рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Дуплексиви

Дуплексиви - раздел Философия, Звукові одиниці виконують у мові певні функції: твірну конститутивну та опізнавальну ідентифікаційну, які одночасно виявляються в процесі комунікації Члени Речення З Подвійним Зв'язком Називають Дуплексивами, Особливістю Яких Є...

Члени речення з подвійним зв'язком називають дуплексивами, особливістю яких є одночасне співвідношенням з обома головними членами речення (пор.: [Руденко 1988]): Темна хмара одна чорніє на далекому небосхилі (В.Підмогильний). Словоформа одна одночасно стосується іменника хмара та дієслова чорніє. Члени речення з по­двійним зв'язком здобули в лінгвістиці назву "дуплексиви" (див.: [Че-снокова 1972, сі34; Чеснокова 1973, с.73]). Л.Д.Чеснокова включає в дуплексиви два типи другорядних членів речення з подвійним відно­шенням: атрибутивно-обставинні та атрибутивно-об'єктні. Перший позначає ознаку предмета, яка одночасно вказує на обставини, при яких спостерігається ця ознака: На фронт Микола пішов ще хлопцем (Я.Мельник), тобто хлопцем = коли був ще хлопцем. Атрибутивно-об'єктний дуплексив "позначає ознаку предмета, яка одночасно є об'єктом дії і виявляється у предмета тільки в результаті цієї дії" [Че­снокова 1973, с.73]. Цей тип дуплексива, на думку Л.Д.Чеснокової, спостерігається при дієсловах типу працювати, служити, оформити, оформитися, зарахувати, влаштувати, влаштуватися, зробити, зро­битися, вважати, вважатися та ін., напр.: Марія оформилася секре­тарем. Тут словоформа секретарем позначає атрибутивно-преди­кативну ознаку предмета і є одночасно об'єктом дії. Такий погляд має повне право на існування, але часто виникають труднощі у роз­межуванні обох типів дуплексивів у силу недостатньої мотивованості їх відмінностей.

В україністиці значного поширення набула точка зору І.Р.Ви­хованця, який кваліфікує дуплексиви як компоненти речення, що пе­ребувають у подвійних синтаксичних зв'язках, і на формально-гра­матичному рівні витлумачуються як подвійні присудки. "Подвійний присудок необхідно відрізняти від тотожних у зовнішньому плані елементів іменного складеного присудка у конструкціях з дієсловом стояти і прикметником, пор.: Люди стоячи похмурі й сумні (Я.Баш). Ліс стояв мовчазний. . (М.Чабанівський). Осінь стояла червоно баг­ряна, палаюча, суха (О.Гончар). Диференціація формально-синтаксичної структури поданих речень проходить по лінії семантич­ної природи іменника-підмета. Якщо іменник-підмет називає особу, то він поєднується подвійним синтаксичним зв'язком з елементами по­двійного присудка - дієсловом стояти і предикативним прикметни­ком. І навпаки - коли позицію підмета займають назви неживих пред­метів, то сполука "дієслово стояти + прикметник" з формально-синтаксичного боку не членується, тобто є аналітичною формою, іменним складеним присудком із трансформованим у зв'язку дієсло­вом стояти. Відмінність між двома вказаними типами синтаксичних конструкцій виявляє трансформація розчленування, пор.: Люди стоя­ли похмурі <— Люди стоячи -*- Люди були похмурі і Осінь стояла суха «— Осінь була суха'' [Вихованець 1992, с.90].

Зв'язок у конструкціях типу прибіг схвильований, стоячи по­хмурими інколи називають тяжінням, звертаючи увагу на тяжіння атрибутивного компонента до іменника-підмета. Кваліфікація його як подвійного синтаксичного зв'язку повністю розкриває статус та­ких компонентів у семантико-синтаксичній структурі речення.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Звукові одиниці виконують у мові певні функції: твірну конститутивну та опізнавальну ідентифікаційну, які одночасно виявляються в процесі комунікації

ЛІНІЙНІ СЕГМЕНТНІ І НЕЛІНІЙНІ СУПЕРСЕГМЕНТНІ ЗВУКОВІ ОДИНИЦІ... Завдяки тому що між звучанням і значенням існує постійний зв язок носії мови... Розрізняють лінійні і нелінійні звукові одиниці...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Дуплексиви

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Голосні низького, середнього і високого підняття
В залежності від ступеня підняття язика, тобто від його руху у вертикальній площині, розрізняють голосні низького, середнього і високого підняття: голосні низького підняття [а] го

Класифікація Жовтобрюха
4.Українська фонетична і фонематична транскрипція У 1881 році було створено міжнародну фонетичну асоціацію, яка у 1888 році виробила принципи фонетичної транскрипці

ПИТАННЯ № 4 Транскрипція і транслітерація
Коли виникає потреба позначити звучання слова, від­мінне від його написання, вдаються до транскрипції. А для буквеного передавання іншомовних слів застосовують транс­літерацію. Тра

Явище регресивної асиміляції, акомодації і спрощення
Усі фонетичні зміни, що виникають внаслідок моди­фікації, можуть бути комбінаторні й позиційні. Комбінаторні зміни — це зміни, що за­лежать від взаємодії звуків у мовн

Редукція голосних
Ненаголошеність безпосередньо пов'язана з редук­цією звуків. Редукція (від лат. скоро­чую) — видозміна звуків, що є наслідком меншої напру­женості й тривалості артикуляції. Є два типи реду

Асиміляція приголосних
Асиміляція приголосних — дуже поширене явища в українській мові. Адаптація, асиміляція приго­лосних може бути прогресивною й регресивною. В укра-.Їнській мові виявляється переважно регресивна асимі

Позиційні модифікації приголосних
До позиційних модифікацій приголосних, які зале­жать від їх позиції щодо місця в слові і складі, належать зміни приголосних [в], [й] на [у], [й]. Тут спостерігаєть­ся така залежність: на поч

ЧЕРГУВАННЯ Е З О ПІСЛЯ ШИПЛЯЧИХ ТА J
У сучасній українській мові після шиплячих ж, ч, ш, щ може вживатися звук є і звук о: шести —шостий, четвертий — чотири, жених —жонатий. 1. Звук є після ж, ч, ш, щ, буквосполучення дж та j

ВИМОВА ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
Голоснів українській мові у наголошеній позиції звучать чітко і виразно (голос, сила). Так само чітко і виразно вимовляються і гол

ВИМОВА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
Дзвінкі приголосні [б], [д], [д’], [ґ], [ж], [з], [з’], [г], [дж], [дз], [дз’], як правило, зберігають свою дзвінкість. Зокрема, це відбувається: · на кінц

Слово, як одиниця мовної системи
Засади на яких будується слово: - Графічна засада (написання послідовних знаків) - Фонетика ( сукупність складів об’єднаних наголосом) - Структура ( певна звукова послідо

Омоніми
Омоніми — це слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення. їхні значення нічим не пов'язані між собою: коса «запле­тене волосся», коса «знаряддя для

Антоніми
Слова з протилежним значенням називаються антонімами (від грецьких слів — апН — проти і опота — ім'я), наприклад: мир — війна; щастя — горе; початок — кінець; добрий — злий; високий — низький; гово

Склад сучасної української лексики з погляду її походження
Сучасна українська мова, як і всяка інша, .формувалася протягом багатьох епох, поступово розвиваючись і удосконалюючись у всіх своїх компонентах. Поступово, протягом багатьох віків, складався і її

Фонетичне і граматичне освоєння іншомовних слів
Іншомовні слова, запозичені українською мовою, підпорядковуються її фонетичній і граматичній системі, підпадають діянню її внутрішніх законів. Деякі з них, що давно запозичені або означають назви п

Активна і пасивна лексика сучасної української мови
Словниковий склад української мови весь час змінюється, інтенсивно поповнюючись новими словами, постійно розвиваючись, удосконалюючись і збагачуючись. У процесі збагачення словника відбувається заг

Нейтральна лексика
користується кожний, хто володіє українською мовою, бо такі слова всім зрозумілі й означають поняття, звичайні для кожної людини.До стилістично нейтральної загальновживаної лексики належать назви н

Фразеологія української мови
Слова в мові вживаються не ізольовано, а в реченні або у фразі, тобто в сполученні з іншими словами. У нашій мові розрізняють словосполучення лексичні, синтаксичні і фразеологічні. Лексичне словосп

Джерела української фразеології
Фразеологія української літературної мови за своїм походженням неоднорідна. Найбільше в ній фразеологічних одиниць народного походження, як наприклад, прислів'я і приказки (Добре там живеться, де г

Граматичні ознаки іменника
Іменник має ряд граматичних ознак, які вирізняють його з-поміж інших частин мови. Значення предметності виражається морфологічними категоріями роду, числа, відмінка. Рід

І ВІДМІНА
До цієї відміни належать іменники жіночого, чоловічо­го і спільного роду, що в називному відмінку однини ма­ють закінчення -а, -я; хмара, мова, суша, рілля, надія, Ма­рія, Олекса, Ілля, старост

М’яка група
Чоловічий рід До м’якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боєць, велетень, звичай, край, учитель, Бенедьо; сю

IV ВІДМІНА
До четвертої відміни належать іменники середнього роду, в яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -єн: ведмежа, небожа, княжа, кача, шпача, собача

За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні й присвійні.
Якісні прикметники називають ознаки предмета, що можуть проявлятися більшою або меншою мірою (відповідають на питання який?): легкий, легший, найлегший, дуже легкий; гарячий, дуже

Творення форм минулого і давноминулого часу
Форми минулого часу творяться від основи інфінітива: а) для чоловічого роду — за допомогою суфікса -в або без нього, якщо основа закінчується на приголосний: чи­тав, мандр

Місце складносурядного речення в системі мови. Принципи класифікації складносурядних речень.
При визначенні складносурядних речень здебільшого спираються на автономний статус предикативних частин у його складі та наявність формально вираженого синтаксичного зв'язку між ними: "До катег

Формально-граматична класифікація складнопідрядних речень.
Ця класифікація ґрунтується на визначенні особливостей засобів зв'язку предикативних частин у структурі складнопідрядного речення та їх місця у структурі складнопідрядного речення. Формально-грамат

Текст. Визначення тексту. Основні категорії художнього тексту. Функції тексту. Засоби зв’язку в тексті.
До визначення тексту можна підходити з різних позицій. Одні лінгвісти вважають, що текстом може бути тільки писемне мовлення, інші вчені беруть передусім не форму мовлення, а структурно-семантичні

Сучасна українська синтаксична поетика. Конструкції експресивного синтаксису. Називний теми. Парцеляція. Лексичний повтор із синтаксичним поширенням.
Розпочинаючи з 60-х років, з’явився термін «експресивний синтаксис», хоча саме поняття експресивного синтаксису до цих пір постає нечітко визначеним і окресленим. Питання про експр

Основи української пунктуації. Етапи розвитку української пунктуації.
Під пунктуацією переважно мають на увазі «систему загальноприйнятих правил вживання додаткових письмових знаків (розділових знаків), які служать для членування тексту відповідно до його синтаксични

Основні етапи розвитку української пунктуації
Розділові знаки з’явилися у давніх греків і римлян. У писемних пам’ятках східних слов’ян до кінця ХІV ст.. вживалися крапка і різні поєднання крапок. Шість знаків розділовості було вже в граматиці

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги