рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Науковедение
/
ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ

ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ - раздел Науковедение, ЛЕКЦИЯ 1. ПОЛІТЕКОНОМІЯ, ЯК ЕКОНОМІЧНА НАУКА . ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПОЛІТЕКОНОМІЇ. 1. ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ Економічна Думка Виникла Одночасно З Появою Людини. Першими Економічними У...

Економічна думка виникла одночасно з появою людини. Першими економічними узагальненнями, які дійшли до нас, є написи на єгипетських пірамідах, звід законів царя Хаммурапі у Вавілонії, і т. д. У них деталізовані податкова система, громадські роботи, різноманітні штрафи та ін. Перша спроба теоретично осмислити і більш-менш системно викласти економічні проблеми була здійснена великим мислителем стародавніх часів, філософом, вчителем і наставником Олександра Македонського — Арістотелем. Він зацікавився двома ключовими проблемами економічної науки того часу — ефективним використанням майна в рабовласницькій латифундії і здійсненням справедливого (еквівалентного) обміну. Арістотель робить надзвичайні для свого часу відкриття і порушує проблему раціонального використання багатства, вперше формулює поняття суспільного поділу праці, еквівалентного обміну і навіть мінової вартості, попиту і пропозиції, споживання і потреб.

Становлення і розвиток економічної науки тісно пов’язані з прогресом капіталістичного способу виробництва. Цей суспільний лад з самого початку (епоха первісного нагромадження капіталу) порушував перед молодою економічною наукою проблему за проблемою. Саме тоді починається формування фундаментальної політичної економії як самостійної науки. Першими гідний внесок у розвиток політичної економії зробили меркантилісти (від італ. merkante — торговець, купець), які вважали, що суспільне багатство нарощується у сфері обігу — торгівлі. Меркантилісти визначили з цих позицій дві економічні проблеми, які необхідно було вирішити:

1) розвиток зовнішньої торгівлі і встановлення торгового балансу країни; 2) визначення природи грошей і рівня відсотка. На їх думку, багатство країни пов’язано з максимальним нагромадженням золота і срібла (дорогоцінних металів) за допомогою ефективної зовнішньої торгівлі, тобто перевищення вивезення товарів з країни над їх ввезенням. Меркантилісти вважали природною властивістю дорогоцінних металів бути грошима. Звідси — їх помилкове уявлення про те, що товари мають вартість таку, скільки за них можна обміняти золота і срібла. Отже, розмір вартості товару залежить від того, скільки зазначених металів можуть дати за нього.

Антуан де Монкретьєн (1575—1621) може вважатися одним з найталановитіших економістів — представників меркантилізму. Саме він вперше вжив термін «політична економія», подарувавши тим самим назву новій науці. У цілому ідея меркантилізму зводиться: в економічній політиці — до масового нагромадження дорогоцінних металів у країні і державній скарбниці; у теорії — до пошуків економічних закономірностей у сфері обміну (торгівлі, грошовому обігу).

Величезний внесок у розвиток поглядів меркантилістів зробили Томас Ман (1571—1641), Дейвід Юм (1711—1776) — видатний філософ XVIII ст., Уільям Петті (1623—1687) — фундатор трудової теорії вартості. Головною заслугою меркантилістів було те, що вони здійснили першу спробу осмислення загальноекономічних завдань на рівні всієї національної економіки. Вона не вдалася, але послужила відправною точкою для наступної хвилі економістів-фізіократів.

Фізіократи (від грец. physis — природа і kratos — влада) порівняно з меркантилістами зробили величезний крок вперед у розвитку економічної науки. Вони перенесли проблему походження багатства (додаткового продукту та його вартості) зі сфери обігу в сферу виробництва. Обґрунтування такої зміни об’єкта економічного дослідження стало прогресивною економічною концепцією того часу. Франсуа Кене (1694—1774) — «батько» фізіократів — виходив з принципу еквівалентності обміну. Оскільки обмінюватися можуть тільки рівновеликі вартості, тому він писав, що обмін або торгівля не породжують багатств і здійснення обміну нічого, виходить, повністю ще не пояснює. Якщо це так, то джерело багатства треба шукати поза сферою обігу, тобто у виробництві. Дане міркування настільки ж геніальне, як і просте, призвело Кене ще до одного відкриття, достатньо важливого для того часу. Якщо наведене міркування вірно, а це так, на думку вченого, то товари на ринок надходять із заздалегідь заданою ціною. Отже, гроші виконують тільки функцію засобу обігу, і їх нагромадження не є дійсним багатством. Більше того, вилучені з обігу через нагромадження, вони перестають виконувати свою корисну суспільну функцію.

І хоча фізіократи вбачали єдиною сферою виробництва, де створюється національне багатство, сільське господарство, а єдиною формою додаткового продукту — земельну ренту, їхній внесок у розвиток політичної економії можна вважати істотним.

За всіх часів розвитку політекономії як науки нерозв’язною здавалась проблема, пов’язана з характеристикою суспільного відтворення. На рівні індивідуального виробника все виявлялось досить простим: йому необхідно було купити засоби виробництва, робочу силу, організувати виробництво, а готову продукцію реалізувати. Ці питання економічна наука швидко і вичерпно пояснила. Проте щоб відтворний процес здійснювався у масштабах усього суспільства, щоб усі виробники придбали основні засоби виробництва та реалізували виготовлений продукт, а всі споживачі водночас мали такий дохід, щоб купити цю продукцію, дане завдання вважалося таким, що не має вирішення. За всю історію розвитку економічної науки це питання, хоча й порушувалося багатьма економістами, вперше пояснювалося Ф. Кене в його відомих «Економічних таблицях», в яких була продемонстрована принципова схема можливостей суспільного відтворення.

Поряд із Ф. Кене істотний внесок у розвиток вчення фізіократів внесли Анн Робер Жак Тюрго (1727—1781), Дюпон де Немур (1739—1817) — засновник і нині існуючої однієї з могутніх американських корпорацій.

Меркантилісти і фізіократи підготували подальший розквіт економічної думки, коли вона по суті не тільки сформувалася як єдина, цілісна наука, а й знайшла відповіді практично на більшість питань, поставлених швидко прогресуючим капіталізмом. Настала епоха класичної політичної економії.

Піонером класичної політичної економії можна вважати англійського економіста Уільяма Петті, який уперше у 1662 р. вивів сентенцію, що джерелом будь-якого багатства є праця. Отже, економічна думка наново відкриває забуту ідею Арістотеля. З іншого боку, У. Петті розрізняє дві сторони ціни: одна, що постійно змінюється залежно від ринкової кон’юнктури, — ринкова ціна; інша, природна, що не змінюється вже після виробництва, — вартість товару. У. Петті науково послідовний, тож у своїх дослідженнях він виходить тільки з того положення, що праця є «утриманням» вартості.

Великий внесок У. Петті зробив у теорію грошей. Вчений визначив їх як товар, що має трудове походження, тому й виступає загальним еквівалентом. Отже, вартість самих грошей залежить від кількості праці, витраченої на їх виробництво. Вперше в економічній науці У. Петті порушив питання про кількість грошей, необхідних в обігу.

Особливе місце в розвитку економічної науки належить Адамові Сміту(1723—1790) — класику політичної економії. Його чільне місце в економічній науці визначається тим, що він уперше виклав економічну теорію як цілісну науку, у взаємозв’язку всіх її головних елементів.

Розробляючи економічну теорію в цілому і спираючись на трудову теорію вартості, А. Сміт відкриває дві сторони товару — вартість і споживчу вартість (корисність) і наводить відмінності між ними. Важливим кроком у розвитку теорії вартості було розмежування ним простої і складної праці, а, отже, визначення підґрунтя для зіставлення різноманітних форм праці. А. Сміт високо оцінив значення поділу праці і спеціалізації як чинників розвитку продуктивних сил. На цій основі він розробив теорію порівняльних переваг і дійшов у результаті до геніального висновку в теорії обміну. За Смітом, обмін і еквівалентний, і взаємовигідний. Отже, можуть обмінюватися не тільки еквіваленти за вартістю, але й однакові, суб’єктивно оцінені корисності.

Одне з найістотніших відкриттів А. Сміта полягає у визначенні ним вартості робочої сили і відмінностей її від вартості, яку ця робоча сила створює. А. Сміт дуже наблизився до розгадки таємниці виробництва додаткового продукту і додаткової вартості, оскільки сформулював висновок, що створювана робочою силою вартість більша, ніж вартість самої робочої сили. Отже, товари обмінюються вже не просто пропорційно витратам праці, а пропорційно витратам виробництва.

Славу одного з кращих економістів усіх часів А. Сміту принесла загальна теорія ринку, особливо щодо механізму його функціонування. Він переконливо обґрунтував, що кожний господарюючий суб’єкт, переслідуючи свою особисту мету, досягає тим самим і суспільних цілей. Його ідея «невидимої руки ринку» є не що інше, як пояснення механізму саморегулювання ринкової системи. Дія «невидимої руки» ринкових стимулів спрямовує діяльність людей таким чином, щоб вони приносили користь усім. Це є, на думку багатьох економістів, найбільш вагомим внеском А. Сміта в економічну науку, оскільки вона по суті означає, що ніхто не зможе досягти добробуту, не зможе створити багатства, якщо попередньо не задовольнить якоїсь суспільної потреби. А. Сміт тут чітко та ясно сформулював капіталістичну ідеологію.

Подальшого розвитку класична політекономія набула у працях англійського економіста Давіда Рікардо (1772—1823). Він «очистив» економічну науку від багатьох помилок попередників і звільнив трудову теорію вартості від внутрішніх суперечностей. Економічна теорія предстає у Д. Рікардо у вигляді послідовної, логічної концепції, якій властива насамперед об’єктивність. Вчений вперше охарактеризував поняття суспільно необхідних витрат праці на відміну від індивідуальних і обґрунтував, що вартість визначається саме ними. Таким чином, він майже підійшов до відкриття закону вартості. Істотним внеском Д. Рікардо в економічну науку було і пояснення процесів перенесення вартості засобів виробництва на готовий продукт. Він показав, що в процесі створення вартості бере участь жива праця, проте до складу вартості готового продукту входить ще й перенесена вартість засобів виробництва. Крім того, Д. Рікардо вирішив багато конкретних економічних проблем: від розрахунків економічної ефективності міжнародної торгівлі і теорії порівняльних переваг до визначення «мінімального рівня заробітної плати» та прожиткового мінімуму. Заслуга Д. Рікардо полягає ще й у тому, що він виклав політичну економію в суворій логічній послідовності, надавши їй системного вигляду на тому рівні розвитку, на якому вона тоді перебувала.

Особливе місце у формуванні і розвитку політичної економія належить К. Марксу (1818—1883) імарксизму в цілому. І якщо на Заході К. Маркс (як філософ та економіст) вважається видатною особистістю другого тисячоліття, то в постсоціалістичних країнах економічні, політичні й ідеологічні концепції формування суспільств з перехідною економікою базуються виключно на засадах антимарксизму, що свідчить про їх однобоку заідеологізованість.

Особливість марксизму як економічного вчення полягає в тому, що постійно задля його дослідження застосовувався один і той самий метод — діалектичний матеріалізм. Тобто суть марксизму — в діалектиці, у розвитку. Жодна економічна категорія не є статичною, вона розвивається так само, як еволюціонує саме людське суспільство. Отже, й економічну теорію в цілому потрібно розглядати діалектично. Тож К. Маркс, беручи на озброєння гегелівські закони діалектики, підводить під них матеріалістичний ґрунт. Цей метод призвів філософа до матеріалістичного розуміння історії, що дозволило йому науково обґрунтувати розвиток людського суспільства як закономірну послідовну зміну одного способу виробництва іншим. Паралельно він відкриває закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил.

У праці «До критики політичної економії» К. Маркс доводить до досконалості трудову теорію вартості: відкриває двоїстий характер як праці, що створює товар, так і самого товару; розглядає еволюцію появи і сутність грошей, їх роль у товарному господарстві; розкриває необхідність перетворення товару на гроші внаслідок того, що суспільний характер праці, втіленій в товарі, може виявлятися тільки в обміні; формулює умови і риси товарного виробництва; характеризує суперечності найпростішої економічної «клітини» капіталізму — товару.

Теорію вартості К. Маркс розробляє далі в «Капіталі». Тут він і обґрунтовує суперечності між визначенням вартості товару відповідно до витраченого часу на його виготовлення і цінами, які складаються реально в капіталістичному господарстві. Принципові зміни у ціноутворенні пов’язані з переходом від простого товарного виробництва до капіталістичного. К. Маркс аналізує конкуренцію і характеризує два її види: внутрішньогалузеву і міжгалузеву. Остання призводить до формування «ціни витрат виробництва», що стає кульмінаційною точкою коливання ринкових цін. К. Маркс формулює закон формування ринкової вартості і закон середньої норми прибутку й ціни виробництва. Теорії середньої норми прибутку і «ціни витрат виробництва» являють собою розвиток теорії вартості на конкретнішому рівні дослідження.

Далі К. Маркс наводить визначення капіталу та аналізує його структуру як з погляду ролі його складових у створенні вартості, так і з точки зору їх обороту.

Проте найвагомішим відкриттям К. Маркса вважається розгадка секрету виробництва додаткової вартості. Вперше в економічній науці був чітко відслідкований механізм виробництва прибутку як цілком природний результат процесу капіталістичного виробництва. Далі К. Маркс послідовно розкриває сутність заробітної плати та її форми, механізм нагромадження капіталу, його кругообіг та оборот. Особливе місце в економічній теорії Маркса займає розкритий їм механізм суспільного відтворення, що, на думку американського економіста Б. Селігмена, є його найзначнішим відкриттям. Потім Маркс наводить пояснення форм земельної ренти і тут розв’язує завдання, ще ніким не вирішене, — він розробляє механізм виробництва і розрахунку розміру абсолютної ренти, пояснюючи водночас і природу «ціни» землі.

Лише перелік відкриттів К. Маркса зайняв би десятки сторінок. Так, вчений довершено розкрив анатомію капіталістичного суспільства в його діалектичному розвитку, з усіма суперечностями, класовою боротьбою, його творчим і руйнівним потенціалом. Проте ідеї К. Маркса про чисто експлуататорський характер капіталістичного ладу, тим більше про поглиблення і розвиток цих рис, що виявляється нібито в посиленні абсолютного та відносного зубожіння робітничого класу, а також про остаточну загибель капіталізму виявилися помилковими і не підтвердилися історією. У своїй сутності дані його висновки залишилися в полоні власних класових поглядів, у чому він часто звинувачував своїх ідейних і теоретичних суперників, а бажане видавав за дійсне. Геніальний діалектик, матеріаліст, що довів природну спроможність капіталізму до відтворення, не побачив у цій спроможності можливостей його трансформації та вдосконалення.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ЛЕКЦИЯ 1. ПОЛІТЕКОНОМІЯ, ЯК ЕКОНОМІЧНА НАУКА . ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПОЛІТЕКОНОМІЇ. 1. ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ

ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ... ОСНОВНІ ТЕЧІЇ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ ПРЕДМЕТ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ОСНОВНІ ТЕЧІЇ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ
Сучасні економічні теорії в основному представлені західними економістами, для яких у XX ст., особливо в останні 40—50 років, притаманна спрямованість на вирішення конкретни

ПРЕДМЕТ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
Розмаїття напрямів і шкіл у політичній економії визначає і розбіжності у підходах до трактування ролі виробництва в розвитку людського суспільства та предмета політекономії.

МЕТОД І ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
Політична економія, як і будь-яка інша наука, має справу з фактами реальної дійсності. Вони служать тим первинним матеріалом, що підлягає науковому дослідженню. Вони також є об’єктивним критерієм,

ВИРОБНИЦТВО ТА ЙОГО ОСНОВНІ ФАКТОРИ . ВИРОБНИЧІ МОЖЛИВОСТІ
Виробництво представляє взаємодію факторів виробництва. Радянська схема: Суб’єктивний Об’єктивний

ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ СУСПІЛЬСТВА ЇХ СУТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ
Кінцевою метою виробництва є задоволення потреб суспільства і людини. Будь-яке суспільство (незалежно від рівня його розвитку і суспільного устрою — чи то індустріальна нація, чи ок

Рархія потреб за А.Маслоу
Безмежність потреб – одне з фундаментальних положень і полягає в тому, що потреби є безмежними, а виробничі ресурси, що необхідні для виробництва потреб, є обмежені.

КОРИСНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ , ЙОГО ГРАНИЧНА КОРИСНІСТЬ
Корисність – це його здатність задовольнити ту чи іншу потребу людини. Корисність багатьох благ знаходиться у прямій залежності від їх природних властивостей. В сучасних умовах кори

ЕКОНОМІЧНИЙ ІНТЕРЕС ЙОГО СУТЬ ТА ПОТРЕБА
За Марксом, економічні відносини кожного даного суспільства визначаються насамперед як інтереси. Тож, економічні інтереси являють собою об’єктивні, зумовлені відносинами вла

Класифікація економічних інтересів
1. За ознакою суб’єктивності (особисті, групові, колективні, національні, регіональні, загальнолюдські, суспільні) 2. За ознакою об’єктивності (морально-етичні, інтереси безпеки

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бєляєв О. О., Бебело А. С.Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — с. 38-54. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ 1. ПРОДУКТИВНІ СИЛИ ЯК МАТЕРІАЛЬНА ОСНО

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бєляєв О. О., Бебело А. С.Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — с. 55-69. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ 1. СУТНІСТЬ ВЛАСНОСТІ 2. КЛАСИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бєляєв О. О., Бебело А. С.Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — с. 70-86. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ 1. ВИРОБНИТВО ЯК ПРОЦЕС СУСПІЛЬНОЇ ПРАЦ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бєляєв О. О., Бебело А. С.Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — с. 107-124 Кирилова В.М. Конспект лекцій по політекономії ПИТАН

Форми конкуренції
В залежності від співвідношення монополізації та конкуренції виділяють декілька моделей ринку: – ринок досконалої конкуренції; – ринок монополістичної конкуренції;

Типи ринків
1. Нерозвинений. 2. Вільної конкуренції. 3. Регульований. 4. Деформований. Нерозвинутий ринок характеризуєтьс

Нший підхід
1. Ринок вільної конкуренції. 2. Ринок монополізований. 3. Регульований. 3. ІНФРАСТРУКТУРА РИНКУ. МОДЕЛІ РИНКУ Інфраструктура

Нфраструктура
1. Організаційно-технічні елементи (біржі, аукціони, ярмарки, виставки). 2. Фінансово-кредитні елементи (податкова система, банки, фінансові установи). 3. Організаційно-дослідниць

Функції інфраструктури
1. Організаційне формування ринкових відносин. 2. Сприяння учасникам ринку у реалізації їх економічних інтересів. 3. Прискорення ефективності роботи ринкових суб’

Ринок досконалої конкуренції
1. Наявність значної кількості покупців та продавців (невеликих за розмірами). 2. Відсутність бар’єрів для входження на ринок. 3. Відсутність диференціації продук

Ринок монополістичної конкуренції
Монополістична конкуренція є не протилежністю конкуренції, а її різновидом. Отже, цю модель відносять до недосконалої конкуренції, адже вона має певні особливі риси, відмінні від ринку досконало

Ринок олігополії
Ринок олігополії спочатку існував як ринок двох продавців. Проте на сучасному етапі розвитку він в основному містить від 3 до 7 продавців. Ринок олігополії характеризується досить жорсткими бар’

Ринок чистої монополії
Хоча конкуренція і невід’ємна частина ринкової економіки, проте вона має здатність затихати з нагромадженням капіталу окремими суб’єктами ринкових відносин. Ринок чистої монополії включає можлив

Ринок товарів
На цьому ринку здійснюється купівля–продаж предметів споживання та засобів виробництва. Тому його елементами є споживчий ринок та ринок засобів виробництва. У кожному з них відповідно формуються

Ринок природних ресурсів. Рента. Ціна землі
На цьому ринку здійснюється купівля–продаж ресурсів для організації виробництва: корисні копалини, водні ресурси, земля тощо. Ціна на землю формується під впливом попиту і пропозиції. Попит зале

Ринок капіталів
Ринок капіталів (інвестиційних ресурсів) – це ринок, на якому підприємства і громадяни надають і отримують позики для використання у виробництві. Основним елементом цього ринку є позиковий капіт

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Кэмбелл Р. Макконелл , Стенли Л. БрюЭкономикс : принципы, проблемы и политика. Пер. с анг. 11-го изд. К. ХаГар, 2000. – 51-61с. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО РОБОТИ

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ЧИСТОГО КАПІТАЛІЗМУ
Капіталістичний лад охоплює наступні інститути й принципи: 1)ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ В умовах капіталістичної системи матеріальні ресурси становлять влас

НШІ ОЗНАКИ ВЛАСТИВІ ІНШИМ ЕКОНОМІЧНИМ СИСТЕМАМ
Приватна власність, воля підприємництва й вибору, особистий інтерес як спонукальна чинність, конкуренція й опора на ринкову систему - все це інститути й принципи, які більш-менш вин

Малюнок 1. Кругообіг ресурсів, продуктів і доходу
Підприємства, звичайно, пред'являють попит на ресурси, оскільки останні служать коштами, за допомогою,, яких фірми провадять товари й послуги. Взаємодія попиту та пропозиції на величезну безліч

ЩО І СКІЛЬКИ ВИРОБЛЯТИ ?
Будь якій економічної системи завжди виникає ? Що і скільки виробляти ? в умовах ринкової економіки в питанні : «Що виробляти ?» В цій економіці у кінцевому підсумку виробляються лише ті т

ХТО ПОВИНЕН ОДЕРЖУВАТИ ПРОДУКТ ?
Наступним питанням є «Хто повинен одержати продукт ?» , тобто як вироблений продукт повинен розподілятися між споживачами . будь яка вироблена продукція розподіляється між спожив

ЧИ ЗДАТНА РИНКОВА ЕКОНОМІКА АДАПТУВАТИСЯ ДО ЗМІН В ЕКОНОМІЦІ
Останнє питання ринкової економіки : «Чи здатна ринкова економіка адаптуватися до змін і умов економічного життя ?» Попит виробників на ресурс – це похідний попи

ОЦІНКА РОЛІ РИНКОВОЇ СИСТЕМИ.
2.1. АРГУМЕНТИ «ЗА» Якщо узагальнити усе зазначене вище , то можна сформулювати наступні переваги ринкової системи : 1. Економічні 1.1.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бєляєв О. О., Бебело А. С.Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — с. 246-260. Кирилова В.М. Конспект лекцій по політекономії Макк

ДЕРЖАВА ЯК СУБ’ЄКТ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
Сучасна держава "вмонтована" в ринкову систему господарювання. Окрім її участі в економіці як регулюючої сили, вона діє як самостійний господарюючий об’єкт. Це так званий державний сек

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОВОЇ БАЗИ ТА УМОВ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Ще А. Сміт стверджував, що держава є гарантом і захисником прав власності, цілісності національного суверенітету, законності і правопорядку, стабільності національної валюти. Більшість цих функ

ЗАХИСТ КОНКУРЕНЦІЇ
Конкуренція є основним регулюючим механізмом у капіталістичній економіці, силою, яка підкорює виробника і постачальника ресурсів диктату покупця чи суверенітету споживача. З

ПЕРЕРОЗПОДІЛ ДОХОДУ ТА НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСВА
Ринкова система веде до нерівності у суспільстві: ті, що володіють значними капіталами, земельними площами, мають великі доходи, інші — досить незначні, крім того люди похил

КОРЕКТУВАННЯ РОЗПОДІЛУ РЕСУРСУ
Різке порушення функціонування ринку пов’язується з такими негативними явищами: ринкова система виробляє не ту кількість певних товарів і послуг, неспроможна взагалі виділити будь-які ресурси н

СТАБІЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ
Історично склалося так, що найновішою та в певному розумінні найважливішою функцією уряду є стабілізація ринкової економіки, тобто допомога приватній економіці у забезпеченні і

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бєляєв О. О., Бебело А. С.Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — с. 107-124 ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО РОБОТИ 1. ВИ

ПРИБУТОК ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ: СУТНІСТЬ, ВИДИ, РОЗПОДІЛ
У реальній дійсності прибуток — кінцева мета і рушійний мотив ринкової економіки, головний стимул і основний показник ефективності функціонування будь-яко

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бєляєв О. О., Бебело А. С.Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — с. 92- 107 ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО РОБОТИ 1. КОНЦЕПЦІЇ ВИНИКНЕН

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бєляєв О. О., Бебело А. С.Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — с. 167-179 ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО РОБОТИ 1. КА

ДОМОГОСПОДАРСТВА ЯК СУБЄКТ РИНКОВИХ ВІДНОСИН
У сучасних цивілізованих країнах світу найпрогресивнішою суспільною системою вважається змішана економіка. Вона передбачає співіснування в межах однієї держави різних економічних се

ДОХОДИ ДОМОГОСОДАРСТВ
Доходи домогосподарства- це загальна сума грошей отриманих чи зароблених на протязі якогось періоду часу (як правило за рік). Існує два взаємозалежних підходи до вивчення проблем

ВИРАТИ ДОМОГОСПОДАРСТВ
У самому загальному вигляді здійснюється за такими напрямами : ¾ Особисті прибуткові податки ; ¾ Витрати особистого споживання ; &frac3

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМНИЦТВА
Підприємництво ж визначається як діяльність підприємця, схильність до укладання вигідних угод, афер. Зрозуміло, що такі підходи до розуміння й розкриття змісту підприємницької фу

ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК ОСНОВНА СТРУКТУРНА ОДИНИЦЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Під поняттям «підприємство» розуміється самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ФОРМИ ПІДПРИЄМСТВА
Типовими організаційними формами підприємницької діяльності в світовій практиці є: повне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, командитне товариство, акціонерне товар

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бєляєв О. О., Бебело А. С.Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — с. 184-200. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО РОБОТИ 1. ПРИЧИНИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ

СУТЬ АКЦІОНЕРНОГО КАПІТАЛУ ТА ФОРМИ ЙОГО ВИЯВУ
Власність акціонерних структур формується за рахунок злиття капіталів їх засновників, а також випуску та продажу цінних паперів. З точки зору речового змісту (об’єктів) ак

ЦІННІ ПАПЕРИ : СУТЬ , РОЛЬ, ОСНОЛВНІ ВИДИ . ПРОБЛЕМИ АКЦІОНУВАННЯ У ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ
Цінні папери з точки зору безпосередньої характеристики акціонерного капіталу — це свідоцтва про участь у капіталі АТ, основними серед яких є акції та облігації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бєляєв О. О., Бебело А. С.Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — с. 215-226. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО РОБОТИ 1. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ: СУТНІСТЬ, Т

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Акопов Е.С., Воронкова О.Н., Гаврилко Н.Н. Мировая економика и международные экономические отношения. Серия «Учебники, учебные пособия» Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000.5-8с.