Соціально-психологічні основи української прози Марка Вовчка.
Соціально-психологічні основи української прози Марка Вовчка. - раздел Философия, Енеїда І.Котляревського – перший твір нової української літератури
Найкраще В Її Писаннях, То Без Сумніву Її Мова. При Всій ...
Найкраще в її писаннях, то без сумніву її мова. При всій своїй простоті й популярності вона дуже багата лексиконом і незрівнянно мелодійна... З простою красою і ніжністю її мови й стилю в’яжеться нерозривно її ніжна любов до всіх нещасних і страждущих, а особливо до найбідніших між бідними, до жінок. І. Франко
Марко Вовчок — літературний псевдонім Вілінської Марії Олександрівни, за першим чоловіком — Маркович, за другим чоловіком — Лобач-Жученко.
Була знайома з Шеченком, Кулішем, Костомаровим, Тургенєвим, Жулем Верном
Творча спадщина: дві книги «Народних оповідань» (1857 - перший том, 1862 - другий том), соціальна повість «Інститутка» (1859—1861) (початкова назва «Панночка»), історичні казки-повісті «Кармелюк», «Дев'ять братів і десята сестриця Галя», «Невільничка», незавершені — «Гайдамаки», «Сава Чалий», повісті «Три долі», «Павло Чорнокрил», «Сестра», «Дяк» та інші, збірка російською мовою «Рассказы из русского народного быта», повісті «Тюлевая баба», «Записки причетника» та інші., близько ста перекладів
Тематика творчості: життя дітей, кохання, побут дорослих, сите й тупе існування міщанства, фальш ченців, паразитичне животіння дворян, трагізм життя селянства за часів кріпаччини («Горпина»), боротьба проти кріпацтва («Ледащиця», «Інститутка»).
Особливості творчості: внесення нових жанрів і тем, звернення до фольклорних традицій, мова від першої першої особи (народні оповідання), твори написані пісенною ритмізованою мовою з різноманітними інтонаціями, багатством синоніміки
Марко Вовчок — основоположниця дитячої української прози. Марко Вовчок зміцнила основи української соціально-побутової прози. Її творчості характерні висока ідейність, висока художність творів тощо. Контрасність образів. Твори мали антикріпосницьке спрямування. Описувала історичне минуле України.
Є сумніви, що усі твори написані саме Марко Вовчок, а існують вони через те, що стиль її письма змінювався.
У 1867 — 1878 рр. найяскравіше виявився талант письменниці як російського романіста. Нею створено або завершено російські романи «Живая душа», «Записки причетника», «В глуши», а також повісті «Теплое гнездышко», «Сельская идиллия» (опубліковані в «Отечественных записках»), перекладено російською мовою багато творів з французької, англійської, німецької, польської літератур, зокрема п'ятнадцять романів Жюля Верна. Виступає Марко Вовчок і як критик (цикл «Мрачные картины»), редактор петербурзького журналу «Переводы лучших иностранных писателей» (до участі в журналі вона залучає багато жінок-перекладачок).
Марко Вовчок збагатила українську літературу жанрами соціально-проблемного оповідання («Козачка», «Одарка», «Горпина», «Ледащиця», «Два сини»), баладного оповідання («Чари», «Максим Гримач», «Данило Гурч»), соціальної повісті («Інститутка»), психологічного оповідання й повісті («Павло Чорнокрил», «Три долі»), соціальної казки («Дев'ять братів і десята сестриця Галя»), художнього нарису («Листи з Парижа»).
Історичні повісти та оповідання для дітей «Кармелюк», «Невільничка», «Маруся» ще за життя Марка Вовчка здобули широку популярність. Повість «Маруся», наприклад, була перекладена кількома європейськими мовами. В переробленому П.-Ж. Сталем вигляді вона стала улюбленою дитячою книжкою у Франції, відзначена премією французької академії і рекомендована міністерством освіти Франції для шкільних бібліотек. Найвизначніша історична повість-казка Марка Вовчка «Кармелюк» написана в 1862 — 1863 рр.
"Iнститутка" (надрукована в журналі «Основа» з посвятою Шевченку) перша в украïнськiй лiтературi соцiально-побутова повiсть, в якiй порiвняно з оповiданнями, письменниця мала можливiсть ширше змалювати життя, глибше розкрити образи. I нестримно-запальний Назар, f мужнiй, урiвноважений Прокiп, волелюбна Катря, i терпляча душевна бабуся, i епiзодичний образ москаля-кухаря усе це типовi характери селян, що розкриваються в типових обставинах через дiалоги та вчинки, через влучнi оцiнки надiленоï великим оптимiстичним вiдчуттям оповiдачки з народу Устини. (Типовий образ це яскравий персонаж, iндивiдуальнi властивостi якого поєднанi знайхарактернiшими рисами людей певноï групи. Образ вважається типовим, коли вiн вiдповiдає iсторичним обставинам певного часу.) Також типовим є i образ панночки, яка постає головною героïнею твору (про це свiдчить назва). Письменниця робить наголос не стiльки на тому, що помiщики пригнічують селян, скiльки на тому, що вони втратили людську подобу, дiйшли такоï межi виродження, далi якоï iти нiкуди, адже ними втрачено все людське. Ось хоча б такий епiзод. Готуючись до замiжжя, панночка повiдомляє майбутнього чоловiка про приємну для неï новину: стара помiщиця зважила на настiйливi благання i уступила молодим хутiр Дубцi. Для нареченого Дубцi це чарiвна природа, мiсце, де вiн покохав свою наречену. Про це вiн i нагадує панночцi, але вона одразу ж розхолоджує поетичнi спогади так, що навiть його щось нiби "злякало, у серце вжалило". "Садок зелененький, садок квiтчастий... передражнює вона нареченого. Ти згадай, серце, якi Дубцi дохiднi!" Також не може не привернути уваги постiйне ставлення панночки до свого обранця. "Любила вона його, та якось чудно любила, не по-людськи",таку оцiнку дає оповiдачка Устина. А як же iнакше можна назвати ставлення до коханого, яке зводиться до безперервного приниження на очах оточуючих, до незлiченних примх i вередування. Це тiльки один штрих страхiтливого портрета, але й вiн надто промовистий, щоб не обуритися всiм серцем проти вершителiв крiпацькоï долi.На жаль, iнститутка лише одна з аморальних потвор. Невипадково нi панночцi, нi ïï, чоловiковi, нi старiй помiщицi письменниця навiть не дала iмен. Тут вона дотримувалася принципу, засвiдченого ще в "Народних оповiданнях",помiщики безiменнi, вони у неï не люди. Пан, образ якого в окремих епiзодах викликає спiвчуття i бажання назвати його добрим, виявляє свою справжню суть, коли в кульмiнацiйнiй сценi стає на захист дружини, караючи нi в чому не винних селян.Зовсiм iнший свiт образи селян, крiпакiв. Безправнi, приниженi, змученi працею i знущанням, вони надiленi могутнiм духовним здоров'ям, непереборним жаданням волi. "Любо на волi дихнути!" ця думка проймає всю повiсть. Втечею рятується вiд помiщицькоï розправи Назар; мiсяцями блукатиме цей протестант без притулку й шматка хлiба, напевне знаючи, що невдовзi його спiймають, однак доки те станеться вiн вiльний. Можливо, назавжди розпрощалася зi своïм Прокопом Устина, кров'ю обкипає кожна зароблена нею в тяжких наймах копiйка, але й вона почуває себе вiльною: принаймнi сама може обирати собi мiсце роботи, може перемiнити остогидлу службу. Досить цiкавим i промовистим є принцип розподiлу персонажiв однiєï соцiальноï групи крiпакiв на двi частини: старше поколiння (бабуся служниця), яка є втiленням християнських засад життя, змирилася зi своïм становищем, готова терпiти й скорятися, оскiльки ïй випала в життi така доля; друга група це представники молодшого поколiння крiпакiв, якi не збираються терпiти приниження i свавiлля помiщикiв. Вони готовi боротися в будь-який спосiб, аби тiльки отримати довгоочiкувану свободу: Прокопа пан, розлютившись на непокору, вiддає в москалi, Устина слiдує за ним i стає наймичкою, Катря божеволiє i накладає на себеруки, а Назар втiкає. Ми не бачимо в творi, щоб у когось з цих крiпакiв доля склалась щасливо. Але в цьому й полягає глибинний пiдтекст, закладений авторкою: крiпацтво настiльки жахливе, що навiть важке життя наймички здається Устинi щасливим, бо вона тепер може самостiйно обирати хазяïв, яким буде прислуговувати, Назар, втiкши вiд панiв, змушений буде постiйно переховуватись, боятись кожну хвилину бути спiйманим, але хоча б якийсь час поживе на волi, божевiльна Катря вдається до одного з найстрашнiших християнських грiхiв до самогубства, але порiвняно з крiпацтвом i це ïй здається щастям. Для розкриття iдейного змiсту твору багато важать прикiнцевi роздуми Устини. "Вiн мене з пекла, з кормиги визволив (...). Вiн чоловiк мiй i добродiй мiй". Прокiп змiг визволити Устину од крiпацтва тiльки тому, що не побоявся виступити проти оскаженiлоï панночки. Проголошуючи: "Воли в ярмi, та й тi ревуть, а то щоб душа християнська всяку догану, всяку кривду терпiла i не озвалась!" Марко Вовчок визнавала природною народну боротьбу за волю.Одна з "найкращих перлин нашоï лiтератури", за висловом I. Франка, "Iнститутка" прозвучала як суворий вирок крiпосництву, як пересторога гнобителям. Висока оцiнка однаковою мiрою стосується i змiсту, i художньоï довершеностi повiстi. Вражає, зокрема, щiльна сконденсованiсть твору на 40 сторiнках розмiстилося 47 роздiлiв, думки багатьох з яких могли б розростися i в окремi твори.Одним iз виявiв майстерностi Марка Вовчка можуть служити вдало дiбранi iронiчнi порiвняння. Висловленi оповiдачкою або героями-протестантами, здебiльшого1-у формi реплiк, вони завжди мiстять глибокi соцiальнi узагальнення, додають iстотнi штрихи до правдивоï картини дiйсностi. Помiтно пiшла вперед Марко Вовчок у мовнiй iндивiдуалiзацiï персонажiв: пересипана прислiв'ями й приказками мова Назара; лагiдно-покiрлива мова бабусi; виважено-рiшу-чi висловлювання Прокопа; iстерична лексика панночки.
Велике значення мала вироблена письменницею стильова манера, зокрема форма розповiдi вiд першоï особи. Не буде перебiльшенням зазначити, що повз вплив цiєï манери не пройшов жоден iз прозаïкiв другоï половини XIX ст. Марко Вовчок збагатила нашу лiтературу новими темами й образами, а в галузi дитячоï прози стала основоположницею. У школi ïï художньоï прози письменники вчилися дослуховуватися голосу народноï правди, постiйно удосконалювати художню майстернiсть, естетично освоювати фольклорнi скарби та збагачувати мову. Для багатьох письменникiв-наступникiв оповiдання Марка Вовчка набували значення високого iдейно-естетичного орiєнтира. Але водночас вплив письменницi на дальший розвиток прози виявився i далеко за нацiональними межами. Уже наприкiнцi 50-х у 60-х pp. XIX ст. ïï твори стають вiдомими росiйському, польському, чеському, сербському, болгарському, хорватському, нiмецькому, французькому читачевi, а у 70-х pp. перекладаються майже всiма найвiдомiшими європейськими мовами. Серед перекладачiв були видатнi письменники. Твори Марка Вовчка перекладав росiйською I. Тургенев
Письменники пишуть під впливом Шевченка проходить його канонізація його... Іван Франко Новатор у циклуванні поезій Багатство образів фольклорних мотивів Збагатив поезію тематично ідейно та жанрово в нього є громадянські мотиви з...
Люборацькі” А.Свидницького як роман виховання.
Найцікавішим у творчому спадку А.Свидницького є „сімейна хроніка” – роман „Люборацькі”. Підготовлений до друку в „Основі” у 1862 р., однак, вперше був опублікований в Львівській „Зо
Байки і притчі Сковороди.
З творчої спадщини Г.Сковороди залишилася збірка ліричних поезій «Сад божественних пісень», книга «Байки харківські», філософські трактати й притчі.
Отже, у 1769-1774рр. пи
Драматичні поеми І.Кочерги.
Народився Іван Антонович Кочерга 6 жовтня 1881 р. в містечку Носівка на Чернігівщині в сім'ї залізничного службовця, що зумовляло часті переїзди. Лише 1891 p. їхня родина оселяється
Драматичні поеми Ліни Костенко.
Драматична поема — невеликий за обсягом віршований твір, в якому поєднуються жанрові форми драми та ліро-епічної поеми. Основу драматичної поеми становить внутрішній динамічн
Еволюція естетичної свідомості М.Рильського.
Максим Рильський - український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН України - народився в Києві в сім’ї відомого ученого-етнографа і громадського діяча. Початк
Є.Маланюк і поети “Празької школи”.
Літературне життя в Празі у другій половині 20-их років започаткував Ю.Липа, у цьому його підтримали Ю.Дараган та Л.Мосендз. А з приїздом Є.Маланюка воно значно активізувалося й поч
Жанр байки в українській літературі ХІХ ст.
Байка (від давньорус. баять, баити, тобто говорити, розповідати) - невеликий, частіше віршований алегоричний твір повчально-гумористичного або сатиричного характеру. Життя людини ві
Жанр кіноповісті у творчості О.Довженка.
Олександр Петрович Довженко народився 1894 р. Чернігівської області в родині козака-хлібороба. Відомості про дитячі роки майбутнього митця містяться в автобіографічній повісті «Зача
Життєвий і творчий шлях М.Шашкевича.
Маркіян Семенович Шашкевич (1811-1843). Увійшов в історію України і літератури як організатор і керівник літературного гуртка «Руська трійця».
Народився 6 листопада 1811 ро
Загальна характеристика творчості В.Сосюри.
Сосюра- -увійшов у слов’янську поезію як співець любові й вічної світозміни,що злилися в єдиному понятті прекрасного.
Творчість. Преші спроби російською мовою (1912)
Загальна характеристика творчості Д.Павличка.
Поет, перекладач, знавець світового й вітчизняного письменства. Свої роздуми про світ, народ і людину наповнив духом пізнання, досвідом багатьох віків і народів, влсною жагою огягну
І.Котляревський – драматург.
«Наталка-Полтавка» (1819р.) започаткувала становлення національної драматургії. П’єса поєднала в собі риси кількох жанрів та напрямів, що на той час були представлені в літературі:
Інтимна лірика І.Франка. Концепція ліричного героя.
В українській літературі ІІ пол.. ХІХ ст.. Іван Франко був найбільш пристрасним і гнівним народним співцем, продовжувачем традицій революційної поезії Шевченка. Естетичні настанови
Ліна Костенко і поезія шістдесятників.
Шістдеся́тники — назва нового покоління радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчас
Лірика Сковороди, її жанрові різновиди і майстерність.
Лірика Сковороди. Її жанрові різновиди та майстерність.
«Сад божественних пісень» - лірична збірка, яка включає 30 пісень. Провідні в збірці – барокові мотиви уславлення Хр
М.Хвильовий і літературна дискусія 1925 – 1928 рр.
Літературна дискусія 1925-1928 років — публічне обговорення шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письмен
Морально-етична проблематика прози Г.Квітки-Основ’яненка.
15 українських оповідань і повістей Григорія Квітки-Основ’яненка можна умовно поділити на за змістом і художнім методом на дві групи: бурлескно-реалістичні і сентиментально-реалісти
Новаторство поетичної драматургії Лесі Українки.
До драматургії Українка звернулась в сер.90-х років. Першим її драм. твором була «Блакитна троянда», написана прозою. Потім пише драматичні поеми. У 900-тих роках цей жанр став осно
Новаторство політичної лірики І.Франка.
Нар. 27 серпня 1856 р. в с.Нагуєвичі. Освіту розпочав у дворічній початковій школі в Ясениці Сільній. Навчався у Дрогобицькій гімназії. 1875 року вступив на філософський факультет Л
Новелістика О.Кобилянської.
Упродовж 1915-1923 pp. О. Кобилянська пише низьку оповідань, новел (у яких підносяться актуальні проблеми з життя селян та інтелігенції), нарисів, у яких розкриває трагічну безвихід
Образне мислення Лесі Українки.
Переосмислення світоглядних переконань Лесі Українки надає можливість подивитися на її філософію через естетику, що постає дуже важливим кроком до вирішення проблеми сучасної україн
Основні мотиви ранньої поезії Т.Шевченка.
За характером свого таланту Шевченко визначився переважно як поет-лірик. Вже в ранній період творчості він дав прекрасні зразки ліричної поезії.
Важливе місце в його ранній
Основні риси романтизму як художньої системи.
Літературна романтика, або романтизм як літературна течія, яка виступила наприкінці 18 ст. в Німеччині та помалу захопила літературу всієї Європи. Виходячи з опозиції до поетики кла
Останні роки життя і творчості Т.Шевченка.
2 серпня 1857 року Шевченко дістав офіційне звільнення і в той же день на рибальському човні відправився до Астрахані, де його зустрічали друзі. З Астрахані їде до Нижнього Новгород
П.Тичина – новатор української поезії.
Збірки: 1-„Снонячні кларнети”,”замість соонетів і октав”,”плуг” 1920,”вітер з україни”!924, „Чернігів” 1931, „Чуття єдиної родини” 1938, „сталь і ніжність” 1941, „перемагать і жить”
Поезія В.Стуса.
Василь Стус – один з найбільших поетів 20 століття, символ незламності духу, людської і національної гідності, продовження життєво важливої для українського народу традиції народолю
Поезія Є.Плужника.
основні твори: Збірки поезій «Дні» (зокрема, поеми «Галілей» і «Канів»), «Рання осінь», «Рівновага», психологічний роман «Недуга», п'єси «Професор Сухораб», «У дворі на перед
Поезія Олександра Олеся.
Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (4 грудня 1878, Сумщина-22 липня 1944, Чехія)Батько Олега Ольжича.
Народився в чумацько-селянській сім’ї. Батько загинув, коли
Поеми М.Бажана “Смерть Гамлета”, “Різьблена тінь”.
Народився Бажан 9 жовтня 1904 в Кам'янці-Подільському, але його юнацькі роки пройшли в Умані. Батько його, Платон Артемович Бажан, був військовим топографом, за неперевіреними чутка
Поети “Молодої Музи”.
Поетична назва літературноі групи, яка існувала у Львові на початку нашого століття — ”Молода муза”, досі пов’язана у нашій уяві не з молодістю і поезією, а, навпаки, із занепадницт
Поетична творчість Шевченка періоду “трьох літ”.
По-новому звучать мотиви революційної боротьби у творах Шевченка періоду «Трьох літ» (1843—1845).
Провівши 8 місяців в Україні, Шевченко зрозумів своє історичне завдання і
Поняття літературного напряму.
Рід — це спосіб вираження художнього змісту або сукупність принципів формальної організації творів, що визначаються властивостями як предмета зображення, так і художнього мо
Поняття про стиль у літературі.
Стиль – єдність основних ідейно-художніх особливосей, визначних рис, які виявляються у творчості письменника, художника, скульптора, архітектора, композитора ітп. У більш шир
Пантелеймон Куліш
автором поетичних збірок «Досвітки», «Хуторна поезія», «Дзвін», «Хуторні недогарки». Заперечував впливи творчості Шевченка у своїй творчості.
«До кобзи» - «заспівний» вірш у збірці «Хуторн
Володимир Самійленко
Поетична спадщина В. Самійленка включає ліричні і сатиричні вірші, переклади творів з російської та зарубіжної класики. Високі почуття любові до батьківщини — розкішного, багатого краю, що перебува
Степан Руданський
жодна збірка не вийшла за життя. Франко казав: «облік Шевченка найвизначніший в укрписьменствіі 19ст.», відмовився від духовної кар»єри, вчиться в медичному. Батько забороняв йому писати вірші укра
Проза Т.Шевченка.
За проблематикою і таматикою всі 9 повістей Шевченка є органічним продовженням його поезії. Цим і пояснюється, наприклад, розвиток в повістях «Наймичка» і «Варнак» тем і сюжетів одн
Психологізм новел В.Стефаника.
1871-1936
Був послом віденському парламенті, не закінчив Краківський медичний, але вивчив практичну психоологію, що пригодилось йому у його творчості. Його називають «по
Романтична проза Ю.Яновського. (“Чотири шаблі”, “Вершники”).
Романтизм — могутній напрям в історії світової літератури. Разом із сентименталізмом романтизм був перехідною стадією від класицизму до реалізму, який остаточно утвердився в другій
Творчий шлях Ю.Федьковича.
Народився 8 сепня 1834 р. на Буковині. Вчився в Чернівецькій нижчій реальній школі. Брав участь у поході до Італії, під час якого написав перший вірш українською мовою (перед тим пи
Творчість Б.-І.Антонича.
Богдан-Ігор Антонич народився на Лемківщині в сім’ї священика. Навчався у Сяноцькій гімназії, а згодом – у ЛНУ, де став магістром філософії. Він дбав, щоб кожна збірка його поезії в
Творчість В.Симоненка.
Васи́ль Андрі́йович Симоне́нко (8 січня 1935, на Полтавщині-13 грудня 1963) — український поет і журналіст, діяч українського руху опору («шістдесятники»).Після закін
Творчість І.Багряного.
Біографія. Справжнє прiзвище Лозов'яга. Народився в с. Куземин на Полтавщинi (зараз Сумська область) у родинi сiльського муляра. Навчався у робiтничiй профтехшколi, потiм у К
Творчість Т. Шевченка часів каземату та заслання.
1847 рік. Шевченка заарештовано за участь у Кирило-мефодіївському братстві, а головним чином «за розповсюдження революційноїх поезії», яка спричиняла «волнения умов» . Наступного дн
Українське літературне бароко.
Українське бароко виникає на рубежі XVI–XVII століть і розвивається протягом двох віків. Риси бароко: 1. синтез культури ренесансної і середньовічної. 2. теоцентризм. 3. поєд
Український роман ІІ половини ХІХ ст.
Рома́н (ф roman — романський) — найпоширеніший у 18—20 століттях епічний жанровий різновид, місткий за обсягом, складний за будовою прозовий (рідше віршований) епічний т
Фольклоризм “Лісової пісні” Лесі Українки.
У своєму розвитку мистецтво часто повертається до художньої структури міфу, відроджує його на сучасному грунті. На початку ХХ століття багато письменників і художників звертаються д
Фольклорність поезії А.Малишка.
Aндрій Самійлович Малишко народився на Київщині 1912 р.. У 1927 р., закінчивши Обухівську семирічку, вступає до Київської медичної профшколи. Однак уже тоді його приваблювала поезія
Новости и инфо для студентов