Міграційні процеси в Україні. - раздел Демография, Демографія Внутрішні Переміщення Полягали У Відпливі Населення З Сі...
Внутрішні переміщення полягали у відпливі населення з сіл до міст і значно більше у переселенні селян з перенаселеної північної України і Лісостепу до Степу і на Кубань.
У 1915-1922 рр. внаслідок війни й голоду 1921-1922 рр. зростання населення України було загальмоване, навіть його число зменшилося в УРСР з 27,2 млн. на 01.01.1914р. до 27,5 у 1918 р. і 26,3 у 1923 р.
1924-30 pp. становили для УРСР демографічний оптимум, завдяки найвищому в історії України природному приростові (річно за 1924-1929 рр. – 22,4 на 1 000 осіб) та зменшенню еміграції й імміґрації. Тому людність УРСР зросла на 01.01.1927 р. до 29,0, на 01.01.1931 р. – до 31,4 млн.
У 1931-1935 рр. (зокрема 1932-1934 рр.) приріст населення УРСР зазнав сильного занепаду: в результаті репресій згинуло 1 млн. населення, з голоду – 3 млн., внаслідок примусової, а то й добровільної еміграції вибуло з УРСР 2-3 млн., при одночасній імміґрації росіян (1 млн.). Тому населення УРСР зменшилося за ці pоки на 4 – 6 млн., українців на 5 – 7 млн. (бл. 1/5 загальної частини); натомість кількість росіян зросла. З 1935 населення УРСР завдяки природному (тоді вже значно меншому) приростові (1940 – 13,1 %) знову зросло.
Людність УРСР зазнала нових пертурбацій унаслідок Другої світової війни і повоєнних переміщень населення: воно зменшилося вже в нових кордонах з 41 млн. у 1940 р. до 36 млн. на початку 1947 р. На це зменшення склалися абсолютні втрати на фронтах і репресії (головним чином євреїв – близько 2 млн.), зменшення народжень і збільшення смертності, виїзд всіх німців і поляків з Західної України, вивіз татар, факт, що лише частина полонених, евакуйованих і вивезених у глибину СРСР, повернулася на Україну, арешти і заслання. Натомість, тоді на територію УРСР наплинули українці із західних земель, приєднаних до Польщі, і чимале число росіян та інших національностей з решти радянських республік.
Внутрішні міграції полягали у припливі населення до міст (міське населення 1926 становило 19,8 % всього населення, 1940 — 33,6 %) і Донецького басейну.
З кінця 1940-их pp. виявляється тенденція зниження природного приросту населення УРСР (на 1 000 осіб): 1950 – 14,3, 1955 – 12,6, 1960 – 13,6, 1965 – 7,7, 1970 – 6,3, 1971 – 6,5, 1972 – 6,3, 1973 – 5,5.
На національний склад населення УРСР мають ще більший, ніж досі, вплив міграційні процеси. За офіційними даними на дійсний приріст населення УРСР за час між двома переписами 1959 р. і 1970 р. вплинув головно природний приріст – 4,8 млн., далі позитивний баланс міграцій між УРСР й іншими республіками – 0,4 млн. За півофіційними даними за 1959 –1965 рр. з УРСР еміґрувало до інших радянських республік 2,5 млн. осіб, емігрувало з них на Україну – 3,0 млн.
Докладну картину міграційних процесів в УРСР (і в усьому СРСР) дає вперше перепис 1970 р. (лише за 1968 – 1969 рр.). Як і раніше, баланс переміщень був для УРСР позитивний: з інших. республік СРСР прибуло 589 тис. осіб, вибуло — 553 тис. осіб. Натомість змінився їхній напрям. З західного Сибіру, середньоазійських республік і Уралу, до яких з кінця ХІХ ст. відпливали надвишки населення з України, тепер більше осіб припливає до УРСР, ніж відпливає на ті терени (повертаються, мабуть, переважно українці, яких сюди переселено у 1930-50-их pp., зокрема і на цілинні землі). Українці тепер емігрують головно до центральної (зокрема до Москви) і до північно-західної частини РРФСР (за 1968-1969 рр. – 165 тис. осіб.) і до полярних та субполярних районів Східного Сибіру і Далекого Сходу. Імміґранти на Україну походять з усіх районів європейської частини РРФСР.
Внаслідок цих процесів в УРСР постійно зростає число росіян (1925 р. – 3,1 млн., 1959 р. – 7,1млн., 1970 р. – 9,1млн.).
Якщо йдеться про внутрішні переміщення в УРСР, то населення далі пересувається з сіл до міст (за 1959 – 1969 рр. населення сіл зменшилося на 5,9 %, міст – зросло на 34,1 %, так що відсоток міського населення збільшився з 45,6 % до 54,5 % у 1970 р. і до 59 % у 1974 р.) та з перенаселених і слабо індустріалізованих областей на півночі і заході Україні і з Лісостепу (за винятком Київщини і Харківщини) на південь, головно в Крим (дійсний приріст становив 316 % природного) і Дніпропетровський промисловий район (дійсний приріст становив 199% природного), менше в західний Степ (дійсний приріст становив 145% природного) і Донецький басейн (дійсний приріст становив 111% природного), який тепер не притягає населення через застій у вугільній промисловості.
Населення різних регіонів України неоднаковою мірою залучено в міграційні процеси. Питома вага мігрантів в загальній чисельності населення регіонів на момент перепису коливається від 13,5% (Закарпаття) до 60,6% (АР Крим), зростаючи з заходу на схід та з півночі на південь. Частка народжених за межами регіону також вища в найбільш промислово розвинених областях Сходу та в південних регіонах і особливо висока (понад 50%) – в Криму та Києві. Причому, якщо більшість некорінних жителів столиці народилися на території України, то 32,0% кримчан та 33,1% мешканців Севастополя походять з-за меж нашої держави.
В Україні показник урбанізації становить 68%. Найвищий відсоток міського населення в Україні — у Донецькій (90%), Дніпропетровській (84%), Луганській (87%) та Харківській (79%) областях. Найнижчий — у Чернівецькій, Тернопільській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (41—43%). Міське населення більш зосереджене у промислових районах Донбасу й Придніпров'я. Західні регіони України недостатньо урбанізовані.
Загалом Київ акумулює 15,9% від кількості мешканців України, які проживають поза межами регіону народження (це утричі більше від частки Києва в загальній чисельності населення країни). До цього контингенту входять також особи, які народилися в населених пунктах Київської області, що ввійшли до складу міста Києва (за даними перепису 1,1% киян народилися за межами Києва, але жодного разу не змінювали місце проживання). Серед киян, народжених за межами Києва, 24,0% становлять уродженці Київської області і ще 28,0% – уродженці областей, які межують з Київською. В той же час уродженці столиці становлять 2,5% населення Київщини. Результати перепису підтверджують той факт, що найбільш інтенсивні міграційні зв’язки існують між сусідніми регіонами: в кожному регіоні серед контингентів осіб, народжених в інших регіонах країни, найчисельнішими є групи уродженців прилеглих регіонів. Зокрема, 3,1% населення Київщини – вихідці з Житомирської, а 2,3% – з Чернігівської області, в Запорізькій області 2,4% населення походить з Дніпропетровщини, 1,8% – з Донеччини і 1,6% – з Херсонщини.
Питома вага осіб, які проживають у даному місці менше 1 року (%)
від 0.5 до 1.25
від 1.25 до 1.5
від 1.5 до 1.75
від 1.75 до 2.00
більше 2.00
Питома вага осіб, які хоча б один раз за життя змінили місце проживання (%)
питома вага осіб, які хоча б один раз за життя змінили місце проживання
питома вага осіб, народжених за межами регіону
Рис. 16. Характер мобільності населення України
За даними Першого Всеукраїнського перепису майже 200 тис. зайнятих працює за межами регіону постійного проживання, при цьому 62,7% від загалу становлять мешканці Київської, Чернігівської та Житомирської областей, які працюють у Києві. На Київщині особи, чиє місце роботи знаходиться у столиці, становлять 16,6% усього зайнятого населення, на Чернігівщині – 2,0%, на Житомирщині – 0,8%. Рівень участі у маятникових поїздках до столиці помітно зменшується із збільшенням віддалі: сумарний показник для 10 районів та 6 міськрад приміської зони м. Києва становить 26,3%, тоді як показник для решти адміністративних одиниць Київської області – 2,2%.
Підвищена інтенсивність поїздок на роботу до Києва зафіксована в тих районах, через які проходять магістральні залізниці. Такі особливості територіальної диференціації інтенсивності маятникової мобільності в першу чергу пояснюються меншою вартістю проїзду електричками порівняно з проїздом автобусами. Відповідно для мешканців населених пунктів, прилеглих до залізниць, мінімально економічно вигідною буде менша заробітна плата в Києві, ніж для мешканців тих поселень, де залізничного сполучення немає.
В містах обласного підпорядкування, які належать до приміської зони Києва, частка працюючих у столиці серед зайнятого населення в 1,3-1,8 рази менша порівняно з районами, на території яких ці міста знаходяться. Це пояснюється більшими можливостями зайнятості за наймом у містах порівняно із селами, а також тим, що для сільських мешканців наявність такого надійного джерела прибутків, як особисте підсобне господарство, дозволяє погоджуватися на менш оплачувану роботу в столиці.
У маятникових поїздках до Києва переважно беруть участь молоді люди: частка молоді серед працюючих в столиці мешканців трьох областей майже в 1,5 рази вища, ніж серед усіх зайнятих. Особливо висока інтенсивність маятникових поїздок до столиці спостерігається у віковому діапазоні 18-28 років. Причому перевага молоді серед мігруючих до Києва стає більш суттєвою із збільшенням віддалі. Так, у Київській області маятникові мігранти в середньому на 1,7 року молодші від загального контингенту зайнятих, в Чернігівській – на 3,9 року, в Житомирській – на 5,7 року.
Учасникам маятникових поїздок притаманний підвищений рівень освіти, хоча відмінності від інших контингентів зайнятих не є разючими: показник середньої кількості років навчання становить для усього зайнятого населення трьох областей 12,2 року, тоді як для маятникових мігрантів – 12,5 року. Зокрема, серед останніх частка осіб з вищою освітою становить 23,6% проти 17,3% для усіх зайнятих. Очевидно частина маятникових мігрантів з вищою освітою – це особи, які раніше навчалися у Києві.
Питома вага осіб, які від'їжджають на роботу до Києва в загальній чисельності зайнятого населення (%)
до 0.5
від 0.5 до 1
від 1 до 3
від 3 до 10
від 10 до 30
більше 30
Рис. 17. Питома вага осіб, які від’їжджають на роботу до Києва в загальній чисельності зайнятого населення
До видів економічної діяльності, де найчастіше в економіці Києва використовується праця маятникових мігрантів, належать транспорт (особливо наземний), будівництво та охорона здоров’я. Маятникові мігранти займаються у Києві переважно менш кваліфікованими роботами, ніж кияни. Серед тих, хто приїздить до Києва на роботу з прилеглих областей, порівняно із зайнятими – постійними мешканцями столиці в 1,6 рази менше законодавців, вищих державних службовців та керівників (при тому, що частка зайнятих у державному управлінні серед двох контингентів майже однакова), в 1,8 рази – професіоналів (в т.ч. в 2,4 рази менше викладачів), натомість в 1,6 рази більше працівників сфери обслуговування (особливо це стосується працівників служб, що виконують захисні функції, та працівників, що надають послуги в дорозі з придбання проїзних квитків та інші, що пов’язані з переміщенням), в 1,4 рази більше кваліфікованих працівників з інструментом, а також операторів та складальників устаткування та машин, в 1,2 рази – представників найпростіших професій.
Протягом періоду переходу до ринкових відносин в Україні міграційні процеси зазнали суттєвих трансформацій. Значно зменшився міграційний оборот, додатне сальдо міграцій у 1991-1992 рр. різко зросло, однак вже наступного року відбувся надзвичайно різкий спад і з 1994 року кількість вибулих з України почала перевищувати кількість прибулих. Загалом прямі міграційні втрати України за період з початку 1994 р. по кінець 2001 р. помітно перевищили 1 млн. осіб. В цей період різко знизилася інтенсивність стаціонарних міграцій (які пов’язані із зміною місця проживання і фіксуються державною статистикою), в той же час набули широкого поширення нові для пострадянського простору форми міграційних переміщень – зовнішня трудова міграція, рух біженців, транзит нелегальних мігрантів.
До України з проголошенням незалежності повернулося чимало етнічних українців та представників депортованих народів, натомість відбулося повернення до країн походження численних груп росіян та представників ряду інших етносів колишнього СРСР. Як наслідок, перепис 2001 р. зафіксував зростання порівняно з 1989 р. питомої ваги осіб, що народилися в Україні при помітному зниженні частки народжених в більшості держав СНД і Балтії. Деяке підвищення питомої ваги народжених в Узбекистані відбулося внаслідок повернення кримських татар, частина з яких народилася вже після депортації.
Дніпропетровська державна фінансова академія... Демографія...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Міграційні процеси в Україні.
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
К 96 Кушнір І.О.
Демографія: Опорний конспект лекцій для студентів денної форми навчання, у галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво», напрямів підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030505 «Управління пер
Передмова
На сьогоднішній день демографічна наука, яка вивчає структуру, чисельність, природне відтворення населення, а також причини і наслідки змін у населенні, займає важливе місце в систе
Передмова
На сьогоднішній день демографічна наука, яка вивчає структуру, чисельність, природне відтворення населення, а також причини і наслідки змін у населенні, займає важливе місце в систе
Предмет та задачі демографії.
Демографія (др.грец. δήμος — народ та лат. graphe – письмо, описання) – наука, що вивчає склад і рух людності (населення) та закономірності його роз
Демографія як система демографічних наук.
Життя постійно вимагає поглиблення знань про процеси відтворення населення. Це, у свою чергу, викликає необхідність спеціалізації демографів: одні демографи займаються загальнотеоретичними питанням
Методи демографії.
Методи демографії поділяються на загальнонаукові і демографічні, що відображають специфіку відтворення населення як самооновлюваної сукупності людей, що визначається особливими якісно-кількі
Історія переписів населення у світі.
Потреба в обліку населення виникла у далекій давнині. Вона була пов’язана з політичними, господарськими і воєнними потребами стародавніх держав, яким потрібні були відомості про кількість населення
Секторах період
Рис. 3. Основні напрямки використання даних переписів населення
Слід зазначити, що переписи населення, як правило, проводяться одночасно (або майже одночасно) з переписами житлово
Всеукраїнський перепис населення 5 грудня 2001 року
В Україні, як і у більшості країн світу, переписи населення є обов’язковим елементом демографічної статистики. Таким чином отримують повну та детальну інформацію щодо різноманітних характеристик на
Для домогосподарств
№
Ознака
Група
№ приміщення у межах лічильної дільниці
К
Для осіб
№
Ознака
Група
№ переписного відділу
К
№ інструкторської
Коротко про основне.
Загальна кількість наявного населення України, за даними Всеукраїнського перепису населення, становила 48 млн. 457 тис. осіб.
За результатами Всеукраїнського перепису насе
Природний рух населення.
Відтворення населення являє собою основну характерну властивість народонаселення, вивчення якого входить винятково в компетенцію демографії. У зв’язку з відтворенням населення поняття «народонаселе
Механічний рух населення.
Механічний рух населення (міграція) — процес зміни постійного місця мешкання індивідів або соціальних груп, що виражається в переміщенні в інший регіон, географічний район а
Четверта хвиля
Четверта хвиля — так звана «заробітчанська» — розпочалася у 1990-х роках. Її головні причини — економічна скрута перехідного періоду в Україні. Деякі дослідники наголошують на умисному створенні бе
Західна діаспора
До західної української діаспори (понад 5 млн. осіб) слід додати також українців Холмщини, Перемишлянщини, Надсяння, Підляшшя, Пряшівщини, Мараморошчини та Сучавщини, свого часу відокремлених від с
Проблеми виживання людства у ХХІ ст.
Процес взаємодії суспільства і природи дійшов такої кількісної і якісної межі, коли виник феномен взаємодії всього людського суспільства зі всією природою планети. Науково-технічна революція призве
Фактори народжуваності також можна поділити на
Ø геодеомографічні фактори –
- статевовікова структура населення;
- тривалість життя;
- природний і механічний рух;
- сімейний склад;
- з
Проблеми репродуктивної поведінки в Україні.
За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'ярепродуктивне здоров'я – це стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя, а не просто відсутність
І. Соціально-економічні складові
Неефективність в українському суспільстві роботи на всіх рівнях щодо посилення ролі інституту родини та втрата історичних українських традицій щодо формування та збереження сім'ї, як основної склад
І. Соціально-економічні складові
Неефективність в українському суспільстві роботи на всіх рівнях щодо посилення ролі інституту родини та втрата історичних українських традицій щодо формування та збереження сім'ї, як основної склад
ІІІ. Якість надання медичних послуг
Функціонування системи, яка забезпечує наступність у наданні медичної допомоги жінкам та новонародженим, залежить від адекватного фінансування. Відсутність механізмів стабільного фінансового забезп
Причини росту смертності працездатного населення
· Рівень охорони здоров'я та якості початкової освіти.
За цими критеріями (за винятком системи вищої освіти та професійного вдосконалення) Україна помітно відстає від розвинених держав з р
Проблема старіння людства.
Максимальна тривалість життя – згідно з класичним визначенням, максимальна можлива тривалість життя представників певної групи організмів. Через важкість визначення на п
Проблема старіння населення в Україні
Процес старіння населення є результатом передусім зниження народжуваності та збереження її впродовж тривалого періоду на рівні, що не забезпечує навіть простого відтворення поколінь. В економічно р
Історія демографічної політики.
Необхідність підтримувати певні пропорції між населенням, ресурсами і навколишнім середовищем завжди усвідомлювалася як важливе і складне управлінське завдання. Демографічна політика має давню істо
Історія демографічної політики.
Необхідність підтримувати певні пропорції між населенням, ресурсами і навколишнім середовищем завжди усвідомлювалася як важливе і складне управлінське завдання. Демографічна політика має давню істо
І. Розвиток сімейно-шлюбних відносин в Україні.
Шлюб — історично зумовлена, санкціонована й регульована суспільством форма взаємин між чоловіком і жінкою, яка визначає їхні права і обов'язки одного щодо одного й щодо діте
ІІ. Демографічні перспективи України.
Основною причиною загострення демографічної кризи в Україні є зниження до критичного рівня народжуваності. Сучасний її стан такий, що забезпечується лише половина потрібного для відтворення
ІІІ. Очікувані тенденції смертності.
Загальна захворюваність населення України значно збільшилась протягом 1990-х років. Якщо між двома (1979 і 1989 років) останніми переписами населення поширеність захворювань зросла на 16,3%,
ІV. Перспективи демографічного старіння.
Демографічне старіння зафіксовано в Україні у середині ХХ століття і є невід’ємною частиною її демографічного розвитку: за період між переписами 1959 та 2001 рр. частка осіб у віці 60 років і старш
V. Очікувані тенденції міграцій населення
Впродовж трансформаційного періоду міграційні процеси зазнали суттєвих змін. Внаслідок розпаду Радянського Союзу, поглиблення економічної кризи, зниження рівня життя населення значно знизився рівен
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов