Технологічного процесу й по техніко - економічних показниках

 

Визначення кількості й вибір типів обладнання, необхідного для виконання заданої виробничої програми є основним питанням при розрахунку цеху. (Неправильність спричиняє або нестачу обладнання або надлишок, а так само некомплектність).

Визначення кількості верстатів механічного цеху необхідного для обробки деталей по заданій програмі виконується двома методами:

1. За даними технологічного процесу.

2. За техніко-економічними показниками.

За даними технологічного процесу застосовується при детальному проектуванні на підставі точно встановленої номенклатури підлягаючому виготовленню деталей, даних технологічного процесу й норм часу, розроблених на кожну деталь (цей метод застосовується при проектуванні механічних цехів крупносерійного й масового виробництва).

Метод за техніко-економічними показниками застосовується при укрупненому проектуванні, коли номенклатура точно не встановлена, при розробці проектних будівель цехів одиничного й серійного виробництва з великою й різноманітною номенклатурою виробів, що випускають, також інструментальних і ремонтно-механічних цехів.

 

§ 2 Визначення кількості верстатів за основним часом

у серійному виробництві

 

Також визначається й для одиничного виробництва, якщо є дані часу обробки деталей, закріплених за кожним типом верстатів.

Для розрахунку кількості верстатів, необхідних для обробки деталей по заданій виробничій програмі, на основі розробленого технологічного процесу й розрахованої норми часу на виконання кожної операції по всіх деталях варто визначити час, який затрачено на обробку всієї річної кількості деталей кожного найменування на кожній операції.

Потребна кількість верстатів даного типу виходитьшляхом розподілу ∑ нормованого часу, необхідного для обробки річної кількості деталей, на дійсне річне число годин роботи одного верстата при відповідному числі робочих змін:

(2.9)

де, — сумарний нормувальний час, необхідне для обробки на верстатах даного типу річної кількості деталей, год;

— дійсне (розрахункове) річне число годин роботи одного верстата при роботі в одну зміну;

— число змін у добу.

— підраховується (для серійного й одиничного виробництва) на основі штучно-калькуляційного часу й подетальної річної програми механічного цеху, включаючи запасні частини для продукциї, що випускається.

В основу розрахунку потребної кількості верстатів для серійного й одиничного виробництва приймається штучно-калькуляційний час, тому що підготовка й налагодження верстата, інструмента й пристосувань й інші дії, час на виконання яких входить до складу підготовчо-заключного часу, виконується робочий час. Таким чином, верстат у ці періоди зайнятий, хоча безпосередньої роботи зі зняття стружки не відбувається виходить, ці витрати часу повинні входити в завантаження верстата

, ч (2.10)

де, — штучно-калькуляційний час для обробки однієї деталі на верстатах одного типу;

— річна програма випуску (включаючи запасні частини).

Запасні частини до випускаємої продукції, входять у кількість деталей, для визначення річної виробничої програми, тобто обумовлена програма запуску.

Програма запуску = програма випуску + запасні частини (5%-6%)+ брак (3%)

При обробці на верстатах одного типорозміру різнойменних деталей сумарний нормувальний час дорівнює сумі добутків часу обробки однієї деталі на річну кількість однакових деталей

, ч (2.11)

— штучно-калькуляційний час на обробку: 1-й, 2-й,……i-й деталі на верстатах даного типорозміру, хв;

— річна програма різнойменних деталей.

 

Дійсна (розрахункова) річна кількість годин роботи одного верстата, називається дійсним річним фондом часу роботи верстата, тобто час, протягом якого верстат повинен бути зайнятий роботою. Воно дорівнює номінальній річній кількості годин (номінальному фонду часу верстата), зменшеному на час перебування верстата в ремонті, що враховується коефіцієнтом

(2.12)

де, — дійсний річний фонд часу верстата при роботі в одну зміну, ч;

— номінальний річний фонд часу верстата при роботі в одну зміну;

— коефіцієнт використання номінального фонду часу, що враховує перебування верстата в ремонті.

Для декількох змін

 

(2.13)

(2.14)

де, — кількість робочих днів у році;

— кількість робочих годин у зміну;

— кількість змін.

(2.15)

(2.16)

При обробці однойменних деталей :

(2.17)

При обробці різнойменних деталей :

(2.18)

Числові значення приймаються на підставі наступних положень:

1. Час простою верстатів можна враховувати тільки для виконання ремонту.

Ураховується коефіцієнтом k і приймається з кількості часу необхідного для виконання ремонту, залежно від розмірів верстатів і режиму роботи.

 

Таблиця 2.5 Річної й дійсний номінальний (розрахунковий) фонди часу для металорізальних верстатів при 5-денному робочому тижні

Кількість змін

Тривалість зміни, ч

Кількість робочих днів у році

Кількість днів відпочинку в році

Номінальний річний фонд часу

Дійсний річний фонд часу

Металорізальні верстати

Автоматичні верстатні лінії

Унікальні металорізальні верстати

простій через ремонт, %

коефіцієнт k

дійсний річний фонд часу

простій через ремонт, %

коефіцієнт k

дійсний річний фонд часу

простій через ремонт, %

коефіцієнт k

дійсний річний фонд часу

0,98

—

—

—

—

—

—

8+8

0,97

0,90

0,94

8+8+7

0,96

0,88

0,90

 

Звичайно цей час обчислюється в % від номінального фонду часу:

· при роботі в одну зміну 2%

· у дві зміни 3%

· у три зміни 4%.

Для унікальних верстатів вагою > 100т

· при роботі у дві зміни 6%

· у три зміни 10%

Для автоматичних ліній :

· при роботі у дві зміни 10%

· у три зміни 12%

2. Час відпустки, а також не вихід робітників через хворобу не враховують, тому що організовано верстати не повинні простоювати.

Число верстатів у безперервно-потоковій лінії виконується по точній програмі й передбачає розробку докладного технологічного процесу обробки з технічним нормуванням виконання кожної операції на всі виготовляти изделия, що, що входять у програму випуску.

(2.20)

або

(2.21)

де, — штучний час;

— такт лінії.

Величина такту в поточному масовому виробництві:

(2.22)

(2.23)

(2.24)

Розрахункова кількість верстатів може вийти дробовим; у цьому випадку його округляють до цілого числа, що називають прийнятою кількістю верстатів.

Загальна кількість необхідних для проектованого цеху верстатів визначається як сума прийнятих кількостей верстатів по кожному типорозміру:

(2.25)

Завантаженість верстатів за часом визначається коефіцієнтом завантаження верстатів:

(2.26)

де, — розрахункова кількість верстатів даного типорозміру;

— прийнята кількість верстатів.

Коефіцієнт завантаження показує, на скільки зайнятий верстат для певної роботи. Однак цей коефіцієнт не дає повної картини про те, якою мірою використовується верстат безпосередньо для машинної роботи, тобто для зняття стружки.

Це представляється коефіцієнтом використання верстата за основним часом:

(2.27)

де, — основний час, ч;

— штучно-калькуляційний час;

— прораховується для окремих верстатів, для їхніх груп і загальний середній для всіх верстатів цеху.

Залежить від величини :

· допоміжного часу;

· часу на обслуговування робочого місця;

· фізичні потреби;

· підготовчо-заключного часу.