рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Персонологія

Персонологія - раздел Психология, ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ   І Їхньою Реалізацією, Тобто Людина Не Намагається Р...


 


і їхньою реалізацією, тобто людина не намагається реалізувати свої задатки, незважаючи на сприятливі зовнішні обставини.

Причиною психопатій може бути несприятлива спадковість (у такому випадку подібний тип характеру спостерігається і в батьків та інших родичів). Однак до формування психопатій мо­жуть призвести і винятково важкі соціальні умови при абсолютно нормальній спадковості.

Проблеми у житті виникають не лише у людей з патологією характеру, а й у тих, що мають акцентуацію. Акцентуація харак­теру — це крайній варіант норми в результаті підсилення його окремих рис.Наявність акцентуацій зазвичай не заважає за­довільній соціальній адаптації людини, але вони породжують «найслабшу ланку», місце найменшого опору для неї. Не всі лю­ди мають акцентуації характеру, однак останнім часом їхня кількість зростає. Акцентуація характеру з віком змінюється: в підлітків і юнаків кількість акцентуацій збільшується, а в дорос­лих зменшується.

У різних типологіях вказують різну кількість акцентуацій. В середньому, їхня кількість близько десяти. Розглянемо такі типи акцентуацій характеру: демонстративний, педантичний, застряга­ючий, збудливий, гіпертимний, дистимний, циклоїдний, екзальто­ваний, тривожний, емотивний.

Демонстративний тип. Провідна риса цього типу — безмеж­ний егоцентризм', постійна потреба в увазі до своєї особи. Допус­каються незадоволення або ненависть оточуючих до себе, але ні в якому разі байдужість. Вважається, що сутністю демонстративно­го типу є його аномальна здатність до витіснення та вибіркового сприймання інформації про себе та світ. Схвальна інформація зберігається та перебільшується; нейтральна або негативна — забувається.

Перше враження про людей демонстративного типу приємне: вони видаються щирими, безпосередніми, емоційними, отже, спо­чатку викликають симпатію. Однак згодом з'ясовується, що вони

1 Егоцентризм - нездатність людини зрозуміти погляд, відмінний від власного. Воно близь­ке до поняття егоїзму — ціннісної орієнтації людини, яка характеризується переважанням особистих інтересів над інтересами інших людей чи спільноти. Якщо в егоїзмі на першому плані знаходиться власна вигода, то в егоцентризмі - утвердження винятковості свого «Я».


дуже заздрісні і цінують лише свою винятковість. їхня самооцінка завищена, а статус в групі — низький.

Такі люди мають розвинену фантазію, в результаті чого світ прикрашають і не бачать таким, яким є насправді; вони не люблять обов'язків та проблем, проте дуже люблять керувати іншими; кри­тичні зауваження ігнорують; власні помилки та невдачі не беруть до уваги. Вони постійно прагнуть отримати найрізноманітніші пільги та послаблення за рахунок інших (сім'ї, колег, одноклас­ників). Цього досягають двома шляхами: по-перше, роблять усе можливе, щоб викликати до себе якомога більше симпатії, поваги та захоплення; по-друге, якщо не діє перший спосіб, намагаються викликати співчуття до себе. У крайньому випадку увагу привер­тають блазнюванням, порушенням дисципліни та ін.

Дуже часто демонстративні учні і студенти допікають виклада­чам своєю балакучістю, постійними жартами. Зауважено, що при розвинутому інтелекті навчальна успішність таких акцентуантів добра, однак вибіркова: краще з тих предметів, де викладачі вста­новили добрі стосунки з ними. Якщо ж такого контакту немає, успішність може бути незадовільною. У таких випадках найкраще зробити наступне: спочатку слід приділити підвищену увагу до йо­го особи (похвалити, подивитись на нього, підійти тощо). В ре­зультаті демонстративний тип відразу стає дисциплінованішим. На наступному етапі слід звертати увагу на нього лише тоді, коли його поведінка відповідає очікуванням педагога. Нарешті, на тре­тьому етапі треба зробити більші паузи між звертанням уваги. їм також доцільно давати тимчасові доручення.

Педантичний тип. Приймаючи важливі рішення, вони постійно сумніваються, є нерішучими і надто схильними до само­аналізу. Перш ніж діяти, хочуть ще й ще раз переконатися, що кра­щого рішення знайти неможливо. Проте, вже прийняте рішення мають негайно виконати: чекати вони не вміють, виявляють не­терплячість, їхня нерішучість часто приводить до гіперкомпен-сації у вигляді несподіваної самовпевненості, безапеляційності, показової рішучості саме в тих ситуаціях, де потрібна обачливість.

Такі люди мають певні проблеми в особистому житті. Напри­клад, наприкінці робочого дня вони ніяк не можуть розпрощатися з робочим місцем, неодноразово повертаються, щоб перевірити, чи


Розділ II


Персонологія


 


вимкнене світло, зачинені двері. По дорозі додому все одне їх тур­бують різні думки про минулий робочий день.

При крайній вираженості педантичної акцентуації характерні абсесії — нав'язливі страхи, думки, побоювання. Ці страхи пов'язані з малоймовірними подіями і особливо стосуються най­ближчих людей: для молодої людини — особи матері, для матері — її дитини. Найвагоміша причина побоювань — здоров'я.

Психологічним захистом від постійної тривоги можуть бути спеціально придумані прикмети та ритуали. Наприклад, йдучи на заняття, вони обминають всі люки, щоб не «провалитись» на кон­трольній тощо. Іншою формою захисту є формалізм і педантизм в роботі («Якщо все наперед добре спланувати, нічого поганого не може трапитись»).

Якщо педантична акцентуація виражена не надто сильно, це може надавати людині певні переваги, а саме, вона може вирізня­тися чіткістю, добросовісністю, ґрунтовністю, надійністю. Такі люди люблять свою справу, а іноді працюють в одному закладі практично все життя. Порушувати правила, закони, норми поведінки їм не властиво.

Людей з педантичним типом акцентуації часто помилково сприймають як дуже слухняних і дисциплінованих. Однак, дору­чити їм справу, яка вимагає комунікабельності та ініціативності, було би помилкою. Щоб згладити «гострі» кути педантичного ти­па, слід дотримуватися оптимістичного стилю спілкування з ними, уникати покарань та залякування, підтримувати їхню активність та самостійність.

Застрягаючий тип. Основою застрягаючого типу є пато­логічна стійкість афекту — короткочасного бурхливого емоційно­го стану, і надмірної образливості. В переважної більшості людей переживання, які викликають сильну реакцію, стихають після то­го, як реакції «дати волю»: гнів гасне, якщо можна покарати того, хто його викликав, страх минає, якщо усунути його джерело. Якщо ж розгнівана людина не змогла відреагувати на неприємну ситуацію ні словом, ні ділом, вона за якийсь час вже не буде відчу­вати сильного роздратування проти людини, яка його викликала. У застрягаючого типа усе по-іншому: афект припиняється значно повільніше, і варто лише згадати про заподіяне, як всі емоції ожи-


вають. Застрягання особливо яскраво виявляється тоді, коли тор­каються егоїстичних інтересів акцентуанта. Образа особистих інтересів зазвичай ніколи не забувається. Тому цей тип людей ча­сто називають злопам'ятними або мстивими.

Риси застрягаючого типу виявляються не лише тоді, коли хтось зачіпає цих людей, але й у випадку успіху. Тоді можна спостеріга­ти зарозумілість, самонадіяність, честолюбність та самовпев­неність, а у випадках особливої вираженості — підозрілість. Люди­на починає страждати від уявного поганого ставлення до себе і одночасно сама втрачає довіру до інших людей.

Збудливий тип. Провідною рисою цього типу є схильність до дисфорії — пониженого настрою з роздратованістю, озлобленістю, імпульсивністю, нетерплячістю, дратівливістю, схильністю до аг­ресії та тісно пов'язаною з цим афективністю. Впадає у вічі нестри­маність афекту: погрози, цинізм, жорстокі побої, байдужість до слабості та незахищеності супротивника. Це супроводжується зблідненням або почервонінням, пітливістю, напруженістю м'язів тощо. Такі особи часто вступають у суперечки, привід для якої мо­же бути незначний, але завжди пов'язаний із обмеженням прав та інтересів збудливого типу. Планувати своє майбутнє життя такі люди не люблять, а необхідність зайнятися іншим видом діяль­ності сприймається хворобливо. Особливо їх дратують органі­заційні моменти роботи. Тому вони часто можуть змінювати місце праці.

Навколишній світ сприймається ними як джерело конфліктів: все навколо існує для того, щоб дратувати, заважати. Вважають се­бе безкомпромісними борцями за справедливість і під цією завісою дозволяють собі ображати та принижувати інших, не вва­жати на їхню думку.

У підлітковому віці в збудливих дітей зазвичай падає моти­вація навчання, що часто поєднується з надмірними претензіями до своїх оцінок, починаючи з підлещування до вчителів і завершу­ючи конфліктами. До викладачів, а в майбутньому до керівництва, вони ставляться залежно від стилю їхнього спілкування: у разі ліберального — грубо, у разі авторитарного — з повагою.

У ставленні до збудливого типу дуже важливо не провокувати конфлікти. У спілкуванні слід дотримуватися доброзичливого то-


Розділ II


Персонологія


 


ну. Можна також викликати таку людину на відверту бесіду, дав­ши ій можливість висловити свої переживання, відчуття, пробле­ми тощо. Проявляючи щиру зацікавленість проблемами людини, можна, враховуючи прагматизм збудливого типу, спробувати ра­зом придумати найсприятливіший спосіб дій.

Гіпертимний тип. Це люди з підвищеним настроєм, оп­тимісти, задоволені життям, енергійні, активні, надмірно балакучі. Добрий настрій гіпертимів поєднується з добрим самопочуттям, високим життєвим тонусом, квітучим зовнішнім виглядом. Для них характерна непосидючість, часте коливання уваги, недис­циплінованість і жага пригод. Якщо гіпертимні ознаки сильно ви­ражені, людина може втратити почуття етичних норм, а в певний момент — і почуття обов'язку.

Легко адаптуються до нових умов. Спостерігається прагнення до лідерства, зокрема, неформального. Комунікабельні, при цьому нерозбірливі у виборі нових знайомств. У товаристві гіпертими є чудовими співрозмовниками, постійно знаходяться в центрі уваги, всіх розважають. Однак, їхні думки часто змінюються, а інтереси нестійкі. В дорослому віці гіпертими вибирають професію, яка ви­магає постійного спілкування. Схильні до зміни професії і місця праці.

Самооцінка стійка, завищена, спрямована на майбутнє. З ровес­никами їхні стосунки добрі, крім тих випадків, коли гіпертими по­чинають їм докучати своїм постійним бажанням всюди встрявати і командувати. З дорослими стосунки зазвичай погані, особливо, якщо гіпертимам не довіряють, намагаються контролювати, опіку­ються, «читають мораль».

Дуже погано переносять самотність, поміркований режим, жор­стку дисципліну, одноманітне оточення, монотонну справу, яка по­требує ретельності, а також вимушене неробство. За таких умов, а також під час намагання оточуючих сповільнити їхню бурхливу енергію і підкорити своїй волі, вступають у конфлікти.

Найкращий спосіб встановлення контактів з гіпертимами — залучення їх до цікавої для них діяльності, особливо якщо вона пов'язана з лідерством. У підлітковому віці для них однаково небажаними є як неконтрольованість поведінки, так і жорсткий контроль.


Дистимний тип. Цей тип є протилежністю гіпертимному. За натурою вони песимістичні, серйозні та більше зосереджені на не­гативному, ніж на позитивному. Серйозна налаштованість веде до формування серйозних етичних позицій. На першому плані у них високі почуття, які несумісні з людським егоїзмом. Події, які їх глибоко зворушили, можуть призвести до депресії.

Дистими пасивні, їхня думка працює уповільнено. В товаристві вони майже не беруть участі у спілкуванні, лише зрідка роблять зауваження після тривалої паузи. Цей тип легко вирізнити ще у дитинстві. Від інших дітей вони відрізняються нерішучістю та несміливістю.

У осіб дистимного типу акцентуації характеру слід підтримува­ти ініціативність, уникати легковажного ставлення до них, при спробі «проникнути в душу» вибирати дуже делікатні засоби впливу.

Циклоїдний тип. Цей тип акцентуації найчастіше спостеріга­ють у старшому підлітковому та юнацькому віці (13-21 років). Його особливістю є періодичні безпідставні коливання настрою та життєвого тонусу. У типових циклоїдів цикли зазвичай тривають два-три тижні. В період підйому характерними стають риси гіпер-тимного типу, в період спаду виникає депресія. У такому стані лю­дина залишає попередні захоплення, зменшується апетит, в день настає сонливість, а в ночі — безсоння. Різко знижується працез­датність, до всього втрачається інтерес, людина стає млявою, ма­лорухливою, байдужою до всього, прагне самотності, уникає гуч­них компаній. Невдачі та дрібні прорахунки тяжко переживає. На зауваження та докори циклоїди можуть відповісти грубістю та гнівом, хоча в глибині душі вони ще більше удаються в тугу. В конфлікти при цьому вступають рідко. Іноді можливі спроби до самогубства.

Циклоїди вразливі до докорінної зміни життєвих стереотипів (зміни місця проживання, навчання, втрати друзів, близьких). Особливо це може бути виражено в студентів-першокурсників. Різка зміна характеру навчального процесу, оманлива легкість сту­дентського життя, відсутність повсякденного контролю з боку ви­кладачів, великий обсяг матеріалу у період заліково-екзаме­наційної сесії — все це може призвести до затяжної депресії. Через


.*aJ


– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Т Б ПАРТИКО... ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ... Підручник...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Персонологія

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Партико, Т. Б.
Загальна психологія: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Т. Б. Партико. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. - 416 с. ISBN 978-966-313-374-4. У підручнику «Загальна психологія» в

Передмова
це можна дізнатися, ознайомившись з темами «Мислення», «Мовлен­ня» і «Уява». Завершується розділ про пізнавальні психічні процеси темою «Увага», в якому розглянуто її можливості. Оста

Вступ до загальної психології
  Наступні покоління філософів античності та середньовіччя (Геракліт, Демокріт, Платон, Арістотель, Авіценна, Аверроес тощо), а також лікарів (Алкмеон, Гіппократ, Герофіл, Е

Вступ до загальної психології
  1.3. Об'єкт та предмет психології Об'єктомсучасної психології є психічні явища

Вступ до загальної психології
  радіоекологічного забруднення на сприймання індивідом «Я-об-разу», особливо у забруднених регіонах. Психологія спо

Список літератури
1. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. — М.:ЧеРо, 1996.-С. 9-134. 2. Губко А. Т. Роль Киево-Могилянской академии в зарождении пси-

Методи психології
2.1. Методи пояснення психіки людини. 2.2. Методи розуміння психіки людини. 2.3. Методи впливу на психіку людини. Метод психології— це спосіб наукового п

Вступ до загальної психології
  впливає на об'єктивність вияву психічних явищ. Наявність при­ладів та активне втручання в умови проведення та діяльність лю­дини порушує цілісність і природність її психік

Вступ до загальної психології
  радить, не дає ніяких рецептів. Результатом психологічного кон­сультування є подолання конкретних психологічних труднощів і особистісне зростання клієнта. Психоло

Список літератури
1. Готтсданкер Р. Основы психологичекого эксперимента. — М.: Изд- во Моск. ун-та, 1982. — 464 с. 2. Троицкий М. М. Современное учение о задачах и методах психоло-

Свідома сфера
У сучасній психології відсутня єдина концепція свідомості, а розуміння її природи дуже суперечливе. В історії сучасної філо­софії та психології одним із перших до поняття свідомості звер­нувся Рене

Вступ до загальної психології
  забезпечує сприятливий емоційний стан людини, стимулює діяльність, надає людині упевненості. Вона також підтримує гід­ність людини і дає моральне задоволення, гармонізує д

Несвідома сфера
Одну з найвпливовіших теорій несвідомого на початку XX ст. створив видатний австрійський психіатр і невропатолог Зигмунд Фройд. Його теорія — психоаналіз — була спрямована на пізнання психіч

Список літератури
1. Аллахвердов В. Сознание как парадокс. — СПб., 1999. — С. 30-34. 2. Бороздина Л. В. Что такое самооценка? // Психологический жур- нал. - 1992. - Т. 13. - № 4. - С.

Психологія особистості
4.1. Поняття про індивід, індивідуальність, особистість. 4.2. Теоретичні напрями персонології:   4.2.1. Психоаналітична теорія особистості; 4.2.2. Біхевіора

Персонологія
  відальність (наскільки людина надійна); поступливість (наскільки людина поступається іншим); відкритість пізнанню (наскільки людина прагне осягнути невідоме); екстравертов

Психоаналітична теорія особистості
Психоаналітична теорія особистості ґрунтується на уявленні про те, що людина є складною енергетичною системою з провідни­ми силами у несвідомій сфері. її запропонував австрійський психіатр та невро

Персонологія
  рання і негативне підкріплення, або схвалення і позитивне підкріплення. Наприклад, студента, який не виконав усіх

Гуманістична теорія особистості
Гуманістична теорія зосереджена на внутрішньому багатстві людини, на її самовдосконаленні. Сама сутність людини постійно спрямовує її до особистісного росту, творчості і самодостатності. Так, студе

Диспозиційна теорія особистості
Основним поняттям цієї теорії особистості є диспозиція. Дис­позиція (від лат. dispositio — розташування, розміщення) — це пси­хологічні чинники, які суб'єктивно визна

Діяльнісна теорія особистості
У 20-30-х роках XX ст. під впливом біхевіоризму сформува­лась діяльнісна теорія особистості. її почали розробляти російські та українські психологи Л. Виготський, С. Рубінштейн, О. Ле­он

Персонологія
  4.3.1. Структура особистості Зигмунда Фройда За Зигмундом Фройдом, особистість має три с

Структура особистості Карла Юнґа
Карл Юнґ у власній теорії психоаналізу, яку він назвав аналітичною психологією, запропонував свою структуру особис­тості. Він стверджував, що душа (в теорії К. Юнґа термін, ана­логічний особистості

Структура особистості Сергія Рубінштейна
Сергій Рубінштейн, російський психолог першої половини-се-редини XX ст., в структурі особистості виділяв спрямованість; знання, уміння, навички; індивідуально-типологічні особливості. Спрям

Структура особистості Костянтина Платонова
Російський психолог другої половини XX ст. Костянтин Плато­нов до структури особистості запропонував віднести чотири підсистеми: біологічно зумовлену, форм відображення, соціально­го досвіду та спр

Персонологія
  курсів, які навчаються далеко від дому і які не знайшли визнання серед ровесників. Також молоді люди мають потребу в інтимності — почуття близькості, яке виявляється в люб

Персонологія
  пов'язана з політикою, однак в них яскраво виражена тенденція до домінування. S Релігійні цінності. Такі люди зацікавлені у розумінні світу як єдиного ціло

Соціалізація та інтерналізація
Особистість людини формується шляхом соціалізації та інтер-налізації. Соціалізація — це засвоєння індивідом суспільно вироблених норм та правил поведінки. Ці норми і

Сенситивні та критичні періоди розвитку особистості
Як зазначалось вище, особистість людини розвивається нерівномірно у часі. На одних вікових етапах одні психічні проце­си чи властивості прискорюють свій темп, інші — уповільнюють. Крім того, одні й

Темперамент
5.1. Поняття про темперамент та його провідні риси. 5.2. Теорії темпераменту:   5.2.1. Гуморальна теорія; 5.2.2. Конституційна теорія; 5.2.3. Фізіо

Персонологія
  середовищем: фізичним і соціальним. За цим параметром людина може бути активною і пасивною, ініціативною і спокійною тощо. Про активність людини судять на основі запланова

Гуморальна теорія
У V ст. до н. є. грецький лікар Гіппократ зробив спробу з'ясу­вати, чим зумовлені індивідуальні відмінності перебігу фізичних і душевних захворювань. Він висловив думку, що

Конституційна теорія
Лідерами конституційної теорії темпераменту є німецький психіатр Е. Кречмер і американський учений У. Шелдон. У 1921 р. Е. Кречмер видав працю «Будова тіла та характер», у я

Фізіологічна теорія
Фізіологічну теорію темпераменту запропонував російський фізіолог /. П. Павлов у 30-х роках XX ст. Вивчаючи умовно-рефлек- торні реації собак, він зі своїми

Регуляторна теорія
Регуляторну теорію темпераменту запропонував у другій поло­вині XX ст. польський психолог Я. Стреляу. Вона ґрунтується на традиціях Павлова. Темперамент тут розуміється як с

Холерики
Холерики сильні, рухливі і неврівноважені люди з переважан­ням збудження над гальмуванням. їм характерний високий рівень активності, енергійності і наполегливості. За спрямованістю — ек­страверти.

Персонологія
  В умовах змагання і конкуренції покращують свої результати. Ма­ють організаторські здібності. Мають здатність легк

Флегматики
Флегматики сильні, врівноважені та інертні. Мають низький рівень активності поведінки, повільні, посидючі, спокійні, стри­мані, рівні, наполегливі, м'які. Зберігають спокій навіть у важких життєвих

Меланхоліки
Меланхоліки характеризуються слабкою, неврівноваженою і інертною нервовою системою. Мають низький рівень активності, стримані, переживають страх перед новою ситуацією. Потрапляю­чи в нові умови, во

Персонологія
  Отже, відмінності за темпераментом — це насамперед відмінності за своєрідністю динамічних проявів психіки, а не за рівнем її можливостей. Особливості темпераменту зумовлюю

Список літератури
1. Асмолов А. Г. Психология личности: Принципы общепсихологичес- кого анализа. — М.: Смысл, 2001. — С. 240-264. 2. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. Ку

Характер
6.1. Поняття про характер та його провідні риси. 6.2. Історія вчення про характер. 6.3. Типологія характеру:   6.3.1. Типи орієнтацій характеру; 6.

Типи орієнтацій характеру
Типи орієнтацій характеру запропонував у середині XX ст. Еріх Фромм, автор культурного, або гуманістичного психоаналізу. Він виділив такі чотири типи орієнтацій: рецептивну, експлуата­торськ

Персонологія
  перевтому депресивні явища можуть загостритися. В результаті з'являється відраза до розумової праці і навчання загалом, а також коливання самооцінки: вона в циклоїдів то в

Здібності
7.1. Поняття про здібності та їхню природу. 7.2. Види здібностей:   7.2.1. Загальні здібності; 7.2.2. Спеціальні здібності.   7.3. Ос

Персонологія
  Здібності — це такі індивідуально-типологічні особливості особистості, які зумовлюють успішне виконання певного різновиду діяльності.Вони виявляються у шв

Персонологія
  порівняно з іншими людьми, результатів діяльності. Це — індивідуальна своєрідність здібностей людини. Обдарованих лю­дей є незначна кількість — всього 2 %.

Загальні здібності
Загальні здібності пов'язані з успішним виконанням будь-яко­го виду діяльності. Обдарована людина швидко оволодіває загаль­ними поняттями, легко запам'ятовує та зберігає інформацію. Це дає змогу до

Персонологія
  ти на нього, передбачаючи можливі зміни. Люди між собою різняться за способом використання свого інтелекту. Англо-американський психолог Р. Кетптелл (70-ті

Персонологія
  В основі властивостей творчого інтелекту лежать бісоціації — ре­комбінація та об'єднання різнорідних, ніяк,

Спеціальні здібності
Спеціальні здібності виявляються у дуже різноманітних видах діяльності людини: академічній, технічній, мистецькій, моторній, соціальній, практичній. Академічні здібності

Персонологія
  ності. Вони охоче беруть участь в різноманітних конкурсах, турнірах, олімпіадах і т. п. змаганнях. Підвищена розумова ак­тивність пов'язана з непритаманною для дитячого ві

Персонологія
  віддаляються від суспільства. Пишуть заради того, щоб передати свої емоції; люблять працювати довгий час наодинці; цінують можливість вільного самовираження і творчості; д

Принципи та стратегії навчання
Основними принципаминавчання обдарованих учнів і студен­тів має бути принцип індивідуального підходу та принцип адек­ватності у підборі робочих навчально-виховних програм.

Концептуальні моделі навчання обдарованих
Дослідники проблеми обдарованості дітей та юнаків вважають, що обдаровані учні (студенти) потребують створення для них спеціальних концептуальних моделей навчання. Популярною на сьогодні в Європі т

Персонологія
  Модель «Вільний клас» спрямована на об'єднання багатьох програм: діти мають змогу одночасно займатись, наприклад, і читанням, і музикою, і конструюванням. Завдання вчителя

Сучасні технології навчання обдарованих
Моделі навчання обдарованих учнів та студентів реалізуються через конкретні технології навчання. Ефективними є визнані тех­нології: «Найважчий перший крок», «Ущільнення навчальної про­грами» і «Нав

Особистість у соціальному оточенні
  8.1. Поняття про спілкування; його структура та функції Потреба у соціальних контактах є однією з найважливіших по­треб людини, яка робить її людяною. Цю п

Особистість у соціальному оточенні
 

Особистість у соціальному оточенні
  особисті риси. Приписування причин поведінки чи прояву особистісних рис людини різноманітним чинникам (внутрішнім та зовнішнім) з метою їхнього пояснення називають

Особистість у соціальному оточенні
  ■/ міжособистісне — спілкування між окремими особами (на­приклад, між студентами). Якщо партнери спілкування мають схожі цінніс

Особистість у соціальному оточенні
  те вкладали один й той самий зміст. Якщо це не так, вони домови­тися між собою не зможуть; S невербального, яке здійснюється за доп

Особистість у соціальному оточенні
  дартів тощо. Звичайно жінки стоять чи сидять ближче до співроз­мовника, ніж чоловіки. Психічно врівноважені люди п

Особистість у соціальному оточенні
  однаково сприймають і тлумачать те, що вони повідомляють один одному. Необхідною умовою успішного процесу спілкування є відповідність поведінки людей, що взаємодіють між с

Особистість у соціальному оточенні
  характеру, наприклад, старостою курсу призначили малоконтакт-ну та тривожну людину; S міжособистісними — найчастіше виникають у тих

Особистість у соціальному оточенні
  8.6. Особливості спілкування під час екзамену Для студентів особливе напруження спричинює спілкування з викладачами під час усних екзаменів. Відомо, що усп

Особистість у соціальному оточенні
  найкраще запам'ятовує саме початок відповіді, найчастніше, через бажання відразу приблизно оцінити рівень знань ст

Список літератури
1. Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопо- нимания. — К., 1989. 2. МайерсД. Социальная психология. 2-е изд. — СПб.: Питер, 2000. — С

Особистість у соціальному оточенні
  9. Соціальна психологія групи 9.1. Поняття про соціальну групу. 9.2. Види соціа

Особистість у соціальному оточенні
  співпрацювати. Тому вони опиняються за межею міжособистісних стосунків. Найчастіша причина такого становища — психологічна несумісність з іншими членами групи. Ва

Особистість у соціальному оточенні
  •S колектив характеризується особистісно значущим і одночас­но суспільно цінним змістом групової діяльності. Він має високий рівень згуртованості та домінування збі

Особистість у соціальному оточенні
  Зараження ефективно діє у натовпі. Натовп — це тимчасове скупчення великої кількості людей, між якими можливий безпосе­редній контакт. У нат

Особистість у соціальному оточенні
  вання зустрічається дуже часто, у дорослому — у тих випадках, ко­ли немає можливості застосувати якійсь інший спос

Характерні ознаки лідера та керівника
  Лідер Керівник 1. Неофіційна особа 1. Офіційна особа 2. Виникає стихійно

Особистість у соціальному оточенні
  За характером діяльності може бути: ■S універсальний лідер займає позицію лідера під час вико­нання різноманітних виді

Особистість у соціальному оточенні
  тичний лідер (від гр. harisma — божествений дар, благодать) — це лідер, якому його

Пізнавальні процеси особистості
  лення, мовлення, уява, увага), ні емоційно-вольові. Більше того, якщо різко обмежити можливості людини відчувати будь-що, на­приклад, раптово позбавити зору, слуху, нюху і

Екстероцептивні відчуття
Якщо подразники надходять із зовнішнього світу, і рецептори також знаходяться назовні організму, то такі відчуття називають екстероцептивними(від лат. exterior — зовнішній).

Інтероцептивні відчуття
Якщо сигнали йдуть із внутрішнього середовища організму, і рецептори також знаходяться у внутрішніх органах, такі відчуття називають інтероцептивними(від лат. intra — всеред

Пропріоцептивні відчуття
Якщо подразники йдуть від суглобно-м'язового апарату, а рецептори знаходяться у м'язах та суглобах, такі відчуття назива­ють пропріоцептивними (від лат. proprius — власний). Вони інфор­мують

Пізнавальні процеси особистості
           

Сприймання
11.1.Поняття про сприймання. 11.2. Основні теоретичні підходи до вивчення сприймань. 11.3.Види сприймання та їхня класифікація:   11.3.1.Класифікація за про

Класифікація за провідним аналізатором
Процес сприймання відбувається зазвичай за допомогою низки взаємодіючих аналізаторів, проте один із них завжди відіграє провідну роль. На цій підставі виділяють такі види сприймання: зорове, слухов

Класифікація за метою діяльності
Залежно від того, чи людина ставить перед собою мету сприй­няти предмет, розрізняють мимовільне та довільне сприймання. Мимовільне сприймання,або ненавмисне, виникає тоді,

Класифікація за основною формою існування матерії
Сприйняті нами предмети та явища існують у просторі, часі та русі. Відповідно до цього виділяють сприймання простору, часу та РУХУ- Сприймання простору

Пізнавальні процеси особистості
  Рис. 5. Сприймання величини предмета залежно

Пізнавальні процеси особистості
  Ілюзія віяла: на фоні радіальних ліній паралелі, які знаходять­ся ближче до центру, здаються випуклими, а далі від

Пізнавальні процеси особистості
  Рис. 11. Ілюзія стріли Ілюзія величини внутрішнього круга: якщо два круга однаково­го діаметру от

Пізнавальні процеси особистості
  знань та досвіду. Осмислено сприйняти предмет чи явище означає назвати його, віднести до певної групи чи класу. Це демонст­рується наступним прикладом (див. рис. 20). Для

Список літератури
1. Барабанщиков В. А. Динамика зрительного восприятия. — М.: Наука, 1990. - 238 с. 2. Гуйк Я. Восприятие движущегося объекта. — Таллин: Валгус, 1986. - 232

Пізнавальні процеси особистості
  З розвитком кібернетики й обчислювальної техніки, а також програмування, вчені почали шукати більш оптимальні шляхи прийому, опрацювання і зберігання інформації в технічни

Пізнавальні процеси особистості
  експериментально продемонстровано, що найміцніші зв'язки пам'яті утворюються у тому випадку, коли матеріал для запам'ято­вування є метою діяльності. У 70-х роках

Класифікація за тривалістю закріплення та зберігання матеріалу
Наприкінці 60-х - на початку 70-х років XX ст. американські психологи Р. Аткінсон і М. Шиффрін запропонували триком­понентну теорію пам'яті, у якій, залежно від тривалості закріплен­н

Пізнавальні процеси особистості
  щоб обсяг матеріалу, що повторюється, не перевищував обсягу пам'яті (7±2 одиниці). Якщо ж повторенняя є осмисленим, матеріал перекодовується у семантичний код і переходить

Класифікація за характером психічної активності
Залежно від характеру психічної активності (змісту, форми ма­теріалу) пам'ять поділяють на рухову, емоційну, образну, словесно-логічну. Рухова пам'ять— це запам'ятовування

Класифікація за ступенем розуміння матеріалу
За ступенем розуміння матеріалу пам'ять поділяють на ме­ханічну і логічну. Механічна пам'ятьзадіяна у тих випадках, коли матеріал запам'ятовується без його осмислення. У такому раз

Класифікація за характером цілей діяльності
За характером цілей діяльності пам'ять поділяють на мимо­вільну і довільну. Про мимовільну пам'ять(ненавмисну) говорять тоді, коли людина не ставить перед собою мети щось запам'ята

Пізнавальні процеси особистості
  мовільне — для дітей. Після того, як з'являється довільне за­пам'ятовування, мимовільне не втрачає свого значення і продов­жує вдосконалюватися в різних формах людської ді

Пізнавальні процеси особистості
  цей процес, використовують три способи заучування: частко­вий — матеріал запам'ятовується по частинах, які потім о

Збереження
Збереження— це тривале затримання в пам'яті матеріалу. Во­но вимірюється тим часом, який минув від моменту завершення заучування до початку забування. Збереження як процес

Відтоврення
Відтворення— це такий процес пам'яті, в результаті якого відбувається актуалізація збереженого матеріалу. Відтворення завжди вибіркове: не весь матеріал, що людина запам'ятала, вон

Пізнавальні процеси особистості
  погіршується якість, виникають помилки при відтворенні або взагалі відтворення стає неможливими і, нарешті, неможл

Пізнавальні процеси особистості
  Рис. 22. Крива збереження (забування) Г. Ебб

Пізнавальні процеси особистості
  пам'ять — це запам'ятовування думок, висловлених вербально. Ме­ханічна пам'ять задіяна у тих випадках, коли матеріал запам'ято­вується без його осмислення. Логіч

Список літератури
1. Аткинсон Р. Человеческая память и процесе обучения. — М.: Про- гресе, 1980. - С. 27-102, 295-307. 2. Грановская Р. М. Восприятие и модели памяти. — М.: Наука, 197

Мислення
13.1. Мислення як вища форма пізнавальної діяльності. 13.2. Основні теоретичні підходи до вивчення мислення. 13.3. Види мислення та їхня класифікація:   13.

Суттєві ознаки чуттєвого та логічного пізнання
  Чуттєве пізнання (відчуття та сприймання) Логічне пізнання (мислення) 1. Відображаються конкретні властивості предметі

Пізнавальні процеси особистості
  соціального чинника на процес мислення, то тут відомий ефект соціальної інгібіції — погіршення продуктивності діяльності, її швидкості та якості у присутності сторо

Пізнавальні процеси особистості
  суспільно-історичні. Це перетворення розглядають як неминучий результат засвоєння людиною продуктів людської культ

Пізнавальні процеси особистості
  суспільно-історичні. Це перетворення розглядають як неминучий результат засвоєння людиною продуктів людської культ

Пізнавальні процеси особистості
  13.3.2. Класифікація за ступенем новизни й оригінальності Класифікація мислення за ступе

На емоційну сферу людини
За характером задач, які розв'язуються, розрізняють: S теоретичне мислення; S практичне мислення. Теоретичне мислення— це аналіз наукових п

Пізнавальні процеси особистості
  За розгорненням розрізняють: S дискурсивне мислення; •/ інтуїтивне мислення.

Список літератури
1. Величковский Б. М. Современная когнитивная психология. — М.: Изд-во МГУ, 1982. - С. 7-65, 184-270. 2. Вертгеймер М. Продуктивное мышление. — М.: Прогресс, 1987. —

Мовлення
14.1. Поняття про мовлення та його функції. Білінгвізм. 14.2. Психолінгвістичні теорії мовлення. 14.3. Види мовлення:   14.3.1 Зовнішнє мовлення; 1

Характерні ознаки мови та мовлення
  Мова Мовлення 1. Явище духовної культури 1. Психічне явище 2. Система знаків та п

Пізнавальні процеси особистості
  лодіння другою мовою неможливе без засвоєння норм і цінностей культури, що обслуговується цією мовою, бо крім самих слів потрібно знати ситуації, у яких вони використовуют

І4.3.1. Зовнішнє мовлення
Зовнішнє мовлення— це аудіальне чи візуальне мовне спілкування між людьми. Це є основним засобом комунікації у сумісній діяльності. За його допомогою люди впливають один на одного.

Пізнавальні процеси особистості
  У складовому письмі знаки позначають окремі склади. Прикла­дом може бути санскрит (писемна мова давньої і середньовічної Індії), сучасне письмо Індії. У

Внутрішнє мовлення
Внутрішнє мовлення— це вид беззвучної мовленнєвої діяль­ності людини. Кажучи образно, це «мовлення мінус звук». Його характеризує максимальна згорнутість граматичних структур та зм

Пізнавальні процеси особистості
  У 50-х роках XX ст. російський вчений М. Жинкін висловив припущення, що породження мовленняґрунтується на задумі, який пов'язаний з універсальним п

Пізнавальні процеси особистості
  винно знаходитися у реченні. Людина розуміє мовлення відповідно до розвитку її здатності самій створювати повідомлен­ня на тому ж рівні інтеграції. Описані рівні

Пізнавальні процеси особистості
  комунікації. У 4 роки діти засвоюють всю усну граматику і почина­ють говорити, переважно, правильно. До закінчення 6 років завер­шується практичне оволодіння лексичними і

Список літератури
1. Баєв Б. Ф. Психологія внутрішнього мовлення. — К.: Рад. школа, 1966. - 192 с 2. Белянин В. 77. Психолингвистические аспекты художественного текста. - М.:

Пізнавальні процеси особистості
  Між образами пам'яті та уявою також існують тісні взає­мозв'язки. Якщо основне призначення пам'яті у тому, щоб якомо­га точніше зберегти минулий досвід людини, то основне

Список літератури
1. Беркенблит М., Петровский А. Фантазия и реальность. - М.: Политиздат, 1968. - 128 с. 2. Выготский Л. С. Воображение и его развитие в детском возрасте //

Пізнавальні процеси особистості
  Якщо увага стає настільки притаманною людині, що характери­зує її тривалий психічний стан, вона розглядається як характеро­логічна риса особистості, яку називають

Пізнавальні процеси особистості
  те, що завдання ще не виконано, дію ще не завершено. Саме ці зво­ротні сигнали спонукають людину до продовження активної діяльності. Однією із сучасних теорій ува

Пізнавальні процеси особистості
  S установка: чим більша готовність до діяльності, тим краща увага; S потреби: те, що збігається з потребами особистості, насампе­ред привертає увагу

Пізнавальні процеси особистості
  людиною навколишнього світу. Він підносить чутливість органів чуття, прискорює процес сприймання, сприяючи ясності і чіткості відображення. Особливо виразною зовнішня уваг

Пізнавальні процеси особистості
  вдяки тому, що види діяльності, які виконують водночас, автома­тизовані і не вимагають контролю з боку свідомості. Розподіл уваги залежить від ступеня ЇЇ концентр

Список літератури
1. Гальперин П. Я. К проблеме внимания // Хрестоматия по внима- нию / Под ред. А. Н. Леонтьева и др. — М.: Изд-во МГУ, 1976. — С. 220-228. 2. Гільбух Ю. 3. Як учитис

Емоційно-вольова сфера людини
  Психоорганічні теорії емоцій(У. Джеме, К. Лате, У. Кеннон, П. Бард, В. Вундт, кінець XIX ст.). Теорія Джемса-Ланге стверджу

Емоційно-вольова сфера людини
  процес, у ході якого відбувається несвідома мобілізація інстинк­тивної енергії. Якщо вона не знаходить свого застосування у зовнішній активності людини, то розряджається у

На життєдіяльність людини
За рівнем організації вирізняють нижчі та вищі емоції. Нижчі емоціїбільш примітивні і пов'язані з інстинктивними потягами людини. Наприклад, це переживання, які виникають ун

Емоційно-вольова сфера людини
  емоційний тон відчуттів1. Складні емоц

Класифікація залежно від потреб та цілей діяльності
Залежно від потреб і цілей діяльності емоції та почуття поділя­ють на альтруїстичні, комунікативні, глоричні, практичні, роман­тичні, гностичні, естетичні, гедонічні, акизитивні, пугнічні, м

Емоційно-вольова сфера людини
  ження, колекціонування, радість від прибутків, приємне почуття від споглядання своїх накопичень. Пугнічні

Емоційно-вольова сфера людини
  один із одним. Вони прагнуть покращити життя коханої людини, вони щасливі, коли разом, готові допомогти у важку хв

Емоційно-вольова сфера людини
  відчуттів є індивідуальним проявом минулих емоцій. Так, один й той самий звук може викликати в одних людей приємні

Емоційно-вольова сфера людини
  ливість, яка виявляється у схильності людини до частого та інтен­сивного переживання тривоги, називають тривожн

Емоційно-вольова сфера людини
  лювати ситуацію. Цьому може сприяти добра освіта, висока фахо­ва підготовка, володіння багатьма навичками й уміннями, кон-тактність, компромісність, навички позитивного ми

Емоційно-вольова сфера людини
  ражати свої переживання називають експресивністю. Засобами експресії емоцій та почуттів є мовлення (насамперед, інтонація, тембр, модуляція голосу)

Емоційно-вольова сфера людини
  до чогось. Кохання є інтенсивним, напруженим і відносно стійким почуттям однієї людини до іншої, пов'язане з фізіологічним потя­гом і глибокою духовною прихильністю до

Список літератури
1. Василюк Ф. Е. Психология переживания: Анализ преодоления кри- тических ситуаций. — М., Изд-во Моск. ун-та, 1984. — С. 33-42. 2. Вильяме К. Тренинг по управлению с

Вольова діяльність особистості
18.1. Діяльність як форма активності особистості: 18.1.1. Структура діяльності; 18.1.2. Засоби діяльності; 18.1.3. Провідні види діяльності.   18.2

Структура діяльності
Індивідуальна діяльність людини охоплює два виміри: внутрішній і зовнішній. Внутрішня організація діяльності— це її мотиваційна, цільова та інструментальна основа. Мотив

Емоційно-вольова сфера людини
 

Засоби діяльності
Засобами, за допомогою яких здійснюється діяльність людини, є знання, уміння та навички. Це є продуктивні елементи діяль­ності. Знання— це сукупність відомостей людини про щось, її

Емоційно-вольова сфера людини
  їхньої послідовності, або погіршенням ставлення самої людини до завдання. S Під час формування нав

Провідні види діяльності
Діяльність людини є дуже різноманітною. Провідними видами діяльності, тобто такими, у яких формуються якісні новоутворен­ня особистості у конкретний період життя, є спілкування, гра, учіння і праця

Емоційно-вольова сфера людини
  обхідні для засвоєння досвіду людства й успішного початку трудо­вої діяльності. Праця— ц

Емоційно-вольова сфера людини
  мує протилежну. Вирішальну роль при цьому відіграє інтелекту­альна сфера людини; S поява додатково

Емоційно-вольова сфера людини
  має бути доступним: не надто простим, а й не надто складн

Розділ III. ОСОБИСТІСТЬ
У СОЦІАЛЬНОМУ ОТОЧЕННІ........................ 127 8. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СПІЛКУВАННЯ................................................................... 127

Розділ V. ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА СФЕРА
ЛЮДИНИ........................................................... 313 17. ЕМОЦІЇ ТА ПОЧУТТЯ....................................................... 313 17.1. По

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги