Програма перевірки основних засобів

Завдання перевірки	Джерела інформаційного відображення операцій	Процедура перевірки	Нормативний акт
1	2	3	4
1. Контроль наявності й аналітичного обліку основних засобів   1.1.Наявності об'єктів основних засобів (особливо цінних)   1.2. Укладання договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідаль­ність з особами, відпові­дальними за збереження основних засобів   1.3. Строків проведення інвентаризації   1.4. Ведення інвентарних карток за всіма видами основних засобів     1.5. Правильності відне­сення засобів до основних	Інвентарні картки   Накази керівника; дого­вори про матеріальну від­повідальність; список осіб, відповідальних за збере­ження; зразки підписів     Наказ керівника, інвента­ризаційні відомості   Інвентарні картки, опис інвентарних карток, акти приймання й вибуття ос­новних засобів, інвентар­ний список   Акти приймання, інвен­тарні картки, договори купівлі-продажу	Перевіряється наявність вартісних об'єктів у міс­цях експлуатації Перевіряється наявність до­говорів і достовірності під­писів відповідальних осіб   Перевіряються терміни й кількість інвентаризацій відповідно до норматив­них актів   Порівняння опису інвентар­них карток з інвентарним списком і фактичною на­явністю основних засобів   Перевірка вартості й стро­ків корисного використан­ня об'єктів	Положення (стандарт) бух­галтерського обліку 7 "Ос­новні засоби" (ПБО 7),     Інструкція по інвентари­зації основних засобів, не­матеріальних активів, то­варно-матеріальних цін­ностей, грошових коштів і документів та роз­рахунків, затверджена на­казом Мінфіну України від 11.08.94 р. № 69, НС(П)БО 77

 

У бухгалтерії підприємства слід зберігати технічну й проектну документацію будинків. Під час інвентаризації користуються й виправ­дувальними документами, які послужили підставою для їхнього оприбуткування.

Якщо такої документації немає, то слід звернутися до первинних прибуткових документів. В окремих випадках знайомляться з попе­редніми інвентаризаційними описами, Іноді опитують людей для підтвердження, що певний предмет використовується довший час.

До інвентаризації технічно складних інвентарних об'єкті* залу­чають фахівців-експертів для з'ясування технічного стану.

При інвентаризації основних засобів встановлюється, коли і за чиїм розпорядженням споруджено невраховані об'єкти, виявлені при інвентаризації, за рахунок яких джерел списано затрати на їх спо­рудження, з відображенням цих відомостей у протоколі засідання інвентаризаційної комісії.

При інвентаризації незавершеного капітального будівництва чи ремонту в інвентаризаційних описах вказується найменування заділу, стадія та ступінь їх готовності» кількість або обсяг робіт.

Стосовно збудованих об'єктів, що фактично введені в Дію по­вністю або частково, але прийняті, і введення в дію яких не оформле­но належними документами, а також завершених, але з якихось при­чин не введених у дію об'єктів в окремих інвентаризаційних актах зазначають причини затримки оформлення здачі в експлуатацію вка­заних об'єктів. Зайві предмети й ті, які не використовуються, запису­ють в окремий опис.

Встановлюють факти надмірностей у придбанні дорогих меблів, килимів, телевізорів та інших непотрібних для службових цілей пред­метів або незаконного придбання меблів для квартир окремих пра­цівників. З осіб, які незаконно користуються такими предметами, вимагають оплати їх вартості.

На орендовані основні засоби складають окремий опис із поси­ланням на документи, які підтверджують прийняття відповідних об'єктів у оренду, та вказують строк оренди. Один примірник опису до складання річного звіту надсилається орендодавцю. У такому ж порядку проводиться інвентаризація земельних ділянок, які перебу­вають у власності підприємства.

Виявлені, але не обліковані об'єкти, або за якими вказано непра­вильні дані/ комісія заносить до опису із зазначенням правильних даних та технічних показників на ці об'єкти.

На непридатні предмети складається окремий опис на зазначен­ням у ньому часу введення в експлуатацію й причин, внаслідок яких вони стали непридатними.

Основні засоби, які на момент інвентаризації перебувають за межа­ми підприємства, інвентаризуються до моменту тимчасового їх вибуття.

У всіх випадках при інвентаризації основних засобів поряд із перевіркою їх фактичної наявності встановлюється ступінь зносу, відповідно коригуються записи на рахунку необоротних активів.

Під час ревізії необхідно перевірити повноту й своєчасність про­ведення інвентаризації основних засобів і правильність виведення її результатів та відображення в бухгалтерському обліку.

Кожного року, але не раніше 1 жовтня, перед складанням річної звітності проводиться інвентаризація всіх статей балансу, зокрема майна, машин, обладнання, транспортних засобів, інструментів, робо­чої худоби, багаторічних насаджень тощо.

Інвентаризацію будинків, споруд та інших об'єктів нерухомості можна проводити один раз на три роки, бібліотечних фондів — не менше одного разу на п'ять років.

Необхідно звертати увагу на якість оформлення інвентаризаційних описів, тому що трапляються випадки формального проведення інвента­ризації, коли дані про об'єкти, їх наявність і технічний стан переносяться в опис із інвентарних карток або торішніх інвентаризаційних описів.

На об'єкти, які підлягають реалізації (передачі) або списанню, складаються окремі інвентаризаційні описи.

Повноту інвентаризації визначають зіставленням даних інвен­таризаційних описів з показниками аналітичного обліку.

На підставі вивчення всіх матеріалів інвентаризації, зокрема ре­зультатів інвентаризації основних засобів та їх відображення на ра­хунках бухгалтерського обліку, ревізор робить висновок про якість інвентаризації й вносять пропозиції щодо удосконалення її методики.

Ревізія основних засобів починається з перевірення їх в обліку й реальності балансових і звітних даних. Для цього зіставляють наявність основних засобів у балансі з даними синтетично­го й аналітичного обліку. Потім перевіряють первинні документи для встановлення законності й доцільності господарських операцій, і виявляють винних осіб, які допускають порушення і зловживання.

За первинними документами й карткам обліку руху основних засобів перевіряють своєчасність і повноту оприбуткування надхо­дження основних засобів. Зокрема, ревізор з'ясовує чи враховані в первісній вартості затрати на доставку і монтаж; чи відображені в обліку суми зносу основних засобів, які були в експлуатації, чи не зменшена кількість предметів, які надійшли на підприємству. Слід звернути увагу на наявність на предметах інвентарних номерів.

Ретельній перевірці підлягають операції щодо безплатного над­ходження і вибуття та ліквідації основних засобів. Тут особливо старанно перевіряють правильність складених актів приймання-здавання об'єктів, чи немає в них виправлень і підчисток, чи вказані дата, кількість і вартість об'єктів, їх технічний стан; щодо вибуття й ліквідації ревізор перевіряє обґрунтованість безплатної передачі основних засобів, наявність документів, які підтверджують прийняття їх на облік покупцями.

Доцільність ліквідації основних засобів перевіряється суцільним способом за актами, зокрема, правильність їх складання, наявність актів на дефектність предметів, повноту і своєчасність оприбуткуван­ня матеріалів від ліквідації, відображенню збитку від ліквідації не повністю амортизованих засобів.

Далі ревізор перевіряє правильність нарахування й використан­ня амортизаційних відрахувань, законність затрат на поточний і ка­пітальний ремонт основних засобів; правильність відображення ос­новних засобів за фактичними затратами на придбання, зведення й виготовлення, що становлять їхню первісну вартість.

Вивчаючи операції вибуття чи ліквідації основних засобів реві­зор має встановити, чи не був завищений відсоток зносу з метою дальшої реалізації за нижчими або вищими цінами.

Повнота й своєчасність оприбуткування основних засобів визна­чають шляхом зіставлення дати оприбуткування за рахунком 10 "Основні засоби" з даними, вказаними в первинному документі, ак­тах приймання здавання, актах введення в експлуатацію основних засобів, актах, переведення тварин із групи в групу, актах приймання багаторічних насаджень і передачі в експлуатацію.

Документальній перевірці піддягають також операції щодо списанняосновних засобів, правильність їх оформлення, законність і доцільність вибуття і правильність відображення його в обліку.

Необхідно також перевірити правильність оцінки основних за­собів. Основні засоби, які надійшли на підприємство, обліковуються за первісною вартістю, яка включає затрати на їх спорудження, вартість проектно-кошторисної документації, видатки на доставку, монтаж та установлення. При цьому придбані основні засобі, які були в експлуа­тації, оприбутковуються за сумою купівельної вартості, ви­датків на їхню доставку і установку з доданням суми зносу за ними об'єктами, вказаної у документах на оплату.

Ретельно перевіряють операції щодо передачі основних засобів у оренду. Для цього вивчають зміст договорів (на який строк, розмір орендної плати, умови проведення капітального ремонту орендова­них основних засобів та ін) і їх виконання, а також правильність розрахунків за орендовані основні засоби і відображення вказаних операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

При списанні основних засобів внаслідок стихійного лиха і аварій необхідно перевірити, чи відшкодовувалися зазнані підприємством збитки винними особами.

Фінансовий результат (прибуток, збитки) від реалізації та іншо­го вибуття основних засобів відноситься на рахунок 79 "Фінансові результати".

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутну підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВРзмінюється порядок збільшення або зменшен­ня балансової вартості основних фондів.

У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансо­ва їх вартість збільшується на суму вартості придбання, з урахуван­ням транспортних і страхових платежів, але без урахування сплаче­ного податку на додану вартість, якщо платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Під час ревізії слід також врахувати, що суму перевищення вируч­ки від реалізації над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів і нематеріальних активів включають до власних доходів плат­ника податку, а суму перевищення балансової вартості над виручкою від такої реалізації — до валових витрат платника податку.

Балансова вартість основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку в оперативний лізинг (оренду). Крім того, балансова вартість основних фондів змен­шується На вартість основних фондів, які надаються платником по­датку у фінансовий лізинг (оренду) в порядку, передбаченому для реалізації основних фондів.

Ревізор перевіряє точність і своєчасність обчислення зносу основ­них засобів. Правильність нарахування зносу основних засобів пере­віряється за даними журналі № 13, де щомісячно сума зносу відображається бухгалтерським записом у дебет відповідних рахунків за характером господарської діяльності й видами затрат:

– дебет 23 "Виробництво";

– дебет 93 "Витрати на збут;

– дебет 91 "Загальновиробничі витрати";

– дебет 92 "Адміністративні витрати";

– дебет 949 "Інші витрати операційної діяльності";

– кредит 131 "Знос основних засобів.

Для подовження строку експлуатації й підвищення ефективності використання основних засобів велике значення має своєчасне прове­дення ремонтних робіт.

Перевіряючи операції з ремонту основних засобів, слід встановити, чи не було приписок виконаних робіт з метою завищення суми заро­бітної плати та понаднормативного списання будівельних матеріалів і запасних частин. Тому ревізію операцій з капітального ремонту слід починати з перевірки правильності складання плану і кошторису ка­пітального ремонту і реальності їх показників. Такі плани і кошториси мають складатися за даними актів технічного огляду й відомості дефектів, у яких конкретно вказані ті частини основних засобів (вузли, агрегати), які підлягають ремонту, заміні або відновленню;

Завищення вартості й приписки обсягів ремонтних робіт вияв­ляють шляхом зіставлення фактично виконаних робіт і даних первинних документів, відображених в обліку і звітності. Завищення вартості робіт зумовлене переважно неправильним застосуванням норм витрачання матеріалів і цін на них, норм виробітку й розцінок.

Правильність розрахунків 8 підрядником за виконаний капіталь­ний ремонт машин, механізмів і транспортних засобів перевіряють на підставі рахунків, актів приймання-здавання відремонтованих об'єктів, кошторисів чи калькуляцій, договорів і нарядів-замовлень. Обсяг ви­конаних робіт за актами приймання-здавання має дорівнювати вар--тості за кошторисом і договором.

Ревізор перевіряє правильність визначення об'єктів амортизації й застосування її норм.

Рахунок 83 "Амортизація" призначено для узагальнення інфор­мації про суму нарахованої амортизації основних засобів. За дебе­том рахунка 83 відображається сума нарахованих амортизаційних відрахувань, за кредитом — списання на рахунок 23 "Виробництво" суми амортизаційних відрахувань, які прямо включаються до вироб­ничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних виробництв, на рахунки класу 9 — суми амортизаційних відрахувань.

Об'єктом амортизації є окремі основні засоби, житлових будинків, споруд благоустрою, автомобільних доріг.

Нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції добудови та консервації об'єкта основних засобів.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступ­ного за місяцем зміни строку корисного користування.

П(С)БО 7 "Основні засоби" передбачено, що амортизація основ­них засобів нараховується Із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період; часу ви­користання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума аморти­зації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного та норми амортизації виходячи стро­ку корисного використання об'єкта;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи зі строку корисного об’єкта, яка подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного періоду часу використання об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання;

5) виробничого, за яким річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу продукції (робіт, послуг) та ви­робничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) цим об'єктом.

Оскільки метод амортизації об'єкта основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отри­мання економічних вигод від його використання, підприємство пере­глядає метод амортизації об'єкта основних засобів у разі зміни очіку­ваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем зміни методу амортизації.

Під час ревізії слід перевірити, чи правильно включені відповідні ви­трати підприємства до нематеріальних активів і чи правильно вони оцінені.

Рахунок 12 "Нематеріальні активи" призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів.

До нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми й можуть утримуватися підприємством для використання більше року (права користування природними ресурса­ми, майном, права на знаки для товарів і послуг та на об'єкти промис­лової власності, авторські права, гудвіл та інші нематеріальні активи).

Методологічні засади формування інформації про нематеріальні активи визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи".

Ревізор перевіряє, чи достовірно визначено вартість придбаного нематеріального активу і яку економічну вигоду від реалізації або використання його має підприємство.

Не менш важливо також визначити витрати, пов'язані з розроб­кою нематеріального активу. Однак слід мати на увазі, що не визна­чаються активом, а підлягають відображенню в складі витрат того звітного періоду, в якому їх було здійснено витрати на дослідження, на підготовку й перепідготовку кадрів, на рекламу й підвищення ре­путації підприємства (гудвіл). Придбані нематеріальні активи зара­ховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Коли нематеріальні активи отримано внаслідок об'єднання підприємств, то вони оцінюються за їх справедливою вартістю. Реві­зор повинен також з'ясувати, чи правильно здійснюється переоцінка тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок.

При цьому слід врахувати, що переоцінені первісна вартість та знос об'єкта нематеріального активу визначаються як добуток відпо­відно первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс пере­оцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Як правило, сума дооцінки залишкової вартості об'єкта немате­ріальних активів показується у складі додаткового капіталу, а сум уцінки — у складі витрат звітного періоду. При вибутті об'єктів нематеріальних активів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта включається до складу нерозподіленого при­бутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Ревізор перевіряє правильність нарахування зносу за нематері­альними активами і включення його у витрати виробництва. Знос відноситься на собівартість продукції (робіт, послуг), сума зносу нара­ховується щомісяця за нормами, розрахованими виходячи з первин­ної вартості нематеріальних активів і строку їх корисного викорис­тання (але не більше строку діяльності підприємства).

Перевіряючи документи щодо нарахування зносу нематеріаль­них активів, треба встановити, чи за всіма об'єктами нематеріальних активів нараховується знос і чи економічно обґрунтовані встановлені норми, яка періодичність нарахування зносу й наскільки правильно його включено у собівартість продукції.

Ревізор перевіряє також правильність нарахування амортизації нематеріальних активів. Згідно з П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" нарахування амортизації здійснюється протягом строку їх корисно­го використання, який встановлює підприємство при визначенні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років. При визначенні строку корисного використання об'єкта слід ураху­вати строки використання подібних активів, моральний знос і пра­вові обмеження щодо строків його використання. Причому метод амортизації нематеріального активу вибирається підприємством са­мостійно. Якщо умови отримання майбутніх економічних вигод підприємство не може визначити, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації здійснюється згідно з П(С)БО 7 "Основні засоби".

Розраховуючи вартість, яка амортизується, ліквідаційну вартість нематеріальних активів прирівнюють до нуля, за винятком випадку, коли ліквідаційну вартість можна визначити на підставі інформації існуючого активного ринку і останній існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта. Причому нарахування амор­тизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому немате­ріальний актив став придатним для використання.

І навпаки, нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу. Ме­тод амортизації та термін використання об'єкта може переглядатися наприкінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання економічних вигід.

Таким чином, амортизація нематеріального активу нараховуєть­ся, виходячи з нового методу нарахування амортизації й строку ви­користання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.

На завершальній стадії ревізії ревізору слід перевірити пра­вильність визначення підприємством кінцевого фінансового резуль­тату від вибуття нематеріальних активів.

Варто зауважити, що нематеріальний актив може бути списаний з балансу в разі його вибуття чи продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання.

У цьому разі фінансовий результат від вибуття об'єкта немате­ріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибут­тям) та їх залишковою вартістю.