КОНЦЕПЦІЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЦІННОСТІ

Для комплексної оцінки природних ресурсів, благ і послуг, застосовується величина загальної економічної цінності, як сума вартості використання (споживчої вартості) і вартості невикористання.

Вартість використання включає:

- пряма вартість використання;

- непряма вартість використання;

- вартість відкладеної альтернативи.

Вартість невикористання включає:

- вартість існування;

- вартість спадкування.

Пряма вартість використання визначається за сформованими цінами на ринку. При наявності ринкових цін на товари і послуги їх можна використовувати в якості одного з показників вартості.

Наприклад, пряма вартість використання, що дають лісу включає: заготівлю деревини, лікарських рослин, грибів, ягід, екологічного туризму, полювання і грибного лову.

Непряма вартість використання не має цінового ринку досить складна у визначенні, але надзвичайно важлива для регіонального масштабу. Сюди відносяться регулюючі економічні функції, у тому числі асиміляція відходів і забруднень, глобальні ефекти.

Наприклад, непряма вартість використання лісу включає:

- зв'язування вуглекислого газу (зм'якшення парникового ефекту);

- водорегулювальні функції (захист її від повеней);

- зменшення ерозії (підвищення родючості землі);

- зниження забруднення водяних ресурсів.

Так, необхідність економічного обліку регулюючих функцій лісів для захисту від повеней виявляється в Карпатах. Вирубки лісу, порушення підстилки приведуть до руйнівних повеней і серйозних економічних збитків. Найбільш відомий приклад наслідків знищення лісів у водоохоронних зонах зв'язаний з величезним по масштабах повінню 1998 року на ріці Янцзи в Китаї.

Визначення вартості відкладеної альтернативи засновано на збереженні біологічного ресурсу для можливого його використання в майбутньому. Наприклад, відкриття нових лікарських препаратів, майбутні ресурсні види, види для рослинництва, генної інженерії. Тут, потенційна вартість може бути визначена як сума прямої і непрямої вартості використання.

Вартість невикористання ґрунтується на вартості існування. Тут робиться спроба економічно оцінити етичні і естетичні аспекти:

- естетична цінність природи;

- виховна цінність природи;

- право самоцінної природи на існування;

- борг по збереженню природи перед майбутніми поколіннями.

Це вигоди суспільства, одержувані тільки від знання того, що блага і послуги існують. Вартість існування найважливіший інструмент збереження дикої природи. При оцінці цієї вартості використовують наступні економічні підходи:

- методи декларованої переваги і готовності платити;

- методи виявленої переваги.

Метод декларованої переваги застосовується для суб'єктивної оцінки вартості, коли немає нормальних ринків і базується на визначенні ринкових цін шляхом з'ясування в індивідуумів явної оцінки екологічного набору. Населення опитується про готовність заплатити за збереження, наприклад, чистоти води, можливості збору грибів і ягід, лову риби і полювання. Середня сума готовності платити помножена на кількість жителів, що насолоджуються екологічними благами, дає оцінку загальної вартості.

Методи визначення цінності природних благ, зв'язані з виявленими перевагами включають визначення транспортно-шляхових витрат і гедоністичного ціноутворення. Витрати на відвідування природного об'єкта включаючи плату за пальне, час у дорозі, харчування до деякої міри відбивають його рекреаційну цінність. Тут також враховується частота відвідувань природних куточків.

Гедоністичне чи ціноутворення метод "оцінювання задоволення" намагається оцінити екологічні блага, існування яких прямо впливає на ринкові ціни. На практиці загальним застосуванням гедоністичного методу є ринок нерухомості. Ціни на вдома і квартири визначаються багатьма факторами: престижністю району, транспортною інфраструктурою, технічним станом житлового фонду й ін.

Стан навколишньої природного середовища всі частіше стає важливим фактором вибору місця проживання. Якщо можна виділити позаекономічні фактори (наприклад, площі квартир, однакове планування, стан житлового фонду і т.д.) тоді деякі розходження, що залишаються, у цінах на вдома і квартири можуть бути представлені як результат екологічних розходжень. Наприклад, квартири, розташовані в екологічно "чистих" районах, на березі ріки, чи поруч з парком лісом мають велику вартість.

Про те, що проживання в екологічно чистих районах мають цілком реальну економічну оцінку свідчить той факт, що в Дніпропетровську ціна на квартири в екологічно чистому районі ж/м Перемога в середньому на 15% вище, ніж у забруднених районах (Ленінський, Бабушкінський).

Безсумнівно, що дані підходи до визначення вартості чи невикористання вартості існування досить суб'єктивні і мають багато обмежень. Але сам факт із розробки, відпрацьовування й апробація соціологічних і статистичних методик сприяють прийняттю більш грамотних, економічно зважених рішень.

Облік непрямої вартості використання і вартості існування, готовності платити за збереження лісу, ріки, озера, біорізноманіття збільшує цінність природних ресурсів. У цілому ці підходи значно підвищують конкурентноздатність природоохоронних варіантів у порівнянні з альтернативними варіантами розвитку територій. Особливо це актуально для динамічно розвиваються регіонів, зокрема Наддніпрянщини, де під житлову забудову приділяються ділянки лісопаркового захисного пояса.