ЕКОНОМІЧНІ ПРИЧИНИ ЗМЕНШЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ

Катастрофічна ситуація з біорізноманіттям зв'язана з заниженням реальної цінності природи, вартості природних ресурсів і послуг. Це порозумівається домінуючими в економіці методами оцінки ефективності проектів і програм.

В ухваленні рішення по методу "Витрати - вигоди" при чи відсутності заниженні цінності природи можливі наступні кінцеві варіанти:

- заниження витрат, зв'язаних з неврахуванням екологічного збитку й у цьому випадку негативні зовнішні витрати перекладаються на суспільство. В економіці ця проблема "інтерналізації екстерналій" - замикання зовнішніх ефектів і, у кінцевому рахунку, їхнє відображення в ціні самого виробника забруднень, "забруднювач - платить";

- заниження вигод від збереження природи, що знижує сумарну вигоду.

Існуючі ринкові механізми не забезпечують адекватну оцінку біологічних ресурсів, ціна на них занижена чи взагалі відсутня. Дійсно, як, навіть при бажанні, оцінити рідкий вид земноводних, плазуючих, чи птахів рослин. При цьому екологічний збиток часто взагалі ігнорується, не включається в розрахунки. На тих, хто одержує вигоду від експлуатації водойм, лісових угідь, лугів рідко лягає тягар повних суспільних і економічних витрат, вони переносяться на суспільство в цілому.

А от приклад. Деградація і розвал ставкового рибного господарства, цілком зрозумілий в умовах ринкової економіки, "перевели" навантаження на високопродуктивні водоймища і на прибережні зони Азовського моря. Якщо взяти стандартний кормовий коефіцієнт по ставках за 3,5, то тільки корму роблять собівартість тонни рибної продукції 420-500 дол. Відповідно і ціни на ринку на білого амура, коропа, товстолобика починаються від 1 дол./кг. Достаток на ринку рибної продукції ляща, судака, сазана, сома за цінами від 2 дол./кг яскравий приклад свідомого заниження економічної цінності біологічного розмаїтості. Норматив плати за спеціальне використання рибних ресурсів складає (Постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.1998 № 449) по промисловоцінним видах у дол. за 1 тонну: лящ - 19; судак - 27,40; сазан - 21,1; тарань - 9,2!

Дійсно, як у популярному законі Б.Коммонера "природа знає краще" що робити, ефективність природних водяних екосистем у 20-45 вище, ніж в індустріальних, але за умови, що ціни говорять екологічну правду.

Власника землі, що розорює лісосмуги, прибережну берегову чи смугу крайку і схили байраків не турбує замулення ріки вниз за течією, висушення і деградація байрачних лісів, знищення місць обитання птахів і тварин, що живуть у береговій зоні.

Лісові угіддя, що знаходяться в державній відповідальності, також експлуатуються без обліку екологічних збитків при лісозаготівлях. У сучасних умовах варіанти вирубок виявляються більш економічними, чим створення лісового заказника.

По діючому природоохоронному і природоресурсному законодавству біорізноманіття вступає як суспільне благо, знаходиться переважно в загальному користуванні, до нього мається відкритий доступ. Надмірно експлуатовані населенням біологічні види, екосистеми і представлення цим екосистемам блага (послуги), не мають звичайно строго визначеного власника. Невизначеність прав власності приводить до посиленої експлуатації біоресурсів, їхньому виснаженню, що ми спостерігаємо на лікарських видах рослин, коли вирубуються дерева для збору липового кольору. Порушення в лісопарковій зоні, вироблені відпочиваючими і місцевим населенням, демонструють, що їхнє ефективне використання можливе в рамках ринкової системи, при чіткому забезпеченні права відповідальності на біоресурси.

При цьому важко обґрунтувати недостатність виділення засобів для збереження біорізноманіття. А саме в сучасних ринкових умовах збереження біорізноманіття повинне довести свої переваги в конкурентній боротьбі з альтернативними способами використання території, де маються біологічні ресурси, наприклад, різні види будівництва, створення розважальних центрів у береговій зоні.

Вигоди і витрати від збереження біорізноманіття повинні бути більше відповідних вигод і витрат від альтернативних варіантів використання території.

Серйозною проблемою в збереженні біорізноманіття є розбіжність глобальних, національних і регіональних вигод. Те, що не вигідно для окремого регіону, часто є життєво важливим для інших країн, усієї планети.

Наприклад, вирубка тропічних і бореальних лісів, зникнення рідких видів рослин і тварин в окремих країнах впливає на біосферу всієї планети. Знамените гасло Ріо-92 "Думати глобально - діяти локально" у другій, конкретній своїй частині не спрацьовує. Локальні вигоди по збереженню біорізноманіття, особливо в країнах, що розвиваються, набагато менше глобальної вигоди від збереження цих природних ресурсів. У той же час створення охоронюваних територій, заборона рубань лісу, перетворення берегової зони в морський заповідник погіршує добробут місцевого населення.

"Добробут місцевого населення" дуже делікатна тема. Наприклад, символ чистоти, вірності і патріотизму нашого народу - білий лелека, зберігаємий дбайливо кожним будинком і селом, добувається самим варварським способом жителями країн, де лелеки влаштовуються на зимівлю. На шкоду, чи у витрати по недоодержанню продукції входять різні заборони на полювання, охоронювані види, досліджувані види птахів знищуються під час міграцій жителями розвитих країн для "задоволення", а жителями країн, що розвиваються, наприклад, для виготовлення прикрас з кілець, по яких міжнародні суспільства орнітологів відслідковують шляху міграції. Нашому природозберігаючому свідомості неможливо зрозуміти масові побиття лебедя, журавлів, лелек населенням суміжних територій. Доречно відзначити, що збереження біорізноманіття в розвинутих країнах носить інший значеннєвий відтінок, тому що зберігати там часто більше когось.

Створюється враження, що для місцевого населення, що традиційно одержує вигоди від експлуатації природної розмаїтості, рішення глобальних екологічних проблем невигідно. Але це не так. Програми енергозбереження, обмеження викидів транспортними засобами автоматично знижують викиди парникових газів.

Щоб сума локальних і глобальних вигод перевищувала витрати необхідний всеосяжний облік усіх вигод збереження біорізноманіття, економічна оцінка біологічних ресурсів. Концепція загальної економічної цінності крім прямої споживчої вартості оцінює і вартість "невикористання" ресурсу, його збереження і консервації, що є найважливішим для біорізноманіття.

Для вирівнювання локальних і глобальних витрат і вигод від збереження біорізноманіття з метою забезпечення справедливого і рівноправного доступу до вигод від використання генетичних ресурсів у даний час використовуються різні механізми. Важливі для міжнародного співтовариства програми реалізуються за допомогою Глобального Екологічного фонду, що інвестує проекти, сполучені з високими локальними витратами. Так зберігаються ділянки, важливі для всієї глобальної системи.

Для країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою, частина боргів списується при виконанні природоохоронних заходів. Наприклад, Польщі за очищення узбережжя Балтійського моря. Можлива також покупка частини боргу країни-боржника з наступною вимогою інвестувати еквівалентну суму в природоохоронні заходи.