Пізнавальні процеси особистості - раздел Психология, ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ
...
Рис. 22. Крива збереження (забування) Г. Еббінгауза (1885)
З кривої збереження' видно, що забування особливо інтенсивно проходить відразу після заучування (перший різкий спад відбувається через 1 год, коли втрачається більше половини механічно заученої інформації), а далі темп забування уповільнюється. Така сама тенденція зберігає силу і для смислового запам'ятовування. Уповільнюється лише темп забування.
У 1913 р. французький психолог Г. П'єрон на цифровому матеріалі виявив фазу, упродовж якої не спостерігається помітних змін у збереженні заученого матеріалу. Ця фаза, за даними вченого, триває 7 діб. Лише після цього забування починає прогресувати (див. рис. 23).
У літературі її часто називають кривою забування.
Рис. 23. Крива збереження (забування) Г. П'єрона (1913)
Результати Г. П'єрона краще узгоджуються із сучасними експериментальними даними по дослідженню пам'яті, зокрема з феноменами ремінісценції. Ремінісценція (від лат. reminiscentia — згадування) — це відтерміноване згадування того, що було тимчасово забуте. У результаті без додаткового повторення відбувається часткове або навіть краще відтворення матеріалу через якийсь час у порівнянні з відтворенням відразу після заучування. Найчастіше ремінісценція настає на 2-3-й день після заучування великого за обсягом матеріалу або під час роботи з логічно структурованим матеріалом, який викликає емоції. Після цього матеріал поступово починає забуватися. Виявлено, що ремінісценція спостерігається лише у тому разі, якщо відразу після заучування відбувається одноразове його відтворення. Це перше відтворення і дає консолідуючий ефект і покращує майбутнє згадування. Якщо ж відразу після заучування матеріал одноразово не відтворюється, ефект ремінісценції зникає і замінюється класичним забуванням. Встановлено також, що ремінісценція більш характерна дітям, ніж дорослим.
З кривої збереження і явища ремінісценції випливають важливі висновки. По-перше, недоцільно матеріал до контрольної роботи чи іспиту вчити напередодні, варто його засвоїти за день-два перед
Розділ IV
Пізнавальні процеси особистості
перевіркою знань. По-друге, не можна надовго відкладати повторення матеріалу. Якщо людина не є дуже стомленою, то перед сном слід повторити те, що заучувалось у першій половині дня, а сон сприятиме зміцненню мнемічних слідів. На другий день матеріал повторюють 1-2 рази; на сьомий — 1 раз. Потім одне повторення з інтервалом 7-10 днів. Таке періодичне повторення набагато ефективніше, ніж концентроване заучування великого обсягу матеріалу (наприклад, під час сесії). Останнє може викликати як нервово-психічне перевантаження, так і майже повне забування інформації через тиждень.
12.5. Індивідуальні відмінності пам'яті
Пам'ять є індивідуально своєрідним процесом. Люди відрізняються між собою за обсягом, швидкістю, точністю, тривалістю, міцністю запам'ятовування і готовністю до відтворення матеріалу.
Обсяг пам'яті виявляється в здатності одночасно зберігати значний об'єм інформації. Він визначається тією кількістю інформації, яку людина може певний час зберігати у короткотривалій і довготривалій пам'яті. Обсяг короткотривалої пам'яті в різних людей коливається від 5 до 9 одиниць; обсяг довготривалої пам'яті відрізняється залежно від нашого індивідуального досвіду. Швидкість запам'ятовування визначається кількістю повторень, необхідних для запам'ятовування певного обсягу матеріалу. Точність пам'яті характеризується кількістю помилок, зроблених при відтворенні матеріалу. Тривалість пам'яті — це спроможність упродовж довгого часу зберігати засвоєний досвід. Для сенсорної пам'яті інформація зберігається до 1 с, у короткотривалій — до ЗО с, у довготривалій — десятки років. Міцність пам'яті характеризується якістю та кількістю запам'ятованого матеріалу і повільним його забуванням. Готовність до відтворення виявляється у тому, наскільки людина може легко і швидко пригадати в потрібний момент необхідну інформацію.
Сукупність перелічених показників характеризує продуктивність пам'яті даної людини. Вона залежить як від вроджених особливостей вищої нервової діяльності, так і від виховання.
Індивідуальні відмінності пам'яті пов'язані також з домінуванням тих чи інших видів і типів пам'яті, а також з професійною
діяльністю людини. Є люди, в яких продуктивніше закріплюється образний матеріал (предмети, звуки, кольори тощо), у других — словесний матеріал (поняття, думки, числа), у третіх не спостерігається домінування ані образів, ані словесного матеріалу. Переважання того чи іншого виду пам'яті залежать від домінування першої чи другої сигнальної системи. Якщо домінує перша сигнальна система (образи), в людини легше формується образна пам'ять; якщо друга сигнальна система (слово) — словесно-логічна.
Залежно від домінування того чи іншого виду аналізатора при запам'ятовуванні матеріалу розрізняють зоровий, слуховий, нюховий, смаковий, дотиковий та інші типи образної пам'яті.Зорова та слухова пам'ять зазвичай добре розвинуті у всіх людей і відіграють провідну роль серед інших типів. Правда, і тут спостерігаються індивідуальні відмінності. Те, який з цих типів: зорова чи слухова, домінує, можна визначити наступним чином. Якщо людина краще запам'ятовує, читаючи про себе, в неї домінує зоровий тип пам'яті. У такому разі вона, згадуючи текст, ніби бачить ту сторінку, на якій написаний матеріал. Мати добре розвинену зорову пам'ять особливо необхідно художникам та шахистам. Зоровий тип пам'яті переважає в більшості людей.
Іноді зустрічаються люди з надзвичайно розвиненою зоровою пам'яттю. Історики стверджують, що Юлій Цезар і Олександр Македонський знали в обличчя і по іменах усіх своїх солдат — до ЗО 000 людей. Сенека міг повторити 2 000 не пов'язаних між собою слів, почутих ним лише один раз. Геніальний математик Леонард Ейлер мав надзвичайну пам'ять на числа: він пам'ятав шість перших степенів всіх чисел до ста; академік О. Іоффе таблицею логарифмів не користувався — він знав її напам'ять.
Відтворення у деталях образів предметів, які у даний момент на зоровий аналізатор не впливають, називають ейдетизмом (від гр. eidos — образ, зовнішній вигляд). Ейдетична пам'ять вперше була описана німецькими психологами братами Иенш. Вона полягає у наступному: у деяких людей, особливо у дитячо-юнацькому віці, спостерагаються яскраві та деталізовані образи предметів і явищ, які зберігаються упродовж тривалого часу після того, як ці предмети і явища припиняли свій безпосередній вплив на органи чуття. Людина ніби продовжує бачити вже відсутній предмет. Образи
Розділ IV
Пізнавальні процеси особистості
ейдетичної пам'яті можуть зберігатися до кількох років і згадуватися людиною будь-коли.
Такою яскравою ейдетичною пам'яттю бувають наділені видатні художники, яким достатньо один раз упродовж кількох хвилин подивитися на модель, а далі можуть працювати над картиною по пам'яті, зберігаючи образ моделі у всіх деталях. Ейдетичну пам'ять мав і відомий мнемоніст 30-х років XX ст. С В. Шере-шевський. Він легко перетворював кожне враження, навіть акустично сприйняті слова, в яскраві оптичні образи. Коли йому треба було запам'ятати довгий список слів, він кожне слово зпівставляв з зоровим образом і подумки розташовував їх у ряд. Далі він так само подумки прогулювався вздовж цього ряду і відразу давав безпомилкову відповідь.
Слуховий тип пам'яті в людини переважає у тому разі, якщо вона краще запам'ятовує матеріал після його прослуховування. У професійній діяльності добре розвинена слухова пам'ять необхідна музикантам, філологам та усім тим, хто вивчає мову.
Нюхову, смакову та дотикову пам'ять певною мірою можна назвати професійними типами пам'яті, бо вони починають інтенсивно розвиватися під впливом специфічної професійної діяльності, наприклад, у дегустаторів, парфумерів. Особливого розвитку вони можуть досягти при компенсації відсутніх видів пам'яті, наприклад, у незрячих.
«Чисті» типи пам'яті трапляються вкрай рідко. Найчастіше поєднуються зорова і слухова, зорова і рухова, слухова і рухова пам'яті. Найбільшого розвитку в людини досягають ті її види і типи, які пов'язані з її професійною діяльністю і які найчастіше використовуються. В математиків це, наприклад, абстрактні символи, мовників — слова, художників — образи.
Пам'ять — це закріплення, збереження та відтворення людиною її минулого досвіду. Образи пам'яті називають уявленнями. Пам'ять виконує наступні функції: накопичення індивідуального досвіду, забезпечення зв'язку з минулим, перебіг психічних процесів та станів, єдність та цілісність людської особистості, захист особистості від інформаційного перевантаження, неактуальної інформації, травмуючих переживань.
Існує значна кількість теоретичних підходів до вивчення пам'яті: фізіологічний, біохімічний, інформаційно-кібернетичний, психологічний. Фізіологічна теорія пов'язує збереження інформації з тривалою циркуляцією електричних потенціалів по замкнених нейронних колах. В основі біохімічної теорії пам'яті лежить ідея про модифікацію рибонуклеїнових кислот. Інформаційно-кібернетична теорія розглядає пам'ять як аналог електронно-обчислювальних машин. Найпоширенішими психологічними теоріями пам'яті є асоціативна, ґештальттеорія, біхевіоральна, психоаналітична, діяльнісна, когнітивна. В асоціативній теорії пам'ять розуміють як складну систему асоціацій за схожістю, контрастом і суміжністю; ґештальттеорія феномени пам'яті пояснює через структурування матеріалу, що запам'ятовується; біхевіоральна — розглядає пам'ять у контексті навчання; психоаналітична — з'ясуває роль емоцій, мотивів і потреб у запам'ятовуванні і забуванні матеріалу, а також описує психологічні механізми підсвідомого забування; діяльнісна — трактує пам'ять як особливий вид психологічної діяльності; когнітивна — розглядає пам'ять як одну із ланок загального процесу переробки інформації людиною.
Пам'ять класифікують за тривалістю закріплення та зберігання матеріалу (сенсорна, короткотривала, довготривала), за характером психічної активності (рухова, емоційна, образна, словесно-логічна), за ступенем розуміння матеріалу (механічна, логічна), за характером цілей діяльності (мимовільна, довільна). Сенсорна пам'ять — це миттєвий відбиток отриманої сенсорної інформації на периферичних частинах аналізаторів. Короткотривала пам'ять характеризується обмеженим часом зберігання інформації (до ЗО с) і обмеженим обсягом (7±2 одиниці). Матеріал в ній зберігається в сенсорних кодах. Різновидом короткотривалої пам'яті є оперативна — пам'ять, яка забезпечує безпосереднє здійснення людиною актуальних дій і операцій. Довготривала пам'ять характеризується необмеженим часом зберігання інформації і необмеженим обсягом. Уній матеріал зберігається в осмислених семантичних кодах. Рухова пам'ять — це запам'ятовування рухів та їхніх систем. Емоційна пам'ять — це пам'ять на переживання. Образна пам'ять — це запам'ятовування уявлень конкретних предметів, явищ та їхніх властивостей. Словесно-логічна
Все темы данного раздела:
Партико, Т. Б.
Загальна психологія: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Т. Б. Партико. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. - 416 с.
ISBN 978-966-313-374-4.
У підручнику «Загальна психологія» в
Передмова
це можна дізнатися, ознайомившись з темами «Мислення», «Мовлення» і «Уява». Завершується розділ про пізнавальні психічні процеси темою «Увага», в якому розглянуто її можливості.
Оста
Вступ до загальної психології
Наступні покоління філософів античності та середньовіччя (Геракліт, Демокріт, Платон, Арістотель, Авіценна, Аверроес тощо), а також лікарів (Алкмеон, Гіппократ, Герофіл, Е
Вступ до загальної психології
1.3. Об'єкт та предмет психології
Об'єктомсучасної психології є психічні явища
Вступ до загальної психології
радіоекологічного забруднення на сприймання індивідом «Я-об-разу», особливо у забруднених регіонах. Психологія спо
Список літератури
1. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. —
М.:ЧеРо, 1996.-С. 9-134.
2. Губко А. Т. Роль Киево-Могилянской академии в зарождении пси-
Методи психології
2.1. Методи пояснення психіки людини.
2.2. Методи розуміння психіки людини.
2.3. Методи впливу на психіку людини.
Метод психології— це спосіб наукового п
Вступ до загальної психології
впливає на об'єктивність вияву психічних явищ. Наявність приладів та активне втручання в умови проведення та діяльність людини порушує цілісність і природність її психік
Вступ до загальної психології
радить, не дає ніяких рецептів. Результатом психологічного консультування є подолання конкретних психологічних труднощів і особистісне зростання клієнта.
Психоло
Список літератури
1. Готтсданкер Р. Основы психологичекого эксперимента. — М.: Изд-
во Моск. ун-та, 1982. — 464 с.
2. Троицкий М. М. Современное учение о задачах и методах психоло-
Свідома сфера
У сучасній психології відсутня єдина концепція свідомості, а розуміння її природи дуже суперечливе. В історії сучасної філософії та психології одним із перших до поняття свідомості звернувся Рене
Вступ до загальної психології
забезпечує сприятливий емоційний стан людини, стимулює діяльність, надає людині упевненості. Вона також підтримує гідність людини і дає моральне задоволення, гармонізує д
Несвідома сфера
Одну з найвпливовіших теорій несвідомого на початку XX ст. створив видатний австрійський психіатр і невропатолог Зигмунд Фройд. Його теорія — психоаналіз — була спрямована на пізнання психіч
Список літератури
1. Аллахвердов В. Сознание как парадокс. — СПб., 1999. — С. 30-34.
2. Бороздина Л. В. Что такое самооценка? // Психологический жур-
нал. - 1992. - Т. 13. - № 4. - С.
Психологія особистості
4.1. Поняття про індивід, індивідуальність, особистість.
4.2. Теоретичні напрями персонології:
4.2.1. Психоаналітична теорія особистості;
4.2.2. Біхевіора
Персонологія
відальність (наскільки людина надійна); поступливість (наскільки людина поступається іншим); відкритість пізнанню (наскільки людина прагне осягнути невідоме); екстравертов
Психоаналітична теорія особистості
Психоаналітична теорія особистості ґрунтується на уявленні про те, що людина є складною енергетичною системою з провідними силами у несвідомій сфері. її запропонував австрійський психіатр та невро
Персонологія
рання і негативне підкріплення, або схвалення і позитивне підкріплення. Наприклад, студента, який не виконав усіх
Гуманістична теорія особистості
Гуманістична теорія зосереджена на внутрішньому багатстві людини, на її самовдосконаленні. Сама сутність людини постійно спрямовує її до особистісного росту, творчості і самодостатності. Так, студе
Диспозиційна теорія особистості
Основним поняттям цієї теорії особистості є диспозиція. Диспозиція (від лат. dispositio — розташування, розміщення) — це психологічні чинники, які суб'єктивно визна
Діяльнісна теорія особистості
У 20-30-х роках XX ст. під впливом біхевіоризму сформувалась діяльнісна теорія особистості. її почали розробляти російські та українські психологи Л. Виготський, С. Рубінштейн, О. Леон
Персонологія
4.3.1. Структура особистості Зигмунда Фройда
За Зигмундом Фройдом, особистість має три с
Структура особистості Карла Юнґа
Карл Юнґ у власній теорії психоаналізу, яку він назвав аналітичною психологією, запропонував свою структуру особистості. Він стверджував, що душа (в теорії К. Юнґа термін, аналогічний особистості
Структура особистості Сергія Рубінштейна
Сергій Рубінштейн, російський психолог першої половини-се-редини XX ст., в структурі особистості виділяв спрямованість; знання, уміння, навички; індивідуально-типологічні особливості. Спрям
Структура особистості Костянтина Платонова
Російський психолог другої половини XX ст. Костянтин Платонов до структури особистості запропонував віднести чотири підсистеми: біологічно зумовлену, форм відображення, соціального досвіду та спр
Персонологія
курсів, які навчаються далеко від дому і які не знайшли визнання серед ровесників. Також молоді люди мають потребу в інтимності — почуття близькості, яке виявляється в люб
Персонологія
пов'язана з політикою, однак в них яскраво виражена тенденція до домінування.
S Релігійні цінності. Такі люди зацікавлені у розумінні світу як єдиного ціло
Соціалізація та інтерналізація
Особистість людини формується шляхом соціалізації та інтер-налізації. Соціалізація — це засвоєння індивідом суспільно вироблених норм та правил поведінки. Ці норми і
Сенситивні та критичні періоди розвитку особистості
Як зазначалось вище, особистість людини розвивається нерівномірно у часі. На одних вікових етапах одні психічні процеси чи властивості прискорюють свій темп, інші — уповільнюють. Крім того, одні й
Темперамент
5.1. Поняття про темперамент та його провідні риси.
5.2. Теорії темпераменту:
5.2.1. Гуморальна теорія;
5.2.2. Конституційна теорія;
5.2.3. Фізіо
Персонологія
середовищем: фізичним і соціальним. За цим параметром людина може бути активною і пасивною, ініціативною і спокійною тощо. Про активність людини судять на основі запланова
Гуморальна теорія
У V ст. до н. є. грецький лікар Гіппократ зробив спробу з'ясувати, чим зумовлені індивідуальні відмінності перебігу фізичних і душевних захворювань. Він висловив думку, що
Конституційна теорія
Лідерами конституційної теорії темпераменту є німецький психіатр Е. Кречмер і американський учений У. Шелдон. У 1921 р. Е. Кречмер видав працю «Будова тіла та характер», у я
Фізіологічна теорія
Фізіологічну теорію темпераменту запропонував російський фізіолог /. П. Павлов у 30-х роках XX ст. Вивчаючи умовно-рефлек-
торні реації собак, він зі своїми
Регуляторна теорія
Регуляторну теорію темпераменту запропонував у другій половині XX ст. польський психолог Я. Стреляу. Вона ґрунтується на традиціях Павлова. Темперамент тут розуміється як с
Холерики
Холерики сильні, рухливі і неврівноважені люди з переважанням збудження над гальмуванням. їм характерний високий рівень активності, енергійності і наполегливості. За спрямованістю — екстраверти.
Персонологія
В умовах змагання і конкуренції покращують свої результати. Мають організаторські здібності. Мають здатність легк
Флегматики
Флегматики сильні, врівноважені та інертні. Мають низький рівень активності поведінки, повільні, посидючі, спокійні, стримані, рівні, наполегливі, м'які. Зберігають спокій навіть у важких життєвих
Меланхоліки
Меланхоліки характеризуються слабкою, неврівноваженою і інертною нервовою системою. Мають низький рівень активності, стримані, переживають страх перед новою ситуацією. Потрапляючи в нові умови, во
Персонологія
Отже, відмінності за темпераментом — це насамперед відмінності за своєрідністю динамічних проявів психіки, а не за рівнем її можливостей. Особливості темпераменту зумовлюю
Список літератури
1. Асмолов А. Г. Психология личности: Принципы общепсихологичес-
кого анализа. — М.: Смысл, 2001. — С. 240-264.
2. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. Ку
Характер
6.1. Поняття про характер та його провідні риси.
6.2. Історія вчення про характер.
6.3. Типологія характеру:
6.3.1. Типи орієнтацій характеру;
6.
Типи орієнтацій характеру
Типи орієнтацій характеру запропонував у середині XX ст. Еріх Фромм, автор культурного, або гуманістичного психоаналізу. Він виділив такі чотири типи орієнтацій: рецептивну, експлуататорськ
Персонологія
і їхньою реалізацією, тобто людина не намагається реалізувати свої задатки, незважаючи на сприятливі зовнішні обставини.
Причиною психопатій може бути несприятлив
Персонологія
перевтому депресивні явища можуть загостритися. В результаті з'являється відраза до розумової праці і навчання загалом, а також коливання самооцінки: вона в циклоїдів то в
Здібності
7.1. Поняття про здібності та їхню природу.
7.2. Види здібностей:
7.2.1. Загальні здібності;
7.2.2. Спеціальні здібності.
7.3. Ос
Персонологія
Здібності — це такі індивідуально-типологічні особливості особистості, які зумовлюють успішне виконання певного різновиду діяльності.Вони виявляються у шв
Персонологія
порівняно з іншими людьми, результатів діяльності. Це — індивідуальна своєрідність здібностей людини. Обдарованих людей є незначна кількість — всього 2 %.
Загальні здібності
Загальні здібності пов'язані з успішним виконанням будь-якого виду діяльності. Обдарована людина швидко оволодіває загальними поняттями, легко запам'ятовує та зберігає інформацію. Це дає змогу до
Персонологія
ти на нього, передбачаючи можливі зміни. Люди між собою різняться за способом використання свого інтелекту.
Англо-американський психолог Р. Кетптелл (70-ті
Персонологія
В основі властивостей творчого інтелекту лежать бісоціації — рекомбінація та об'єднання різнорідних, ніяк,
Спеціальні здібності
Спеціальні здібності виявляються у дуже різноманітних видах діяльності людини: академічній, технічній, мистецькій, моторній, соціальній, практичній.
Академічні здібності
Персонологія
ності. Вони охоче беруть участь в різноманітних конкурсах, турнірах, олімпіадах і т. п. змаганнях. Підвищена розумова активність пов'язана з непритаманною для дитячого ві
Персонологія
віддаляються від суспільства. Пишуть заради того, щоб передати свої емоції; люблять працювати довгий час наодинці; цінують можливість вільного самовираження і творчості; д
Принципи та стратегії навчання
Основними принципаминавчання обдарованих учнів і студентів має бути принцип індивідуального підходу та принцип адекватності у підборі робочих навчально-виховних програм.
Концептуальні моделі навчання обдарованих
Дослідники проблеми обдарованості дітей та юнаків вважають, що обдаровані учні (студенти) потребують створення для них спеціальних концептуальних моделей навчання. Популярною на сьогодні в Європі т
Персонологія
Модель «Вільний клас» спрямована на об'єднання багатьох програм: діти мають змогу одночасно займатись, наприклад, і читанням, і музикою, і конструюванням. Завдання вчителя
Сучасні технології навчання обдарованих
Моделі навчання обдарованих учнів та студентів реалізуються через конкретні технології навчання. Ефективними є визнані технології: «Найважчий перший крок», «Ущільнення навчальної програми» і «Нав
Особистість у соціальному оточенні
8.1. Поняття про спілкування; його структура та функції
Потреба у соціальних контактах є однією з найважливіших потреб людини, яка робить її людяною. Цю п
Особистість у соціальному оточенні
Особистість у соціальному оточенні
особисті риси. Приписування причин поведінки чи прояву особистісних рис людини різноманітним чинникам (внутрішнім та зовнішнім) з метою їхнього пояснення називають
Особистість у соціальному оточенні
■/ міжособистісне — спілкування між окремими особами (наприклад, між студентами). Якщо партнери спілкування мають схожі цінніс
Особистість у соціальному оточенні
те вкладали один й той самий зміст. Якщо це не так, вони домовитися між собою не зможуть;
S невербального, яке здійснюється за доп
Особистість у соціальному оточенні
дартів тощо. Звичайно жінки стоять чи сидять ближче до співрозмовника, ніж чоловіки. Психічно врівноважені люди п
Особистість у соціальному оточенні
однаково сприймають і тлумачать те, що вони повідомляють один одному. Необхідною умовою успішного процесу спілкування є відповідність поведінки людей, що взаємодіють між с
Особистість у соціальному оточенні
характеру, наприклад, старостою курсу призначили малоконтакт-ну та тривожну людину;
S міжособистісними — найчастіше виникають у тих
Особистість у соціальному оточенні
8.6. Особливості спілкування під час екзамену
Для студентів особливе напруження спричинює спілкування з викладачами під час усних екзаменів. Відомо, що усп
Особистість у соціальному оточенні
найкраще запам'ятовує саме початок відповіді, найчастніше, через бажання відразу приблизно оцінити рівень знань ст
Список літератури
1. Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопо-
нимания. — К., 1989.
2. МайерсД. Социальная психология. 2-е изд. — СПб.: Питер, 2000. —
С
Особистість у соціальному оточенні
9. Соціальна психологія групи
9.1. Поняття про соціальну групу.
9.2. Види соціа
Особистість у соціальному оточенні
співпрацювати. Тому вони опиняються за межею міжособистісних стосунків. Найчастіша причина такого становища — психологічна несумісність з іншими членами групи.
Ва
Особистість у соціальному оточенні
•S колектив характеризується особистісно значущим і одночасно суспільно цінним змістом групової діяльності. Він має високий рівень згуртованості та домінування збі
Особистість у соціальному оточенні
Зараження ефективно діє у натовпі. Натовп — це тимчасове скупчення великої кількості людей, між якими можливий безпосередній контакт. У нат
Особистість у соціальному оточенні
вання зустрічається дуже часто, у дорослому — у тих випадках, коли немає можливості застосувати якійсь інший спос
Характерні ознаки лідера та керівника
Лідер
Керівник
1. Неофіційна особа
1. Офіційна особа
2. Виникає стихійно
Особистість у соціальному оточенні
За характером діяльності може бути:
■S універсальний лідер займає позицію лідера під час виконання різноманітних виді
Особистість у соціальному оточенні
тичний лідер (від гр. harisma — божествений дар, благодать) — це лідер, якому його
Пізнавальні процеси особистості
лення, мовлення, уява, увага), ні емоційно-вольові. Більше того, якщо різко обмежити можливості людини відчувати будь-що, наприклад, раптово позбавити зору, слуху, нюху і
Екстероцептивні відчуття
Якщо подразники надходять із зовнішнього світу, і рецептори також знаходяться назовні організму, то такі відчуття називають екстероцептивними(від лат. exterior — зовнішній).
Інтероцептивні відчуття
Якщо сигнали йдуть із внутрішнього середовища організму, і рецептори також знаходяться у внутрішніх органах, такі відчуття називають інтероцептивними(від лат. intra — всеред
Пропріоцептивні відчуття
Якщо подразники йдуть від суглобно-м'язового апарату, а рецептори знаходяться у м'язах та суглобах, такі відчуття називають пропріоцептивними (від лат. proprius — власний). Вони інформують
Пізнавальні процеси особистості
Сприймання
11.1.Поняття про сприймання.
11.2. Основні теоретичні підходи до вивчення сприймань.
11.3.Види сприймання та їхня класифікація:
11.3.1.Класифікація за про
Класифікація за провідним аналізатором
Процес сприймання відбувається зазвичай за допомогою низки взаємодіючих аналізаторів, проте один із них завжди відіграє провідну роль. На цій підставі виділяють такі види сприймання: зорове, слухов
Класифікація за метою діяльності
Залежно від того, чи людина ставить перед собою мету сприйняти предмет, розрізняють мимовільне та довільне сприймання.
Мимовільне сприймання,або ненавмисне, виникає тоді,
Класифікація за основною формою існування матерії
Сприйняті нами предмети та явища існують у просторі, часі та русі. Відповідно до цього виділяють сприймання простору, часу та РУХУ-
Сприймання простору
Пізнавальні процеси особистості
Рис. 5. Сприймання величини предмета залежно
Пізнавальні процеси особистості
Ілюзія віяла: на фоні радіальних ліній паралелі, які знаходяться ближче до центру, здаються випуклими, а далі від
Пізнавальні процеси особистості
Рис. 11. Ілюзія стріли Ілюзія величини внутрішнього круга: якщо два круга однакового діаметру от
Пізнавальні процеси особистості
знань та досвіду. Осмислено сприйняти предмет чи явище означає назвати його, віднести до певної групи чи класу. Це демонструється наступним прикладом (див. рис. 20). Для
Список літератури
1. Барабанщиков В. А. Динамика зрительного восприятия. — М.:
Наука, 1990. - 238 с.
2. Гуйк Я. Восприятие движущегося объекта. — Таллин: Валгус,
1986. - 232
Пізнавальні процеси особистості
З розвитком кібернетики й обчислювальної техніки, а також програмування, вчені почали шукати більш оптимальні шляхи прийому, опрацювання і зберігання інформації в технічни
Пізнавальні процеси особистості
експериментально продемонстровано, що найміцніші зв'язки пам'яті утворюються у тому випадку, коли матеріал для запам'ятовування є метою діяльності.
У 70-х роках
Класифікація за тривалістю закріплення та зберігання матеріалу
Наприкінці 60-х - на початку 70-х років XX ст. американські психологи Р. Аткінсон і М. Шиффрін запропонували трикомпонентну теорію пам'яті, у якій, залежно від тривалості закріпленн
Пізнавальні процеси особистості
щоб обсяг матеріалу, що повторюється, не перевищував обсягу пам'яті (7±2 одиниці). Якщо ж повторенняя є осмисленим, матеріал перекодовується у семантичний код і переходить
Класифікація за характером психічної активності
Залежно від характеру психічної активності (змісту, форми матеріалу) пам'ять поділяють на рухову, емоційну, образну, словесно-логічну.
Рухова пам'ять— це запам'ятовування
Класифікація за ступенем розуміння матеріалу
За ступенем розуміння матеріалу пам'ять поділяють на механічну і логічну. Механічна пам'ятьзадіяна у тих випадках, коли матеріал запам'ятовується без його осмислення. У такому раз
Класифікація за характером цілей діяльності
За характером цілей діяльності пам'ять поділяють на мимовільну і довільну. Про мимовільну пам'ять(ненавмисну) говорять тоді, коли людина не ставить перед собою мети щось запам'ята
Пізнавальні процеси особистості
мовільне — для дітей. Після того, як з'являється довільне запам'ятовування, мимовільне не втрачає свого значення і продовжує вдосконалюватися в різних формах людської ді
Пізнавальні процеси особистості
цей процес, використовують три способи заучування: частковий — матеріал запам'ятовується по частинах, які потім о
Збереження
Збереження— це тривале затримання в пам'яті матеріалу. Воно вимірюється тим часом, який минув від моменту завершення заучування до початку забування.
Збереження як процес
Відтоврення
Відтворення— це такий процес пам'яті, в результаті якого відбувається актуалізація збереженого матеріалу. Відтворення завжди вибіркове: не весь матеріал, що людина запам'ятала, вон
Пізнавальні процеси особистості
погіршується якість, виникають помилки при відтворенні або взагалі відтворення стає неможливими і, нарешті, неможл
Пізнавальні процеси особистості
пам'ять — це запам'ятовування думок, висловлених вербально. Механічна пам'ять задіяна у тих випадках, коли матеріал запам'ятовується без його осмислення. Логіч
Список літератури
1. Аткинсон Р. Человеческая память и процесе обучения. — М.: Про-
гресе, 1980. - С. 27-102, 295-307.
2. Грановская Р. М. Восприятие и модели памяти. — М.: Наука, 197
Мислення
13.1. Мислення як вища форма пізнавальної діяльності.
13.2. Основні теоретичні підходи до вивчення мислення.
13.3. Види мислення та їхня класифікація:
13.
Суттєві ознаки чуттєвого та логічного пізнання
Чуттєве пізнання (відчуття та сприймання)
Логічне пізнання (мислення)
1. Відображаються конкретні властивості предметі
Пізнавальні процеси особистості
соціального чинника на процес мислення, то тут відомий ефект соціальної інгібіції — погіршення продуктивності діяльності, її швидкості та якості у присутності сторо
Пізнавальні процеси особистості
суспільно-історичні. Це перетворення розглядають як неминучий результат засвоєння людиною продуктів людської культ
Пізнавальні процеси особистості
суспільно-історичні. Це перетворення розглядають як неминучий результат засвоєння людиною продуктів людської культ
Пізнавальні процеси особистості
13.3.2. Класифікація за ступенем новизни й оригінальності
Класифікація мислення за ступе
На емоційну сферу людини
За характером задач, які розв'язуються, розрізняють:
S теоретичне мислення;
S практичне мислення.
Теоретичне мислення— це аналіз наукових п
Пізнавальні процеси особистості
За розгорненням розрізняють:
S дискурсивне мислення;
•/ інтуїтивне мислення.
Список літератури
1. Величковский Б. М. Современная когнитивная психология. — М.:
Изд-во МГУ, 1982. - С. 7-65, 184-270.
2. Вертгеймер М. Продуктивное мышление. — М.: Прогресс, 1987. —
Мовлення
14.1. Поняття про мовлення та його функції. Білінгвізм.
14.2. Психолінгвістичні теорії мовлення.
14.3. Види мовлення:
14.3.1 Зовнішнє мовлення;
1
Характерні ознаки мови та мовлення
Мова
Мовлення
1. Явище духовної культури
1. Психічне явище
2. Система знаків та п
Пізнавальні процеси особистості
лодіння другою мовою неможливе без засвоєння норм і цінностей культури, що обслуговується цією мовою, бо крім самих слів потрібно знати ситуації, у яких вони використовуют
І4.3.1. Зовнішнє мовлення
Зовнішнє мовлення— це аудіальне чи візуальне мовне спілкування між людьми. Це є основним засобом комунікації у сумісній діяльності. За його допомогою люди впливають один на одного.
Пізнавальні процеси особистості
У складовому письмі знаки позначають окремі склади. Прикладом може бути санскрит (писемна мова давньої і середньовічної Індії), сучасне письмо Індії.
У
Внутрішнє мовлення
Внутрішнє мовлення— це вид беззвучної мовленнєвої діяльності людини. Кажучи образно, це «мовлення мінус звук». Його характеризує максимальна згорнутість граматичних структур та зм
Пізнавальні процеси особистості
У 50-х роках XX ст. російський вчений М. Жинкін висловив припущення, що породження мовленняґрунтується на задумі, який пов'язаний з універсальним п
Пізнавальні процеси особистості
винно знаходитися у реченні. Людина розуміє мовлення відповідно до розвитку її здатності самій створювати повідомлення на тому ж рівні інтеграції.
Описані рівні
Пізнавальні процеси особистості
комунікації. У 4 роки діти засвоюють всю усну граматику і починають говорити, переважно, правильно. До закінчення 6 років завершується практичне оволодіння лексичними і
Список літератури
1. Баєв Б. Ф. Психологія внутрішнього мовлення. — К.: Рад. школа,
1966. - 192 с
2. Белянин В. 77. Психолингвистические аспекты художественного
текста. - М.:
Пізнавальні процеси особистості
Між образами пам'яті та уявою також існують тісні взаємозв'язки. Якщо основне призначення пам'яті у тому, щоб якомога точніше зберегти минулий досвід людини, то основне
Список літератури
1. Беркенблит М., Петровский А. Фантазия и реальность. - М.:
Политиздат, 1968. - 128 с.
2. Выготский Л. С. Воображение и его развитие в детском возрасте //
Пізнавальні процеси особистості
Якщо увага стає настільки притаманною людині, що характеризує її тривалий психічний стан, вона розглядається як характерологічна риса особистості, яку називають
Пізнавальні процеси особистості
те, що завдання ще не виконано, дію ще не завершено. Саме ці зворотні сигнали спонукають людину до продовження активної діяльності.
Однією із сучасних теорій ува
Пізнавальні процеси особистості
S установка: чим більша готовність до діяльності, тим краща увага;
S потреби: те, що збігається з потребами особистості, насамперед привертає увагу
Пізнавальні процеси особистості
людиною навколишнього світу. Він підносить чутливість органів чуття, прискорює процес сприймання, сприяючи ясності і чіткості відображення. Особливо виразною зовнішня уваг
Пізнавальні процеси особистості
вдяки тому, що види діяльності, які виконують водночас, автоматизовані і не вимагають контролю з боку свідомості.
Розподіл уваги залежить від ступеня ЇЇ концентр
Список літератури
1. Гальперин П. Я. К проблеме внимания // Хрестоматия по внима-
нию / Под ред. А. Н. Леонтьева и др. — М.: Изд-во МГУ, 1976. — С. 220-228.
2. Гільбух Ю. 3. Як учитис
Емоційно-вольова сфера людини
Психоорганічні теорії емоцій(У. Джеме, К. Лате, У. Кеннон, П. Бард, В. Вундт, кінець XIX ст.). Теорія Джемса-Ланге стверджу
Емоційно-вольова сфера людини
процес, у ході якого відбувається несвідома мобілізація інстинктивної енергії. Якщо вона не знаходить свого застосування у зовнішній активності людини, то розряджається у
На життєдіяльність людини
За рівнем організації вирізняють нижчі та вищі емоції. Нижчі емоціїбільш примітивні і пов'язані з інстинктивними потягами людини. Наприклад, це переживання, які виникають ун
Емоційно-вольова сфера людини
емоційний тон відчуттів1. Складні емоц
Класифікація залежно від потреб та цілей діяльності
Залежно від потреб і цілей діяльності емоції та почуття поділяють на альтруїстичні, комунікативні, глоричні, практичні, романтичні, гностичні, естетичні, гедонічні, акизитивні, пугнічні, м
Емоційно-вольова сфера людини
ження, колекціонування, радість від прибутків, приємне почуття від споглядання своїх накопичень. Пугнічні
Емоційно-вольова сфера людини
один із одним. Вони прагнуть покращити життя коханої людини, вони щасливі, коли разом, готові допомогти у важку хв
Емоційно-вольова сфера людини
відчуттів є індивідуальним проявом минулих емоцій. Так, один й той самий звук може викликати в одних людей приємні
Емоційно-вольова сфера людини
ливість, яка виявляється у схильності людини до частого та інтенсивного переживання тривоги, називають тривожн
Емоційно-вольова сфера людини
лювати ситуацію. Цьому може сприяти добра освіта, висока фахова підготовка, володіння багатьма навичками й уміннями, кон-тактність, компромісність, навички позитивного ми
Емоційно-вольова сфера людини
ражати свої переживання називають експресивністю. Засобами експресії емоцій та почуттів є мовлення (насамперед, інтонація, тембр, модуляція голосу)
Емоційно-вольова сфера людини
до чогось. Кохання є інтенсивним, напруженим і відносно стійким почуттям однієї людини до іншої, пов'язане з фізіологічним потягом і глибокою духовною прихильністю до
Список літератури
1. Василюк Ф. Е. Психология переживания: Анализ преодоления кри-
тических ситуаций. — М., Изд-во Моск. ун-та, 1984. — С. 33-42.
2. Вильяме К. Тренинг по управлению с
Вольова діяльність особистості
18.1. Діяльність як форма активності особистості:
18.1.1. Структура діяльності;
18.1.2. Засоби діяльності;
18.1.3. Провідні види діяльності.
18.2
Структура діяльності
Індивідуальна діяльність людини охоплює два виміри: внутрішній і зовнішній. Внутрішня організація діяльності— це її мотиваційна, цільова та інструментальна основа. Мотив
Емоційно-вольова сфера людини
Засоби діяльності
Засобами, за допомогою яких здійснюється діяльність людини, є знання, уміння та навички. Це є продуктивні елементи діяльності. Знання— це сукупність відомостей людини про щось, її
Емоційно-вольова сфера людини
їхньої послідовності, або погіршенням ставлення самої людини до завдання.
S Під час формування нав
Провідні види діяльності
Діяльність людини є дуже різноманітною. Провідними видами діяльності, тобто такими, у яких формуються якісні новоутворення особистості у конкретний період життя, є спілкування, гра, учіння і праця
Емоційно-вольова сфера людини
обхідні для засвоєння досвіду людства й успішного початку трудової діяльності.
Праця— ц
Емоційно-вольова сфера людини
мує протилежну. Вирішальну роль при цьому відіграє інтелектуальна сфера людини;
S поява додатково
Емоційно-вольова сфера людини
має бути доступним: не надто простим, а й не надто складн
Розділ III. ОСОБИСТІСТЬ
У СОЦІАЛЬНОМУ ОТОЧЕННІ........................ 127
8. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СПІЛКУВАННЯ................................................................... 127
Розділ V. ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА СФЕРА
ЛЮДИНИ........................................................... 313
17. ЕМОЦІЇ ТА ПОЧУТТЯ....................................................... 313
17.1. По
Новости и инфо для студентов