ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ГРОМАД. СУСП.

Сусп-воу шир значенні (сукупність усіх способів взаємодії та форм об’єднання людей, у якій знаходять свій прояв їх взаємозалежність один від одного і які склалися історично); у вуз значенні (структурно або генетично визначений тип спілк-я людей, який виступає як певна істор ціліність або сис-ма.

Ознаки:

- Спільність тер-ї, на якій проживають люди, що взаємодіють і спілк-ся між собою;

- Цілісність і сталість сусп.-ва як певного цілого;

- Автономність та самодостатність самовідтворення, саморегуляція і саморозвиток;

- Здатність підтримувати і відтворювати високу інтенсивність вн зв’язків;

- Певний рівень розвитку з усталеною сис-мою норм і цінностей, які лежать в основі соц. зв’язків між людьми.

Громадянське сусп.-во– сусп.-во з розвиненими ек, пол та іншими відносинами і зв’язками, яке взаємодіє з д-вою та функціонує на засадах демокр-ї і права.

Ознаки:

- Визнання люд-и, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки найв-ю соц. цінністю;

- Визн-я та забезп-я пр. і свобод люд-и і громадянина;

- Пріоритет сусп.-ва над д-вою, яка існує насамперед як регулятор сусп. відносин і гарант здійсн-я прав і свобод;

- Забезп-я ек свободи громадян та їх об’єднань;

- Наявність плюралізму у всіх сферах матер і дух життя;

- Надійна та реальна сис-ма соц. захисту особи;

- Ідеологічна та політ свобода особи, її врахув-я та забезп-я.

31. СПІВВІДН-Я Д-ВИ, СУСП І ОСОБИ.

Спів-я особи і сусп.-ва:

Особає соц. основою сусп.-ва.

Сусп-воств-є умови для нормальної життєд-сті сусп-ва.

Офункціонує в рамках сусп.-ва.

Свиконує загсоц ф-ї.

Окорист-ся правилами, що надані сусп.-м.

Сгарантує певні можливості забезп-я інтересів особи.

Овиконує обов’язки, що покладаються сусп.-м.

Сзахищає надані можливості від будь-яких посягань.

О через сусп. форм-я приймає участь у здійсн-і сусп. справ.

Свизначає основні напрямки участі особи в прийнятті заг рішень.

Окорист-ся охороною своїх інтересів з боку сусп.-ва.

Свизначає форми взаємодії різних соц. груп сусп.-ва.

Спів-я сусп.-ва і д-ви:

Сусп-во ств основи функц-я д-ви.

Д-ва функ-є в межах сусп.-ва.

С сприяє вик-ю ф-й д-ви.

Д відображає рівень розвитку сусп.-ва.

С визначає рівень розвитку д-сті.

Д визначає форми участі сусп. угруповань у процесі здійсн-я політ рішень.

С визначає форму орг.-ї влади

Д визначає компетенцію різних соц. утворень (організацій, партій, рухів).

С визначає методи здійсн-я політ влади (демокр чи авторитар).

Д легалізує д-сть сусп. формувань шляхом реєстрації їх док-ів.

С визначає хар-р ф-й д-ви.

Д виконує заг-соц ф-ї.

С сприяє становленню та реал-ї гарантій здійсн-я пр. і свобод, що надаються д-ві.

Д визначає та забезпечує процес удосконалення сусп. відносин.

С підсилює держ рішення можливістю застосув-я засобів держ впливу.

Д регламентує сусп. відносини з метою їх упорядкування.

32. ПРАВ. СТАТУС ОСОБИ: ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА, ВИДИ.

Людина – біол. істота, що хар-ся наявністю специ анатом будови та особл фізіол-х ф-й, здатна мислити та має потреби.

Особа – 1) розумність (здатність приймати осмислені рішення, а не інстинктивні); 2) індивід-сть (ознаки, які виділяють особуз маси інших людей); 3) свобода (можл-сть вибору того варіанту пов-ки, який найбільш повно відповідає інтересам особи; 4) відповідальність (здатність передбачати негат наслідки своєї д-сті).

У праві – особа.

Громадянин – люд-а, що має політико-правовий зв'язок з певною д-вою (взаємні пр. і обов’язки), належить до пост насел-я д-ви, корист-ся захистом інтересів та прав.

Правовий статус – юр закріплене положення особи в сусп.-ві. Ґрунт-ся на:

- Всі вільні від народження, д-ва забезпечу їм це пр.;

- Свобода слова – робити все, що не завдає шкоди іншій особі;

- Межі свободи можуть визначатися зак-м, який відповідає праву, право є мірою свободи;

- Обмеж-я пр. є можл-стю виключно з метою сприяння заг добробуту в демокр сусп.-ві.

Види прав статусу особи: зан, спец (родовий), індивід.

Структура прав статусу особи:

- Пр., свободи і обов’язки;

- Зак інтереси;

- Правосуб’єктність (правоздатність, дієздатність, деліктоздатність);

- Громадянство;

- Юр відповід-сть;

- Пр принципи.

VII. Д-ВА У ПОЛІТ. СИСТ. СУСП.

33. ПОНЯТТЯ І СТРУКТУРА ПОЛІТ. СИСТ. СУСП.

Політ сис-ма – цілісна, інтегрована сукупність політ суб’єктів, структур і відносин, що відображають інтереси всіх політ і соц. сил.

Підсис-ми:

- Інституціональна (організаційна);

- Нормативна (регулятивна);

- Комунікативна (інформаційна);

- Ідеологічна (Культурна);

- Функціональна.

Ознаки політ сис-ми:

- Взаємозв’язок певної групи елементів;

- Елементи складають цінісну сис-му;

- Вн взаємодія, взаємообумовленість всіх її елементів;

- Прагнення до самозбереження, стабільності, динамізму;

- Здатність вступати у взаємовідносини з інш сис-ми;

- Хар-ся вн упорядкованістю – з організаційної точки зору;

- Можуть мати відношення до держ влади, брати участь у політ житті – з політ точки зору.

Інституціональна (суб’єкт склад політ сис-ми сусп.-ва) – сис-ма інститутів, у межах яких відбув-ся політ життя (всі орг.-ї, інститути, пов’язані х ф-ми політ влади).

Види організацій:

- Власне політичні: прямо й безпосередньо здійснюють політ владу в повному обсязі, прагнуть до цієї влади (д-ва, політ партії);

- Політизовані (участь у політ житті є одним із аспектів їх функт-я) – профспілки, нар рухи тощо;

- Неполітичні (наук-технічні тов.-ва: об’єднання мисливців, рибалок тощо).

Нормативна (сук норм і принципів. Завдяки яким регул-ся пол. відносини):

- Створ-ся д-вою;

- Можуть бути корпоративні;

- Скл-ся поступово;

- Можуть бути традиції, норми моралі.

Комунікативна (інтегровані взаємозв’язки всіх підсис-м функціонування політичної системи суспільства в цілому) – ЗМІ, наук-інформативна інфраструктура, засоби комунікації.

Ідеологічна— політична ідеологія, свідомість, погляди, культура, можливість громадянина оцінити політичне буття і обрати варіант поведінки.

Функціональна — політичні відносини, політичний процес, політичний режим, оскільки через них формується, змінюється, здійснюється політика.

Ф-ї пол. сис-ми – осн напрямки впливу політ сис-м на політ життя сусп.-ва:

- Виробл-я політ курсу д-ви, визнач-я цілец та завдань сусп.-ва;

- Орг.-я д-сті сусп.-ва на вик-я цілей, завдань,політ програми сусп.-ва;

- Координ-я окремих елементів сусп.-ва;

- Легітимація (узаконення політ сис-ми);

- Політ соціалізація (включення люд-и в політ життя сусп.-ва: труд колективи);

- Пред’явлення вимог до осіб, що прийм-ся політ рішення;

- Узгодження, впорядкування інтересів і потреб соц. верств насел-я;

- Інтеграція всіх елементів сусп. навколо єдиних для всього народу соц.-політ цілей та цінностей;

- Взаємодія складових пол. сис-ми.

Типологія політ сис-м

1. На підставі хар-ру взаємовідносин із зв середовищем:

А) закриті (не приймають цінностей інших сис-м);

Б) відкриті (сис-ма обміну ресурсами);

2. За політ режимом:

А) тоталіт (повне підкорення особи і сусп.-ва владі);

Б) авторит (влада групи, однієї люд-и);

В) демокр (пріоритет пр. і свобод особи);

3. За змістом і формами управл-я:

А) лібер демокр (свобода. Індивідуалізм, гласність);

Б) комуніст (рівність, соц. справедливість);

В) традиційні (нерівномірний розподілу ек ресурсів і соц. статусів);

4. За типом політ к-ри:

А) англо-американська (влада розподілена між ланками політ сис-ми, свобода, безпека, гласність);

Б) європ-континент (наявність нац. к-р, ідеалів, цінностей, розподіл не в сусп.-ві, а всередині класу);

В) доіндустріальне (інтеграція за допомогою сусп.-ва);

Г) тоталітарне (влада в руках монопольної партії (групи), повний контроль усіх сфер життя).

Співвідн-я політ та держ влади:

Держ правл – вл, що здійсн-ся тільки д-вою і хар-ся універс, суверен здатністю вдадно-примусового впливу на пов-ку всіх людей та орг.-й, що забезп держ-прав методами.

Пол. влада – влада в політ сфері або в її секторах, що хар-ся спроможністю певної групи (засоби проводити свою волю, лінію в політиці).

Влада – здатність нав’язувати свою думку, вимагати її вик-я.

Політ влада є ширшим поняттям,ніж держ влада, адеж вона включає всіх учасників політ процесу, тоді як держ вл здійсн-я виключно органами д-ви та управл різних рівнів.

Політ вл має корпоративний хар-р – пошир-ся на пвену соц. групу, а держ вл має універс хар-р – пошир-ся на все суп-во.

Політ вл залежить від д-ви, держ вл є суверенною (незалежною).

Політ вл має регіон-й чи міжнар-й вплив, а держ вл є територіально організованою.

Альтернатива політ вл – опозиція, держ вл – безвладдя.

Мета політ вл – реал-я програми та перемога на виборах, держ вл – впорядк-я сусп. відносин.

34. ПРЕДСТАВН-А І БЕЗПОСЕР-Я ФОРМИ ДЕМОКР-Ї І ЇХ РОЛЬ В ПОЛІТ. СИСТ. СУСП.

Демократія – народовладдя, влада більшості населення країни, що здійсн-ся через політ сис-му сусп.-ва з дотриманням осн прав усіх його членів.

Форми:

Пряма (безпосередня) – форма народовладдя, при якій вл здійсн-ся через безпосер волевиявл-я народу чи певних соц. груп (вибори, референдум).

Вибори– волевиявлення народу з метою форм-я органів держ влади або місц самовр шляхом голосув-я.

Референдум – голосув-я насел-я всієї д-ви, частини насел-я з метою виріш-я найважл-х питань держ, сусп. життя. Предметом референдуму можуть бути все, що не заборонено КУ (амністія, бюджет)

Непряма (представницька) – форма д-ви, при якій вл здійсн-ся через волевиявл-я представників народу у виборчих органах (парламент, орг. місц самовр-я).

35. ОЗНАКИ Д-ВИ, ЩО ВІДРІЗНЯЮТЬ ЇЇ ВІД ІНШ. ІНСТИТУТІВ ПОЛІТ. СИСТ. СУСП.