НШІ ОЗНАКИ ВЛАСТИВІ ІНШИМ ЕКОНОМІЧНИМ СИСТЕМАМ

Приватна власність, воля підприємництва й вибору, особистий інтерес як спонукальна чинність, конкуренція й опора на ринкову систему - все це інститути й принципи, які більш-менш винятково асоціюються із чистим капіталізмом. Крім того, існують ще деякі інститути й форми діяльності, властиві всім сучасним економічним системам. До них ставляться наступні: 1) використання передової технології й засобів виробництва у великих масштабах; 2) спеціалізація й 3) застосування грошей. Спеціалізація й передова технологія служать передумовою ефективного використання ресурсів усякої економіки. Застосування грошей являє собою всеохоплюючий інститут, що дозволяє суспільству легше здійснювати спеціалізацію, використовувати саму продуктивну технологію й витягати із цього вигоду.

ШИРОКЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦТВА

Всі сучасні економічні системи - чи будуються вони на капіталістичній, соціалістичній або комуністичній ідеології - ґрунтуються на передовій технології й широкому використанні засобів виробництва. При чистому капіталізмі знаряддям забезпечення технічного прогресу служить - поряд з волею вибору й прагненням збільшувати особисту вигоду - конкуренція. Капіталістичний лад явно має високу ефективність у справі мобілізації стимулів для створення нових продуктів і вдосконалювання технології виробництва. Чому? А тому, що виникаюче при цьому грошова винагорода дістається безпосередньо новаторові. Чистий капіталізм тому обумовлює широке використання й відносно швидкий розвиток складних засобів виробництва: інструментів, машин, великих фабрик, складських приміщень і встаткування, транспортних засобів і маркетингу.

Чому важлива наявність передової технології й широке застосування засобів виробництва? Тому що найбільш простий, прямій спосіб виробництва продукту звичайно є найменш ефективним. Навіть Робинзон Крузо уникав користуватися неефективним способом прямого, ручного виробництва й волів йому непряме виробництво, тобто із застосуванням знарядь праці. Було б смішно, якби фермер, що навіть володіє лише городом, став би працювати голими руками. Зовсім очевидно, що виготовлення знарядь праці, тобто засобів виробництва для полегшення виробничого процесу, приносить колосальні дивіденди у формі більше ефективного виробництва, а отже, і більшого обсягу продукції. Кращий спосіб добути воду - це витягтися її з колодязя, а не поринати за нею в колодязь. Але тут нас підстерігає пастка. Як ми вже пам'ятаємо з аналізу кривої виробничих можливостей і основних рис проблеми економії, мабуть, що при повній зайнятості ресурсів і при повному обсязі виробництва ресурси доводиться перемикати з виробництва споживчих товарів на виробництво засобів виробництва. Як споживачі, ми змушені затягти пояса сьогодні, щоб визволити ресурси для виробництва засобів виробництва, які коли-небудь у майбутньому підвищать ефективність виробництва й дозволять нам мати у своєму розпорядженні більший обсяг виробництва споживчих товарів.

СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ

Просто разюче, які грандіозні масштаби прийняла орієнтація суспільства на спеціалізацію. Переважна більшість споживачів практично самі не провадять ніяких товарів і послуг, які вони споживають, а, навпроти, з того, що вони провадять, споживають дуже мало або зовсім нічого. Робітник, все своє життя зайнятий штампуванням деталей для реактивних двигунів, може так ніколи й не "спожити" подорож на літаку. Робітник на складальному конвеєрі, восьма година в день встановлювальчик скла на моделі "камаро", сам може володіти "хондою". Рідко які домогосподарства всерйоз розглядають можливість самим провадити для себе їжу, житло й одяг. Багато фермерів продають молоко зі своєї ферми місцевому молочному заводу, а самі купують маргарин у магазині фірми "Поданк". Суспільство вже давно засвоїло, що самозабезпеченість народжує неефективність. Людина, що береться за всі, може бути досить яскравою особистістю, але вже продуктивністю праці він явно не відрізняється.

Спеціалізація й ефективність. Якими конкретно шляхами може спеціалізація працівників — поділ праці - збільшувати продуктивність їхньої праці? По-перше, спеціалізація дозволяє індивідам скористатися перевагами, що виникають із розходжень у здатностях і майстерності. Якщо первісна людина А сильна, швидконогий і влучно користується списом, а первісна людина В слабосильний, повільний, але відрізняється більшим терпінням, таке розходження в їхніх здатностях можна найбільше ефективно використовувати зробивши А мисливцем, а В рибалкою. По-друге, навіть якби здатності А и В були однаковими, їхня спеціалізація могла б виявитися досить доброчинною. Чому? Тому що, якщо людина віддає увесь свій час одній справі, вона скоріше може опанувати необхідною майстерністю й винайти більше зроблені технологічні прийоми, чим якби він ділив свій час на виконання ряду різних робіт. Щоб стати гарним мисливцем, треба полювати! Нарешті, спеціалізація, тобто постійне виконання людиною того самого виду роботи, явно рятує його від втрати часу, що спричиняє зміна одного виду роботи іншим. По всіх перерахованих причинах поділ праці має своїм слідством підвищення ефективності використання людських ресурсів.

Спеціалізація бажана також і на регіональній і міжнародній основі. У штаті Небраска можна, звичайно, вирощувати апельсини, але через невідповідну для цієї мети ґрунту, через часті дощі й холодну погоду витрати виробництва апельсинів тут виявилися б надзвичайно високими. Штат Флорида міг би з деяким успіхом вирощувати пшеницю, але по такого ж роду причинам це могло б бути досить дорогою справою. У результаті ми бачимо, що Небраска провадить ті продукти, зокрема пшеницю, для яких її ресурси найкраще підходять, а Флорида, надходячи так само, вирощує апельсини й інші цитрусові. Діючи так, обидва штати провадять надлишки продуктів своєї спеціалізації. Потім, надходячи дуже розумно, жителі Небраски й Флориди обмінюються своїми надлишками. Спеціалізація дає можливість кожному регіону провадити ті товари, які при його ресурсах можна виготовити найбільше ефективно. Саме в такий спосіб і Небраска, і Флорида можуть споживати більшу кількість пшениці й апельсинів, чим у тому випадку, якби вони не дотримувалися своєї спеціалізації. Так само міжнародна спеціалізація проявляється в тім, що Сполучені Штати спеціалізуються на виробництві такої продукції, як вантажні й пасажирські літаки й комп'ютери, які вони продають іншим країнам в обмін на відеомагнітофони з Японії, банани з Гондурасу, взуття з Італії й плетені кошики з Таїланду. Коротше кажучи, спеціалізація праці й географічна спеціалізація виробництва дуже важливі для забезпечення ефективності використання ресурсів. У розділі "Останній штрих" цієї глави проблема спеціалізації досліджується трохи глибше.

Недоліки. Незважаючи на ці переваги, спеціалізація спричиняє й деякі негативні наслідки. Наприклад, добре відома монотонність і нудність спеціалізованої праці. Уявіть собі стан отупіння згаданого вище робітника на складальному конвеєрі, що усе ще продовжує монтувати скла на автомобілях "камаро". По-друге, спеціалізація й кооперація безпосередньо зв'язані один з одним. Чим менше кожний з нас провадить особисто для себе, тим більше ми залежимо від виробництва, здійснюваного іншими. Страйк докерів або водіїв вантажівок здатний дуже швидко привести до недостачі товарів. Третя проблема виникає на ґрунті обміну надлишками, обумовленого спеціалізацією. Дослідження цієї проблеми підводить нас до розгляду питання про застосування грошей у внутрішній і світовій економіці.

ЗАСТОСУВАННЯ ГРОШЕЙ

Практично всі економічні системи, будь то передові або відсталі, застосовують гроші. Гроші виконують ряд функцій , але найпершою їхньою функцією є кошти обігу.

У наведеному нами прикладі зі штатами Небраска й Флорида жителям Небраски необхідно обмінювати свою пшеницю на апельсини Флориди, щоб обидва штати могли покористуватися від спеціалізації. Якщо з якої-небудь причини торгівля між цими штатами буде вкрай незручна або заборонена, вигоди від спеціалізації для суспільства загублені. Чому? Тому що споживачі хочуть мати безліч різних продуктів, а при відсутності торгівлі вони будуть прагнути направляти свою працю й матеріальні ресурси в багато різних видів виробництва. Якби обмін не міг виникнути або його дуже незручно було б здійснювати, Небраска й Флорида виявилися б змушеними дотримуватися курсу на більшу самозабезпеченість, і переваги спеціалізації залишилися б нереалізованими. Коротше, гроші як зручні кошти для обміну товарами служать передумовою спеціалізації.

Правда, обмін може відбуватися — а іноді й відбувається — на бартерній основі, тобто за допомогою обміну товарів на товари. Однак бартер як кошти обміну може поставити перед економікою серйозні проблеми. Особливо серйозною проблемою є та обставина, що бартерний обмін вимагає збігу потреб двох учасників угоди. У нашім прикладі ми припустили, що жителі Небраски мають у своєму розпорядженні надлишок пшениці й хочуть придбати апельсини. Ми припустили також, що жителі Флориди мають надлишки апельсинів і хочуть придбати замість їхню пшеницю. Таким чином, обмін відбувся. Але якщо такого збігу потреб не існує, обмін виявиться зірваним. Давайте розглянемо таку проблему.

Допустимо, що Небраске не потрібні апельсини Флориди, але вона зацікавлена в покупці картоплі в штаті Айдахо. Тим часом Айдахо бажає придбати апельсини Флориди, а не пшеницю Небраски. Щоб ще ускладнити наш приклад, припустимо, що Флориді потрібно якась кількість пшениці Небраски, але зовсім не потрібний картопля штату Айдахо.

Незважаючи на розбіжність потреб, торгівля може бути здійснена шляхом використання грошей як кошти обігу, як це показують стрілки. Полегшуючи обмін, застосування грошей дозволяє економічній системі реалізувати переваги спеціалізації.

Тут повністю відсутнє збіг потреб. Бартерний обмін явно виявляється важким. Щоб перебороти виникаючий тупик, сучасні економічні системи застосовують гроші, які просто являють собою досить зручний суспільний винахід, що полегшує обмін товарами й послугами. Історично як кошти полегшення обміну використовувалися-зі змінним успіхом *— худоба, сигари, раковини, камені, шматки металу й багато інших предметів. Але щоб служити як гроші, предмет повинен пройти лише одне-єдине випробування: він повинен одержати загальне визнання й покупців, і продавців як кошти обміну. Гроші визначаються самим суспільством; усе, що суспільство визнає як кошти обігу, - це і є гроші. У новітніх економічних системах - із причин, які ми пояснимо в главі 15, - уважається зручним використовувати як гроші шматки паперу. Допустимо, що саме так обстоит справа в економічних відносинах штатів Небраска, Флорида й Айдахо; вони використовують як гроші шматки паперу, які вони називають "доларами". Чи здатні паперові долари, що служать коштами обігу, перебороти тупик, про яке ми говорили?

Готовність визнати паперові гроші (або, втім, будь-який інший вид грошей) як кошти обігу дозволяє здійснити тристоронню торгівлю. Остання дає можливість кожному штату спеціалізуватися на виробництві одного продукту й придбати інший продукт (інші продукти), що хочуть мати його жителі, незважаючи на розбіжність потреб кожної із двох пар учасників угоди. Бартер, що ґрунтується на збігу потреб, перешкодив би такому обміну й, отже, спонукав би всі три штати відмовитися від спеціалізації.

На глобальному рівні той факт, що різні країни мають різні валюти, ускладнює міжнародну спеціалізацію й обмін. Однак наявність міжнародних валютних ринків дозволяє, наприклад, американцям, японцям, німцям, англійцям і мексиканцям обмінювати один на одного долари, ієни, марки, фунти стерлінгів і песо з метою здійснити бажаний міжнародний обмін товарами й послугами.

І останній приклад. Уявіть собі детройтского робітника, що провадить колінчаті вали для "олдсмобилей". Наприкінці тижня, замість того щоб одержати барвистий шматок паперу, завізований головним бухгалтером компанії, або кілька шматків паперу, добірно оформлених у зеленому й чорному кольорі, наш робітник одержує від бухгалтера чотири колінчатих вали для "олдсмобилей". Не бажаючи накопичувати в себе запас колінчатих валів, робітник, як би це не було незручно, відправляється в діловий центр Детройта, маючи намір витратити доставшийся йому важкою працею дохід, скажемо, на пакет бакалійних товарів, на парі джинсів і на квиток у кінотеатр. Зовсім очевидно, що робітник при цьому зіштовхується із трохи незручної й потребуючої витрати великого часу торгівлею, причому зрештою він взагалі може не зробити ніякого обміну. Представляється неймовірно грудний завдання знайти торговця одягом, у якого є в продажі джинси і який випадково бажає придбати колінчатий вал для "олдсмобиля". А якщо джинси за вартістю не дорівнюють колінчатому валу, як можуть учасники угоди зробити обмін? Подібного роду приклади показують, що гроші є одним з великих суспільних винаходів нашої цивілізації.

Коротко підсумуємо сказане: застосування технологічно прогресивних засобів виробництва, високий ступінь спеціалізації виробництва й використання грошей є базисними інституціональними ознаками всіх сучасних економічних систем.

3. МОДЕЛЬ КРУГООБІГУ ДОХОДІВ ТА РЕСУРСІВ

Розгляд проблеми спеціалізації й пов'язаної з нею потреби в існуванні грошової системи для полегшення процесу обміну приводить нас до необхідності більш чітко охарактеризувати роль ринків і цін у капіталістичній економіці.

На малюнку 1 представлений необхіднийнам загальний огляд проблеми. На верхній половині діаграми дана картина р е с у р с н о г о ринка. Тут домогосподарства, які безпосередньо або побічно (через торгово-промислові корпорації, що перебувають у їхнійвласності) володіють всіма економічними ресурсами, поставляють ці ресурси підприємствам.