Текст. Визначення тексту. Основні категорії художнього тексту. Функції тексту. Засоби зв’язку в тексті.
Текст. Визначення тексту. Основні категорії художнього тексту. Функції тексту. Засоби зв’язку в тексті. - раздел Философия, Звукові одиниці виконують у мові певні функції: твірну конститутивну та опізнавальну ідентифікаційну, які одночасно виявляються в процесі комунікації До Визначення Тексту Можна Підходити З Різних Позицій. Одні Лінгвісти Вважают...
До визначення тексту можна підходити з різних позицій. Одні лінгвісти вважають, що текстом може бути тільки писемне мовлення, інші вчені беруть передусім не форму мовлення, а структурно-семантичні ознаки.
Текст – це певна з функціонально-смислового погляду упорядкована група речень або їх аналогів, які являють собою завдяки семантичним і функціональним взаємовідношенням елементів завершену смислову єдність. Існує два типи тексту – монологічний і діалогічний, які характеризується спільними закономірностями текстотворення, що визначають природу всякого тексту, але відрізняються між собою як з погляду структури, так і з погляду закономірностей текстотворення, які в них діють.
В сучасній лінгвістичній літературі складники тексту визначаються по-різному: то як складне синтаксичне ціле, то як над фразова єдність, то як прозова строфа. Текст – це середній елемент схеми комунікації, як гранично спрощено можна уявити у вигляді триелементної структури: автор (адресант) – текст – читач (адресат). Щодо мовця текст є кодованою величиною, оскільки мовець кодує певну інформацію з метою її донесення до читача, використовуючи при цьому наявні засоби. Для сприйняття вміщеної у тексті інформації, читач повинен її декодувати. В силу цього застосування тих чи інших засобів кодування має бути адекватним у вихідний і кінцевий момент комунікативного акту.
Художній текст складний і багатоплановий. Завдання його інтерпретації – виявити максимум закладених у ньому думок і почуттів художника. Основним засобом створення актуалізованого контексту є повтор актуалізованої одиниці і порушення передбачуваності її розгортання і безпосереднього оточення. У письмовому тексті значущими виступають різноманітні фонографічні реалізатори авторського задуму, що на рівні усного мовлення позбавлені свого навантаження, особливо графічні. Посилювати звучання фрази та її експресію може використання графона – найчастотнішого способу актуалізації фонетичних особливостей персонажа. Графон – це графічна фіксація індивідуальних особливостей мовлення: – Зиздратсе… – тикав кожному свою шкарубату руку.
До частотних лексем належать займенники, прийменники, сполучники, частки і под. Завдяки своїй лексико-семантичній недостатності займенники легко семантизуються і заповнюють власні семантичні ємності контекстуальним смислом. Найчастотнішим з-поміж сполучних засобів виступає сполучник сурядності і, актуалізація якого в художньому тексті досягається завдяки повтору. Повтор сполучного слова в стилістиці здобув назву полісиндетон ( «багатосполучниковість»).
Значущим у художньому тексті постає граматичне значення, яке може зазнавати різноманітних актуалізацій і насичень. Найчастіше актуалізуються дієслівні категорії часу, стану, перехідності/неперехідності. Саме в умовах художнього тексту час може набувати різноманітних модифікацій.
Найбільшою специфікою характеризується синтаксичний рівень тексту. Основними параметрами речення, які набувають додаткового навантаження, актуалізованого в межах художнього мовлення, виступають довжина, структура і пунктуаційне оформлення. До чинників, які сприяють чітко визначеній організації тесту, належать синтаксичні фігури. В сучасних художніх текстах рідко зустрічається силепс, анаколуф, хіазм, частотнішими виступають паралелізм, еліпс, інверсія, різноманітні види повторів.
Основні категорії тексту:членованість, зв’язність. Кожен компонент тексту характеризується відносною смисловою завершеністю. Формальну пов’язаність тексту називають когезією, зовнішньою злитістю, відрізняючи її від когерентності, внутрішньої злитості.
Закритість текстової системи взаємодіє й узгоджується з категорією цілісності (завершеності), яка виступає конституційною ознакою буль-якого тексту, що відрізняє текст від не-тексту.
Модальність– обов’язкова категорія художнього тексту. Поза модальністю текст як елемент комунікації не може існувати. Модальність тексту розпочинається ще до його створення: з першого акту авторського вибору – вибору теми і проблеми твору. Поряд з концептуальністю вона зумовлює всі етапи створення художньої дійсності твору, всі ступені відбору екстралінгвістичного і власне-лінгвістичного матеріалу, який включений у твір. З модальністю твору взаємодіє його прагматична спрямованість – спонукання до відповідної реакції.
Твердження про структурну організованість тексту, його системність дають підставу багатьом лінгвістам аргументувати наявність текстових парадигм: жанрової, функціонально-стильової та індивідуально-авторської.
ЛІНІЙНІ СЕГМЕНТНІ І НЕЛІНІЙНІ СУПЕРСЕГМЕНТНІ ЗВУКОВІ ОДИНИЦІ... Завдяки тому що між звучанням і значенням існує постійний зв язок носії мови... Розрізняють лінійні і нелінійні звукові одиниці...
Голосні низького, середнього і високого підняття
В залежності від ступеня підняття язика, тобто від його руху у вертикальній площині, розрізняють голосні низького, середнього і високого підняття:
голосні низького підняття [а]
го
Класифікація Жовтобрюха
4.Українська фонетична і фонематична транскрипція
У 1881 році було створено міжнародну фонетичну асоціацію, яка у 1888 році виробила принципи фонетичної транскрипці
ПИТАННЯ № 4 Транскрипція і транслітерація
Коли виникає потреба позначити звучання слова, відмінне від його написання, вдаються до транскрипції. А для буквеного передавання іншомовних слів застосовують транслітерацію.
Тра
Явище регресивної асиміляції, акомодації і спрощення
Усі фонетичні зміни, що виникають внаслідок модифікації, можуть бути комбінаторні й позиційні.
Комбінаторні зміни — це зміни, що залежать від взаємодії звуків у мовн
Редукція голосних
Ненаголошеність безпосередньо пов'язана з редукцією звуків. Редукція (від лат. скорочую) — видозміна звуків, що є наслідком меншої напруженості й тривалості артикуляції.
Є два типи реду
Асиміляція приголосних
Асиміляція приголосних — дуже поширене явища в українській мові. Адаптація, асиміляція приголосних може бути прогресивною й регресивною. В укра-.Їнській мові виявляється переважно регресивна асимі
Позиційні модифікації приголосних
До позиційних модифікацій приголосних, які залежать від їх позиції щодо місця в слові і складі, належать зміни приголосних [в], [й] на [у], [й]. Тут спостерігається така залежність: на поч
ЧЕРГУВАННЯ Е З О ПІСЛЯ ШИПЛЯЧИХ ТА J
У сучасній українській мові після шиплячих ж, ч, ш, щ може вживатися звук є і звук о: шести —шостий, четвертий — чотири, жених —жонатий.
1. Звук є після ж, ч, ш, щ, буквосполучення дж та j
ВИМОВА ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
Голоснів українській мові у наголошеній позиції звучать чітко і виразно (голос, сила).
Так само чітко і виразно вимовляються і гол
ВИМОВА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
Дзвінкі приголосні [б], [д], [д’], [ґ], [ж], [з], [з’], [г], [дж], [дз], [дз’], як правило, зберігають свою дзвінкість.
Зокрема, це відбувається:
· на кінц
Слово, як одиниця мовної системи
Засади на яких будується слово:
- Графічна засада (написання послідовних знаків)
- Фонетика ( сукупність складів об’єднаних наголосом)
- Структура ( певна звукова послідо
Омоніми
Омоніми — це слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення.
їхні значення нічим не пов'язані між собою: коса «заплетене волосся», коса «знаряддя для
Антоніми
Слова з протилежним значенням називаються антонімами (від грецьких слів — апН — проти і опота — ім'я), наприклад: мир — війна; щастя — горе; початок — кінець; добрий — злий; високий — низький; гово
Склад сучасної української лексики з погляду її походження
Сучасна українська мова, як і всяка інша, .формувалася протягом багатьох епох, поступово розвиваючись і удосконалюючись у всіх своїх компонентах. Поступово, протягом багатьох віків, складався і її
Фонетичне і граматичне освоєння іншомовних слів
Іншомовні слова, запозичені українською мовою, підпорядковуються її фонетичній і граматичній системі, підпадають діянню її внутрішніх законів. Деякі з них, що давно запозичені або означають назви п
Активна і пасивна лексика сучасної української мови
Словниковий склад української мови весь час змінюється, інтенсивно поповнюючись новими словами, постійно розвиваючись, удосконалюючись і збагачуючись. У процесі збагачення словника відбувається заг
Нейтральна лексика
користується кожний, хто володіє українською мовою, бо такі слова всім зрозумілі й означають поняття, звичайні для кожної людини.До стилістично нейтральної загальновживаної лексики належать назви н
Фразеологія української мови
Слова в мові вживаються не ізольовано, а в реченні або у фразі, тобто в сполученні з іншими словами. У нашій мові розрізняють словосполучення лексичні, синтаксичні і фразеологічні. Лексичне словосп
Джерела української фразеології
Фразеологія української літературної мови за своїм походженням неоднорідна. Найбільше в ній фразеологічних одиниць народного походження, як наприклад, прислів'я і приказки (Добре там живеться, де г
Граматичні ознаки іменника
Іменник має ряд граматичних ознак, які вирізняють його з-поміж інших частин мови. Значення предметності виражається морфологічними категоріями роду, числа, відмінка.
Рід
І ВІДМІНА
До цієї відміни належать іменники жіночого, чоловічого і спільного роду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я; хмара, мова, суша, рілля, надія, Марія, Олекса, Ілля, старост
М’яка група
Чоловічий рід
До м’якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боєць, велетень, звичай, край, учитель, Бенедьо; сю
IV ВІДМІНА
До четвертої відміни належать іменники середнього роду, в яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -єн: ведмежа, небожа, княжа, кача, шпача, собача
Творення форм минулого і давноминулого часу
Форми минулого часу творяться від основи інфінітива:
а) для чоловічого роду — за допомогою суфікса -в або без нього, якщо основа закінчується на приголосний: читав, мандр
Дуплексиви
Члени речення з подвійним зв'язком називають дуплексивами, особливістю яких є одночасне співвідношенням з обома головними членами речення (пор.: [Руденко 1988]): Темна хмара одна чорніє н
Формально-граматична класифікація складнопідрядних речень.
Ця класифікація ґрунтується на визначенні особливостей засобів зв'язку предикативних частин у структурі складнопідрядного речення та їх місця у структурі складнопідрядного речення. Формально-грамат
Основні етапи розвитку української пунктуації
Розділові знаки з’явилися у давніх греків і римлян. У писемних пам’ятках східних слов’ян до кінця ХІV ст.. вживалися крапка і різні поєднання крапок. Шість знаків розділовості було вже в граматиці
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов