Поняття, завдання та форми реструктуризації підприємства

Реструктуризація підприємства - здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових та технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

Реструктуризація підприємства направлена на розв’язання двох основних завдань:

- по-перше, оперативно забезпечити виживання підприємства;

- по-друге, відновити конкурентоспроможність підприємства на ринку.

Відповідно до цих завдань і розглядають взаємозв’язані форми і види реструктуризації підприємств.

За формами реструктуризація поділяється на оперативну та стратегічну.

За оперативної реструктуризації підприємства розв’язуються дві основні проблеми: забезпечення ліквідності та суттєве поліпшення результатів діяльності підприємства. Період оперативної реструктуризації триває приблизно 3 - 4 місяці.

Оперативні зміни на підприємстві потребують проведення слідуючих заходів:

Ø зміна окремих складових організаційної структури підприємства;

Ø створення й відокремлення нових структурних підрозділів;

Ø оперативне зниження дебіторської заборгованості;

Ø зменшення величини оборотних активів шляхом виявлення та реалізації зайвих запасів;

Ø відмова від пайової участі в інших підприємствах, якщо попередній аналіз підтвердив недостатню економічну ефективність такої участі;

Ø зменшення вартості основних засобів через реалізацію зайвого обладнання, транспортних засобів тощо;

Ø аналітична оцінка та припинення вкладання неефективних інвестицій;

Ø удосконалення організації виробництва;

Ø удосконалення управління грошовими потоками;

Ø економія витрат;

Ø виключення збиткових видів діяльності;

Ø підвищення контролю за якістю продукції та витрачанням фінансових ресурсів.

Стратегічна реструктуризація підприємства забезпечує його довготермінову конкурентоспроможність. Для її досягнення необхідне визначення стратегічної мети підприємства, розробка стратегічної концепції розвитку, а також напрямів та інструментів реалізації цієї мети.

Стратегічна реструктуризація полягає у розробці та здійсненні довгострокових заходів для стабілізації виробництва та зміцнення фінансового стану підприємства. Вона здійснюється за рахунок залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування.

Основними шляхами цієї реструктуризації можуть бути:

§ реструктуризація організаційної структури підприємства та реструктуризація власності;

§ впровадження нових технологій;

§ придбання та установка нового обладнання;

§ розробка нових видів продукції;

§ пошук нових ринків збуту;

§ підвищення кваліфікації персоналу.

Вибір конкретних реорганізаційних заходів повинен бути індивідуальним по кожному підприємству і залежить від рівня економічного стану підприємства, що реорганізовується.

 

2. Види та показники ефективності реструктуризації підприємства

Існують слідуючі види реструктуризації:

1) організаційно-правова;

2) технічна;

3) економічна;

4) фінансова;

5) управлінська.

Організаційно-правовий вид реструктуризації характеризується процесами комерціалізації, корпоратизації, зміни організаційної структури та власника підприємства.

Технічний вид реструктуризації пов’язаний із забезпеченням такого стану підприємства, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології, „ноу-хау”, управлінських навичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання, тобто всього того, що дає підприємству змогу виходити на ринок з конкурентоспроможною продукцією.

Економічний вид реструктуризації характеризується капітальними та поточними витратами, обсягом реалізованої продукції, ціновою політикою, тобто тим, що забезпечує досягнення високого рівня рентабельності господарської діяльності підприємства.

Фінансовий вид реструктуризації передбачає зміну структури та розмірів власного й позичкового капіталу та інших пасивів підприємства, що вплине на формування структури балансу, за якої показники ліквідності і платоспроможності задовольнять вимоги ринку.

Фінансову реструктуризацію можна здійснити шляхом:

§ відстрочки погашення кредиторської заборгованості;

§ одержання додаткових кредитів;

§ списання безнадійної заборгованості;

§ збільшення статутного фонду;

§ зниження процентної ставки по заборгованості;

§ заморожування інвестиційних вкладень;

§ отримання від інвесторів нових інвестицій.

Управлінський вид реструктуризації пов’язаний з підготовкою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспроможне функціонування підприємства, зміну його організаційної структури, менеджменту, технологічної, інноваційної та маркетингової політики.

Вибір виду реструктуризації залежить від характеру проблем підприємства. Іноді підприємство потребує лише часткової або так званої обмеженої реструктуризації для відновлення економічної та технічної життєздатності.

Реструктуризація підприємств здійснюється після занесення їх до Реєстру неплатоспроможних суб’єктів господарювання і поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності з висновками про можливі напрями фінансового оздоровлення.

Проведення реструктуризації підприємства здійснюється слідуючим чином:

1. Проведення попереднього аналізу фінансового стану неплатоспроможного підприємства.

2. Включення до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.

3. Здійснення поглибленого аналізу техніко-економічного та фінансового стану підприємства.

4. Обґрунтування концепції реструктуризації підприємства.

5. Розробка плану реструктуризації, розробка бізнес-планів нових реорганізованих підприємств.

6. Здійснення організаційно-економічних, правових і технічних заходів з реструктуризації.

7. Визначення економічної ефективності реструктуризації підприємства.

8. Оцінка результатів створення та функціонування нових організаційно-правових структур.

Концепція реструктуризації підприємства включає слідуючі розділи:

Ø організаційний;

Ø виробничий;

Ø інвестиційний;

Ø економічний;

Ø зовнішньоекономічної діяльності;

Ø управління персоналом;

Ø соціальний;

Ø екологічний.

Можливі наступні варіанти проведення реструктуризації підприємства:

1. Об’єднання (злиття) підприємств з утворенням нової юридичної особи.

2. Виділення окремих структурних підрозділів з утворенням нових юридичних осіб.

3. Створення державної холдингової компанії з дочірніми підприємствами.

4. Передача виділених структурних підрозділів у сферу управління іншого керуючого органу.

5. Перепрофілювання підприємства.

Ефективність реструктуризації підприємства характеризується слідуючими основними показниками:

ü ріст продуктивності праці за рахунок впровадження сучасної системи машин, автоматизованих ліній тощо;

ü зниження витрат виробництва;

ü досягнення і зростання прибутковості;

ü збільшення обсягів виробництва та продажу продукції;

ü ріст грошових надходжень;

ü оновлення платоспроможності та ліквідності;

ü ріст обсягів експорту та завоювання внутрішнього ринку.

 

3. Санація (фінансове оздоровлення) підприємства

Слово „санація” походить від латинського „sanare”, що означає оздоровлення або одужання. Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дає визначення термінів санація та досудова санація.

Санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних та правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, санація - система заходів щодо попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації.

Санацію підприємство проводить у трьох основних випадках:

- до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство звертається до зовнішньої допомоги в спробі вийти з кризового стану;

- якщо підприємство, звернувшись в господарський суд із заявою про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації (характерно для державних підприємств);

- якщо рішення про проведення санації виносить господарський суд на основі одержаних пропозицій задовільнити вимоги кредиторів до боржника і виконати його зобов'язання перед бюджетом.

Залежно від масштабів кризового стану підприємства і умов надання йому зовнішньої допомоги виділяють два види санації:

а) без зміни статусу юридичної особи. Таку санацію здійснюють з метою усунення неплатоспроможності підприємства, якщо його кризовий стан - тимчасове явище;

б) зі зміною статусу юридичної особи підприємства. Ця форма санації має назву реорганізації підприємства і передбачає здійснення процедур зміни форми власності, організаційно-правових форм діяльності та ін. Реорганізацію підприємства проводять при його глибокому кризовому стані.

Згідно законодавства України санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців. За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника.

План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.

План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства.

У разі наявності інвесторів план санації розробляється та погоджується за участі інвесторів.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути:

Ø реструктуризація підприємства;

Ø перепрофілювання виробництва;

Ø закриття нерентабельних виробництв;

Ø відстрочка та (або) розстрочка платежів, списання частини боргів, про що укладається мирова угода;

Ø ліквідація дебіторської заборгованості;

Ø реструктуризація активів боржника;

Ø продаж частини майна боржника;

Ø зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

Ø виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

Ø продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств);

Ø одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується в першу чергу за рахунок реалізації майна боржника;

Ø звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога в цьому разі виплачується за рахунок інвестора, а за його відсутності - за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного для цієї мети;

Ø інші способи відновлення платоспроможності боржника.

Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

У разі схвалення комітетом кредиторів плану санації, який передбачає більший строк санації боржника, ніж початково встановлений, господарський суд продовжує строк санації, якщо є підстави вважати, що продовження строку санації і виконання плану санації приведе до відновлення платоспроможності боржника.