СТРУКТУРА ТДП.

Структура ТДП - обумовлене закономірностями виникнення, розвитку і функціонування держави і права існування (відокремлення) самостійних наукових дисциплін. Своєрідність виникнення і функціонування д і пр, їх природа не дають підстав для виділення якоїсь загальної теорії держави і права, або загальної науки про державу і право. Тому назва "теорія держави і права» певною мірою умовно і виконує специфічну навчальне навантаження - об'єднати і викладати в рамках однієї дисципліни теорію держави і теорію права. Відповідно в структурі загальної теорії держави і права виділяються: Теорія пр. і Теорія д-ви

1. заг-а (місце в сист юр н) – що це за наука? Навіщо необхідна? Як виникла?

2. Особл-а (зак становл і розв заг-теор юр науки, особл суч розуміння ТДП)

3. МЕТОДИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ ДЕРЖ. І ПР-А.

Метод ТДП — це сукупність логічних прийомів і конкретних засобів пізнання загальних і основних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Метод не слід плутати з методикою (сукупністю засобів доцільного вивчення явища). Його слід розглядати як вихідну базисну категорію методології.

Методологія (вчення про методи) — система певних теоретичних принципів, логічних прийомів, конкретних засобів дослідження предмета науки. Теоретичні принципи — історизм, єдність логічного та історичного. Логічні прийоми — дедуктивний та індуктивний умовивід, аналіз і синтез, порівняння, узагальнення. Конкретні засоби дослідження — інструменти пізнання, що застосовуються для встановлення знання про досліджуваний предмет.

Методи науки ТДП поділяються на загальні, окремі (конкретні) і спеціальні.

Загальні методи ТДП

Загальним методом ТДП, як і всіх суспільних наук, є метод філософської діалектики(матеріалістичної та ідеалістичної). Він полягає у підході до вивчення держави і права, який ґрунтується на загальних закономірних зв'язках розвитку буття і свідомості. Наприклад, метод філософської діалектики припускає розгляд права як явища, котре: 1) визначається природою людини і умовами життя суспільства; 2) пов'язано з іншими соціальними явищами, пронизує сферу суспільних відносин — економічних, політичних, духовних та ін.; 3) перебуває у постійному розвитку, якісному відновленні (рабовласницьке, феодальне, буржуазне, неокапіталістичне право).

Загальний метод філософської діалектики розкривається через:

1) логічний метод сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного.Це метод діалектичної логіки — логіки теоретичного відтворення генези предмета. Відповідно до цього методу пізнання здійснюється в два етапи. На першому етапі пізнання об'єкта сприймається як деяке неподільне ціле. На другому, за допомогою аналізу, об'єкт пізнається конкретними частинами. Абстрактне розуміється як однобічність знання, а конкретне — як його повнота, змістовність. Таким чином, відбувається рух від менш змістовного знання до більш змістовного. Наприклад, теорія держави і права розпочинається з аналізу процесу розпаду первіснообщинного ладу і становлення державно-правових явищ. Потім вивчаються більш складні відносини, що лежать в основі держави і права, причому простіше явище розглядається раніше тому, що його легко зрозуміти, і воно історично передує складнішому явищу;

2) метод (принцип) єдності логічного та історичного. Сутність історичного методу полягає у тому, що процес розвитку державно-правових явищ відтворюється в усій багатогранності, в усій повноті — із усіма випадковостями, зигзагами, частковостями, що перекручують об'єктивну логіку розвитку; із усім позитивним, що накопичено історичним досвідом. При логічному дослідженні держави і права важливо відволіктися від усіх випадків, окремих фактів, особливостей, несуттєвого, тобто теоретично відтворити об'єкт у сутнісних, закономірних зв'язках, уявити необхідне — загальне і особливе — у процесі розвитку того чи іншого явища. Метод єдності історичного і логічного в ТДП служить методологічною основою дослідження як закономірностей виникнення і розвитку держави і права, так і закономірностей держави і права, «що встановилися»;

3) системно-структурний метод, котрий припускає, що всі державно-правові явища розглядаються як елементи систем. Право, держава, їх структурні підрозділи є відкритими системами, що складаються із систем нижчого порядку і належать до ширших систем. Так, первинна клітина права — його норма — є частиною цілісної системи права; система права — частиною правової системи держави. Норму права можна пізнати лише в тісному логічному зв'язку з іншими нормами; систему права — у зв'язку з елементами правової системи: законодавством, правосвідомістю, правовою культурою та ін. Найчастіше системно-структурний метод дозволяє осягнути взаємодію держави і права як комплексний процес з усіма його проявами, простежити зв'язки між причиною і наслідком у державно-правових явищах.

Основні окремі (конкретні) методи ТДП:

1) формально-догматичний (юридико-технічний) метод припускає вивчення права як такого, у «чистому вигляді», поза зв'язку з економікою, політикою, мораллю та іншими соціальними явищами. Його призначення полягає в аналізі чинного законодавства і практики його застосування державними органами, у виявленні зовнішніх, очевидних аспектів правових явищ без проникнення у внутрішні сутнісні сторони та зв'язки. Він здійснюється за допомогою формально-логічних прийомів: аналізу і синтезу, індукції та дедукції, абстракції та інших, що сприяють встановленню зовнішніх ознак правових явищ, їхніх відмінностей одне від одного, виробки понять та їх визначень у стислих формулах. Прикладами можуть бути поняття «суб'єкт права», «нормативний акт», «гіпотеза», «санкція», «дієздатність», «правоздатність» тощо;

2) соціологічний метод полягає в дослідженні права не на рівні абстрактних категорій, а на підставі конкретних соціальних фактів. Соціологічний метод містить у собі такі засоби, як аналіз статистичних даних і різного роду документів, соціально-правовий експеримент, опитування населення і т. ін. Наприклад, засоби аналізу письмових документів (звітів, службових записок тощо) забезпечують достовірність знань про події, факти, необхідні для дослідника;

3) статистичний методвикористовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення, скажімо, даних про кількість правопорушень, про відсоток економічних злочинів тощо;

4) конкретно-історичний метод допомагає вивчити специфіку державно-правового явища конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку, наприклад, особливості соціального регулювання в період первіснообщинного ладу, ранньої державності, сучасної правової держави та ін.;

5) порівняльно-правовий методприпускає зіставлення юридичних понять, явищ і процесів і виявлення між ними схожості та відмінностей. Порівняння дозволяє класифікувати державно-правові явища, з'ясувати їх історичну послідовність, генетичні зв'язки між ними.

Використання порівняльного методу в правовій сфері призвело до формування відносно самостійної науки — порівняльного правознавства (порівняння сучасних правових систем світу), а в державній сфері — порівняльного державознавства.

Спеціальні методи

— методи, що ґрунтуються на досягненнях суспільних і технічних наук: математичний; кібернетичний; психологічний та ін.

З метою різнобічного пізнання держави і права слід користуватися зазначеними методами у сукупності.

 

4. Ф-Ї ТДП.

Функції ТДП— основні напрямки її теоретичного і практичного призначення, виконувані в суспільстві з метою його прогресивного перетворення.

1. Онтологічна (пізнавальна) (онтологія — поняття існуючого) — виражається в пізнанні та поясненні явиш і процесів державного і правового життя суспільства. Теорія держави і права не лише вивчає в узагальненій формі державно-правову систему, а й пояснює об'єктивні процеси її розвитку, з'ясовує, які саме закономірності лежать в підґрунті цих процесів, визначає їх зміст і сутність.

2. Евристична (евристика — мистецтво знаходження істини) -виражається як у глибинному пізнанні основних закономірностей державно-правового життя, так і в з'ясовуванні їх тенденцій, відкритті нових закономірностей, збагаченні новими знаннями про розвиток держави і права («нарощення» знань).

3. Методологічна — виражається у формуванні поняттєвого апарату системи юридичних наук, створенні універсальної юридичної мови, що забезпечує однаковість у класифікації та оцінці явищ фахівцями різних галузей права.

4. Системотворча – об’єднує всі юр науки в певну сист.

5. Комунікативна – зумовлена самим предметом: є фунд-м всіх наук, який пов’язує всі галузі пр..

6. Навчальна -є першоосновою в опануванні всіх інших юр наук, це ключ до юр знань.

7. Прогностична — виражається в передбаченні («погляд у майбутнє») подальшого розвитку держави і права на основі адекватного відображення його об'єктивних закономірностей. Наприклад, визначення шляхів подальшого вдосконалення законодавства і практики його застосування. Істинність гіпотез, висунутих теорією держави і права, перевіряється практикою.

8. Ідеологічна — полягає у розробці фундаментальних ідей про шляхи прогресивного розвитку держави і права, що впливають на правову свідомість громадян і суспільства (наприклад, ідея про демократичну, соціальну правову державу).

9. Політична — виражається у впливі на формування політичного курсу держави, політичної системи суспільства та у забезпеченні їх науковості.

10. Науково-прикладна — полягає у розробці рекомендацій для практичного вирішення завдань державно-правового будівництва — підготування законопроектів і проектів інших нормативно-правових актів, рішень, що виносяться правозастосовними органами.

Успішний розвиток теоретичної науки про державу і право перед­бачає найтісніший зв'язок всіх функцій між собою. Функції ТДП взаємозв'язані й доповнюють одна одну. Лише взяті в єдності, в системі вони дають повне уявлення про призначення ТДП.

ІІ. ВИНИКНЕННЯ ТА СУТНІСТЬ Д-ВИ

5. ВЛАДА В ДОДЕРЖ.ПЕРІОД. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ Д-ВИ.

У далекій давнині держави не було. Умовно цей період можна назвати додержавним суспільством, яке поетапно було: - праобщиною (первісне людське стадо);- родовою общиною; - селянською общиною. Спільність інтересів, виробництва і споживання членів роду обумовили таку організацію соціальної влади, як первісне суспільне самоврядування.

Ознаки влади в додерж період:

- Влада базув-ся на сім відносинах;

- Осн правила пов-ки – звичаї;

- Вл була сусп. (суб і об вл співпадали);

- Прав пов-ки мали хар-р мононорм;

- Вл не передбачала д-сті спец орг.-й та орг.-ів;

- Існ н мали природну осн;

- Відсутність поділу сусп. на соц. групи;

- Прав пов-ки діяли в силу звички та забезп-ся усім колективом роду;

- Н мали усн хар-р.

Орг-я вл та н в перв сусп.:

- Д-ви існували не завжди;

- Вл виникла в перв сусп.-ві;

- Вождь обирався всіма разом (перші ознаки, які привели в майб до появи демокр-ї);

- Прав пов-ки, що рег-ли відносини між людьми, були соц. н;

- Вл вождя носила додерж. хар-р (апарату управл-я не було).

Причини виникн-я д-ви:

1. Ек – умови розв ек сис-ми, що спричинили необх. держ-прав регламент-ї виробн.-х відносин:

- Перехід від збираної до виробн.-ї ек;

- 3 вел поділи праці (виділенням скотарства як відокремленої сфери суспільної діяльності; відокремленням ремесла від землеробства; появою групи людей (купців), зайнятих лише обміном);

- Поява надлишк продукту (неможл-сть прогнозувати кл-сть врожаю);

- Поява приват вл-сті (коли люд-а є виробником, то стає і власником).

2. Соц- умови, що спричинились ускладн-м відносин між людьми:

- Ліквід-я общинного колективізму;

- Поява соц. суперечностей;

- Поява різних класів.

3. Політ – умови, що визначили необх-сть вдоск-я владних уповноважень:

- Потреба верг-я суперечностей між класами;

- Неможл-сть існув-я родо-племін-ї орг.-ї сусп..

4. Психол – умови, що визначали особл-сті розвитку психіки та свідомості люд-и:

- Поява відчуття провини;

- Усвідомл-я таких понять, як пр. та обов.

5. Культурні – умови, що визнач-ся рівнем дух розв сусп.-ва:

- Необх у цивіліз-му управл-і;

- Поява релігії;

- Поява письма, освіти, науки.

 

6. ОЗНАКИ Д-ВИ, ЩО ВІДРІЗНЯЮТЬ ЇЇ ВІД СУСП. ВЛАДИ РОДОВОГО ЛАДУ.

Первісний лад

Держава

1) наявність соціальне однорідного позакласового суспільства, що не має антагоністичних протиріч; 2) наявність кровнородинного поділу населення; 3) наявність публічної влади, яка безпосередньо збігається з усім населенням, виражає і захищає інтереси всього суспільства; 4) відсутність апарату примусу, на який могла б спиратися публічна влада; 5) відсутність розподілу функцій у публічної влади; 6) відсутність збору податків із населення; 7) наявність неписаних правил поведінки -звичаїв.

1) поява соціальна неоднорідного, класова розшарованого суспільства, яке має антагоністичні протиріччя; 2) поява адміністративно-територіального поділу населення (округи, області та ін.); 3) поява публічної влади, відокремленої від населення (державний апарат), яка виражає і захищає інтереси економічно найзабезпеченішої частини (класу) суспільства і виникла в результаті його соціального розшарування; 4) наявність апарату примусу (придушення) — загонів збройних людей у вигляді армії, поліції та ін., -- на який спирається державний апарат; 5) поява певних функцій (законодавчої, виконавчої) у окремих органів публічної влади; 6) поява офіційної системи оподаткування; 7) поява писаних загальнообов'язкових правил поведінки — юридичних норм.

Ознаки д-ви:

- Суверенітет;

- Публ хар-р влади (публ вл скл-ся з певної сист держ орг.-ів, наявність держ мух примусу);

- Територія (відокремлена кордонами..);

- Наявність прав норм (визнач-я сфер сусп. відносин, які будуть охор-ся д-вою);

- Мех.-м д-ви;

- Наявність грош сис-ми (сис-ма податків та збору);

- Держ символи – затвердж у К певні атрибути, що представляють д-ву на нац. та між нар рівні;

- Наявн-сть гром-ства.

Д-ва – особл орг.-я політ вл, наділена сувер-т, що існує в соц. неоднор сусп., розповсюджує свою вл на все насел-я, яке знах-ся на тер-ї країни шляхом прийн-я заг-обов-х правио пов-ки, що можуть забезп-ся силою примусу.

7. ЗАГ.ХАР-КА ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ Д-ВИ.

Патріархальна теорія (Аристотель, Р. Філмер, Н.К. Михай-ловський, М.Н. Покровський). Відповідно до цієї теорії держава походить від патріархальної сім'ї, внаслідок її розростання: сім'я — сукупність сімей (селище) — сукупність селищ (держава). Аристотель називав людину політичною твариною, яка вступає у відносини з людьми з метою виживання. Відбувається утворення сімей. Розвиток цих сімей у результаті розмноження призводить до створення селищ, їх об'єднання утворюють державу.

Отже, держава з'являється як результат сімейних взаємовідносин, а влада монарха трактується як продовження влади батька (патріарха) у сім'ї, яка є «батьківською» за характером. Натепер ця теорія не може бути сприйнята, однак її деякі елементи, насамперед роль сім'ї у становленні державності, повинні враховуватися.

Теологічна теорія (Фома Аквінський) ґрунтується на ідеї божественного створення держави з метою реалізації загального блага. Вона обґрунтовує панування духовної влади над світською, церкви — над державою. Кожній людині наказується упокоритися перед волею Бога, який встановив державну владу, підкоритися тій владі, яка санкціонована церквою. Теологічна теорія пронизана ідеєю вічності держави, її непорушності. Звідси випливає твердження про необхідність збереження в незмінному вигляді всіх існуючих у суспільстві державно-правових інститутів. У теологічній теорії важко знайти елементи, прийнятні для сучасного світського трактування походження держави, її раціональним зерном можна вважати ідею про укріплення порядку як загального блага в державі. Правда, такий порядок, відповідно до цієї теорії, створюється за допомогою божественної сили, що виключає активність людини.

Договірна (природно-правова) теорія (Г.Ґроцій, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Я.Козельский, М.Радищев, І.Кант). Дана теорія ґрунтується на ідеї походження держави в результаті угоди (договору) як акта розумної волі людей. Об'єднання людей в єдиний державний союз розглядається як природна вимога збереження людського роду і забезпечення справедливості, свободи і порядку. В основу теорії природного права покладено тезу про те, що державі передував природний стан людей. Домовившись про створення держави, люди або передають правителю частину своїх природжених прав, щоб потім одержати їх з його рук (один варіант трактування походження держави), або домовляються про збереження своїх природних прав (інший варіант). У будь-якому разі передбачається забезпечення прав і свобод людини в рамках держави.

Органічна теорія (Г.Спенсер) ототожнює процес виникнення і функціонування держави з біологічним організмом. Держава — це суспільний організм, який складається з окремих людей, подібно до того, як живий організм складається з клітин. Відповідно до його теорії держава, як й усяке живе тіло, ґрунтується на диференціації та спеціалізації. Диференціація означає, що держава спочатку виникає як найпростіша політична реальність і в процесі свого становлення ускладнюється, розростається. Цей процес завершується загибеллю держави в результаті її старіння. Спеціалізація припускає, що формування держави супроводжується об'єднанням індивідів у групи-органи, кожна з яких здійснює певну, тільки їй властиву функцію. У результаті складається система органів держави. Й усе це відбувається як у живому організмі, частини якого спеціалізуються на певній функції в системі цілого.

Теорія насильства (Є. Дюринг, Л. Гумплович, К. Каутський) пояснює виникнення держави як результат війн, насильницького підкорення одними людьми інших (у Є. Дюринга — частини суспільства іншою частиною, у Л. Гумпловича і К. Каутського — одного племені іншим).

Названі дослідники відкидають внутрішні соціально-економічні причини походження держави. Всі державно-правові інститути, що існують у суспільстві, виводяться ними з голого насильства. Насильство лежить і в основі виникнення приватної власності. Державна влада, на думку Л. Гумпловича, виникає із фізичної сили, із панування племені, яке спочатку фізично переважає над іншим плем'ям, а згодом перетворюється на панування класу. К. Каутський підкреслював, що лише там, де є насильство, виникає поділ на класи. Цей поділ на класи виникає не внаслідок внутрішнього процесу, а у результаті захоплення однієї общини іншою. У результаті виникає одне об'єднання з двох общин: одна — панує, інша — гнобиться.

Матеріалістична (класова) теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін) ґрунтується на тезі про економічні причини (наявність приватної власності) виникнення держави, які породили розкол суспільства на класи з протилежними інтересами. К. Маркс писав, що держава є «орган панування, орган гноблення одного класу іншим». В. Ленін називав державу «машиною для підтримки панування одного класу над іншим». У їх трактуванні держава забезпечує переважні інтереси економічно панівного класу за допомогою спеціальних засобів підкорення і управління.

Патримоніальна теорія (Р.Галлер) - (від лат.— спадковий) — вчення, що пов'язує походження держави з додержавними екон. відносинами, зокрема з появою позем, власності. Право власності передує державному порядку. В первісному суспільстві земля належала громаді, племені в цілому, перебувала у колективній власності. З часом відбувається концентрація влади (і, відповідно, розпорядження землею) у руках вождів, вона поступово перетворюється на державну владу. Володарем землі згодом оголошується монарх (король, цар, князь і т. п.). Заволодіння землею, право власності на неї автоматично породжує владу над людьми, які живуть на цій землі. Тобто право власності на землю стає першоосновою панування над територією. Ще давньоримський мислитель Цицерон вбачав причину утворення д-ви в необхідності захисту права власності. Згідно з давньогерманськими уявленнями, які знайшли своє підтвердження у феод, д-вах, король є верх, власником усієї землі. В Середні віки П. т. п. д. вважалася вже цілком обгрунтованою: володіння землею пов'язувалося з володінням держ. верх, правами та їх здійсненням. Сама держ. влада розглядалася як додаток до зем. власності.Існування д-ви обґрунтовується тим, що вона базується на прав, порядку, який охороняє власність і є продуктом права.

Гідравлічна (іригаційна) (К. Вітфогель) — теорія, в основі якої лежить думка, що держава виникає з необхідності організовувати великі маси людей для будівництва іригаційних споруд. У Стародавньому Єгипті, де на берегах Нілу люди поступово стали переходити до осілого життя, необхідно було будувати канали та гідравлічні споруди для ведення землеробства. Іригаційні роботи потребували спеціальної організації та навичок. їх виконували люди, здатні керувати іригаційним будівництвом. Ці організатори з часом стали першими державними службовцями.

Теорія географічного детермінізму(А. Мечніков, Е.Хантінктон). Вирішальними факторами у виникненні держав є клімат, ландшафт природних ресурсів.

Демографічна теорія(Т.Мальтус) Полягає в тому, що практично всі суспільні процеси, в тому числі і утворення держави, обумовлені зростом народонаселення.

Техніко-економічні теорії походження держави (Г. Чайлд, К. Вітфогель, К. Маркс). Спільним для їх представників є переконання в тому, що держави виникають при переході від збиральницького типу господарювання до виробничого. Так, автор теорії "політичної революції" англійський археолог Г. Чайлд вважав, що саме перехід до землеробства і тваринництва автоматично спричинив значне зростання виробництва, що й привело до збільшення населення, поглиблення спеціалізації праці (виокремлення управлінської сфери), майнової нерівності і, зрештою, до виникнення держави.
На думку К. Вітфогеля, автора "гідравлічної" теорії походження держави, основною причиною її виникнення є перехід до іригаційного землеробства. Його впровадження й поширення не тільки сприяли зростанню обсягу сільськогосподарської продукції, а ще й створювали необхідні організаційні передумови розгалуженого державного апарату.Досить поширеним варіантом техніко-економічного тлумачення виникнення держави є марксистська теорія. Згідно з марксизмом держава виникає з появою приватної власності і розшаруванням суспільства на класи. Держава таким чином стає апаратом насилля для захисту економічних, політичних та ідеологічних інтересів груп населення, які володіють основними засобами виробництва.

8. СУТНІСТЬ Д-ВИ ТА ЇЇ ЕВОЛЮЦІЯ.

Сутність держави — це внутрішній зміст її діяльності, який виражає єдність загальносоціальних і вузькокласових (групових) інтересів громадян.

Аспекти, які необхідно врах-ти:

- Д-ва – орг.-я політ вл;

- Чиїм інтересам служить ця орг.-я;

- Досягн-я соц. блага;

- Охорона правопорядку, пр. і свобод люд-и;

- Попередж-я соц. протиріч;

- Досягн-я соц. компромісу, облік та координ-я різних груп насел-я;

- Прийн-я рішень, які підтер-ся різними верствами насел-я;

- Збер-я миру, попердж-я збр конфліктів.

Підходи до вивч-я сутності д-ви:

1. Расовий: д-ва – орг.-я політ вл, що сприяє переважній реал-ї інтересів певної раси за рах-к інтересів інш рас, що проживають на тер-ї даної д-ви.

2. Нац-й: д-ва - орг.-я політ вл, що сприяє переважній реал-ї інтересів певної нації за рах-к інтересів інш націй, що проживають на тер-ї даної д-ви.

3. Реліг-й: д-ва - орг.-я політ вл, що сприяє переважній реал-ї інтересів певної релігії за рах-к інтересів інш релігій, що проживають на тер-ї даної д-ви.