Дводискове зчеплення

Дводисковим називається зчеплення у якому для передачі крутного моменту застосовуються два ведених диска.

Дводискове зчеплення при порівняно невеликих розмірах дозволяє передавати значний крутний момент. Тому дводискове зчеплення, у більшості випадків, застосовується на вантажних автомобілях великої вантажопідйомності та автобусах великої місткості.

У дводисковому зчепленні(рис. 4) ведучими деталями є: маховик(13), кожух(7), натискний диск(8) і ведучий диск(11), веденими: ведені диски(9,12), деталями ввімкнення: пружини(6), деталями вимкнення: важелі(4) та муфта вимкнення(5) з витискним підшипником.

Кожух(7) прикріплений до маховика(13) та зв’язаний з натискним(8) та ведучим дисками напрямними пальцями(10), котрі входять у пази дисків. Внаслідок цього натискний та ведучий диски можуть вільно переміщуватись в осьовому напрямку та передавати крутний момент від маховика на ведені диски, встановлені на шліцах первинного валу коробки передач.

При ввімкненому зчепленні пружини(6) діють на натискний диск, затискаючи між ним та маховиком ведучий та ведені диски. При вимкнені зчеплення муфта(5) давить на важелі(4), які через відтяжні пальці(3) відводять натискний диск від маховика. При цьому між маховиком, веденими, ведучи та натискним дисками створюються необхідні зазори, чому сприяють відтискні пружини(1) та регулювальні болти(2).

У дводискових зчепленнях стиснення ведучих та ведених деталей може відбуватись кількома циліндричними пружинами, рівномірно розташованими в один або два ряди по периферії натискного диску. Стискання також може здійснюватись однією центральною конічною пружиною. Дводискові зчеплення складніші за конструкцією, ніж однодискові та мають більшу масу[2].

2.3 Багатодискові зчеплення

Багатодисковим називається зчеплення, у якому для передачі крутного моменту застосовується кілька ведених дисків.

Багатодискові зчеплення мають велике число поверхонь тертя, забезпечує високу плавність ввімкнення та передачу особливо великого крутного моменту при невеликих розмірах. У порівнянні з однодисковими та дводисковими зчепленнями,багатодискове складніше за конструкцією, не забезпечує чистоту вимкнення, має великий момент інерції ведених частин, що ускладнює перемикання передач та збільшує при цьому ударне навантаження що виникає між перемикаємими деталями коробки передач. Крім того, у багатодискового зчеплення гірший тепловий стан, так як ведені диски мають невелику товщину (не>4мм) і тому швидко перегріваються. Внаслідок цього може бути порушена стабільна та надійна робота зчеплення. У зв’язку з вказаними недоліками багатодискові зчеплення не отримали широкого застосування.

Принципова схема багатодискового зчеплення показана на рис. 5. Ведучими деталями багатодискового зчеплення: маховик(1), ведучий барабан(2) та ведучі диски(3), веденими: ведений барабан(4) та ведені диски(5), деталями ввімкнення: центральна циліндрична пружина(10), деталями вимкнення: муфта вимкнення з витискним підшипником(8). Кришка(6), опорна тарілка(11) і з’єднувальні болти(7) виконують функцію деталей вмикання та вимикання зчеплення.

Ведучий барабан(2) з’єднаний з маховиком(1) двигуна, а ведений барабан(4) зв’язаний з ведучим валом(9) коробки передач. Ведучі(3) і ведені(5) диски по-черзі встановлені між барабанами зчеплення. Вони притискаються один до одного, а також до фланця веденого барабана за допомогою кришки(6) центральної циліндричної пружини(10). Натискна пружина розміщена всередині веденого барабану між його днищем та опорною тарілкою(11). У тарілку вкручені болти(7), які з’єднують її з кришкою(6). Болти проходять крізь отвори, виконані спеціально для них у днищі веденого барабану(4) та кришці(6). Це забезпечує тиск пружини тиск пружини(10) на кришку(6) та стиснення ведучих та ведених дисків зчеплення. Ведучі та ведені диски з’єднані зі своїми барабанами таким чином, що вони можуть переміщуватись в осьовому напрямку, але обертаються барабани тільки як одне ціле.

При ввімкнені зчеплення крутний момент двигуна від маховика передається до ведучого валу(9) коробки передач послідовно через ведучий барабан(2), ведучі диски(3), ведені диски(5) і ведений барабан(4). При вимкнені зчеплення муфта вимкнення з підшипником переміщається в бік від маховика(1), підшипник діє на кришку(6) і переміщує її також від маховика. При цьому зусилля від кришки через болти(7) передається на опорну тарілку(11) і пружина(10) стискається. В результаті стиснення ведучих і ведених дисків зчеплення припиняється, і вони відходять один від одного. Зчеплення вимикається, і крутний момент не передається. При вмиканні зчеплення відпускається педаль управління, пружина(10) переміщує тарілку(11) до маховика і через болти(7) та кришку(6) стискає ведучі та ведені диски. Зчеплення вмикається та передає крутний момент від двигуна на трансмісію[2].