М.Хвильовий і літературна дискусія 1925 – 1928 рр. - раздел Философия, Енеїда І.Котляревського – перший твір нової української літератури
Літературна Дискусія 1925-1928 Років — Публічне Обговорення Ш...
Літературна дискусія 1925-1928 років — публічне обговорення шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. Дискусія виникла через глибокі розходження у розумінні природи і мети художньої творчості серед українських письменників, ідейну і політичну конкуренцію літературних організацій. Приводом до неї стала стаття Миколи Хвильового «Про „сатану в бочці“ або про графоманів, спекулянтів та інших просвітян»(опублікована в квітні 1925 року в тижневику «Культура і побут») - ☼в цій статті Хвильовий виступав проти насаджуваної «плужанам» масовості, загальності культури, відзначив низьку якість друкованої продукції, закликав працювати в літературв професійно та відповідально!!!! Ця стаття була спрямована проти низькопробної «червоної графоманії». Саме ця стаття започаткувала літературну дискусію, яка викликала хвилю публікацій у пресі . Виникла проблема в проведенні диспуту, який відбувся наприкінці травня 1925 року в домі Блакитного. Під час диспутів постало гостре питання – на кого орієнтуватися – «Європа чи Просвіта?».(Європа ототожнюється з інтелектуальним досвідом людства). Хвильовий закликає не орієнтуватися на Москву. Активну участь у дискусії взяли літературні організації «Гарт», «Плуг», «Ланка»-МАРС, ВАПЛІТЕ ( з літературною дискусією пов’язане виникнення найвидатнішої тогочасної літературної організації ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури)) і ВУСПП, письменники і громадські діячі Микола Хвильовий, Микола Зеров, Андрій Хвиля, Сергій Пилипенко, Олександр Дорошкевич, Самійло Щупак, Микола Скрипник, М.Куліш, Слісаренко та ін. У ході дискусії було опубліковано понад 1000 статей. Найбільш резонансними були памфлети Миколи Хвильового «Апологети писаризму», «Україна чи Малоросія», «Думки проти течії», Миколи Зерова «До джерел». Величезні аудиторії зібрали диспути у Всенародній бібліотеці України в Києві 24 травня 1925 р. та в Будинку ім. Василя Еллана-Блакитного в Харкові 21 лютого 1928 р. Дискусія мала також політичний аспект, літературна критика використовувалась для звинувачення опонентів в ідеологічних ухилах. Дискусія засвідчила нову розстановку мистецьких сил. Після «зречення» Миколи Хвильового і «саморозпуску» ВАПЛІТЕ провідні ролі в літературному процесі відігравали представники партійного апарату.Літературна дискусія виявилася безперспективною, бо М. Хвильовий та інші її учасники намагалися розв’язати культурні проблеми України на засадах націонал-комунізму, що в умовах тоталітарного режиму в СРСР був приречений на знищення.
Незвичайна постать Миколи Хвильового (1893-1933)(Миколи Григоровича Фітільова) справила значний вплив на розвиток української літератури і суспільно-політичної думки всього XX ст.Він народився на Харківщині в багатодітній родині вчителя. М. Хвильового вважають основоположником Розстріляного Відродження. Після виходу збірки “Сині етюди” (1923) О. Білецький назвав М. Хвильового “основоположником справжньої нової української прози”. Новели прозаїка приваблювали не лише тематично, а й стильовою, мистецькою самобутністю. Характерним стилем для 20-х рр. був стиль революційного романтизму, романтики вітаїзму (активного романтизму). У “Синіх етюдах” вирізнялися такі героїко-романтичні новели, як “Кіт у чоботях”, “Солонський Яр”. Ранні новели відбили прийняття М. Хвильовим своєї неспокійної сучасності як світанку нової щасливої ери. Але це захоплення було недовготривалим. В оповіданні “Кіт у чоботях” письменник тонко підмітив бюрократизацію партії вже в перші роки по війні, обмеженість партійців, їх небажання вчитися, розвиватися: “Товариш Жучок дочитала – прочитала “Что такое коммунизм” (без автора) і тільки”. Уже тут зазвучали ноти сатири. Письменник був надто прозірливим і чесним, щоб закривати очі на драматичну невідповідність між ідеалом і його реальним втіленням. Звідси проблема розбіжності між мрією і дійсністю стала найголовнішого в усіх його подальших творах. Серед поетичних символів М. Хвильового одне з чільних місць займає образ “загірньої комуни”, який має мало спільного з народжуваним “новим світом”, тобто радянською дійсністю. Відмова письменника від традиційного описового реалізму увібрала відмову від послідовного викладу подій, намагання через часові зміщення, непослідовності досягти посилення емоційних ефектів. Збірка оповідань “Осінь”, повість “Санаторна зона” (1924) і особливо громадянська активність зробили М. Хвильового центральною постаттю у літературному процесі 20-х рр. Одним із найкращих творів М. Хвильового є оповідання “Я (Романтика)”. М. Жулинський писав: “Небагато є в світовій літературі таких творів трагічного звучання, в яких були б відтворені драматичне роздвоєння реальності та ідеалів, внутрішній конфлікт революціонера, який потрапляє у “витворену революційними ідеями пастку”. Твір присвячено оповіданню М. Коцюбинського “Цвіт яблуні” і написано в імпресіоністичній манері. У вступі ліричний герой говорить про свої дві великі любові: “Загірня комуна”, вимріяна, до якої ще йти і йти, воювати, лити кров чисельних жертв – це перша любов. Друга любов – “воістину моя мати”, “прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків”. Мати, яка всім серцем любить свого єдиного, бунтівливого сина, відчуває: “Надходить гроза!” Різким дисонансом до вступу змальовані криваві судилища, де вершить “справедливість” герой новели. Ліричний герой вважає себе “чекістом і люди-ною”. Ось перед ним чоловік і жінка. “Мужчина впав на коліна і просить милості. Я з силою штовхнув його ногою – і він розкинувся горілиць... Женщина сказала глухо і мертво: – Слухайте, я мати трьох дітей!.. Я: – Розстрілять”. Комунари, чекісти безупинно п'ють, а ліричний герой ходить до матері, щоб відчути себе “людиною”. Його терзають страхи: “...Шість на моїй совісті? Ні, це неправда. Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів – тьма на моїй совісті”. Настав момент, коли у непримиренній суперечності зіткнулися найсвятіші для героя почуття: синіська любов і революційний обов'язок. Він стає гвинтиком і заручником могутньої системи. Нездатному на бунт героєві залишається виконати волю системи: він, “охоплений пожаром якоїсь неможливої радості, закинув руку на шию своєї матері й притиснув її голову до своїх грудей. Потім підвів маузера й нажав спуск на скроню”. Абстрактному ідолу “загірньої комуни” принесено найбільшу жертву і в його ім'я скоєно найбільший злочин–матеревбивство. У 1925 р. М. Хвильовий разом з однодумцями створює літературну організацію ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури). Тоді ж він започаткував літературну дискусію, яка від питання про якість творів художньої літератури перейшла на ідеологічні засади. Він закликав письменників повернутися до українських національних джерел, орієнтуватися па “психологічну Європу”. Звідси знамените гасло М. Хвильового– “Геть від Москви!”. “У Європу ми поїдемо вчитись, – писав письменник, – але із затаєною думкою – за кілька років горіти надзвичайним світлом”. Отже, новітня українська література яе може орієнтуватися лише на російську, бо не позбудеться рабського наслідування. Але хмари однієї із найстрашніших трагедій XX ст. вже збиралися над Україною. Для М. Хвильового наступала пора гірких розчарувань. Він прозірливо вгадує, що голод в Україні свідомо організований. Письменник болісно переживає ті численні компроміси, на які йшов, щоб не порвати з більшовицькою партією. М. Хвильовий, як зазначав М. Жулинський, “не бачив виходу з цієї ідеологічної пастки, в яку він, комуніст, потрапив, натхненно довірившись ідеалам Революції”. 13 травня 1933 р., зібравши друзів, письменник застрелився. Трагедія його полягала у тому, що він “свято вірив у можливість рідкісного шлюбу” (І. Драч), тобто вільної України і ленінського комунізму.
Памфлети: «Камо грядеш» і «Думки про течії». Особливої гостроти набрала боротьба, коли М.Хвильовий виклав свої думки у публіцистичному романі «Вальдшнепи», у висловлюваннях вольової героїні Аглаї, що гостро картає банкрутів революції Дмитра Карамазова й Ганну (роман незакінчений)
Все темы данного раздела:
Енеїда” І.Котляревського – перший твір нової української літератури.
«Енеїда» - перший твір, який започаткував вживання народної мови як мови літературної. Жанр визначають як травестійно-бурлескна поема – різновид жартівливої поезії, коли твір із сер
Люборацькі” А.Свидницького як роман виховання.
Найцікавішим у творчому спадку А.Свидницького є „сімейна хроніка” – роман „Люборацькі”. Підготовлений до друку в „Основі” у 1862 р., однак, вперше був опублікований в Львівській „Зо
Народний Малахій” М.Куліша. Тип конфлікту, образна система, композиція.
Аналізуючи п’єсу “Народний Малахій”(1928), Ю.Смолич влучно писав, що “майже всі дійові особи першої дії – то типи: яскраві, театрально загострені, соковиті, гротескові типи”. Справд
Чорна рада” П.Куліша – перший соціально-історичний роман в укр. літературі.
Чорна рада — перший україномовний історичний роман, написаний Пантелеймоном Кулішем 1846 року. У цій «хроніці історичних подій» автор відтворив відомі історичні події — чорну раду у
Байки і притчі Сковороди.
З творчої спадщини Г.Сковороди залишилася збірка ліричних поезій «Сад божественних пісень», книга «Байки харківські», філософські трактати й притчі.
Отже, у 1769-1774рр. пи
В.Винниченко в літературному процесі кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Літературна спадщина Володимира Винниченка — золотий фонд України. Він — автор першого українського фантастичного роману «Сонячна машина» (написаний у 1922—1924 рр.,) перше, що трап
Драматичні поеми І.Кочерги.
Народився Іван Антонович Кочерга 6 жовтня 1881 р. в містечку Носівка на Чернігівщині в сім'ї залізничного службовця, що зумовляло часті переїзди. Лише 1891 p. їхня родина оселяється
Драматичні поеми Ліни Костенко.
Драматична поема — невеликий за обсягом віршований твір, в якому поєднуються жанрові форми драми та ліро-епічної поеми. Основу драматичної поеми становить внутрішній динамічн
Еволюція естетичної свідомості М.Рильського.
Максим Рильський - український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН України - народився в Києві в сім’ї відомого ученого-етнографа і громадського діяча. Початк
Естетична програма неокласиків. (М.Зеров, П.Филипович, М.Драй-Хмара, М.Рильський, О.Бургардт).
"Неокласика" — умовна назва естетичної платформи невеликого кола київських поетів, перекладачів та літературознавців 20-х — початку 30-х (М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филип
Етапи творчого шляху і риси індивідуального стилю Коцюбинського
Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався за поезію, переклади, нариси, та швидко головним полем його письменницької діяльності, справжнім покликанням
Є.Маланюк і поети “Празької школи”.
Літературне життя в Празі у другій половині 20-их років започаткував Ю.Липа, у цьому його підтримали Ю.Дараган та Л.Мосендз. А з приїздом Є.Маланюка воно значно активізувалося й поч
Жанр байки в українській літературі ХІХ ст.
Байка (від давньорус. баять, баити, тобто говорити, розповідати) - невеликий, частіше віршований алегоричний твір повчально-гумористичного або сатиричного характеру. Життя людини ві
Жанр кіноповісті у творчості О.Довженка.
Олександр Петрович Довженко народився 1894 р. Чернігівської області в родині козака-хлібороба. Відомості про дитячі роки майбутнього митця містяться в автобіографічній повісті «Зача
Життєвий і творчий шлях М.Шашкевича.
Маркіян Семенович Шашкевич (1811-1843). Увійшов в історію України і літератури як організатор і керівник літературного гуртка «Руська трійця».
Народився 6 листопада 1811 ро
Загальна характеристика творчості В.Сосюри.
Сосюра- -увійшов у слов’янську поезію як співець любові й вічної світозміни,що злилися в єдиному понятті прекрасного.
Творчість. Преші спроби російською мовою (1912)
Загальна характеристика творчості Д.Павличка.
Поет, перекладач, знавець світового й вітчизняного письменства. Свої роздуми про світ, народ і людину наповнив духом пізнання, досвідом багатьох віків і народів, влсною жагою огягну
І.Котляревський – драматург.
«Наталка-Полтавка» (1819р.) започаткувала становлення національної драматургії. П’єса поєднала в собі риси кількох жанрів та напрямів, що на той час були представлені в літературі:
Інтимна лірика І.Франка. Концепція ліричного героя.
В українській літературі ІІ пол.. ХІХ ст.. Іван Франко був найбільш пристрасним і гнівним народним співцем, продовжувачем традицій революційної поезії Шевченка. Естетичні настанови
Ліна Костенко і поезія шістдесятників.
Шістдеся́тники — назва нового покоління радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчас
Лірика Сковороди, її жанрові різновиди і майстерність.
Лірика Сковороди. Її жанрові різновиди та майстерність.
«Сад божественних пісень» - лірична збірка, яка включає 30 пісень. Провідні в збірці – барокові мотиви уславлення Хр
Морально-етична проблематика повістей О.Кобилянської.
Повісті О. Кобилянської:
«Людина» (1887-1ша ред., 1894 – нова ред..)
«Царівна» ,1-ша назва «Лореляй», а з назвою «Царівна» вийшла в газеті «Буковина»
Морально-етична проблематика прози Г.Квітки-Основ’яненка.
15 українських оповідань і повістей Григорія Квітки-Основ’яненка можна умовно поділити на за змістом і художнім методом на дві групи: бурлескно-реалістичні і сентиментально-реалісти
Новаторство поетичної драматургії Лесі Українки.
До драматургії Українка звернулась в сер.90-х років. Першим її драм. твором була «Блакитна троянда», написана прозою. Потім пише драматичні поеми. У 900-тих роках цей жанр став осно
Новаторство політичної лірики І.Франка.
Нар. 27 серпня 1856 р. в с.Нагуєвичі. Освіту розпочав у дворічній початковій школі в Ясениці Сільній. Навчався у Дрогобицькій гімназії. 1875 року вступив на філософський факультет Л
Новелістика О.Кобилянської.
Упродовж 1915-1923 pp. О. Кобилянська пише низьку оповідань, новел (у яких підносяться актуальні проблеми з життя селян та інтелігенції), нарисів, у яких розкриває трагічну безвихід
Образне мислення Лесі Українки.
Переосмислення світоглядних переконань Лесі Українки надає можливість подивитися на її філософію через естетику, що постає дуже важливим кроком до вирішення проблеми сучасної україн
Основні мотиви ранньої поезії Т.Шевченка.
За характером свого таланту Шевченко визначився переважно як поет-лірик. Вже в ранній період творчості він дав прекрасні зразки ліричної поезії.
Важливе місце в його ранній
Основні риси романтизму як художньої системи.
Літературна романтика, або романтизм як літературна течія, яка виступила наприкінці 18 ст. в Німеччині та помалу захопила літературу всієї Європи. Виходячи з опозиції до поетики кла
Останні роки життя і творчості Т.Шевченка.
2 серпня 1857 року Шевченко дістав офіційне звільнення і в той же день на рибальському човні відправився до Астрахані, де його зустрічали друзі. З Астрахані їде до Нижнього Новгород
П.Тичина – новатор української поезії.
Збірки: 1-„Снонячні кларнети”,”замість соонетів і октав”,”плуг” 1920,”вітер з україни”!924, „Чернігів” 1931, „Чуття єдиної родини” 1938, „сталь і ніжність” 1941, „перемагать і жить”
Поезія В.Стуса.
Василь Стус – один з найбільших поетів 20 століття, символ незламності духу, людської і національної гідності, продовження життєво важливої для українського народу традиції народолю
Поезія Є.Плужника.
основні твори: Збірки поезій «Дні» (зокрема, поеми «Галілей» і «Канів»), «Рання осінь», «Рівновага», психологічний роман «Недуга», п'єси «Професор Сухораб», «У дворі на перед
Поезія Олександра Олеся.
Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (4 грудня 1878, Сумщина-22 липня 1944, Чехія)Батько Олега Ольжича.
Народився в чумацько-селянській сім’ї. Батько загинув, коли
Поеми М.Бажана “Смерть Гамлета”, “Різьблена тінь”.
Народився Бажан 9 жовтня 1904 в Кам'янці-Подільському, але його юнацькі роки пройшли в Умані. Батько його, Платон Артемович Бажан, був військовим топографом, за неперевіреними чутка
Поети “Молодої Музи”.
Поетична назва літературноі групи, яка існувала у Львові на початку нашого століття — ”Молода муза”, досі пов’язана у нашій уяві не з молодістю і поезією, а, навпаки, із занепадницт
Поетична творчість Шевченка періоду “трьох літ”.
По-новому звучать мотиви революційної боротьби у творах Шевченка періоду «Трьох літ» (1843—1845).
Провівши 8 місяців в Україні, Шевченко зрозумів своє історичне завдання і
Поняття літературного напряму.
Рід — це спосіб вираження художнього змісту або сукупність принципів формальної організації творів, що визначаються властивостями як предмета зображення, так і художнього мо
Поняття про стиль у літературі.
Стиль – єдність основних ідейно-художніх особливосей, визначних рис, які виявляються у творчості письменника, художника, скульптора, архітектора, композитора ітп. У більш шир
Пантелеймон Куліш
автором поетичних збірок «Досвітки», «Хуторна поезія», «Дзвін», «Хуторні недогарки». Заперечував впливи творчості Шевченка у своїй творчості.
«До кобзи» - «заспівний» вірш у збірці «Хуторн
Володимир Самійленко
Поетична спадщина В. Самійленка включає ліричні і сатиричні вірші, переклади творів з російської та зарубіжної класики. Високі почуття любові до батьківщини — розкішного, багатого краю, що перебува
Степан Руданський
жодна збірка не вийшла за життя. Франко казав: «облік Шевченка найвизначніший в укрписьменствіі 19ст.», відмовився від духовної кар»єри, вчиться в медичному. Батько забороняв йому писати вірші укра
Проблематика та жанрово-композиційні особливості роману “Собор” О.Гончара.
Собор — роман-застереження, один із найвідоміших і найвизначніших творів Олеся Гончара. Написаний 1967 року.Протягом майже 20 років замовчувався прорадянською літературною критикою,
Проза Т.Шевченка.
За проблематикою і таматикою всі 9 повістей Шевченка є органічним продовженням його поезії. Цим і пояснюється, наприклад, розвиток в повістях «Наймичка» і «Варнак» тем і сюжетів одн
Протиборство модерністських та реалістичних тенденцій у прозі 20-х років ХХ ст.
Реалізм – стильовий напрям. Ознаки зображення типових характерів у типових обставинах6 героями стають представники найнижчих суспільних верств; соціальний та
Психологізм новел В.Стефаника.
1871-1936
Був послом віденському парламенті, не закінчив Краківський медичний, але вивчив практичну психоологію, що пригодилось йому у його творчості. Його називають «по
Роль і місце Б.Грінченка в українському літературному процесі останньої третини ХІХ ст.
Б. Грінченко був активним поетом, прозаїком, драматургом, перекладачем, літературним критиком. Відомий він і як мовознавець («Словарь української мови»), фольклорист та етнограф («Э
Романи і повісті І.Франка. Проблеми естетичного ідеалу.
Велика проза (повісті та романи) - 5 повістей та 5 романів (за Т.Пастухом): 1. "Петрії і Довбущуки" (1-а редакція - 1875-1876, 2-а ред. - 1909-1912) - І
Романтична проза Ю.Яновського. (“Чотири шаблі”, “Вершники”).
Романтизм — могутній напрям в історії світової літератури. Разом із сентименталізмом романтизм був перехідною стадією від класицизму до реалізму, який остаточно утвердився в другій
Соціально-психологічні основи української прози Марка Вовчка.
Найкраще в її писаннях, то без сумніву її мова. При всій своїй простоті й популярності вона дуже багата лексиконом і незрівнянно мелодійна... З простою красою і ніжністю її мови
Творчий шлях Ю.Федьковича.
Народився 8 сепня 1834 р. на Буковині. Вчився в Чернівецькій нижчій реальній школі. Брав участь у поході до Італії, під час якого написав перший вірш українською мовою (перед тим пи
Творчість Б.-І.Антонича.
Богдан-Ігор Антонич народився на Лемківщині в сім’ї священика. Навчався у Сяноцькій гімназії, а згодом – у ЛНУ, де став магістром філософії. Він дбав, щоб кожна збірка його поезії в
Творчість В.Симоненка.
Васи́ль Андрі́йович Симоне́нко (8 січня 1935, на Полтавщині-13 грудня 1963) — український поет і журналіст, діяч українського руху опору («шістдесятники»).Після закін
Творчість І.Багряного.
Біографія. Справжнє прiзвище Лозов'яга. Народився в с. Куземин на Полтавщинi (зараз Сумська область) у родинi сiльського муляра. Навчався у робiтничiй профтехшколi, потiм у К
Творчість Т. Шевченка часів каземату та заслання.
1847 рік. Шевченка заарештовано за участь у Кирило-мефодіївському братстві, а головним чином «за розповсюдження революційноїх поезії», яка спричиняла «волнения умов» . Наступного дн
Тематика і проблематика малої прози І.Франка.
(на матеріалі оповідань "Ріпник", "Без праці", "Терен у нозі", "Зойчине крило", "Із записок недужого")
Іван Франко є найпо
Українська історична проза на сучасному етапі (П.Загребельний, Р.Іваничук).
Історичний роман виявився одним із найжиттєздатніших жанрів у рамках романного виду. Одну з причин його життєвості вбачаємо його здатності змінюватись.
Історія приваблює пи
Українське літературне бароко.
Українське бароко виникає на рубежі XVI–XVII століть і розвивається протягом двох віків. Риси бароко: 1. синтез культури ренесансної і середньовічної. 2. теоцентризм. 3. поєд
Український роман ІІ половини ХІХ ст.
Рома́н (ф roman — романський) — найпоширеніший у 18—20 століттях епічний жанровий різновид, місткий за обсягом, складний за будовою прозовий (рідше віршований) епічний т
Український романтизм 20 – 40-х рр. ХІХ ст. (тематика, ідейно-стильові риси).
Романтизм як один із провідних напрямків у літературі виник на межі 18-19ст. у країнах Західної Європи. В Україні романтизм поширюється пізніше - у перші десятиріччя 19ст. Цей напря
Український театр корифеїв: історія виникнення, діяльність, творчість.
Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. Ще з XI ст. відомі театральні вистави скоморохів. В епоху Київської Русі ел
Філософські поеми І.Франка. Проблеми взаємин особи і суспільства.
Поема “Мойсей” була лебединою піснею Франка – поета. Все написане після “Мойсея” сприймається як відгомін революційної громовиці, що пронеслась над Україною. Може, Франків Мойсей зо
Фольклоризм “Лісової пісні” Лесі Українки.
У своєму розвитку мистецтво часто повертається до художньої структури міфу, відроджує його на сучасному грунті. На початку ХХ століття багато письменників і художників звертаються д
Фольклорність поезії А.Малишка.
Aндрій Самійлович Малишко народився на Київщині 1912 р.. У 1927 р., закінчивши Обухівську семирічку, вступає до Київської медичної профшколи. Однак уже тоді його приваблювала поезія
Художні переклади і переспіви “Слова о полку Ігоревім” в українській літературі.
« Слово» - давньоруська героїчна поема кін. 12 ст., поетичний твір невідомого автора княжої доби історії України.
Оригінал твору відкрив граф А. Мусін-Пушкін, відкупивши йо
Новости и инфо для студентов