рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Принципи перекладознавчого аналізу художнього тексту

Принципи перекладознавчого аналізу художнього тексту - раздел Образование, ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПЕРЕКЛАДУ Вже Вказувалось, Що Серед Багатьох Типів Текстів (Побутовий, Діло­Вий, Публіц...

Вже вказувалось, що серед багатьох типів текстів (побутовий, діло­вий, публіцистичний, науковий тощо) головне місце посідає текст ху­дожній і саме з нього починається власне наукова проблематика пере-кладознавчих досліджень: як об'єктивно аналізувати оригінал і чи може бути слово в белетристиці оцінене об'єктивно взагалі? Чи не спробуємо ми часто-густо навіть і сьогодні, як і сотні років тому, сприймати худож­нє висловлювання двома традиційно описовими і через це безпорад-


ними, ведучими до глухого кута методами: літературознавчим (бачимо лише екстралінгвістичний образ у слові, забуваючи при цьому про саме слово як сировину й форму цього образу) та лінгвістичним (характери­зуємо мовні параметри слова, забуваючи при цьому про його іносказан-ність, художню образність), як це роблять навіть значні філологи. Але ж одне (художній образ) народжується з другого (лінгвістичних категорій слова), бо йому більше ні з чого виникати. Навіть якщо враховувати су­часну, з дозволу сказати, "поезію" самовираження (про яку вже йшлося і ще йтиме мова), в котрій зміст утворює сам читач власними асоціатив­ними шляхами, то і тоді прийдеться погодитися з тим, що і в ній першо-чинником, першопоштовхом суб'єктивізму її адресата буде знову таки ж наявність у слові загальноконвенційної семантики.

Тому зовсім не випадково активізується в останні роки, зокрема в германістиці, функціональний підхід до белетристичного твору, при­хильники якого (підходу) намагаються визначити перш за все худож­ню прагматику компонентів тексту, а не лише назвати й описати їх, М. Райх-Раніцкі видав у 1995 році десятитомну антологію німецької лірики від Середньовіччя до 1990-х років, працю над якою почав пра­цювати ще в середині 1970-х і в якій кожен з 1000 запропонованих віршів проаналізовано (саме проаналізовано, а не прокоментовано, не проінтерпретовано, не прореципійовано) філологічно (одночасно з позицій лінгвіста й літературознавця). Зрозуміло, що не всі аналізи в антології вдалі, але лише один перелік прізвищ дослідників гово­рить про успіх цієї титанічної праці: поети й прозаїки європейського та світового рівня (Мартін Вальзер, Вальтер Йене, Вольфганг Кеппен, Гюнтер Кунерт, Петер Рюмкорф та ін.), критики й літературознавці не меншої ваги (Бенно фон Візе, Петер Вапневскі, Ханс Майер, Адольф Мущг, Марсель Райх-Раніцкі та багато інших).

Звісно, що для літературознавства перше місце в аналізі відведено так званим екстралінгвістичним чинникам: світогляду і задуму автора, ідейному змісту, індивідуальним засобам його втілення (тема, пробле­ма, ідея, характер, тип узагальнення тощо). Лише поетика як особли­вий розділ літературознавства вивчає, поряд з іншими, і лінгвістичні чинники, але вивчає тільки загальностилістичну та загальноестетич-ну функцію цих мовних засобів, що занадто мало для об'єктивного


 




 


сприйняття змістовно-формальної цілісності художнього тексту. Чу­дово оперуючи екстралінгвістичними чинниками, літературознавець успішно аналізує ідейне й художнє багатство белетристичного твору, причому аналізує інколи настільки об'єктивно, що його дослідження стає взірцем істинно наукового підходу до красного письменства і ві­хою в історії літературознавства. Послатися можна лише на декілька значущих прикладів: у Росії середини XIX ст. праці В. Г. Бєлінского про Пушкіна, а М. Г. Чернишевского про Гоголя; у Німеччині порубіж-жя ХІХ-ХХ ст. - розвідки Ф. Мерінга про Лессінга, Шіллера, Гейне, Гауптмана; в Англії 1930-х років - думки Р. Фокса про англійських ро­маністів; у Франції 1970-х - книга Ж. -П. Сартра про Флобера та ін.

Характерним у цьому зразковому суто літературознавчому аналізі є, однак, те, що вчений майже завжди обходиться без вивчення слова як сировинного, будівельного матеріалу образності, вчинюючи, з точки зору лінгвіста, жахливий злочин: художній твір словесності аналізу­ється без урахування цієї самої словесності! І аналізується успішно, що тим більше дивно! Цю очевидну суперечливість підмічали ще з давніх ., часів і самі літературознавці. Щоб якось зв'язати кінці з кінцями, вони або досліджували слово, як допоміжний матеріал, який нічого істотно нового до вже зроблених висновків не додавав, або кликали на допо­могу таємничі і, на їх погляд, всесильні поняття таланту, літературо­знавчого чуття, інтуїції вченого.

Не важко бачити, що поворот лінгвістів до змістовного (екстралінг­вістичного) боку мовного матеріалу белетристичного тексту, а літера­турознавців до формального (лінгвістичного) боку ідейнохудожнього змісту словесного твору, представлений багатьма розвідками, хоч і не завжди належного рівня, дозволив багато чого зробити для сучасної лінгвопоетики. Але, на жаль, і до сьогодні лінгвістика й літературоз­навство як окремі гілки філології не мають об'єктивної відповіді на дуже складне у теоретичному і практичному відношенні запитання про те, як слово (сировинний матеріал мовознавства) породжує худож­ній образ (сировинний матеріал літературознавства). Ще О. О. Потеб­ня своєю ідеєю щодо внутрішньої форми слова спробував - і не без успіху - розв'язати проблему породження образу словом. Але, як пра­вильно зауважив одного разу В. В. Віноградов, "образ у слові та об-


раз за допомогою слова - це різні поняття і різні завдання". А коли до цього додати згадку про той усталений факт, що терміни "образ" і "художній образ" не є синонімами, то буде цілком зрозумілим: однією внутрішньою формою слова, одними тропами ємного та вагомого ху­дожнього тексту не створиш. Не випадково ж, а навпаки, закономірно за своєю суттю, у справжніх майстрів белетристики навіть безобразні (за теорією О. О. Потебні про образ у слові) лексеми створюють дивні й разючі за своєю ідейно-естетичною силою художні образи. Як до­казову ілюстрацію можна повторити вже наведене гетевське "Темна ніч вершини сном оповила...", пушкінське "Я вас кохав", шевченківське "Садок вишневий коло хати... " тощо.

Точної відповіді на запитання, як матеріал загальнонаціональної мови породжує художній образ, індивідуальний за письменницьким баченням світу, але епохально глибинний та узагальнений за ідейно-естетичним багатством, не мають поки що ані літературознавство, ані лінгвістика тексту (ані її "батько" - лінгвістика загальна). А лінгво-поетика - має, щоправда, поки що тільки робочу гіпотезу, хоч і вона потребує детальних доказів. При цьому лінгвопоетика виходить з того аксіоматичного постулату, що, крім двох "побутових" типів людини (сентиментального і безпристрасного), існує ще й художня натура, яка, на відміну від перших двох, котрі спроможні сприймати й зображати довколишність лише як емоційну або розумову реальність, здатна за­своювати й відтворювати дійсність як художній образ. Причиною такої "тріади" оцінки людством свого середовища є спочатку фізіологічна, а потім і філософська потреба людини в об'єктивній (тобто життєдайній і одночасно життєздатній) реакції свого тіла й духа на зіткнення з се­редовищем. Звісно, що відчуття і розум - звичайні знаряддя пізнання -аналізують світ шляхом розкладу його цілісного буття на полиці емо­цій та понять, тобто не дають людині змогу реагувати цілісно і, отже, об'єктивно на "дотик" буття, і через це їх виробник не тільки забуває (на рівні свідомості), що дійсність неподільна, що вона існує лише як цілісність і тому впливає на людину теж як цілісність, а й втрачає свою життєдайну й життєздатну функцію і через це гине (не лише як індивід, але і як біологічний вид).

Ось чому еволюція органічних тіл не змогла не породити й зберегти (за рахунок випадкових проявлень) в людині третій інструмент пізнан-


 




ня - інтуїцію, змістом і формою якої і є художній образ, бо тільки він володіє привілеєм осягати світ синкретично і бути естетичною модел­лю цілісної дійсності, на відміну від почуттів і розуму, які допомагають людині створювати інші, нехудожні (тобто нецілісні) образи для уза­гальнення лише частини нашого світу. Неважко здогадатися, що саме цю домінуючу в пізнанні роль художнього образу як засобу естетично­го моделювання реальності мають на увазі всі митці, зокрема великий німець Гете, коли у травні 1827-го року твердив: "¥гш неприступнішим для розуму є художній твір, тіш. він вищий".

Вбачати у художньому тексті лише явище мови - помилка, бо автор використовує слово тільки як сировину для створення нової сировини, але вже вищого рівня: образності, з якої і будується (себто породжує себе) художній образ. Сказане має загальномистецьку вагу і вже тому об'єктивне: так, наприклад, у скульптурі первісною сировиною слугує природний матеріал (глина, мармур, граніт, метал тощо), з якого, певна річ, у складному процесі поетичного натхнення - але це вже окрема розмова ~ виникає нова сировина (поза, жест, розташування маси при­родного матеріалу), вторинна щодо початкового матеріалу, але пер­винна щодо майбутнього художнього образу. У живопису, наприклад, первинною сировиною буде склад фарби, а вторинною - колір і лінія. Схожа картина спостерігається і в інших видах мистецтва. Отже, сло­во - об'єкт дослідження мовознавства - не може бути об'єктом вивчен­ня у лінгвопоетиці; підміна об'єктів і є головною помилкою лінгвістів при аналізі ними художнього тексту.

Лінгвопоетичний аналіз є новиною у сприйнятті белетристичного тексту. Це - не сума дослідницьких зусиль мовознавства і літературо­знавства, скоріш, навіть і не їх синтез, а нова за суттю методологія і методика тлумачення художнього тексту, яка дозволяє його об'єктивну оцінку. Вище було доведено, що лінгвістичний опис художнього тек­сту дає лише реєстр загальнонаціональних явищ мови у ньому, а не їх індивідуально-естетичне використання автором, а літературознавча інтерпретація показує тільки наявність у творі певних художніх при­йомів, котрим притаманний якийсь образний сенс ("якийсь" у тому розумінні, що його можна тлумачити по-різному), але обидві ці науки не зможуть піти далі заяви, що аналізоване висловлювання належить до художнього стилю; образний зміст тексту, конкретні, індивідуальні,


авторські, неповторні засоби його втілення (а головне - їх прагматика) залишаються завжди недослідженими, навіть невиявленими. Відбува­ється це через те, що лінгвістика не бачить у художньому слові нічого, крім свого (одного єдиного) шару змісту і форми (лексичну семанти­ку та її граматичні межі), а літературознавство, нехтуючи цим мовним шаром, займається своїм (і теж одним єдиним) шаром змісту і форми (ідейний смисл та його складові). При цьому у лінгвіста поза описом залишається світомоделююча функція мовлення (мовлення, а не мови, світомоделююча, а не комунікативна!), а літературознавцем викидаєть­ся поза інтерпретацію мовленнєве втілення художньої думки.

Звичайно, розходження лінгвістики і літературознавства розпочали­ся давно і мали об'єктивні чинники породження (інерцію саморозвитку кожної з цих філологічних наук), бо фахівці мови раптом усвідомили, що їх категорії (особливо граматичні) чудово піддаються вивченню без урахування не лише змісту тексту або логіки думок у висловлюванні, а й предметного значення слів, їх лексичної семантики (точніше: без урахування моделі, образу світу у лексемі, словосполученні, реченні тощо). Коли німецький вчений X. Штайнталь у 1855-ому році твердив, що алогічна фраза "Dieser Rundtisch ist viereckig" повинна сприймати­ся як цілком правильне німецьке речення, бо вона не порушує законів мови, то він на три чверті століття випереджував радянського лінгвіс­та Л. В. Щербу з його знаменитою безглуздою фразою "Глокая куздра штеко будланула бокра и кудрячит бокрёнка", форму якої, тобто прин­цип її побудови, можна відтворити будь-якою мовою, зовсім не розумі­ючи семантики кожного її слова зокрема і лексичного сенсу всієї фра­зи взагалі; треба лише використовувати набір літер, який не складає лексичного кореня у мові перекладу, та додавати до нього існуючі там суфікси й закінчення (наприклад, українською: "Глока куздра штеко будланула бокра й кудрячить бокреня", або німецькою: "Glone Kuzdrin budlante Bieker sleks und dudret Biekerchen".

Теоретично підсумовуючи сказане, слід констатувати, що у бе­летристиці треба розрізняти дві форми і два змісти: слово як явище лінгвістики (де змістом є лексична семантика, а формою - граматичні категорії) і образність як явище лінгвопоетики (де змістом є художній образ, а формою - лінгвістичні ті екстралінгвістичні засоби його ство-


 




рення). Цю двоєдину складність і осягає лінгвопоетика за допомогою своєї ключової категорії архітектоніки (композиції), тобто черговості думок у тексті як наслідку просторово-хронологічного використання у ньому слів (їх лінійного розташування). Архітектоніка - це єдиний екстралінгвістичний чинник у художньому тексті, але не тому, що пе­ребуває за його межами, а через те, що належить мисленню, а не мові. Цілісність навколишнього й внутрішнього світу автор може передати художнім образом саме тому, що вишикує мовні засоби у певній по­слідовності, наповнюючи слово контекстуальною семантикою і тим са­мим транспонуючи його із сфери лінгвістики у сферу лінгвопоетики.

Отже, виходячи з того, що лінгвістика не спроможна вийти за межі вивчення комунікативної та стилістичної функцій мови у будь-якій сфері її вживання, в тому числі і в галузі белетристики, а літературо­знавство здатне лите виявляти залежність художнього образу від умов створення останнього та характеризувати його структуру й еволюцію в авторських, жанрових, національних і хронологічних системах, можна і треба констатувати, що аналіз специфіки створення художнього об­разу залишається прерогативою тільки лінгвопоетики.

§ 8.8.5. Ілюстративний текст 1: J. W. Goethe. Gefunden (1813)

Da sagtr es fein: "Soll ich zum Welken

So fьr mich hin Gebrochen sein? "

Und nichts zu suchen Ich grub's mit allen

Das war mein Sinn. Den Wьrzlein aus,

Im Schatten sah ich Zum Garten trug ich's

Ein Blьmchen stehn, Am hьbschen Haus.

Wie Sterne leuchtend, Und pflanzt es wieder

Wie Дuglein scnцn. Am stillen Ort;

Ich ging im Walde Nun zweigt es immer

Ich wollt es brechen, Und blьht so fort.

Щоб спробувати дійти до світомоделюючого сенсу та художнього багатства цього вірша можна обрати три шляхи: лінгвістичний, літера­турознавчий, лінгвопоетичний. Розглянемо можливості кожного з них для досягнення означеної мети.


А. Лінгвістична рецепція тексту,як відомо, охоплює наступні рів­ні мови: фонетику, лексику, морфологію, синтаксис (інколи деякі до­слідники традиційного типу додають сюди також стилістику).

Фонетика. Неважко виявити у вірші Гете асонанси (наприклад, перший та другий рядок першої строфи "Ich ging im Walde so fьr mich hin " з пануванням голосного "і"), алітерації (наприклад, третій рядок першої строфи "Und nichts zu suchen " з накопиченням приголосних фрикативно-змичного складу [ch], [ts], [z], [s], [ch]), спрощене риму­вання (а в с в), ритм як повторення ненаголошено-наголошеної пари складів (- -док тобто їямброф чергування інтонації, що зростає і падає; можна виявити емфатичний, фразовий та інший наголос, знайти редук­цію (наприклад, "stehfejn ", "wollt[є] ", grub [e]s " тощоХ яка свідчить про усно-мовленнєвий стиль розповідача. Але, залишаючи зараз осто­ронь складну, суперечливу, значною мірою бездоказову, а часто-густо і просто помилкову гіпотезу звукосимволізму, знов реанімовану в остан­ні часи, про семантико-понятійне навантаження звуків мови, не можна не бачити, що при будь-якій кількості просодичних знахідок дійти до аналізу навіть предметного змісту вірша, не кажучи вже про сенс об­разів, таким шляхом неможливо.

Лексика. Можна, звичайно, описати всі її шари за принципом: є вони у Гете чи ні (наприклад, є кореневі "Wald", "Sinn ", "Haus ", по­хідні "hingehen", "Blьmchen", 'Дuglein" та ін.; немає складних слів, архаїзмів тощо). Можна обрати інший шлях: виявити, який шар лекси­ки переважає у вірші. Можна навіть піти у глибини загальнолексичної семантики: згадати існуючу у мовознавстві гіпотезу про те, що корене­ві слова у будь-якій національній мові бувають інколи корінними, тоб­то такими, які передають (втілюють) саму суть національного буття, а не його відгалуження, як це роблять слова похідні, і на цій теоретичній основі, враховуючи домінуючу роль в аналізованій поезії Гете корене­вих та похідних лексем, стверджувати, що віршеві, мабуть, притаманно щось глибинно-істотне. Але довести це твердження неможливо через об'єктивну аргументацію, тобто спираючись на лексику вірша в її тра­диційно-лінгвістичній рецепції, бо семантика кореневих слів і значен­ня понять про основоположні явища життя - це не тільки не тотожні, а навіть і не синонімічні явища. Можна, звичайно, побачити і те, що


 




серед похідних слів вірша, безперечно, виділяється група зі зменшу­вально-пестливими суфіксами "-chert" та "-lein", яку репрезентує до­статня кількість прикладів {"Blьmchen", "Дuglein", "Wьrzlein"), від­значивши, що ці слова створюють у вірші Гете атмосферу розчулення, жалю тощо. Але для чого вони її створюють, не зможуть переконливо роз'яснити вся лексикологія разом з усією лексичною стилістикою.

Морфологія. Можна констатувати, наприклад, значну кількість у першій строфі іменників та займенників у порівнянні з дієсловами (відповідно 7 та 3 в абсолютному вираженні - "ich", "Wald", "mich", "nichts", "das", "mein", "Sinn" та "hingehen", "suchen", "war", —або 70 % та ЗО % у відносному) і, спираючись на цей факт, говорити про панування іменного, а не дієслівного стилю у строфі, тобто про пе­ревагу в ній опису над дією. Аналогічно можна розглянути решту строф, але при цьому треба обов'язково відповісти на два запитання: по-перше, хіба в іншого поета (або в іншому вірші Гете) немає подібно­го і хіба така загальностилістична характеристика виявляє що-небудь оригінальне в індивідуальному стилі автора, і по-друге, яку інформа­цію несуть ці два морфологічні стилі про образний зміст вірша Гете? Оскільки морфологія повинна аналізувати не лише частини мови, але і їх категорії, остільки можна дати належну лінгвістичну оцінку також і їм: наприклад, як цікаво використовує Гете категорію стану (точніше: відношення суб'єкта-підмета дії, її предиката-присудка та їх об'єкта-додатка), активного для розповідача ("ich ging hin ", "ich sah ", "ich wol­lte brechen ", "ich grub ", "ich trug") та пасивного для персонажу Квітки {"ich sah ein Blьmchen stehn", "ich wollt es brechen", "ich grub es", "ich trug es "); це, без сумніву, допоможе аргументувати висновок щодо протистояння вказаних дійових осіб. Проте, те ж саме доводить значно легше перш за все семантика відповідних лексем: "Ich wollt es brechen, da sagt es fein: "Soll ich zum Welken gebrochen sein?" і т. ін. Можна звер­нути увагу і на те, що, без сумніву, якось морфологічно дивно поводить себе лексема "gefunden" у назві вірша "Gefunden": даний дієприкмет­ник минулого часу може означати другу частину простого дієслівного присудка у складному минулому часі Perfekt (наприклад, "Ich habe ge­funden" - "Я знайшов"), самостійно вживане означення (наприклад, "etwas, gefunden von mir" - "щось, мною знайдене"), іменну частину


присудка (наприклад, "es ist gefunden" - "це знайшлось"). Через це виходить, що діапазон значень заголовок має широкий: від дії Розпо­відача (тобто "Я знайшов") до опису стану якоїсь речі (наприклад, "Знайдене"). Але лише цю широту, цю лінгвістичну "дивність" і може констатувати морфологія. Не більше. Отже, головне полягає в тому, що традиційний суто лінгвістичний опис морфології індивідуально-автор­ського художнього тексту лише як загальнонаціонального мовного яви­ща нічого об'єктивного не дає для сприйняття ані тексту як особливого типу серед інших подібних та відмінних, ані автора як неповторного, оригінального творця. За межами такого "дослідження" залишаються образний зміст вірша, шари його смислу, функція поетичної форми, навіть художні складові цієї художньої плоті.

Синтаксис. Безперечно, в очі впадають дві синтаксичні особливос­ті вірша: латинізована конструкція accusativus cum ifmitivo ("знахідний відмінок з інфінітивом") у першому і другому рядках другої строфи {"Im Schatten sah ich ein Blьmchen stehn") та питальний тип речення у мовленні Квітки як персонажу (на противагу розповідному типу речен­ня у мовленні ліричного героя Розповідача): "Soll ich zum Welken geb­rochen sein?" Але синтаксис мовчить щодо відповіді на "гамлетівське" запитання аналізу: "Для чого все це вкладено автором у вуста дійо­вих осіб?" Понад те, відповіді на це запитання не дають ні інші сфери традиційної лінгвістики, ні навіть нова її галузь - лінгвістика тексту, яка прагне знайти свої, відмінні від словосполучення чи речення (або фрази) структурні одиниці тексту. Можна, звичайно, услід за видатною представницею сучасної лінгвістики тексту М. П. Брандер, заявити, що у першій строфі гетевського вірша провідною композиційно-мовлен­нєвою формою є міркування (бо речення пов'язані за логічним прин­ципом "якщо - то": оскільки "Ich ging im Walde so fьr mich hin", то "nichts zu suchen war mein Sinn "), у другій - опис (бо речення пов'язані за просторовим принципом "отут одне, а там інше": тут "Schatten", там ■''Blьmchen"), а в третій - повідомлення (бо речення пов'язані за хро­нологічним принципом "спочатку одне, а потім друге": спочатку "ich wollt es brechen", а потім "es sagt fein"). Але хіба зразу ж після такої заяви засяє перед дослідником образний сенс вірша? Ні, лінгвістика тут "сезамом" не буде: двері до художнього образу їй не відчинити.


 




Б. Літературознавча інтерпретація,як відомо, спирається на екс­тралінгвістичні чинники: персонажі, сюжет, деталізацію тощо як скла­дові художньої форми та тему, проблематику, пафос і т. ін. як компо­ненти художнього змісту.

Формальні аспекти. Враховуючи те, що аналізований твір належить ліриці, в якій форма відіграє дуже важливу роль, можна інтерпретувати його перш за все з боку форми. Тут (перетинаючись частково з фоне­тичним аспектом лінгвістичного опису) доведеться говорити про роз­мір (ямб), кількість стоп (дві повні і одна скорочена), риму (чергування жіночої та чоловічої клаузул), римування {а в с в), цезуру (після першої стопи у першому рядку кожної строфи і у середені другої стопи у дру­гих рядках: - -ґ // - -ґ - / - -ґ // - -ґ. Але ні це, ні що-небудь аналогічне ні на йоту не наблизить дослідника до розуміння образності вірша Гете. Здається, на перший погляд, що краще за усі інші компоненти форми повинен підвести дослідника до образної скарбниці вірша його сюжет, але він теж мало що дає для аналізу, бо свідчить лише про те, як прогу­лянка без мети у лісі привела Розповідача спочатку до бажання зірвати квітку, а потім - до перенесення її до своєї домашньої оранжереї. Зви­чайно, і такий сюжет є ненайгіршим у ліриці, але, скоріш, для поета-початківця, а не для майстра, тим більше - не для генія, яким вже став Гете на час написання вірша. Можна, зрозуміло, поговорити про ком­позицію сюжету в її класицистському розумінні: експозиція (строфа 1 про намір Розповідача бродити лісом безцільно: "/с/г ging im Walde so fьr mich hin"),зав'язка (строфа 2 з описом несподіваної "зустрічі" Роз­повідача і Квітки: "Zw Schatten sah ichein Blьmchen stehn"), кульмінація (строфа З як протиставлення двох бажань: Розповідача - зірвати квітку на загибель і Квітки - жити й надалі у своєму середовищі: "/с/г wollt es brechen" - "Da sagt es... "), розв'язка (строфа 4 щодо перетворення Розповідача на "слугу" Квітки: "/с/г grub 's mit allen den Wьrzleinaus ") тощо. Можна виділити систему персонажів (автономність, взаємну не­залежність Розповідача і Квітки до другої строфи включно - "Nichts zu suchen, das war mein Sinn ", - їх протистояння у третій строфі - "/с/г wollt es brechen"- "Soll ich zum Welkengebrochen sein?" - та їх гар­монійне життя у четвертій: "Zum Garten trug ich's" - "Und pflanzt es wieder"), можна навіть розглянути принцип побудови персонажів (Роз-


повідач - самохарактеристика словом і ділом, а Квітка - характерис­тика лише Розповідачем, хоча, мабуть, єдине висловлювання Квітки "Soll ich zum Welken gebrochen sein?" є також самохарактеристикою). Можна також спробувати охарактеризувати поетизми вірша: які тропи використав Гете (наприклад, персоніфікацію для Квітки - "Da sagt es ", гіперболу для зображення дій Розповідача - "Ich grub s mit allenden Wьrzlein aus" - тощо). Неважко бачити, що все це значно наближує інтерпретатора до розуміння змісту вірша (значно - у порівнянні з лінг­вістичним описом), але і тут образність гетевської поезії залишається за сімома печатками.

Змістовгіі аспекти. Як описано вище, що навіть сюжет, найбільш "змістовний" компонент художньої форми, не наблизив дослідника ві­рша до образної суті останнього, до його концепції. Не особливо дома-гають тут і власне змістовні складові: тема, проблематика, ідея тощо, їх, до речі, взагалі важко сформулювати для гетевського твору. Про­гулянка з приємністю і не без моралі? Не рви гарних квітів, а вико­ристовуй їх для домашнього садочка? Може, як за рятівну соломинку, слід ухопитися за такі категорії літературознавства, як "напрям", "ме­тод", "пафос" тощо? Може згадати при цьому, що вірш був написаний у 1813-ому році, у пору зрілого Гете, який прагнув до синтезу культур Заходу й Сходу, до створення у художньому творі багатошарового під­тексту, ремінісценцій, алюзій і т. ін.? Але де це все в аналізованому вірші? Як його відшукати? На ці запитання літературознавство відпо­відей не дає.

В. Лінгвопоетичний аналізє новиною у сприйнятті белетристич­ного тексту. Це - не сума дослідницьких зусиль мовознавства і літера­турознавства, радше, навіть і не їх синтез, а нова за суттю методологія і методика тлумачення художнього тексту, яка дозволяє його об'єктивну оцінку. Вище було доведено, що лінгвістичний опис дав лише реєстр загальнонаціональних явищ німецької мови у творі Гете (а не їх інди­відуально-естетичне використання автором), а літературознавча інтер­претація показала тільки наявність у вірші певних художніх прийомів, яким притаманний певний образний сенс, але обидві ці науки не змогли піти далі заяви, що твір належить до художнього стилю; образний зміст тексту, конкретні, індивідуальні, гетевські засоби його втілення зали-


 




шилися недослідженими, навіть невиявленими. А все тому, що лінг­вістика не побачила у художньому слові Гете нічого, крім свого (одно­го єдиного) шару змісту і форми (лексичну семантику та її граматичні межі), а літературознавство, нехтуючи цим мовним шаром, зайнялося своїм (і теж одним єдиним) шаром змісту і форми (ідейний смисл та його складові). При цьому у лінгвіста поза описом залишилася світо-моделююча функція мовлення (мовлення, а не мови, світомоделююча, а не комунікативна!), а літературознавцем поза інтерпретацію було ви­кинуто мовленнєве втілення художньої думки, бо він забув, що у беле­тристиці немає нічого, крім слова як лінгвістичного (а не екстралінг­вістичного!) чинника. Щоправда, черговість слів (черговість, а не поря­док слів), належить не мові, а мисленню, але реалізація цього єдиного екстралінгвістичного чинника у белетристиці все-таки здійснюється за рахунок мовлення. Черговість слів (або лінгвопоєтична архітектоніка художнього тексту) і є предметом аналізу лінгвопоетики. У цій новій філологічній науці існує єдиний метод дослідження - суб'єктивне тлу­мачення об'єктивного художнього змісту, але лінгвопоетика виходить при цьому з того, що воно, будучи невід'ємною ознакою справжньої філології (якщо під останньою розуміти науку про цілісне пізнання й сприйняття буття на відміну від природознавчих наук з їх вузькою оцінкою об'єктивності як домінування математично конкретної, окре­мої істини, яка легко піддається перевірці), завжди несе об'єктивну іс­тину, бо об'єднує у своїй аналітичній системі все багатство художніх фактів (або, принаймні, їх максимально можливу кількість). Ось чому лінгвопоетичне тлумачення має лише два головних засоби аналізу: за­питання "Чому (використовує автор цю мовленнєву одиницю)? і відпо­відь - коментар, що охоплює всі художні факти твору.

Повернемося до вірша Гете і запитаємо себе, чому він має назву "Gefunden", чому першим словом тексту (після назви) є особовий за­йменник "/с/г", чому цей займенник повторюється (у знахідному від­мінку "mich") наприкінці другого рядка першої строфи, чому Квітка, другий персонаж вірша, вперше з'являється в особливій синтаксичній конструкції accusativus cum infmitivo ("знахідний відмінок з інфініти­вом"): "Im Schatten sah ich einBlьmchen stehn"), чому для опису його другої появи у третій строфі Гете використовує морфологічний омонім


"es" (одночасно особовий та вказівний займенник, що створює для чи­тача двозначну гру слів: "Ich wollt es brechen" може означати, що Роз­повідач бажав зірвати її, тобто Квітку, або ж що той планував знищити всете, що змальовано у другій строфі щодо гармонійного життя Квіт­ки і Лісу та її чарівної краси - "Im Schatten", "Wie Sterne leuchtend, wie Дuglein schцn"), чому монолог Квітки "Soll ich zum Welken gebrochen sein?" оцінюється у вірші словом "fein" ("Da sagt es fein"),яке має ба­гато семантичних нюансів і навіть значень ("тонесенький голосочок", "гарна квітка", "тендітна поведінка", "витонченість мовлення" тощо), чому монолог Квітки є складною (витонченою!) морфолого-синтак-сичною конструкцією модального дієслова sollen з інфінітивом друго­го дієслова brechen у пасивному стані ("Soll ich...gebrochen sein"), чому після цього монолога Розповідач несподівано змінює своє рішення за­губити Квітку ("Ich wollt es brechen") на бажання створити їй ще кращі, ніж були в неї у лісі, умови життя коло себе ("Ich grub 's mit allen den Wьrzlein aus, zum Garten trug ich 's am hьbschen Haus"). І ще десятки "Чому?", відповідь на які, як і на попередні, може бути лише одна: тому що такою є логіка художньої думки Гете, матеріальним проявом чого і слугує черговість слів, тобто архітектоніка вірша. І дати цій думці-структурі (архітектоніці) аналітичне тлумачення (себто суб'єктивно-об'єктивну оцінку) і є головним завданням лінгвопоетики. А почати лінгвопоетичний аналіз треба, звичайно, з першого слова - назви ві­рша ^Gefunden"), і тому що воно перше, і тому що, як вже вказувалося вище, його морфологічна багатозначність (дієприкметник-означення, складноминула форма дієслова, іменна частка присудка) перешкоджа­ють об'єктивному сприйняттю цього слова, бо тут потрібна оцінка всього подальшого тексту, і через це, запам'ятавши складність тлума­чення сенсу назви, бажано перейти до аналізу наступного тексту. А в ньому особовий займенник "ich", який розпочинає першу строфу і вті­лює дві дійові особи тексту - Розповідача і ліричного героя - мимоволі вимагає особливої уваги до себе: і не стільки через вказану двофунк-ціональність, скільки, по-перше, тому, що розпочинає сюжет твору (а художній образ у белетристиці створюється лінійно, черговістю слів, і тому попереднє слово "важить" більше від наступного), а по-друге, через те, що виступає підметом, який (з урахуванням дійсного способу


 




способу речення) виконує дію. Все це не може не підвести аналітика до висновку, що в системі образотвірних засобів гетевського вірша слово "ich" посідає центральне місце і що поняття, яке стоїть за ним ("Я"), є основою події, себто рушієм усіх процесів у вірші. Більше того, це поняття підкріплюється морфологічним повтором того ж самого осо­бового займенника, але у знахідному відмінку ("mich", другий рядок першої строфи), і через це "я" (і як займенник, і як поняття, і, зро­зуміло, як персонаж) стає своєрідним центром всесвіту, створювано­го Розповідачем. Та не можна не бачити, що між компонентами цього морфологічного повтору (називним і знахідним відмінками особового займенника "ich-mich") стоїть ще одна змістовно навантажена лексема "Wald" ("ліс"), яка уособлює світ не Розповідача, не людський, а інший, рослинний ("Ich ging im Waldeso fьr michhin "), котрий ніякої цінності для Розповідача не має, бо якщо Я і йде туди, то лише для своєї користі ("so fьr mich") і без будь-якої зацікавленості до лісу ("nichts zu suchen"). Як вдало, як геніально просто послуговується Гете не лише означеною лексичною семантикою, щоб вималювати опозицію двох персонажів (Я та Ліс), двох світів (людського і рослинного) та накреслити поки що загальними рисами, але цілком Розповідачем і читачем усвідомле­ну етичну й філософську позицію персонажу Я (себто "Всесвіт існує лише для мене!"), а й виразними можливостями синтаксису, зокрема порядком слів, та морфології, зокрема, дієсловом з відокремлюваним префіксом: у нього лексема "Wald" стоїть у середині речення, вона охоплена словами, які означають Розповідача та його дію ("ich - hin­gehen"), вона немовби непомітними ланцюгами егоцентризму Я при­кута до них, немовби розіп'ята між ними. Через це на рівні лексики, граматики і навіть графіки виникає образ Розповідача-Я як людини, що Космосом вважає лише себе. Спираючись на дату народження вірша (1813) та на досягнення історії літератури, можна сказати, що вся пер­ша строфа за своїм змістом є алюзією - прихованою полемікою автора та з егоцентризмом власного штюрмерівського періоду 1770-их років, і з егоцентризмом німецького романтизму 1790-1810-их.

У другій строфі домінує Я - єдиний підмет і водночас діюча особа в усій строфі. Як вдало (граматично, логічно і художньо) використо­вує Гете латинізовану конструкцію accusativus cum infinitivo (знахідний


відмінок з інфінітивом) "Im Schatten sahich ein Blьmchen stehn",щоб розв'язати занадто складне за змістом і художньою функцією завдання, яке на перший погляд не може бути розв'язаним: об'єднати двох персо­нажів Розповідача і Квітку (Ich та ein Blьmchen) так, щоб діяв не стільки на логічному, скільки на синтаксичному рівні лише один - Я. Цю про­блему і допомагає вирішити "нетрадиційний" синтаксис латинізованої конструкції знахідного відмінка з інфінітивом, де один логічний суб'єкт (Я) виконує синтаксичну роль підмета, а другий (Квітка) - об'єкта зі своєю незалежною від підмета дією. Якщо у першій строфі на рівні семантики і синтаксису не тільки панує, а взагалі існує лише "Ich" (Я), то у другій на тих самих рівнях співіснують вже дві діючі особи, хоч друга (Квітка) ще не стала синтаксичним підметом, ще, так би мовити, не отримала "легітимне" право голосу. Тому те, що можна помилково сприйняти як опис краси Квітки (до речі: стертий, шаблоний лише на перший погляд - "wie Sterneleuchtend, wie Дugleinschцn", тобто "зір­ки", "оченята" та інші сантименти) є описом не її краси, а змісту оцінки її Розповідачем: це він бачить (про це свідчить вказана латинізована конструкція з дієсловом бачення "...sah ich") у Квітці "зірки", "оченята" й інші зворушливо міщанські штампи; бачить не життя, інше, самоцін-не, рівне з його Космосом, а загальновживані уявні красоти, тому що "nichts zu suchen" ("нічого не шукати")в іншому світі-Космосі, який можна назвати "Не-Я", є суттю філософського кредо Розповідача. Саме тому насолода об'єктивною красою Квітки (себто цінністю Космосу "Не-Я") Розповідачеві не притаманна, він може тільки привласнювати її, тобто руйнувати. Про це - перший рядок третьої строфи: "Ich wollt es brechen". I знову вдало і геніально просто використовує Гете творчі можливості німецької мови, але цього разу не синтаксису, як у випадку з латинізованою конструкцією, а морфології - її омонімію: у першому та другому рядках третьої строфи посилання на Квітку ("Ich wollt esbrechen, da sagt esfein") втілено у слово, яке означає водночас і осо­бовий займенник третьої особи однини "es" (тобто "вона"- Квітка), і вказівний "es" (тобто "це", або, за контекстом, "всеце": і незалежне від Я життя Квітки - "ein Blьmchen stehn",- і її краса, примітивно опи­сана прагматичним Розповідачем - "wie Sterneleuchtend, wie Дugleinschцn", - і її гармонійне існування, точніше співіснування у Лісі як


 




в іншому, рослинному Космосі, а не у людському розповідача- "im Schatten "); у системі вже проаналізованого егоцентризму Я друга мор­фологічна іпостась лексеми "es" (вказівний займенник) повинна вті­лювати в собі аксіологічну семантику другорядності, несамоцінності, чогось такого, до якого й ставлення може бути лише напівпрезирли­вим, якщо не цілком презирливим. Так воно і відбувається у вірші: "Ich wollt es brechen",тобто "Я забажав це все зруйнувати"- так треба контекстуально, імпліцитно тлумачити перший рядок третьої строфи, хоча, зрозуміло, як вище було сказано, на рівні словникової семантики, експліцитно, він означає також "Я захотів зірватиїї" (тобто "Квітку"). Отже, головне, що повинен побачити "лінгвопоетичний" читач у цьому рядку, - наявність двох шарів смислу.

Після цього рядка розвивається швидка "зміна декорацій": егоцен­тризм, взятий під сумнів спочатку лише автором вірша (черговість ду­мок як протиставлення двох Космосів, двох філософських кредо, про що йшлося вище) береться відтепер під сумнів і розповідачем. Саме так треба сприйняти семантику не лише обставини часу "da" ("тут", "рап­том"),яка розпочинає другий рядок третьої строфи ("Da sagt es fein") і означає, крім часу дії, ще й її раптовість для Розповідача ("Це", яке я за­бажав зруйнувати, виявляється, ще й говорить!") та її спосіб протікання ("Це" виявляє себе як витончене, ніжне, тендітне явище, на що більш безпосередньо вказує і остання лексема другого рядка "fein" з її полісе­мією: "тонесенький голосочок", "гарна квітка", "тендітна поведінка", "витонченість мовлення" тощо). Через це вже перший і другий рядки третьої строфи втілюють різкий конфлікт носіїв двох протилежних за змістом світо сприйнять: егоцентризм Я та незахищену альтруїстичну відкритість Квітки. "Я бажав привласнити, знищити рослинне явище, котре сприймав як частину мого Космосу, а воно несподівано заявило про своє право на автономне існування!" - так треба тлумачити цей конфлікт, який стає ще гострішим у третьому і четвертому рядках цієї строфи: "Soll ich zum Welken // Gebrochen sein?" ("Нащо ж мене руйну­вати, щоб я зів'яла?").Ця заява Квітки про своє право на автономне існування є за формою і суттю палким монологом на свій захист. Таку високу оцінку монологу аж ніяк не применшує, а, навпаки, підсилює той факт, що весь вислів Квітки складається з 6 слів, з яких сформовано


лише три члени речення (присудок "soll gebrochen sein", підмет "ich", обставина цілі "zum Welken"), але сформовано так вдало граматично і так яскраво лексично, що ледве чи кожний освічений німець зміг би по­будувати таку фразу: водночас складну за морфологією й синтаксисом (модальне дієслово "soll" із скороченим другим інфінітивом пасивного стану "gebrochen [worden] sein") і красиву за архітектонікою й зміс­том (лапідарний мінімум членів речення та максимум полісемії кожної лексеми). Крім словникової, експліцитної семантики цього монологу, не можна не відчувати і багато імпліцитних, контекстуальних нашару­вань. Так, присудок "soll gebrochen sein" означає не тільки пряме по­бутове запитання "Навіщо мене зривати?",але й риторичне філософ­ське: "Хіба ж можна руйнувати мій Космос лише через те, що він іс­нує поруч з твоїм і без твого дозволу?!"Так, підмет "ich" уособлює не тільки безпосередньо саму Квітку, але і її оточення в образах названих у вірші речей та явищ ("Wald' - "Ліс" як осередок рослинного світу, "Schatten" - "Тінь"як алегорія гармонійних відносин членів рослин­ної родини), тобто уособлює той Космос, який існує незалежно від Я, але до якого той ставиться егоїстично (вередливо, на що вказує перша частина присудка у першому рядку третьої строфи "wollt" - "забажав",та руйнівно, про що свідчить друга частина цього присудка "brechen" - "зірвати-зламати-знищити-тощо").Так, обставина цілі "zum Wel­ken" має семантику не лише "зів'янути",а й "загинути", "щезнути"і т. ін. Цілком зрозуміло (для Я та читача), що наслідок конфлікту може бути тут лише один: злагода, співжиття, гармонія, бо перемога егоцен­тризму розповідача (яка можлива тільки умоглядно, абстрактно) була б у цьому випадку все одно поразкою Я у світоглядному й моральному плані: Я ж пішло до Лісу (зміст першої строфи вірша), хоч і заради свого егоцентризму ("so fьr mich"), але все ж таки без наміру робити щось погане ("nichts zu suchen, das war mein Sinn"). Тому і є надто до­вгими четверта і п'ята строфи, де Я починає діяти вже не для себе, як у першій і другій строфах, а для інших, не егоцентрично, а, так би мо­вити, колективно, визнаючи при цьому невід'ємне право іншої істоти на свій власний Космос і прагнучи не до простого співіснування різних Космосів у єдиному Всесвіті, а до зведення їх, за словами майбутнього Тараса Шевченка, у "сім'ю вольну, нову". Не можна не бачити, як на-


 



ч 483


полегливо тепер Я прислуговує Квітці (скільки важить тут змістовно лише одна гіпербола "/с/г grub 's mit allen den Wьrzlein aus" - "Я вико­пав її з усіма-усіма її корінчиками"!)і як швидко Квітка переводиться автором з пасивного стану в активний, витискуючи Я і з сюжету, і з вірша: на рівні синтаксису вона починає виконувати функцію підмета (п'ята строфа, де цей підмет супроводжують три однорідні присудки з семою життєдайності, життєбуяння: "pflanzt, zweigt, blьht" - "росте", "гіллястує", "цвіте"),на рівні логіки - грає роль суб'єкта дії, а на рівні художньої концепції стає розповідачеві рівновеликою цінністю.

Тепер можна повернутися і до назви вірша: чому "Gefunden"! Зви­чайно, всі морфологічні чинники, перелічені в розділі "Лінгвістична рецепція тексту",входять до об'єму значення цього дієприкметника минулого часу: він, як вказувалося в названому розділі, може означати другу частину простого дієслівного присудка у складному минулому часі Perfekt (наприклад, "Ich habe gefunden"- "я знайшов"),самостій­но вживане означення (наприклад, "etwas, gefundenvon mir" - "щось, мною знайдене"),іменну частину присудка (наприклад, "es ist gefun­den" - "воно знайшлось").І все ж художній зміст цієї лексеми полягає в іншому: Роповідач Я відкрив для себе головний закон буття - будь-яке життя є автономним та самоцінним Космосом. І відкрив це дуже несподівано для себе, хоч і у майже традиційних побутових умовах. Та­кий сюжетний натяк (імпліцитна алюзія) не може не витягти з фонових знань лінгвопоетичного дослідника того факту, що подібне (раптовість занадто важливого відкриття) траплялося й до Гете, але тільки одного разу при цьому пролунало слово, семантику якого випромінює назва гетевського вірша: давньогрецький математик Архімед, занурившись у ванну, відкрив випадково важливий закон гідроаеростатики, вигукнув­ши при цьому слово "Еврика!", яке є повним синонімом до лексеми у назві Гете, бо давньогрецьке "еврика" означає українською мовою "я це знайшов",а німецькою - "ich habe es gefunden".

Слід лише зауважити, що вище наведений лінгвопоетичний аналіз твору є вербальним переоформленням об'єктивної концепції вірша за рахунок максимального охоплення його лінгвістичних одиниць та їх позамовних алюзій. Цілком зрозуміло, що на цю концепцію може бути накладено будь-який конкретний факт, зміст якого аналогічний до зміс-


ту вказаної концепції. Наприклад, біографи Гете можуть заявити, що під Я він зобразив себе, а під Квіткою - просту дівчину Крістіану Вуль-піус, яку молодий, але вже відомий Гете "знайшов"у "лісі"народного життя у 1788 році і, "викопавши її з усіма-усіма її корінчиками",зробив у 1806 році своєю дружиною Крістіаною фон Гете, тобто "пере­ніс" її з"дикого" міщанського життя до графської оселі. І хоча щось по­дібне у поетичній опозиції Я-Квітка та життєвій долі подружжя Гете-Вульпіус є, все ж таки такий підхід до вірша не буде ані об'єктивним, ані лінгвопоетичним, бо охоплює лише незначну за кількістю та семан^ тикою частину мовних та позамовних засобів тексту. Такий підхід буде лише суб'єктивною рецепцією.

Як же вирішили всі накреслені вище завдання Гете його перекладачі?

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПЕРЕКЛАДУ

Кияк Т Р... Науменко А М... Огуй О Д ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПЕРЕКЛАДУ...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Принципи перекладознавчого аналізу художнього тексту

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПЕРЕКЛАДУ
§ 1.1. Об'єкт і предмет дослідження. Значення перекладу в сучасному суспільстві До числа професій, які виникли ще на початку зародження людської цивілізації, слід віднести так конче

Є) теорія перекладу та інформатика
Якість перекладу вимірюється, насамперед, кількістю тієї необхідної та достатньої інформації в тексті перекладу, яка була запропонована у вихідному тексті. Наука інформатика допомагає виявити, проа

Нічна пісня мандрівника
Тиша над верхами Вже лежить: Подих між вітками Чуєш в кожну мить. Птаство задрімало. В гущі суєти. Зачекай ще мало, То заснеш і ти. Пропонуємо читаче

Ми будемо вважати за текст лише такий набір слів і граматичних категорій, в якому є логічно оформлена думка про наше середовище.
Звісно, що думка про дійсність може бути різною за змістом та сти­льовим оформленням, що потребує вирішення наступної проблеми про різновиди тексту. Лише тепер є сенс повернутися до прикла

Типи тексту
Оскільки під текстом розуміється лише словесно втілена думка про навколишній світ, остільки видів тексту може бути велике розмаїття в залежності від рівня пізнання (часткове чи цілісне), ступеня вп

Структура висловлювання
Неважко побачити, що задум автора (тобто модальність, оцінку, праг­матику висловлювання) було щойно проаналізовано без занурювання у термінологічні суперечки щодо змістовних та формальних розбіжнос

Стратегії і тактики співрозмовників дискурсу
Принципова діалогічність тексту (його дискурсність) накладає на нього два різних комплекси прагматичних відбитків: стратегію і такти­ку адресанта та стратегію і тактику адресата (у нашому професійн

Оригінал як основа концептуального перекладу
Отже, якщо концепцію визначити кінцевою метою та головним засобом процесу перекладу, то можна сформулювати новий підхід до нього як до перекладу концептуального. Для нього, зрозуміло, важли­во, щоб

Оригінал як процес: його інтерпретація
§ 2.8.1. Сутність поняття і терміна "інтерпретація" Традиційно вважається, що текст народжується у процесі вербаль­ного втілення задуму автора, але для сприйм

Оригінал як естетичність
.,.-■■■ § 2.9.1. Сутність поняття і терміна '•'•естетичність''' Упідрозділі про оригінал як текст вказувало

Оригінал як естетичність
.,.-■■■ § 2.9.1. Сутність поняття і терміна '•'•естетичність''' Упідрозділі про оригінал як текст вказувало

Оригінал як джерело неадекватності
Прихильники мікроперекладацького підходу до оригіналу не вра­ховують у триєдиному ланцюзі перекладацького акту (оригінал-пере-кладач-результат) текстових законів оригіналу та перекладу, філософію с

Контрольні запитання
(матеріал для відповіді шукайте у відповідних розділах та параграфах). 1.1. Встановіть загальне та відмінне у поняттях "текст", "вислов­лювання", "дискурс"

Орфоепічні аспекти перекладу
Фонологічні проблеми не відіграють в перекладознавстві визначної ролі, хоча для усного перекладу важливими стають акустичні та інто­наційні задатки самого перекладача. Погане враження справляє, нап

А. Загальні особливості звуків
1) В усіх відкритих складах німецьких лексичних одиниць голосний звук вимовляється закрито і, навпаки, в усіх закритих складах (якщо вони при зміні слова не відкриваються) голосні вимовляються від­

В. Наголос у складних словах
Особливу увагу слід приділяти наголосу у складних словах, які складаються з означального та означуваного (основного) слів. На озна­чальне слово, яке, як правило, розташоване на першому місці, падає

Практичні аспекти інтонації німецького речення
Зупинимося окремо на головних інтонаційних особливостях фоне­тики німецької мови. Тут, як і для інших європейських мов, головними інтонаційними засобами виступають: наголос у реченні, паузи, мелоді

Слово та його дефініція для перекладознавства
Мова як найважливіший сиетемно-структурний організований засіб суспільної комунікації, що відбувається шляхом передачі різнотипної інформації, виконує різні функції (за сучасними дослідженнями - ві

Власні географічні назви
Переважна більшість географічних назв (позначення гір, рік, міст та місцевостей) тяжіє до транслітерації: Mont-Blanc - Монблан; Jung­frau - Юнгфрау, Harz - Гарц тощо, хоча відо

Проблеми перекладу гри слів, чи каламбурів
Гра слів та каламбури займають все більше місця в художній літе­ратурі, в рекламі {There is no business like show business) та заголовках, де вони покликані, заінтригувавши читача, залучити

Проблеми перекладу гри слів, чи каламбурів
Гра слів та каламбури займають все більше місця в художній літе­ратурі, в рекламі (There is no business like show business) та заголовках, де вони покликані, заінтригувавши читача, залучити

Перекладіть ці жарти, що ґрунтуються на полісемії
1. In einer Theateranzeige stand geschrieben: "Unser Lieblingsschau­spieler Herr Schmidt, der vor einiger Zeit einen schweren Autounfall hatte, tritt heute abend in drei Stьcken auf".

Наскільки можна перекласти гру слів, що ґрунтується на омо­німії?
1. Der Versicherungsagent: "Mein Herr, versichern Sie sich bei uns, und ich versichere Sie so "dass Sie versichert sein sollen, sicher versichert zu sein." (J. Gцssel. Wortspiele) ''

Проаналізуйте способи перекладу фрагмента "Аліси в країні чудес" Л. Керола з англійської на німецьку мову. Запропонуйте власний переклад
Engl.: "You promised to tell me your story, you know", said Alice. "Mine is a long and a sad tale!" said the Mouse, turning to Alice, and sigh­ing. "It is a long tail, cert

Проблеми перекладу умов комунікативного вживання: лексика в просторі, часі та суспільстві
Як бачимо, незалежно від волі мовця слова якоїсь (наприклад, ні­мецької чи української) мови, розповсюдженої на певній території, з'являються у процесі суспільної комунікації, відображаючи функціо­

Діалектизми та способи їх перекладу
Суттєву проблему теорії та практики перекладу складає (поряд із відтворенням реалій) і переклад діалектизмів, тісно пов'язаних з реа­ліями. Саме в діалектизмах (на противагу реаліям культури) закла

Оцініть соціальну функцію регіонального мовлення в "Будденб-роках" Т. Манна і перекладіть літературною німецькою та україн­ською мовами
"Hьr mal, Smalt, un ihr annern Lud! Wer nu'n verstдnnigen Kierl is, der geht naa Hus un schert sich nich mihr um Revolution und stцrt hier nich de Ordnung." "Die heilig

Неологізми
Внаслідок комунікативних потреб суспільства, яке словесно детер­мінує нові предмети, явища^ поняття та факти, в мові з'являються нові слова чи неологізми. Heoncavmufc це закріплені в мові сл

Архаїзми та історизми
Унаслідок екстра- та інтралінгвістичних змін, результатом чого по­стає саморозвиток мови, лексика надзвичайно динамічна. Кожні 3-5 років 3,7 % словникового складу потрапляє в колонки "застаріл

Як відтворити наведені історизми? Перекладіть текст українською мовою
А. Der Feudalismus kann in bestimmtem MaЯ durch Beziehungen der Feudalherren und der hцrigen Bauern charakterisiert werden Die Feudal­herren lieЯen nur einen kleinen Teil ihrer Besitzungen (Feud

Перекладіть ці тексти сучасною німецькою та українською мо­вами, стилізуйте українські переклади під мову XVII та XVIII ст.
А.Als nun Herzbruder wieder reuten konnte, ьbermachten wir unse­re Barschaft (dann wir hatten nunmal nur einen Sдckel miteinander) per Wechsel nach Basel, mondierten uns mit Pfe

Слова в суспільстві та особливості їх перекладу
Словниковий склад мови як частково відкрита система є об'єднан­ням різнотипних полів, груп та її окремих парадигм. Він містить як власні назви, так і загальні. Незліченому числу загальних назв, що

Лексика певних соціальних прошарків
За даними соціолінгвістичних дослідженнь простежується чіткий взаємозвязок між соціальним статусом (верхній, середній чи нижній прошарки суспільства), рівнем освіти та мовою. Нижні прошарки сус­піл

Лексика певної статі
Стать є не лише фізіологічною, а й соціальною величиною, що про­стежується в мовленні авторських персонажів. За соціолінгвістичними феміністичними дослідженнями (G. Kцnig; S. Trцmel-Plцtz; L. Pusch

Соціальна лексика
Ключові слова (Schlagwцrter),що, характеризуючи актуальний со­ціальний феномен, виступають загально-типизуючими, буцімто зрозу­мілими, нейтрадьними, програмними та невизначеними во

Класифікація фразеологічних єдностей та їх переклад
Фразеологічнієдності, що сприймаються в ментальному лексико­ні як цілісні компоненти, еквівалентні певній частині мови: іменнику, прикметнику, дієслову тощо, не утворюють завершено

Tertium comparationis порівняння фразеол. значення.
schlafen wie ein Sack, Stein 'глибоко спати' stumm sein wie ein Grab' бути дуже мовчазним' Завдяки різним порівнянням основне значення може отримати без­ліч відтінкі

Знайдіть українські відповідники для німецьких парних сло­восполучень
alt und jung, durch dick und dьnn, fix und fertig, gang und gдbe, krumm und lahm; kurz und bьndig; kurz und gut; kurz und klein (schlagen); mьde und matt; kalt und matt; krumm und lahm, kurz und gu

Який тип емоцій (обурення, згоду, визнання, виклик тощо) вира­жають ці вислови? Знайдіть українські відповідники цим приказкам
(1) Der Groschen ist gefallen (). Nun halt aber mal die Luft an! () (2) Nun schlдgt 's aber dreizehn! () Nach mir die Sintflut! () (3) In der Tat! () Ach du grьne

Перекладіть ці "крилаті вислови" чи знайдіть їм відповідни­ ки українською мовою
/. "Frьh ьbt sich, was ein Meister werden will" (...) 2. "Die Uhr schlдgt keinem Glьcklichen" (F.Schiller) 3

Особливі випадки лексичної омонімії
Форми множини часто виступають засобом вираження омонімії(збігу різних, часто неспоріднених значень та однієї звукової форми) та служать для розрізнення омонімічних форм. Омоніми,

Особливі випадки лексичної омонімії
Форми множини часто виступають засобом вираження омонімії(збігу різних, часто неспоріднених значень та однієї звукової форми) та служать для розрізнення омонімічних форм. Омоніми,

Linie, Reihe oder Zeile?
1. Der Schьler hat beim Vorlesen eine ... im Text ьbersprungen. 2. Der technische Zeichner zieht die ... mit einer besonderen Feder. 3. In der Mathematik unterscheidet man arithme

Der Esel und der Wolf
Ein Eselbegegnete einem hungrigen Wolfe."Habe Mitleidmit mir", sagte der zitternde Esel: "Ichbin ein armes

Загальні спостереження
Як відомо, займенники не називають предмет безпосередньо, а вка­зують на нього, тобто виконують дейктичну функцію. Будучи завжди пов'язаними з конкретним мовленнєвим актом (я, ми стосуються

Запитальні займенники
Як відомо, welcher та was fьr ein відповідають українському займен­никові "який", суттєво розрізняючись у німецькій за сферою вживання. Запитання через німецьке welcher {

Безособові займенники
Групу підмета репрезентує безособовий займенник es, який звичай­но виступає підметом чи пасивного речення (Es wurde hier gelesen), чи безособових речень (типу: es regnet, es dдmmer

Перекладіть українською
1. Hier ist keine Tinte (kein Bleistift, kein Buch, keine Kreide). 2. Er ist doch kein Jurist (Millionдr, Lehrer, Student, Kiewer) 3. Hat er keinen Bruder (Va­ ter, Onkel, Vetter, Schwieger

Перекладіть текст, враховуючи різнотипні вживання займенника
A. 1.Braver Mann! Er schafft mir zu essen! Will es ihm nie und nim­ mer vergessen! Schade, dass ich ihn nicht kьssen kann! Denn ich bin selbstdieser brave

Перекладіть анекдоти на вживання різнотипних займенників
А.Chopin дrgerte sich oft darьber, dass man ihn zu groЯen Gesellschaf­ten und Festessen nur deshalb einlud, damit er nachher vor den Gдsten seine Kunst zeige. Einst war Ch

Б. Die gebьhrende Antwort
Eine reiche Dame, welche oft in ihrem Salon musikalische Abende ver­anstaltete, lud eines Tages einen bekannten Sдnger ein, der fьr ihre Gдste singen sollte. Aber er durfte nicht mit den Gдsten fei

Перекладіть німецькою
1.Ми не читаємо фахову літературу. 2. Тут нема крейди. 3. Після обіду зазвичай немає занять. 4. Він не відповів правильно на жодне з питань. 5. Це не книжка, а зошит. 6. У нього ту

Перекладіть гумореску, відповідно вживаючи особові та зво­ротні займенники
Mit meinem Telephon ist irgend etwas Merkwьrdiges los. Es scheint, dass die Leute eine besondere Vorliebe fьr meine Nummer haben. WeiЯ der Teufel, wie es zugeht, tagtдglich werde ich von Leuten ang

Використання прикметників в атрибутивній позиції
Прикметник як частина мови, що характеризує ознаки чи власти­вості предмета, може з'являтися в предикативі (після дієслова-зв'язки) чи в атрибутивній позиції, виконуючи таким способом функції іменн

Ступені порівняння
Прикметники мають звичайний, вищий та найвищий ступені (нім. Positiv, Komparativ, Superlativ), особливості творення яких описано у відповідних теоретичних граматиках німецької та української мов.

Перекладіть текст, що ґрунтується на прикметниках Romeo und Julia im kleinen Kaffeehaus
Ich saЯ allein in einem kleinen Kaffeehaus und beobachtete mit Interes­se die Menschen, die um mich herumsaЯen. Plцtzlich erlebte ich eine sehr angenehme Ьberraschung. Der Kellner set

Перекладіть речення українською мовою
1. In den sechsziger Jahren bis Mitte der siebziger Jahre wuchs der Welt­handel mit Stahl. 2. Das durchschnittliche Volumen ist von 1960 bis 1970 jдhrlich um 8,3 % gestiegen. 3. Seit 1974 hat sich

Перекладіть речення німецькою мовою та перевірте їх, вико­риставши типові зразки
1. Було вирішено виплатити дивіденди в розмірі 6 євро на кожну акцію вартістю 60 євро. 2. Збут збільшився від 8 до 11 млн євро. 3. У минулому році прибуток підприємства зріс на 26 %. 4. Видатки дос

Дієслівний стан: використання та переклад
Категорія стану- граматична категорія дієслова, що виражає суб'єктно-об'єктні відношення. Переклад різних часових форм активу (де суб'єкт дії спрямовує дію на об'єкт) пропонується

Перекладіть тексти українською мовою
  1. Mit dem Ausdruck die "Achillesferse" wirdeine Schwдche, eine verwundbare Stelle bezeichnet.Der Ausdruck ist der griechischen Sage von

Знайдіть оптимальну часову форму (Imperfekt, Perfekt oder Plusquamperfekt) та перекладіть текст Die Bremer Stadtmusikanten
Ein Mann (haben) einen Esel, der schon lange Jahre die Sдcke zur Mьhle (tragen), dessen Krдfte aber nun zu Ende (gehen). Da (denken) der Mann daran, ihn dem Schlдchter zu verkaufen, aber der Esel (

Перекладіть анекдоти українською мовою, зважаючи на вжи­вання часових форм
1. Ein junger Kьnstler legte dem bekannten Maler Adolf Menzel ein В ild zur Beurteilung vor: "Ich habe mich bemьht, alles Schreckliche des Drei­Яigjдhrigen Krieges zum Ausdrack zu bringen, und

B. Was man nicht verwechseln soll
Elke sah den Blitz, hцrte den Donner und hielt den Atem an. Sodann ent­fuhr es ihr: "Jetzt bin ich aber erschreckt!" Ich verbesserte: "Erschrocken!" Darauf klagte sie: "Sei

Der Wert des Lebens
Der groЯe schottische Dichter Robert Burns wurde einmal bei einem Spaziergang, den er am Ufer der Themse unternommen hatte, Zeuge der Rettung eines ins Wasser gefallenen reichen Mannes. Unter Einsa

In der Kьrze liegt die Wьrze
Der Chefredakteur lieЯ den neuen, noch sehr jungen Lokalberichterstat­ter zu sich kommen. - "Hцren Sie", sagte er. "Alles, was Sie bringen, muЯ spannend, aber kurz sein, denn in der

Перекладіть німецькою мовою
А.1. Мабуть, ви розробите до цього часу проект 2. Хто вирішив Вам допомогти? 3. Вона, мабуть, його знає. 4. Ти все-таки виконаєш свій обов'язок! 5. Я почекаю, поки ти не завершиш с

Перекладіть німецькою мовою
Не кажи їй цього, а поїж суп! Ходімо в кіно! Порадьте мені гарну книжку! Постав книгу до шафи! Живіть у нас! Пообідаємо разом! Діти, Виключіть телевізор! Зателефонуй мені ввечорі! Сяд

Перекладіть німецькою мовою
Не кажи їй цього, а поїж суп! Ходімо в кіно! Порадьте мені гарну книжку! Постав книгу до шафи! Живіть у нас! Пообідаємо разом! Діти, Виключіть телевізор! Зателефонуй мені ввечорі! Сяд

Перекладіть німецькою мовою
Не кажи їй цього, а поїж суп! Ходімо в кіно! Порадьте мені гарну книжку! Постав книгу до шафи! Живіть у нас! Пообідаємо разом! Діти, Виключіть телевізор! Зателефонуй мені ввечорі! Сяд

Перекладіть речення українською, визначивши при цьому їх специфіку для перекладу інфінітивів.
1. Es freut uns sehr die aus der Rheinischen Friedrich-Wilhelm-Universi-tfit Bonn in unserer Hauptstadt eingetroffene Studentendelegation zu begrь-Ikn. 2. Die in der BRD der Jugend gegebene

Інфінітиви після дієслів із модальним значенням: scheinen, glauben, verstehen, pflegen, suchen, haben, sein etc.
Багато дієслів, виражаючи відношення мовця до дії, стабільно вжи­ваються з інфінітивами І та II (за умови, що підмет і головного, і під­рядного речень ідентичний). Як правило, у перекладах з'являют

Mцgen - wollen
Обидва модальні дієслова виражають різний ступінь бажання - ней­тральний (ich will sie bald verlassen) та посилений (ich mag den Fisch), які часто перекладають як "я люблю; мені

Модальні дієслова з інфінітивом II
На цих значеннях ґрунтується вжиток модальних дієслів із інфіні­тивом II (типу gewesen sein; gemacht haben), який виражає передування дії. Іншими словами, цей тип інфінітива ми вживаємо тоді

Німецький приклад
Die Spindel muss er­schьtterungsfrei laufen Er musste lachen. Er muss das gemacht haben; er mьsste frьher angeru­fen worden sein Die Experimente sollen erfolgreich verlau

Modalverb + Infinitiv II
A) 1.1. Er kann der Einladung seiner Kollegen gefolgt sein. 2. Sie kann recht gehabt haben. 3. Dieses Ereignis mag eine groЯe Rolle in seinem Le­ben gespielt haben. 4. Das kann not

Загальна характеристика
Прийменники як допоміжна частина мови, виражаючи відношення між компонентами речення, виконують провідну роль для його адек­ватного відтворення. Відображаючи різні типи просторових, часових, причин

Переклад парних прийменників із німецької мови
Суттєвою проблемою є переклад з німецької складних парних при­йменників типу "з-під; biszu", компоненти яких у німецькій можуть з'являтися разом чи утворювати рамку. Осно

Артикль: особливості вживання та переклад з німецької
§ 5.15.1. Характеристика артикля У німецькій мові спостерігається ряд явищ, які невластиві україн­ській. До них, у першу чергу, належить артикль,що характ

Вживання неозначеного артикля
Вживання неозначеного артикляхарактеризує, як правило, появу предмета чи явища вперше. У перекладі це інколи відзначається за до-v помогою запровадження нав

Вживання означеного артикля
Вживання означеного артиклявизначається, як правило, по­вторною появою означуваного іменника в тексті (ich hцre Schritte. Die Schritte kommen nдher; ich sehe einen Jungen. Der J

Артикль та особливості повідомлюваної інформації
Означений та неозначений артиклі служать для тематично-рематич-ного розгортання висловлювання. Як правило, висловлювання почина­ється темою (відомим, що виражалося означеним артиклем), а завер­шуєт

B. Kein Wunder
Das Atelier des groЯen Malers Degaswar vцllig kahl. Als eines Tages ein Besucher seinem Erstaunen darьber laut Ausdruck gab, erklдrte Degastraurig: "Was wolle

Вставте необхідні артиклі та перекладіть ці тексти
А Geduld (/. Р Hebet) ... Franzose ritt auf... Brьcke zu, die so schmal war, dass sich .. . zwei Reitende kaum darauf ausweichen konnten. Von ... ander.. Seite r

Der Neuling
"Mein lieber Fuchs", sprach der Chefredakteur Krahl zu seinem jungen Lokalredakteur. "Es geht um Ihre erste Bewдhrungsprobe im Dienste unse­rer Zeitung. Kennen Sie die Gaststдtte ,Zu

V § 6.4. Загальні принципи перекладу складних речень
Складне речення не є механічним, а цілісним об'єднанням двох чи більше простих. Вступаючи за своїми предикативними центрами в пев­ні синтаксичні відносини, одна з частин такого речення може зазнати

Umweltkommission
Im April 1989 beschlossen die in Prag versammelten Gewerkschaftsver­treter einiger Kontinente, eine Gewerkschaftskommission fьr Umwelt zu bilden. Ihr Treffen bot Gelegenheit zu einer

Предикативні речення (Prдdikatsдtze), особливості струк­тури та їх перекладу
Складнопідрядними реченнями з підрядними присудковими (термін Д. М. Овсянико-Куликовського), як правило, виступають такі конструк­ції, в яких підрядна частина або конкретизує зміст іменного складен

Перекладіть додаткові {Objektsдtze) в науково-технічній мові!
1.Wie die Verbesserung eines Werkstoffes im einzelnen aussieht, zeigt das Beispiel Abb. 11. 2. Wir wollen noch kurz erцrtern, welche Bedeutung das gefundene Va­riable V

Перекладіть означальні (Attributsдtze) в науково-технічній мові: Attributsдtze І
1. Ein Winkel, der kleiner ist als ein gestreckter, heiЯt konkav; ein Win­kel aber, der grцЯer ist als ein gestreckter, heiЯt konvex. 2. Wichtig ist die Rolle, die der Boden als Nдhrstoffq

Attributsдtze II
1. Vorgдnge, bei denen neue Kцrper mit neuen Eigenschaften entstehen, heiЯen chemische Vorgдnge. 2. Die Stelle, von der das Erdbeben ausgeht, nennt man den Erdbeben­herd oder das Zentrum.

Attributsдtze III
1. Vorerst wurde dem Seeufer entlang eine Kaimauer aus Beton erstellt, deren Querschnitt aus Bild 2 zu ersehen ist. 2. Das Gerдt, dessen Wirkungsweise an Hand einer Schemazeichnung beschri

Attributsдtze IV
1. Das Horizontglas besteht aus einer Rцhre, an deren einem Ende sich ein Einstellfaden und in deren Innern sich eine Libelle befindet. 2. Die Druckwerte, zu deren Messung ein Sicherheitsv

Підрядні обставинні речення часу (Temporalsдtze), особли­вості структури та перекладу
Складнопідрядні речення з підрядними обставинними - це такі кон­струкції, в яких підрядна частина виконує функцію обставини (часу, міс­ця, способу дії тощо). Підрядні речення часу, відповідаючи на

Підрядні обставинні речення місця (Lokalsдtze), особливо­сті структури та перекладу
Складнопідрядні речення з підрядними місця - це такі складні ре­чення, в яких підрядна частина виконує функцію обставини місця. Підрядні речення місця, відповідаючи на запитання де? куди? звідки

Підрядні обставинні речення мети (Finalsдtze) особливості структури та перекладу
Складнопідрядні речення з підрядними мети - це такі речення, в яких підрядна частина вказує на мету дії головного речення, її ці­леспрямоване призначення для дії підрядного, поєднуючись з ним сполу

Підрядні обставинні речення наслідку (Konsekutivlsдtze), особливості структури та перекладу
Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими - це такі ре­чення, в яких підрядна частина вказує на наслідок дії або стану голов­ного речення, поєднуючись з ним сполучниками so (derart, dera

Підрядні обставинні речення способу дії (Modalsдtze), особливості структури та перекладу
Складнопідрядні речення з підрядними обставинними способу дії -це такі речення, в яких підрядна частина вказує на ступінь чи спосіб дії або ознаки в головній частині і відповідає на питання як,

Підрядні обставинні речення порівняння (Vergleichsдtze), особливості структури та перекладу
Підрядні порівняльні відносяться до присудка головної частини, визначаючи характер його дії через порівняння, зіставлення з іншою дією, подібною з нею якоюсь ознакою, щоб викликати яскравішу і пе­р

Перекладіть рестриктивні (Restriktivsдtze) в науково-техніч­ній мові!
1. Soweit es die konstruktive Form zulдsst, wird hier mit zwei Werkzeu­gen zerspannt. 2. Die Formen des Stьckes sollen an sich nur so weit behandelt werden, als es im Zusammenhang unerlдss

Підрядні обставинні речення концесії (Konzessivsдtze), особливості структури та перекладу
Складнопідрядні речення з підрядними допустовими (концесивни-ми) - це такі речення, в яких підрядна частина виражає думку, проти­лежну тому, чого можна було б сподіватися чи очікувати, виходячи зі

Мікро- та макропереклад
У попередніх розділах вже йшлося про те, що у перекладацькій ді­яльності треба принципово розмежовувати два рівні - мікро та макро -і разом з ними два суттєво різних типи перекладу: словесний і тек

Індивідуальний стиль і переклад
§ 7.2.1. Сутність поняття і терміна "індивідуальний стиль" У теоретичній частині підручника вказувалось на те, що лінгвости-льова категорія "ідіолект&quo

Статевий аспект індивідуального стилю
До аналізованої проблеми відноситься ще один чинник - статевість мовлення, або стателект, дослідження якого активно заявило про себе у лінгвістиці останніх років і тому ще занадто дискусійне. Ми сх

Українські переклади
І. Я. Франко,Фауст (1882) Написано стоїть: ' Вначалі було слово!' Вже ось і запинка! Яков тут йти дорогое? Таж:

Російські переклади
Н. А. Холодковский,Фауст (1922) Написано: 'в начале было Слово '-И вот уже одно препятствие готово. Я слово не могу так высоко ценить:

Вправи до текстів
а) Перевірте у словниках повний набір сем кожної лексеми оригіна­ лу, щоб встановити, чи не втрачений у перекладі головний варі­ ант значення слова в контекстуальних умовах першоджерела.

РОЗДІЛ 8. ФУНКЦЮНАЛЬНО-СТИЛЬОВІ ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ
§ 8.1. Нарис проблематики § 8.1.1. Соціально-професійне субмовлення та переклад У теоретичній частині підручника вказувалось на те, що перекла­дацькі труднощі почина

Функціональні стилі і переклад
§ 8.2.1. Сутність поняття і терміна "функціональний стиль" Соціолінгвістична гілка, яка плодоносить мовною варіативністю, давно вже показала її дослідникам, щ

Специфіка перекладу висловлювань з різних субмовлень
Хоча перекладацькі труднощі у галузі будь-якого функціонального стилю за своєю суттю типові, успіх адекватного перекладу залежить завжди від фонових знань перекладача, рівень яких зумовлюється, в п

Типи функціонально-стильового перекладу
Перекладачеві наукових і ділових текстів потрібне постійне онов­лення термінологічних знань у формі особистого спілкування-досві­ду, консультацій з фахівцями або ж придбання відповідних словників.

Семантичні шари класичного та новітнього тексту
Широко відомо практично (особливо, хоч і помилково, після літе­ратурознавчого структуралізму з його інтертекстуальністю), що кожна людина будує свої висловлювання не з нового словесного матеріалу,

Практичні орієнтири науково-технічного перекладу
Вже перші труднощі в процесі науково-технічного перекладу ви­никають при відтворені безеквівалентної лексики. Для цього можливі такі способи: а) транслітерація (DieselLampe); б) калькування

Ілюстративний текст
"Dennoch blieb ihre Entwicklung gehemmt durch allerhand mittelalter­lichen Schut, grundherrliche und Adelsvorrechte, Lokalprivilegien, stдdti­sche und Zunftmonopole und Provinzialverfassung

Вправи до тексту
А. Лексичні завдання. За допомогою словників з'ясуйте: а) термін "Internet" є. синонімом чи антонімом до терміна "Intranet";  

Lernen Sie den Wortschatz zum Text
  Allierte Landstreitkrдfte Mitteleuropas Об'єднані сухопутні сили НАТО в Центральній Європі alliierte Befehlshaber pl

DEUTSCHLANDUND DIE NATO
"In den vergangenen 50 Jahren hat sich die Nordatlantische Allianz, als fьhrende Kraft fьr schцpferische und innovative Sicherheitspolitik im

Die OSZE
"Deutschland wird, wie in der Vergangenheit, die OSZE unterstьtzen. " Bundeskanzler Gerhard Schrцder Am 3. Juli 1973 trafen in Helsinki

Штаб-квартира НАТО
Штаб-квартира НАТО у Брюсселі є центром політичної діяльнос­ті Альянсу та постійним місцем перебування Північноатлантичної   ради. Тут розташовані п

Der Euro-Atlantische Partnerschaftsrat
Wichtiges Forum der sicherheitspolitischen Zusammenarbeit ist der 1997 gegrьndete Euro-Atlantische Partnerschaftsrat (EAPR). Gegenwдrtig sind in ihm 44 Staaten zusammengeschlossen, neben den 19 NAT

Ьbersetzen Sie beiderseitig
  Що є найвищим політичним органом НАТО? Das hцchste politische Gremium der Allianz ist der Nordatlantikrat. Er ist das Forum fьr Konsultation u

Ьbersetzen Sie den Text schriftlich.
Die euro-atlantische Sicherheitstruktur des 21. Jahrhunderts Der transatlantische Sicherheitsverbund, den das Bьndnis verkцr­pert, und die Prдsenz der Vereinigten Staaten in Euro

Ілюстративний текст
"Die Aiissnpolitik der Lдnder, die auf den Prinzipien der Globalisation beruht, wie sie von der Davos-Konferenz verkьndet worden sind, findet bei allen europazentristischen Staaten

Вправи до тексту
А. Лексичні завдання. За допомогою словників з'ясуйте: а) термін "Volksabstimmung" є синонімом чи антонімом до терміна "Willenskundgebung&

В. Перекладацькі завдання.
а) Використовуючи виправлену за текстом "Das kleinste Bundesland" схему з пункту "Б.", зробіть усний анотований переклад тексту. б) За тих же умов напишіть й

Ілюстративний текст
Fьr die eindrucksvollste Vorstellung sorgte Halbweltergewichtler Sch-midli, als er favorisierten Mayer mit einem schweren Recht-Hacken abfing und zu Boden zwang. Можна навести два варіанти м

Текст для самостійного опрацювання
Wahlanalyse und Ursachenforschung (N. Lьbecker, "Deutsche Tribь­ne"). Die Berliner Politik, vor allem die Steuererhцhungen, und die internen Fьhrungsprobleme der rheinlandpfдlzischen C

Вправи до тексту
а) термін "Soziologie" та "Gesellwissenschaft" є синонімом чи антоні­мом до терміна "Sozialwissenschaften", а "Entwicklung" та

Побутовий стиль
§ 8.7.1. Ілюстративний текст "- Guten Tag! Sie sind wohl fremd hier? - Guten Tag! Ein herrliches Wetter heute". Всі лексеми наведеного діалогу є зрозумілими на кон­венційн

Вправи до тексту
А. Лексичні завдання. За допомогою словників з'ясуйте: а) яке у наступних слів словникойе значення взагалі та контекстуаль­не у тексті "EINE REISE' зокрема та чи мають вони відповідники

ПОДОРОЖ
Андрєас: Ну, нарешті сесія вже позаду! Але й деньки ж це були! Здається, всі ми зіпріли. Тепер треба відпочити по-справжньому. Еріх:

Вступні міркування
Художній переклад суттєво відрізняється від усіх останніх функціо­нально-стильових перекладів. Якщо труднощі в них пов'язані левовою часткою зі специфікою самого функціонального стилю і, трохи узаг

Специфіка художнього тексту
Якщо текст ми пропонуємо сприймати більш ніж набір лексем, а як вербально оформлену думку про людське середовище і на цій під­ставі відмовляємо сумі слів без вказаної думки у праві бути текстом, то

Ілюстративний текст
2: Н. Heine."Ich weiss nicht, was soll es bedeuten..." (пропонуєтьсячитачеві зробити аналогічний аналіз стосовно лінгвістичної рецепції, літературознавчої інтерпре

Ілюстративний текст 3: Р. Celan, Todesfuge
Для детального перекладацького аналізу не класичного художнього тексту, зразки якого надані у попередніх параграфах, а постмодерніст-ського, пануючого у сучасній світовій белетристиці, є сенс взяти

А. Коментар до тексту.
Щоб під час порівняння першоджерела з його поетичними перероб­ ками дійти об'єктивного висновку про їх адекватність, треба спочатку розібратись з художнім змістом оригіналу.'ІНа перший погл

А. КОМЕНТАР ДО ТЕКСТУ
Коли Т. Г. Шевченко пише: "Поховайте та вставайте, //Кайдани порвіте //І вражою злою кров 'ю //Волю окропіте", то лише недосвід­чений перекладач може побачити тут лише один зовсім

Трансформації та прийоми: зразок аналізу
Проаналізуємо декілька абзаців із відомого художнього роману Е. М. Ремарка "Три товариші", де йдеться про долю воєнного "втра­ченого покоління", та розглянемо переклад цих абзац

Grundlinien deutscher Geschichte bis 1945
Noch im vorigen Jahrhundert glaubte man genau zu wissen, wann die deutsche Geschichte begonnen hat: im Jahre neun n. Chr. In jenem Jahr besiegte Arminius, ein Fьrst des germanischen Stammes der

Правила відтворення українських власних назв
1. Відтворення українських власних назв засобами англійської мови відбувається з їх української форми, записаної відповідно до чинно­ го правопису, без посередництва будь-якої іншої мови.

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги