Підвищення рівня безпеки транспортних процесів та енергоефективності

Безпека транспортних процесів включає: безпеку руху, антитерористичну безпеку, безпечне транспортування небезпечних вантажів, екологічну безпеку, енергетичну безпеку – підвищення енергоефективності та застосування альтернативних видів палива.

Підвищення рівня безпеки транспортних процесів належить до пріоритетів Транспортної стратегії.

Транспорт є найбільшим споживачем світлих нафтопродуктів, тому забезпечення енергетичної безпеки України особливо залежить від енергетичної ефективності транспортних засобів та технології транспортних процесів. Необхідно стимулювати пріоритетний розвиток екологічних та енергоефективних видів транспорту – залізничного, водного та громадського пасажирського як альтернативи індивідуальному транспорту в містах, як це передбачає Європейська транспортна політика.

Основними завданнями у сфері безпеки руху є:

розподіл функцій державного управління дорожнім рухом між суб’єктами виконавчої влади за напрямами їх діяльності, створення системи управління, гармонізованої з європейськими аналогами;

утворення Головної державної інспекції з безпеки на транспорті[1];

утворення Агенції ( Бюро ) з технічного розслідування подій на транспорті2

застосування системного підходу до виявлення та усунення джерел небезпеки та управління ризиками;

впровадження сучасних інформаційних технологій об’єктивного контролю безпеки руху (якості виконання польотів), супутникових систем контролю та регулювання руху транспортних засобів, інтелектуальних транспортних систем;

запровадження жорсткого контролю з боку державних органів за дотриманням вимог безпечної експлуатації транспортних засобів та транспортної інфраструктури, державних вимог до перевізників;

удосконалення системи допуску суб’єктів господарювання до діяльності з перевезень пасажирів і вантажів;

підвищення транспортно - експлуатаційних показників і безпечності автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів;

удосконалення порядку аналізу причин аварійності на транспорті та їх статистичного обліку;

удосконалення системи підготовки операторів рухомого складу та контролю за безпекою перевезень;

підвищення вимог до безпечності конструкції за рахунок проведення сертифікації транспортних засобів та формування діагностичної бази для забезпечення контролю їх технічного стану в експлуатації відповідно до вимог європейського та вітчизняного законодавства”.;

запровадження системи об’єктивного контролю за режимом руху транспортних засобів, використанням робочого часу та часу відпочинку операторів транспортних засобів, впровадження та застосування аварійно-рятувального забезпечення;

удосконалення системи надання медичної допомоги під час дорожньо-транспортних пригод;

створення постійно діючої системи навчання населення правилам поведінки та відповідальності за їх порушення на дорогахдля підвищення культури дорожньої безпеки на транспорті;

створення системи державного нагляду з метою розмежування функцій управління діяльністю видами транспорту та контролю за безпекою руху;

створення постійно діючої та єдиної системи навчання працівників галузевого автомобільного пасажирського транспорту щодо відповідності кваліфікації, умовам та заходам безпеки працівників, споживачів та учасників дорожнього руху.

Підвищення рівня безпеки руху вимагає прийняття:

Державної цільової програми підвищення безпеки дорожнього руху в Україні;

Державної цільової програми безпеки польотів в Україні;

Концепції та Державної цільової програми управління безпекою судноплавства в Україні.

Підвищення рівня безпеки транспортування небезпечних вантажів вимагає вжиття таких заходів:

оперативного та ретельного обміну інформацією з різних аспектів стану забезпечення безпеки транспортних операцій з небезпечними вантажами на всіх видах транспорту;

підвищення державних вимог до перевізників, посилення контролю за дотриманням ними норм і стандартів чинних нормативно-правових актів;

удосконалення та розвиток державної системи забезпечення безпеки транспортних операцій з небезпечними вантажами, а саме: посилення координації дій з іншими центральними органами виконавчої влади (МВС, МОЗ, Мінпромполітики, МНС, Міноборони, Держспоживстандарт та інші) та негайного завершення і введення в дію комплексу державних та міждержавних стандартів щодо термінології, класифікації, ідентифікації небезпечних вантажів та забезпечення погодження з Мінтрансзв’язку, Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України та Держспоживстандартом усіх технічних умов на продукцію, яка може бути класифікована як небезпечний вантаж;

забезпечення розроблення основних нормативно-правових актів, таких як Державний реєстр небезпечних вантажів, Національні правила безпеки транспортних операцій з небезпечними вантажами в тарі та навалом морським, річковим, залізничним та автомобільним транспортом і Правил та настанов щодо портових операцій з небезпечними вантажами на впровадження циркуляра IMO MSC.1/Circ.1216 (2007);

розширення сфери впровадження новітніх технічних засобів та технологій перевантажувальних операцій, що забезпечують захист від забруднення довкілля навалочними небезпечними вантажами, модернізацію комплексів перевантаження небезпечних вантажів у морських та річкових портах;

вжиття додаткових заходів, спрямованих на вдосконалення галузевої системи контролю безпеки транспортних операцій з небезпечними вантажами;

забезпечення формування системи навчання та підвищення кваліфікації працівників і фахівців, що задіяні на всіх етапах транспортування небезпечних вантажів;

надання рекомендацій транспортним вищим навчальним закладам та іншим компетентним органам, що здійснюють підготовку фахівців з перевезень небезпечних вантажів, щодо включення до навчальних планів відповідних спеціальностей та дисциплін з питань безпеки транспортних операцій з небезпечними вантажами.

Підвищення рівня екологічної безпеки з огляду на високі темпи автомобілізації країни та першість автомобільного транспорту в забрудненні атмосферного повітря в містах передбачає такі заходи:

поетапний перехід до прямого застосування міжнародних екологічних норм для транспортних засобів і моторних палив;

розширення застосування енергоефективних екологічно безпечних колісних транспортних засобів: автомобілів із системами самоадаптації до складу бензоспиртових сумішей (так званих „flexible fuel vehicles”), у перспективі - автомобілів з паливними елементами, електромобілів, гібридних автомобілів;

створення Державного науково-дослідного випробувального центру автомобільного транспорту;

оптимізація процесів експлуатації рухомого складу, організації технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів;

введення сертифікації палива та посилення контролю за якістю паливних і мастильних матеріалів, що застосовують для транспортних засобів;

розроблення законодавчої бази щодо диференційованого оподаткування власників транспортних засобів залежно від їх енергоефективності та виду моторного палива;

установлення диференційованих величин акцизного збору на традиційні моторні палива нафтового походження та нетрадиційні палива;

надання належної уваги питанням охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів під час проектування та будівництва автомобільних доріг.

Підвищення енергоефективності на транспорті відбуватиметьсяшляхом:

стимулювання використання енергоефективних видів транспорту: залізничного, річкового, електротранспорту в містах;

удосконалення нормативно-правової бази щодо енергоефективності, енергозбереження та використання альтернативних видів палива на транспорті;

оптимізації системи управління, регулювання та контролю у сфері енергоспоживання та енергозбереження на транспорті;

реалізації проектів з реконструкції і модернізації комунікацій та об’єктів транспортної інфраструктури (електрифікація залізниць, розвиток мережі та поліпшення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг);

удосконалення режимів експлуатації рухомого складу, організації технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів;

широкого запровадження режимів суворого обліку та контролю використання палива та енергії;

диверсифікації енергопостачання, запровадження дієвого та прозорого механізму стимулювання споживання альтернативних моторних палив, зокрема стисненого природного газу, біопалива: сумішевих бензинів, біоетанольних і біодизельних палив та добавок і присадок до них тощо.