Місце складносурядного речення в системі мови. Принципи класифікації складносурядних речень.
Місце складносурядного речення в системі мови. Принципи класифікації складносурядних речень. - раздел Философия, Звукові одиниці виконують у мові певні функції: твірну конститутивну та опізнавальну ідентифікаційну, які одночасно виявляються в процесі комунікації При Визначенні Складносурядних Речень Здебільшого Спираються На Автономний Ст...
При визначенні складносурядних речень здебільшого спираються на автономний статус предикативних частин у його складі та наявність формально вираженого синтаксичного зв'язку між ними: "До категорії складносурядних речень належать речення, утворені з двох чи кількох частин, формально-тотожних простим реченням, і пов'язаних сурядними сполучниками". Вживання сурядного сполучника виступає основним формальним показчиком синтаксичної єдності складносурядного речення.
Сімович називає складносурядні речення рівно рядно -зложеними або сполукою речень на тій підставі, що поєднуються "головні речення" .
До складносурядних належать тільки речення з формальним вираженням структурної автономності частин, матеріально реалізованим сурядним синтаксичним зв'язком між предикативними частинами. Такі утворення виступають цілісними комунікативними одиницями.
З організації складносурядних речень і у вираженні їх граматичних значень можуть також брати участь синтаксично спеціалізовані слова, розташовані у предикативних частинах (тому, все-таки, все ж, все одно, тільки, врешті-решт і под)
У зв'язку частин складносурядного речення значну роль відіграють особливості типізованого лексичного наповнення предикативних частин. Так, для складносурядних речень з протиставними відношеннями властивою є наявність у предикативних частинах різноманітних лексичних протиставлень, що посилюють загальне звучання.( Уже двічі за місяць дощі пройшли по всьому району, але над Васильківкою їх не було(протиставляються сполуки пройшли дощі і їх не було - відношення протиставно - обмежувальні).
Класифікація складносурядних речень у слов'янських синтаксичних дослідженнях істотно не видозмінювалася. У русистиці здебільшого описи складносурядного речення ґрунтувалися на дослідженні смислових відношень між їх компонентами івідповідно їх розгляд зводився до аналізу семантичних груп сполучників, внаслідок чого виділялися речення з: 1) єнальними. 2) розділовими та 3) протиставними відношеннями. 3 часом дещо доповнювався опис, оскільки до трьох названих розрядів додавалися ще два: пояснювальні, в яких частини пов'язані відношеннями пояснення або уточнення специфічними показниками цих відношень є сполучники тобто, а саме , і приєднувальні відношення, в яких друга частина виступає додатковим повідомленням щодо змісту першої частини. Аналогічні класифікації подаються і в інших слов'янських граматичних студіях, хоча виділення окремих типів відношень інколи не збігається. Класичний синтаксис традиційно розглядає складносурядне речення саме за смисловими відношеннями між їх частинами і залишає поза увагою аналіз структурних відмінностей різних типів цих речень, тобто для традиційного синтаксису властивим є нерозмежування з-поміж складносурядних одиниць речень відкритої і закритої структури .
Кількість предикативних частин у структурі складного речення виступає основою розмежування закритих і відкритих структур.
Складні речення відкритої структури - це речення з незамкненими рядами, що складаються з двох, трьох і більше частин, кількість яких завжди потенційно може бути збільшеною включенням нових: (І всі Ми як один підняли руки вгору. І тисяч молотів о камінь загуло. І в тисячні боки розприскалися штуки та відривки скачи... (І.Франко). Кожне з наведених речень допускає доповнення ще невизначеним числом предикативних частин Кількість частин у реченнях відкритої структури визначається не вимогами мовної форми, а позамовними чинниками - обсягом інформації, яку вміщує речення.
Складні речення закритої структури - це речення із замкненими рядами, що охоплюють дві предикативні частини: (Довженко в усьому поет, і це його виділяє з-поміж багатьох як митця) (О.Гончар). Приєднання до речень закритої структури третьої та наступних частин аж ніяк не створює поширення єдиного смислового цілого, а зумовлює витворення інших смислових1 відношень і трансформацію речення із складного у складне речення ускладненого типу1, пор.: Треба було вчасно приїхати до села, але автобуса не було і Треба було вчасно приїхати па села, але автобуса не було, оскільки всі рейси відмінено. У складі другого речення поєднані дві мінімальні конструкції складного речення, кожна з яких є сама по собі двокомпонентною: складносурядне речення закритої структури із сполучником але і складнопідрядне речення із сполучником оскільки. Яскраво виражається однотипність частин складного речення відкритої структури в їх засобах зв'язку, особливо у сполучниках, що бувають двох типів: І) складені сполучники типу ні... ні, та... 2) прості або складні сполучники, що бувають одиночними або повторюваними: і, або, а може бути. Останній сполучник належить до тих, що замикають ряд сурядних компонентів, не допускаючи наступного розширення типологічне адекватних одиниць. Це загалом не суперечить поняттю відкритої структури, оскільки такі сполучники не регламентують кількість компонентів ряду вони за своєю семантикою виступають сигналом закінчення ряду, вичерпності перерахування.
ЛІНІЙНІ СЕГМЕНТНІ І НЕЛІНІЙНІ СУПЕРСЕГМЕНТНІ ЗВУКОВІ ОДИНИЦІ... Завдяки тому що між звучанням і значенням існує постійний зв язок носії мови... Розрізняють лінійні і нелінійні звукові одиниці...
Голосні низького, середнього і високого підняття
В залежності від ступеня підняття язика, тобто від його руху у вертикальній площині, розрізняють голосні низького, середнього і високого підняття:
голосні низького підняття [а]
го
Класифікація Жовтобрюха
4.Українська фонетична і фонематична транскрипція
У 1881 році було створено міжнародну фонетичну асоціацію, яка у 1888 році виробила принципи фонетичної транскрипці
ПИТАННЯ № 4 Транскрипція і транслітерація
Коли виникає потреба позначити звучання слова, відмінне від його написання, вдаються до транскрипції. А для буквеного передавання іншомовних слів застосовують транслітерацію.
Тра
Явище регресивної асиміляції, акомодації і спрощення
Усі фонетичні зміни, що виникають внаслідок модифікації, можуть бути комбінаторні й позиційні.
Комбінаторні зміни — це зміни, що залежать від взаємодії звуків у мовн
Редукція голосних
Ненаголошеність безпосередньо пов'язана з редукцією звуків. Редукція (від лат. скорочую) — видозміна звуків, що є наслідком меншої напруженості й тривалості артикуляції.
Є два типи реду
Асиміляція приголосних
Асиміляція приголосних — дуже поширене явища в українській мові. Адаптація, асиміляція приголосних може бути прогресивною й регресивною. В укра-.Їнській мові виявляється переважно регресивна асимі
Позиційні модифікації приголосних
До позиційних модифікацій приголосних, які залежать від їх позиції щодо місця в слові і складі, належать зміни приголосних [в], [й] на [у], [й]. Тут спостерігається така залежність: на поч
ЧЕРГУВАННЯ Е З О ПІСЛЯ ШИПЛЯЧИХ ТА J
У сучасній українській мові після шиплячих ж, ч, ш, щ може вживатися звук є і звук о: шести —шостий, четвертий — чотири, жених —жонатий.
1. Звук є після ж, ч, ш, щ, буквосполучення дж та j
ВИМОВА ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
Голоснів українській мові у наголошеній позиції звучать чітко і виразно (голос, сила).
Так само чітко і виразно вимовляються і гол
ВИМОВА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
Дзвінкі приголосні [б], [д], [д’], [ґ], [ж], [з], [з’], [г], [дж], [дз], [дз’], як правило, зберігають свою дзвінкість.
Зокрема, це відбувається:
· на кінц
Слово, як одиниця мовної системи
Засади на яких будується слово:
- Графічна засада (написання послідовних знаків)
- Фонетика ( сукупність складів об’єднаних наголосом)
- Структура ( певна звукова послідо
Омоніми
Омоніми — це слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення.
їхні значення нічим не пов'язані між собою: коса «заплетене волосся», коса «знаряддя для
Антоніми
Слова з протилежним значенням називаються антонімами (від грецьких слів — апН — проти і опота — ім'я), наприклад: мир — війна; щастя — горе; початок — кінець; добрий — злий; високий — низький; гово
Склад сучасної української лексики з погляду її походження
Сучасна українська мова, як і всяка інша, .формувалася протягом багатьох епох, поступово розвиваючись і удосконалюючись у всіх своїх компонентах. Поступово, протягом багатьох віків, складався і її
Фонетичне і граматичне освоєння іншомовних слів
Іншомовні слова, запозичені українською мовою, підпорядковуються її фонетичній і граматичній системі, підпадають діянню її внутрішніх законів. Деякі з них, що давно запозичені або означають назви п
Активна і пасивна лексика сучасної української мови
Словниковий склад української мови весь час змінюється, інтенсивно поповнюючись новими словами, постійно розвиваючись, удосконалюючись і збагачуючись. У процесі збагачення словника відбувається заг
Нейтральна лексика
користується кожний, хто володіє українською мовою, бо такі слова всім зрозумілі й означають поняття, звичайні для кожної людини.До стилістично нейтральної загальновживаної лексики належать назви н
Фразеологія української мови
Слова в мові вживаються не ізольовано, а в реченні або у фразі, тобто в сполученні з іншими словами. У нашій мові розрізняють словосполучення лексичні, синтаксичні і фразеологічні. Лексичне словосп
Джерела української фразеології
Фразеологія української літературної мови за своїм походженням неоднорідна. Найбільше в ній фразеологічних одиниць народного походження, як наприклад, прислів'я і приказки (Добре там живеться, де г
Граматичні ознаки іменника
Іменник має ряд граматичних ознак, які вирізняють його з-поміж інших частин мови. Значення предметності виражається морфологічними категоріями роду, числа, відмінка.
Рід
І ВІДМІНА
До цієї відміни належать іменники жіночого, чоловічого і спільного роду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я; хмара, мова, суша, рілля, надія, Марія, Олекса, Ілля, старост
М’яка група
Чоловічий рід
До м’якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боєць, велетень, звичай, край, учитель, Бенедьо; сю
IV ВІДМІНА
До четвертої відміни належать іменники середнього роду, в яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -єн: ведмежа, небожа, княжа, кача, шпача, собача
Творення форм минулого і давноминулого часу
Форми минулого часу творяться від основи інфінітива:
а) для чоловічого роду — за допомогою суфікса -в або без нього, якщо основа закінчується на приголосний: читав, мандр
Дуплексиви
Члени речення з подвійним зв'язком називають дуплексивами, особливістю яких є одночасне співвідношенням з обома головними членами речення (пор.: [Руденко 1988]): Темна хмара одна чорніє н
Формально-граматична класифікація складнопідрядних речень.
Ця класифікація ґрунтується на визначенні особливостей засобів зв'язку предикативних частин у структурі складнопідрядного речення та їх місця у структурі складнопідрядного речення. Формально-грамат
Основні етапи розвитку української пунктуації
Розділові знаки з’явилися у давніх греків і римлян. У писемних пам’ятках східних слов’ян до кінця ХІV ст.. вживалися крапка і різні поєднання крапок. Шість знаків розділовості було вже в граматиці
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов