Складна

- Федерація (союзна д-ва) – до складу входять кілька держ утворень (суб’єкти федерації), що володіють суверенітетом:

а) ф, заснована на договорі, суб’єкти якої – суверенні д-ви, що збергіють за собою значний обсяг повноважень, аж до права виходу зі складу федерації;

б) ф, засновані на автономії, суб’єкти якої – держ утвор-я, що не мають ознак суверенітету, але мають певну самостійність у вирішенні питань місц (автономного) значення.

Ознаки:

- наявність 2 сис-м зак, вик і суд вл федер-ї та суб-ів федер-ї;

- наявність К федерації в цілому і К у кожному із суб’єктів;

- єдине громадянство;

- територ цілісність.

- Конфедерація – союз д-в, об’єднаних для досягнення певних цілей одним або кількома органами при збереженні в інших питаннях повної самост-і.

Ознаки:

- відсутність заг-х для всієї конф-ї зак-х органів;

- відсутність заг для всії конф-ї громадянства, суд та фін сис-м;

- рішення загальнофедер органів для членів конф-ї не є обов’язковим;

- наявність безумовного права виходу зі складу конфед-ї у кожного з її суб’єктів.

- Імперія- д-ва, яка скл-ся з 2 частин (метрополії та колоній) з принципово відмінною компетенцією (Рим,Рос,Португ).

Ознаки:

- Наявність складових частин д-в які знах-ся в принципово відмінному прав-му становищі;

- Метрополія як основна складова частини імперії, хар-ся тим, що повністю визначає правове становище д-ви, у тому числі й колоній, виходячи з власних інтересів;

- Наявність колоній, які повністю або майже повністю позбавлені права виріш-я вн і зв питань.

17. ПОЛІТ. ТА ДЕРЖ-ПРАВ. РЕЖИМ.

Державний режим– сукупність характерних для певного типу д-ви політичних відносин, засобів і методів реал-ї влади, наявних стосунків між д-вою і сусп.-м, панівних форм ідеології, стану політичної к-ри тощо.

Політичний режим має білш широке значення і хар-є не тільки методи д-сті держ органів, а й можл-і та форми діял-сті всіх елементів політ сис-ми – політ. партій, рухів тощо.

Державно-правовий режим– елемент форми д-ви, що визначає методи та прийоми реал-ї держ влади в д-ві.

Характеризує:

- способи взаємодії влади з населенням;

- політичний статус об’єднання громадян;

- співвідношення правових та поза правових способів здійсн-я влади;

- рівень ідеологічного тиску в процесі реал-ї владних рішень.

Демократичний режим – сукупність засобів, методів, способів орг-ї сусп-ва, його держ-політ устрою, що ґрунтується на визнанні народу єдиним джерелом влади і носієм суверенітету, послідовному здійсненні принципу рівності і свободи людей, їх реальної участі в управлінні справами д-ви і сусп.-ва:

- виборність найважливіших орг. держ влади;

- рішення прийм-ся більшістю волевиявленням громадян;

- форм визнання народу дж влади;

- юр рівність громадян;

- високий ступніть реал-ї пр. громадян;

- пріоритет пр. люд-и над пр.-ми д-ви;

- поділ влади;

- верхов-ство закону у всіх сферах;

- забезп-я прав меншості;

- ек свобода;

- наявність політ плюралізму.

Недемократичні режими:

Тоталітарний режим – режим, що хар-ся повним контролем д-ви над усіма сферами сусп. життя, фактичною Тоталітарний режим лік від-ю пр. і свобод громадянина, репресіями щодо опозиції та інокадумців:

- висока концентрація влади;

- жорстокий контроль влади над усіма сферами суспільного життя;

- відсутність легальної опозиції;

- наявність обов’язкової ідеології;

- знищення громадянського суспільства;

- державний механізм в ек-ці;

- повна монополіз-я вл політ лідером;

- лояльність громадян досягається під загрозою терору.

Авторитарний режим – режим, що хар-ся значним зосередженням влади в руках однієї особи або групи осіб, звуженням політ пр. і свобод громадян та їх об’єднань суворою регламентацією їхньої активності, різким скороченням повноважень демокр інституцій:

- у д-сті органів вл переважають методи командування, диктату;

- вик органи наділені широкими зак повноваженнями;

- обмеж пр. і свобод люд-и і гарантії їх забезп-я;

- при боротьбі за вл застосов-ся як зак, так і незак-і методи;

- відчуження народу від влади;

- гласність не є принципом д-сті органів влади.

- плюралізм;

- викл-я принципу компромісу;

- органи вл діють на власний розсуд.

Різновиди:

- теократичний;

- військово-бюрократична диктатура;

- тиранія;

- абсол монархія;

- неототаліт режии.

 

18. ФОРМА ДЕРЖ. ПРАВЛ-Я В У І ЇЇ РОЗВ. В СУЧ. УМОВАХ.

Президентсько-парламентська республіка форма державного правління за якої органи державної влади обираються населенням на певний строк та в установленому законом порядку. Для цієї форми держ правл-я хар-ні ознаки президент. (вебори прз-а насел-м, його широкі повноваж-я), так і парл (підзвітність уряду парл-ту) республіки. В Укр немає посади віце-през-та. Пр має право достроково розпустити парламент, а депутати парламенту не можуть бути членами КМ,і навпаки. В Укр президент наділений законодавчим правом. Обмежені повноваження уряду Укрв закон-му процесі, що ї відрізняє від Фр. Уряд У має слабкий вплив на законод-й процес і прийн-я законод-х рішень (право зак ініціативи у прем-міністра не забезпечене комплексом прав-х заходів). Уряд У пов'язаний подвійно: відповід-сть перед Пр, під контр-сть і звітність перед ВР.

19. ПОЛІТ(ДЕРЖ) РЕЖИМ СУЧ У.

Демократичний режим характерний для правової держави. Його способи і методи здійснення державної влади реально забезпечують вільний розвиток людини; участь у здійсненні державної влади; свободу в економічній діяльності; захищеність прав і законних інтересів; врахування інтересів більшості і меншостей (меншин); легальна дія опозиційних партій; формування уряду тими партіями, що перемогли на відповідних виборах; домінування переконання, узгодження, компромісу; виборність і змінюваність центральних і місцевих органів державної влади тощо.

ІV. Ф-Ї ДВ-И

20. ПОНЯТТЯ Ф-Ї Д-ВИ.

Ф-ї д-ви – визначені її соц. призначенням осн напрями д-сті д-ви щодо вирішення цілей, завдань, які стоять перед нею.

Ознаки ф-й д-ви:

- Об’єктивний хар-р (обумовлений потребами суспільства, оскільки головні завдання і цілі держави на тій чи іншій стадії її розвитку обумовлюються економічними, політичними, соціальними та іншими умовами її існування);

- Конкретний істор хар-р ф-ї (форм-ся і змін-ся із розвитком сусп.-ва, у функціях д-ви знаходить свій вираз її історична сутність);

- Мають подвійну природу (класові і загальнолюдські. Останні переважають);

- Мають стійкий хар-р (Здійснення функцій держави має постійний, систематичний характер і відбувається протягом всього часу існування об'єктивно обумовлених завдань, що стоять перед державою);

- На хар-р ф-ї впливає політ режим, соц. природа д-ви;

- У вик-і ф-ї д-ви задіяні всі органи д-ви;

- Кожна ф-я має свій об’єкт (певну сферу сусп. відносин, на яку впливає д-ва);

- Ф-ї виникають і розв-ся відповідно до задач і цілей д-ви (в реал-ї ф-ї д-ви проявл-ся цінність д-ви);

21. Ф-Ї Д-ВИ І Ф-Ї ПРЯМИХ ЇЇ ОРГАНІВ.

Функції держави не слід ототожнювати з функціями її окремих органів. Функції держави — це основні напрямки її діяльності, якими зумовлена робота всього державного апарату і кожного з його окремих органів. Функції ж окремого державного органу визначаються соціальним призначенням цього конкретного органу, як особливої частини механізму держави, і знаходять свій вираз і конкретизацію у компетенції державних органів, закріплених за кожним органом правах і обов'язках.