Q – фізичний (реальний) обсяг ВНП.

При макроекономічному підході до аналізу попиту на гроші з'являється третій чинник — швидкість обігу грошей. Чим вища швидкість обігу грошей, тим меншим буде попит на гроші, і навпа­ки. Тобто вплив цього показника на попит обернено пропорційний. Оскільки швидкість обігу грошей формується під впливом багатьох чинників, то всі вони опосередковано теж впливають на попит на гроші.

Чинник зміни норми процента. На попит на гроші впливає тривалість збе­рігання їх запасу індивідом: чим довше вони зберігаються в індивідів, тим більшим буде їх залишок і тим рідше вони передаватимуться одним індивідом іншому. А тривалість зберігання залежить від зміни очікуваного доходу на менш ліквідні (альтернативні гро­шам) активи, у тому числі й унаслідок зміни норми процента.

 

МД = f(R)

 

Де R – норма доходу на капіталізовані активи.

Чинник накопичення багатства полягає в тому, що еконо­мічні суб'єкти, накопичуючи багатство у формі різних активів, відносно рівномірно розміщують приріст його між всіма видами активів, у тому числі й у вигляді запасу грошей. Унаслідок цього в міру збільшення маси багатства зростатиме і попит на гроші.

 

МД = f(В)

 

Де В – обсяг багатства.

Чинник інфляції впливає на попит на гроші в кількох на­прямах. В умовах інфляційного зростання цін запас грошей, який мають у своєму розпорядженні економічні суб'єкти, не­минуче знецінюється, і вони зазнають втрат, що само по собі провокує скорочення їх попиту на гроші. Крім того, інфляцій­не зростання цін неминуче підштовхує вверх ставку процента і всі інші очікувані доходи на альтернативні грошам види акти­вів. Унаслідок цього буде зростати альтернативна вартість гро­шових запасів і скорочуватися попит на гроші.

 

МД = f(І)

 

Де І – рівень інфляції.

Очікуван­ня погіршення кон'юнктури ринків взагалі, зокрема скорочення товарної пропозиції, посилення товарного дефіциту, погіршення якості продукції тощо. В усіх цих випадках економічні суб'єкти віддадуть перевагу накопиченню багатства у товарній формі, а не в грошовій, і попит на гроші скоротиться.

 

МД = f(О)

 

Де О – очікування зміни ринкової кон”юктури.

З урахуванням новітніх чинників впливу на попит на гроші, формулу його можна записати у такому вигляді:

 

+ + - + - -

МД = f (Q,P,R,B,I,O)

 

де Q — реальний обсяг ВНП;

Р — середній рівень цін;

R — рівень очікуваного доходу на альтернативні грошам активи;

В—обсяг багатства;

І— рівень інфляції;

О — очікування змін ринкової кон'юнктури.

Знаки (+), (-), що стоять над літерами, показують залежність зміни попиту на гроші від зміни відповідного фактора: (+) означає пряму залежність, (-) обернену.

 

 

3. Закон грошового обігу

 

Для нормального функціонувення економічної системи необхідна кількість грошей, яка визначається законом грошового обігу. Сутність його полягає в тому, що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна, об'єктивно обумовлена маса ку­півельних і платіжних засобів.

Кількість грошей, у середньому необхідних для обігу протя­гом певного часу (М), прямо пропорційна масі товарів і рівню їх цін та обернено пропорційна середній швидкості обігу грошової одиниці. Цю залежність можна виразити формулою:

 

 

де Р • Q — сума цін товарів, що реалізуються за певний період, або номінальний ВНП;

V — середня кількість оборотів грошової одиниці за цей же період.

Якщо врахувати всі додаткові фактори, що діють на грошо­ву масу, то кількість грошей можна виразити так:

 

 

де Σ К — сума продажів товарів і послуг у кредит;

Σ П — загальна сума платежів, строк оплати яких настав;

Σ ВП — сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів.

 

 

4. Маса грошей в обороті та грошова база. Грошові агрегати.

 

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, вели­чина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосе­редньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить — на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключо­вим напрямом державної грошово-кредитної політики.

Під грошовою масою слід розуміти всю сукуп­ність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпо­рядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Складовими грошової маси є депозити економічних суб”єктів (підприємств, організацій, населення) в комерційних банків, якими вони в разі необхідності можуть користуватися, й готівки, що перебуває в обігу поза банківською системою. Грошову масу можна визначити за формулою: