Фонетичне і граматичне освоєння іншомовних слів - раздел Философия, Звукові одиниці виконують у мові певні функції: твірну конститутивну та опізнавальну ідентифікаційну, які одночасно виявляються в процесі комунікації Іншомовні Слова, Запозичені Українською Мовою, Підпорядковуються Її Фонетичні...
Іншомовні слова, запозичені українською мовою, підпорядковуються її фонетичній і граматичній системі, підпадають діянню її внутрішніх законів. Деякі з них, що давно запозичені або означають назви поширених явищ і часто вживаються, повністю засвоєні українською мовою й уже не сприймаються як іншомовні, наприклад: буква, крейда, папір, кавун, гарбуз, клуб, партія, агроном, трактор, партизан, солдат та ін. На їх основі за допомогою різних словотворчих засобів творяться нові слова: папір — папірець, паперовий; гарбуз — гарбузиння, гарбузовий; агроном — агрономія, агрономічний, агронавчання.У деяких давно засвоєних словах можуть також відбуватися історичні чергування, властиві українській фонетиці (якір — якоря, колір — кольору, папір — паперу).
Ті ж запозичені слова, які означають назви понять і явищ, маловідомих широким масам або які рідко вживаються, не тільки сприймаються як іншомовні, а іноді можуть навіть зберігати форму, невластиву українській мові. До таких слів насамперед належать спеціальні терміни з якої-небудь галузі знання (ланцет, структура,—медична термінологія; лантан, літій,— хімічна термінологія; адажіо, сопрано — музична термінологія і под.) або назви, вживані в мові якої-небудь обмеженої соціальної групи населення (вуаль, жабо). Саме деякі слова цієї групи, як наприклад, іменники граве (важко, музичний термін), асюре (друкарська лінійка), жюрі (група осіб, що визначає наслідки конкурсу, змагання), колібрі (птах), зберігають невідмінювану форму, якої немає в морфологічній системі української мови.
Звуки, невластиві сучасній українській мові, не передаються в засвоєних іншомовних словах, а уподібнюються до звуків її фонетичної системи. Часто при цьому має значення написання слова в тій мові, звідки воно запозичується, особливо коли запозичення відбувається з книжного джерела. Наприклад, в англійській мові слово іапк вимовляється з відкритим голосним е, а в українській, як і в російській, через посередництво якої це слово запозичено, вживається звичайний звук а: танк. Вплив англійської орфографії на засвоєння у нас голосного а тут безперечний.. Однакові звуки в іншомовних словах досить часто можуть засвоюватися українською мовою по-різному. Так, німецький ь (у умляут), невідомий українській мові, передається через (гільза із Hьlse) та через у з попереднім м'яким приголосним (бюргер, дюна, рюкзак, Англійський звук у українською мовою передається як о (кок із соок) і як у (фут із foot).
Сучасній українській мові мало властиві дифтонги, тому вона їх уникає і в іншомовних словах. Проте однакові іншомовні дифтонги можуть передаватися в ній по-різному. Наприклад, дифтонга» в латинських словах засвоївся українською мовою і як ав, і як ау: Аврора, автор, аудієнція, аудиторія.
Іншомовні приголосні А і g звичайно передаються в українській мові одним фрикативним г: нім. укр. гардина, гаубиця; франц. gabarit, gazon, hautbois — укр. габарит, газон, гобой; лат. globus, humus — укр. глобус, гумус.
Іноді в процесі засвоєння в іншомовному слові змінюється й наголос. Наприклад, слова волейбол, кінгстон, стандарт, хуліган в українській мові наголошуються на останньому складі, а не на першому, як в англійській, звідки вони походять. Проте в запозичених словах наголос здебільшого все ж зберігається на тому складі, на якому він є в оригіналі. англ. бункер, трактор; франц. вінегрет, корнішон, томат.
Морфологічне освоєння іншомовних слів полягає в тому, що всі форми, яких немає в українській мові, замінюються такими, які властиві їй. Наприклад, всі іншомовні іменники засвоюються без артиклів: нім. die Bucht, der Schьrf — укр. бухта, шурф; франц. la mine, la piece, le partisan — укр. міна, п'єса, партизан. Флексії, які відрізняються від українських, замінюються в іншомовних словах звичайними для української мови: нім. die Kreide, франц. la mode, лат. missio, productio — укр. крейда, мода, пенсія, місія, продукція. При цьому досить часто може змінюватися й категорія роду іншомовного слова. Наприклад, в українській мові іменники дах,папір — чоловічого роду, а в німецькій, звідки вони запозичені,— середнього.Французькі іменники жіночого роду la balance, la banque засвоєні українською мовою в формі чоловічого роду (баланс, банк), і, навпаки, іменник чоловічого роду le role засвоєний у формі жіночого роду (роль), а іменник чоловічого роду le bureau — у формі середнього (бюро).
Іншомовні суфікси досить часто зовсім втрачаються в українській мові (наприклад, грецький -os, латинські -us, -um).
ЛІНІЙНІ СЕГМЕНТНІ І НЕЛІНІЙНІ СУПЕРСЕГМЕНТНІ ЗВУКОВІ ОДИНИЦІ... Завдяки тому що між звучанням і значенням існує постійний зв язок носії мови... Розрізняють лінійні і нелінійні звукові одиниці...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Фонетичне і граматичне освоєння іншомовних слів
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Голосні низького, середнього і високого підняття
В залежності від ступеня підняття язика, тобто від його руху у вертикальній площині, розрізняють голосні низького, середнього і високого підняття:
голосні низького підняття [а]
го
Класифікація Жовтобрюха
4.Українська фонетична і фонематична транскрипція
У 1881 році було створено міжнародну фонетичну асоціацію, яка у 1888 році виробила принципи фонетичної транскрипці
ПИТАННЯ № 4 Транскрипція і транслітерація
Коли виникає потреба позначити звучання слова, відмінне від його написання, вдаються до транскрипції. А для буквеного передавання іншомовних слів застосовують транслітерацію.
Тра
Явище регресивної асиміляції, акомодації і спрощення
Усі фонетичні зміни, що виникають внаслідок модифікації, можуть бути комбінаторні й позиційні.
Комбінаторні зміни — це зміни, що залежать від взаємодії звуків у мовн
Редукція голосних
Ненаголошеність безпосередньо пов'язана з редукцією звуків. Редукція (від лат. скорочую) — видозміна звуків, що є наслідком меншої напруженості й тривалості артикуляції.
Є два типи реду
Асиміляція приголосних
Асиміляція приголосних — дуже поширене явища в українській мові. Адаптація, асиміляція приголосних може бути прогресивною й регресивною. В укра-.Їнській мові виявляється переважно регресивна асимі
Позиційні модифікації приголосних
До позиційних модифікацій приголосних, які залежать від їх позиції щодо місця в слові і складі, належать зміни приголосних [в], [й] на [у], [й]. Тут спостерігається така залежність: на поч
ЧЕРГУВАННЯ Е З О ПІСЛЯ ШИПЛЯЧИХ ТА J
У сучасній українській мові після шиплячих ж, ч, ш, щ може вживатися звук є і звук о: шести —шостий, четвертий — чотири, жених —жонатий.
1. Звук є після ж, ч, ш, щ, буквосполучення дж та j
ВИМОВА ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
Голоснів українській мові у наголошеній позиції звучать чітко і виразно (голос, сила).
Так само чітко і виразно вимовляються і гол
ВИМОВА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
Дзвінкі приголосні [б], [д], [д’], [ґ], [ж], [з], [з’], [г], [дж], [дз], [дз’], як правило, зберігають свою дзвінкість.
Зокрема, це відбувається:
· на кінц
Слово, як одиниця мовної системи
Засади на яких будується слово:
- Графічна засада (написання послідовних знаків)
- Фонетика ( сукупність складів об’єднаних наголосом)
- Структура ( певна звукова послідо
Омоніми
Омоніми — це слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення.
їхні значення нічим не пов'язані між собою: коса «заплетене волосся», коса «знаряддя для
Антоніми
Слова з протилежним значенням називаються антонімами (від грецьких слів — апН — проти і опота — ім'я), наприклад: мир — війна; щастя — горе; початок — кінець; добрий — злий; високий — низький; гово
Склад сучасної української лексики з погляду її походження
Сучасна українська мова, як і всяка інша, .формувалася протягом багатьох епох, поступово розвиваючись і удосконалюючись у всіх своїх компонентах. Поступово, протягом багатьох віків, складався і її
Активна і пасивна лексика сучасної української мови
Словниковий склад української мови весь час змінюється, інтенсивно поповнюючись новими словами, постійно розвиваючись, удосконалюючись і збагачуючись. У процесі збагачення словника відбувається заг
Нейтральна лексика
користується кожний, хто володіє українською мовою, бо такі слова всім зрозумілі й означають поняття, звичайні для кожної людини.До стилістично нейтральної загальновживаної лексики належать назви н
Фразеологія української мови
Слова в мові вживаються не ізольовано, а в реченні або у фразі, тобто в сполученні з іншими словами. У нашій мові розрізняють словосполучення лексичні, синтаксичні і фразеологічні. Лексичне словосп
Джерела української фразеології
Фразеологія української літературної мови за своїм походженням неоднорідна. Найбільше в ній фразеологічних одиниць народного походження, як наприклад, прислів'я і приказки (Добре там живеться, де г
Граматичні ознаки іменника
Іменник має ряд граматичних ознак, які вирізняють його з-поміж інших частин мови. Значення предметності виражається морфологічними категоріями роду, числа, відмінка.
Рід
І ВІДМІНА
До цієї відміни належать іменники жіночого, чоловічого і спільного роду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я; хмара, мова, суша, рілля, надія, Марія, Олекса, Ілля, старост
М’яка група
Чоловічий рід
До м’якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боєць, велетень, звичай, край, учитель, Бенедьо; сю
IV ВІДМІНА
До четвертої відміни належать іменники середнього роду, в яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -єн: ведмежа, небожа, княжа, кача, шпача, собача
Творення форм минулого і давноминулого часу
Форми минулого часу творяться від основи інфінітива:
а) для чоловічого роду — за допомогою суфікса -в або без нього, якщо основа закінчується на приголосний: читав, мандр
Дуплексиви
Члени речення з подвійним зв'язком називають дуплексивами, особливістю яких є одночасне співвідношенням з обома головними членами речення (пор.: [Руденко 1988]): Темна хмара одна чорніє н
Формально-граматична класифікація складнопідрядних речень.
Ця класифікація ґрунтується на визначенні особливостей засобів зв'язку предикативних частин у структурі складнопідрядного речення та їх місця у структурі складнопідрядного речення. Формально-грамат
Основні етапи розвитку української пунктуації
Розділові знаки з’явилися у давніх греків і римлян. У писемних пам’ятках східних слов’ян до кінця ХІV ст.. вживалися крапка і різні поєднання крапок. Шість знаків розділовості було вже в граматиці
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов