КЕРУВАННЯ ЗБЕРЕЖЕННЯМ БІОРІЗНОМАНІТТЯ

Пряме регулювання зв'язане з державною економікою, формуванням природоохоронного права, адміністративними мірами, наявністю структур, відповідальних за збереження біорізноманіття.

Для України збереження біологічної розмаїтості, рідких і зникаючих видів рослин і тварин, територій і акваторій, коштовних у природоохоронному відношенні є пріоритетним напрямком. Справедливо в 2003 році Україна з'являється Координатором Європейських екологічних програм. Україна одна з перших ведучих держав ратифікувала в 1994 році Конвенцію по збереженню біорізноманіття.

В Україні розроблена і діє складна і розгалужена система природоохоронного права, у якому збереження біорізноманіття відведене основне місце. Закони: "Про охорону навколишнього середовища" (1991); "Про охорону тваринного світу" (1993); "Про збереження біорізноманіття" (2000) і багато хто інші. Пряме регулювання біорізноманіття здійснюється також через різноманітну систему лімітів на природокористування, штрафів, податків, адміністративних і карних санкцій, що закріплені в правових документах.

Особливу важливість в умовах ринкової економіки здобувають економічні заходи щодо керування біорізноманіття прямо чи побічно.

Пряме стимулювання може здійснюватися через систему грантів, спонсирування експедицій по чи виявленню збереженню рослин, тварин і місць обитання. Непряме стимулювання може здійснюватися у виді компенсацій за збиток від дике тварин, надання послуг консультаційного, інформаційного, освітнього характеру. Непряме стимулювання повинне зіграти важливу роль у вирівнюванні витрат - вигод для місцевого населення, що втрачає звичні, доступні і відкриті природні ресурси і блага при консервації територій, уведенні заборон на лов і полювання.

Економічні механізми природокористування в значній мірі чи прямо побічно спрямовані на збереження біорізноманіття. Тому, розвиток і реалізація природоресурсного права, зв'язаного з розвитком ринкових механізмів може забезпечувати економічне стимулювання стійкого використання біорізноманіття.

Наприклад, платежі за забруднення навколишнього середовища повинні бути зорієнтовані, у тому числі і на збереження біорізноманіття. У розрахунок плати за забруднення досить увести коефіцієнти по речовинах, що робить найбільш пагубна дія саме на біорізноманіття. Це стосується практично всіх нині діючих офіційно затверджених методів розрахунку платежів і збитків.

Інший варіант - додаткові платежі за деградацію біорізноманіття. Дійсно, організація, наприклад, аквапарку в місці традиційного нересту промислових чи ресурсних видів риб, безсумнівно, ліквідує біорізноманіття в літоральній області без явного забруднення. А будівництво ресторану на території соснового бора без платежів за забруднення зробить ця ділянка непридатним для тваринного населення соснику.

Прийняті коефіцієнти екологічної ситуації для регіонів у розрахунках платежів за забруднення по варіантах "Полісся", "лісостеп", "степ" чи "баланс водоспоживання - водовідведення зводиться без дефіциту" - "водозабір здійснюється з малих рік" не враховує ні вихідного, ні сформованого рівня біорізноманіття. У переліку природоохоронних заходів, витрати на який зараховуються за рахунок платежів за забруднення повинні бути передбачені засоби для збереження (відновлення) біорізноманіття. При цьому, конкретна прив'язка виділених засобів до цільових екологічних програм, безпосередньо спрямованих на збереження рослинного і тваринного світу.

Для збереження біологічної розмаїтості в даний час використовуються наступні економічні компоненти й елементи:

- платежі за забруднення навколишньої сиві;

- податкові пільги на заходи щодо збереження біорізноманіття;

- звільнення від податків засобів, що направляються на збереження біорізноманіття;

- уведення спеціальних податків на продукцію, товари і послуги, виробництв, що негативно впливають на біорізноманіття;

- пільгове кредитування заходів щодо збереження біорізноманіття;

- прискорена амортизація основних фондів, застосовуваних для проведення заходів щодо збереження біорізноманіття;

- субсидії, гранти, виділювані місцевими, регіональними владою, а також міжнародними організаціями;

- компенсація збитку, нанесеного дикою природою;

- дотації, що перешкоджають розширенню посівних площ у сільському господарстві;

- утрати за використання пестицидів у сільському господарстві;

- кредитування бізнес-проектів з покриттям за рахунок майбутнього прибутку, що забезпечують інтереси біорізноманіття;

- цільові екологічні програми, безпосередньо спрямовані на збереження біорізноманіття;

- екологічне страхування ризику нанесення збитку біорізноманіттю.