Вступне слово вчителя.

 

Вч. На минулому уроці ми познайомилися з жанром української пісенної творчості, який характерний тільки українському народові.

Це – думи. Вони оспівують ратні подвиги українського народу, проповідують суспільну та сімейну мораль. Думи відрізняються від пісень імпровізаційно-речитативним оповідним характером мелодики.

Виконавцями дум були кобзарі, бандуристи, лірники.

 

Розповідь про кобзарів на Запорізькій Січі

На Запорізькій Січі існувало кілька шкіл, серед них – і кобзарська. Є історична згадка, що там навіть формували кобзарську сотню зі співців, що під час бою вміли застосувати шаблю та пістоль.

Якось у лютій битві між козаками та яничарами ніхто не міг здобути перемогу. Тоді гетьман дав наказ кобзарській сотні підтримати вояків.

Як заграли кобзарі «Метелицю», з гиком, свистом під градом стріл і куль, так неначе хто підмінив смертельно втомлених козаків. Де й сили взялися для атаки! Турки не витримали навального удару і в паніці кинулися навтьоки.

Кобзарі ніколи не корилися ворогам. За правду, яку вони розповідали, за підтримку бойового духу українського народу їх грізно карали.

 

У кожній бандурі – коштовна перлина :

Душа кобзаря – співця України.

Бо пісня про волю навік зостанеться,

Із серця у серце вогнем переллється.

А струни бандури сумують і плачуть.

В них наше минуле озветься неначе.

І ділиться болем, і душу лікує.

Хто серцем багатий, той спів цей почує.

Відомими кобзарями, що уславили свої імена відданим служінням музі та народу, були

Остап Вересай, Гнат Гончаренко, Федір Кушнерик, Іван Кравченко-Крюковський, Євген Адамцевич.

Пізніше, коли Січ було зруйновано, саме кобзарі повертали сучасників до минулого, нагадуючи, хто вони, чиї діти, ким закуті у ланцюги кріпацтва.

Тарас Шевченко назвав книгу своїх віршів «Кобзар» і утвердив цим невмирущість народних співців.

 

Образ кобзаря у вірші Т. Шевченка «Перебендя» та в образотворчому мистецтві

Послухайте уривок із вірша Тараса Шевченка

І поміркуйте, чия доля описана в ньому.

 

Перебендя старий, сліпий, - Хто його не знає?

Він усюди вештаєшся Та на кобзі грає.

А хто грає, того знають І дякують люди:

Він їм тугу розганяє, Хоть сам світом нудить.

Попідтинню сіромаха І днює й ночує;

Нема йому в світі хати; Недоля жартує

Над старою головою, А йому байдуже;

Сяде собі, заспіває: «Ой не шуми, луже!»

Заспіває та й згадає, Що він сиротина,

Пожуриться, посумує, Сидячи під тином.

Отакий-то перебендя, Старий та химерний!..

Заспіває, засміється, А на сльози зверне…

У вірші розповідається про долю старого кобзаря – перебенді, про його мандрівне життя, сповнене труднощів і випробувань.

Коли ви слухали вірш і розглядали репродукції картин, то напевне звернули увагу на те, що образ кобзаря створювали і поети, і художники.

Репродукції картин доповнили вірш Тараса Шевченка, хоч і написані вони різними авторами та в різний час.

 

ІІ. Слухання. «Дума про козака Голоту»

 

III. Виконання музичної розспівки .

 

Вч. Співаючи пісню «Ой на горі та й женці жнуть!», ви помітили, що закінчується вона нотою фа, а біля скрипкового ключа записано знак сі - бемоль. Якщо в мажорній пісні тонікою є нота фа, а біля скрипкового ключа записано знак сі – бемоль, то пісня написана у фа мажорі.

Заспівайте звукоряд фа мажор. У ньому слід співати не сі , а сі бемоль.

 

 

 

IV. Продовження розучування пісні „Ой на горі та й женці жнуть”

Вч. Демонстрація української народної пісні „Ой на горі та й женці жнуть”

 

Продовження розучування пісні „Ой на горі та й женці жнуть”

Караоке. Пісня „Ой на горі та й женці жнуть”