Реферат Курсовая Конспект
Жиророзчинні вітаміни - раздел Химия, З історії розвитку біохімії Жиророзчинні Вітаміни Не Розчиняються У Воді, Але Розчиняються В Органічних Р...
|
Жиророзчинні вітаміни не розчиняються у воді, але розчиняються в органічних розчинниках, термостабільні, стійкі до зміни рН середовища, можуть частково депонуватися в тканинах людського і тваринного організмів. Найчастіше виконують пластичні функції – беруть участь у формуванні структури і функціях клітинних мембран, рості і розвитку ембріонів (вітамін E), утворенні і регенерації кісткової (вітамін D) і епітеліальної (вітамін А) тканин, у процесах зсідання крові (вітамін К). Жиророзчинні вітаміни зазвичай не синтезуються в організмах людини і тварини. До цієї групи вітамінів належать вітаміни А, D, E, К, F і УХ.
Вітамін А. Дія вітаміну була відома задовго до нашої ери. На способи запобігання авітамінозу вказував ще Гіппократ (460 – 377 до н.е.). Спочатку вітамін був відкритий у молоці і названий як активний початок вершкового масла і риб’ячого жиру „розчинний в жирах чинник А”. Тільки в 1916 р. він отримав назву вітамін А.
Гіпо- і авітамінози. При недостатній кількості вітаміну А в раціоні сповільнюється ріст і розвиток, порушується структура покривних тканин – ороговіває епітелій. У людини і тварин порушується діяльність слізних залоз, виникає сухість рогівки ока (ксерофталмія), розм’якшується і дегенерує рогівка (кератомаляція), слабшає, особливо в темноті, і зникає зір (гемералопія). Порушується регенерація і відбувається розпад епітелію шкіри (дерматити), харчового каналу (виникає коліт), дихальних шляхів (бронхіти), у самок ороговіває епітелій піхви (кератити) і запалюється слизова оболонка сечовивідних шляхів (пієліти, утворюється вторинне ниркове каміння).
До недостатньої кількості вітаміну в раціоні особливо чутливі молоді організми: діти, телята, поросята і курчата. При цьому у курчат різко збільшуються розміри залозистого шлунку, порушується його евакуаторна і секреторна діяльність, що призводить до зменшення продуктивності і летального результату.
Гіпервітаміноз. При надлишку в раціоні вітаміну А або каротиноїдів виникає інтоксикація організму, з’являються судоми, парези, паралічі, втрата шерсті у тварин (навкруги рота і на шиї). Стоншування і переломи довгих трубчастих кісток, різні крововиливи (геморагії), кон’юнктивіти, риніти, ентерити, набряк мозку, може бути летальний результат.
Хімічна будова і властивості. Група вітаміну А включає декілька вітамінів, головними з яких є вітамін A1 (ретинол) і вітамін А2 (дегідроретинол). Хімічна будова цих вітамерів (різні форми одного і того ж вітаміну) вельми схожа. Всі вони в основі молекули мають b-іононове кільце, сполучене бічним ланцюгом з двома залишками ізопрена із спиртовою групою:
Спиртові групи ретинолу і дегідроретинолу вступають в реакції окислення, етерифікації, відновлення, внаслідок чого в процесі метаболізму крім вітаміну А-спирту може утворюватись вітамін А-кислота (ретиноєва кислота), вітамін А-альдегід (ретиналь) і вітамін А-ефір (пальмітат вітаміну А, ацетат вітаміну А). Кожна з цих форм виконує певну, характерну для неї, роль у різноманітних метаболічних процесах. У крові циркулює переважно спиртова форма вітаміну А, сітківці ока – альдегідна. В печінці вітамін А депонується у формі складних ефірів з вищими жирними кислотами, переважно у вигляді пальмітату.
Вітаміни групи А – кристалічні речовини блідо-жовтого кольору, голчатої форми, нерозчинні у воді і розчинні в органічних розчинниках. Термостабільні навіть при нагріванні до 120 – 130°C. При дії сонячного світла молекули вітамерів швидко руйнуються.
Природні джерела і потреба. Чистий вітамін А міститься в печінці, особливо в печінці риб (наприклад, морського окуня – до 37%, палтуса – до 2,5 – 5% загальної маси), коров’ячому маслі і молоці. Травоїдні тварини одержують вітамін з кормами у вигляді рослинного пігменту, провітаміну каротину. Існують a-, b-, і g-каротини. Найбільшу цінність представляє b-каротин, при гідролізі молекули якого в харчовому каналі утворюється дві молекули вітаміну А:
Каротинами багатий стручковий перець (853 мг/кг), червона морква, пасовищна трава, зелена конюшина, кормова морква, люцерна.
Кількість вітаміну А визначається інтернаціональними одиницями, скорочено ІО. Кожна ІО містить в собі 0,68 мкг b-каротину або 0,38 мкг вітаміну А. Середня добова потреба людини тварин у вітаміні А, ІО в перерахунку на 100 кг живої маси така: людина – 2000 – 5000; корова (в період сухостою 15000 – 20000; під час лактації 10000 – 15000 + 5000 на 1 кг молока); коні 10000 – 15000; телята і лошата 10000 – 15 000; свиноматки 12000 – 15 000; поросята 12000 –15000. Потреба птахів у вітаміні А задовольняється раціонами, що містять 6000 – 10000 ІО/кг корму.
Обмін вітаміну А в організмі. Вітамін А і каротини з їжею та кормами поступають в харчовий канал. Ефіри вітаміну А гідролізуються до активної форми вітаміну А – ретинолу і вищих жирних кислот. Гідроліз каротинів здійснюється каротиназою ефірів – естеразою підшлункового і кишкового соків, емульгування – жовчю. Вітамін А і частина каротинів всмоктуються слизовою оболонкою тонкої кишки, потім – через кровоносну та лімфатичну системи поступають в печінку, з неї – до інших органів і тканин, де використовуються для структурних і метаболічних потреб.
У печінці нагромаджується до 90% загальної кількості вітаміну А. Невелика кількість вітаміну зосереджена також в мітохондріальній, мікросомальній і ядерній фракціях нирок, легенях, наднирниках, залозах внутрішньої секреції, молочних залозах, шкірі і, особливо, сітківці ока. Надлишок вітаміну А виділяється з калом, а в умовах патології – із сечею. В молоці різних тварин міститься 0,5 – 0,7 мг/кг вітаміну А, в коров’ячому – ще і каротинів 0,08 – 0,24 мг/кг.
Значення вітаміну А для обміну речовин. Вплив вітаміну А на обмін речовин багатогранний. Механізм окремих реакцій обміну поки що не вивчений. Вважають, що вітамін А – незамінний компонент плазматичної мембрани, де він виконує функції рецептора речовин – сигналів, які мають відношення до диференціювання і морфогенезу. Здатність вітаміну А запобігати виникненню інфекційних захворювань забезпечила йому назву – антиінфекційний. При А-вітамінній недостатності сповільнюється біосинтез глікогену і прискорюється гліколіз, порушується обмін різних груп мукополісахаридів, сповільнюється біосинтез білків, зменшується вміст ліпідів. Вітамін А впливає на тканинне дихання і енергетичний обмін, оскільки від забезпеченості організму вітаміном залежать швидкість окислення трикарбонових кислот і процеси окислювального фосфорилування. Недостатня кількість вітаміну А позначається на біосинтезі кортикостероїдів, оскільки гальмується утворення стероїдного скелета на стадії перетворення сквалену в холестерин. У всіх цих реакціях вітамін може брати участь у формі спирту, альдегіду, кислоти і ефіру.
Виключно важлива роль вітаміну А для зору. Фотони через зіницю поступають в заломлюючі середовища очей (рогівку, кришталик, склоподібне тіло) і на сітківку. В сітківці є два види фоторецепторів – палички і колби. Палички і колби містять зоровий пурпур, або білок родопсин. До складу родопсину входить альдегід вітаміну А 11-цис-ретиналь (хромофорна група) і білковий компонент опсин. Родопсин поглинає кванти світла. Під їх впливом 11-цис-ретиналь ізомеризується в транс-ретиналь. Відбувається фотоліз молекули родопсина. При цьому виникають електричні сигнали, які передаються по шарах нервових клітин сітківки через зоровий нерв у середній і проміжний мозок, зорові області кори великих півкуль. Під впливом ферменту алкогольдегідрогенази транс-ретиналь частково відновлюється в транс-ретинол, який разом з транс-ретинолом, що поступив з током крові, під впливом ретинолізомерази таутомеризується в цис-ретинол. Останній під впливом алкогольдегідрогенази і за наявності НАД окислюється до цис-ретиналя, який з’єднується з опсином (по типу шифових основ), утворюючи родопсин. Під час зорового акту частина ретиналя руйнується. Для відновлення рівноваги необхідно, щоб в сітківку з крові поступали нові порції вітаміну А. Без цього наступає „куряча сліпота”. Біохімічні процеси при зоровому акті відображає схема:
Антивітаміни. До антиметаболітів відноситься один з продуктів окислення вітаміну А оксидом ванадію – „сполука Z”. Надходження цієї речовини в організм викликає типовий авітаміноз А.
Застосування вітаміну А. Раціон багатий каротином, і препарати вітаміну А застосовуються при лікуванні гіпо- і авітамінозів, при захворюванні очей, травних органів, дихальних і сечостатевих органів, дерматитах, повільній епітелізації ран і язв, аліментарній дистрофії та ін.
Вітамін D. З групи вітамінів D найважливішими є два вітамери: D2 (ергокальциферол) і D3 (холекальциферол). Назва вітаміну D1 не вживається, оскільки він є неочищеним препаратом, що складається з суміші кальциферолу та інтактної речовини люмістерину. Вітамін D часто називають антирахітичним, оскільки він оберігає людину і тварин від рахіту.
Гіпо- і авітамінози. За відсутності або недостатньої кількості в раціоні вітаміну D у дітей і молодняка тварин, розвивається рахіт, у дорослих – остеомаляція, у старих – остеопороз. Іноді ці явища виникають при порушенні в раціонах співвідношення Ca : P (норма 2:1 або 1:1, патологія – 3:1 або 1:2), за відсутності інсоляції і моціону.
Рахіт спостерігається у дітей та молодняка тварин в період активного росту кісток, найчастіше – у поросят, лошат, телят і курчат. Найбільш чутливі до цього захворювання курчата. Ранні ознаки захворювання виявляються в міопатіях (втрата тонусу м’язів, ослаблення їх – гіпотонія). З’являється о- і х-подібна постановка кінцівок, спостерігається викривлення хребта, западає грудна клітка. Разом з тим спостерігається розростання кісткової тканини на реберних дугах – „рахітичні чотки”, з’являються „бугри” на черепі і „браслети” на епіфізах кінцівок. Внаслідок затримки процесів окостеніння кісток черепа значно збільшуються розміри голови, порушується розвиток зубів, запізнюється їх прорізування й утворення дентину. Хода стає скутою, суглоби опухають, можливе виникнення ознак тетанії. Кістки стають м’якими, легко ріжуться ножем, деформуються і не здатні протистояти механічному навантаженню. В крові різко зменшується вміст кальцію і фосфору, а в кістках – вміст фосфорнокислих солей кальцію. Спостерігаються втрата апетиту, апатія, диспепсичні явища (блювання, понос), анемія, нерідко спостерігається загибель тварин.
У хворих значно зменшується вміст гемоглобіну, порушується діяльність серцево-судинної системи, знижується артеріальний тиск, збільшується розміри серця. Спостерігається підвищена збудливість, пітливість, поганий сон.
Остеомаляція – захворювання організму, що характеризується розм’якшенням і деформацією кісток у результаті порушення мінерального обміну. У тварин знижується апетит (з’являється „лизуха” і поїдання неїстівних речовин), з’являється кульгавість, розхитуються зуби, викривляється або прогинається хребет, спостерігається швидка втомлюваність і залежування. Декальцинуються хвостові хребці і інші кістки скелета.
У старих людей і тварин при недостатній кількості або відсутності вітаміну D, порушеннях співвідношення в раціоні Ca:P, виникає остеопороз – розрідження губчастої і компактної речовини кісток у результаті розсмоктування кісткової тканини. Виникають спонтанні переломи.
Гіпервітаміноз. Виникає при надлишку в раціоні вітаміну D. З’являються гіперкальцинемія, явища диспепсії, порушуються травлення, серцева діяльність, різко знижується рівень продуктивності, кістки стають неміцними і можуть бути спонтанні переломи. За даних умов підвищується температура тіла і кров’яний тиск, значно збільшується концентрація кальцію в крові, спостерігається кальцифікація деяких тканин і органів – нирок, серця, легень, а також стінок кровоносних судин. Введення в організм додаткової кількості вітаміну А знімає токсичність надмірних доз вітаміну D.
Хімічна будова і властивості. Вітамін D є похідним вуглеводня циклопентанпергідрофенантрена. Вітамери D2 і D3 мають попередників (провітамінів): ергостерин, що міститься в рослинних кормах і дріжджах, і 7-дегідрохолестерин, що утворюється в тканинах тварин з холестерину. Обидва попередники перетворюються на вітаміни в підшкірній жировій клітковині під впливом ультрафіолетового проміння через ряд проміжних реакцій:
Вітамін D є безбарвною кристалічною речовиною з невисокою температурою плавлення, він не розчиняється у воді, але розчиняється в жирах і органічних розчинниках, при нагріванні до 125°C розкладається.
Природні джерела і потреба. Людина і тварини одержують як чистий вітамін D, так і у вигляді попередників. Найбільше ергостерину міститься в пекарних дріжджах (до 2% сухої маси), дещо менше в кормових. 7-Дегідрохолестерин утворюється з холестерину в шкірі при ультрафіолетовому опромінюванні. Обидва попередники складають 34 – 56% активності відповідних вітамерів. Активність вітаміну D визначається в інтернаціональних одиницях (ІО): 1 ІО = 0,025 мкг вітаміну D2. В їжі та кормах натуральної вогкості міститься така кількість вітаміну D в мг, ІО: пивні дріжджі – 2,5 – 12,5 мг на 100 г; жовток яйця – 0, 0125 мг на 100 г; молоко – 0,00025 мг на 100 г; печінковий жир (тунець – 100 – 150 мг на 100 г; тріска – 0,125 – 0,750 мг на 100 г); сіно лугове, висушене на сонце 620 ІО на 1 кг; сіно лугове, висушене під навісом 210 ІО на 1 кг; сіно люцерни 570 – 300 ІО на 1 кг; кукурудзяний силос 150 ІО на 1 кг; зелені частини рослин, капуста, картопля – 0.
Людина і тварини потребують вітаміну D. Так, середня добова потреба у вітаміні для людини складає – 500 – 1000 ІО, корови – 5000 – 8000 ІО на 100 кг живої маси, вівцематок – 500 – 1000, свиноматок і кабанів – 1000 – 2000, поросят (на голову) – 250, курчат – 450 ІО.
Обмін вітаміну D в організмі. Вітамін D всмоктується в тонкій кишці. Процес всмоктування стимулюється наявністю в раціоні жирів і присутністю в химусі жовчі. У людини і щурів всмоктується близько 80% вітаміну D, що знаходиться в їжі, у інших хребетних, особливо у жуйних, менше. Через лімфатичну систему у вигляді хіломікронів і біокомплексів вітамін D потрапляє в загальне кровоносне русло, потім у печінку. Частина вітаміну зв’язується з a2-глобулінами і переноситься в тканини. В організмі переважає вітамін D3 (85% всіх вітамерів).
Основним депо вітаміну D є шкіра, де його міститься в 2 – 3 рази більше, ніж у печінці і крові. Надлишок вітаміну D і продукти його розкладання (хопростерин та ін.) виділяються з калом.
Значення вітаміну D в обміні речовин. Роль вітаміну в обміні речовин багатогранна. Перш за все, вітамін бере участь в регуляції співвідношення Ca : P у крові, стимулює їх всмоктування в кишках (підвищується проникність слизової оболонки), сприяє перенесенню іонів Ca2+ від стінки кишок в плазму крові і від плазми крові в кісткову тканину, активує діяльність лужної фосфатази в зонах окостеніння і підтримує в плазмі крові на певному рівні добуток концентрації [Ca2+]×[HPO42-]. Існує зв'язок між регулюючою функцією вітаміну D і гормонами мінерального обміну – тиреокальцитоніном і паратгормоном. Вітамін D збільшує затримання іонів Ca2+ кістковою тканиною, засвоєння сірки хондроіцитами при утворенні хрящової тканини і остеоцитами – при синтезі оссеомукоїдів та оссеїна. При зменшенні концентрації іонів Ca2+ в крові вітамін D прискорює його перехід з кісток в кров.
Вітамін D є індуктором синтезу кальційзв’язуючого білка. Він посилює ДНК-залежний синтез РНК, що позитивно відображається на біосинтезі білків-переносників, відповідальних за всмоктування іонів Ca2+. Вітамін D посилює реакції окислювального фосфорилування і утворення фосфорних ефірів тіаміну. Він сприяє реабсорбції фосфатів, амінокислот і іонів Ca2+ з первинної сечі в плазму крові.
Антивітаміни. З деяких рослин і капусти була виділена речовина, яка володіє властивостями антивітаміна. Хімічна будова її не вивчена. Відомо, що в дозі 0,2 мкг/добу вона інактивує дію вітаміну D.
Застосування вітаміну D. Препарати вітаміну D використовують з профілактичною і лікувальною метою. Пологовому парезу корів можна запобігти, вводячи їм за декілька діб до пологів вітамін D. Вітамін D рекомендується вживати людині і тваринам при рахіті, остеопорозі, остеомаляції, тетанії поросят, переломах кісток, дерматитах в поєднанні з ультрафіолетовим опромінюванням.
Вітамін E.Вітамін E об’єднує групу природних і синтетичних речовин, які мають різний ступінь Е-вітамінной активності, названу токоферолами. Відкритий в 1922 р. як біологічний чинник, що оберігає людину і тварин від безплідності і порушення функцій розмноження. Тому його називають ще вітаміном розмноження (антистерильний).
Гіпо- і авітамінози. При недостатній кількості або відсутності вітаміну E в раціоні перш за все порушуються функції розмноження. У самців дегенерує епітелій насінних канальців, гальмується сперматогенез і згасають статеві рефлекси. У самок яєчник зберігає нормальну будову, але порушується розвиток плоду, що завершується абортом і безплідністю. Безплідність самок, на відміну від самців, в більшості випадків виліковна, якщо в раціон ввести потрібну кількість вітаміну E. Крім цього відсутність вітаміну Е негативно впливає на цілий ряд метаболічних процесів, а також структуру і функцію різних органів і тканин, насамперед на посмуговану м’язову тканину і м’язи серця. Це виявляється в міопатіях, м’язовій дистрофії яка у важких випадках закінчується паралічами мускулатури різних частин тіла. При гіповітамінозі порушується порозність клітинних мембран, зростає їх проникність, наступає розпад, особливо лізосом і мітохондрій. Відбувається гемоліз еритроцитів. Порушується фосфорний обмін, окислювальне фосфорилування, утворення АТФ у всіх тканинах і фосфагена в м’язах.
Авітаміноз, найчастіше спостерігається у свиней і, особливо, у курей, качок, індичок. Авітаміноз ембріонів птахів на 5 – 7-му добу розвитку завершується їх загибеллю.
Гіпервітаміноз.Вітамін Е не токсичний. При застосуванні його в лікувальній дозі ознак гіпервітамінозу не спостерігається.
Хімічна будова і властивості. Р. Еванс, О. Емерсон і Г. Емерсон у 1936 р. з масла зародків пшениці виділили дві речовини, які володіли Е-вітамінною активністю: a- і b-токофероли. Е-вітамінною активністю володіє також g-токоферол. Однак найбільшою біологічною активністю володіє a-токоферол. Якщо прийняти біологічну активність його за 100%, то активність b-токоферола складатиме – 40%, g-токоферола – 4 – 8%. Всі вони є похідними триметилгідрохінона і спирту фітола. Молекула токоферолів складається з хроманового ядра і залишку фітола:
b-Токоферол позбавлений метильної групи в положенні 7, g-токоферол – в положенні 5. Всі токофероли – жовті маслянисті рідини, добре розчиняються в жирах і органічних розчинниках, стійкі до нагрівання (навіть при 150 – 170°C зберігають активність), оптично активні, руйнуються під впливом ультрафіолетового опромінювання.
Природні джерела і потреба. Вітамін E синтезується в рослинах, дріжджах, водоростях. Деяка кількість токоферолів нагромаджується в м’ясі, салі, молоці, яєчному жовтку. Активність вітаміну вимірюється ІО: 1 ІО = 1 мг a-токоферол ацетату.
1 кг їжі та кормів натуральної вогкості містить такі концентрації вітаміну E, ІО: рослинні олії: (соняшникове – 35; соєве – 104; кукурудзяне – 100; облепіхове – 1680; бавовни – 70 – 100); зелені корми і силос – 20 – 50; сінна мука – 200; зерно 15 – 50; зародки зерна (пшениці – 150 – 300; кукурудзи – 150).
Добова потреба для людини у вітаміні Е точно не встановлена. Вважають, що орієнтовно в середньому вона становить 20 – 30 ІО, половина з яких припадає на a-токоферол. Для молочних корів і биків-виробників на добу потрібно 300 – 500 вітаміну E на 100 кг живої маси, телят – 20 –40, вівцематок – 30 – 50, свиноматок і кабанів – 60 – 100 ІО.
Обмін вітаміну E в організмі. До 80% прийнятого з харчами вітаміну E всмоктується в тонкій кишці. Депонується в печінці, жировій тканині, менше – в м’язовій, міокарді, наднирниках, селезінці, плаценті. В гепатоцитах і клітинах слизової оболонки кишечника щурів, наприклад, 50 – 60% a-токоферола сконцентровано в мітохондріях, 15 – 20% – в мікросомах і гіалоплазмі. Надлишок токоферолів і продукти їх розпаду виділяються в основному з калом, причому, токофероли не зазнають ніяких перетворень. У сечі виявляються продукти розпаду вітаміну E у вигляді хіноїдних сполук.
Значення вітаміну E в обміні речовин. Вітамін E сприяє біосинтезу білків, впливаючи на синтез молекул іРНК. З наявністю в клітинах вітаміну E пов’язана активність ферментів, що містять сульфгідрильні групи. Він бере участь у клітинному диханні як переносник електронів. З наявністю в тканинах достатньої кількості токоферолів пов’язані процеси синтезу убіхінона. Вітамін необхідний для утворення креатину і фосфагена, біосинтезу фосфатидів, ацетилхоліну, зв’язування протромбіна і перетворення каротинів у вітамін А. Токофероли, являючись природними антиоксидантами, оберігають тканини від накопичення перекисних сполук. З наявністю токоферолів пов’язана міцність мембран.
Антивітаміни. Антагоністами вітаміну E є альдегіди і кетон, які утворюються при гіркненні ліпідів і, особливо, жирів.
Застосування вітаміну E. Раціон, багатий вітаміном E, і препарати вітаміну E застосовують при лікуванні м’язової дистрофії, порушенні функцій статевого апарату, білом’язової хвороби. Вітамін застосовується з профілактичною метою. Його додавання до раціону оберігає від епідемічних абортів, усуває парези і паралічі. Невеликі добавки вітаміну E стабілізують масляні розчини вітамінів А і D і оберігають масла від гіркнення.
Вітамін К. Вітамін К складається з чотирьох природних форм – вітаміну K1 (філохінона) і вітаміну К2 (фарнохінона), К3 і К4. У 1942 р. О.В. Палладіним і M.M. Шемякіним був отриманий їх синтетичний аналог – вікасол. Біологічна активність філохінонів неоднакова. Вітамін К1 у 1,5 рази активніший за вітамін К2, а активність вітаміну К3 у 3 – 4 рази більша за активність вітаміну К1. Серед синтетичних аналогів найбільшу активність проявляє метинон, однак він відзначається поганою розчинністю і подразнюючим впливом на слизові оболонки, що значно обмежує його використання. Вітамін К називають антигеморагічним вітаміном.
Гіпо- і авітамінози. При недостатній кількості або відсутності в раціоні вітаміну К у людини і тварин виникає геморагічний діатез, крововиливи (підшкірні, носові, внутрішньом’язові, порожнинні), знижується здатність крові зсідатися і знижується в ній рівень протромбіна. Виникають явища анемії.
Найбільш чутливі до недостатньої кількості вітаміну: людина, птахи, менше – велика рогата худоба. Курчата гинуть через 2 – 3 тижні після початку авітамінозу.
Гіпервітаміноз. Надлишок вітаміну не викликає гіпервітамінозу.
Хімічна будова і властивості. Вітамери К – похідні нафтохінона з ізопреновими бічними ланцюгами різної довжини. Вітамін K1 включає ядро нафтохінона і залишок фітола:
Вітамін К2 відрізняється від попереднього будовою бічного ланцюга. До його складу входить від 30 до 45 атомів вуглецю і від 6 до 9 подвійних зв’язків. Формула вітаміну К2 має такий вигляд (n -число мономерів від 5 до 8):
У клінічній практиці застосовується натрієва сіль дисульфітного похідного 2-метил-1,4-нафтохінона – вікасол:
Вітамін К1 – є жовтою маслянистою рідиною, нерозчинною у воді, нестійкою при нагріванні в лужному середовищі і при ультрафіолетовому опромінюванні. Вітамін К2 – жовті кристали, з температурою плавлення 54°C, не розчиняються у воді, але розчиняються в органічних розчинниках.
Вікасол – це безбарвні кристали, які добре розчиняються у воді, мають температуру плавлення 105 – 106°C, при дії сонячного світла перетворюються в димер.
Природні джерела і потреба. Джерелами вітаміну К є зелені частини рослин, в мг на 100 г сухої маси: люцерна – 1,7 – 3,4; лугова трава – 1,7; капуста – 0,6 – 3,4; шпинат – 4,0 – 6,0; гарбуз – 4,0; горох – 0,7; морква та ягоди шипшини – по 0,08.
З продуктів тваринного походження: печінка – 0,4 – 0,8; яйця – 0,08; м’ясо великої рогатої худоби – 0,8 і рибна мука.
У людини, дорослих жуйних і свиней потреба у вітаміні може частково задовольнятися за рахунок бактерійного синтезу в харчовому каналі.
Добова потреба людського організму за О.В. Палладіним складає 15 мг (в перерахунку на вікасол). Телятам і поросятам при ранньому відбиранні слід додавати в корми вітамін К з розрахунку 1 – 5 мг/кг корму. Особливо чутливі до недостатньої кількості вітаміну птахи. Курчатам, бройлерам в корм додається вітамін К в дозі 1 – 2 мг/кг корму або 2% сіно люцерни.
Обмін вітаміну К в організмі. Вітамін К всмоктується разом з ліпідами в краніальних ділянках тонкої кишки. Ці процеси активуються жовчю. 25 – 51% введеного в організм вітаміну депонується в мікросомах печінки. Частина вітаміну депонується в тканинах міокарду, селезінки, в ретикулоендотеліальній системі.
Метаболіти вітаміну К виділяються в основному з сечею, у вигляді кон’югатів з глюкуроновою кислотою, частково – з калом.
Значення вітаміну К для обміну речовин. Вітамін К бере участь в біосинтезі компонентів, необхідних для зсідання крові.
За його участю в гепатоцитах утворюється протромбін, який при необхідності переходить в тромбін (без нього неможливе перетворення фібриногена у фібрин).
Крім антигеморагічної дії вітамін К виявляє також позитивний вплив на окисно-відновні процеси в організмі. Вітамін К є простетичною групою ферменту менадіонредуктази. Він бере участь у перенесенні електронів від відновленого НАДФ∙Н2 на молекулярний кисень через систему цитохромів, а також є стимулятором процесів окислювального фосфорилування, в результаті яких здійснюється синтез макроергічних сполук, зокрема, АТФ, КФ та ін. З присутністю вітаміну К в тканинах пов’язана активність креатинкінази, гексокінази і міозинової АТФ-ази. Вітамін К стимулює біосинтез білків крові – альбумінів і глобулінів, ферментів амілази, пепсину, трипсину, ліпази і ентерокінази. Існує синергізм і взаємозамінність вітамінів К і E в реакціях енергетичного обміну. Вітамін К запобігає токсичній дії вітаміну А при гіпервітамінозі.
Антивітаміни. Для вітаміну К існує декілька антивітамінів: дикумарол – міститься в тухлому конюшиновому сіні, саліцилова кислота, дифтіокол, тримексан (в 50 разів активніше дикумарола) та ін.:
Застосування вітаміну К. Вітамін К та його препарати (метинон, вікасол та ін.) використовують для лікування геморагій, кровотеч після хірургічного втручання, гепатитах, хронічних виразках, К-авітамінозах, отруєннях дикумарином.
Вітамін F. Вітамін F є комплексом ненасичених жирних кислот, які не можуть синтезуватися в організмі людини і тварини. Це лінолева, ліноленова і арахідонова кислоти.
Гіпо- і авітамінози. Причиною гіпо- і авітамінозів є недостатня кількість або повна відсутність у раціоні ненасичених вищих жирних кислот. Ознаки F-авітамінозу у людини не відомі. У тварин виникає сухість і лущення шкіри, випадає шерсть і спостерігається кільчасте відкладення лупи на лапах, вухах і хвості, відмирає кінчик хвоста, затримується ріст, порушується лактація і репродукція. Ряд ділянок шкіри уражаються дерматитами, в стінках кровоносних судин відкладається надлишок холестерину, порушується їх еластичність, утворюються атероматозні бляшки у коронарних судинах, що призводить до розвитку атеросклерозу, наступають розриви судин і крововиливи.
Гіпервітамінози не спостерігаються.
Хімічна будова і властивості. Для ненасичених жирних кислот, які складають вітамін F, характерні подвійні зв’язки:
Найбільшою біологічною активністю володіє арахідонова кислота, однак у харчових продуктах її міститься незначна кількість. Ліноленова кислота малоактивна й основна її роль заключається в активації лінолевої кислоти, яка міститься у продуктах у значній кількості. При наявності піридоксину лінолева кислота перетворюється на ліноленову та арахідонову:
Лінолева кислота g-Ліноленова кислота Арахідонова кислота
Останнім часом до речовин, які володіють F-вітамінною активністю також відносять нонадекадеїнову, ейкозадеїнову і октадекатрієнову кислоти. Ненасичені жирні кислоти, що складають вітамін F, – це безбарвні олієподібної консистенції рідини, які не розчиняються у воді і розчиняються в органічних розчинниках, киплять при високих температурах (лінолева – 182°C, ліноленова – 184°C).
Природні джерела і потреба. Ненасичені жирні кислоти містяться переважно у рослинних оліях: горіховій (63 – 76%), маковій (63 – 74%), соняшниковій (52 – 64%). Лінолева кислота входить до складу тригліцеридів рослинних олій і тваринних жирів (китового). До 30% залишків ліноленової кислоти міститься в тригліцеридах льняної олії, до 55% – перилевої олії. Арахідонова кислота – складова частина жирів рослин бобів. Добрим джерелом арахідонової кислоти є олія земляного горіха – арахісу.
Потреба людини і тварин у вітаміні F вивчена недостатньо. Добова потреба в поліненасичених жирних кислотах за даними деяких дослідників складає 2 – 10 г.
Обмін вітаміну F в організмі. Вітамін F поступає в організм у складі жирів. Перетравлювання і всмоктування їх аналогічно перетравлюванню і всмоктуванню жирів. Відкладається в печінці, потім з током крові поступає в різні тканини і клітини. Служить сировиною для біосинтезу більшості ліпідів. Ліпіди наднирників містять близько 20% залишків арахідонової кислоти. Обмін ненасичених жирних кислот протікає звичайним шляхом.
Значення вітаміну F для обміну речовин. Біологічна активність вітаміну пов’язана з наявністю в його молекулі подвійних зв’язків. Бере участь у обміні ліпідів, у посиленні ліпотропного впливу холіна, сприяє виділенню надлишку холестерину з організму, утворюючи з ним розчинні стериди. Стінки кровоносних і лімфатичних судин після видалення нерозчинних ефірів холестерину набувають еластичності і стійкості. Впливає на стан шкірного і шерстного покриву, репродукцію і молочну продуктивність.
Вітамін F стимулює дію деяких вітамінів (С, В1, В6). Вітамін B6 сприяє біосинтезу тканинами деяких жирних кислот, що входять до складу вітаміну F.
Є дані відносно позитивного впливу вітаміну F при захворюваннях ендокринних залоз (гіпотиреозі), а також при різних дерматитах та екземах.
Антивітаміни не встановлені.
Застосування вітаміну F. У клінічній практиці застосовують лінетол – суміш тригліцеридів трьох жирних кислот, що складають вітамін F. Його одержують з льняної і соняшникової олій. Використовується при лікуванні опіків. При вживанні всередину оберігає організм від атеросклерозу.
УбіхІнон. Убіхінон був відкритий у 1955 р. у складі жирів. Назва вітаміну дана у зв’язку з повсюдним розповсюдженням його в клітинах.
Гіпо- і авітамінози вивчені недостатньо.
Гіпервітамінози не відомі.
Хімічна будова і властивості. Вітамін є похідним хінона, який містить метильну, дві метоксильних групи в ядрі і угрупування ізопрена, що складається з 6 – 10 мономерів – в бічному ланцюзі:
Якщо бічний ланцюг містить шість мономерів (n=6), то убіхінон позначають УХ6. У ссавців переважає УХ10 (n=10), у комах – УX9 (n=9) або УХ10, у рослин – УХ8-10 і т.д. Убіхінон – безбарвна кристалічна речовина, нерозчинна у воді і розчинна в органічних розчинниках.
Природні джерела і потреба. Убіхінон присутній у всіх живих організмах. Сам вітамін може синтезуватися в організмі тварини з бензохінона і поліізопренового ланцюга. Вітамін знайдений в мітохондріях, мікросомах і розчинній фракції клітин. Багато його міститься в тканинах міокарду. Потреба в цьому вітаміні не вивчена.
Обмін вітаміну в організмі. Організми одержують убіхінон з їжею та кормами і частково в результаті синтезу власними тканинами. Обмін вітаміну в організмі вивчений недостатньо.
Значення вітаміну для обміну речовин. Убіхінон – обов’язковий компонент дихального ланцюга при біологічному окисленні. Локалізується на внутрішніх мембранах мітохондрій, бере участь у перенесенні електронів і протонів у дихальному ланцюзі на ділянці між флавопротеїдом і цитохромом b. Біологічна дія вітаміну як кофермента основана на його здатності до оборотних окисно-відновних перетворень. Він акцептує протони і електрони, що поставляються різними дегідрогеназами (СДГ, ЛДГ, МДГ, АДГ), і передає їх у цитохромний ланцюг.
Антивітамінине встановлені.
Застосування вітаміну. Убіхінон застосовується в клініці. Були отримані позитивні результати при лікуванні деяких серцево-судинних захворювань, зокрема, інфаркту міокарду.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Лекція Методи дослідження в біохімії Живі системи та їх організація НАПРЯМИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В... Лекція Біогенні вуглеводи Загальна... Лекція Біогенні ліпіди Загальна характеристика будова та функції...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Жиророзчинні вітаміни
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов