розкручування конфлікту необхідний інцидент, за якого одна сторона вдається до дій, що прямо посягають на інтереси іншої сторони.
Надзвичайно важливий у разі конфлікту вибір стилю поведінки опонентів. Стиль може захищати власні інтереси опонентів (діючи активно чи пасивно) та інтереси організації (діючи спільно чи індивідуально). З урахуванням цього розрізняють кілька стилів поведінки в конфліктній ситуації.
1. Стиль конкуренції. Передбачає активне розв'язання конфлікту на засадах співпраці з різними його сторонами. Ефективний у тому разі, якщо менеджер володіє певною владою. Доцільність його застосування обумовлюють такі підстави:
— важливість для менеджера остаточного результату;
— необхідність оперативного прийняття рішення;
— відсутність іншого варіанту;
— безпрограшність ситуації для менеджера;
— критичність ситуації для менеджера, яка потребує миттєвої реакції;
— необхідність прийняття нестандартного рішення.
2. Стиль ухилення. Оскільки це пасивний стиль, то він є прийнятним за умови, що вирішувана проблема не дуже важлива або недостатньо інформації для прийняття оптимального рішення. Хоча такий стиль ідентифікується з «втечею від проблеми» (відповідальності) і не належить до ефективних способів розв'язання конфліктів, він є цілком конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію. Виправданий за певних обставин:
— результат розв'язання конфліктної ситуації не має важливого значення;
— рішення, які потрібно ухвалити, є настільки тривіальними, що на них не варто витрачати час, сили, кошти;
— проблематичність, а то й неможливість розв'язання конфлікту на свою користь;
— необхідність виграти час для отримання додаткової інформації;
— недостатня влада і брак шансів для розв'язання проблеми бажаним для себе чином;
— недоцільність дій у зв'язку з великою ймовірністю погіршити ситуацію.
3. Стиль пристосування. Як і попередній стиль, належить до пасивних. Його варто використовувати, якщо наслідки конфлікту надзвичайно важливі для опонента і не дуже суттєві для менеджера. Відмінність його від стилю ухилення полягає у тому, що опоненти діють разом. Стиль пристосування використовують у таких типових ситуаціях:
— за необхідності зберегти добрі стосунки з опонентами;
— за важливості результату для опонентів тощо.
4. Стиль співпраці. Характеризується тим, що опоненти є активними учасниками розв'язання конфлікту, які відстоюють власні інтереси, намагаючись при цьому співпрацювати. Цей стиль потребує більш продуктивної роботи, оскільки спочатку оприлюднюються потреби, турботи та інтереси всіх сторін, а відтак відбувається їх спільне обговорення. Він є особливо ефективним, коли сторони мають різні приховані потреби і не можуть встановити причин, через які ці потреби залишаються незадоволе-ними. Доцільність використання цього стилю зумовлюється такими чинниками, як:
— важливість розв'язання проблеми для обох сторін, жодна з яких не має наміру ухилятися від цього процесу;
— тривалість і взаємозалежність відносин між опонентами;
— наявність в опонентів достатнього часу для розв'язання проблеми;
— ознайомленість усіх сторін конфлікту з проблемою та з інтересами кожного його учасника;
— рівноправність сторін, що змушує їх на рівних умовах здійснювати пошук шляхів розв'язання проблеми.
5. Стиль компромісу. Передбачає часткове задоволення інтересів обох сторін через взаємні поступки. Тобто якщо опонент поступається у чомусь, то відповідно йде на поступки й інша сторона. Цей стиль є ефективним, якщо сторони прагнуть одного і того ж, але знають, що одночасно неможливо досягнути власних цілей. Компроміс часто є останньою можливістю прийняти раціональне рішення. Як правило, він є результативнішим для сторони, яка володіє більшою владою. Цей стиль є найбільш прийнятним у разі:
— рівноправності та єдності інтересів усіх сторін;
— намагання усіх сторін швидко віднайти розв'язання проблеми;
— погодження всіх з тимчасовим рішенням;
— безуспішності інших підходів до розв'язання проблеми;
— ймовірності збереження добрих взаємовідносин у результаті компромісу;
— готовності отримати хоча б щось, ніж втратити все. Існує наука — конфліктологія, яка вивчає природу
конфліктів, їх виникнення, види, шляхи подолання та наслідки. її виникнення пов'язане з тим, що різноманітні конфліктні ситуації супроводжують діяльність кожної людини, колективу, організації загалом.
Все темы данного раздела:
Тема №1: Сутність і значення менеджменту
План:
1. Предмет, об’єкт і суб’єкт менеджменту
2. Категорії „управління” і „менеджмент”
3. Методи дослідження у менеджменті
4. Менеджери та підприємці
5
Предмет, об’єкт і суб’єкт менеджменту
В умовах розвитку ринкових відносин менеджмент активно проникає на українські підприємства. Підприємці зацікавлені у використанні його основних надбань, оскільки це дає змогу досягнути стрункої
Методи дослідження у менеджменті
З метою з'ясування тенденцій розвитку, законів і принципів менеджменту застосовують різноманітні методи дослідження.
1. Діалектичний метод. Вивчає явища в розвитку, а саме — взаємозумовл
Менеджери та підприємці
Однією з центральних фігур сучасного менеджменту є менеджер.
Менеджер — управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні ідеї господарювання, нововведення та досягнення
Відмінності між менеджером та підприємцем
Певною мірою ролі менеджера і підприємця можуть збігатися. Так, підприємець, який започаткував н
Рівні управління
Об'єктивність процесів управління передбачає поділ управлінської праці. З огляду на його спрямування виокремлюють горизонтальний (призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами) і
Передумови виникнення науки управління організацією
Необхідність в управлінській діяльності виникла на перших етапах становлення людського суспільства. Первісні люди змушені були певним чином будувати свою діяльність. Так, у процесі полювання, пошу
Етапи розвитку менеджменту
В історії менеджменту чітко окреслюється 6 основних етапів його розвитку.
1. Розвиток науки про управління людьми в процесі виробництва.
2. Формування управлінських механізмів на
Розвиток управлінської науки в Україні
В Україні управлінська наука протягом тривалого часу розвивалася в межах концепцій, які домінували в колишньому СРСР. Попри те що науково-пошукові дослідження були спрямовані на вдосконалення ад
Сутність і класифікація організацій
У процесі виробничо-господарської діяльності працівники об'єднуються з метою виконання місії, цілей та завдань організації. Саме це забезпечує ефективне використання ділових якостей кожної людин
Колективи (групи) працівників в організації
Кожна організація складається з формальних і неформальних груп (колективів), які внаслідок дії різноманітних чинників взаємодіють у різних конфігураціях, що впливає на загальну якість і ефективні
Фактори впливу на організацію
Діяльність організації залежить від різноманітних факторів.
Фактори впливу на організацію — рушійні сили, які впливають на виробничо-господарську діяльність організації та забезпечують пев
Процес менеджменту
Процес менеджменту охоплює керуючу та керовану системи організації, функції, методи менеджменту, управлінські рішення, комунікації, керівництво тощо.
Процес менеджменту — послідовність пе
Сутність, особливості та класифікація функцій менеджменту
Технологія управління підприємством (організацією) є безперервним, динамічним, послідовним, стійким, мінливим, цілеспрямованим процесом, який має циклічний характер. Вона формується завдяки безпер
Сутність, особливості та класифікація функцій менеджменту
Технологія управління підприємством (організацією) є безперервним, динамічним, послідовним, стійким, мінливим, цілеспрямованим процесом, який має циклічний характер. Вона формується завдяки безпер
Сутність і види планування
Процес планування формує орієнтир майбутньої діяльності організації.
Планування — вид управлінської діяльності (трудових процесів), який визначає перспективу і майбутній стан організації,
Загальна характеристика бізнес-планування
Важливим напрямом планування в організації є формування бізнес-плану.
Бізнес-план — документ, що містить систему заходів чи програму дій, пов'язаних часом і місцем реалізації, узгоджених
Сутність та особливість функції організування
Наступним кроком після визначення перспективи і майбутніх параметрів діяльності організації є її побудова, яка закріплює повноваження, завдання та обов'язки працівників у різних підрозділах і на
Побудова організацій
Побудова організації здійснюється шляхом організаційного проектування. Його основою є стратегічний план, спрямований на реалізацію місії, цілей організації. Організаційне проектування здійснюєтьс
Аналіз та оцінювання організаційних структур управління
Організаційна структура управління в системі менеджменту постійно змінюється під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ, а також результатів виробничо-господарської діяльності підп
Організаційні структури управління великих підприємств в умовах ЗЕД
Організаційні структури управління великих компаній мають на меті встановлення чітких взаємозв'язків, розподіл повноважень, прав, обов'язків та відповідальності між численними підрозділами. На ри
Організаційні структури управління дрібних і середніх підприємств в умовах ЗЕД
Різноманітними є організаційні форми управління зовнішньоекономічною діяльністю дрібних і середніх підприємств. Здебільшого вони займаються лише експортною та імпортною діяльністю, оскільки їх фін
Сутність і теоретико-прикладні засади мотивування
Після визначення перспектив організації та завершення її побудови особливого значення набувають питання створення максимальної зацікавленості працівників у результатах діяльності організації, тоб
Матеріальне стимулювання праці
Однією з найважливіших мотиваційних теорій є теорія матеріального стимулювання праці. Вона полягає у формуванні та використанні систем матеріальних стимулів праці1 і розподілу заробітної плати ві
Сутність й особливості контролювання
Після планування, організування і мотивування діяльності в організації виникає потреба в забезпеченні постійних спостережень за ходом виробничо-господарських процесів та у виявленні проблем, які
Види контролю
Як важливу категорію менеджменту контроль класифікують за різними ознаками.
1.3а змістом: фінансовий, виробничий, маркетинговий та ін.
Фінансовий контроль постає як система спос
Система контролювання виробничих процесів
Особливості створення, налагодження та функціонування системи контролювання в організації можна проілюструвати на прикладі контролю виробничих процесів.
Система контролювання виробничих
Регулювання як загальна функція менеджменту
Виявлені на засадах контролювання проблеми і порушення процесу виробничо-господарської діяльності, а також негативні його результати вимагають здійснення регулювання.
Регулювання — вид у
Сутність та особливості формування методів менеджменту
Результатом виконання будь-яких конкретних функцій менеджменту, що здійснюються на засадах загальних функцій, є отримані методи менеджменту.
Методи менеджменту — способи і прийоми впливу
Класифікація та характеристика методів менеджменту
Методи менеджменту класифікують за різними ознаками:
— напрямком впливу на керований об'єкт; — способом врахування інтересів працівників; — формою впливу; — характером впливу (рис. 3.2).
Сутність, класифікація та процес вироблення управлінських рішень
Отримані в процесі управлінської діяльності методи менеджменту зможуть впливати на керовану систему тільки після її офіційного визнання, тобто після прийняття управлінського рішення.
Упра
Оптимізація управлінських рішень
Оптимізація є найважливішим етапом технології вироблення раціональних управлінських рішень.
Оптимізація управлінських рішень — вибір найефективнішого варіанта рішення (найраціональнішого
Сутність комунікацій та їх інформаційне забезпечення
Сутність комунікацій становлять взаємозв'язки між працівниками, підрозділами, організаціями тощо. Вони супроводжують усі процеси, що відбуваються в організації.
Комунікаці
Комунікаційний процес
Забезпечення злагодженої роботи підрозділів організації, окремих виконавців, груп працівників, а також необхідних контактів із зовнішнім середовищем вимагає своєчасного передавання інформації різ
Комунікації ділових партнерів
Оскільки кожна організація є складною, формалізованою та відкритою системою і функціонує у зовнішньому середовищі, то існує об'єктивно зумовлена необхідність налагодження та розвитку контактів із
Особливості спілкування та проведення переговорів з іноземними контрагентами
Для формування та розвитку ділових відносин з представниками іноземних держав важливо мати інформацію про особливості їх діяльності, результативності, національного характеру, манери поведінки. Ц
Сутність, основні засади керівництва та лідерства
Керівництво є об'єднувальною функцією менеджменту, яка пронизує всі управлінські процеси в організації.
Керівництво — вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади заб
Підходи до керівництва
У менеджменті важливими є поведінка керівника (менеджера), використовувані засоби впливу та стилі керівництва при зосередженні зусиль працівників на досягненні цілей організації. З цього погляду
Стилі керівництва
У процесі управлінської діяльності керівник виробляє певні способи, важелі та механізми впливу на підлеглих, які в сукупності формують стиль керівництва.
Стиль керівництва — сукупність спо
Стреси як об’єкт керівництва
Конфліктні ситуації часто призводять до стресових станів у індивідів.
Стрес — стан, спричинений великими або малими обсягами робіт, необхідністю людей уживатися між собою, конфліктом, неви
Відповідальність та етика в менеджменті
Діяльність у сфері бізнесу пов'язана не лише з досягненням економічного результату, який вимірюється передусім обсягами виготовленої продукції (послуг) та рівнем прибутку підприємства. Важливе з
Юридична та соціальна відповідальність у менеджменті
У процесі діяльності організації виділяють два види відповідальності підприємця та менеджера — юридичну та соціальну.
Юридична відповідальність —дотримання конкретних державних законодавчи
Етика у менеджменті
Кожна організація функціонує в економічному просторі, де склалися певні моральні устої, принципи, культура. Тому підприємці та менеджери повинні будувати свої стосунки з підлеглими, партнерами на
Взаємозв’язок відповідальності й етики у менеджменті
Взаємозв'язок відповідальності й етики, а також їх роль в управлінні організацією в загальних рисах проілюстровано на рис. 4.1.
Організаційні зміни, організаційний розвиток як об’єкти управління
Організація є динамічною системою, вона постійно і безперервно змінюється. Відповідно змінюються і всі її складові: керуюча і керована системи, технології, техніка, професійний, кваліфікаційний та
Ефективність менеджменту
Організаційні зміни та організаційний розвиток передбачають підвищення ефективності систем менеджменту.
Ефективність менеджменту — результативність управлінської діяльності, що визначаєть
Особливості японської системи менеджменту
Нині в усьому світі посилюється увага до японського менеджменту, який вважають одним із чинників стрімкого економічного розвитку цієї країни. Займаючи 0,2% світової території та налічуючи 2,5% на
Особливості німецької системи менеджменту
До закінчення Другої світової війни на підприємствах Німеччини застосовувався жорсткий авторитарний стиль управління, що було зумовлено абсолютистським військовим устроєм у державі. Головним був п
Особливості шведської системи менеджменту
У другій половині XX ст. жодна країна не знала такого високого середнього темпу зростання валового національного продукту (ВНП) на душу населення, як Швеція. Причинами бурхливого економічного роз
Особливості фінської системи менеджменту
Фінська школа менеджменту — одна з наймолодших у світі. Вона є важливим фактором економічних успіхів країни. Найвідоміпіими авторами сучасного фінського менеджменту є Тімо Санталайнена, Еєро Воутіл
Особливості французської системи менеджменту
Франція — один із центрів розвитку культури, мистецтва, промисловості в Західній Європі. Високорозви-нутими є її атомна промисловість (виробляє 75% електроенергії), автомобілебудівна («Пежо», «Ре
Новости и инфо для студентов