МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ І ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОЇ РОЗМАЇТОСТІ

У вітчизняній і закордонній літературі існує безліч підходів до економічної оцінки і збереження біорізноманіття (Гарусов і ін., 1998 Бобильов, 1999; Парчук, Мовчан, 1999; Шеляг-Сосонко, 2001; Булахов, Ємельянов, Пахомов, 2005).

Найбільш прийнятним бачиться підхід С.Н.Бобильова (1999), заснований на показниках економічної цінності біорізноманіття, витрат, джерел фінансування, видів збитків.

Економічна цінність визначається через наступні витратні підходи:

- вартість відновлення, коли оцінюються витрати, необхідні для реінтродукції, відтворення загубленого чи деградуючого виду;

- вартість робіт, зв'язаних із запобіганням збитку;

- метод "готовності платити", коли через опитування населення визначається готовність платити і розміри плати за наявність біорізноманіття;

- метод транспортно-шляхових витрат, коли цінність природного об'єкта визначається через вартісні чи тимчасові витрати на досягнення об'єкта.

Економічну цінність біорізноманіття можна визначити на основі механізму "борги в обмін на природу" чи вуглецевого кредиту, коли забруднювачем надаються засоби на посадку, збереження лісу для поглинання З2.

Екологічна цінність біорізноманіття може бути оцінена на основі визначення різних видів збитків:

- відвернений збиток від зниження родючості ґрунтів, від розвитку ерозії, від забруднення поверхневих, ґрунтових, підземних вод, від порушення мікрокліматичних умов, від акустичного дискомфорту;

- ринкова вартість відчуженої землі;

- компенсація збитку через вартість відновлення популяцій, співтовариств, екосистем;

- компенсація збитку на основі штрафних санкцій.

Застосовувані в даний час макроекономічні показники ВВП, ВНП не несуть позитивного екологічного навантаження, а навпаки. Наприклад, ліквідація наслідків пожежі в природному заповіднику, що знищив сотні га підвищила ВНП регіону. Прагнення до досягнення гідних для країни макроекономічних показників створює погрозу різкого наростання розмірів екологічних збитків у майбутньому в міру виснаження природних ресурсів, розповзання техногенних ландшафтів і забруднення навколишнього середовища.

Групою експертів Мерілендського університету під керівництвом Роберта Констанца виділена 17 категорій і послуг природи, у тому числі регулювання клімату, газового складу атмосфери, водяних ресурсів, утворення ґрунту, переробка відходів, забезпечення сировиною виробництва, генетичні ресурси й ін. Розрахунки дали сумарну оцінку цих функцій у середньому в 33 трлн. дол., що майже вдвічі перевищує створений людством ВНП - 18 трлн. дол. у рік. Для заміщення функцій екосистем на основі штучного (устаткування, технології) і людського (утворення, кваліфікація) капіталів світовий ВНП потрібно збільшити в три рази.

Але, відповідно до популярного закону екології Б.Коммонера "усі повинне кудись подітися", у природі немає відходів, тому ілюзія заміщення функцій не можлива в принципі. Однак, отримана базова оцінка глобального біорізноманіття надзвичайно важлива тому що наочно демонструє негативні наслідки недооцінки природних ресурсів, екологічного збитку, а також дійсні масштаби витрат якщо реальна і пряма необхідність компенсації збитків біосфері встане перед "об'єднаним людством".

Для подолання екологічної складової в національних статистиках напрацьовується екологічне коректування традиційних економічних показників за допомогою "зелених" рахунків.

Екологічні "зелені" рахунки враховують вартість виснаження природних ресурсів і еколого-економічний збиток від забруднення, що віднімаються з чистого внутрішнього продукту. Перші варіанти апробації цих показників, пропонованих Статистичним відділом ООН показали, що для багатьох країн світу характерно, що при формальному економічному росту відбувається екологічна деградація, а екологічна корекція приводить до значного скорочення традиційних економічних показників аж до негативних величин їхнього приросту.

З безлічі природних функцій економічна цінність розмаїтості зв'язана з регулюючою функцією, у тому числі асиміляція відходів і забруднень, із забезпеченням природними послугами - рекреаційними, естетичними, виховними, науковими.

Функція забезпечення природними ресурсами добре оцінюється з погляду економічної цінності. Ринкова економіка конкретно оцінює природні ресурси. Тут економічна цінність визначається сучасною ринковою ціною.

Економічні оцінки регулюючої функції природи і природних чи послуг мінімальна чи відсутні. Екологи намагаються оцінити ці функції при усій відносності результатів. Економічна цінність "малоцінного" чи "нересурсного" виду риб, такого як чорноморська голка риба в кращому випадку буде сприйнята скептично. Оцінка краси заплавної діброви чи квітучого лугу чи зможе бути точної?

Для подібних функцій біорізноманіття немає традиційних ринків, стандартів попиту та пропозиції, загальноприйнятих критеріїв. Але саме оцінка регулюючих функцій, асиміляційного потенціалу і природних послуг повинні перемагати в боротьбі технічними рішеннями, що особливо важливо для визначення економічної цінності біорізноманіття.

В ідеалі ціна природних благ повинна збігатися з їх економічною цінністю чи наближатися до неї, тоді поводження споживачів буде враховувати екологічний фактор. Останнім часом з'являються ринки нових товарів послуг, зв'язані з ще з ще що не мають ціни природними функціями, наприклад, такий, як депонування вуглецю.

Цілком реальна ринкова ціна вуглецю, що зв'язується, у межах 10-50 дол./т здатна різко підняти економічну ціну лісових екосистем, поряд з цінами на деревну продукцію, не деревні ресурси лісу, продукцію полювання, рибного лову. Відповідно до прийняття в Кіото документом усі розвиті країни і країни з перехідною економікою до 2008-2012 року повинні знизити викид газів, що викликають парниковий ефект. Так країни Європейського союзу повинні знизити викиди до 8%, США - на 7%, Японія на 6% і країни з перехідною економікою на 5-6%. Україна зобов'язалася зберегти викиди на рівні 1990 року. Однак у ринковій ціні недовраховуються екстернальні, зовнішні витрати. Заниження реальних суспільних витрат і вигод використання екологічних ресурсів дає перекручену картину щирої цінності природних благ, дефіцитності ресурсів, величин попиту та пропозиції.

Економічна оцінка природних ресурсів, заснована на ренті, досить добре розроблена в економіці природокористування (Гірусов і ін., 1988). Рента має місце при обмеженості, нееластичної пропозиції природних ресурсів.

Тут попит виступає єдиним діючим фактором, що визначає ренту (орендна плата, що сплачується за користування природними ресурсами, запаси яких обмежені), при пасивній пропозиції. Рентний доход власника ресурсів, що утвориться від їхньої експлуатації дозволяє оцінювати лімітовані й унікальні ресурси. Так, він з успіхом застосуємо при оцінці національних парків, місць полювання і рибальства.

Витратний підхід до оцінки біорізноманіття включає наступні методи:

- витрати на відтворення, відтворення, відновлення;

- витрати, що заміщають;

- превентивні витрати;

- витрати на запобігання збитку.

Оскільки вони не жадають розрахунку еколого-економічних ефектів і вигод, то є зручними для практичного застосування. Наприклад, для оцінки вартості відновлення біологічних ресурсів при їхній чи втраті деградації розраховують потенційні витрати, що компенсують, необхідні для заміщення загубленого ресурсу. Цей підхід може бути використаний і для оцінки рідких видів рослин і тварин через підсумовування усіх витрат на відновлення і нормальне існування даного виду, аж до відновлення промислових розмірів.

Практика відновлення загублених видів і порушених біологічних ресурсів за винятком відпрацьованих методів по індустріальних видах риб і мисливських тварин частина демонструє необоротність процесів порушень.

Так, інтродукція і створення на 20 га ділянок лісової рекультивації шахтних відвалів стійких угруповань форм амфібій, що риють, 6,0 тис. особей і прудкої ящірки 0,8 тис. особей протягом 7 років у 1976-1983 роках по сучасних ринкових цінах склала б 40,3 тис. дол. тільки по витратах на вилов, збір і транспортування на відстань 70 км.

Настільки високі витрати на не ресурсні види роблять деградаційні процеси біорізноманіття необоротними в масштабах цілих регіонів. А такі процеси як опустелювання для рослин корінних заплавних чи біогеоценозів десятиліттями триваюче забруднення басейну р. Самара Дніпровська стічними шахтними водами для риб і гідробіонтів роблять деградацію біорізноманіття необоротної в перспективі 25-30 років. (Кулик і ін., 203; Травлєєв і ін., 2001).

Альтернативна вартість (упущена вигода) дозволяє оцінити природні чи ресурси блага, що не мають ринкової чи ціни маючої занижену ціну через упущені доходи і вигоди, які можна було б одержувати при використанні даних чи ресурсів благ в інших цілях. Наприклад, альтернативні вартості особливо охоронюваних територій являють собою вигоди, що втрачає населення через утрати цих територій для використання - заборона на лов риби, полювання, збір лікарських рослин. Альтернативні вартості також включають вигоди, що могли б одержати від господарського освоєння територій, наприклад, заказників при їхньому використанні під дачною забудовою, веденні сільського господарства.