Ревізія розрахунків по соціальному страхуванню

У зв'язку з цим суттєва роль реалізації цієї проблеми відводить­ся проведенню на підприємствах контролю операцій по соціальному страхуванню.

Соціальне страхування — форма соціального забезпечення, ви­ражена у наданні соціально-економічних гарантій населенню і спри­яє можливості підтримки життєвого рівня, розвитку здатності люди­ни, незалежно від її матеріального положення, рівня заробітної пла­ти і впливу економічних факторів.

Соціальне страхування, незалежно від сфери його використан­ня, повинно базуватись на таких загальних принципах:

1) обов'язковість соціального страхування всіх категорій робітників;

2) забезпечення особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяль­ністю, фермерам, підприємцям права вибору відносно участі в обов'язковому і добровільному або лише в добровільному стра­хуванні;

3) рівноправності всіх застрахованих осіб відносно відмінностей по фінансуванню витрат і отриманих внаслідок цього прав і гарантій;

4) забезпечення державних гарантій відносно виплат по соціально­му страхуванню.

Соціальне страхування як важлива економічна категорія включає в себе два види: добровільне соціальне страхування та загальнообов'язкове соціальне страхування. Щодо загальнообов'язкового соціального страхування, то воно складається із таких видів, як пенсійне, ме­дичне, страхування у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, від нещасного випадку на виробництві та страхування на випадок безробіття.

Контроль розрахунків із соціальними фондами є одним із засобів забезпечення ефективної фінансово-господарської діяльності та за­побігання конфліктних ситуацій з органами Податкових служб.

Метою проведення розрахункових операцій по соціальному страхуванню є контроль правильності, повноти та своєчасності здійс­нених відрахувань до соціальних фондів, встановлення наявності фактів порушень чинних нормативно-правових актів при обліку соціальних операцій та розробка заходів з їх ліквідації та запо­бігання.

Виходячи із зазначеної мети завданнями проведення контролю є:

• встановлення правильності, достовірності і економічної обґрунтованості операцій по соціальному страхуванню;

• перевірка правильності обчислення фонду оплати праці окремо для розрахунку кожного збору;

• з'ясування правильності нарахування сум зборів до соціальних фондів;

• перевірка правильності нарахування і сплати зборів на соці­альні заходи, утриманих із заробітної плати працівників під­приємства;

• здійснення перевірки закономірності, доцільності та вірності соціальних операцій;

• проведення перевірки дотримання встановлених сучасним зако­нодавством норм і правил щодо відображення операцій по соці­альному страхуванню;

• перевірка правильності оформлення документів, які регламен­тують облік розрахунків по соціальному страхуванню;

• встановлення обґрунтованості бухгалтерських записів в обліко­вих та звітних регістрах;

• перевірка відповідності даних аналітичного і синтетичного обліку в звітних документах;

• контроль за своєчасністю сплати зборів та за правильністю відображення сум заборгованості;

• перевірка напрямків використання підприємством коштів соці­ального забезпечення;

• оцінка стану розрахунково-платіжної дисципліни по розрахун­кам з органами страхування;

• встановлення порушень чинних нормативно-правових актів що­до правомірності, доцільності і обґрунтованості дій бухгалтера при відображенні розрахункових соціальних операцій.

При проведенні контролю операцій по соціальному страхуванню ревізор повинен користуватися такими джерелами інформації як:

1. Облікові регістри:

• відомість нарахування заробітної плати;

• відомість утримань із заробітної плати;

• журнал № 3;

• журнал № 5.

2. Форми звітності:

• звіт про нарахування збору на обов'язкове державне пен­сійне страхування та інших надходжень і витрачання кош­тів Пенсійного Фонду;

• розрахункова відомість по коштах фонду соціального стра­хування;

• розрахункова відомість про нарахування і перерахування збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

• баланс за формою № 1;

• звіт про фінансові результати, форма № 2;

• звіт про дебіторсько-кредиторську заборгованість.

Ревізію розрахунків з підзвітними особами проводиться суцільним способом у такій послідовності. Перевіряють:

—правильність видачі грошей під звіт;

—законність і доцільність витрачання підзвітних сум;

— правильність оформлення авансових звітів і прикладених до них документів та своєчасність подання їх у бухгалтерію підприємства;

— стан обліку розрахунків з підзвітними особами.

Джерелами ревізії є:

– накази й розпорядження по підприємству;

– авансові звіти з прикладеними документами,

– дані аналітичного і син­тетичного обліку з рахунка 372 "Розрахунки з підзвітними особами" ;

– журнал, оборотна відомість, головна книга;

– баланс тощо.

Перевірку розрахунків з підзвітними особами доцільно починати з попереднього розгляду сальдо й місячних оборотів за кореспондуючи­ми рахунками до рахунка 372 "Розрахунки з підзвітними особами".

Ревізор встановлює, чи визначено коло осіб, що мають право одержу­вати гроші в підзвіт. Список осіб, яким можна видавати гроші в підзвіт, затверджується наказом (розпорядженням) керівника підприємства.

Аванси в підзвіт видаються із каси підприємства для операційно-господарських витрат і на службові відрядження. Тому ревізор пере­віряє використання підзвітних сум за цільовим призначенням.

Перевіряючи дотримання норм відшкодування витрат на відряджен­ня ревізор керується наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.98 "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" (зі змінами, внесеними згідно з наказа­ми Міністерства фінансів України: № 165 від 13.08.98; № 146 від 10.06.99; № 118 від 11.02.2003; № 179 від 04.03.2003; № 827 від 27.12.2004).

У випадку відрядження працівника строком на один день або туди, звідки він має змогу щоденно повертатися до місця постійного про­живання, добові відшкодовуються як за повну добу.

У разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на наймання жило­го приміщення (крім випадків, коли відряджений працівник перебу­ває на стаціонарному лікуванні) і сплачуються добові протягом усьо­го часу, поки він не може за станом здоров'я почати виконувати по­кладене на нього службове доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на термін не більше двох місяців.

Відрядженому працівникові відшкодовують витрати на проїзд до вокзалу, аеропорту або пристані і з вокзалу, аеропорту або пристані (якщо ці пункти розташовані за межами міста) в місцях відправлен­ня, призначення та пересадки, а також витрати на проїзд за місцем відрядження на міському транспорті (рейсові автобуси, метро, тролейбуси, трамваї (крім таксі)) за умови, що працівникові безкоштовно не надавалися засоби пересування.

Витрати за користування таксі або оренду автотранспорту можуть бути відшкодовані лише з дозволу керівника підприємства.

Ревізор також перевіряє дотримання положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 зі змінами, внесеними згідно з наказом Мінфіну № 165 від 13.08.98. Під час пере­вірки ревізор звертає увагу на правильність ведення обліку готівки. Згідно з Інструкцією Національного банку України № 4 "Про органі­зацію роботи з готівковим обігом установами банків України", Поло­женням про ведення касових операцій у національній валюті в Ук­раїні, затвердженим постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 № 637, встановлено такий порядок:

—готівка, видана в підзвіт фізичним особам на які-небудь цілі, але з якихось причин не витрачена (частково або в повній сумі), має бути повернута до каси підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше наступного робочого дня після видачі її у підзвіт;

—готівка, видана в підзвіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини і металобрухту, що з яки­хось причин не витрачена, має бути повернута в касу підприємства не пізніше 10 робочих днів із дня її видачі під звіт;

—під час видачі сум у підзвіт для видатків на відрядження неви­користані грошові кошти повинні бути повернуті не пізніше 3 робо­чих днів після повернення з відрядження;

—готівка, яка видана у підзвіт, але не витрачена і не повернута в касу підприємства на наступний день після закінчення вищевказаних строків, приєднується до фактичного залишку готівки її касі підприємства на кінець дня з подальшим порівнянням одержа­ної суми зі встановленим лімітом залишку готівки в касі.

При цьому ревізор робить нарахування штрафних санкцій у двократному розмірі суми, яка перевищує встановлений ліміт каси, згідно з Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм щодо регулювання обігу готівки" від 12.06.95 №438.

За регістрами аналітичного обліку (журналами-ордерами, оборот­ними відомостями), авансовими звітами з прикладеними до них до­кументами ревізор встановлює, чи не числяться підзвітні суми за осо­бами, звільненими з роботи, чи не видавались гроші працівникам у рахунок заробітної плати.

Для встановлення реальності та законності видатків на операційно-господарські потреби слід зіставити дані авансових звітів і прикладених до них документів на оплату готівкою за виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, а також за придбання матеріальних ціннос­тей з даними документів, які підтверджують фактично виконану роботу і надходження матеріальних цінностей на склад підприємства.

Для цього порівнюють рахунки, товарні чеки з накладними на опри­буткування матеріальних цінностей, з книгами (картками) складсь­кого обліку, зі звітами завідувачів складів.

Щодо перевірки оплати за навантажувально-розвантажувальні роботи слід з'ясувати, чи не завищені норми й розцінки і упевнитися в правильності оплати праці й утримань з неї. У платіжній відомості мають бути вказані такі дані: адреса одержувача грошей, номер його паспорта, місце його видачі і прописки тощо.

Ретельно перевіряють авансові звіти про видатки на відрядження. При цьому встановлюють наявність відміток у посвідченні про відряджен­ня щодо прибуття й вибуття і звіряють ці дати з компостерами про­їзних квитків.

Відтак перевіряють правильність оплати добових, квартирних і про­їзних. Добові в межах України встановлено в розмірі 25 грн за одну добу, квартирні — за квитанціями готелю, проїзні — за документами на проїзд.

Випадки переплат чи недоплат реєструються у відомості порушень, де вказують їх характер, дату і номер документа, за яким встановлено порушення, суму переплати чи недоплати, особу, винну в допущенні порушення.

Термін відрядження визначається керівником, але не може стано­вити більше 30 календарних днів у межах України, 60 днів — за кор­дон.

Крім того, за наявності підтверджувальних документів відшкодо­вуються витрати на побутові послуги (прання, чистка, ремонт одягу, білизни, взуття), але не більше 10 % добових за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях — до 50 % вартості місця; на службові телефонні переговори — за узгодженням із керівництвом.

Витрати на проїзд у м'якому вагоні, літаком 1-го класу, у каютах 1—4-ої групи тарифних ставок на суднах морського флоту, у каютах 1-ої і 2-ої категорій на суднах річкового флоту відшкодовуються з доз­волу керівника підприємства згідно з поданими проїзними докумен­тами. В інших випадках відшкодовуються витрати на проїзд транс­портом загального користування (крім таксі).

За період тимчасової непрацездатності командировочному праців­нику виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатні­стю, дні якої не включаються в строк відрядження.

Керівникам підприємств надано право у випадках, коли розмір витрат на службові відрядження відомий заздалегідь, проводити оплату вказаних витрат за згодою командировочних працівників без подан­ня виправдувальних документів. Розрахунок виданої суми, підписа­ний керівником підприємства, зберігається в бухгалтерії підприєм­ства. Посвідчення на відрядження подається в бухгалтерію без звіту.

Практика показує, що допускаються випадки виписування безто­варних і фальшивих документів, які оформляють оплату різних робіт нештатним (несписковим) працівникам. Це можна встановити спосо­бом фактичної й зустрічної перевірки і довести, що ці роботи не про­водились або були виконані в значно меншому обсязі. Тому важливо з'ясувати, чи всі авансові звіти затверджені керівником, чи вносить бухгалтер необхідні виправлення за відсутності виправдувальних до­кументів, а також за наявності арифметичних помилок, неправильно оформлених документів; з'ясовують, чи на всіх авансових звітах є підпис бухгалтера. Старанній перевірці підлягає правильність корес­понденції рахунків, зробленої бухгалтером проти кожної суми витрат у авансовому звіті.